Тараненко Олександр Онисимович

Олекса́ндр Они́симович Таране́нко (24 червня 1949, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р., член-кореспондент НАН України зі спеціальності «загальне мовознавство» (2018). У 1991–1998 рр. — директор-організатор, потім директор Інституту української мови НАН України. Автор праць із лексикології та лексикографії української мови, мовної семантики, з питань загального мовознавства та соціолінгвістики (сучасна мовна ситуація в Україні).

Олександр Онисимович Тараненко
Файл:Тараненко (2019)1.jpg
Народився	24 червня 1949(1949-06-24) (75 років) Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Місце проживання	Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець, філолог, викладач університету
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Галузь	філологія
Заклад	Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України Інститут української мови НАН України Київський національний лінгвістичний університет
Вчене звання	професор (1992), член-кореспондент НАН України (2018)
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1990)
Відомий завдяки:	директор Інституту української мови НАН України

Біографія

Народився в сім’ї вчителів. Закінчив філологічний факультет Дніпропетровського державного університету (1968–1973) за спеціальністю «українська мова і література».

З 1973 р. — в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР: аспірант (1973–1976), з 1976 р. — молодший, з 1985 р. — старший, з 1986 р. — провідний науковий співробітник відділу лексикології та лексикографії; з 1987 р. — завідувач цього відділу. Після утворення в жовтні 1991 р. Інституту української мови АН України працював у цій установі як директор і водночас завідувач відділу лексикології та лексикографії (1991–1998), у 1998–2003 рр. — як завідувач відділу лексикології, термінології та ономастики. У 2003–2009 рр. завідував кафедрою загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету. З вересня 2009 р. знову працює в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні — як провідний науковий співробітник, а з 2016 р. як завідувач відділу загального та порівняльно-історичного мовознавства.

Був членом кількох Українських національних комісій з питань правопису при Кабінеті Міністрів України (у комісії 1994–1996 рр. — як заступник голови).

Учасник ХІ–ХVІ Міжнародних з’їздів славістів. Заступник головного редактора журналу «Мовознавство» (з 1993).

Наукова діяльність

Автор близько 600 публікацій. Спеціалізується в галузях україністики, загального та зіставного мовознавства, славістики. Серед напрямів його наукових інтересів — проблеми мовної семантики, соціолінгвістики, контактів східнослов’янських мов, сучасного стану й тенденцій розвитку української та інших слов’янських літературних мов, лексикографії.

Мовна семантика

Проблемам семантики на різних мовних рівнях (із залученням матеріалів української та інших мов) присвячені насамперед кандидатська й докторська дисертації О. Тараненка та монографії на їхній основі — «Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії» (1980), де висвітлюються питання, пов'язані з дією процесів аналогії на рівні лексичної семантики, і «Языковая семантика в ее динамических аспектах» (1989). Концепція другої з цих монографій, у якій аналізуються механізми семантичного розвитку мовних одиниць і категорій, виходить, з одного боку, з наявності принципового ізоморфізму семантичних процесів на різних мовних рівнях (у лексиці, граматиці, словотворенні) і, з другого боку, з принципової можливості їх зведення до певного єдиного комплексу (це метонімія, метафора, аналогія та ін.).

У концепції семантичної організації мови (розділ «Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови» у колективній монографії «Мова і культура» — 1986) виділив три аспекти мовного вираження суспільного сприйняття світу — людина і світ, людина і суспільство, людина як така. Особливо докладно проаналізував вираження в мові (в організації її лексико-семантичної, граматичної, словотвірної структур) принципів відображення світу в суспільній свідомості.

Виходячи із системи орієнтирів Я — ТУТ — ТЕПЕР (за К. Бюлером, Е. Бенвеністом та ін.), що становлять вісь семантико-прагматичної організації мови, — з розширенням діапазону її вияву від конкретно-мовленнєвих ситуацій до рівня мови в цілому, сформулював такі принципи цієї організації (у їхній послідовності від ширшого до вужчого), як, зокрема, у вираженні орієнтира Я (або принципу егоцентризму в мові):

1) принцип антропоцентризму;

2) принцип соціоцентризму (разом з етноцентризмом та іншими різновидами групування мовного соціуму за принципами «ми — вони», «свій — чужий»);

3) принцип «господаря»;

4) принцип соціально активної особи, який виступає в мові у трьох трансформаціях:

а) як примат осіб зрілого віку відносно осіб юного та похилого віку — принцип вікової зрілості («дорослої людини»),

б) як примат осіб чоловічої статі відносно осіб жіночої статі — принцип андроцентризму (у патріархальних і різною мірою в постпатріархальних суспільствах),

в) як примат більш авторитетного в соціальному плані відносно менш авторитетного — принцип соціального авторитету (престижу).

Соціолінгвістика

Цикл соціолінгвістичних праць О. Тараненка стосується питань мовної ситуації та мовної політики в сучасній Україні на загальнослов’янському тлі, стану і тенденцій розвитку української та інших слов’янських літературних мов постсоціалістичної доби: це, зокрема, колективна монографія «Українська мова: 1945–1995» (1999), монографія «Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)» (2015).

У сфері контактів східнослов’янських мов особливу увагу О. Тараненка привертають, з одного боку, зміни в тенденціях до «притягування» / «відштовхування» у відносинах між українською й російською мовами після здобуття Україною державної незалежності, а з другого, — специфіка такого усного субстандартного ідіому, як українсько-російський «суржик» (у зіставленні з аналогічними ідіомами в інших слов’янських мовах).

Лексикографія

У галузі теоретичної лексикографії розробив концепцію нового багатотомного тлумачного словника української мови активного типу (проспект «Новий словник української мови: концепція і принципи укладання словника». К., 1996 р.), а також концепції однотомного тлумачного словника української мови середнього обсягу, словника нових слів і значень української мови, зведеного словопокажчика української лексики (кінець ХVІІІ — початок ХХІ ст.) і був науковим керівником авторських колективів цих словників.

Розробник концепції і співголова редколегії першої в україністиці й найповнішої серед слов’янських мов фундаментальної енциклопедії «Українська мова» (2000; 3-є вид. — 2007), для якої написав також близько 150 статей.

Багато уваги приділяє питанням нормативності української літературної мови: автор довідника «Словозміна української мови» (2003), упорядник і співавтор матеріалів обговорення питань реформування орфографії та пунктуації «Український правопис: так і ні» (1997), укладач і редактор низки словників — академічного «Орфографічного словника української мови» (1994, 2-е вид. — 1999; у співавторстві), академічного «Словника синонімів української мови» у 2 т. (1999–2000 рр.; у співавторстві), нового академічного тлумачного «Словника української мови» у 20 т. (як науковий редактор кількох його томів, а починаючи від 5-ого тому також як перший заступник голови редколегії словника).

У «Шевченківській енциклопедії» в 6 томах (2012–2015) опублікував цикл статей про мовні засоби образної системи поезії Тараса Шевченка.

Основні публікації

Монографії (індивідуальні та колективні)

• Полісемічний паралелізм і явище семантичної аналогії. — К.: Наук. думка, 1980. — 116 с.
• Мова і культура. — К.: Наук. думка, 1986 (автор розділу «Відображення суспільного сприйняття світу в семантиці мови», с. 91–137).
• Языковая семантика в ее динамических аспектах. — К.: Наук. думка, 1989. — 253 с.
• Новий словник української мови (концепція і принципи укладання словника). — К., 1996. — 172 с.
• Український правопис: так і ні. — К.: Рідна мова, 1997 (упорядник, співавтор).
• Українська мова: 1945–1995. — Оpole (Польща), 1999 (автор розділу «Мовна ситуація і мовна політика часів “перебудови” та державної незалежності України», с. 35–66).
• Variation und Stabilität in Kontaktvarietäten: Beobachtungen zu gemischten Formen der Rede in Weißrussland, Ukraine und Schlesien. — Oldenburg (Німеччина), 2013 (автор розділу «Варіантність vs стабільність у структурі українсько-російського “суржику”: сукупність ідіолектів vs соціолект», с. 27–61),
• Trasjanka und Suržyk — gemischte weißrussische und ukrainisch-russische Rede: Sprachlicher Inzest im Weißrussland und der Ukraine? — Frankfurt am Main: Peter Lang, 2014 (співредактор і автор розділу «Ukrainisch-russischer Suržyk: Status, Bewertungen, Tendenzen, Prognosen», с. 265-287).
• Актуалізовані моделі в системі словотворення сучасної української мови (кінець ХХ–ХХІ ст.). — К., 2015. — 248 с.

Словники, енциклопедії, довідники

• Орфографічний словник української мови. — К.: Довіра, 1994. — 864 с.; 2-е вид. – 1999. — 989 с. (співукладач).
• Словник синонімів української мови: У 2 т. — К.: Наук. думка, 1999–2000 (співукладач і співредактор).
• Українська мова: Енциклопедія. — К.: Вид-во «Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана», 2000 (2-е вид. — 2004; 3-є вид. — 2007) — автор концепції, співголова редколегії, автор близько 150 статей.
• Словозміна української мови (таблиці відмінювання і дієвідмінювання). — Nyíregyháza (Угорщина), 2003. — 200 с.
• Українсько-російський і російсько-український словник: Сфера ділового і професійного спілкування. — К.: Вища школа, 2011. — 552 с. (співукладач і редактор).
• Bibliographie zu deutschen Lehnwörtern im Weißrussischen, Ukrainischen und Russischen (у співавторстві).^{[недоступне посилання з жовтня 2019]}

Статті

1990-ті рр.

• Динаміка слов’янських іменних класифікацій у діахронії і синхронії // Слов’янське мовознавство: Доповіді на ХІ Міжнародному з’їзді славістів. — К., 1993. — С. 74–98.
• Мова Київської Русі: вузол історико-лінгвістичних і політико-ідеологічних проблем // Історія української мови: Хрестоматія. — К., 1996. — С. 280–286.
• Українська мова наприкінці XX ст.: Старі проблеми і нові перспективи // Studia z filologii Polskiej i Slowiańskiej. — Warszawa, 1999. — T. 35. — С. 273–290.

2000-ті рр.

• Языковая ситуация и языковая политика времен «перестройки» и государственной независимости Украины // Sprachwandel in der Slavia: Die slavischen Sprachen an der Schwelle zum 21. Jahrhundert. — Frankfurt am Main etc., 2000. — Tl. 2. — С. 635–652.
• Синоніми української мови // Словник синонімів української мови: У двох томах. — К., 2000. — Т. 2. — С. 945–954.
• Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознавство. — 2001. — № 4. — С. 3–19.
• Три метафоричні моделі слов’янської єдності та їх різні інтерпретації (Коллар — Пушкін — Шевченко та ін.) // Мовознавство. — 2001. — № 3. — С. 55–61.
• Українська ономастика в системі нових державно-політичних координат // Linguistica slavica: Ювілейний збірник на пошану І. М. Желєзняк. — К., 2002. — С. 165–175.
• Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.) // Мовознавство. — 2002. — № 4/5. — С. 23–41; 2003. — № 1. — С. 23–41.
• Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні (на загальнослов’янському тлі) // Мовознавство. — 2003. — № 2/3. — С. 30–55.
• Принцип андроцентризму в системі мовних координат і сучасний гендерний рух // Мовознавство. — 2005. — № 1. — С. 3–25.
• Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах граматичних категорій іменника) // Мовознавство. — 2005. — № 3/4. — С. 85–104.
• Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (у межах іменних граматичних категорій) // Мовознавство. — 2006. — № 1. — С. 44–61.
• Дієслово в контексті сучасних тенденцій до перегляду нормативних засад української літературної мови // Мовознавство. — 2006. — № 2/3. — С. 55–77.
• «Я» (сукупність принципів антропоцентризму, соціально активної особи та андроцентризму) в організації слов’янських іменних (родових) класифікацій // Мова. Людина. Світ: До 70-річчя професора М. П. Кочергана. — К., 2006. — С. 67–71.
• Ukrainian and Russian in contact: attraction and estrangement // International Journal of the Sociology of Language. — 2007. — N 183. — Р. 119–140.
• На теми сучасної української ономастики // Мовознавство. — 2007. — № 1. — С. 6–22.
• Українсько-російський суржик: статус, тенденції, оцінки, прогнози // Мовознавство. — 2008. — № 1. — С. 14–30.
• Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов’янському тлі) // Мовознавство. — 2008. — № 2/3. — С. 159–189.
• Український і російський мовно-культурні вектори в сучасній Україні: реальність, політизація, міфи // Мовознавство. — 2009. — № 2. — С. 3–33; 2009. — № 3/4. — С. 54–81.
• На теми сучасного українського ономастикону: тенденції конотативних нашарувань // Мовознавство. — 2010. — № 1. — С. 14–36.
• Українсько-російські мовні контакти на сучасному етапі: притягування і відштовхування. І. Впливи, інтерференція, запозичення // Мовознавство. — 2010. — № 2/3. — С. 55–82.
• Українсько-російські мовні контакти на сучасному етапі: притягування і відштовхування. II. Текстуальні вкраплення, прецедентні тексти мовою оригіналу // Мовознавство. — 2010. — № 4/5. — С. 22–39.

2010-ті рр.

• Явище історико-мовної міфотворчості в сучасному українському суспільстві // Мовознавство. — 2011. — № 6. — С. 14–33.
• Національна політика Російської Федерації як один із чинників прискорення культурно-мовної асиміляції етнічних українців // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. — Свидник (Словаччина), 2011. — № 26. — С. 19–28.
• Лівий — правий, демократ — ліберал та ін.: Семантико-оцінні переорієнтації в опозиціях сучасного українського політичного спектра // Акцентологія. Етимологія. Семантика: До 75-річчя академіка НАН України В. Г. Скляренка. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 454–470.
• Суперечності між національним і соціальним у розвитку літературної мови // Екологія мови і мовна політика в сучасному суспільстві. — К., 2012. — С. 92–118.
• Укр. воріженьки: дзеркало національної ментальності? // Studien zu Sprache, Literatur und Kultur bei der Slaven: Gedenkenschrift für George Y. Shevelov aus Anlass seines 100. Geburtstages und 10. Todestages. — München; Berlin, 2012. — С. 231–244.
• Формування нової системи соціальних цінностей і пріоритетів українського суспільства (на матеріалах української мови кінця ХХ — початку ХХІ ст.) // Мовознавство. — 2012. — № 3. — С. 3–31; 2012. — № 5. — С. 14–33; 2013. — № 6. — С. 3–26 ; 2014. — № 1. — С. 3–31; 2014. — № 3. — С. 3–33; 2014. — № 5. — С. 14–34 (цикл статей).
• Мовна присутність української західної діаспори в сучасній Україні // Slavic Languages in Migration (Slavische Sprachgeschichte, Bd 6). — Wien; Berlin, 2013. — С. 125–160.
• Мова української західної діаспори і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознавство. — 2013. — № 2/3. — С. 63–99.
• Die Sprachenlandschaft der zentralen Ukraine: Ukrainisch, Russisch, «Surzyk» (Verwendung — Kompetenz — nationale Positionierung) // Die Welt der Slaven. — 2015. — Bd 60. — S. 248–275 (у співавторстві).
• Загальнокультурні впливи Галичини в сьогоднішньому мовному житті України // Мовознавство. — 2015. — № 2. — С.44–53.
• Мовний ландшафт Центральної України: українська мова, російська мова, «суржик» // Мовознавство. — 2015. — № 4. — С. 3–25 (у співавторстві).
• Порівняння // Шевченківська енциклопедія: У 6 т. — К., 2015. — Т. 5. — С. 277–284.
• Троп // Шевченківська енциклопедія: У 6 т. — К., 2015. — Т. 6. — С. 305–316.
• Фігура стилістична // Шевченківська енциклопедія: У 6 т. — К., 2015. — Т. 6. — С. 490–500.
• Нові явища у фонетиці сучасної української мови (кінець ХХ —початок ХХІ ст.) // Мовознавство. — 2016. — № 2. — С. 15–44.
• Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). І // Мовознавство. — 2016. — № 5. — С. 3–17.
• Активізація тенденцій до аналітизму versus до синтетизму в сучасній українській літературній мові (кінець ХХ — початок ХХІ ст.). ІІ // Мовознавство. — 2016. — № 6. — С. 3–22.
• Активізація змін у межах явища мовної варіантності в українській літературній мові новітнього періоду (кінець ХХ — початок ХХІ ст.) // Мовознавство. — 2017. — № 3. — С. 17–38.
• Тенденції до «елітаризації» як один з напрямів розвитку української літературної мови новітнього періоду (кінець ХХ — початок ХХІ ст.) // Мовознавство. — 2017. — № 4. — С. 65–80.
• Зміни у співвідношеннях між тенденціями до аналітизму / до синтетизму на межі ХХ–ХХІ ст. (українська мова на загальнослов’янському тлі) // Мовознавство. — 2018. — № 2. — С. 43–68.
• Словники української мови в діяльності Академії наук України // Народна творчість та етнологія. — 2018. — № 4. — С. 5–14.
• Нові тенденції в поширенні елементів російської мови в корпусі й текстах української літературної мови // Мовознавство. — 2019. — № 2. — С. 3–25; № 3. — С. 3–21.

Література

• Тараненко Олександр Онисимович // Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75 (1930–2005): Матеріали до історії. — К.: Довіра, 2005. — С. 527-528.
• Тараненко Олександр Онисимович // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Вид-во «Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана», 3-є вид. — 2007. — С. 703-704.

У мережі

• Сторінка О. О. Тараненка на сайті Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
• Бібліометричний профіль О. О. Тараненка в Google Академія
• Публікації О. О. Тараненка в соціальній мережі Academia.edu