Вікіпедія

Російсько-українська війна (з 2014)

російська агресія проти України з 20 лютого 2014 року
Версія від 21:35, 23 квітня 2016, створена MAXXX-309 (обговорення | внесок)

Російська збройна агресія проти України[1][39] (також Російсько-українська війна[1]) — пряме та опосередковане застосування збройної сили Російською Федерацією проти суверенітету та територіальної цілісності України.

Російська збройна агресія проти України (2014 - 2015)
Червоним відмічені території під контролем сепаратистів і Росії
Дата: 20 лютого 2014[1][2] — дотепер
Місце: Україна Україна: Крим, окремі райони Луганської і Донецької областей, проросійські виступи в інших районах України
Росія Росія: Вздовж кордону Ростовської області з Україною[3]
Результат: конфлікт триває
Сторони
Україна Україна:

Добровольчі формування:


Іноземні волонтери:

Постачання зброї:

Значні поставки військових засобів

Росія Росія:

Донецька народна республіка:

Луганська народна республіка

Бойовики:
Командувачі
Україна Петро Порошенко
(з 7 червня)
Україна Олександр Турчинов
(до 7 червня)

Україна Сергій Гайдук
Україна Роман П'ятницький
Україна Максим Ємельяненко
Україна Степан Полторак
(з 14 жовтня)
Україна Валерій Гелетей
(3 липня-14 жовтня)
Україна Михайло Коваль
(25 березня—3 липня)
Україна Ігор Тенюх
(27 лютого—25 березня)
Україна Віктор Муженко
(з 3 липня)
Україна Михайло Куцин
(до 3 липня)
Україна Арсен Аваков
Україна Валентин Наливайченко
Україна Олександр Турчинов
(з 15 грудня)
Україна Андрій Парубій
(до 7 серпня)
Україна Степан Полторак
(до 14 жовтня)
Україна Віктор Назаренко
(з 6 жовтня)
Україна Микола Литвин
(до 6 жовтня)
Україна Семен Семенченко
Україна Андрій Білецький
Україна Дмитро Ярош

Росія Володимир Путін

Росія Сергій Шойгу
Росія Олександр Вітко
Росія Володимир Шаманов
Росія Геннадій Анашкін
АР Крим Володимир Константинов
АР Крим Сергій Аксьонов
АР Крим Олексій Чалий
АР Крим Денис Березовський
Микола Козіцин
Ігор Гіркін
Ігор Безлер
Сергій Здрилюк
Денис Пушилін
Павло Губарєв
В'ячеслав Пономарьов
Валерій Болотов
Олексій Мозговий †
Олег Царьов

Військові сили
ЗС України в Криму
  • 20,000

Сили АТО:

ЗС Росії в Криму
  • 30,000

Сили російських і місцевих угрупувань:

  • 20,000[17] (липень 2014)
  • 35,000[18] (серпень 2014)
Втрати
Силові структури: Сепаратисти:

(із них понад 1600 вбитих і зниклих безвісти військовослужбовців Збройних сил Росії[33])

Російські журналісти

Цивільне населення: вбито: 3000+[35][36] Іноземне цивільне населення: вбито 300[37][38] Загальні втрати: вбито: 14000+

Складовими частинами російської збройної агресії проти України у 2014–2016 роках є:[1]

27 січня 2015 року Верховна Рада України визнала у своїй заяві-зверненні до міжнародних організацій Росію як країну-агресора[39].

Питання періодизації

Існують різні точки зору щодо дати початку російсько-української війни. Колишній радник російського президента А. Ілларіонов вважає, що датою початку війни слід вважати 20 лютого 2014, оскільки саме ця дата викарбувана на медалі «За повернення Криму», і, відповідно, першою силовою акцією — розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, який відбувався, за твердженнями автора, за наказами та під керівництвом представників російського ФСБ[40]. Подібну точку зору висловлює журналіст Ю. Колесніков.[41].

З перемогою Майдану, що суперечила геополітичним інтересам Росії, пов'язує початок війни також український історик В. Кравченко. На думку дослідника, Євромайдан «дещо сплутав карти кремлівським стратегам», і тому росіянами «був спішно „дістатий із шухляди“ План „Б“»[42].

Український правознавець Володимир Василенко відзначає, що згідно зі ст. 2 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (14 грудня 1974 року), «Застосування збройної сили державою першою на порушення Статуту ООН є prima facie свідченням акту агресії…» Згідно зі ст. 3 Резолюції для кваліфікації як акту агресії збройного нападу, який першою вчинила одна держава проти другої, юридично не має значення, була війна формально оголошена чи ні. Отож початком російської агресії слід вважати 27 лютого 2014, коли підрозділи спецназу Головного розвідувального управління Генштабу та 45-го окремого повітряно-десантного полку Збройних сил РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК, а військові частини кримського угруповання Збройних сил України стали об'єктом провокаційних нападів із дислокованих на півострові російських військових баз.[1]

Питання кількості постраждалих

В доповіді моніторингової місії Управління верховного комісара ООН з прав людини повідомляється, що за період бойових дій на Сході України (до травня 2015 р.), загинуло принаймні 6 тис. 417 людей. З них — понад 600 жінок та дівчат. Ще 15 тис. 962 людини отримали поранення. Крім того, багато людей зникли безвісти. За даними ООН, загалом від воєнного конфлікту постраждали вже 5 мільйонів чоловік, а понад 1 мільйон людей переїхали до інших регіонів України[43].

Передумови конфлікту

Передбачення цивілізаційного конфлікту

Ключовою передумовою конфлікту стала дедалі неприязніша політика путіністської Росії щодо України. Ця політика, з огляду на зміст російської пропаганди у ЗМІ, за останні роки стала просто ворожою. Агресивність російської політики стосовно України вилилася у перші жертви з боку останньої ще за часів режиму підконтрольного Росії В. Януковича[44].

У лютому 2008 року Олександр Сокуров в інтерв'ю на телебаченні зазначив[45], що до того часу, поки розвиток культури в Росії не стане головним завданням всіх державних інструментів,— ідеології, промисловості, бюрократії, армії, загалом усіх державних інститутів,— не буде рішучих змін у житті Росії. І, оскільки це завдання не вирішується, то Росію очікують великі війни: на півдні країни; аж надто тяжка війна з Україною; надто тяжкий конфлікт із Казахстаном.

Інцидент в Азовському морі

17 липня 2013 року в Азовському морі, далеко за межами територіальних вод Росії, катер берегової охорони прикордонної служби РФ влаштував погоню за українським риболовецьким човном, наздогнав його і протаранив, унаслідок чого загинуло четверо з п'яти українських рибалок, а щодо вцілілого і врятованого переслідувачами п'ятого порушили карну справу за «браконьєрство та порушення кордону». Російські прикордонники були без форми, замовчували той факт, що відразу знайшли тіла всіх загиблих, і не віддавали їх, бо хотіли приховати кульові поранення. Вцілілий українець Олександр Федорович, госпіталізований у російському Єйську, стверджував, що російські прикордонники стріляли в українців без попередження і потопили човен.[46]

Євромайдан

Докладніше: Євромайдан
 
Євромайдан у Києві, 27 листопада 2013

21 листопада 2013 року в Україні розпочалися антиурядові протести як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. У рамках поняття протестів кінця 2013 року відбувалися, зокрема, мітинги, демонстрації, студентські страйки.

16 січня 2014 року у Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування[47] було прийнято[48] 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян[49][50][51]. Прийняті закони викликали широке обурення в українців і спричинили ескалацію конфлікту.

До 19 січня 2014 протести перейшли у бойові протистояння на вулиці Грушевського в Києві, внаслідок чого загинуло 6 осіб, більше 1000 були травмовані. Ще більш кривавими бої стали, починаючи з 18 лютого, за два дні боїв загинуло більш ніж 100 осіб з обох боків.

Наслідком перемоги революції стало: відсторонення президента Януковича від влади та його втеча в Росію, відновлення конституції України 2004 року, скасування диктаторських законів, призначення дострокових президентських виборів.

Зміна влади кардинально зменшила силу впливу Росії на Україну, також Віктор Янукович закликав Володимира Путіна відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії.

Підготовка Росії до інтервенції

28 квітня 2013 телеканал Росія-24 у своєму випуску новин повідомив про створення нового російського спецназу для закордону, в задачі якого входять дії на суміжних з Росією територіях. Як зазначено в репортажі метою цих формувань є досягнення політичних і економічних цілей Росії в інших країнах, шляхом створення для країни-жертви серйозних внутрішніх проблем. Крім інших задач ці спецпідрозділи зосереджуються на організації партизанського руху з подальшим навчанням і керівництвом повстанців та фізичному усуненню політичних опонентів. У репортажі детально висвітлюються методи їх роботи.[52][53]

23 лютого 2014 на мітингу в Москві заступник голови Державної Думи Російської Федерації Жириновський Володимир Вольфович, заявив про необхідність розділення України на три частини та направлення в Україну російських добровольців, які стануть основою армії Республіки Малоросії зі столицею в Харкові.[54][55]

Кримська окупація (22 лютого—18 березня 2014)

Див.: Кримська криза

 
Озброєні військові без розпізнавальних знаків на території аеропорту «Сімферополь»

Проросійські мітинги в Криму

23 лютого 2014 року почалися проросійські та проукраїнські мітинги (в останніх брала участь велика кількість кримських татар на чолі з лідером Меджлісу Рефатом Чубаровим). 27 лютого невідомі озброєні люди без знаків розрізнення (ймовірно колишні бійці спецпідрозділу «Беркут», що брали участь у придушенні протестів у Києві («Беркут» було розформовано 25 лютого), та російські спецпризначенці) захопили й блокували Верховну Раду Криму та інші адміністративні будівлі, аеропорти в Сімферополі та Севастополі, установи зв'язку, засоби масової інформації тощо. На їхню вимогу до Парламенту Криму прийшла частина депутатів, що проголосували за проведення референдуму про розширення автономії Криму 25 травня 2014, в день президентських виборів в Україні. При цьому присутність кворуму є сумнівною, оскільки на засідання не допустили ЗМІ.[56] Невдовзі було двічі змінено дату референдуму: перенесено спершу на 30 березня, а потім — на 16 березня. Також було змінено формулювання питання — замість розширення автономії йшлося про приєднання до складу Росії. При цьому, оскільки Україна є унітарною державою, питання про відокремлення регіону можна вирішувати лише на національному референдумі. З огляду на це, ще до проведення референдуму лідери країн ЄС, США та багатьох інших визнали його незаконним, а його результати — недійсними.

Захоплення Верховної Ради АРК

У ніч на 27 лютого будівлі Верховної Ради та Уряду АРК захопили озброєні невідомі особи та встановили на будівлях російські прапори. За словами народного депутата Сергія Куніцина адміністративні будівлі захопили професійно підготовлені люди, які озброєні автоматами, кулеметами, гранатометами тощо[57]. За повідомленнями ЗМІ центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, піднятими по тривозі[58], обмежено рух громадського транспорту[59].

Вторгнення російських військ на півострів

Див.: Російська інтервенція до Криму 2014

1 березня 2014 року Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування Збройних сил Російської Федерації на території України[60] Рада національної безпеки і оборони України у зв'язку з агресією з боку Росії, ухвалила рішення привести Збройні сили України в повну бойову готовність та розробила «детальний план дій на випадок прямої військової агресії з боку РФ»[61].

17 березня в Україні вперше оголошена мобілізація указом в.о. Президента України О. В. Турчинова[62].

Докладніше: Хвилі мобілізації в Україні (2014‒2015)

«Референдум» 16 березня

16 березня 2014 року відбувся «референдум» про статус Криму, на якому за офіційними даними 96,77% жителів АРК та міста Севастополь проголосували за возз'єднання відповідних територій з Російською Федерацією. 17 березня Верховна Рада АРК проголосила незалежність Республіки Крим, а 18 березня у Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Володимир Путін спільно із самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Костантиновим, та головою СМДА Олексієм Чалим підписали Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії. 21 березня Рада Федерації Росії прийняла закон про ратифікацію Договору від 18 березня та закон про утворення нових суб'єктів федерації — Республіки Крим та міста федерального значення Севастополь, закріпивши анексію цих регіонів Росією.

27 березня 2014 Генеральна Асамблея ООН підтримала територіальну цілісність України, визнавши Крим і Севастополь її невід'ємними частинами. За відповідну резолюцію проголосували 100 країн-членів ООН зі 194. Проти проголосували 11 країн, 58 країн утрималися, решта не брала участі в голосуванні.[63]

Проросійські виступи на сході та півдні України

Докладніше: Проросійські виступи в Україні 2014
 
Наметове містечко російських націоналістів на Куликовому полі в Одесі

Починаючи з 1 березня 2014 року, відбулася серія акцій проведених за участі російських спецслужб у східних, центральних і південних регіонах України у березні-квітні 2014 року, учасники яких виступали здебільшого за відокремлення півдня і сходу України та приєднання цих регіонів до Росії, проведення референдуму щодо федерального устрою України, надання російській мові статусу другої державної та проти нової української влади. На противагу цим акціям у східних та південних регіонах проукраїнські сили проводять акції на підтримку територіальної цілісності України та її державного устрою. У ході демонстрацій проросійські активісти здійснювали спроби захоплення державних установ (були захоплені будівлі Донецької, Луганської та Харківської ОДА). Між учасниками проросійських та проукраїнських акцій виникали сутички: найбільші з них відбулися у Харкові та Донецьку, під час яких постраждали десятки осіб та загинули щонайменше 1 особа.[64]

Протистояння в Одесі 2 травня

Докладніше: Протистояння в Одесі (2014)

2 травня 2014 року відбулися сутички, які переросли у масові заворушення в місті Одеса. Бійка була почата між проукраїнсько налаштованими громадянами, ультрас футбольних клубів «Чорноморець» та «Металіст» з одного боку й проросійськими сепаратистськи налаштованими активістами з іншого боку. Протистояння почалися у центрі міста на вулицях Грецькій, Дерібасівській, Грецькій площі, а згодом перейшли у гоніння проросійських активістів по більшій частині центра міста на їх місце дислокації, Куликове поле. Саме там, на Куликовому полі, було найбільше жертв, зокрема, через підпал штабу сепаратистів Будинку профспілок.

Унаслідок протистоянь загинуло 48 осіб, 247 було поранено, 6 з них загинуло від вогнепальних поранень, інші при пожежі у будинку профспілок.[65].

Антитерористична операція

Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)

Докладніше: Війна на сході України
Див. також: Хронологія війни на сході України (2014)

У період з 12 по 14 квітня терористами було захоплено ряд адміністративних будівель у містах Донецької області: Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, Лиман, Дружківка, Єнакієво, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Харцизьк, Жданівка і Кіровське.[66]

 
Терористи у Слов'янську

15 квітня українські війська увійшли в Слов'янськ і Краматорськ, взяли під контроль аеропорти даних міст. З 16 квітня по 1 травня терористами ДНР були захоплені адмінбудівлі міст: Новоазовськ, Сіверськ, Комсомольське, Червоноармійськ, Родинське.[67] 28 квітня в Луганську сепаратисти оголосили про створення ЛНР, і почали захоплювати адміністративні будівлі Луганської області. За період 28 квітня — 2 травня були захоплені: Станиця Луганська, Луганськ, Красний Луч, Первомайськ, Алчевськ, Антрацит, Свердловськ, Стаханов.[68]

11 травня було проведено псевдореферендуми що до незалежності ДНР і ЛНР. За даними яких, за незалежність проголосувало 89,07% і 96,2% відповідно[69].

22 травня відбувся напад на табір сил антитерористичної операції (АТО) під Волновахою, сепаратисти вночі завдали неочікуваного удару українській армії, 18 військслужбовців було вбито.[70]

26 травня відбувся бій за Донецький аеропорт, це була перша масштабна успішна операція сил АТО, за допомогою авіації та десанту, було знищено до 300 сепаратистів, при цьому українська армія не понесла жодних втрат.[71]

4 червня сили антитерористичної операції повністю звільнили Лиман Донецької області від терористів.[72]

13 червня українські війська звільнили Маріуполь.[73] 14 червня сепаратисти збили Іл-76 Збройних сил України, що доправляв військових у Луганський аеропорт, унаслідок якого загинуло 49 осіб, включаючи екіпаж літака. Того ж дня були здійснені численні напади терористів на блокпости сил АТО, під час яких було вбито 6 військслужбовців. Загалом за день втрати силовиків склали 55 чоловік, що є найбільшою військовою втратою України за часи незалежності.[74]

19 червня була розпочата підготовка до перемир'я, основні сили АТО були кинуті на взяття під контроль державного кордону Донбасу, що було фактично зроблено до вечора.[75]

Одностороннє припинення вогню (20-30 червня 2014 року)

 
Хід звільнення території від терористів з 1 липня
 
Пересування військової техніки України, березень 2015

20 червня Петро Порошенко віддав наказ про припинення бойових дій на окупованих терористами територіях, перемир'я було оголошене з 22:00 20 червня по 10:00 27 червня 2014 року. В представленому плані «припинення вогню» було 15 обов'язкових пунктів щодо його виконання[76].

За час перемир'я загинули 27 і було поранено 69 українських силовиків. Загальна кількість нападів сепаратистів на позиції АТО — 108 разів[77], зокрема терористи обстрілювали позиції українських військових на висоті Карачун, Краматорську, Амвросіївці та Рубіжне[78], бойовиками ДНР була захоплена військова частина ЗСУ 3004, що розташована в Донецьку.[79], а також збили Мі-8, у результаті чого загинуло 9 українських військових, у тому числі 3 члени екіпажу[80].

Під час одностороннього перемир'я відбувся обмін 10 заручників[81].

Після наради РНБО, Петром Порошенком було вирішено продовжити одностороннє перемир'я з 27 по 30 червня. Рішення викликало широке обурення в суспільстві, армії та добровольчих батальйонах.[82]

Поновлення антитерористичної операції

Рішенням РНБО АТО було відновлено, в перші години 1 липня 2014 року українськими військовими було нанесено авіаційні та артилерійські удари по позиціях терористів у Слов'янську, Краматорську, Луганську та іншим точках, загалом були атаковані 120 розвіданих раніше, скупченнях терористів.[83][84]

 
Олександр Лукашенко і «Нормандська четвірка» в Мінську. 11 лютого 2015 року

Протягом 1 липня поблизу Карлівки та Донецька відбулися танкові бої[85], в Донецьку був здійснений напад на Донецьке облуправління міліції, що раніше перейшло на бік ДНР[86][87], а також мінометним обстрілом терористами позицій українських військ поблизу Слов'янська було знищено Слов'янську телевежу на горі Карачун[88].

Вранці 2 липня сили АТО увійшли в Луганськ, почалась битва за місто. Багато сепаратистів здалися українським військовим.[89] Бойовикам ЛНР з Росії було поставлено 20 танків і 122 одиниці бронетехніки,[90] також було відомо про передачу 10 установок БМ-21 «Град».[91]

У боях поблизу Слов'янська, та Миколаївки, 3 липня було знищено 6 опорних пунктів терористів, втрати — не менше 150 чоловік, зі сторони українських військових — 2 вбитих і 4 поранених.[92]

5 липня, після поразки в Миколаївці терористи відступили з Слов'янська, українські війська зайняли місто, підняли прапор України.[93] Колони сепаратистів відступили і з Краматорська, близько 1 тисячі бойовиків, разом з Гіркіним колоною рушили до Донецька.[94] Того ж дня від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Всі сили сепаратисти кинули на оборону Донецька, Луганська, Горлівки, покидаючи при цьому інші населені пункти[95]

6 липня українські війська зайняли Артемівськ, під контролем терористів залишилось 7 великих міст Донбасу: Донецьк, Горлівка, Луганськ, Сніжне, Антрацит, Краснодон і Сєвєродонецьк.[96]

10 липня сили АТО нанесли ряд успішних авіаційних ударів по позиціям терористів, було знищено близько 100 бойовиків, 2 танки й установку «Град», в ході наступу звільнили Сіверськ. Основними епіцентрами боїв стали Донецьк і Луганськ.[97]

11 липня відбувся обстріл з установок БМ-21 «Град» проросійськими сепаратистами табору сил антитерористичної операції неподалік села Зеленопілля Луганської області. Внаслідок атаки загинуло 19 українських військовослужбовців, 93 були поранені.[98]У відповідь українськими військовими було нанесено серії авіаударів, було знищено численні бази і колони терористів. Всього протягом доби виконано 16 вильотів, було знищено близько 1000 бойовиків.[99][100]

15 липня поблизу селища Ізварине сили АТО були обстріляні з гранатометів, унаслідок чого 8 осіб загинуло.[101] Російським авіаударом знищений будинок у місті Сніжне Донецької області. В результаті удару загинуло 11 осіб.[102]

16 липня російським винищувачем МіГ-29 був збитий український штурмовик

Наслідки

 
Донецький краєзнавчий музей після обстрілу

На 9 липня 2014 року, збитки руйнувань на Донбасі в ході війни становили 8,1 мільярди гривень.[103]

1 місяць АТО коштував Україні 1,5 мільярди гривень.[104]

21 липня на АТО було вирішено додатково виділити 16,931 мільярди гривень.[105]

20 травня 2015 прем'єр-міністр Арсеній Яценюк на засіданні уряду заявив, що Кабінет міністрів України вирішив припинити військово-технічну співпрацю з Російською Федерацією і дію угоди між Україною і Російською Федерацією про військово-технічне співробітництво, яка була підписана 26 травня 1993.[106]

Людські жертви

Дивись: Жертви російського вторгнення в Україну 2014

Військовотехнічні втрати

Докладніше: Втрати військової техніки в російсько-українському конфлікті

Шаблон:Втрати військової техніки в російсько-українському конфлікті

Вшанування пам'яті

У багатьох містах України розпочався процес перейменування вулиць, назва яких пов'язана із країною-агресором. Об'єкти називають на честь героїв, які загинули за Україну. Депутати Кіровоградської міської ради ухвалили рішення про перейменування вулиці П'ятирічки 3-ї на вулицю Юрія Власенка — кіровоградця, добровольця, який загинув на Сході. Також у місті з'являться провулки ‒ Гвардійський, Волонтерський та Героїв АТО[107]. У селі Руська Поляна на честь героїв, які загинули у війні, було названо 8 вулиць. Вулицям дали ім'я прикордонників — Ігоря Момота, Ігоря Петріва, Сергія Єпіфанова, Миколи Зайцева, Володимира Гречаного, Віталія Вінніченка[108].

Економіка

Окрім наслідків для економіки та споживчого ринку Росії санкцій з боку США та європейських країн, що на жовтень 2014 року вже мають істотне значення, Росія, на думку російських експертів, має проблеми у сфері постачання газу[джерело?].

Росія сподівалася чинити економічний та політичний тиск на європейські країни та Україну, шантажуючи їх можливістю обмеження постачання газу або ж повним припиненням постачання. З цією метою В. Путін здійснив візит до Китаю, де, як було оголошено російською стороною, був підписаний контракт на будівництво газопроводу та постачання газу до Китаю[джерело?].

Але на початок жовтня 2014 року виявилося, що контракт із Китаєм існує лише у пропагандистських виступах керівництва Росії[джерело?].

На думку російського експерта Михаіла Крутіхіна[109], Україна може пережити зиму навіть у випадку повного припинення постачання газу Росією. Росія ж не може виконати своїх зобов'язань перед європейськими споживачами без використання підземних газосховищ України[110][111].

За матер'ялами консалтингової компанії Cushman & Wakefield міжнародні інвестиції в нерухоме майно у Росії скоротились більш ніж на 50% за рік, починаючи із другого кварталу 2013 року. Внаслідок цього Москва перемістилася з 15-го на 48-е місце у рейтингу країн за обсягом міжнародних інвестицій. Окрім того, Москва, що раніше входила до топ-20 найбільших інвестиційних ринків, посунулася на 29-е місце. За рік, що завершився другим кварталом 2014 року, обсяг міжнародних інвестицій в Росію склав $6,284 млрд.[112]

Міжнародна реакція та санкції

Міжнародна реакція

Санкції проти Росії

Реакція міжнародних організацій на військовий конфлікт на сході України

Рішення (резолюції) міжнародних організацій

  •   ООН — Резолюція Генеральної асамблеї ООН A/RES/68/262 від 27 березня 2014 року «Про підтримку територіальної цілісності України». Підтверджує окупацію Росією території Криму[113].
  •   ПАРЄ — Резолюції ПАРЄ від 9 та 10 квітня «Про засудження окупації Росією території Криму та санкції проти Росії»[114][115]. Резолюція від 27 січня 2015 року «Про гуманітарну ситуацію в Україні та біженців» ця резолюція підтверджує агресію Росії на Донбасі і всесторонню підтримку Росією бойовиків на території Донбасу, засуджує окупацію Росією території Криму[116]. Резолюція ПАРЄ від 25 червня 2015 року «Про зниклі особи під час конфлікту в Україні» визнає російську агресію в Україні, та повторно підтверджує окупацію Росією Криму[117].

Засідання Ради безпеки ООН

Щодо подій на сході України скликалась низка засідань Ради безпеки ООН:

  1. 22 серпня 2014 року відбулося екстрене засідання РадБезу ООН щодо загострення ситуації в Україні.[118][119][120]
  2. 28 серпня 2014 року відбулося екстрене засідання РадБезу ООН, у зв'язку із масовим заходом, 24 серпня 2014 року російських віскових на територію України. Екстрене засідання було скликано на прохання України та Литви.[121]
  3. 12 листопада 2014 року (щодо загострення подій і активізації бойових дій на Донбасі та засудження псевдовиборів на підконтрольних бойовикам територіях 2 листопада 2014 року.[122][123][124] 25 листопада 2014 року, під час телефонної розмови з Президентом України Порошенком П., Генеральний секретар ООН Пан Ґі Мун заявив, що сьогодні весь світ на боці України.[125][126]

Парламентська асамблея ОБСЄ звинуватила Росію в окупації України

1 липня 2014 року на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва у Європі більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінкських принципів Російською Федерацією». В резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 року, Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсынкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов'язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає:військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах. Окрім того у зазначеній резолюції міститься заклик до держав-членів ОБСЄ «відмовлятися від визнання насильницької анексії Криму Російською Федерацією» та висловлюється «жаль з приводу збройного втручання, здійснюваного контрольованими Російською Федерацією силами в Україні…»[127][128][129]

Комітет міністрів та Парламентська асамблея Ради Європи визнали присутність військ РФ в Україні

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві Міністерства закордонних справ України щодо рішення Комітету міністрів Ради Європи.

У документі МЗС зазначає, що 17 вересня 2014 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв рішення, «головним сигналом якого став наполегливий заклик до Російської Федерації вивести всі свої війська з території України, включаючи незаконно окуповану територію Автономної Республіки Крим, та утриматись від будь-якої подальшої військової інтервенції в Україну».

Також у зовнішньополітичному відомстві України назвали «безпрецедентним» визнання на офіційному рівні того, що в Україні присутні російські війська. "Безпрецедентним є офіційне визнання у рішенні факту наявності російських збройних сил на території України, що Росія досі продовжує заперечувати", — наголосили в МЗС.[130][131]

2 жовтня 2014 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій визнала, що Росія надіслала в Україну регулярні війська.[132]

Міністр закордонних справ Латвії Едгар Ринкевич визнав факт наявності війни між Україною і Російською Федерацією «Вторгнення Росії в Україну має бути розглянуто Радою безпеки ООН як акт агресії, ООН має відреагувати відповідно, це війна», — зазначив міністр. Раніше, МЗС Литви також засуджує вторгнення РФ в Україні і закликає Росію вивести свої військові сили і озброєння зі сходу України.[133]

НАТО визнало, що Росія «перекидає» в Україну зброю і бійців та здійснює артилерійські атаки на територію України.

Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен засудив вторгнення російського «гуманітарного конвою». «Ці події виглядають більш тривожним, оскільки вони збігаються з масштабною ескалацією російської військової залученості в Східній Україні з середини серпня 2014 року, в тому числі з використанням російських військ», — заявив Расмуссен. «Крім того, Росія здійснює артилерійські атаки — як з прикордонної території, так і з території України — в даний час використовується проти українських збройних сил», — йдеться в його заяві.

Генсек НАТО звернув увагу на наявність у бойовиків великої кількості сучасної зброї, «включаючи танки, бронетранспортери і артилерію в сепаратистських груп у Східній Україні».[134]

Крім того 15 серпня 2014 року Генсек НАТО заявив, що минулої ночі НАТО спостерігало порушення українського кордону військової автоколоною.

«Це підтверджує той факт, що ми бачимо постійний приплив зброї та бійців з Росії на Схід України», — заявив Расмуссен. 

Генсек НАТО також відзначив, що вторгнення бронетехніки недвозначно демонструє, що Росія продовжує дестабілізувати Східну Україну.[135]

Як відомо, факти обстрілів з боку території Росії підтверджуються також у доповідях місії ОБСЄ, представники якої перебувають на російських КПП на ділянці кордону, контрольованій терористами.

Реакція політиків країн Заходу

  •   Польща: Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території.[136] Зокрема він зазначив, що Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме.
  •   Велика Британія: За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив:[137] Не може бути жодних сумнівів, що це було заплановано Росією: сили, які в цьому беруть участь, добре озброєні, добре підготовлені, добре екіпіровані та скоординовані, поводяться так само, як і російські військові поводилися в Криму.
  •   НАТО: 15 квітня 2014 р. перед початком засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 28-ми країн-членів ЄС у Люксембурзі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звинуватив Росію у причетності до сепаратистських заворушень на сході України. Генеральний секретар НАТО зокрема заявив, що «поведінка Росії та події на місцях говорять самі за себе. Ми принципово не коментуємо дані розвідки, але я вважаю, що є очевидним, що що руки Росії активно причетні до цього».[138]
  •   НАТО: 30 червня 2014 року головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України:Російські іррегулярні сили дуже активні у східній Україні. Підтримувані Росією сили активні в східній Україні. І російське фінансування дуже активне на сході України.[139]

28 січня 2015 колишній голова литовського Сейму Вітаутас Ландсбергіс у своєму інтерв'ю литовському виданню Delfi виказав невдоволення бездіяльністю Заходу щодо ескалації насильства в Східній Україні, а саме боягузтвом Заходу перед Росією. Політик зазначив:[140][141]

  Лицемірство. Може вийти мільйон і сказати: «Я Шарлі». А де той мільйон, який вийде і скаже: «Я дитячий садок Маріуполя»? Немає. Нехай розвалюють цей дитячий садок, тому що за цим стоїть дядько В. Путін, а ми вклоняємося йому. От і все. То велике лицемірство і слабкість духу.  
Докладніше: Санкції США та ЄС щодо Росії (2014)
Див. також: Закон України «Про санкції»

Допомога від США

5 вересня 2014 сенатор США Джон Маккейн звинуватив адміністрацію Барака Обами у недотриманні Будапештського меморандуму, згідно з яким США погодилися гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України в обмін на її відмову від ядерної зброї. Окрім того, американський сенатор висловив упевненість, що Путін продовжить агресію щодо України.[142]

22 листопада 2014 року речник Пентагону, полковник Стів Уоррен заявив, що військове відомство США поставило в Україну три легких системи з протидії мінометному вогню. Всього Україні має бути надано 20 партій таких систем. С. Уоррен підкреслив, що США не накладає обмежень щодо використання американського озброєння для боротьби у зоні АТО. Радарні системи були надані Україні безкоштовно, в рамках пакету неповоротної допомоги від США обсягом $118 мільйонів.[143][144]

23 січня 2015 сенатор США Джон Маккейн у черговий раз закликав президента США Барака Обаму надати Україні летальною зброєю.[145]

  Для президента настав час, щоб продемонструвати дух рішучості, надавши Україні допомогу летальною зброєю, якої вона потребує для захисту. Недотримання цієї вимоги буде чіткою ознакою слабкості не тільки для Путіна, але і для потенційних агресорів у всьому світі.  

Культура та пропаганда

 
Акція протесту в Тбілісі

Більшість російських ЗМІ заперечують участь Росії у війні на сході України. Проте 5 вересня 2014 Перший канал (Росія) у своєму ефірі показав репортаж з Костроми про похорон з військовими почестями російського десантника, що загинув на Донбасі, як стверджує телеканал у зоні бойових дій він проводив свою відпустку. Також з Московської області де пройшли поминки за колишнім інструктором російського спецназу, який загинув у травні 2014 в Донецьку в боях за аеропорт.[146][147]

Докладніше: Путін — хуйло

Українці жваво реагують на події війни. З початком конфлікту було зроблено багато карикатур, графіті на країну-агресора та її керівників. Найбільш популярною стала приспівка футбольних уболівальників «Путін — хуйло», яка всесвітньо відома.

Див. також: Пісні Російсько-української війни (2014‒2015)
 
Донбаський «ополченець». Кадр з російського фільму «Правда»

Російсько-українська війна стала поштовхом для українських музичних виконавців. Співаки через свою творчість висловлюють підтримку українським військовим. Так гурти ТЕЛЬНЮК: Сестри та Kozak System заспівали пісню на слова Ірини Цілик «Ти повертайся живим»[148], ТІК випустили кліп «Запах війни», який знімали за допомогою волонтерів. Анастасія Приходько та Микита Рубченко записали пісню «Герої не вмирають», присвячену учасникам цих подій. Гурт Тартак виступив з роботою «Висота (Ніхто крім нас)», про повітряно-десантні війська. Гайдамаки записали відео «УКРОП», про захисників України.

Події війни широко висвітлені в українських та іноземних документальних фільмах. Була випущена стрічка «Позывной Диверсант», режисера Клавдії Буквич про події в Криму та окупацію півострова, а також про діяльність активістів, що ризикуючи життям в той час займались постачанням для українських військових[149]. Фільми «Неоголошена війна. Щоденник пам'яті» та «Контакт» розповідають про події війни на сході України. Студія Babylon13 випустила низку документальних фільмів, що висвітлюють конфлікт.

18 грудня 2014 року під Києвом розпочались зйомки художнього серіалу про Національну Гвардію України у якому покажуть і Майдан, і війну на Сході. Перші чотири глядач побачить на телебаченні навесні 2015-го[150]. У Росії, прискореними темпами знімають короткометражний пропагандистський фільм про війну в «Новоросії» під назвою «Правда».[151]

У Львові відкрився фотопроект художників присвячений подіям 2014 року в Криму. Виставка — це співпраця кримських та львівських художників[152]. У столиці Україні відбулась низка заходів. На виставці картин художника Владислава Шерешевського, яка проходила з 3 по 16 квітня 2014 року було представлено більш ніж 25 нових картин, присвячених подіям на Майдані та в Криму[153]. 6 грудня 2014 року в Києві відбулась виставка присвячена подіям на Донбасі[154].

З 2015 року учнів одинадцятих класів будуть вчити про Євромайдан та російсько-українську війну. Завдання, пов'язані з подіями включені до програми ЗНО з історії України[155].

Внутрішні політичні та соціальні процеси в Росії спрямовані на посилення збройної агресії

Найманська діяльність

У грудні 2014 року Володимир Єфімов, голова «Фонду інвалідів та ветеранів військ спеціального призначення і спецпідрозділів РФ та колишнього СССР», що діє в Єкатеринбурзі, в інтерв'ю порталу E1.RU поділився подробицями формування загонів російських найманців, які брали участь у збройному захопленні Криму й досі беруть участь у війні на Сході України в лавах терористичних проросійських організацій «ЛНР» та «ДНР».[156][157] Чимало членів цієї організації входили до угруповання так званих «ввічливих людей» з початком виступів у Криму проросійських так званих «загонів самооборони». За його словами, він є також організатором загонів російських «добровольців», яких відправляє воювати у Східну Україну[158][159], видаючи їм «путівку добровольця» з офіційною печаткою зазначеного фонду, щоб у разі виявлення факту найманства намагатися уникати відповідальності перед законом РФ. Вважає, що участь російських «добровольців» у війні з Україною має бути добре оплачуваною, оскільки такий підхід може заохочувати до військових дій професіоналів. Ще у червні 2014 року В. Єфімов офіційно звертався до офіційної влади Уральского федерального округу з проханням посприяти у створенні організації «Уральської Добровольчої бригади», яка мала б офіційний рахунок для укладання саме офіційних контрактів з найманцями і, як стверджує він, «займалась відбором кандидатів на гуманітарну службу…і по ходу навчання визначити людині військову спеціальність». Він також підтверджує причетність російського представництва Міжнародного Червоного Хреста та так званих «гумконвоїв» до відправлення й транспортування російських найманців на території воєнних дій Луганської та Донецької областей.

Як повідомив сайт 66.RU, півсотні найманців, відправлених 11 березня 2015 року з Єкатеринбурга під егідою вищеназваного «фонду»[160][158][161], після прибуття на Схід України влились до терористичної банди «Призрак» Олексія Мозгового й були розквартировані в Алчевську.[159] Необхідно зазначити, що активну підтримку та «благословення» на «бити фашистську мерзоту» єкатеринбурські найманці отримують також від окремих місцевих «священнослужителів» Російської православної церкви.[162][160]

За даними заступника керівника АТО у Донецькій та Луганській областях Валентина Федічева станом на кінець березня 2015 року у цьому регіоні на боці російсько-терористичних військ воює близько 400 найманців зі Свердловської області, центром якої є власне Єкатеринбург.[157]

Незаперечні факти підтвердження найманської діяльності таких «добровольців» з інших регіонів Росії містяться в матеріалах інших російських ЗМІ, які активно висвілюють їхню участь у війні на Сході.[163][164][165][166]

Один із колишніх провідних ватажків бойовиків «ДНР», росіянин Олександр Бородай, очолив створену у серпні 2015 року в Москві міжрегіональну організацію «Союз добровольців Донбасу», до якої, за його словами, можуть увійти ті російські «добровольці», котрі брали участь у війні на сході України, чисельність яких становить приблизно від 30000 до 50000 осіб.[167] А вже 10 жовтня в Центральному музеї Великої Вітчизняної війни у Москві відкрився перший з'їзд цієї організації.[168] На з'їзді, у якому крім делегатів із різних міст Росії брали участь також представники бойовиків-сепаратистів «ДНР» та «ЛНР», її члени обговорили підтримку останніх, встановлення пам'ятника «добровольцям», прийняття «кодексу честі добровольця», отримали нагрудні знаки й посвідчення членів даної організації.[169][170] У планах Союзу, у тому числі, лобіювання змін до законодавства РФ, котрі дозволять надати «добровольцям» офіційний статус учасників бойових дій. О. Бородай заявив, що наразі «Союз добровольців Донбасу» налічує понад 1500 членів.[167]

У листопаді 2015 року, Генштаб ЗСУ повідомив, що внаслідок спроб диверсійно-розвідувальної групи терористичних військ, чисельністю до 20 осіб, проникнути на територію, що перебуває під контролем українських військових, зокрема південно-західніше Калинівки, що на Донеччині, бойовики зазнали поразки й змушені були відступити.[171] Також повідомлялося, що на місці бою українські військовослужбовці знайшли речові докази, які підтверджують, що у складі диверсійно-розвідувальних груп бойовиків перебувають російські громадяни. Зокрема, серед доказів: платіжна карта «Сбербанку Росії» на ім'я Володимира Горностаєва, перші шість цифр на якій підтверджують, що вона видана на території Росії; номер телефону з кодом 8924667, який використовується оператором «МегаФон» у Чукотському автономному окрузі; бронеплити бронежилета, виготовлені у Санкт-Петербурзі. До того ж, російські ЗМІ повідомляли про зникнення у Тольятті громадянина 1990 року народження на ім'я Володимир Горностаєв.[172]

Неофіційна діяльність частин російської регулярної армії

 
Армія РФ у війні на Донбасі

Російські солдати елітної Кантемирівської танкової дивізії з Підмосков'я в інтерв'ю виданню «Рейтер» підтвердили, що з серпня по вересень 2014 року їхні підрозділи брали участь у бойових діях на сході України.[173]

16 травня 2015 року під час спроби нанесення удару по позиціях ЗСУ у Щасті військовослужбовцями ГРУ ГШ РФ двоє із них отримали поранення й були затримані бійцями батальйону «Айдар».[174] Затримані командир групи спецназу 3-ї бригади з Тольятті капітан Євген Єрофєєв та заступник командира групи сержант Олександр Александров. На відео допиту останній заявив, що група, яка здійснювала напад на українських військовослужбовців складалася з 14 спецназівців, а з Луганська, за його словами, «працює» ще 6-8 груп.[175] Офіційні представники президента РФ відхреститись від полонених росіян, заявивши, що російських військових на Донбасі немає.[176][177] Водночас колишній російський солдат-строковик 3-ої окремої бригади спецназу з Тольятті впізнав на відео командира Євгенія Єрофеєва й заявив, що той не звільнявся зі служби.[178]

Також у травні місяці російським блогерам вдалося виявити в Росії три могили російських військових ГРУ ГШ РФ, які, ймовірно, загинули 5 травня в Україні.[179] Згодом одного із блогерів викликала військова прокуратура Західного військового округу РФ (Санкт-Петербург).[180]

7 січня 2016 року прес-служба Головного управління розвідки Міноборони України повідомила, що незаконними збройними угрупуванням бойовиків в окупованому Новоазовську Донецької області керує полковник ЗС РФ.[181] Так, за даними української розвідки, командиром «9 окремого мотострілецького полку» виявився Бондарєв Дмитро Євгенович, колишній командир 51-го парашутно-десантного полку 106-ї повітряної дивізії, яка дислокується в Тулі. Відмічається, що російський військовик має досвід бойових дій на території Чеченської Республіки. Як повідомлялося, у березні ГУР МО України встановило факти участі у бойових діях наступних кадрових російських військових офіцерів: генерал-майор ЗС РФ Тимофєєв Ігор Борисович (прізвище прикриття — Соколов) перебуває на посаді «командира 3 отдельной мотострелковой бригады (Горловка) 1 АК (Донецк, Украина) Центра территориальных войск Южного военного округа ВС Российской Федерации»; командувач 1 АК генерал-майор ЗС РФ Асапов Валерій Григорович; «заместитель по работе с личным составом» 1 АК полковник ЗС РФ Чирков Євген Володимирович; командир 2 окремої мотострілецької бригади (Луганськ, Україна) 2 АК полковник ЗС РФ Рузинський Андрій Юрійович.[182] До того ж, ще у січні місяці в сепаратистських пабліках у соціальних мережах повідомлялося про виявлення у Стаханові тіла вбитого майора ЗС РФ, у речах якого було знайдено посвідчення на ім'я Андрюшкін А.А.[183]

У березні 2016 група волонтерів «Груз-200 из Украины в Россию» оприлюднила на своїй сторінці у мережі Facebook список із 2081 особи, де, зокрема, вказані дані про 649 російських військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в окупованих районах Донецької та Луганської областей, а також обставини, при яких вони загинули.[184]

Пропагандивне увічнення ключових подій та фаз гібридної війни офіційною російською владою

27 лютого 2015 року, у річницю захоплення російськими військовими без розпізнавальних знаків будівлі парламенту та Ради міністрів Криму й вивішення над ними російських прапорів, російський президент В. Путін своїм указом заснував у Росії «День сил спеціальних операцій».[185]

Інші подробиці анексії Криму В. Путін не випадково намагається окреслити саме у день відзначення Міжнародного жіночого дня 8 березня 2015 року в анонсі фільму «Шлях на Батьківщину», який вийшов в ефірі телеканалу «Росія-1», зокрема те, що «ми завершили близько 7 години ранку (в ніч на 24 лютого). І, розлучаючись, я всім колегам сказав: ми змушені почати роботу з повернення Криму до складу Росії».[186]

25 березня 2015 року В. Путін підписав укази про присвоєння гвардійського звання трьом військовим частинам РФ: 11-й, 83-й окремим десантно-штуромовим бригадам ПДВ Росії та 38-му окремому полку зв'язку.[187] Ці укази були розміщені на офіційному інтернет-порталі Державної системи правової інофрмації. Звання присвоєні, як зазначено у фомулюванні трьох указів, «за масовий героїзм та відвагу, стійкість та мужність, виявлені особовим складом у бойових діях із захисту Батьківщини й державних інтересів в умовах збройних конфліктів, і враховуючи заслуги у мирний час».[188] У документах не уточнюється інфромація про місця та дати бойових дій, за участь в яких дані частини отримали гвардійські звання.[189]

Міністр оборони Сергій Шойгу, 30 березня 2015 року, заявив, що наприкінці 2014 року Росія розгорнула в окупованому Криму повноцінне військове угруповання із 96 з'єднань та частин і має намір у майбутньому продовжувати нарощування його бойових можливостей.[190] У лютому 2016 російське видання ТАСС повідомило, що у грудні 2015 року до складу Чономорського флоту РФ в окупованому Криму увійшов новітній малий ракетний корабель «Серпухов», озброєний комплексом крилатих ракет «Калібр», а вже у 2016 році має поповнитись двома сторожовими кораблями та двома підводними човнами.[191]

У Москві у павільйоні «Україна» на ВДНГ 7 квітня 2015 року була відкрита виставка під назвою «Речові докази. Донбас. 365 днів», де демонструвалися фотоекспозиції та, як стверджують організатори, справжні експонати із зони воєнного конфлікту на сході України.[192][193][194] Серед експонатів можна було побачити стелу «Дебальцево», яка була привезена до Москви з України тижнем раніше.[193] Необхідно зазначити, що також тижнем раніше власне російський так званий «гуманітарний конвой» фактично вчергове вторгся на окуповані частини Луганської та Донецької областей.[195]

Легітимація діяльності російських державних установ на територіях, підконтрольних терористичним організаціям «ДНР» і «ЛНР»

2 квітня 2015 року 18-м «випускникам» так званої «Донбаської національної академії будівництва і архітектури» («ДонНАБА»), яка знаходиться у Макіївці, від імені так званої «ДНР» було вручено дипломи магістрів Ростовського державного будівельного університету.[196] Як наголошується в повідомленні на сайті так званої «Ради міністрів і Народної ради ДНР», отримання дипломів російського вишу «студентами» даної «академії» стало можливим завдяки рішенню «спільної акредитаційної комісії» до складу якої входили «російські колеги».[197]

Міністр освіти і науки РФ Дмитро Ліванов у липні 2015 року заявив, що Росія визнає атестати, видані на підконтрольних «ДНР» та «ЛНР» територіях, еквівалентними аналогічним документам, які видаються у школах на території України.[198][199]

Див. також

 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:2014–15 Russian military intervention in Ukraine

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б в г д Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки / [Володимир Василенко] // Український. Тиждень, 2014. — № 42.  — С. 28-42.
  2. ↑ Колишній радник російського президента А. Ілларіонов та журналіст Ю. Колесніков вважають початком конфлікту 20 лютого 2014 року
  3. ↑ http://tvi.ua/new/2014/07/20/rosiyski_viyskovi_4_razy_uprodovzh_dnya_obstrilyaly_syly_ato_z_terytoriyi_rostovskoyi_oblasti___tymchuk
  4. ↑ Саакашвілі повідомив про участь грузинських офіцерів на боці України в АТО
  5. ↑ Які іноземці воюють проти Путіна на Донбасі
  6. ↑ «Я приїхав в Україну, щоб воювати за …» Репортаж ВВС щодо іноземців у зоні АТО
  7. ↑ На боці терористів воюють французи, італійці, бразильці — Міноборони
  8. ↑ а б ТСН: Складена карта розташування збройних сил Росії на території Криму
  9. ↑ УНІАН: МЗС вручило ноту Росії з вимогою вивести десантні кораблі Балтійського флоту
  10. ↑ а б УНІАН: У Криму 37 військових частин лишаються в облозі, чотири — захоплені окупантами
  11. ↑ У Москві поховали «раптово померлих» у відпустці 14 бійців спецназу ВДВ
  12. ↑ В Донбассе воюют более сотни граждан Германии — СМИ
  13. ↑ Бійці АТО чекають на 17,5 тисячі бронежилетів
  14. ↑ Сили АТО забезпечені бронежилетами на 67% — Міноборони
  15. ↑ 25 тисяч ЗСУ+1 тисяча бійців територіальної оборони, СБУ
  16. ↑ В АТО беруть участь близько 50 тисяч людей — чиновник
  17. ↑ Парубій нарахував на Донбасі до 20 тисяч бойовиків
  18. ↑ (20 тисяч найманців терористів + 15 тисяч російської армії)
  19. ↑ У МЗС озвучили втрати серед українських військових від початку збройної агресії Росії
  20. ↑ Втрати України в неоголошеній війні (ІНФОГРАФІКА) на 10 вересня 2014, Слово і діло
  21. ↑ Підрахунок всіх загиблих військових починаючи з російського вторгенння на сайті Liga.net
  22. ↑ У МЗС озвучили втрати серед українських військових від початку збройної агресії Росії
  23. ↑ С начала АТО погибли 200 украинских силовиков
  24. ↑ С начала АТО погибли 197 силовиков: уточненные данные СНБО
  25. ↑ За даними спікера АТО Владислава Селезньова тільки з 27 травня по 3 червня 2014 року — більше 600: більш ніж 300 вбитих в боях за аеропорт в місті Донецьку, 300 вбитих 3 червня, 40 вбитих бойовиків в бою за аеропорт Краматорська
  26. ↑ Бойовики, які захопили аеропорт Донецька, практично знищені (рос.) — ЗСУ
  27. ↑ Київ: Українськими силовиками знищено більш ніж 300 ополченців (рос.)
  28. ↑ Біля аеродрому в Краматорську в перестрілці знищено близько 40 бойовиків — Тимчук — «Українська правда», 10 червня 2014 року
  29. ↑ Сили АТО у четвер знищили близько 200 бойовиків на Донеччині — «Українська правда», 19 червня 2014 року
  30. ↑ Українська артилерія розгромила тренувальний табір терористів під Слов'янськом — «Лівий берег», 1 липня 2014 року
  31. ↑ Сили АТО знищили біля 1000 бойовиків. Терористи намагаються домовитися про «коридор», — радник голови МВС (рос.) — «Цензор. НЕТ», 2 липня 2014 року.
  32. ↑ Українські військові повністю блокували Миколаєвку, — ІС (рос.) — «Цензор. НЕТ», 3 липня 2014 року.
  33. ↑ На Донбассе погибли более 1600 военных РФ - СБУ
  34. ↑ Втрати російських журналістів
  35. ↑ Протистояння в Одесі (2014) + Цивільні втрати внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)
  36. ↑ На востоке Украины погибли 478 мирных жителей — Минздрав
  37. ↑ (298 осіб в збитому літаку + 1 італійський журналіст+1 консул Литви)
  38. ↑ Під Слов'янськом убили італійського фотокора і росіянина, француза поранили // «Українська правда», 25 травня 2014
    Інформація про загибель італійського журналіста і його перекладача підтверджується // InfoResist, 25 травня 2014
  39. ↑ а б Постанова Верховної Ради України. Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором. № 129-19 від 27.01.2015
  40. ↑ Андрій Ілларіонов: «Нова світова війна уже почалася»
  41. ↑ Юрий КОЛЕСНИКОВ: Московско-украинская война началась не в Крыму и даже не в Украине
  42. ↑ Кравченко В. В. Російсько-українська криза 2014 р.: причини, характер, наслідки
  43. ↑ Через конфлікт на Донбасі постраждало загалом 5 мільйонів людей
  44. ↑ Див.: Євромайдан
  45. ↑ «Будущее России тревожно — тяжелая война с Украиной и страшный конфликт с Казахстаном», — в 2008 году российский режиссер предсказал сегодняшние события. ВИДЕО.— Цензор. НЕТ, 26.11.14 09:44
  46. ↑ Смертельний таран: російські прикордонники свідомо топили човен з українцями
  47. ↑ Депутати від ПР обурились, що не знали, за які закони голосували — нардеп
  48. ↑ Как были приняты скандальные законопроекты (ВИДЕО)
  49. ↑ Какие статьи Конституции нарушили депутаты ВР и Янукович, одобрив новые законы
  50. ↑ Решения Рады: за захват зданий госвласти или блокирование дороги к дому — 6 лет тюрьмы
  51. ↑ Закон 3879. Шо не ясно?
  52. ↑ Новый российский спецназ для заграницы. // Официальный YouTube канал ВГТРК. Россия 24
  53. ↑ Руский спецназ, для нелегальных действий за рубежом
  54. ↑ Жириновский хочет Малороссию выступление 23 02 2014
  55. ↑ Жириновский, митинг ЛДПР 23 февраля 2014
  56. ↑ ЗМІ: Рада АРК не може розглянути питання про всекримський референдум — у депутатів немає кворуму
  57. ↑ Кримську Раду захопили професіонали з озброєнням на місяць оборони – нардеп. ТСН. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  58. ↑ У Криму по тривозі підняли внутрішні війська і весь особовий склад міліції. Український тиждень. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  59. ↑ У Сімферополі невідомі бойовики захопили парламент та уряд Криму і вивісили над ними прапор РФ. Український тиждень. 27 лютого 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  60. ↑ Росія оголосила Україні війну // Українська правда. — Субота, 01 березня 2014, 17:23.
  61. ↑ Турчинов доручив привести ЗСУ у повну бойову готовність
  62. ↑ Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»
  63. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України
  64. ↑ Вторжение России в Украину: хроника за 26 февраля — 13 марта
  65. ↑ В Одесі під час пожежі в Будинку профспілок загинули 38 людей, 8 із них вистрибнули з вікон // 02.05.2014 | 22:40
  66. ↑ Вторжение в Украину: хроника за 5-15 апреля
  67. ↑ Вторжение России в Украину: хроника за 16-24 апреля
  68. ↑ Антитеррористическая операция в Донбассе: хроника за 1-31 мая
  69. ↑ Сепаратисти оголосили остаточні результати «референдуму»: За ДНР проголосувало 89%
  70. ↑ Силы АТО понесли большие потери: фото и видео из Волновахи
  71. ↑ В аэропорту Донецка началась антитеррористическая операция
  72. ↑ Українські війська звільнили Красний Лиман від терористів
  73. ↑ Погибших и раненых среди военнослужащих ВСУ в Мариуполе нет
  74. ↑ День жалоби в Україні за військовими, які загинули на збитому бойовиками літаку
  75. ↑ Турчинов: Кордон з Росією «фактично» закрит
  76. ↑ Мирний план для Донбасу передбачає широкомасштабну амністію — Порошенко
  77. ↑ За время перемирия погибли 27 и ранены 69 украинских силовиков
  78. ↑ Боевики обстреляли пограничников и блокпосты АТО, есть раненые
  79. ↑ Террористы захватили воинскую часть в Донецке
  80. ↑ Под Славянском террористы сбили вертолет Ми-8 украинской армии
  81. ↑ За дни перемирия произведен обмен десятью заложниками — Коваль
  82. ↑ Порошенко отсрочил АТО: Украина присоединилась к ультиматуму ЕС
  83. ↑ На Донбасі силовики обстрілюють терористів — джерело
  84. ↑ Коваль: Ми ведемо сьогодні вогонь по 120 розвіданих цілях
  85. ↑ Под Донецком идет танковый бой
  86. ↑ Боевики напали на Донецкое облуправление милиции, есть заложники
  87. ↑ Сегодня в Донецке: нападение на здание УВД
  88. ↑ Операция по антитеррору: последние события в Донбассе
  89. ↑ Сили АТО увійшли в Луганськ
  90. ↑ Боевикам ЛНР из России поставили 20 танков и 122 единицы бронетехники. Об этом в эфире 5 канала заявил руководитель управления информационной безопасности Национальной гвардии Юрий Стець
  91. ↑ Минобороны насчитало в Украине 10 российских установок «Град»
  92. ↑ В боях под Славянском силы АТО уничтожили 150 боевиков — Тымчук
  93. ↑ Заложники в Славянске: Боевики бросили оружие и деньги
  94. ↑ Операция по антитеррору: последние события в Донбассе
  95. ↑ В Краматорске подняли флаги Украины: фото из города
  96. ↑ Террористы контролируют семь крупных городов Донбасса
  97. ↑ Авиация сил АТО нанесла ряд успешных ударов по террористам
  98. ↑ Бойовики обстріляли військових з «Градів». Загинули близько 30 бійців
  99. ↑ Украинская авиация уничтожила две базы террористов в Донбассе
  100. ↑ [Черная пятница: что происходит в зоне АТО http://news.liga.net/articles/politics/2489153-chernaya_pyatnitsa_chto_proiskhodit_v_zone_ato.htm]
  101. ↑ Бойовики з гранатометів обстріляли силовиків біля Ізвариного: 8 загиблих — ЗМІ
  102. ↑ Кількість загиблих під завалами в Сніжному збільшилась до 11 осіб
  103. ↑ На відновлення Донбасу потрібно 8 мільярдів — Яценюк
  104. ↑ Мінфін: АТО коштує Україні $1,5 млрд на місяць
  105. ↑ Расходы на АТО и инфраструктуру увеличат на 16,9 млрд грн
  106. ↑ Україна припиняє військово-технічну співпрацю з Росією — Яценюк
  107. ↑ У Кіровограді вулицям повертають історичні назви та присвоюють нові на честь героїв АТО
  108. ↑ http://www.hromadske.tv/society/na-cherkashchini-pereimenuvali-vulitsyu-na-chest-z/
  109. ↑ Партнер консалтингового агентства RusEnergy, главный редактор сетевого еженедельника The Russian Energy
  110. ↑ «Неприятные вещи вы говорите: и Украина взяла „Газпром“ за что-то чувствительное, и Китаю наш газ не нужен», — журналист — эксперту в прямом эфире РосТВ. ВИДЕО.— Цензор. НЕТ, 06.10.14 17:05
  111. ↑ РБК-ТВ: «Сегодня. Главное», 20:40 3 октября 2014 г.
  112. ↑ Россия потеряла 50% международных инвестиций в недвижимость
  113. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України. Українська правда. 27 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2015.
  114. ↑ ПАСЕ: Россия должна вывести войска из Крыма. РБК. 9 квітня 2014. Процитовано 16 лютого 2015.
  115. ↑ ПАСЕ до конца года исключила РФ из всех руководящих органов ассамблеи. ТАСС. 10 квітня 2014. Процитовано 16 лютого 2015.
  116. ↑ ПАРЄ затвердила резолюцію: фінансування бойовиків з РФ, анексія, звільнення в’язнів. Європейська правда. 27 січня 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  117. ↑ Текст резолюции ПАСЕ по пропавшим без вести: Россия – агрессор, Крым оккупирован. Європейська правда. 27 червня 2015. Процитовано 16 лютого 2015.
  118. ↑ Рада Безпеки ООН скликає закрите засідання щодо України/ УНІАН, 22.08.2014 р.
  119. ↑ Рада безпеки ООН зібралася на екстрене закрите засідання через вторгнення російського конвою/ Сегодня, 22.08.2014 р.
  120. ↑ засідання щодо України/ТВі, 22.08.2014 р.
  121. ↑ В Нью-Йорку почалося екстрене засідання Радбезу ООН через військову агресію РФ в Україні/ Newsru.ua/28.08.2014 р.
  122. ↑ Підсумки дня, 12 листопада: Підготовка до війни, Рада безпеки ООН, Гаазький трибунал і багато іншого/ Сегодня.ua, 12.11.2014 р.
  123. ↑ У Раді безпеки ООН попереджають про можливість повномасштабних боїв на Сході України/ Радіо Свобода/13.11.2014 р.
  124. ↑ Засідання Ради Безпеки ООН по Україні 12 листопада 2014 року/Українська асоціація міжнародного права/16.11.2014 р.
  125. ↑ офіційний сайт Президента України/25.11.2014 р.
  126. ↑ ГенСек ООН: весь світ на боці України/ Радио 24/ 26 листопада 2014 року
  127. ↑ ОБСЄ прямо звинуватила Росію в окупації Криму|УНІАН? 01.07.2014 р.
  128. ↑ </nowiki> Парламентська асамблея ОБСЄ ухвалила резолюцію, в якій звинуватила Росію в окупації України/ Публіцист, 29.11.2014 р.
  129. ↑ ОБСЄ звинуватила РФ в окупації України/ Forbes-Україна, 1 липня 2014 року
  130. ↑ Рада Європи офіційно визнала наявність російських військ в Україні — МЗС/ УНІАН, 18.09.2014 р.
  131. ↑ Урядовий портал, 18.09.2014 р.
  132. ↑ ПАРЄ визнала наявність російських військ в Україні/ УНІАН, 03.10.2014 р.
  133. ↑ МЗС Латвії визнало наявність війни між Україною і РФ/ Стрічка. Ком-Новини Чернівців, 28.08.2014 р.
  134. ↑ У НАТО нарешті визнали, що Росія здійснює артилерійські атаки території України/Тиждень.ua, 23.08.2014 р.
  135. ↑ Генсек НАТО підтвердив вторгнення російської військової техніки в Україну/ Тиждень.ua,15.08.2014 р.
  136. ↑ Туск: Путін зупиниться там, де дозволить Україна/ Українська правда, 13.04.2014 р.
  137. ↑ МЗС Британії: Заворушення в Україні спланувала Росія/ Українська правда, 14.04.2014 р.
  138. ↑ Генсек НАТО звинуватив Росію в причетності до заворушень в Україні/ УНІАН, 15.04.2014 р.
  139. ↑ (англ.) Breedlove: Russian Actions Bring Europe to Decisive Point
  140. ↑ Ландсбергис о реакции Запада на нападение на Украину: трусы // © 1999–2014 DELF
  141. ↑ Екс-голова литовського Сейму: Захід боїться захищати Україну // © 2001–2015 UNIAN.NET
  142. ↑ МакКейн: США не дотримувались Будапештський меморандум // © 2015 Espreso.tv
  143. ↑ Пентагон: США надали Україні озброєння для боротьби з мінометним вогнем
  144. ↑ Україна отримала 320 мільйонів допомоги від США
  145. ↑ США мають надати летальну зброю Україні — сенатор Маккейн // Радіо Свобода © 2015 RFE/RL, Inc.
  146. ↑ Російські вояки повертаються у трунах зі «смертельної відпустки» // Радіо Свобода © 2015 RFE/RL, Inc.
  147. ↑ В Костроме простились с десантником Анатолием Травкиным, который погиб в бою на востоке Украины // © 1996–2015, Первый канал
  148. ↑ http://slovovolyni.com/ukr/ukraine/25876/
  149. ↑ http://www.informator.su/prezentatsiya-dokumentalnogo-filmu-pro-okupatsiyu-krimu-video/
  150. ↑ http://www.5.ua/kultura/pid-kiyevom-znimaut-serial-pro-nacgvardiu-revoluciu-i-viiny-na-donbasi-65052.html
  151. ↑ http://tsn.ua/foto/rosiyani-priskorenimi-tempami-znimayut-film-pro-vizvolnu-borotbu-novorosiyi-367543.html
  152. ↑ http://www.032.ua/news/640077
  153. ↑ http://www.newsru.ua/arch/rest/04apr2014/kokteil_shereshevskogo.html
  154. ↑ http://ua.krymr.com/content/article/26728084.html
  155. ↑ http://www.5.ua/ukrajina/suspilstvo/item/399274-uchniv-11-kh-klasiv-vchytymut-pro-yevromaidan-ta-rosiisko-ukrainsku-viinu
  156. ↑ Глава фонда свердловских ветеранов спецназа: "Я помогаю добровольцам отправиться воевать на Украину". E1.RU. 24.12.2014. Процитовано 15.03.2015.
  157. ↑ а б Бойовиків на Донбасі готують інструктори з Лівану — розвідка. Українська правда. 21.03.2015. Процитовано 22.03.2015.
  158. ↑ а б С молитвами и казачьим обрядом. Как в Екатеринбурге провожали очередную партию добровольцев в Украину. Дождь. 12.03.2015. Процитовано 15.03.2015.
  159. ↑ а б "Закончим парадом в Киеве": рота уральских добровольцев вступила в ряды ополченцев ЛНР. 66.RU. 18.03.2015. Процитовано 29.03.2015.
  160. ↑ а б Построение, молитва и казачий обряд. Из Екатеринбурга на Донбасс отправили роту добровольцев. 66.RU. 11.03.2015. Процитовано 29.03.2015.
  161. ↑ У уральских ополченцев на Донбассе проблемы: "Нас разоружили и дергают по трое". УралПолит.Ru. 26.03.2015. Процитовано 29.03.2015.
  162. ↑ Священника, благословившего роту добровольцев на поездку в Донбасс, отлучили от служения. 66.RU. 27.03.2015. Процитовано 29.03.2015.
  163. ↑ В Орск привезли груз-200 из Украины. Орск.ру. 20.03.2015. Процитовано 27.03.2015.
  164. ↑ Боец "спецназа ДНР": помощь России была решающей. BBC Russian. 31.03.2015. Процитовано 11.04.2015.
  165. ↑ Памятник Путину: открытие и откровения. Deutsche Welle. 17.05.2015. Процитовано 17.05.2015.
  166. ↑ С войны возвращались бойцы. Как из-за бывших добровольцев ДНР и ЛНР вырос уровень преступности на юге России. Meduza. 22.06.2015. Процитовано 22.06.2015.
  167. ↑ а б В России создан Союз добровольцев Донбасса. ТАСС. 27.08.2015. Процитовано 11.10.2015.
  168. ↑ В Москве открылся первый съезд общественной организации "Союз добровольцев Донбасса". ТАСС. 10.10.2015. Процитовано 11.10.2015.
  169. ↑ Бородай пообещал лоббировать интересы «ветеранов Донбасса» в России. Новая газета. 10.10.2015. Процитовано 11.10.2015.
  170. ↑ Втікач-ватажок "ДНР" влаштував у Москві зліт бойовиків. Українська правда. 10.10.2015. Процитовано 11.10.2015.
  171. ↑ На місці бою знайшли документи військового з РФ і записку з номером мами. Українська правда. 11.11.2015. Процитовано 12.11.2015.
  172. ↑ В Тольятти бесследно пропал молодой мужчина Владимир Горностаев. ТЛТгород.ру. 28.10.2015. Процитовано 12.11.2015.
  173. ↑ Российские солдаты бросают службу из-за войны на Украине. Reuters. 10.05.2015. Процитовано 11.05.2015.
  174. ↑ У зоні АТО загинули 3 бійців, поранено 17. Затримано двох офіцерів ГРУ РФ. Українська правда. 17.05.2015. Процитовано 19.05.2015.
  175. ↑ Затриманий у Щасті ГРУшник: Я військовий РФ, на Донбасі з 6 березня. Українська правда. 17.05.2015. Процитовано 19.05.2015.
  176. ↑ У Міноборони РФ просять звільнити військових, затриманих в Україні. Українська правда. 17.05.2015. Процитовано 19.05.2015.
  177. ↑ "Приказа применять оружие не было". Новая газета. 22.05.2015. Процитовано 23.05.2015.
  178. ↑ Бывший сослуживец Ерофеева: наша часть была "показная". ВВС. Русская служба. 19.05.2015. Процитовано 20.05.2015.
  179. ↑ Блогеры нашли предполагаемые могилы российских спецназовцев. Дождь. 19.05.2015. Процитовано 19.05.2015.
  180. ↑ Прокуратура РФ викликає блогера, який довів участь ГРУшників в окупації Донбасу. Українська правда. 05.10.2015. Процитовано 05.10.2015.
  181. ↑ Бойовиками Новоазовська керує полковник Збройних сил РФ — Міноборони. Громадське радіо. 07.01.2016. Процитовано 31.01.2016.
  182. ↑ Обстановка в районі проведення АТО станом на 7 березня 2016 року. Служба зв’язків з громадськістю ГУР МО України. 07.03.2016. Процитовано 07.03.2016.
  183. ↑ В Стаханове найден убитым российский военный. Новости Донбасса. 30.01.2016. Процитовано 31.01.2016.
  184. ↑ Волонтеры выяснили о захоронении 649 российских военнослужащих, воевавших на Донбассе. Новости Донбаса. 05.03.2016. Процитовано 06.03.2016.
  185. ↑ Путін оголосив день захоплення органів кримської влади святом. Українська правда. 27.02.2015. Процитовано 28.02.2015.
  186. ↑ Путін розповів, як готував анексію Криму та "рятував" Януковича. Українська правда. 08.03.2015. Процитовано 09.03.2015.
  187. ↑ Трем частям ВДВ присвоили гвардейское звание за неизвестный подвиг. Лента.ру. 25.03.2015. Процитовано 25.03.2015.
  188. ↑ Путин присвоил гвардейские звания трем воинским частям за героизм в боевых действиях. Новая газета. 25.03.2015. Процитовано 25.03.2015.
  189. ↑ Путін надав трьом військовим частинам звання гвардійських. ВВС Україна. 25.03.2015. Процитовано 25.03.2015.
  190. ↑ Россия развернула в Крыму полноценную войсковую группировку. РИА Новости. 30.03.2015. Процитовано 31.03.2015.
  191. ↑ Черноморский флот России в 2016 году пополнится двумя сторожевиками и двумя подлодками. ТАСС. 23.02.2016. Процитовано 24.02.2016.
  192. ↑ На ВДНХ открылась выставка, посвященная трагическим последствиям конфликта на юго-востоке Украины. Первый канал. 07.04.2015. Процитовано 14.04.2015.
  193. ↑ а б "Вещественные доказательства. Донбасс. 365 дней": выставка на ВДНХ. VESTI.RU. 07.04.2015. Процитовано 14.04.2015.
  194. ↑ Москва влаштувала виставку з нагоди річниці наступу на Донбас. Українська правда. 14.04.2015. Процитовано 14.04.2015.
  195. ↑ Росія зібрала черговий "гумконвой" на Донбас. УНІАН. 02.04.2015. Процитовано 14.04.2015.
  196. ↑ Випускникам з Макіївки видали дипломи Ростовського державного університету (фото). Уніан. 03.04.2015. Процитовано 04.04.2015.
  197. ↑ Первые выпускники вузов ДНР получили российские дипломы магистров. Інформаційний сайт «Официальный сайт Правительства и Народного Совета ДНР». 02.04.2015. Процитовано 04.04.2015.
  198. ↑ Ливанов: Россия признает школьные аттестаты, выданные в Донбассе, но отвергнет дипломы из ЛНР и ДНР. Росбалт. 17.07.2015. Процитовано 18.07.2015.
  199. ↑ Ливанов рассказал о поступлении в российские вузы выпускников ЛНР и ДНР. Газета.Ru. 17.07.2015. Процитовано 18.07.2015.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Російсько-українська_війна_(з_2014)&oldid=17978327