Жульєт Бінош
Жульє́т Біно́ш (фр. Juliette Binoche; 9 березня 1964, Париж) — французька акторка, художниця, танцюристка. Володарка 15 премій у кінематографі, лауреатка «Оскара» (1997) за фільм «Англійський пацієнт». Зіграла в понад 60 кінострічках. Відома за ролями у фільмах «Нестерпна легкість буття», «Три кольори: Синій», «Англійський пацієнт», «Гусар на даху», «Шоколад». Одна з найвисокооплачуваніших акторок Франції[джерело?].
Жульє́т Біно́ш | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Juliette Binoche | ||||
Ім'я при народженні | фр. Juliette Binoche[3] | |||
Народилася | 9 березня 1964[4][5][…] (60 років) XII округ Парижа, Париж, Франція[3] | |||
Громадянство | Франція | |||
Діяльність | кіноакторка, акторка озвучення, авторка, поетеса, танцюристка | |||
Alma mater | Вища національна консерваторія драматичного мистецтва і Паризька вища національна консерваторія музики й танцю | |||
Роки діяльності | з 1983 | |||
У шлюбі з | Сантьяго Аміґоренаd | |||
Діти | Гана Мажимелd | |||
Батьки | Жан-Марі Біношd Монік Сталенсd | |||
Брати / сестри | Marion Stalensd | |||
IMDb | nm0000300 | |||
Автограф | ||||
Нагороди та премії | ||||
«Каннський кінофестиваль» (2010) «Оскар» (1997) BAFTA (1997) «Срібний ведмідь» (1997) «Сезар» (1994) «Кубок Вольпі» (Венеційський МКФ) (1993) | ||||
| ||||
Жульє́т Біно́ш у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
ред.Народилася в Парижі в родині скульптора Жана-Марі Бінош та театральної акторки Монік Стеленс. Батьки розлучилися, коли Жюльєт було чотири, і мати відправила їх із сестрою Маріон до інтернату. У школі Жульєт вчилася не дуже добре, та все змінилося, коли мати змогла подарувати їй альбоми з шедеврами видатних художників: їй подобалося робити копії з репродукцій. В юності доводилось підробляти касиркою. З 15 років займалася в національній школі мистецтв у Парижі.[8]
Кар'єра
ред.На професійній сцені Бінош з 1980 року, дебютувала в кіно у фільмі «Прекрасна свобода» (1983). У 23 роки привернула увагу міжнародної кінокритики роботою в фільмі Філіпа Кауфмана «Нестерпна легкість буття».
Жульєт Бінош захоплювалася щоденниками Марії Башкирцевої, і на початку акторської кар'єри зіграти Башкирцеву було найбільшою мрією. Бінош захоплена стрічками Андрія Тарковського.
Працювала з режисерами Жаном-Люком Годаром, Луї Малем, Сафі Неббу[en], Криштофом Кесльовським, Жаном-Полем Раппно, Леосом Караксом[9].
Для Бінош багато важать етична й політична складові кіно, вона більше прагне зніматися в стрічках із чітким громадянським меседжем, де насмілюються задавати незручні, а то й заборонені питання.
Україна стала першою країною Східної Європи, куди Бінош привезла свій проєкт Jubilations («Радіння») — п'ять стрічок, які акторка вважає для себе доленосними: «Побачення», «Коханці з Нового мосту», «Три кольори: Синій», «Історія кохання» та «Літній час». Окрім фільмів, до проєкту входить виставка «Портрети. В-Очах» (Portraits. In-Eyes) та її вірші, що супроводжують живопис.
Особисте життя
ред.Народила двох дітей: Рафаеля (2 вересня 1993) від Андре Алле та Ганну (16 грудня 1999) від Бенуа Мажимеля.[10] Стала хрещеною матір'ю п'яти камбоджійських дітей.[11]
Фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Мовою оригіналу | Роль | |
---|---|---|---|---|
1983 | ф | Прекрасна свобода | Liberty belle | донька гонщика |
1983 | тф | Dorothée, danseuse de corde | ||
1985 | тф | Fort bloqué | Ніколь | |
1985 | ф | Вітаю тебе, Марі | Je vous salue, Marie | Жульєт |
1985 | ф | Дітки | Les nanas | Антуанета |
1985 | ф | Сімейне життя | La vie de famille | Наташа |
1985 | ф | Прощавай, борсуче | Adieu blaireau | Бріджитт |
1985 | ф | Побачення | Rendez-vous | Ніна/Анна Лар'є |
1985 | ф | Краще в житті | Le meilleur de la vie | подруга Вероніки |
1986 | ф | Мій зять, вбив мою сестру | Mon beau-frère a tué ma soeur | Естер |
1986 | ф | Дурна кров | Mauvais sang | Анна |
1988 | ф | Нестерпна легкість буття | The Unbearable Lightness of Being | Тереза |
1989 | ф | Коло на манежі | Un tour de manège | Ельза |
1991 | тф | Жінки та чоловіки 2: В коханні немає правил | Women & Men 2: In Love There Are No Rules | Мара |
1991 | ф | Коханці з Пон-Неф | Les amants du Pont-Neuf | Мішель |
1991 | ф | Буремний перевал | Wuthering Heights | Кетрін Ерншо; Кетрін Лінтон |
1992 | ф | Пошкодження | Damage | Ен Бартон |
1993 | ф | Три кольори: Синій | Trois Couleurs: Bleu | Жулі Віньон (де Курсі) |
1994 | ф | Три кольори: Білий | Trzy kolory: Bialy | Жулі Віньон (де Курсі) |
1994 | ф | Три кольори: Червоний | Trzy kolory: Czerwony | Жулі Віньон (де Курсі) |
1995 | ф | Гусар на даху | Le hussard sur le toit | Поліна де Теус |
1996 | ф | Постіль в Нью-Йорку | Un divan à New York | Беатріс |
1996 | ф | Англійський пацієнт | The English Patient | Ханна |
1998 | ф | Еліс та Мартін | Alice et Martin | Еліс |
1999 | ф | Діти століття | Les enfants du siècle | Жорж Санд |
2000 | ф | Вдова з острову Сен-Пєр | La veuve de Saint-Pierre | Паулін |
2000 | ф | Код невідомий | Code inconnu: Récit incomplet de divers voyages | Анна Лорен |
2000 | ф | Шоколад | Chocolat | Віан Роше |
2002 | ф | Історія кохання | Décalage horaire | Роза |
2004 | ф | В моїй країні | Country of My Skull | Анна Малан |
2005 | ф | Приховане | Caché | Анн Лоран |
2005 | ф | Сезон бджіл | Bee Season | Мірієм |
2005 | ф | Марія | Mary | Марія Палесі/Марія Магдалина |
2006 | ф | Париже, я люблю тебе | Paris, je t'aime | Сюзанна |
2006 | ф | Декілька днів у вересні | Quelques jours en septembre | Ірен Монтано |
2006 | ф | Вторгнення | Breaking and Entering | Аміра Сіміч |
2007 | ф | Політ червоної кульки | Le voyage du ballon rouge | Сюзан |
2007 | ф | Розставання | Disengagement | Анна |
2007 | ф | Закохатись в наречену брата | Dan in Real Life | Марі |
2008 | ф | Париж | Paris | Еліза |
2008 | ф | Літній час | L'heure d'été | Едріен |
2008 | ф | Шірін | Shirin | Телеглядачка |
2010 | ф | Завірена копія | Copie conforme | «Вона» |
2011 | ф | Небезпечний квартал | The Son of No One | Лорен Бріджес |
2011 | ф | Відвертості | Elles | Ен |
2012 | ф | Космополіс | Cosmopolis | Діді Фенчер |
2012 | ф | Життя іншої | La vie d'une autre | Мері |
2012 | ф | Мавпа на плечах | À coeur ouvert | Міла |
2013 | ф | Каміла Клодель, 1915 | Camille Claudel 1915 | Каміла Клодель |
2013 | ф | Тисячу разів на добраніч | A Thousand Times Good Night | Ребека |
2014 | ф | Зільс-Марія | Sils Maria | Марія Ендерс |
2014 | ф | Слова і Картини | Words and Pictures | Діна Дельсанто |
2014 | ф | Ніхто не хоче цієї ночі | Nadie quiere la noche | Джозефіна Пірі |
2014 | ф | Ґодзілла | Godzilla | Сандра Броді |
2015 | ф | 33 | The 33 | Марія Сеговія |
2015 | ф | 7 листів | 7 Letters | Ел |
2015 | ф | Endless Night | Жозефін Пірі | |
2015 | ф | The Wait | Анна | |
2016 | ф | Моя краля | Ma loute | Од ван Петегем |
2016 | ф | Polina, danser sa vie | Лірія | |
2017 | ф | Привид у броні | Ghost in the Shell | докторка Велет |
2017 | ф | Telle mère, telle fille | Мадо | |
2017 | ф | Нехай світить сонце | Un beau soleil intérieur | Ізабель |
2018 | ф | Voyage à Yoshino | Жанна | |
2018 | ф | На висоті | High Life | Дібс |
2018 | ф | Doubles vies | Селена | |
2019 | ф | Та, якій ви вірите | Celle que vous croyez | Клер Мійо |
2019 | ф | Правда | La Vérité | Люмір |
2020 | ф | Школа хороших дружин | La bonne épouse | Полетт Ван дер Бек |
TBA | ф | Avec amour et acharnement | ||
2022 | ф | Райське шосе | Paradise Highway | Саллі |
2022 | ф | Сходи | The Staircase | Софі Брюне |
Нагороди та номінації
ред.- 1986 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Побачення, 1985)
- 1986 — Prix Romy Schneider — премія Ромі Шнайдер
- 1986 — SACD Awards — премія Сюзани Бянкеті
- 1987 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Дурна кров, 1986)
- 1992 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
- 1992 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Коханці з нового мосту, 1991)
- 1993 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Пошкодження, 1992)
- 1993 — Берлінський кінофестиваль — Камера Берлінале
- 1993 — Венеційський кінофестиваль — перемога в номінації: Кубок Вольпі за найкращу жіночу роль (Три кольори: Синій, 1993)
- 1994 — Сезар — перемога в номінації: найкраща акторка (Три кольори: Синій, 1993)
- 1994 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (драма) (Три кольори: Синій, 1993)
- 1994 — Sant Jordi Awards — перемога в номінації: найкраща іноземна акторка (Три кольори: Синій, 1993), (Пошкодження, 1992), (Коханці з нового мосту, 1991)
- 1996 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Гусар на даху, 1995)
- 1996 — Премія Національної ради кінокритиків США — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Chlotrudis Society for Independent Film — перемога в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Асоціація кінокритиків Чикаго — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Кінофестиваль у Кабурі — перемога в номінації: найкраща акторка (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Берлінський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — перемога в номінації: Премія за найкращу жіночу другорядну роль (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Southeastern Film Critics Association Awards — третє місце в номінації: найкраща акторка другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 1997 — Оскар — перемога в номінації: за найкращу жіночу роль другого плану (Англійський пацієнт, 1996)
- 2001 — Європейський кіноприз — перемога в номінації: приз глядацьких симпатій за найкращу акторку (Шоколад, 2000)
- 2001 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Вдова з острову Сен-Пєр, 2000)
- 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращий акторський склад в ігровому кіно (Шоколад, 2000)
- 2001 — Премія Гільдії кіноакторів США — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
- 2001 — Оскар — номінація: за найкращу жіночу роль (Шоколад, 2000)
- 2001 — Золотий глобус — номінація: найкраща жіноча роль (комедія або мюзикл) (Шоколад, 2000)
- 2001 — Британська академія телебачення та кіномистецтва — номінація: премія за найкращу жіночу головну роль (Шоколад, 2000)
- 2003 — Сезар — номінація: найкраща акторка (Історія кохання, 2002)
- 2005 — Європейський кіноприз — номінація: найкраща акторка (Приховане, 2005)
- 2006 — Премія Лондонського кола кінокритиків — номінація: найкраща жіноча роль за рік (Приховане, 2005)
- 2006 — Премія британського незалежного кіно — номінація: Найкраща акторка британського незалежного фільму (Вторгнення, 2006)
- 2010 — Каїрський міжнародний кінофестиваль — нагорода за життєві досягнення
- 2010 — Каннський кінофестиваль — перемога в номінації: найкраща жіноча роль (Завірена копія, 2010)
- 2018 — Премія «Кришталевий глобус» — перемога в номінації: найкраща акторка (Нехай світить сонце, 2017)
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119249618 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Les gens du cinéma
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
- ↑ Juliette Binoche. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ Who You Think I Am (Та, якій ви вірите), Франція та Бельгія 2019. Topical in Ukraine (укр.). 21 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
- ↑ Tim Adams (11 червня 2017). Juliette Binoche: ‘Life is to love’. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ Par Jean-Yves Girard (17 червня 2008). Juliette Binoche, la femme libre – Châtelaine. Fr.chatelaine.com. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 2 серпня 2011.
Посилання
ред.- Жульєт Бінош [Архівовано 23 листопада 2011 у Wayback Machine.] на сайті Kino-teatr.ua
- Панна Антигламур // Український тиждень, № 16 (129), 23.04.2010 [Архівовано 15 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про французького актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |