Вікіпедія

Бірюков Юрій Сергійович (волонтер)

український волонтер
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Бірюков Юрій Сергійович.

Ю́рій Сергі́йович Бірюко́в, також відомий як Фе́нікс (нар. 23 жовтня 1974(19741023), Миколаїв, УРСР) — український бізнесмен, громадський діяч, політик, який через створену ним групу волонтерів «Крила Фенікса» здійснює забезпечення українських військ в ході війни на сході України, радник президента Петра Порошенка (з серпня 2014 року по травень 2019), радник міністра оборони (з жовтня 2014 по 2019)[1], член Центральної ради та член Президії Центральної ради політичної партії «Європейська Солідарність»[2].

Юрій Бірюков
ПсевдоФенікс
Народився23 жовтня 1974(1974-10-23) (50 років)
Миколаїв (Україна)
Країна Україна
Місце проживанняКиїв (Україна)
Діяльністьбізнесмен, волонтер, радник президента, помічник міністра оборони
Alma materДніпровський державний медичний університет
УчасникВійна на сході України і Російсько-українська війна (з 2014)
ПартіяЄвропейська Солідарність
У шлюбі зТетяна Бірюкова
Діти2 дітей
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
 Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Біографія

ред.

З 1981 по 1991 рік навчався у миколаївській школі № 22. Навчався у Дніпропетровському медичному інституті, але не закінчив його. У 1993 році складав іспити до вступу в Києво-Могилянську академію, але не пройшов вступний конкурс[джерело не вказане 3561 день].

З 1994 року живе у Києві[3]. У 1996 році заснував компанію «Комп'ютер зоон», у 1999 працював у фірмі «RIM2000»[4]. Багато років працював у реанімації[3]. З 2012 року до лютого 2014 року працював директором з розвитку в туристичній фірмі «Куда Угодно»[4] та директором її головного офісу[5]. Володіє IT-бізнесом в США та агропроектом у Миколаївській області[6].

З 1 грудня 2013 року брав участь у Євромайдані, був волонтером-медиком[3]. У березні 2014 року створив групу волонтерів «Крила Фенікса», що займалася забезпеченням української армії після російської інтервенції до Криму та продовжила роботу з початком війни на сході України. 13 серпня 2014 президент України Петро Порошенко призначив Бірюкова своїм радником[7], а 5 жовтня Бірюков був призначений помічником міністра оборони Валерія Гелетея з питань речового забезпечення Збройних сил України[8].

Після відставки Гелетея продовжив свою роботу під керівництвом нового міністра Степана Полторака[9].

На даний час[коли?] займається реформою матеріально-технічного постачання збройних сил і порядку мобілізації військовозобов'язаних[10].

У лютому 2016 року Бірюков очолив Миколаївську обласну організацію «Блоку Петра Порошенка»[11].

11 лютого 2017 року був уведений до складу Комісії державних нагород та геральдики[12].

17 травня 2019 року звільнений з посади Радника Президента України за власним бажанням[13][14].

Кандидат у народні депутати від партії «Європейська солідарність» на парламентських виборах 2019 року, № 32 у списку[15].

31 травня 2019 року був обраний у президію та центральну політраду партії «Європейська Солідарність»[16][17].

26 червня 2019 року співробітники Державного бюро розслідувань провели обшук у помешканні Юрія Бірюкова, пов'язаний з поставками речового забезпечення Міністерству оборони[18]. Партія «ЄС» вважає обшуки «цинічним політичним тиском і неприховуваним переслідуванням з політичних мотивів»[19]. Однак у липні директор ДБР Роман Труба заявив про відсутність претензій до якості речового забезпечення[20].

Волонтерство

ред.
Докладніше: Крила Фенікса

Після російської інтервенції до Криму та з початком війни на сході України Юрій Бірюков зайнявся допомогою українській армії. Створена ним група волонтерів «Крила Фенікса» закуповувала рації, спальні мішки, бронежилети, захисні каски[3]. Бірюков організував виробництво бронежилетів, за півтора місяці доставивши в зону АТО більше двох тисяч бронежилетів[21]. Також на зібрані групою кошти був відремонтований транспортний літак Ан-26 та побудований штаб для інженерно-технічного персоналу бригади під Миколаєвом[22].

Волонтери взяли під опіку 72-гу гвардійську механізовану бригаду, 26-ту Бердичівську артилерійську бригаду, 25-ту Дніпропетровську десантну бригаду, 15-ту Бориспільську бригаду транспортної авіації, 10-ту Сакську бригаду морської авіації та 79-ту Миколаївську десантну бригаду. Опіку над останньою Бірюков курирує особисто[21]. В серпні 2014-го за підтримки Бірюкова при 79-й оаембр створено 3-й добровольчий батальйон «Фенікс»[23].

Станом на початок липня «Крила Фенікса» зібрали більше 10 мільйонів гривень пожертв. В середньому в день група отримувала 250—300 тисяч гривень[6]. Завдяки допомозі Юрія Бірюкова 21 липня 2014 року вдалося вивезти 80 тяжкопоранених солдатів 79-ї окремої аеромобільної бригади з оточення терористів в Луганській області[24]. Також він брав участь в організації повернення 8 серпня 2014 десантників 79-ї оаембр до Миколаєва.

Критика

ред.

У серпні 2016 року Юрій Бірюков на своїй сторінці в фейсбуці висловився про ненадійність 811 автомобілів КрАЗ закуплених Міністерством оборони в період з 2014 по 2015 рр., які вже пройшли тисячі кілометрів в умовах війни, порівнюючи з новенькими білоруськими МАЗами-Богдан, які поставляє в армію бізнес-партнер Петра Порошенка, а нині Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олег Гладковський. При тому, що МАЗи поставлені тільки в липні 2016 року і не мають жодного пробігу в воєнних умовах.[25]

Крім того, пан Бірюков неправдиво проінформував громадськість про нібито постійний зрив строків постачання автомобілів КрАЗ в Українську армію.[26]

Деякі журналісти вважають, що Юрій Бірюков створивши Центр розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ на чолі з Дмитром Марченком, монополізував матеріальне забезпечення військовослужбовців і знищив стару систему забезпечення ЗСУ.[27][28][29]

Секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Іван Вінник (депутат від БПП) звинуватив Юрія Бірюкова та «волонтерський десант» Міністерства оборони України у зловживаннях під час закупівлі арктичного дизельного пального за бюджетні кошти для потреб Міністерства оборони України у березні-квітні 2015 року.[30] Після розгляду ситуації з держзакупівлями пального у Комітеті ВРУ з питань національної безпеки й оборони з'ясувалось, чиновники з «волонтерського десанту» сприяли купівлі 30 тис. тонн дизельного палива за ціною, вищою на 1,92 грн/л за ціни в роздрібній мережі тих самих трейдерів. 18 вересня 2015 року Печерський районний суд за цим фактом відкрив кримінальну справу[31]. За інформацією члена Комітету ВРУ з питань національної безпеки й оборони Тетяни Чорновол під час закупки черевиків (берців) для армії із 28 заявлених фірм конкурс виграла лише одна «Таланлегпром», рисунок підошви якої точно відповідав заявленим технічним умовам, а ціна кожної пари була на 300 грн вище за ринкову.[32]

Особисте життя

ред.

Одружений з Тетяною Бірюковою. Має двох дітей[6].

Нагороди

ред.
  • Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2014) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[33];
  • Орден Богдана Хмельницького III ст. (4 грудня 2014) — за громадянську мужність, вагомий особистий внесок у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави[34];

Примітки

ред.
  1. ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2020.
  2. ↑ PEP: Профіль: Бірюков Юрій Сергійович, ПП "ЄС", член Центральної ради Партії, член Президії Центральної ради Партії. PEP.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  3. ↑ а б в г Герои нашего времени. Как бизнесмен Юрий Бирюков помогал Майдану и армии [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.], Фокус (18 червня 2014)
  4. ↑ а б Юрій Бірюков. ZIK. Архів оригіналу за 22.11.2016. Процитовано 22.11.2016.
  5. ↑ «Куда угодно» реформируют в жестком режиме [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ а б в Юрий Бирюков («Крылья Феникса»): «Пойдите в супермаркет — и купите для армии носки, сигареты, воду, тушенку, сгущенку…» [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Цензор.нет (1 липня 2014)
  7. ↑ Порошенко призначив Юрія Бірюкова радником Президента України [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], РБК-Україна (13 серпня 2014)
  8. ↑ Волонтера Бірюкова призначили помічником Гелетея [Архівовано 7 грудня 2014 у Archive.is], Gazeta.ua (5 жовтня 2014)
  9. ↑ Полторак решил трудоустроить волонтеров в Министерство обороны. Независимое Бюро Новостей. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 грудня 2014. Процитовано 30 грудня 2014.
  10. ↑ Петр Шуклинов (9 грудня 2014). Юрий Бирюков: Реформировать нынешнее Минобороны почти невозможно. ЛІГАБізнесІнформ. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 30 грудня 2014.
  11. ↑ Бірюков очолив Миколаївську облорганізацію БПП. Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 22 листопада 2016.
  12. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №30/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  13. ↑ новости, #Буквы-все важные и свежие. Советник Порошенко Бирюков написал заявление об увольнении. bykvu.com. Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №251/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 18 травня 2019. Процитовано 18 травня 2019.
  15. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  16. ↑ В "Європейській солідарності" призначили президію партії. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  17. ↑ Партія Порошенка затвердила нове керівництво. Список. LIGA. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  18. ↑ Обшуки в кандидата від Порошенка: ситуацію прокоментував сам Бірюков. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 20 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  19. ↑ Партія Порошенка заявляє про обшуки в Бірюкова. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 вересня 2019. Процитовано 12 січня 2020.
  20. ↑ Юрій Бірюков: Директор ДБР публічно зізнався у відсутності законних підстав переслідувати волонтерів Збройних сил. Інтерфакс-Україна (укр.). Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 12 січня 2020.
  21. ↑ а б Столичный бизнесмен наладил производство бронежилетов, обеспечив ими уже две тысячи солдат [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (6 червня 2014)
  22. ↑ Волонтеры войны [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.], Зеркало недели (18 липня 2014)
  23. ↑ Открыт набор в батальон «Феникс», формируемый на базе 79 аэромобильной бригады [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.], НикВести (12 серпня 2014)
  24. ↑ Юрий Бирюков: «Прорваться в „коридор смерти“ помог мой смартфон с новейшей спутниковой картой» [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.], Факты (24 липня 2014)
  25. ↑ Минобороны прибегло к манипуляциям, чтобы отказать в закупках КрАЗу [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  26. ↑ В Минобороны подтвердили, что КрАЗ выполнил свои обязательства по поставке техники для армии [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  27. ↑ КАК СНАБЖЕНИЕ ВСУ «НАБИРЮКНУЛОСЬ». И НАКРЫЛОСЬ «МАРЧЕНКОЙ» [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  28. ↑ Коррупция в камуфляже. Как орудуют «профессиональные» патриоты [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  29. ↑ Дело «убийц» поставщиков ВСУ — 2 [Архівовано 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  30. ↑ ДЕПУТАТ ВІД БПП ІВАН ВІННИК: "ДЕРЖАВА ВТРАЧАЄ КОШТИ НА ЗАКУПІВЛЯХ МІНОБОРОНИ: ЧЕРГОВИЙ СКАНДАЛ «БІРЮКОВ-ГЕЙТ». Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  31. ↑ Справа № 757/33921/15-к. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 24 жовтня 2017.
  32. ↑ Як взули армію. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  33. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2014 року № 676/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  34. ↑ Указ Президента України від 4 грудня 2014 року № 914/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня волонтера»

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Юрій Бірюков
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бірюков_Юрій_Сергійович_(волонтер)&oldid=40654189