Ванкевич Юрій Іванович

футболіст

Юрій Іванович Ванкевич (нар. 26 січня 1946, Київ, УРСР) — український радянський футболіст, півзахисник та захисник, згодом — український футбольний тренер.

Ф
Юрій Ванкевич
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Іванович
Ванкевич
Народження 26 січня 1946(1946-01-26) (78 років)
  Київ, УРСР
Зріст 174 см
Вага 71 кг
Громадянство СРСР, Україна
Позиція півзахисник, захисник
Юнацькі клуби
СРСР «Динамо» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965 СРСР «Динамо-2» (К) 28 (1)
1965—1970 СРСР «Динамо» (К) 28 (0)
1971 СРСР «Металіст» (Х) 35 (0)
1972 СРСР «Автомобіліст» (Ж) 15 (0)
1973—1977 СРСР «Шахтар» (Д) 85 (4)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1982—1985
1992
1992
1993
1994—1995
1996—1997
2000—2003
СРСР «Шахтар» (Г)
Україна Прометей (Ш)
Україна «Хімік» (С)
Україна Медіата (Ш)
Україна «Хімік» (С)
Україна «Хімік» (С)
Україна «Молнія» (С)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

ред.

Вихованець ДЮСШ «Динамо» (Київ), перший тренер — Б. Корсунський. Дорослу футбольну кар'єру розпочав у 1965 році виступами в «Динамо-2» (Київ) у класі «Б». У цьому турнірі зіграв 28 матчів та відзначився 1 голом, ще 2 поєдинки провів у кубку СРСР. По завершенні сезону «Динамо-2» було розформовано, а Юрій Ванкевич був переведений до першої команди. Наступного року, у першості дублерів за «Динамо» зіграв 32 матчі. З 1967 року почав поступово підпускатися до основної обойми, але стати гравцем стартового складу так і не зумів.

Протягом свого перебування в складі киян за першу команду клубу зіграв у 28-и матчах чемпіонату та у 5-ти — кубку СРСР. «Динамо» у цей час двічі ставало чемпіоном (1967, 1968) і срібним призером 1969 року. В жодному з цих турнірів Ванкевич не провів необхідної кількості матчів для отримання медалі.

У пошуках постійної ігрової практики залишив Київ і в 1971 році став гравцем харківського «Металіста», який виступав у Першій союзній лізі. У 1972 році захищав кольори друголігового житомирського «Автомобіліста» та аматорської команди шахти «Кіровська» (Донецьк).

У 1973 році став гравцем вищолігового донецького «Шахтаря». З 1973 по 1975 роки входив до основної обойми гравців донецького клубу, але з 1976 році втратив своє місце й став гравцем резерву. З осені 1976 року й до завершення кар'єри гравця в 1977 році в матчах чемпіонату СРСР на поле не виходив. Протягом свого перебування в «Шахтарі» в чемпіонаті СРСР зіграв 85 матчів (4 голи), ще 10 матчів (1 гол) провів у кубку СРСР.

З 1981 року перейшов на тренерську роботу. Спочатку працював тренером у клубі «Угольок» (Горлівка). З 1982 по 1985 року працював головним тренером цієї команди. Після здобуття Україною незалежності продовжував тренувати. З початку 1992 року й по липень цього ж року був головним тренером Прометея (Шахтарськ). З серпня по грудень 1992 року очолював «Хімік» (Сєвєродонецьк). У квітні 1993 року повернувся до Шахтарська, де до початку липня 1993 року знову тренував місцеву Медіату. З травня 1994 по 1995 та липня 1996 по серпень 1997 року знову був головним тренером сєвєродонецького «Хіміка». З 2000 по 2003 рік був головним тренером сєвєродонецької «Молнії». Також працював інспектором на футбольних матчах.

Досягнення

ред.

Командні

ред.

Індивідуальні

ред.
  •   Майстер спорту СРСР (1970)

Посилання

ред.