Вікіпедія

Лопатин (Шептицький район): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Marcus365 (обговорення | внесок)
142 редагування
Векторна версія прапора
(Не показані 37 проміжних версій 23 користувачів)
Рядок 1:
{{Селище України
{{Смт
| назва = Лопатин
| герб =Coats_of_arms_of_Lopatyn.png
| опис герба = Герб Лопатина (смт)
| прапор =Flag_of_LopatynFlag of Lopatyn.pngsvg
| опис прапора = Прапор Лопатина (смт)
| область = [[Львівська область]]
| район = [[РадехівськийЧервоноградський район]]
| рада = [[Лопатинська селищна рада]]
| код КОАТУУ = 4623955400
| розташування =
| опис розташування = Костел Непорочного зачаття Діви Марії
| mapx =
| mapy =
| засноване =[[1366]]
| населення = {{зменшення}} {{Formatnum:33513259}} <small>(01.01.20172022)</small><ref>{{UKR-EnumPopEstimate2017}}http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf</ref>
| площа = 10.9
| статус =[[1956]] 2024
| магдебурзьке право =
| агломерація =
Рядок 38:
| залізниця о =79
| автошлях о =89
| адреса = 80261, Львівська обл., РадехівськийЧервоноградський р-н, смт Лопатин, вул. Центральна, 15а
| голова =
| зображення = Костел Непорочного зачаття Діви Марії 01.JPG}}{{Otheruses|Лопатин}}
'''Лопа́тин'''&nbsp;— [[селище міського типу]] у складі Лопатинської об'єднаної територіальної громади [[РадехівськийЧервоноградський район|РадехівськогоЧервоноградського району]] [[Львівська область|Львівської області]] України.
 
== Географія ==
== Загальна інформація ==
Селище розташоване в рівнинній місцевості над річкою [[Острівка (річка)|Острівкою]], [[Притока|притокою]] [[Стир]]у ([[Дніпро (річка)|Дніпро]]-[[Прип'ять|Прип'ятська]] система), серед лісів, боліт і торфовищ [[Полісся|Малого Полісся]].
 
Населення Лопатина &nbsp;—становить 2&nbsp;8092809 чоловікосіб.
 
Від часу1939 встановленняроку радянськоїй владидо на західноукраїнських землях по [[30 грудня]] [[1962]] року Лопатин був [[Лопатинський район|районним центром]], з [[1 січня]] [[1963]] року по [[4 січня]] [[1965]] року входив до укрупненого [[Бродівський район|Бродівського району]], а з січня [[1965]] року&nbsp;— ву складі [[Радехівський район|Радехівського району]].
 
Відстань від районного центру Радехова і залізничної станції Радехів&nbsp;— 20&nbsp;км. Через Лопатин проходить шосейна дорога Львів&nbsp;— Радехів&nbsp;— Броди. Селище має регулярне [[автобус]]неавтобусне сполучення з районним та обласним центрами, а також з навколишніми населеними пунктами.
 
== Населення ==
За даними [[Перепис населення України (2001)|всеукраїнського перепису населення 2001 року]] у селі мешкало 3403 особи<ref name="населення"/>.
 
;Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним<ref name="населення"/>:
{| align="center" class="standard"
|+
|-
! colspan= "15" style="background: #446688; color: white;" | Мовний склад населення селища Лопатин
|-
! |Мова
! |Кількість осіб
! |Відсоток
|-----
| [[Українська мова|українська]]
| 3366
| 98,91
|-----
| [[Російська мова в Україні|російська]]
| 29
| 0,85
|-----
| [[Білоруська мова|білоруська]]
| 1
| 0,03
|-----
| [[Польська мова|польська]]
| 2
| 0,06
|-----
| [[Німецька мова|німецька]]
| 1
| 0,03
|-----
| інші
| 4
| 0,12
|-----
|+
|}
 
== Історія ==
Рядок 56 ⟶ 97:
У період раннього [[феодалізм]]у сучасна територія селища була вже постійним місцем проживання людей. Про це свідчать залишки давнього укріплення Замчиська, що знаходиться на відстані півтора кілометра на захід від теперішнього центру Лопатина. Земляні вали, якими було оточене укріплення, руїни мурів, а також саме розташування&nbsp;— серед непрохідних боліт і дрімучих лісів, які тоді його оточували,— вказують на те, що Замчисько було доброю схованкою для жителів під час нападів татар та інших завойовників. З поселенням Лопатином воно з'єднувалося підземним ходом, який, частково завалений, зберігся досі.
 
Перша згадка про Лопатин в історичній літературі належить до [[1366]] року. Тоді він входив до складу руського удільного [[Белзьке князівство|Белзького князівства]] як [[Волость|волосний]] центр і був завойований польським королем Казимиром ІІІIII. З того часу Лопатин часто згадується в історичних джерелах.
 
У [[1377]] році Лопатин захопили [[Угорщина|угорські]] війська. Після смерті короля Людовіка Угорського ([[1382]]&nbsp; р.) знову відновилася боротьба за Лопатин між Польщею і Литвою, і в [[1492]] році він остаточно переходить під владу польських [[мазовіяМазовія|мазовецьких]] князів. Ще в роки боротьби між Польщею і Литвою мазовецький князь Земовит побудував у Лопатині дерев'яний [[костел|костьол]] ([[1414]]&nbsp; р.), заснував [[Католицтвокатолицька церква|католицьку]] парафію, поселив там ксьондза і передав йому поле й корчму.
 
19 травня [[1423]] року костьолкостел одержав у володіння с. [[Батиїв]] (якийсь час мало назву селотепер [[Грушки]]Червоноградський Радехівськогорайон|Червоноградського району]]) та право збирати [[Десятинацерковна десятина|десятину]] з населення.<ref>[http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication?id=44646&tab=3 Акти ґродські і земські] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180709010027/http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publication?id=44646&tab=3 |date=9 липня 2018 }}.&nbsp;— ЛьвівLwow, 1870.&nbsp;— Т. 3.&nbsp;3.— (полS., лат.) с.&nbsp;180-182,. XCIII.{{ref-pl}}{{ref-la}}</ref>. Лопатинська католицька парафія стає центром поширення католицизму на всю околицю. Поступово земельні володіння парафії збільшувалисьзбільшувалисz, в [[1531]] році, за даними люстрації, їй належали наділи від 0,5 до 5 ланів у 23 навколишніх селах. За даними люстрації [[1578]] року, в Лопатині був війт, який володів 6 ланами землі.
 
1505 року король Олександр Яґеллончик надав місто Лопатин з 8-ма навколишніми селами феодалу [[Ян Каменецький (гетьман)|Яну Каменецькому]].<ref>[[:pl:Jan Kamieniecki (hetman polny koronny)|Jan Kamieniecki (hetman polny koronny)]] {{lang-pl|fact}}</ref>. Наприкінці [[16 століття|XVI століття]] Лопатин втрачає значення волосного центру і стає звичайним селищем.
 
Згодом Лопатин і суміжні села перейшли від короля у повне і спадкове володіння поміщиків-шляхтичів. Нові власники в гонитві за прибутками весь час збільшували феодальні повинності. [[Панщина]] доведена була до трьох-чотирьох днів на тиждень. Багато лиха зазнавали селяни і від спустошливих нападів [[Кримські татари|татарських]] орд та мародерських походів [[Шляхта|шляхетських]] військ. Під час нападу татар у [[1629]] році Лопатин був майже знищений, після цього лише 56 дворів могли сплатити [[подимне (одиниця оподаткування)|подимне]]. В [[1649]] році Лопатин знову зруйнували татари. Поля Лопатинщини лежали облогом, частина жителів потрапила в полон, а багато хто з тих, хто рятувався в лісах, загинули від голоду і хвороб, потонули в болотах.
 
У [[1772]] році [[Галичина]] перейшла під владу [[Австрія|Австрії]]. Однак це не принесло населенню Лопатина полегшення. На зміну одним поміщикам приходили інші, а панщина і експлуатація залишились і ще більше посилювались. До того ж безземелля, часті неврожаї та [[Епідемія|епідемії]] руйнували селянське господарство. Все це поглиблювало протиріччя між шляхтою і «хлопами».
 
Великий вплив на пробудження свідомості селян зробило визвольне повстання в Польщі ву [[1830]]—[[1831]]1830—1831 ррроках. Жителі Лопатина підтримували тісні зв'язки з учасниками польського народно-демократичного визвольного руху. На квартирі лікаря Карла Міллера часто збиралися польські революціонери Ігнатій Гіполіт Кульчинський, поет [[Северин Гощинський|Северин Ґощинський]]. Їх знали й поважали лопатинці, бо вони виступали проти панщини, говорили селянам про волю, якої можна досягти лише шляхом боротьби.
 
Напередодні скасування панщини Лопатин був [[село]]мселом у володінні графа А. Замойського. Тут налічувалось 200 графських підданих. 170 з них мали 2154 морги землі (33&nbsp;— від 20 до 80 моргів. 79&nbsp;— від 10 до 16 моргів і 60&nbsp;— від 0,1 до 9 моргів, 30 були халупниками). Феодальні повинності підданих становили річно 7098 тяглих і 1040 [[Панщина#Піша панщина|піших днів панщини]]. 150 мотків пряжі, 35 корнівкорців зерна, 62 фунта меду, 150 штук птиці, 530 штук яєць. За ці повинності був встановлений викуп у 23 046 флоринів. Із 7145 моргів лопатинської землі графові належало 3620 моргів.
 
Скасування панщини не принесло селянам особливих вигод, бо земля й надалі залишалася в руках шляхти. Поміщикові Вишневському належало 45&nbsp;% усієї землі в Лопатині, в тому числі 40&nbsp;% орної і 90&nbsp;% лісу. Ті невеличкі наділи, що їх одержала більшість селян, не могли забезпечити навіть напівголодне існування сім'ї, тому недавні кріпаки йшли в кабалу до поміщика чи лихваря, поповнювали ряди сільських пролетарів, поряд з колишніми [[Халупники|халупниками]] і [[Комірники|комірниками]], значні кількість яких не одержала землі зовсім. Скориставшись з наявності дешевої робочої сили, поміщик Вишневський збудував у Лопатині лісопилку[[Лісопильня|лісопильню]], де працювали 35 робітників. Уся продукція вивозилась до [[Німеччина|Німеччини.]]. Крім лісопильного заводу, в Лопатині були [[млин]] і винокурня, які належали лихварям.
 
Для зміцнення політичного й адміністративного режиму в Лопатині австрійська влада на початку другої половини [[19 століття|XIX століття]] створила там повітове управління нижчої категорії, яке підпорядковувалося Бродівському повітовому управлінню першої категорії. Тоді ж у Лопатині для навколишніх сіл відкрито установи мирового судді і збирання [[Податки|податків]]. Офіційно Лопатин почали називати містечком. Насправді ж він і далі залишався шляхетським помістям. Влада окрім стягнення податків мало цікавилися життям громадян.
 
У Лопатині лише в [[1862]] році відкрито парафіальнупарафіяльну школу, в якій у [[1866]] році з 220 дітей шкільного віку навчалося всього 17. У школі працював один учитель. У 70-х роках лопатинську парафіальнупарафіяльну школу реорганізовано на двокласну, в якій навчалося уже 60 учнів. Але і це становило всього 23&nbsp;% загального числа дітей шкільного віку.
 
Наприкінці [[19 століття|XIX]]&nbsp;— на поч.початку [[20XX століття|XX]] ст. посилилосьпосилилося дрібнення [[Особисте селянське господарство|селянських господарств]]. Кількість землі, що належала селянам, лишилась майже незмінною, а кількість дворів і кількість жителів набагато збільшилась. За даними австрійського [[Перепис населення|перепису]], в [[1869]] ропі в Лопатині налічувалось 316 дворів з населенням 2159 чоловікосіб; у [[1900]] році&nbsp;— 503 двори з населенням 3206 чоловікосіб. Селяни часто тільки вважалися власниками землі, яка була обтяжена всілякими податками і лихварськими [[чинш]]ами. Черезсмужжя, низька продуктивність праці, піщані неродючі ґрунти були причиною частих неврожаїв. Страшна примара голодної смерті завжди стояла перед селянином.
 
Зовсім розорила дрібні селянські господарства [[Перша світова війна]]. Лопатин був розташований недалеко від [[Російська імперія|російського]] кордону, тому австрійська влада провела [[Мобілізація|мобілізацію]] на другий же день після оголошення війни. Забрали всіх військовозобов'язаних віком від 20 до 42 років. Через два тижні російські війська зайняли Лопатин. Під час бою згоріла частина будинків у центрі містечка на т.&nbsp;зв. «базарі».
 
Після розпаду Австро-Угорської імперії у 1918 році Лопатин відійшов до [[Західноукраїнська Народна Республіка|ЗУНР]].
 
У [[1920]] році містечко тимчасово зайняли частини Першої Кінної армії під командуванням [[Будьонний Семен Михайлович|С.&nbsp;М.&nbsp;Будьонного]]. Після відступу російськоїрадянської [[Червона Арміяармія|Червоної Армії]] в Лопатині відновилася польська влада.
 
За даними польського перепису [[1931]] року, тут налічувалось 650 будинків, з яких 38 були кам'яними. Малоземельні й безземельні селяни, не маючи можливості забезпечити прожитковий мінімум своїм сім'ям, ішли на заробітки в промислові райони, [[Українська еміграція|емігрували]] за кордон у пошуках роботи і кращої долі, а найбільше&nbsp;— йшли в найми до поміщиків. Так, у маєтку Сухестова працювало понад 30 наймитів. Лише за кіньми доглядало 16 їздових. [[Промисловість]] у самому Лопатині була мало розвинута. Польська промислова статистика [[1935]] року зареєструвала тут промислові підприємства лише т.&nbsp;зв. найнижчої (сьомої) категорії: винокурний і пивоварний заводи поміщика Сухестова, [[скипидар]]ний завод Маєра. На всіх разом працювало 12 робітників. Крім того, тут налічувалось 14 кустарних реєстрових майстерень.
 
У міжвоєнні роки до кінця 1930-х років у Лопатині діяли читальня та хор [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|товариства «Просвіта»]], кооперативи «Поміч» і «Будучність».
[[File:Lopatyn 1.jpg|left|thumb|380px|Аматорський хор і гурток при читальні "Просвіти" в Лопатині. 1927 рік.]]
 
У [[1931]] році на 3247 жителів Лопатина був один лікар, дві повитухи і одна приватна аптека. У 1931 році в Лопатині проживали 3247 осіб (з них українців&nbsp;— – бл.близько 60 &nbsp;%, поляків –&nbsp;— 25 &nbsp;%, євреїв –&nbsp;— 15 &nbsp;%).
В [[1930]] році в Лопатині діяла семикласна школа, в якій працювало 7 учителів і навчалося 453 учні, й однокласна, де працювало 2 вчителі і навчалося 45 учнів. Викладання провадилось державною [[Польська мова|польською мовою]].
 
У 1930 році в Лопатині діяла семикласна школа, в якій працювало 7 учителів і навчалося 453 учні, й однокласна, де працювало 2 вчителі і навчалося 45 учнів. Викладання провадилось державною [[Польська мова|польською мовою]].
Польська влада здійснюючи відверту колонізаторську політику щодо українського народу, жорстоко придушували будь-які прояви протесту проти насилля. У вересні [[1930]] року була проведена т.&nbsp;зв. ''пацифікація''. В міста і села Галичини, в тому числі і в Лопатин, кинуто великі каральні загони.
 
Польська влада здійснюючи відверту колонізаторську політику щодо українського народу, жорстоко придушували будь-які прояви протесту проти насилля. У вересні 1930 року була проведена т.&nbsp;зв. ''[[пацифікація]]''. В міста і села Галичини, у тому числі і в Лопатин, кинуто великі каральні загони.
У 1939 році з поваленням [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської держави]], Лопатин відійшов до [[УРСР]].
 
У 1939 році з поваленням [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської держави]], Лопатин відійшов до [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]].
За рішенням уряду [[УРСР]], Лопатин став [[Лопатинський район|районним центром]]. Першим головою райвиконкому був В.&nbsp;В.&nbsp;Напуда, першим секретарем райкому партії&nbsp;— Г.&nbsp;Л.&nbsp;Шпитяк. Одночасно створено Лопатинську сільську Раду, до складу якої входив сам Лопатин і хутори Тритки та Вирки. На основі постанови Народних Зборів у Лопатині проведено [[Націоналізація|націоналізацію]] підприємств, які належали поміщикам. Зокрема, були націоналізовані спиртзазод Сухестова, пивзавод Штайнвурцеля, скипидарний завод Маєра та інші, на яких почали працювати 51 робітник і 6 службовців (з [[1935]] року на цих підприємствах працювало тільки 12 робітників1).
 
За рішенням уряду [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|УРСР]], Лопатин став [[Лопатинський район|районним центром]]. Першим головою райвиконкому був В.&nbsp;В.&nbsp;Напуда, першим секретарем райкому партії&nbsp;— Г.&nbsp;Л.&nbsp;Шпитяк. Одночасно створено Лопатинську сільську Раду, до складу якої входив сам Лопатин і хутори Тритки та Вирки. На основі постанови Народних Зборів у Лопатині проведено [[Націоналізація|націоналізацію]] підприємств, які належали поміщикам. Зокрема, були націоналізовані спиртзазод Сухестова, пивзавод Штайнвурцеля, скипидарний завод Маєра та інші, на яких почали працювати 51 робітник і 6 службовців (з [[1935]] року на цих підприємствах працювало тільки 12 робітників1).
У [[1940]] році в Лопатині створюється райпромкомбінат, машино-тракторна станція. На всіх підприємствах, в МТС і установах у 1940 році налічувалось 850 робітників і службовців.
 
У 1940 році в Лопатині створюється райпромкомбінат, машинно-тракторна станція. На всіх підприємствах, в МТС і установах у 1940 році налічувалося 850 робітників та службовців.
На поч. [[1941]] року в Лопатині організовано колгосп ім. Будьонного. Ініціаторами створення колгоспу були бідняки й наймити Р.&nbsp;Р.&nbsp;Гупало, М.&nbsp;Ф.&nbsp;Шах, Г.&nbsp;М.&nbsp;Кривич та інші. Всього колгосп ім. Будьонного об'єднав тоді 27 дворів. Першим головою обрано Й.&nbsp;Д.&nbsp;Маловецького. Молодому колективному господарству держава подавала всіляку допомогу, зокрема насінням і машинами.
 
На початку 1941 року в Лопатині організовано колгосп імені Будьонного. Ініціаторами створення колгоспу були бідняки й наймити Р.&nbsp;Р.&nbsp;Гупало, М.&nbsp;Ф.&nbsp;Шах, Г.&nbsp;М.&nbsp;Кривич та інші. Всього колгосп імені Будьонного об'єднав тоді 27 домогосподарств. Першим головою обрано Й.&nbsp;Д.&nbsp;Маловецького. Молодому колективному господарству держава подавала всіляку допомогу, зокрема насінням і машинами.
Вже за радянської влади в Лопатині відкрили першу місцеву лікарню. Щоб швидше налагодити охорону здоров'я трудящих, держава прислала із східних областей України 9 лікарів. Крім того, в лікарні працювало 18 чоловік середнього медичного персоналу.
 
Вже за радянської влади в Лопатині відкрили першу місцеву лікарню. Щоб швидше налагодити охорону здоров'я трудящих, держава прислала із східних областей України 9 лікарів. Крім того, в лікарні працювало 18 осіб середнього медичного персоналу.
Почала працювати [[бібліотека]]. В колишньому приміщенні [[Товариство «Сокіл» (Україна)|організації «Сокіл»]] створено районний будинок культури.
 
Почала працювати бібліотека. В колишньому приміщенні [[Товариство «Сокіл» (Україна)|організації «Сокіл»]] створено районний будинок культури.
[[28 червня]] [[1941]] року німецькі [[Окупація|окупанти]] зайняли Лопатин. У [[1944]] році через Лопатин проходили [[партизан]]ські з'єднання під командуванням П.&nbsp;П.&nbsp;Вершигори. Селище партизани захопили зненацька, так що переляканий німецький гарнізон не встиг вчинити опору. Недобиті фашисти повтікали в Радехів. Партизани руйнували [[телеграф]]ну лінію, підірвали спиртзавод і пішли далі на захід.
 
28 червня 1941 року німецькі окупанти зайняли Лопатин. У 1944 році через Лопатин проходили [[партизан]]ські з'єднання під командуванням П.&nbsp;П.&nbsp;Вершигори. Селище партизани захопили зненацька, так що дезорієнтовані вояки німецького гарнізону не встигли вчинити опору. Залишки гарнізону повтікали в Радехів. Партизани руйнували [[телеграф]]ну лінію, підірвали спиртзавод і пішли далі на захід.
У березні [[1944]] року частини Червоної Армії захопили Лопатин. Після жорстоких боїв у районі [[Броди|Бродів]] німецьким військам на деякий час вдалося знову відбити Лопатин, але [[17 липня]] [[1944]] року він був відбитий радянськими військами. У боях за Лопатина брали участь підрозділи Ташкентського стрілецького і 174-го Червонопрапорного саперного полків. У боях за селище особливо відзначилися Герой Радянського Союзу офіцер Селенчук і сержант Сланцов, які протягом двох днів відбивали атаки нацистів, поки не прийшло підкріплення. Багато солдатів і офіцерів загинуло смертю хоробрих. Серед них сержант К.&nbsp;П.&nbsp;Рябіхін, рядові І.&nbsp;П.&nbsp;Бойко, К.&nbsp;Д.&nbsp;Цвях, М.&nbsp;І.&nbsp;Поляков та інші. У братській могилі, що знаходиться у сквері, поховано понад 200 чоловік. У [[1962]] році тут встановлено пам'ятник.
 
У березні 1944 року частини Червоної Армії захопили Лопатин. Після жорстоких боїв у районі [[Броди|Бродів]] німецьким військам на деякий час вдалося знову відбити Лопатин, але 17 липня 1944 року він був відбитий радянськими військами. У боях за Лопатина брали участь підрозділи Ташкентського стрілецького і 174-го Червонопрапорного саперного полків. У боях за селище особливо відзначилися Герой Радянського Союзу офіцер Селенчук та сержант Сланцов. Багато солдатів і офіцерів загинуло в бою, серед них, сержант К.&nbsp;П.&nbsp;Рябіхін, рядові І.&nbsp;П.&nbsp;Бойко, К.&nbsp;Д.&nbsp;Цвях, М.&nbsp;І.&nbsp;Поляков та інші. У братській могилі, що розташована у сквері, поховано понад 200 осіб. У 1962 році тут встановлено пам'ятник.
До середини 1950-х років у Лопатині та його околицях вели боротьбу загони [[Українська повстанська армія|ОУН–УПА]] під керівництвом районного провідника [[Мандрика Роман Йосипович|Романа Мандрики]] на псевдо "Чорноморець".
 
До середини 1950-х років у Лопатині та його околицях вели боротьбу загони [[Українська повстанська армія|ОУН–УПА]] під керівництвом районного провідника [[Мандрика Роман Йосипович|Романа Мандрики]] на псевдо «Чорноморець».
 
Низка мешканців зазнала сталінських репресій.
 
З перших днів після визволення в Лопатині починається відбудова зруйнованого війною господарства. Одразу відновила роботу МТС, у лютому [[1945]] року відбудовано спиртзавод, створено артіль «Торф'яник», яка постачала підприємства і населення паливом, а також промисловий комбінат по виробництву цегли і вапна.
 
Так, у перші роки після визволення Лопатина спиртзавод давав 40—50 дкл спирту на добу. Протягом десяти років ([[1948]]—[[1958]]1948—1958) здійснено повну реконструкцію заводу і доведено потужність його до 400 дкл спирту на добу. ВУ [[1960]] році спиртзавод перетворено на спирто-крохмальний комбінат.
 
У 1955 році на базі артілі «Торф'яник», що мала близько 40 га [[торф]]'яної площі, створено державне підприємство. Ручну працю замінили сучасні складні машини. Лише на добуванні торфу працює 5 машин. Виробництво торфу зросло в порівнянні з 1955 роком більш як у 10 разів, а порівняно з 1959 роком&nbsp;— більш як у 3 рази.
 
Околиці Лопатина славляться [[ліс]]амилісами. Серед лісових культур велика увага приділяється т.&nbsp;зв. ''лопатинській сосні'', яка має дуже високі показники, стійка до сніговалів іта вітровалів. Усі ділянки з такими деревами взято на облік і оголошено насіннєвими. Насіння лопатинської сосни надсилається в інші області країни. У лісництві налагоджено також виробництво хвойно-вітамінного борошна.
 
В [[1945]] році семирічна школа була реорганізована в середню. ВУ [[1966]]/[[1967]] навчальному році в школі навчалося 659 учнів, працювало 40 учителів, 22 з них мають вищу освіту. В селищі діяла також школа робітничої і сільської молоді. ВУ [[1963]] році відкрито школу-інтернат на 125 учнів. Тут працювало 25 учителів і вихователів.
 
В [[1954]] році був закладений Парк культури та відпочинку, в якому в [[1961]] році, в донь 100-річчяліття з дня смерті [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]], відкрито пам'ятник поетові.
 
У [[1958]] році закінчено будівництво шосеавтошляху, що з'єднало Лопатин з райцентром і [[Львів|Львовом]], а в [[1965]] році&nbsp;— шосеавтошлях «Лопатин—Броди».
 
2002—2005 виходила селищна газета «Лопатинська криниця». Встановлено пам’ятникипам'ятники Т. &nbsp;Шевченку, меморіали воїнам ОУН–УПА та пам'ятний знак борцям за волю України.
 
== Пам'ятки ==
* [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Лопатин)|Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (1928 р.), архітектор&nbsp;— [[Рудницький Яків|Яків Рудницький]];
[[Файл:Лопатин. Костел.jpg|міні|праворуч|210пкс|[[Костел Непорочного зачаття Діви Марії]] (1772&nbsp;р.)]]
* [[ЦеркваКостел УспінняНепорочного зачаття Пресвятої БогородиціДіви Марії (Лопатин)|Дерев’янаКостел церкваНепорочного Успіннязачаття ПресвятоїДіви БогородиціМарії]] (1928&nbsp;1772 р.) , архітектор&nbsp;— [[РудницькийБернард Яків|Яків РудницькийМеретин]];
* Меморіал польським воїнам, що загинули під час битви з [[Перша кінна армія|армією Будьонного]] 14 серпня 1920 року;
* [[Костел Непорочного зачаття Діви Марії (Лопатин)|Костел Непорочного зачаття Діви Марії]] (1772&nbsp;р.), архітектор&nbsp;— [[Бернард Меретин]]
* Надгробок з кам’яним саркофагом Юзефа Дверницького;
* Меморіал пам'яті жертв НКВС 1939 року;
* Флігель палацу Холоневських-Замойських;
* Вілла Генрика Сухестова;
* Вілла Іґнація Жака&nbsp;— бурґомістра Лопатина, збудована у 1930-х роках;
* Будівля спортивного товариства «Сокіл», збудована наприкінці XIX століття;
* Синагога другої половини XIX століття.
 
== Відомі люди ==
* [[Мандрика Роман Йосипович]]&nbsp;— районний провідник [[Організація українських націоналістів|ОУН]] на Радехівщині.
* [[Нестер Степан]] (1920—1965)&nbsp;— український письменник, співак.
* [[Саєвич Володимир Ількович]] (1919—2011)&nbsp;— український ветеринар.
* [[Тарнавський Петро]]-«Гора» –&nbsp;— лицар [[Хрест Бойової Заслуги|Бронзового хреста бойової заслуги УПА]].
* [[Юзеф Дверницький]] ({{lang-pl|Józef Dwernicki}})&nbsp;— [[Польща|польський]] військовик, [[генерал]], кавалерійський командир під час [[Польськелистопадове повстання 1830-1831(1830—1831)| повстання 1831 року]].
* [[Юліян Любенецький]]&nbsp;— відомий пасічник, у 1844 (приблизно)-51 роках працював у лопатинських маєтках [[Адам Замойський|Адама Замойського]]<ref>''Hayto Ligia''. Lubieniecki Julian (1802—1862) // [[Польський біографічний словник|Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk&nbsp;: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973.&nbsp;— tom ХVIIIXVIII/1, zeszyt 76.&nbsp;— S. 599. {{ref-pl}}</ref>
* Ашер Бараш (1889-19521889—1952) -&nbsp;— єврейський письменник<ref>{{Cite webЕЄЕ|10403|title=Бараш Ашер|url=https://eleven.co.il/jewish-literature/in-hebrew/10403/|website=Электронная еврейская энциклопедия ОРТ|date=2009-02-09|accessdate=2019-04-13|language=|first=|last=|publisher=}}</ref>.
* [[Ковалишин Олександр Петрович]] (нар{{н.}} 1928)&nbsp;— тракторист-комбайнер колгоспу імені Леніна, [[Герой Соціалістичної Праці]].
 
=== Лопатинські старости ===
* [[Цетнери|Ян Цетнер]]<ref>{{SgKP|XI|358|Stoki (1), wś, pow. bobrecki}}&nbsp;— S. 358. {{ref-pl}}</ref>
 
== Галерея ==
<gallery>
Файл:Kościół w Łopatynie.jpg|[[Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії (Лопатин)|Костел Непорочного зачаття Діви Марії]] (1772 р.)
Файл:Lopatin kostel.jpg|Костел Непорочного Зачаття Діви Марії (початок XX ст.)
Файл:Церква у м. Лопатин.jpg|[[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Лопатин)|Дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (1928 р.)
|Синагога побудована в другій половині XIX ст.
Файл:Grob gen Dwernicki.jpg|Надгробок генерала [[Юзеф Дверницький|Юзефа Дверницького]], учасника наполеонівських війн і Польського повстання 1830—1831 років
</gallery>
 
== Примітки ==
{{reflist}}|2|refs=
<ref name="населення">{{cite web|url = https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/|назва = Лопатинська селищна громада, Червоноградський район, Львівська область: смт Лопатин|автор = |дата = |вебсайт = socialdata.org.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20230407054318/https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/|дата-архіву = 7 квітня 2023|мертвий-url = ні|дата-доступу = 21 січня 2024}}</ref>
}}
 
== Джерела та література ==
* ''Данилюк Ю. &nbsp;З., Дмитрук В. &nbsp;І.''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lopatin_smt Лопатин] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160915124221/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Lopatin_smt |date=15 вересня 2016 }} // {{ЕІУ|6|268}}
* Лопатин // Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя: Істор.-мемуар. зб. &nbsp;— Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1989. &nbsp;— Т. 2.
* {{ЕСУ|том = 17|сторінки = |автор = М.&nbsp;М.&nbsp;Мандзя]]|стаття = Лопатин|id = 56415|ref = https://esu.com.ua/article-56415}}
* ''Мандзя М. М''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=49767 Лопатин] // {{ЕСУ||}}
* ''Kunzek T.''. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).&nbsp;— Rzeszów&nbsp;: Libra PL, 2013.&nbsp;— 140 s.&nbsp;— S. 70—72. {{ref-pl}}
* {{SgKP|V|720|Łopatyn}}&nbsp;— S. 720. {{ref-pl}}
 
== Посилання ==
* {{cite web|url = https://lopatynska-gromada.gov.ua/|назва = Лопатинська об'єднана територіальна громада|автор = |мова = |дата = |вебсайт = lopatynska-gromada.gov.ua|видавець = |url-архіву = https://web.archive.org/web/20210516031139/https://lopatynska-gromada.gov.ua/|дата-архіву = 16 травня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 31 травня 2021}}
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=06.07.2008&rf7571=20643 Облікова картка]{{Недоступне посилання|date=квітень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http{{cite web|url = https://www.castles.com.ua/lopatyn.html|назва = Лопатин|автор //= |мова = |дата = |вебсайт = castles.com.ua|видавець = Замки і храми України]|url-архіву = https://web.archive.org/web/20210514233122/https://castles.com.ua/lopatyn.html|дата-архіву = 14 травня 2021|мертвий-url = ні|дата-доступу = 31 травня 2021}}
* [{{cite web|url = http://www.stowarzyszenielopatyn.pl/index.php/parafia-w-lopatynie/125-lopatynscy-ksieza-w-latach-1920-1945|назва = Łopatyńscy księża w latach 1920—1945|автор = ''Beata Cichecka-Wronowska, Jan Tomaszewski''|мова = pl|дата = 2 listopada 2012|вебсайт = stowarzyszenielopatyn.pl|видавець Łopatyńscy= księżaStowarzyszenia Odnowienia Kościoła w latachŁopatynie|url-архіву 1920—1945]= https://web.archive.org/web/20210509130040/https://stowarzyszenielopatyn.pl/index.php/parafia-w-lopatynie/125-lopatynscy-ksieza-w-latach-1920-1945|дата-архіву {{ref= 9 травня 2021|мертвий-plurl = ні|дата-доступу = 31 травня 2021}}
{{Лопатинська селищна громада}}
 
{{Червоноградський район}}
{{Радехівський район}}
{{Бібліоінформація}}
{{Населені пункти Львівської області}}
 
[[Категорія:Селища міськогоЧервоноградського типу Львівської областірайону]]
[[Категорія:Радехівський район]]
[[Категорія:Лопатин|*]]
[[Категорія:Населені пункти Лопатинської селищної громади]]
[[Категорія:Населені пункти Червоноградського району]]
[[Категорія:Колишні районні центри УРСР]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лопатин_(Шептицький_район)