Вітошинці
Вітошинці (пол. Witoszyńce) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 429 осіб (2011[1]).
Село
|
Розташування
ред.Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 7 км на південний захід від Перемишля та 62 км на південний схід від Ряшева.
Назва
ред.В ході кампанії ліквідації українських назв Вітошинці в 1977-1981 рр. називалися Подґужиска (пол. Podgórzyska).
Історія
ред.Перші письмові відомості про існування Вітошинців відносяться до періоду правління князя Лева Даниловича, котрий надав право "на володіння землями, полями, лісами і всіма належними від них доходами" села, предкам вітошинських дідичів Левка, Гаврила, Яцка, Тимка, Андріа і Петра Василевичів.[2] Перша датована згадка про село відноситься до 30 червня 1418 р. в документі щодо розмежування Пикулич. Село входило до 1772 р. до складу Перемиського староства Перемишльської землі Руського воєводства.
У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 65 будинків і 397 жителі, а на землях фільварку — 4 будинки і 33 мешканці (333 — греко-католики, 85 римо-католиків, 12 юдеїв).[3]
У 1939 році в селі проживало 720 мешканців, з них 460 українців-грекокатоликів, 230 українців-римокатоликів, 10 поляків і 20 євреїв[4]. Село входило до ґміни Германовичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.
Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[5]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 р. під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави[6].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 217 | 58 | 143 | 16 |
Жінки | 212 | 45 | 129 | 38 |
Разом | 429 | 103 | 272 | 54 |
Церква
ред.У 1922 р. українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву св. Івана Золотоустого. До їх депортації була філіяльною церквою, яка належала до парафії Горохівці Нижанківського деканату Перемишльської єпархії.
Примітки
ред.- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Купчинський О. Акти і документи галицько-волинського князівства ХІІІ - першої половини XIV століть. Дослідження, тексти. Львів: Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2004,[недоступне посилання] - С. 825-828
- ↑ Witoszyńce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 675. (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Перемишль. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 20 березня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |