Австралопітек афарський
| Австралопітек афарський Час існування: пліоцен | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Скелет австралопітека Люсі
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
| Australopithecus afarensis Johanson & White, 1978 | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Австралопітек афарський (лат. Australopithecus afarensis) — вимерлий вид австралопітека, родина гомінід. Існував близько 4 млн років тому. Майже немає сумнівів, що до того, як австралопітек афарський вимер 2,5 мільйона років тому, від них прямо або побічно мають походження інші австралопітецини і рід Homo.
Місцезнаходження
ред.Австралопітек афарський отримав своє ім'я по знахідкам у так званому Північному афарському трикутнику в Ефіопії. Але останки австралопітека афарського були також виявлені в Омо (Ефіопія), Лаетолі (Танзанія), Кенії. Він також мешкав в Гадарі, Середній Аваш, Барінго.
Фізичні характеристики
ред.Австралопітек афарський — найменший вид австралопітеків. Він, ймовірно мав темну шкіру і був покритий волоссям. Самці були більших розмірів за самиць. Зріст — 1-1,3 м, маса тіла — близько 30 кг. Розміри черепа порівняно невеликі, мозкова коробка мала. Лоб низький, є надочноямковий валик, ніс плоский, щелепи з масивними корінними зубами виступають вперед, підборіддя виступ відсутній. Мозок австралопітека афарського не відрізняється великим об'ємом (~ 380—430 см³, що трохи більше, ніж у шимпанзе).
Зубна дуга австралопітека афарського дещо нагадує зубний ряд людиноподібних мавп так само, як і великі різці. У той же час ікла в цього австралопітека більше, а підкорінні зуби примітивніші, ніж у пізніших гомінідів. Відмінними особливостями зубних дуг австралопітека афарського є діастрема між різцями і іклами, а також товстий шар емалі на корінних зубах, які досить сильно стерті.
Австралопітек з Афара ходив на злегка зігнутих ногах, у нього були зігнуті кістки пальців рук і ніг, а стегна були схожі на стегна шимпанзе. Самиці мали значно близько поставлені стегна, ніж у сучасних жінок.
Австралопітек афарський головним чином займалися збором рослинної їжі, і, можливо, виготовляли знаряддя з дерева та каменю, щоб відокремити м'ясо від кісток тварин, убитих хижаками. Швидше за все, вони жили родинами, що складаються з головного самця, якому підпорядковувалися кілька самиць.
Відкриття австралопітека афарського, що володів невеликим об'ємом мозку, і в той же час ходив на двох ногах, було великим відкриттям для палеонтологів усього світу. До цього передбачалося, що збільшення обсягу мозку у людської триби Hominini є основною адаптивною зміною. При цьому, до 1970-х років, коли були знайдені перші останки австралопітека афарського, було широко поширена думка, що збільшення обсягу мозку передує переходу до ходіння на двох ногах. Пов'язано це було з тим, що найдавніші останки представників триби Hominini мали досить великий мозок. Наприклад, KNM-ER 1470, Homo rudolfensis, останки якого були знайдені за кілька років до відкриття останків австралопітека афарського Люсі, мав мозок об'ємом ~ 800 см³.
Деякі антропологи припускають, що австралопітеки афарські були виключно двоногими істотами і вели наземний спосіб життя. За іншою версією ці австралопітеки вели переважно деревний спосіб життя. Підтвердження цьому — анатомічна будова рук (вони довші, ніж у людини), ніг та плечей, яке дозволяло їм з легкістю хапатися за гілки і лазити по деревах (див. брахіація).
Археологічні знахідки
ред.Перші знахідки рештків австралопітека афарського були знайдені недалеко від ефіопського селища Хадар Міжнародною Афарською дослідницькою експедицією під керівництвом Моріса Тайєба і Дональда Джохансона. У 1973 році, під час першого польового сезону, Джохансон виявив добре збережений колінний суглоб і два фрагменти стегнових кісток австралопітека (AL 129-1, 3,3 млн. років). Як і у людини, стегнова кістка зчленовувалась з великогомілковою під кутом, що свідчило на користь прямоходіння австралопітеків [1].
Під час другого польового сезону в 1974 році експедиція знайшла безпрецедентно повний (близько 40%) скелет самки австралопітека (AL-288-1, 3,2 млн. років) [2] ,який здобув широку популярність під назвою «Люсі». Знахідка дала нові свідчення прямоходіння австралопітеків і виявила людиноподібні риси в анатомії зубів і щелеп у поєднанні з надзвичайно примітивною будовою інших частин черепа і мозку. Окрім Люсі був знайдений також звід черепа дорослої самки (AL 162-28, 3,15 млн. років) і кілька цілих щелеп і їх фрагментів (AL 199-1, AL 200-1a).
Під час третього польового сезону в 1975 році було знайдено кілька добре збережених щелеп із зубами, а потім (на ділянці під номером 333) - групове поховання як мінімум 13 особин австралопітека (всього понад 200 фрагментів кісток), включаючи дорослих, підлітків і дитинчат. Знахідка відома під назвою AL 333[en], «Перше сімейство». Повнота скелетів була значно гіршою, ніж у «Люсі», проте різноманітність особин, яким вони належали, дали багатий матеріал для досліджень. Вік знахідки оцінюється 3,2 млн. років. Особливо слід відзначити досить повний череп дорослого самця об'ємом близько 500 см³ (AL 333-45), череп підлітка (AL 333-105), фрагмент стопи з п'ятьма плесновими кістками і сім'ю фалангами (AL 333-115).
Експедиція 1976 року дала новий викопний матеріал тривали на ділянці №333. На новій ділянці на протилежному березі річки Аваш був знайдений один з найкращих відомих зразків щелеп австралопітека (AL 400-1). Важливим результатом цієї експедиції стали знахідки примітивних кам'яних знарядь віком близько 2,5 млн. років, які, однак, не належали австралопітекам і, мабуть, були виготовлені представниками Людини умілої.
У лютому 1992 року в Хадарі(Ефіопія) групою Джохансона було зроблено кілька помітних знахідок: фрагменти скелета, включаючи найкращі відомі зразки ліктьової кістки і кісток зап'ястя австралопітека (AL 438-1) і практично повний (75-80%) череп дорослого самця (AL 444-2).
У жовтні 2000 року в Хадарі групою Дато Адана був знайдений найбільш повно збережений череп дорослої самки віком 3,1 млн. років (AL-822-1).
У 2000 році в районі Дикіка в 4 км від Хадара групою під керівництвом ефіопського палеоантрополога Алемсегеда Зересеная був виявлений, а в 2001 витягнутий з ґрунту череп і значну частину посткраніального скелета 3-річного дитинчати австралопітека жіночої статі віком близько 3,3 млн. років. Знахідка отримала позначення DIK-1-1, однак більш відома під назвою Селам або (австралопітек) або «Дитя Люсі».
Нижче перелічені найбільш відомі знайдені черепи афарського австралопітека із зазначенням дат і об`ємів черепної коробки.
| Зразок | Неформальна назва |
Стать і вік | Об`єм черепної коробки, см² |
Датування, млн. років |
Місце знахідки |
Рік | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| AL 288-1 | Люсі | 25—30-літня самка | 370 | 3,20 | Хадар (Ефіопія) | 1974 | |
| AL 162-28 | Доросла самка | 400 | 3,20 | Хадар Ефіопія | 1974 | ||
| AL 333-105 | Підліток невідомої статі | 315 | 3,18–3,22 | Хадар (Ефіопія) | 1975 | ||
| AL 333-45 | Дорослий самець | 493 | 3,18–3,22 | Хадар (Ефіопія) | 1975 | ||
| AL 444-2 | Дорослий самець | 550 | 3,00 | Хадар (Ефіопія) | |||
| AL 822-1 | Доросла самка | 385 | 3,10 | Хадар (Ефіопія) | 2000 | ||
| DIK-1/1[3] | Селам[ru] або "Дитя Люсі" | 3-річне дитинча жіночої статі | 330 | 3,30 | Дікіка | 2000 | |
| KSD-VP-1/1[4] | Кадануумуу ("Велика людина") | Невідомий | 3,58 | Ворансо-Міллє | 2005 |
Джерела
ред.- BBC — Dawn of Man (2000) by Robin Mckie| ISBN 0-7894-6262-1
- Barraclough, G. (1989). Stone, N. (ed.) (ред.). Atlas of World History (вид. 3rd edition). Times Books Limited. ISBN 0-7230-0304-1.
- Australopithecus afarensis [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] from The Human Origins Program at the Smithsonian Institution
- Jones, S. Martin, R. Pilbeam, D (ed.), ред. (2004). The Cambridge Encyclopedia of Human Evolution (вид. 8th edition). Cambridge University Press. ISBN 0-521-46786-1.
- Delson, E., I. Tattersall, J.A. Van Couvering & A.S. Brooks (eds.), ред. (2000). Encyclopedia of human evolution and prehistory (вид. 2nd Edition). Garland Publishing, New York. ISBN 0-8153-1696-8.
- Виктор Дольник, «Непослушное дитя биосферы». 1994.
Примітки
ред.- ↑ Джохансон Д., Иди М. Люси: Истоки рода человеческого. — М.: Мир, 1984. — 295 с.
- ↑ Bernard Wood (ed.) Wiley-Blackwell Encyclopedia of Human Evolution. — John Wiley & Sons, 2011. — 1264 с.
- ↑ DIK-1-1 [Архівовано 31 березня 2015 у Wayback Machine.] на сайті antropogenez.ru.
- ↑ KSD-VP-1/1 [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] на сайті antropogenez.ru.
Посилання
ред.російською мовою:
- «Дочка Люси» ходила как человек, а лазила по деревьям и думала как обезьяна [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Австралопитек афарский все-таки был прямоходящим [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Обнаружен новый древнейший предок человека (Кадануумуу) [Архівовано 25 червня 2010 у Wayback Machine.]
- Всё об Австралопитеке афарском [Архівовано 22 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- Австралопитек афарский (Люси, Australopithecus afarensis) [Архівовано 20 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Люси [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
англійською мовою:
- Asa Issie, Aramis and the origin of Australopithecus [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- Lucy at the American Museum of Natural History in Manhattan (англ.)
- Lucy at the Institute of Human Origins at Arizona State University [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Asfarensis (англ.)
- Becoming Human: Paleoanthropology, Evolution and Human Origins [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- National Geographic «Dikika baby» (англ.)
- MNSU (англ.)
- Archaeology Info [Архівовано 16 травня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- Smithsonian [Архівовано 11 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Lucy at the Institute of Human Origins at Arizona State University [Архівовано 5 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)