Залози зовнішньої секреції
Залози зовнішньої секреції або екзокринні залози (лат. glandulae exocrinae) — залози, які виділяють через вивідні протоки речовини, що виробляє організм в результаті процесів життєдіяльності, на поверхню тіла або слизових оболонок, у ті чи інші порожнини. Розвинені у людей і тварин. Латинський термін exocrinus походить від грец. éxo — поза, зовні і грец. krínó — виділяю)[1][2] .
| Екзокринна залоза | |
|---|---|
 Гістологія потової залози | |
| Деталі | |
| Ідентифікатори | |
| Латина | glandula exocrina |
| MeSH | D005088 |
| TH | H2.00.02.0.03014 |
| FMA | 9596 |
| Анатомічна термінологія | |
Типи секреції
ред.Розрізняють три типи екзокринної секреції:[3]
Апокриновий – це такий тип секреції, при якому виділення секрету відбувається з частковим руйнуванням апікальної поверхні гландулоцитів (назва терміна походить від лат. apex — верхівка та грец. κρίνω — виділяю). Розрізняють мікро- і макроапокриновий тип секреції залежно від ступеня руйнування клітини. До залоз із таким типом секреції відносять, наприклад, зелену залозу рака, потові залози в деяких ділянках шкіри та молочну залозу (яка за апокриновим типом виділяє один із компонентів молока).
Мерокриновий тип секреції характеризується виділенням секрету без руйнування плазмолеми та цитоплазми гландулоцитів (наприклад, залози шлунково-кишкового тракту). Назва терміна походить від грец. μέρος – частина та грец. κρίνω – виділяю).
Голокриновий тип секреції пов'язаний з повним руйнуванням гландулоцитів при виділенні секрету (наприклад, сальна залоза шкіри людини), тобто їхнім тотальним перетворенням на мертвий пухирець зі шкірним салом (жиром) і десквамацією клітин у просвіт секреторного відділу, звідки вони потрапляють до вивідних проток. Назва терміна походить від грец. слів грец. ὅλος — поза – цілий і грец. κρίνω — виділяю.
Перелік
ред.- Сальні залози
- Слинні залози
- Потові залози
- Молочні залози
- Слізні залози
- Мускусні залози
- Печінка
- Залози шлунково-кишкового тракту, що виділяють секрет у порожнину травного каналу.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Неттер Ф. (2004). Атлас анатомії людини. Львів: Наутілус. с. 592. ISBN 966-95745-8-7.
- ↑ Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. 2006. ISBN 978-0805359091.
- ↑ Загальна цитологія та гістологія (PDF). Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет".
Література
ред.- Системи транспортування Са2+ у секреторних клітинах екзокринних залоз : монографія / В. В. Манько ; авт. передмови С. О. Костерін. – Львів : Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, 2011. – 271 с. – (“Біологічні Студії”). –Бібліогр. : с. 239-271.
|
Це незавершена стаття з анатомії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |