Васильєв Геннадій Андрійович
Генна́дій Андрі́йович Васи́льєв (3 жовтня 1953, Сталіно, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат, Генеральний прокурор України (18 листопада 2003 — 9 грудня 2004).
| Васильєв Геннадій Андрійович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| 6-й Генеральний прокурор України | ||||||
| 18 листопада 2003 — 9 грудня 2004 | ||||||
| Президент | Леонід Кучма | |||||
| Попередник | Святослав Піскун | |||||
| Наступник | Святослав Піскун | |||||
| 6-й Перший заступник Голови Верховної Ради України | ||||||
| 28 травня 2002 — 18 листопада 2003 | ||||||
| Президент | Леонід Кучма | |||||
| Попередник | Віктор Медведчук | |||||
| Наступник | Адам Мартинюк | |||||
| Народився | 3 жовтня 1953 (71 рік) Сталіно, Українська РСР, СРСР | |||||
| Відомий як | політик | |||||
| Громадянство |  СРСР→ Україна | |||||
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | |||||
| Політична партія | Трудова Україна, За Єдину Україну, «Держава», ПР | |||||
| Нагороди |
| |||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 2-го скликання безпартійний, виборчий округ № 109[1] | |||
| позапартійний | 24.07.1994 | — | 12.05.1998 |
| 3-го скликання безпартійний, виборчий округ № 61[2] | |||
| ТУ[2] | 12.05.1998 | — | 14.05.2002 |
| 4-го скликання безпартійний, виборчий округ № 61[3] | |||
| За ЄДУ![4] | 15.05.2002 | — | 28.05.2002 |
| позафракційний | 28.05.2002 | — | 11.12.2003 |
| 6-го скликання безпартійний, № 17 у списку ПР[5] | |||
| фракція ПР[6] | 23.11.2007 | — | 6.12.2012 |
| 7-го скликання безпартійний, № 54 у списку ПР[7] | |||
| фракція ПР[8] | 12.12.2012 | — | 22.02.2014 |
| позафракційний | 22.02.2014 | — | 02.07.2014 |
| група За мир та стабільність | 02.07.2014 | — | |
Життєпис
ред.Народився 3 жовтня 1953 в Сталіно. Після закінчення середньої школи працював робітником на Донецькому заводі торговельного обладнання.
Освіта
ред.9.1972-06.1976 — студент Харківського юридичного інституту, спеціальність «Правознавство»;
Кар'єра
ред.7.1976-03.1979 — стажист, слідчий прокуратури Ленінського району, м. Донецька Донецької області;
3.1979-01.1981 — помічник прокурора Ленінського району м. Донецька Донецької області;
1.1981-05.1981 — прокурор слідчого управління, прокурор-криміналіст прокуратури Донецької області;
5.1981-06.1984 — прокурор Ленінського району, м. Донецька Донецької області;
6.1984-01.1987 — начальник слідчого управління прокуратури Донецької області;
1.1987-05.1988 — заступник начальника слідчого управління, начальник загального нагляду Прокуратури УРСР;
5.1988-12.1991 — заступник прокурора Донецької області;
12.1991-07.1996 — прокурор Донецької області;
7.1997-07.1998 — прокурор Донецької області;
З 07.1994 — народний депутат України ІІ скликання;
З 07.1996-07.1997 — виконував повноваження народного депутата України на постійній основі;
З 03.1998-04.2002 — народний депутат України ІІІ скликання;
З 04.2002 — народний депутат України IV скликання;
З 28 травня 2002 — перший заступник Голови Верховної Ради України[9];
З 18 листопада 2003 — Генеральний прокурор України (призначений Указом Президента України від 18 листопада 2003 року)[10]
8 грудня 2004 — подав заяву про відставку з посади Генерального прокурора України[11]
Коли Янукович став президентом, Васильєв з 28 квітня 2010 по 2 лютого 2011 працював замом у голови Адміністрації Президента Сергія Льовочкіна. Також мав визначальний вплив у ГПУ, де протежований ним Ренат Кузьмін був заступником генпрокурора.[12]
Політична кар'єра
ред.Керівник партії «Держава».
Народний депутат України
ред.Народний депутат України 2-го скликання з 07.1994 (1-й тур) до 04.1998, Калінінський виборчий округ № 109 Донецької області. З'яв. 57.41 %, за 56.66 %. Член Комітету з питань законності та правопорядку. Член групи «Незалежні».
Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 61 Донецької області. З'яв. 70.7 %, за 45.9 %, 12 суперників. На час виборів прокурор Донецької області. Член фракції НДП (05.1998-05.99); позафракційний (05.1999-02.2000), член групи «Трудова Україна» (з 02.2000). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією (07.1998-02.2000), член Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (з 02.2000).
Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-12.03, виборчий округ № 61 Донецької області, самовисування. За 54.83 %, 20 суперників. Уповноважений представник фракції «Єдина Україна» (05.2002). 1-й заступник Голови ВР України (28 травня 2002-18 листопада 03). Склав депутатські повноваження 11 грудня 2003[13].
Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 р., обраний за списками Партії регіонів. Одночасно з 28 квітня 2010 року[14] по 2 лютого 2011 року[15] — заступник Глави Адміністрації Президента України.
Бізнес
ред.В 2011 році Г. Васильєв позивався в Україні до суду проти Віктора Нусенкіса, претендуючи на 50 % акцій ГК «Донецьксталь», через що Держкомісія з цінних паперів та фондового ринку призупинила торгівлю акціями 12 компаній, входячих до складу «Донецьксталі». Проте за кілька місяців судовий процес завершився. У грудні Г. Васильєв оприлюднив відкритого листа, в якому проголосив, що претендує на 50 % в бізнесі Нусенкіса та що готовий судитися з ним «до повного відновлення порушених прав». Наприкінці 2012 року Г. Васильєв звернувся до Слідчого комітету в Кемеровскій області РФ з вимогою порушити кримінальну справу проти Віктора Шевцова, гендиректора багатогалузевого виробничого об'єднання «Кузбасс». Представники компаній Salesi Investments Limited і Indtec Finance B.V., підконтрольних Г. Васильєву, стверджували, що у вересні 2011 року «Кузбасс» протизаконно переєстрував 98,79 % акцій вугільної компанії «Заречная» на «Интерконсалтинг» Віктора Нусенкіса, через що ці дві компанії втратили контроль над активом. Але слідча з особливо важливих справ Валентина Матвеєва відмовила в порушенні кримінальної справи «у зв'язку з відсутністю в діях Шевцова складу слочину». Юристи Г. Васильєва оскаржили відмову прокуратури Кемеровської області.[16]
Звання та нагороди
ред.- Почесний працівник прокуратури України.
- Заслужений юрист України (червень 1997)[17].
- Орден «За заслуги» III (листопад 2000)[18], II ст. (жовтень 2003)[19].
- Почесна грамота КМ України (березень 2002)[20].
- Орден «За заслуги» I ст. (3 жовтня 2013) — за значний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну плідну законотворчу та громадсько-політичну діяльність, високий професіоналізм[21]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ а б Народний депутат України III скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 6 березня 2022. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Народний депутат України IV скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради IV скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Народний депутат України VI скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VI скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Народний депутат України VII скликання Васильєв Геннадій Андрійович. ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Васильєв Геннадій Андрійович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Процитовано 16.10.2014.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 28 травня 2002 року № 11-IV «Про Першого заступника Голови Верховної Ради України»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 18 листопада 2003 року № 1311/2003 «Про призначення Г. Васильєва Генеральним прокурором України»
- ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2004 року № 1448/2004 «Про звільнення Г. Васильєва з посади Генерального прокурора України»
- ↑ 10 фактів із життя Володимира Петрова // Дмитро Добрий, espreso.tv, 14 березня 2019, четвер, 08:46
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 11 грудня 2003 року № 1373-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Васильєва Г.А.»
- ↑ Указ Президента України від 28 квітня 2010 року № 586/2010 «Про призначення Г. Васильєва заступником Глави Адміністрації Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 2 лютого 2011 року № 175/2011 «Про звільнення Г. Васильєва з посади заступника Глави Адміністрації Президента України»
- ↑ Бывший прокурор Украины не смог отсудить шахту «Заречная». Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 29 січня 2013.
- ↑ Указ Президента України від 27 червня 1997 року № 586/97 «Про відзначення народних депутатів України»
- ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2000 року № 1272/2000 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 1 жовтня 2003 року № 1134/2003 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 360 «Про нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
- ↑ Указ Президента України від 3 жовтня 2013 року № 537/2013 «Про нагородження Г. Васильєва орденом "За заслуги"»
Джерела
ред.- ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ [Архівовано 10 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт Верховної Ради України [Архівовано 21 березня 2012 у Wayback Machine.]
- [1] [Архівовано 25 серпня 2004 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 22 серпня 2004 у Wayback Machine.]
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 5 травня 2022 у Wayback Machine.]
| Попередник: | 6-й Генеральний прокурор України 18 листопада 2003 — 9 грудня 2004 |
Наступник: |
| Піскун Святослав Михайлович |
Піскун Святослав Михайлович |