Тараненко Олександр Онисимович

Олекса́ндр Они́симович Таране́нко (24 червня 1949, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р. Автор праць із лексикології та лексикографії української мови, мовної семантики, з питань загального мовознавства та соціолінгвістики (сучасна мовна ситуація в Україні).

Олександр Онисимович Тараненко
Файл:Тараненко Олександр Онисимович.jpg
Народився24 червня 1949(1949-06-24) (75 років)
Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьмовознавець, філолог, викладач університету
Alma materДніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузьфілологія[1]
ЗакладІнститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Інститут української мови НАН України
Київський національний лінгвістичний університет
Вчене званняпрофесор (1992)
Науковий ступіньдоктор філологічних наук (1990)
Відомий завдяки:директор Інституту української мови НАН України

Біографія

Закінчив 1973 Дніпропетровський університет. З 1973 — в Інституті мовознавства АН УРСР: аспірант, науковий співробітник (з 1976), завідувач відділу лексикології та лексикографії (з 1987).

Упродовж 19912003 — в новоутвореному Інституті української мови НАН України: директор і одночасно завідувач відділу лексикології та лексикографії; від травня 1998 — завідувач відділу лексикології, термінології та ономастики, з 2001 — завідувач відділу лексикології та комп'ютерної лексикографії. У 20042009 — завідував кафедрою загального й українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету. Від 2009 р. — провідний науковий співробітник Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р.

З 1993 — заступник голови редактора журналу «Мовознавство».

Праці

Автор праць:

  • з української та загальної лексикології, мовної семантики (монографії «Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії», 1980; «Мовна семантика в її динамічних аспектах», 1989, російською мовою; розділ «Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови» в кн. «Мова і культура», 1986);
  • з української лексикографії (проспект «Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника)», 1996); * сучасної мовної ситуації в Україні та сучасного стану української літературної мови (статті «Українська мова на сучасному етапі: старі і нові проблеми», 1996; «Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні (на загальнослов'янському тлі)», 2003, та ін.;
  • монографія «Українська мова: 1945–1995» (1999, у співавт.);
  • слов'янського мовознавства (статті «Динаміка слов'янських іменних класифікацій у діахронії і синхронії», 1993; «Три метафоричні моделі слов'янської єдності та їх різні інтерпретації», 1996, 2001, та ін.).

Співукладач академічного «Орфографічного словника української мови» (1994, 1999).

Співавтор і редактор збірника «Український правопис: так і ні» (1997), співавтор і один з редакторів «Словника синонімів української мови» (т. 1-2, 1999 −2000). Уклав довідник «Словозміна української мови (таблиці відмінювання і дієвідмінювання)» (2003).

Співголова редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004, 2007).

Література

  1. Czech National Authority Database