Андрусів Петро Стефанович

Петро́ Стефанович Андру́сів (англ. Petro Andrusiw; криптонім — П. А., псевдонім — Андрій Петрусів; 2 липня 1906, Кам'янобрід —  29 грудня 1981, Рівергед) — український і американський художник, педагог і громадський діяч; співзасновник у 1927 році українського мистецького гуртка «Спокій»; співзасновник Об'єднання митців-українців в Америці у 1952 році, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Сполучених Штатах Америки з 22 березня 1980 року. Чоловік оперної співачки Наталки Андрусів.

Андрусів Петро Стефанович
Народження	2 липня 1906(1906-07-02) Кам'янобрід, Яворівський район, Львівська область, Україна
Смерть	29 грудня 1981(1981-12-29) (75 років)
	Рівергед, Нью-Йорк, США
Поховання	Цвинтар святого Андрія
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка  США
Жанр	побутовий жанр, портрет, пейзаж, батальний жанр і історичний живопис
Навчання	Академія образотворчих мистецтв у Варшаві (1936)
Діяльність	художник, ілюстратор, графік
Вчитель	Мілош Котарбінськийd, Фелічан Щенсни Коварськийd, Тадеуш Прушковський і Бонавентура Ленартd
Працівник	Українська мистецька студія
Член	Об'єднання митців-українців в Америці і Наукове товариство імені Шевченка у США
У шлюбі з	Андрусів Наталка Юліанівна

Біографія

Народився 2 липня 1906 року в селі Кам'яноброді (нині Яворівського району Львівської області, Україна) у багатодітній селянській сім'ї. Малювати почав із шестирічного віку. 1915 року, коли фронт Першої світової війни дійшов до його рідного села, загубив батьків. Був порятований вояками кубанського козачого полку і вивезений до Росії, де перебував у російськомовному середовищі у сиротинцях Москви та Рязані.

Перебуваючи у Рязані, в альбомі олівцями фіксував деталі свого щоденного побуту, а також компонував певні історичні алюзії з прочитаних книжок. 1918 року на його малюнки звернули увагу полонені польські старшини. Невдовзі їх відпустили на батьківщину і вони сприяли переїзду хлопчика до Варшави, де він опинився у притулку для молодих ремісників, яким опікувався Американський комітет допомоги дітям із Польщі, очолюваний Гербертом Гувером. Під час інспекцій опікуваних його комітетом сиротинців та ремісничих шкіл, Гувер побачив малюнки юного художника і сприяв переводу хлопця до Варшавської державної гімназії імені Владислава IV. Упродовж 1920—1922 років, паралельно із навчанням у гімназії, студіював у школі прикладного мистецтва, а в наступні шість місяців відвідував вечірні курси у Рисувальній школі. На Різдво 1922 року, вперше після втрати контактів з рідними, відвідав Кам'янобрід, де зустрівся з родиною.

1927 року закінчив гімназію і упродовж 1927—1930 та 1934—1936 років навчався олійного живопису та графіки у Варшавській школі образотворчого мистецтва/Варшавській академії мистецтв, де його викладачами були Мілош Котарбінський, Фелічан Коварський, Тадеуш Прушковський, Бонавентура Ленарт. Водночас з 1934 року працював учителем у гімназіях та мистецьких школах Галичини. Під час навчання одержував фінансову підтримку від митрополита Андрея Шептицького та дружини тогочасного прем'єр-міністра Польщі Жанети Складовської. Зокрема, за її сприяння він отримав замовлення на розпис стелі приймальних кімнат у Міністерстві внутрішніх справ у Варшаві, а також замовлення на ілюстрації та портрети.

Протягом 1936—1938 років викладав історію мистецтв і технічне креслення у Вищій будівельній школі Варшави. 1937 року відвідав Париж. Після зустрічі з українськими братами-літератороми Анатолем та Ярославом Курдидиками залучився до українських національно-творчих справ: наїжджаючи до Львова оформляв обкладинки львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрував книжки з «Дитячої бібліотеки», прикрашав малюнками часописи «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини». Деякий час мешкав у Ворохті, згодом працював викладачем рисунків у Ремісничій школі у Варшаві.

З початком Другої світової війни, під час бомбардування Варшави, повністю втратив все своє майно і мистецький доробок. Прихід німців на територію Польщі зумовив перебування митця у трудовому таборі. З 1944 року в Німеччині, де опинився у таборі для переміщених осіб. Викладав у мистецькій студії в американському військовому шпиталі у Франкфурті-на-Майні. Потім перебував у таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі над Рейном, звідки у 1947 році переїхав до Сполучених Штатів Америки у Філадельфію.

На початку 1950-х років активізувався: заснував допомоговий комітет «Самопоміч», який згодом переріс у фінансовий центр українців у США; був співорганізатором і членом редколегії журналу «Нотатки з мистецтва», був один із засновників та протягом 1952—1972 років викладачем Української мистецької студії у Філадельфії. З 1955 року працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро.

У 1972 році, після виходу на пенсію, жив у містечку Рівергеді у штаті Нью-Йорку. Помер у Рівергеді 29 грудня 1981 року. Похований на цвинтарі Святого Андрія у Саут-Баунд-Бруці.

Творчість

Працював у галузях станкового (писав побутові сцени, краєвиди, портрети, історичні та батальні полотна) і монументального живопису, іконопису, станкової, книжкової та газетно-журнальної графіки. Серед робіт:

станковий живопис

• «Краєвид з гуцулами» (1935, олія);
• «Верби над водою» (1937, олія);
• «Голгофа України» (1939, олія);
• «Бунчужник» (1942, олія);
• «Князь Святослав» (1942);
• «Атака княжої дружини» (1943);
• «Богдан Хмельницький» (1948);
• «Князь Святослав у наступі» (1960);
• «Портрет гетьмана Івана Мазепи» (1962);
• «Велес — божок тварин» (олія);
• «Князь Ігор» (олія);
• «При дворі гетьмана Розумовського» (1967, олія);
• «З походу Князя Ігоря» (1967);
• «Зустріч Івана Мазепи з Костем Гордієнком» (1968, олія);
• «Чортківський пролом» (1968);
• «Зустріч козацької старшини з козаками» (1968);
• «Зустріч гетьмана Івана Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком» (1968, олія);
• «Княже полювання на лебедів» або «Княжичі» (1969);
• «Кіннотники» (1969);
• «Легенда про Фаетона» (1969, акрил);
• «Княжий пир» або «Сватання Анни Ярославни» (1970, олія);
• «Бій князя Ігоря з половцями» (1970);
• «Бій зі змієм» (1971);
• «В'їзд Гетьмана до Батурина» (1971);
• «Козацька старшина в поході» (1971);
• «Степова анекдота» (1971);
• «Два козаки в поході» (1971);
• «Побратими» (1971);
• «Козацьке полювання зі соколами» (1973);
• «Козацький почот» (1973);
• «Козацьке весілля» (1974);
• «Княжа пристань у Києві» (1975, олія);
• «Двобій» (1975, олія);
• «Різдво у гетьманській Україні» (1976, олія);
• «З'їзд князів» (1977, олія);
• «Бій під Конотопом» (1977);
• «Гетьман Іван Виговський, розгром царської армії під Конотопом 1659 року» (1977; колекція Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Сполучених Штатах Америки);
• «Скоморохи» (олія);
• «Атака козаків» (олія);
• «Танок гуцулів» (олія);
• «Під Корсунем» (олія);
• «Французькі посли у князя Ярослава Мудрого» (1978, олія);
• «Богун» (олія);
• «Хрещення України-Руси князем Володимиром» (1980, олія);
• «Козацькі загони в погоні за ворогом»;
• «Боротьба».

станкова графіка

• «Цвіт папороті» (1934, літографія);
• «Козак з шаблею» (1935, суха голка);
• «Запорожець» (1938, суха голка);
• «Портрет батька» (1942, акварель);
• «Портрет матері» (1942, акварель);
• «Портрет режисера Володимира Блавацького» (1953, вугіль);
• «Портрет Людмили Старицької-Черняхівської» (1958, туш, перо).

Автор портретів визначних осіб (дійсних і почесних членів) Наукового товариства імені Шевченка для галереї Наукового товариства імені Шевченка у США, зокрема Івана Франка (1957) та Михайла Грушевського (1958).

книжкова графіка

• Коковський Ф. «За Україну». Львів: Світ дитини, 1930;
• Коковський Ф. «За рідний край». Львів: Світ дитини, 1934;
• Ігорків Ю. «Сердечний віночок (в'язанка святочних бажань) для українських діточок». Львів: Світ дитини, 1931;
• Лепкий Богдан. «Три казки». Львів: Рідна школа, 1931;
• Лепкий Богдан. «Про лиху мачуху. Казка для дітей». Львів: Рідна школа, 1931;
• Гоголь М. «Загублена грамота». Львів: Світ дитини, 1932;
• Курдидик А. «Маленькі борці. Оповідання з недавнього минулого». Львів: Світ дитини, 1932;
• Лясевич Л. «Практичний Радіоаматор. Порадник для всіх з рисунками автора». Львів: Накладом «Україн-Радія», 1932;
• Погідний М. «Казка про гордого боярина Марка Путятича». Львів: Світ дитини, 1932;
• Лотоцький А. «Було колись на Україні. Історичні оповідання»
  • «I. Найдавніші часи». Львів: Наш приятель, 1934;
  • «II. Великокняжа доба». Львів: Наш приятель, 1935;
  • «III. Ростиславичі». Львів: Наш приятель, 1936;
  • «IV. Романови». Львів: Наш приятель, 1937;
• Лотоцький А. «Княжа слава». Краків; Львів: Українське видавництво, 1942;
• Лотоцький А. «Княжа слава. Історичні оповідання». Торонто: Видавництво І. Боднарчука, 1976;
• Дончак Т. «Дивна переміна. Казочка прозою». Львів: Світ дитини, 1935;
• Топеліюс З. «Оповідання і перекази». Львів, 1938;
• Брадович М. «На Москву. Повість». Філадельфія: Америка, 1951;
• Барагура В. «Меч і книга. Оповідання». Торонто: На варті, 1954;
• Головінська М. «Чічка. Оповідання». Торонто: Добра книжка, 1954;
• Гірняк Н. «Організація і духовий ріст Українських січових стрільців». Філадельфія: Накладом вид-ва «Америка», 1955;
• Петренко І. «Пригоди Юрка Козака. Оповідання». Нью-Йорк: Говерля, 1955;
• Чайковський А. «Одарка. Повість». Вінніпег: Тризуб, 1955;
• Савицька І. «Наша хатка. Оповідання для дітей». Філадельфія: Українська видавнича спілка, 1957;
• Савицька І. «Золоті дзвіночки. Казки». Філадельфія: Союз українок Америки, 1958;
• Черненко О. «Людина». Філадельфія; К., 1960;
• Лебедович І. «Полеві духовники Української Галицької Армії. У 45-річчя участи у визвольних змаганнях (матеріяли до історії)». Вінніпег, 1963;
• Храплива Л. «Писанка українським дітям». Нью-Йорк; Мюнхен, 1965;
• Храплива Л. «Чародійне авто». Нью-Йорк, 1967;
• Тис Ю. «Казка про лицаря Добриню та його сестричку Забаву; Про юнака Семенка, що волю добував. Дві казки». Торонто; Нью-Йорк: Об'єднання працівників літератури для дітей і молоді, 1970;
• Погідний-Угорчак М. «Дніпрові дзвони. Легенди». Торонто: Нашим дітям, 1975 (у співавторстві з Михайлом Михалевичем);
• Курдидик Я. «Серце і зброя. Збірка вояцької поезії». Торонто: Накладом Братства кол. вояків 1-ої Української Дивізії Української Національної Армії, 1976;
• Курдидик Я. «Маленькі борці. Оповідання». Нью-Йорк: Говерля, 1978.

газетно-журнальна графіка

• «Дзвони» (Львів), 1931, ч. 2. Малюнок обкладинки;
• «Зиз» (Львів), 1931, № 1. Ілюстрації;
• «Народна справа» (Львів), 1931, № 42. Ілюстрації; 1932, № 1. Малюнок обкладинки, ілюстрації;
• «Неділя». Ілюстрований тижневик (Львів), 1932, № 1 (7 січня). Заставки, ілюстрації;
• «Світ дитини» (Львів), 1932—35. Ілюстрації;
• «Дзвіночок» (Львів), 1933, ч. 16. Малюнок обкладинки, ілюстрації;
• «Наш приятель» (Львів), 1933. Малюнок обкладинки, ілюстрації;
• «Вовченята». Журнал для дітвори. Львів, 1934. Ілюстрації.

стінопис

• Іконостас церкви польського села Гдешина (1940);
• Розписи Української греко-католицької церкви Святого Йосафата у Філадельфії (1961).

Виставкова діяльність

З 1927 року брав участь у художніх виставках гуртка «Спокій» та у 1929—1939 роках — Асоціації незалежних українських митців у Варшаві, Луцьку, Рівному, Кременці, Львові; у виставках української графіки у Празі та Берліні у 1933 році, Гельсінкі; у 1946—1947 роках — у таборах для переміщених осіб у Вісбадені, Майнц-Кастелі в Американській зоні окупації Німеччини.

Мешкаючи у США виставлявся у Філадельфії, Нью-Йорку, Детройті, Торонто та інших містах.

Мистецтвознавчі праці

Автор статей у пресі та книг на мистецькі і культурологічні теми, зокрема:

• «Виставка Петра Мегика» // «Київ». Журнал літератури, науки, мистецтва і суспільного життя. [Філадельфія], 1955, січень—лютий, № 1, с. 35;
• «На мистецькому фронті — мовчанка» // «Київ». Журнал літератури, науки, мистецтва і суспільного життя. [Філадельфія], 1956, № 3;
• «Виставка праць Василя Дорошенка». [Каталог]. Жовтень 21 — листопад 5, 1961. Філадельфія, 1961 [Вступна стаття];
• «Мистецтво в житті народів» // Альманах Союзу українок Канади «Провидіння» на 1967 рік;
• «Мистецтво в житті народів». Філадельфія, 1967;
• «Мистецтво і політика». Філадельфія, 1970;
• «Мистецтво і громада» // Свобода [Нью-Йорк], 1972, 10 березня, с. 6;
• «Про ілюстративне оформлення журналів» // Авангард [Брюссель], 1976, № 5, с. 297—299;
• «Дам'ян Горняткевич (1892—1980)» // Нотатки з мистецтва. Філадельфія, 1981, № 21 (липень), с. 15—21;
• «Мистецтво — найміцніша зброя». Статті, промови й огляди. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1987; [републікація] // «Мистецькі студії». Львів, 1991, № 1, с. 38—44;
• «Петро Мегик. Життя і творчість» // Петро Мегик. Монографія мистця й альбом праць / За редакцією С. Гординського. Філадельфія, 1992, с. 21—29;
• «Петро Мегик. Життя і творчість» // «Мистецтво української діаспори. Повернуті імена». Вип. I. К., 1998, с. 163—174.

Його основні наукові праці видано в серії «Бібліотека українознавства НТШ» (Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1987, том 57).

Вшанування

3 листопада 1996 року, в рідному селі художника Кам'яноброді, біля школи йому встановлене погруддя (скульптор Анатолій Галян, архітектор Любомир Новосілець; бронза, мармурова крихта); його іменем названа загальноосвітня школа.

Інше

• У 1994 році при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка у США у Нью-Йорку з ініціативи дружини художника Наталки Семіон-Андрусів створено Фундацію художника, метою якого є популяризація імені митця та підтримка талановитої молоді.
• Каталогізований архів художника зберігається у Бібліотеці Наукового товариства імені Тараса Шевченка у США у Нью-Йорку.

Література

• Андрусів Петро // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 46. — ISBN 5-7707-4049-3.;
• Петро Андрусів. Маляр і графік / монографія за редакцією Святослава Гординського. — Українська вільна академія наук у США. — Нью-Йорк, 1980. — 127 с.;
• В. Попович. Андрусів Петро Стефанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — С. 506. — ISBN 966-02-2075-8.;
• Б. Титла. Андрусів Петро // Енциклопедія української діяспори / Василь Маркусь, головний редактор; Дарія Маркусь, співредактор. — Наукове товариство ім. Шевченка в Америці. — Нью-Йорк—Чикаго, 2009. — Т. 1 Сполучені Штати Америки. Книга 1 А—К. — С. 15—16. — ISBN 0-88054-145-8.;
• Г. Г. Стельмащук. Андрусів Петро // Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст.. — Львів : Апріорі, 2013. — С. 37—66. — ISBN 978-617-629-152-7.;
• Андрусів, Петро Стефанович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.;
• Роман Яців, Петро Андрусів, Андрій Яців. Петро Андрусів (1906—1981). Мистецька спадщина, публікації, архівні та довідкові матеріали. — Апріорі, 2023. — 552 с. — ISBN 978-617-629-618-8.