Карбонат калію

Карбона́т ка́лію (нім. Pottasche, від Pott — горщик і Asche — зола) (поташ; вуглекислий калій; калієва сіль вугільної кислоти) K₂CO₃ — безбарвна кристалічна речовина. У воді розчиняється добре. Застосовується в склоробному виробництві для виготовлення спеціальних сортів скла, у миловарному виробництві для виготовлення спеціальних сортів мила (рідкого зеленого). Багато поташу міститься в попелі рослин, особливо соняшника (30—40 % у перерахунку на K₂O), гречки (близько 25 % K₂O), соломи (близько 20 % K₂O), берези (близько 15 % K₂O), змішаної деревини (близько 10 % K₂O). У зв'язку з цим попіл рослин часто використовується як калійні добрива.

Карбонат калію
Ідентифікатори
Номер CAS	584-08-7
Номер EINECS	209-529-3
DrugBank	DB13977
KEGG	D02038
ChEBI	131526
RTECS	TS7750000
SMILES	C(=O)([O-])[O-].[K+].[K+]
InChI	InChI=1S/CH2O3.2K/c2-1(3)4;;/h(H2,2,3,4);;/q;2*+1/p-2
Номер Бельштейна	4267587
Властивості
Густина	2,43 г/см³
Тпл	891 °C
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Протягом тривалого часу поташ одержували із золи рослин, вилуговування її водою і випаровувавши потім отриманий розчин. Тепер поташ одержують дією двоокису вуглецю на розчин їдкого калію, що утворюється при електролізі розчину хлористого калію:

КОН + СО₂ → КНСО₃

КНСО₃ + КОН → К₂СО₃ + Н₂О

Історія видобутку і застосування

Поташ — калієва сіль вугільної кислоти, біла порошкоподібна речовина з властивостями лугу; застосовувався при відбілюванні і фарбуванні тканин, у миловарні, виробництві скла тощо.

Поташ отримували, виварюючи з дерев'яного попелу, який у процесі виробництва розрізнявся на фальбу (поташний напівфабрикат, випалений, але ще не смальцьований попіл) і смальцюгу. Останню отримували після перепалення вже заготовленої золи (фальби) в спеціальних печах — гартах, що входили до виробничого комплексу поташної буди. Фальба, смальцюга й готовий поташ нарівні зі збіжжям були головними предметами експорту з Польщі, України й Білорусі наприкінці XVI — у першій половині XVII ст.

Джерела та література

• Сас П. М. Буди поташні [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання

• Поташ // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1452. — 1000 екз.