Мармарош-Сигітські судові процеси

Мармарош-Сигітські судові процеси (Мармарош-Сігетські судові процеси) — судові розправи австро-угорського уряду над селянами Закарпаття (Угорської Русі), які переходити з уніатства до православ'я. Проходили у місті Мармарош-Сигіт.

Одним з найбільших центрів «православного руху» стала Мармароська жупа на Закарпатті. Щоб придушити його, австро-угорський уряд вдався до репресій, звинувачуючи учасників руху в «державній зраді».^[1] Водночас офіційно в Австро-Угорщині провослав'я було дозволене законом, а в Буковині, яка також частково входила до Австро-Угорщини, було панівною вірою.^[2]^[3]

Процеси викликали бурхливу реакцію в демократичниї колах Європи проти свавілля угорського судочинства.^[4]

Перший Мармарош-Сигітський процес

В лютому 1904 року в Мармарош-Сигіті було організовано судовий процес над 22 селянами, з яких 9 було засуджено до різних строків тюремного ув'язнення і сплати штрафу.^[1]

Виступи селян відбулися 1906 року в інших жупах. Проте репресії не спинили наростання «православного руху». На початку 1912 до православ'я вже перейшло 30–35 тис. закарпатців.^[1]

Другий Мармарош-Сигітський процес

У відповідь на подальше поширення православ'я австро-угорський уряд знову застосував суд. 29 грудня 1913 року почався Другий Мармарош-Сигітський процес.^[1] Він був єдиним масовий процесом у Австро-Угорщині перед війною.^[2]

Початково до суду притягли 189 звинувачуваних. Під час арешту і ув'язнення селяни зазнавали тортур та побиттів з боку угорських жандармів. Згодом прокурор зменшив число відповідачів до 94 (за іншими даними — 96^[1]) осіб, звинувативши їх у підбуренні проти мадярського народу, греко-католицької віри та духовенства, в порушенні законів.^[2]

Процес був спрямований насамперед проти православних громад сіл Великі Лучки (поблизу Мукачевого) та Іза (Хустський район).^[1]

Процес завершився 3 березня 1914. 32 підсудних було визнано винними в антиурядовій агітації й засуджено до різних строків тюремного ув'язнення (сукупно — 39,5 років^[2]) та сплати штрафу.^[1]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мармарош-Сігетські судові процеси 1904–06 і 1913–14 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ ^а ^б ^в ^г Сергей Суляк. Русины: уроки трагической истории^{[недоступне посилання з квітня 2019]} — Русин, № 3–4 (13–14), 2008.
↑ Кирилл Фролов. Валерий Разгулов. Жизнеописание схиархимандрита Алексия (Кабалюка) — Вестник № 2 (УПЦ МП), 01.11.2001.
↑ С. В. Віднянський. Мармарощина // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.

Посилання

Це незавершена стаття з історії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Угорщину.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[ure-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Мармарош-Сігетські судові процеси 1904–06 і 1913–14 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[rus-2] а ^б ^в ^г Сергей Суляк. Русины: уроки трагической истории^{[недоступне посилання з квітня 2019]} — Русин, № 3–4 (13–14), 2008.

[3] Кирилл Фролов. Валерий Разгулов. Жизнеописание схиархимандрита Алексия (Кабалюка) — Вестник № 2 (УПЦ МП), 01.11.2001.

[4] С. В. Віднянський. Мармарощина // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.

[1]

[2]

[3]

[4]