Тараненко Олександр Онисимович

|портрет=

Олександр Онисимович Тараненко
Народився	24 червня 1949(1949-06-24) (75 років) Дмитрівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність	мовознавець, філолог, викладач університету
Галузь	філологія
Відомий завдяки	директор Інституту української мови Національної академії наук
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Науковий ступінь	доктор філологічних наук (1990)
Вчене звання	професор
Знання мов	українська і російська
Заклад	Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України, Інститут української мови НАН України і Київський національний лінгвістичний університет
Звання	професор (1992)

Олекса́ндр Они́симович Таране́нко (24 червня 1949, с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1990 р., професор з 1992 р. Фахівець з лексикології та лексикографії української мови, мовної семантики, з питань загального мовознавства та сучасної мовної ситуації в Україні.

Біографія

Закінчив 1973 Дніпропетровський університет. З 1973 — в Інституті мовознавства АН УРСР: аспірант, науковий співробітник (з 1976), завідувач відділу лексиколо­гії та лексикографії (з 1987).

Упродовж 1991—2003 — в новоутвореному Інституті української мови НАН Украї­ни: директор і одночас­но завідувач відділу лексико­логії та лексикографії; від травня 1998 — завідувач відділу лексикології, тер­мінології та ономасти­ки, з 2001 — завідувач відділу лексикології та комп'ютерної лексикографії.

Від листопада 2004 — завідувач кафедри загального та українського мовознавства Київського національного лінгвістичного університету.

З 1993 — заступник голови редактора журналу «Мо­вознавство».

Праці

Автор праць:

• з української та загальної лексикології, мов­ної семантики (монографії «Полісемічний па­ралелізм і явище семантичної аналогії», 1980; «Мовна семантика в її динамічних аспектах», 1989, російською мовою; розділ «Відображення су­спільного сприйняття світу в семантиці мови» в кн. «Мова і культура», 1986);
• з української лексико­графії (проспект «Новий словник української мови (концепція і принципи укладання слов­ника)», 1996); * сучасної мовної ситуації в Україні та сучасного стану української літературної мови (статті «Україн­ська мова на сучасному етапі: старі і нові проб­леми», 1996; «Мовна ситуація та мовна політи­ка в сучасній Україні (на загальнослов'янському тлі)», 2003, та ін.;
• монографія «Українська мова: 1945—1995» (1999, у співавт.);
• слов'янського мовознав­ства (статті «Динаміка слов'янських іменних класифікацій у діахронії і синхронії», 1993; «Три метафоричні моделі слов'янської єдності та їх різні інтерпретації», 1996, 2001, та ін.).

Співукладач академічного «Орфографічного слов­ника української мови» (1994, 1999).

Співавтор і редактор збірника «Український правопис: так і ні» (1997), співавтор і один з редакторів «Слов­ника синонімів української мови» (т. 1-2, 1999 −2000). Уклав довідник «Словозміна україн­ської мови (таблиці відмінювання і дієвідміню­вання)» (2003).

Співголова редколегії і один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000, 2004).

Література

• Тараненко Олександр Онисимович
• С. Я. Ермоленко. Тараненко Олександр Онисимович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.