Вікіпедія

Томос

Версія від 01:13, 7 квітня 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 7 квітня 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Томос (значення).

Томос (грец. τόμος) — указ, декрет, окружне послання предстоятеля помісної православної церкви у деяких важливих питаннях церковного устрою. Шляхом надання томосу деякій частині «материнської» (кіріархальної) церкви офіційно проголошується автономія в управлінні або автокефалія. У томосі використовується урочистіший та повніший підпис, ніж в інших патріарших указах. Після надання томосу про автокефалію предстоятеля Церкви вносять в Диптих і починають згадувати за Літургією на великому вході.

Томос про автокефалію Православної Церкви України.

2018 року Синодом Вселенського Патріархату прийнято рішення про початок процедур, необхідних для надання томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні. 6 січня 2019 року патріарх Варфоломій І вручив томос про автокефалію Православної Церкви України митрополиту Київському і всієї України Епіфанію.[1]

Підстави надання

В першому тисячолітті, рішенням Вселенських соборів були встановленні межі п'яти стародавніх патріархатів (Старий Рим, Новий Рим — Константинополь, Олександрія, Антіохія, Єрусалим) і Кіпрська церква. Протягом наступних років Вселенський патріархат, керуючись Священними канонами (включаючи 9-й, 17-й і 28-й канони IV Вселенського собору, 36-й Канон Трулльського собору і 1 Канон собору від 879/880 р., який був проведений в церкві Святої Софії в Константинополі), взяв на себе відповідальність за надання Томосу про автокефалію всім новоствореним церквам (в тому числі й Української церкви), перетворивши їх на автокефальні архієпископства чи патріархати, без обговорення чи співпраці в цьому питанні з іншими церквами[2].

Щодо устрою

В історії відомі томоси щодо церковного устрою.

7 червня 1923 р. Патріарх Константинопольський Мелетій IV надав томос з метою оголошення прийняття Естонської Православної Церкви до юрисдикції Константинопольського Патріархату та дарування їй автономії[3].

13 листопада 1924 р. Патріарх Константинопольський Григорій VII надав «Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Царгородської Патріархії про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною»[4].

13 березня 1945 р. Болгарська православна церква отримала томос підписаний Патріархом Веніаміном I і всіма членами священного синоду Константинопольської Церкви, яким скасовувалася схизма й визнавалася автокефалія тисячолітньої Болгарської Православної Церкви.

2 грудня 1994 р. томос надавався московським патріархом Алексієм II з оголошенням дарування автономії Молдовській православній церкві.

27 серпня 1998 р. Константинопольським патріархом Варфоломієм був виданий «Патріарший і Синодальний Томос про дарування автокефалії святій Православній Церкві у Чеських землях і Словаччині» (див. Православна церква Чеських земель і Словаччини)[5][6][7].

22 квітня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату прийняв до розгляду Звернення від Президента та Верховної Ради України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, а також звернення ієрархів українських православних церков — УПЦ КП і УАПЦ[8][9][10]. Константинопольський патріархат визнав нечинним надання права хіротонії митрополита Київського Московському патріархові, постановив поновити «у своєму єпископському або священицькому сані» Філарета (Денисенка), Макарія (Малетича) та «їхніх послідовників, які опинилися у схизмі не з догматичних причин» та організував помісний об'єднавчий собор, що відбувся 15 грудня 2018 року. На ньому за участю ієрархів УПЦ КП, УАПЦ та двох єпископів УПЦ (МП) утворилася Православна церква України. Предстоятелем новоствореної церкви став митрополит Київський і всієї України Епіфаній (Думенко). Підсумком цього процесу стало отримання Томосу про автокефалію, яке відбулося 6 січня 2019 року.

Порівняння томосів

Докладніше: Томос про автокефалію Православної церкви України
Порівняльна таблиця[11]
Церква рік

отримання

Статус Миро від

Константинополя

Згадки про

світську владу

Ім'я

предстоятеля

Українська 2019 Митрополія      
Румунська 1885 Патріархат      
Болгарська 1945 Патріархат      
Сербська 1922 Патріархат      
Елладська 1850 Архиєпископія      
Албанська 1937 Архиєпископія      
Польська 1924 Митрополія      
Чеських земель

і Словаччини

1998 Митрополія      
Грузинська 1990 Патріархат      

Щодо віровчення

В історії відомі і томоси щодо теології.

449 р. Папа Римський Лев I уклав томос: Томос до Флавіана●.

1180 р. укладений томос Константинопольського Собору (13 квітня 6688 р.) про «Бога Мухаммеда».

До 1340 р. афонські монахи за участю святителя Григорія Палами уклали загальну відповідь на звинувачення Варлаама — так званий «Святогірський томос»[12].

Галерея

  •  
    Томос про автокефалію ПЦУ. Трансляція різдвяної літургії в Софії Київській. Софіївський майдан, 7.01.2019
  •  
    Черга українських вірян, охочих оглянути Томос про автокефалію ПЦУ. Київ, 7.01.2019
  •  
    Поширення інформаційного листка «Томос для України». Київ, 7.01.2019

Див. також

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Вселенський патріарх: Присутність Московського патріархату шкодить інтересам української нації. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 29 травня 2019.
  3. ↑ ТОМОС ОБ АВТОНОМИИ ЭСТОНСКОЙ ЦЕРКВИ 1923 [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // «Древо» — открытая православная энциклопедия.(рос.)
  4. ↑ Губар Артур, Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Константинопольської Патріархії від 13 листопада 1924 року та його значення в історії Української Церкви [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.], Київ, 1999.
  5. ↑ Кураев Андрей, Константинопольский Томос об автономии Чехо-словацкой Церкви 1923 г. [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Кураев Андрей, Константинопольский Томос о признании автокефалии 1998 г. [Архівовано 5 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Tomos cařihradského patriarchy Meletia [Архівовано 1 серпня 2016 у Wayback Machine.] (чеськ.) (переклад на російську [Архівовано 22 лютого 2020 у Wayback Machine.])
  8. ↑ Вселенський Патріархат розпочинає процедури, необхідні для надання автокефалії Українській Православній Церкві. http://www.president.gov.ua/. Адміністрація Президента України. 22 квітня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
  9. ↑ Вселенський Патріархат почав процедури для надання автокефалії УПЦ. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 22 квітня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2018. Процитовано 22 квітня 2018.
  10. ↑ Rbc.ua. Філарет пояснив механізм переходу церков до Єдиної православної церкви. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
  11. ↑ Томоси про Автокефалію: деталі церковних документів. cerkvarium.org. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
  12. ↑ святитель Григорий Палама, Святогорский томос в защиту священнобезмолвствующих [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия «Азбука веры».(рос.)

Джерела

  • Прокл Константинопольский, «Томос к армянам». / Пер. с сир. и комм. А. В. Муравьёва. // Антология восточно-христианской богословской мысли. В 2 т. Т.1. М.-СПб., 2009. — С.596—605.(рос.)

Посилання

Шаблон:Православний клір

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томос&oldid=35177046