Ізабелла Ґордон
Ізабелла Ґордон, або Ізабелла Гордон DSc[en] OBE FZS[en] FLS (1901—1988) — шотландська вчена у галузях зоології та морської біології, спеціалізувалася на карцинології та була експертом з крабів і морських павуків. Працювала в Музеї природознавства (Лондон). Нагороджена Орденом Британської імперії (1961), член Лондонського Ліннеївського товариства та Зоологічного товариства Лондона[en].
| Ізабелла Ґордон | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася | 18 травня 1901 Шотландія, Сполучене Королівство |
| Померла | 11 травня 1988 (у віці 86 років) Carlisle, England |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | морський біолог, карцинологиня, біолог |
| Alma mater | University of Aberdeen Imperial College |
| Заклад | Музей природознавства в Лондоні |
| Нагороди | |
 Ізабелла Ґордон у Вікісховищі | |
Раннє життя та освіта
ред.Ґордон народилася в Кіті, Шотландія, 18 травня 1901 року, був старшою дитиною Марґарет (уроджена Лемб) і Джеймса Ґордонів. Вона відвідувала гімназію Кіта, перш ніж вступити до Абердинського університету в 1918 році. Маючи обмежені кошти для продовження своєї освіти, вона зайняла посаду студента-демонстратора з зоології . Закінчила університет з бакалавром зоології. Вона також закінчила навчання з викладання початкових і природничих наук у Абердинському педагогічному коледжі[1][2]. У 1923 році вона була нагороджена стипендією Кілґура і вивчала альціонарію. Потім вона отримала стипендію до аспірантури в Імперському коледжі, яку закінчила докторатом філософії з ембріології голкошкірих[1][2][3]. Вона продовжила дослідження голкошкірих у Сполучених Штатах як на морській станції Гопкінса Стенфордського університету, так і в Єльському університеті. У 1928 році отримала ступінь доктора наук в Абердинському університеті.
Праця та професійні асоціації
ред.Під час навчання в Єльському університеті Вільям Томас Калман, хранитель зоології Музею природної історії в Лондоні, запропонував їй місце в музеї. Вона повернулася до Великої Британії і в листопаді 1928 року і зайняла посаду помічника охоронця (2-го класу), відповідального за відділ ракоподібних. Ґордон була першою жінкою, яка була призначена штатним постійним співробітником музею[4]. У 1937 р. секція ракоподібних була розділена на дві частини; Дж. П. Гардінґ очолив відділ нижчих ракоподібних, а Ґордон керувала відділом вищих ракоподібних як головний науковий співробітник. За час перебування в музеї вона опублікувала багато статей і книг і описала численні зразки крабів, які їй надсилали з усього світу[5].
Вона була співробітником і членом ради (1950—1953) Ліннеївського товариства та членом його кураторської ради до 1981 року. Вона також була членом Лондонського зоологічного товариства. У 1960 році вона стала одним із перших членів редакційної ради рецензованого журналу Crustaceana .
Візит до Японії та зустріч з Хірохіто
ред.У квітні 1961 року з нагоди 60-річчя імператора Хірохіто Ґордон отримала запрошення провести кілька тижнів у Японії за підтримки японської газети Yomiuri Shimbun. 5 квітня її запросили до лабораторій Імператорського двору, де вона мала неформальну аудієнцію у Імператора, так само захопленого морського біолога. Візит приніс Ґордон велике задоволення, і вона зберегла зв'язок зі своїми японськими колегами до кінця життя.
Гумор і лімерики
ред.Ґордон славилась почуттям гумору і була прихильником лімериків. У 1958 році вона опублікувала рецензію на книгу Сьюінґа «Anatomie und Histologie von Thermosbaena mirabilis» під назвою «Теплолюбна креветка з Тунісу». Назва надихнула доктора А. Дж. Бейтмана надіслати їй такий лімерик:
- Теплолюбна креветка з Тунісу
- Так рече: як я змерзну, то лізу
- у ямку на дні,
- Палю вугля три дні
- І нікому так тепло, як тепло мені
На що вона відповіла
- Ця ідея О'Кей, та Аплісія
- Що римується з словом «Тунісія»
- Я, як шкот і пурист
- Ну не маю той хист
- Щоб усе зримувати в кінці на «Туніс»
Подальше життя
ред.Вона пішла з Музею природознавства в 1966 році і зберегла кабінет у секції ракоподібних, який вона ділила з доктором Сідні Ментон, і продовжувала працювати в музеї приблизно до 1971 року. У 1983 році вона перенесла інсульт, внаслідок якого вона була частково паралізована. У 1987 році вона переїхала з Лондона, щоб жити з родиною свого племінника доктора Джона Ґордона в Карлайлі. Її здоров'я погіршилося після операції на катаракту в березні 1988 року, і вона померла 11 травня 1988 року.
У некролозі голландський карцинолог Ліпке Голтгуйс назвав її Найстаршою Ґранд-Дамою Карцинології (The Grand Old Lady of Carcinology)[6].
Посилання
ред.- ↑ а б Rice, A. L. (1988). Dr. Isabella Gordon (1901-1988). Journal of Crustacean Biology. 8 (4): 703—705. doi:10.1163/193724088x00549. JSTOR 1548706.
- ↑ а б Holthuis, L. B.; Ingle, R. W. (1989). Isabella Gordon, D.SC., O.B.E.: 1901-1988. Crustaceana. 56 (1): 93—105. doi:10.1163/156854089x00833. JSTOR 20104425.
- ↑ Truesdale, Frank (1 червня 1993). History of Carcinology (англ.). CRC Press. ISBN 9789054101376.
- ↑ Rice, A.L. (1988). Dr. Isabella Gordon (1901-1988). Journal of Crustacean Biology. The Crustacean Society. 8 (4): 703—705. doi:10.1163/193724088x00549. JSTOR 1548706.
- ↑ Gordon; Isabella (1901-1988); Principal Scientific Officer in Department of Zoology at NHM. Natural History Museum archive. Natural History Museum, London. Процитовано 13 липня 2013.
- ↑ Holthius, L.B.; Ingle, R.W. (1989). Isabella Gordon, D.SC., O.B.E.: 1901-1988. Crustaceana. 56 (1): 93—105. doi:10.1163/156854089x00833. JSTOR 20104425.