Антропоморфі́зм (грец. ανθρωπος — людина, грец. μορφή — вигляд, форма) — уподібнення будь-чого, що не є людиною, до людини або перенесення її фізичних та інтелектуальних властивостей на істот, речі та явища навколишнього світу. До антропоморфізму належить як зовнішнє уподібнення до людини — в пропорціях, формі, рисах зовнішності та атрибутах, так і за мотиваціями, намірами чи емоціями. Завдяки антропоморфізму відбувається розуміння та освоєння людиною зовнішнього світу, з яким вона взаємодіє[1].

Антропоморфізоване зображення Білого кролика у Алісі в країні чудес. Гарно ілюструє не лише зовнішні атрибутики, як одяг, та аксесуари, так і розуміння таких складних понять як час, та можливість запізнитися
Кельтcький меч з антропоморфним руків'ям, музей Латеніум, Невшатель, Швейцарія

Антропоморфізм властивий міфології, де людське екстраполюється на природне; він різною мірою лежить в основі майже всіх релігій, що уявляють богів людиноподібними за виглядом, намірами, вчинками. Значною мірою антропоморфізм проявляється в сучасній художній творчості, повсякденному житті та науці як наслідок антропоцентризму.

Історія

ред.

Вперше термін антропоморфізм використав давньогрецький філософ Ксенофан, що жив у VI-V столітті до н.е. Ксенофан помітив, що мешканці описують місцевих богів схожими по кольору шкіри та обличчю на себе: грецькі боги мали світлу шкіру, тоді як африканські — темну[2].

У філософії Людвіга Фейєрбаха стверджується, що уявлення про Бога є наслідком відображення в свідомості найкращих людських якостей. Едвард Тайлор відстоював думку, що духи й боги в міфологіях та релігіях є наслідком антропоморфізації явищ природи[3].

Антропоморфізм був ґрунтом для стародавньої поезії і народної творчості в цілому. Риси антропоморфізму проявляються в образному мисленні, мистецтві й літературі, наприклад в байках, в казках, де часто різним тваринам і речам приписуються людські властивості.

В сучасності антропоморфізм передусім проявляється в художній творчості. Наприклад, коли тварини поводяться як люди і на рівних взаємодіють з людьми, або їм надається людиноподібний вигляд, людський спосіб життя. Поєднання антропоморфізму та зооморфізму виражається в субкультурі фурі[4]. Антропоморфізм поширений в фантастиці, переносячи людські риси на невідомі, але можливі явища та істот: іншопланетян, штучний інтелект тощо[5][6].

Антропоморфізм почасти проявляється в турботі про домашніх тварин, коли їм робляться зачіски, одяг, яких вони не потребують. Тим самим тваринам приписується почуття прекрасного, розуміння поняття моди. Також антропоморфізм вбачається в дослідженнях здатності тварин до творчості[4].

До антропоморфних агентів сучасності належать і людино-машинні інтерфейси, такі як Siri. При цьому дослідження вказують на те, що люди не вірять повністю що такі HMI програми дійсно мають людські емоції чи думки, але практично взаємодіють з цими програмами так, як взаємодіють з іншими людьми[7].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Epley, Nicholas; Waytz, Adam; Cacioppo, John T. (1 жовтня 2007). On seeing human: a three-factor theory of anthropomorphism. Psychological Review. Т. 114, № 4. с. 864—886. doi:10.1037/0033-295X.114.4.864. ISSN 0033-295X. PMID 17907867. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 23 травня 2017.
  2. Waytz, Adam; Epley, Nicholas; Cacioppo, John T. (2 березня 2010). Social Cognition Unbound. Current Directions in Psychological Science (англ.). Т. 19, № 1. с. 58—62. doi:10.1177/0963721409359302. PMC 4020342. PMID 24839358. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 23 травня 2017.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  3. Тайлор, Э. Б. (1989). Первобытная культура. М. с. 209—213.
  4. а б Баженова, Е. В (2017). Вариации зооморфизма и антропоморфизма в современной культуре. Цивилизационные перемены в России : сборник научных трудов по материалам научно-практической конференции. Екатеринбург: Урал. гос. лесотехн. ун-т. с. 145–155.
  5. Purkayastha, Ayan (14 вересня 2014). Extraterrestrial Anthropomorphism: Hollywood's Sci-fi Revolution. The Galactic Inquirer (амер.). Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 10 січня 2019.
  6. Shedroff, Nathan; Noessel, Christopher (11 жовтня 2012). Anthropomorphism: What Science Fiction Can Tell Us About Yelling at Computers and Naming Roombas. Huffington Post (амер.). Архів оригіналу за 20 листопада 2015. Процитовано 10 січня 2019.
  7. Liz W. Faber (2013). From Star Trek to Siri: (Dis)Embodied Gender and the Acousmatic Computer in Science Fiction Film and Television. Dissertations. Paper 731.

Посилання

ред.