Віль Григо́рович Гри́мич (7 червня 1925, Москва — 2 жовтня 2016, Київ) — український перекладач та літературознавець. Заслужений працівник культури України. Учасник німецько-радянської війни, капітан військової служби.

Віль Григо́рович Гри́мич
Народився7 червня 1925(1925-06-07)
Москва
Помер2 жовтня 2016(2016-10-02) (91 рік)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
Діяльністьперекладач
Alma materФілологічний факультет Київського університету[d]
У шлюбі зГалина Гримич
ДітиМарина Гримич, Святослав Гримич
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Червоної ЗіркиОрден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України

Життєпис

ред.

Народився 7 червня 1925 р. у м. Москві.

Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру.

 
Могила Віля Гримича, Байкове кладовище
 
Меморіальна дошка Вілю Гримичу в Києві

Учасник німецько-радянської війни у складі 719-го легкого артилерійського полку та 2-го Білоруського фронту, капітан військової служби. Нагороджений орденами та медалями.

Член-кореспондент Словенської Академії наук і мистецтв. Автор багатьох статей, есе в періодиці й книжках про іншомовні літератури, міжлітературні взаємини, зарубіжну україніку й шевченкіану.

Помер 2 жовтня 2016 року на 92-му році життя в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33). На будинку по вул. Олеся Гончара, 52 відкрито меморіальну дошку.

Родина

ред.

Дружина — літературознавиця Галина Гримич (нар. 1938). Донька — письменниця, доктор історичних наук Марина Гримич (нар. 1961). Зять — політик та дипломат Ігор Осташ (нар. 1959).

Творчий доробок (частковий)

ред.

Переклав романи й повісті

Нагороди

ред.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  1. Указ Президент України від 15 жовтня 2001 року № 978/2001 «Про відзначення державними нагородами України письменників»