Кременчуцький ґебіт
Кременчу́цький ґебі́т, окру́га Кременчу́к (нім. Kreisgebiet Krementschug) — адміністративна одиниця генеральної округи Київ райхскомісаріату Україна під час німецької окупації Української РСР протягом Німецько-радянської війни. Адміністративним центром округи був Кременчук.
| Kreisgebiet Krementschug Кременчуцький ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Київ |
| Центр | Кременчук |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Ротт[1][2] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 226,978 |
| Джерело: territorial.de | |
Історія
Ґебіт утворено 1 вересня 1942 року на території Полтавської області.[3] Формально існував до 1944 року.[4] Охоплював територію чотирьох тодішніх районів Полтавської області: Великокринківського, Глобинського, Градизького і Кременчуцького — та, відповідно, поділявся на чотири райони (нім. Rayons): Великі Кринки (Rayon Welikije Krinki), Глобине (Rayon Globino), Градизьк (Rayon Gradischsk) і Кременчук (Rayon Krementschug), [3] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
У Кременчуці виходила газета «Дніпрова хвиля» (листопад 1941 — 1943), редактором якої спочатку був Михайло Щепанський, а після 28 лютого 1942 — В. Тарасів. Останній у 1942 році також був редактором періодичного видання під назвою «Вечірній листок: Найновіші щоденні вісті». [5]
Див. також
Примітки
- ↑ Фашистський окупаційний режим у Кременчуці в 1941-1943 pp.
- ↑ Місто в’язниць і таборів
- ↑ а б Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. (нім.)
- ↑ Verein für Computergenealogie. GOV:Kreisgebiet Poltawa (нім.)
- ↑ Періодичні видання на окупованій території України в 1941-1944 роках