Вікіпедія

Нейтрофіли

Версія від 20:26, 20 серпня 2015, створена Шкурба Андрій Вікторович (обговорення | внесок) (уточнення, оформлення, стильові правлення, правопис)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 14 жовтня 2015, заснована на цій версії.

Нейтрофіли (англ. neutrophils), або нейтрофільні гранулоцити — один з видів лейкоцитів із гранулами всередині цитоплазми. Нейтрофіли беруть участь у захисних реакціях організму людини і хребетних при бактеріальних інфекційних хворобах.

Нейтрофіли
Нейтрофіл, який поглинає бактерію сибірської виразки
Тривимірний вигляд нейтрофіла
Деталі
Попередникмієлоцит
Системакровоносна система
Ідентифікатори
MeSHD009504
THH2.00.04.1.02012
FMA62860
Анатомічна термінологія

Нейтрофіли містять лізосомні ферменти, що руйнують бактерії, а також ферменти, за допомогою яких в крові утворюються активні протимікробні речовини. Останні мають жовто-зелений колір — колір нейтрофілів і гною, який утворюється в місці запалення із суміші збудників, нейтрофілів і продуктів розпаду клітин запальної тканини. При гострих бактеріальних інфекційних захворюваннях число нейтрофілів швидко наростає. Вони здатні отримувати енергію шляхом анаеробного гліколізу (одержання глюкози як джерела енергії без доступу кисню) і тому можуть існувати навіть у тканинах, бідних киснем (запалених, оточених, тих. які погано забезпечуються кров'ю). Лізосомні ферменти, що вивільняються при розпаді нейтрофілів, спричинюють розм'якшення навколишніх тканин — формування гнійного вогнища запалення.

У нормі в крові є певна кількість не тільки дозрілих (сегментованих) нейтрофілів, але і їх попередників — незрілих клітин: паличкоядерних (3-5%), юних (0-1%). При нейтрофільному лейкоцитозі (нейтрофільозі) число цих незрілих форм наростає. При цьому в крові можуть з'явитися попередники юних клітин — мієлоцити.

Будова

Нейтрофіли безперервно виробляються в кістковому мозку.

Зрілий нейтрофіл має сегментовані ядра, незрілий має стрічкоподібне ядро​​. Плазматична мембрана нейтрофілів містить кілька мембранних каналів, адгезивні білки, рецептори для різних лігандів (молекул, які зв'язуються зі специфічними білками), іонні насоси та ектоферменти (ферменти розташовані на зовнішній поверхні клітини).

Нейтрофіли мають складний цитоскелет, який відповідає за хемотаксис, фагоцитоз і екзоцитоз. Білки, що входять до складу цитоскелету, включають актин, актин-зв'язуючий білок, альфа-актінін, міозин, профілін і тропоміозин.

Нейтрофіли містять велику кількість глікогену в цитоплазмі. Глікоген забезпечує нейтрофілів енергією.

Нейтрофіли складають 65-70% від загального числа лейкоцитів. Діаметр клітини у свіжій краплі крові становить 7-9 мкм, в мазку — 10-12 мкм. Цитоплазма забарвлюється слабо оксифільно. Зернистість дрібна, її погано видно як на свіжих, так і на фіксованих забарвлених препаратах. При фарбуванні за методом Романовського—Гімза зернистість набуває рожево—фіолетового відтінку. Розміри гранул 0,2-0,5 мкм. Гранули нейтрофілів поділяють на первинні (азурофільних) і вторинні (нейтрофільні, специфічні).

  • Первинні гранули — це лізосоми. Вони містять різні гідролази, мієлопероксидази, а також білки з бактерицидними властивостями, зокрема лізоцим.
  • Вторинні гранули — це специфічна зернистість, її зміст 80-90% від усієї зернистості в зрілих нейтрофілах. Для хімічного складу вторинних гранул нейтрофілів характерна наявність лужної фосфатази, основних катіонних білків, фагоцитинів, лізоциму, тут відсутні лізосомальні ферменти і пероксидаза.

У цитоплазмі нейтрофілів слабко розвинені органели: є небагато мітохондрій, невеликим є комплекс Гольджі, іноді зустрічаються елементи ендоплазматичної сітки. Характерна наявність включень — глікогену, ліпідів. Таким чином, нейтрофіли містять повний набір речовин, за допомогою яких вони руйнують фагоцитовані мікроорганізми. Нейтрофіли мають здатність активно рухатися, переміщатися в тканинах до вогнища запалення і фагоцитувати мікроорганізми та інші дрібні частинки.

Різновиди нейтрофілів

  • Юні нейтрофіли — наймолодша форма, в крові з'являються рідко, тільки при наявності запалення;
  • Паличкоядерні нейтрофіли — мають велике ядро у вигляді букви С, S або Z;
  • Сегментоядерні нейтрофіли — ядро має від 3 до 7 сегментів, розділених тонкими перетяжками.

Порушення нормального співвідношення нейтрофілів бувають декількох видів.

Ядерний зсув нейтрофілів вліво — стан, коли в крові з'являється багато молодих, а саме юних і паличкоядерних нейтрофілів, а також з'являються дегенеративні форми нейтрофілів. Таке зазвичай характерно для:

При цьому розрізняють два види зсуву нейтрофілів вліво — регенеративний і дегенеративний.

  • Регенеративний зсув нейтрофілів — це означає, що збільшується кількість паличкоядерних та юних нейтрофілів на тлі загального лейкоцитозу. Це говорить про підвищену діяльності кісткового мозку, який, як відомо, є органом кровотворення. Такий стан організму характерно для гнійно-септичних і запальних процесів (пневмонія, апендицит).
  • Дегенеративний зсув — збільшується кількість тільки паличкоядерних нейтрофілів; при цьому з'являються дегенеративні зміни в клітинах. Це говорить про те, що функція кровотворення (кісткового мозку) пригнічена.

Тривалість життя

Живуть нейтрофіли (в неактивній формі) 5,4 дні.[1] Після активації вони мігрують в тканини, де виживають протягом 1-2 днів.[2]

Функції

Головна функція нейтрофілів — фагоцитоз, тобто поглинання і розчинення чужорідних частинок, але вони здатні розчиняти тільки дрібні частинки або клітини, і після їх розчинення гинуть.[3] Кожна клітина здатна тільки до однієї фагоцитарної події. Клітина при цьому створює певний респіраторний вибух. Протягом дихального вибуху, NADPH (нікотинамід-аденін-динуклеотид фосфат) - ензим, який виробляє велику кількість супероксиду (реактивний кисень), активується. Супероксид спонтанно мутує до перекисю водню, який потім перетвориться в HOCI.

Хемотаксис

Нейтрофіли здійснюють процес хемотаксису, що дозволяє їм мігрувати в напрямку вогнищ інфекції або запалення. Рецептори клітинної поверхні нейтрофілів дають можливість виявити хімічні градієнти молекул, таких як інтерлейкін-8 (IL-8), гаммаінтерферон (γ-IFN), С5а, і лейкотрієн B4, який ці клітини використовують, щоб направити на шлях міграції.

Нейтрофіли мають різні специфічні рецептори, включаючи рецептори комплементу, рецепторів цитокінів, хемокінів, лектинів і білків, Fc-рецептори опсоніна тощо.[4]

Кількість нейтрофілів в крові

Норма нейтрофілів в крові

Кількість нейтрофілів у нормі в крові у дорослих коливається в межах від 45% до 70% від загальної кількості лейкоцитів у крові, або 1,8-6,5 * 109/л.

Підвищення кількості нейтрофілів в крові

Збільшення кількості нейтрофілів в крові більше 6,5 * 109/л називають нейтрофільозом.

Основною причиною підвищення нейтрофілів в крові є запалення в організмі, особливо при гнійних процесах. За збільшенням вмісту абсолютної кількості нейтрофілів в крові при запальному процесі можна судити про запалення та адекватність імунної відповіді на запальний процес в організмі. Підвищення нейтрофілів в крові до 10,0 * 109/л розвивається при помірному локалізованому запальному процесі, збільшення нейтрофілів до 20,0 * 109/л відбувається при значному запальному процесі в організмі. При генералізованих запальних процесах в організмі, таких як сепсис (особливо стафілококової етіології) збільшення нейтрофілів в крові може досягати 40,0-60,0 * 109/л. Виражений лейкоцитоз в крові з вираженим нейтрофільозом називається лейкемоїдною реакцією мієлоїдного типу. Виражений запальний процес в організмі супроводжується не тільки кількісними змінами, а й якісними. Так при обширних запальних процесах, особливо гнійних, відзначається зрушення лейкоцитарної формули вліво з появою в периферичній крові незрілих (юних) попередників нейтрофілів, таких як метамієлоцитів і мієлоцитів.

Помірне збільшення кількості нейтрофілів в крові можна спостерігати також і при деяких фізіологічних станах, наприклад при посиленій фізичній роботі, після прийому їжі, при сильних психоемоційних напружених, під час вагітності.

Зниження кількості нейтрофілів в крові

Зниження нейтрофілів у периферичній крові нижче 1,6 * 109/л називають нейтропенією.

Причиною зменшення нейтрофілів у периферичній крові може бути пригнічення кістковомозкового кровотворення органічного або функціонального характеру, посилене руйнування нейтрофілів, виснаження організму на тлі тривалих захворювань.

Найбільш часто нейтропенія відзначають при:

Примітки

  1. ↑ Pillay J, den Braber I, Vrisekoop N, Kwast LM, de Boer RJ, Borghans JA, Tesselaar K, Koenderman L. In vivo labeling with 2H2O reveals a human neutrophil lifespan of 5.4 days Blood. 2010 Jul 29;116(4):625-7.
  2. ↑ Wheater, Paul R.; Stevens, Alan (2002). Wheater's basic histopathology: a colour atlas and text. Edinburgh: Churchill Livingstone. ISBN 0-443-07001-6.
  3. ↑ Edwards, Steven W. (1994). Biochemistry and physiology of the neutrophil. Cambridge University Press. p. 6. ISBN 0-521-41698-1.
  4. ↑ Charles N. Serhan, Peter A. Ward, Derek W. Gilroy (2010). Fundamentals of Inflammation. Cambridge University Press. pp. 53-54. ISBN 0-521-88729-1. Jump up ^
  5. ↑ Neutrophils: Molecules, Functions and Pathophysiological Aspects.Véronique Witko-Sarsat, Philippe Rieu, Béatrice Descamps-Latscha, Philippe Lesavre and Lise Halbwachs-Mecarelli. 8 February 2000. section II
  Це незавершена стаття з клітинної біології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нейтрофіли&oldid=16631312