Мармарош-Сигітські судові процеси
Мармарош-Сигітські судові процеси (Мармарош-Сігетські судові процеси) — судові розправи австро-угорського уряду над селянами Закарпаття (Угорської Русі), які переходили з уніатства до православ'я. Проходили у місті Мармарош-Сигіт.
Одним із найбільших центрів «православного руху» стала Мармароська жупа на Закарпатті. Щоб придушити його, австро-угорський уряд вдався до репресій, звинувачуючи учасників руху в «державній зраді».[1] Водночас офіційно в Австро-Угорщині провослав'я було дозволено законом, а в Буковині, яка також частково входила до Австро-Угорщини, було панівною вірою.[2][3]
Процеси викликали бурхливу реакцію в демократичних колах Європи проти свавілля угорського судочинства.[4]
Перший Мармарош-Сигітський процес
У лютому 1904 року в Мармарош-Сигіті було організовано судовий процес над 22 селянами, з яких 9 було засуджено до різних строків тюремного ув'язнення і сплати штрафу.[1]
Виступи селян відбулися 1906 року в інших жупах. Проте репресії не спинили наростання «православного руху».
На початку 1912 до православ'я вже перейшло 30–35 тис. закарпатців.[1]
Другий Мармарош-Сигітський процес
У відповідь на подальше поширення православ'я австро-угорський уряд знову застосував суд. 29 грудня 1913 року почався Другий Мармарош-Сигітський процес.[1] Він був єдиним масовим процесом в Австро-Угорщині перед війною.[2]
Початково до суду притягли 189 звинувачуваних. Під час арешту і ув'язнення селяни зазнавали тортур та побиття з боку угорських жандармів. Згодом прокурор зменшив число відповідачів до 94 (за іншими даними — 96[1]) осіб, звинувативши їх у підбуренні проти мадярського народу, греко-католицької віри та духовенства, в порушенні законів.[2]
Процес був спрямований насамперед проти православних громад сіл Великі Лучки (поблизу Мукачевого) та Іза (Хустський район).[1]
Процес завершився 3 березня 1914. 32 підсудних було визнано винними в антиурядовій агітації й засуджено до різних строків тюремного ув'язнення (сукупно — 39,5 років[2]) та сплати штрафу.[1]
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Мармарош-Сігетські судові процеси 1904–06 і 1913–14 // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г Сергей Суляк. Русины: уроки трагической истории[недоступне посилання з квітня 2019] — Русин, № 3–4 (13–14), 2008.
- ↑ Кирилл Фролов. Валерий Разгулов. Жизнеописание схиархимандрита Алексия (Кабалюка) — Вестник № 2 (УПЦ МП), 01.11.2001.
- ↑ С. В. Віднянський. Мармарощина // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.
Посилання
- Юрій Данилець. Мараморош-Сиготський процес 1913-1914 рр. у висвітленні української та російської періодики, 28.08.2008.
- Юрий Данилец (2009): Первый судебный процесс против православных Закарпатья в Мараморош-Сиготе
- Юрий Данилец (2009): Второй Мараморош-Сиготский процесс против православных в Закарпатье
- Юрий Данилец (2009): К истории православного движения в закарпатском селе Иза
- Юрий Данилец (2012): Из истории православного движения в Восточной Словакии в начале ХХ века
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Угорщину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |