Ітельменська мова
Західно-ітельменська мова або камчадальська мова (застаріла назва) — мова ітельменів, одна з мов чукотсько-камчатської сім'ї (приналежність ітельменської мови до чукотсько-камчатських визнається не всіма дослідниками). Досить часто Ітельменську гілку виділяють в окрему мовну сім'ю.
| Західно-ітельменська мова | |
|---|---|
| Итэнмэн | |
| Поширена в | Росія (Камчатський край) |
| Регіон | Північно-Східна Азія |
| Носії | 82 |
| Писемність | кирилиця |
| Класифікація | палеоазійські мови Ітельменська гілка |
| Офіційний статус | |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | itl |
| SIL | itl |
Поширення
ред.Ітельменська мова була поширена на півострові Камчатка (північна межа розповсюдження — 58° з. ш.) по західному (Охотському) і східному (Тихоокеанському) узбережжі, аж до мису Лопатка (південний край півострова); за даними деяких авторів (Р. Стеллер, Л. І. Шренк), ітельмени жили і на північних островах Курильської гряди.
У XVIII—XIX століттях ітельменська мовна спільність поділялася на три територіальні групи, які, мабуть, були трьома мовами ітельменської групи: східна мова (Тихоокеанське узбережжя), південна мова (південна частина півострова по обох берегах), західна мова (Охотське узбережжя). Досі збереглася лише західна ітельменська мова.
Поширена в Тігільському районі колишнього Коряцького автономного округу (західне узбережжя Камчатки). Число тих, що говорять — близько 400 чол. за переписом 2002 року; всі вони також вільно володіють російською мовою.
Ітельменська мова не стандартизована, наддіалектних форм не має. Ітельменська міфологія записана в російському переказі. Мова фольклору (є тільки записи XX століттяа, західна мова) не виявляє специфічних особливостей порівняно з розмовною мовою. Літератури ітельменською мовою немає.
Діалекти
ред.Західна ітельменська мова представлена двома діалектами — південним (переважа серед тих хто говорить по-ітельменськи; прийнятий за літературний) і седанкинським, або північним (жителі колишнього селища Седанка у верхній течії річки Тігіль).
Писемність на базі латинської графіки була введена в 1932 (видані буквар і підручник арифметики). Викладання по букварю 1932 року (автор — етнограф Е. П. Орлова, під керівництвом якої працювала група студентів — ітельменів) тривала декілька років; але після перекладу північних алфавітів на кириличну основу в кінці 1930-х років ітельменська писемність була відмінена. Ітельменська мова стала неписьменною і залишалася такою майже півстоліття.
Ітельменська абетка на латинській основі
| A a | B в | C c | D d | E e | F f | G g | H h |
| I i | Ь ь | J j | K k | L l | Ł ł | M m | N n |
| Ŋ ŋ | O o | P p | Q q | R r | S s | T t | U u |
| W w | X x | Z z |
Сучасний ітельменський алфавіт був створений в 1984 році на кириличній основі і в 1988 році був затверджений міністерством освіти РРФСР. Повторно ітельменський буквар був створений в 1988. Опубліковані також шкільний ітельменсько-російський і російсько-ітельменський словник та підручник для другого класу. У 1993 ітельменський буквар був перевиданий. Ітельменська мова викладається як предмет в початкових класах, але вчителі не володіють ним що так само, як і учні.
В даний час робиться переклад Євангелія від Луки на ітельменську мову.
Вся ця література видається на південному діалекті.
Сучасний ітельменський алфавіт:
| А а | Ă ă | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё |
| Ж ж | З з | И и | Й й | К к | К’ к’ | Ӄ ӄ | Ӄ’ ӄ’ |
| Л л | Љ љ | Ӆ ӆ | М м | Н н | Њ њ | Ӈ ӈ | О о |
| Ŏ ŏ | П п | П’ п’ | Р р | С с | Т т | Т’ т’ | У у |
| Ў ў | Ф ф | Х х | Ҳ ҳ | Ц ц | Ч ч | Ч’ ч’ | Ш ш |
| Щ щ | Ъ ъ | Ы ы | Ь ь | Ә ә | Э э | Ю ю | Я я |
Приклад
ред.«Заповіт» Т. Шевченка ітельменською мовою (переклала Клавдія Халоймова)
|
Джерело: Українська бібліотека
Література
ред.- Володин А. П. Ительменский язык. Л., 1976.
- Володин А. П. Ительмены. М., 1995. (2-е изд. СПб, 2003).
- Володин А. П., Халоймова К. Н. Словарь ительменско-русский и русско-ительменский. Л., 1989.
- Дыбовски Б., Словарь ительменского языка. Warszawa: Energeia, 1998. 236 с.
- Дюрр М., Кастэн Э., Халоймова К. Н., Ительменский язык и культура. Münster/ Berlin: Waxmann, 2001. (Multimedia CD-ROM)
- Крашенинников С. П. Описание земли Камчатки. М.; Л., 1949. [1] [Архівовано 29 серпня 2007 у Wayback Machine.], [2]
- Молл Т. А. Очерк фонетики и морфологии седанкинского диалекта ительменского языка // Учен. зап. ЛГПИ, 1960, т. 167.
- Скорик П. Я. К проблеме языковой общности аборигенов северо-востока Азии // ВЯ, 1977, № 3.
- Старкова И. К. Ительмены. Материальная культура XVIII — 60-е годы XX века. М., 1976.
- Стебницкий С. Н. Ительменский (камчадальский) язык // Языки и письменность народов Севера. Л., 1934, ч. III.
- Bogoras W. Chukchee // Handbook of American Indian Languages / Ed. by F. Boas. Washington, 1922.
- Georg, R.S., and Alexander P. Volodin. Die itelmenische Sprache. Wiesbaden: Harrassowitz, 1999.
- Kamchadal Texts collected by W. Jochelson. / Ed. by D. S. Worth. Los Angeles, 1961.
- Radliński I. Słowniki narzeczy ludów kamczackich // Rozprawę Wydzalu filologicznego Akademii Umiejętności w Krakowie XVI—XVIII, 1891—1894.
- Worth D. S. La place du kamtchadal parmi les langues soi-disant paleosiberiennes // Orbis, 1962, t. XI. No 2.