В першому тисячолітті, рішенням Вселенських соборів були встановленні межі п’ятип'яти стародавніх патріархатів (Старий Рим, Новий Рим – — [[Константинопольська православна церква|Константинополь]], [[Александрійська православна церква|Олександрія]], [[Антіохійська православна церква|Антіохія]], [[Єрусалимська православна церква|Єрусалим]]) і [[Кіпрська православна церква|Кіпрська церква]]. Протягом наступних років [[Константинопольська православна церква|Вселенський патріархат]], керуючись Священними канонами (включаючи 9-й, 17-й і 28-й канони [[Халкедонський собор|IV Вселенського собору]], 36-й Канон [[Трулльський собор|Трулльського собору]] і 1 Канон собору від 879/880 р., який був проведений в церкві Святої Софії в Константинополі), взяв на себе відповідальність за надання Томосу про автокефалію всім новоствореним церквам (в тому числі й Української церкви), перетворивши їх на автокефальні [[Архієпископство|архієпископства]] чи [[Патріархат (церква)|патріархати]], без обговорення чи співпраці в цьому питанні з іншими церквами<ref>{{Cite web|title=Вселенський патріарх: Присутність Московського патріархату шкодить інтересам української нації|url=https://glavcom.ua/interviews/vselenskiy-patriarh-varfolomiy-prisutnist-moskovskogo-patriarhatu-zavdaje-shkodi-interesam-ukrajinskoji-naciji-i-jednosti-ukrajinskogo-narodu-597377.html|website=glavcom.ua|accessdate=2019-05-29|language=uk}}</ref>.
