Ан-26П: відмінності між версіями

| конструктор =

| перший політ =

| початок експлуатації =

| припинення експлуатації =

| статус =

| основний експлуатант =

| інші експлуатанти =

| роки виробництва =

| вартість розробки =

| вартість одиниці =

| варіанти з окремими статтями =

| вікісховище =

== Історія створення та призначення <ref name="testp">{{Cite web |url=http://www.airwar.ru/enc/other/an26p.html |title=Архівована копія |accessdate=9 лютого 2008 |archive-date=26 листопада 2007 |archive-url=https://web.archive.org/web/20071126070344/http://www.airwar.ru/enc/other/an26p.html }}</ref> ==

В [[1987]] році у зв'язку з потребами [[Лісове господарство|лісового господарства]] був розроблений та переобладнаний з серійного [[Ан-26]] [[літак]] для боротьби з лісовими [[пожежа]]ми '''Ан-26П'''. На ньому встановили два зовнішніхзовнішні зливнихзливні пристрої для вогнегасної рідини об'ємом 2000 [[Літр|л]] кожен. Також замість цих пристроїв літак можна оснастити контейнерами АСО-2І, що вміщають 384 метеопатронаметеопатрони ПВ-26. Завдяки цим патронам літак може гасити пожежу методом штучного ініціювання [[Атмосферні опади|опадів]]. Основним призначенням Ан-26П була локалізація вогнища або створення загороджувальних смуг. Крім того, літак міг використовуватися для [[десантування]] 30 парашутистів-пожежників і 10 упаковок спорядження масою по 100 &nbsp;кг. Всього вна Ан-26П було переобладнано 5 серійних [[Ан-26]].

== Технічний опис <ref>А.&nbsp;С.&nbsp;Альбац, В.&nbsp;Г.&nbsp;Бабій, А.&nbsp;В.&nbsp;Баркар і ін Літак Ан-26, Технічний опис / А.&nbsp;Я.&nbsp;Білолипецька.&nbsp;— 2-ге видання.&nbsp;— Москва: Авіаекспорт, 1970</ref> ==

=== [[Фюзеляж]] ===

[[Фюзеляж]] цільнометалічний, балочнобалково-стингерний, типу полумонококнапівмонокок. Силовий набір складається з 51 [[шпангоут]]а. Фюзеляж технологічно розділений на чотири частини: носованосову&nbsp;— відсік Ф1 (по 11 шпангоут), середнясередню&nbsp;— відсік Ф2 (з 12 по 33 шпангоут), люковий відсік (з 34 по 40 шпангоут) та хвостовахвостову частина&nbsp;— відсік Ф3 (з 41 шпангоута). Більшість елементів конструкції фюзеляжу виконанозроблено із листового та профілірованогопрофільованого дюралюмініядюралюмінію.

=== [[Крило]] ===

[[Крило літака|Крило]] [[Ан-26]] високого розміщення, вільнонесуче трапецієвидне в плані. Конструкція крила&nbsp;— кесонного типу, складається з двох [[лонжерон]]ів і 23 нервюр. Технологічно крило розділене на п'ять частин: центроплан, дві середні (СЧК) і дві зйомнізнімні (ЗЧК) частини. Центроплан кріпиться до 17 і 20 [[шпангоут]]а [[фюзеляж]]у. На ньому розміщені два відхиляючихсяоднощілинні однощелевихзакрилки, що закрилкавідхиляються, на СЧК по одному двощелевомудвощілинному висувному закрилку, а на ЗЧК по дві секції [[елерон]]ів. Загальна площа закрилок&nbsp;— 15 м², кути відхилення&nbsp;— 15° (при зльоті) і до 38° (при посадці). Загальна площа елеронів&nbsp;— 6,12 м², кути відхилення&nbsp;— 24° (вгору) і до 16° (вниз). В середині центроплана находяться десять мякихм'яких баків, а в СЧК&nbsp;— два баки-відсіки (по одному з кожної сторони).

Хвостове оперення&nbsp;— вільнонесуче, однокільове. Складається із двох консолей стабілізатора із рулем висоти, [[Кіль (авіація)|кіля]] з рулем напряму і форкіля. Стабілізатор і кіль дволонжеронної конструкції. На рулях висоти встановлений тример, а на рулі напряму&nbsp;— пружинний тример-сервокомпресор. Рулі мають осьову аеродинамічну компенсацію і сто процентнeпроцентне збалансування. Загальна площа стабілізатора&nbsp;— 19,83м83 м², кіля&nbsp;— 13,28м28 м², а форкіля&nbsp;— 2,57м57 м². Площа руля висоти&nbsp;— 5,16м16 м², кути відхилення&nbsp;— 25° (вгору) і 20° (вниз). Площа руля напряму&nbsp;— 5м5 м², кути відхилення&nbsp;— ±25°.

=== [[Шасі]] ===

[[Шасі (літальний апарат)|Шасі]] [[Ан-26]] трьохопорнетриопорне, з двома головними і одною передньою опорами. База шасі&nbsp;— 7650мм7650&nbsp;мм, колія&nbsp;— 7900мм7900&nbsp;мм, мінімальний радіус розвороту&nbsp;— 11250мм11250&nbsp;мм. При польоті усі три опори прибираються в передвперед, основні у відсік в мотогондолах, під двигуном, а передня у відсік під кабіною [[екіпаж]]у. Відсіки стійок шасі закриваються, як при [[Політ|польоті]], так і при рулінні. При випущеному шасі відкритими залишаються маленькі стулки навпроти амортизаційних стійок. На кожній опорі встановлені два [[колеса]] з пневматиками і з дисковими гальмами на основних стойкахстійках. Передня опора не гальмівна, при руліннікеруванні вона повертається на кут ± 45° і на кут ± 9° при розгоні та пробігу. Випуск та прибирання шасі здійснюється за допомогою гідравлічного циліндра. У випадку виходу з ладу гідравлічної системи замки прибраного положення стійок шасі можна відкрити вручну. ВУ такомуцьому випадку шасі опускаються і фіксуються в замках опущеного положення за рахунок своєї [[Маса|маси]] і зустрічного потоку повітря.

Головна опора шасі двоколісна із телескопічними азотно-масляними [[амортизатор]]ами. Вона складається ізз: амортизаторної стійки, складуючого підкоса, розпору, котрий слугує замком випущеного положення шасі та двох гальмівних коліс. У відсіку основних опор шасі розташованірозміщені: силовий циліндр опускання/прибирання стійок шасі, замок прибраного положення шасі та механізм управління стулками.

ПрередняПередня опора шасі двоколісна із важільною підвіскою та азотно-масляним амортизатором. Вона складається ізз: амортизаторної стійки з центруючим пристроєм, рульового механізму, гідроциліндра для гасіння коливань, гідроциліндра опускання/прибирання стійки шасі, замків випущеного та прибраного положення шасі, механізму управління стулками та двох не гальмівних коліс.

Колеса основних опор КТ-157 із камерними шинами 1А розміромз 1050 х 400розмірами 1050×400&nbsp;мм. Передні колеса К2105 із камерними шинами 6А розміром 700 хз 250розмірами 700×250&nbsp;мм. [[Тиск]] у камерах [[Автошина|шин]]&nbsp;— 4 кгс/см².

=== [[Силова установка]] ===

На [[Ан-26]] встановлено два турбогвинтових [[двигун]]аи [[АІ-24]]ВТ зі злітною потужністю 2820 к.с. Двигуни розташованірозміщені в мотогондолах на центроплані. АІ-24ВТ оснащений десятиступеневим компресором і трьохступеневоютриступеневою [[Турбіна|турбіною]]. Камера згоряння кільцева із 8 форсунками. Також до складу двигуна входять: стартер-[[Електричний генератор|генератор]], [[генератор змінного струму]], аеродинамічні датчики, детектор обледеніння, система передачі крутного моменту, [[масляний фільтр]] та регулятор обертів гвинта. Для живлення двигунів використовується [[паливо]] марок Т-1 і ТС-1. Двигун кріпиться на центроплані [[Крило|крила]] за допомогою швидкоз'ємноїшвидкознімної рами з [[амортизатор]]ами і силової ферми з переднім силовим [[шпангоут]]ом.

В хвостовій частині правої мотогондоли розташована розташованарозміщена додаткова [[силова установка]] (ДСУ): турбореактивний [[двигун]] [[РУ19А-300]] з тягою 800 [[кгс]].

* живлення електроенергією бортової мережі літака на стоянці, при непрацюючих двигунах АІ-24ВТ та при відмові [[Електричний генератор|генераторів]]ів СТГ-18ТМО-1000.

Гвинт АВ-72Т&nbsp;— тяговий, лівого обертання, флюгіруемийфлюгерний, з діаметром 3,9 &nbsp;м. Гвинт одновальної схеми, металічний, з чотирма дюралюмінієвими лопатями. ФлюгуванняФлюгерування його проводитьсяздійснює [[льотчик]]ом або системоюсистема автоматичного флюгуванняфлюггерування. ВивідВиведення гвинта з Флюгерського положення флюггерування примусовий. ПерекладПерекладення лопатей на мінімальний установчий кут при пробігу після посадки забезпечує додаткове гальмування [[літак]]а за рахуноквнаслідок авторотації гвинта.

Паливна система включаєскладається в себез 10 мякихм'яких баків і двадвох бакибаків-відсікивідсіків. Баки кожного пів-крила розділені на 3 групи. Для живлення [[двигун]]ів спочатку береться [[паливо]] з першої групи баків, потім з другої, а далі з третьої. Бак 3а також використовується як розширювальний бак для рівномірного розподілу палива між лівою та правою сторонами [[літак]]а. Двигун [[РУ19А-300]] живиться від магістралі живлення правого основного двигуна. Заправка баків може проводитисьздійснюватися зверху через заправні горловини або централізовано через заправний штуцер у відсіку [[шасі]] лівої мотогондоли. У польоті система нейтрального газу заповнює простір над паливом [[Вуглекислий газ|вуглекислим газом]], а також ця система використовується в якостіяк додатковогододатковий засобузасіб пожежогасіння.

Кожен [[двигун]] має автономну маслосистему (МCМС), яка забезпечує подачу [[Мастило|мастила]] для змащування і охолодження двигуна, управління повітряним гвинтом та роботи системи зміни крутного моменту. МCМС поділяється на внутрішню і зовнішню. Внутрішня МCМС складається із: нагнітаючої і відкачуючої секції МCМС, повітрьовідділювачаповітровідділювача, масляних фільтрів, каналів двигуна, маслозбірника і трубопроводів розволоженірозміщених безпосередньо на двигуні. Зовнішня МCМС складається ізз: маслобаку, дренажного бачка, масло радіаторамаслорадіатора з терморегулятором, флюгерного насоса, трубопроводів та контрольних приладів. ОбємОб'єм МCМС 64л, а перед вильотом [[літак]]а в маслобак заливають ще 35-37л37&nbsp;л мастила. В масло системімаслосистемі двигуна використовується суміш мастил: 75% трансформаторного мастила МК-8 і 25% мастила МС-20 або МК-22.

Протипожежна система літака призначена для ліквідації пожеж у відсіках лівої та правої частин крила і в лівій та правій мотогондолах. Система складається із чотирьох вогнегасників ОС-8МФ або УБЦ8-1, двох блоків протипожежних клапанів, системи сигналізації про пожежу ССП-2А, розпилювальних колекторів і трубопроводів. Управління системою здійснюється, іяк в ручнувручну із щитка пожежогасіння, так і автоматично від датчиків сигналізації. Також при аварійних посадках без випущеного [[шасі]] від кінцевих вимикачів, розволоженихрозміщених на днищі [[фюзеляж]]у, спрацьовують усі вогнегасники, і відкриваються усі клапани.

Гідравлічна система (ГС) призначена для прибирання/випуску [[Шасі (літальний апарат)|шасі]], повороту коліс передньої опори [[шасі]], гальмування коліс основних опор шасі, випуску/прибирання закрилків, для приводу склоочисників, аварійного ввімкнення золотників флюгерування повітряних гвинтів і зупинки [[двигун]]ів, відчинення і зачинення кришки аварійного люку і управління рампою вантажного люку. В якостіЯк робочоїробоча рідинирідина використовується [[Мінеральне масло|мінеральне мастило]] АМГ-10. Загальний об'єм ГС 65л. ГС складається із основної, аварійної і системи ручного [[насос]]а.

Основна ГС використовується при нормальних умовах і обслуговує усі вузли, які працюють від ГС. Джерелом тиску для основної ГС слугують два насоси розташованірозміщені на двигунах. Також в системі є гідроакумулятори, які забезпечують роботу вузлів при стоянцістоянні [[літак]]а.

Вся ГС має спільний бак ємністю 37л37 л. Проте штуцер відбору рідини для основної системи находитьсязнаходиться вище дна, а аварійної і системи ручного насосу&nbsp;— на дні. Це забезпечує запас рідини для цих систем у випадку втрати рідини зв основноїосновній ГС.

=== CистемаСистема проти обледеніння ===

Повітряно-тепловою системою протиобледеніння оснащено [[крило|крила]], оперення [[літак]]а та повітрозабірники [[двигун]]ів. Гаряче [[повітря]] в систему проти обледеніння поступає від 10 ступеніступеня компресора кожного двигуна по патрубкупатрубком, прокладеномупрокладеним по правому борту мотогондоли. В повітряно-тепловій системі використовується мікроінжекторний спосіб розподілу повітря із рециркуляцією відпрацьованого повітря. ДанийЦей спосіб забезпечує ефективний, рівномірний обігрів поверхні по всій довжині, а також економічнийекономну розхідвитрату гарячого повітря.

Система кондиціювання [[повітря]] призначена для підтримки в герметичній кабанікабіні [[Температура|температури]] і [[тиск]]у повітря в допустимих межах на великих висотах. Повітря для підігріву/охолодження, вентиляції та надувунаддуву кабіни відбирається із-заз компресорів основних [[двигун]]ів. Для охолодження до потрібної температури повітря проходить через холодильну установку, після чого потрапляє в кабіну. Повітря відбирається зі швидкістю 1440 кг/год, що забезпечує 20-26 кратний обмін повітря в кабіні. Тиск ву кабіні регулюється випускним клапаном.

|літак иличи вертоліт? = літак

|екіпаж = 3 чолвікaчоловіки

|довжмнадовжина = 23,8 м

|двигун = [[АІ-24ВТ24]]ВТ

|бомби = 384 метеопатронаметеопатрони ПВ-26

* [https://web.archive.org/web/20111105083908/http://www.an26.info/mod/an26p.htm Інформаційний портал]

* [http://www.an-26.com An-26.com]<br {{Webarchive|url=https:/>/web.archive.org/web/20100805235856/http://www.an-26.com/ |date=5 серпня 2010 }}

* [http://www.an-26.com/eng АИ-24ВТ. РУКОВОДСТВОРуководство по эксплуатации] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100909203158/http://www.an-26.com/eng/ |date=9 вересня 2010 }} {{ref-ru}}

* Якубович Н.&nbsp;В.&nbsp;Всі літаки О.&nbsp;К.&nbsp;Антонова.&nbsp;— М.: АСТ, «Астрель», 2001.&nbsp;— С. 117—121117–121.

[[Категорія:ЛітакиПожежна Українитехніка]]