Вікіпедія

Лоренцо Медічі

правитель Флоренції між 1469 та 1492 роками
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медічі.

Лоренцо Медічі, Лоренцо Пишний (італ. Lorenzo di Piero de' Medici, Lorenzo il Magnifico; 1 січня 1449(14490101) — 8 квітня 1492) — банкір, поет («Новела про Джакоппо»), правитель Флоренції між 1469 та 1492 роками, меценат; внук Козімо Медічі-старшого.

Лоренцо ді П'єро де Медічі
італ. Lorenzo di Piero de Medici
Народився1 січня 1449(1449-01-01)
Флоренція
Помер8 квітня 1492(1492-04-08) (43 роки)
Флоренція
ПохованняКапела Медичі
ГромадянствоФлорентійська республіка
Місце проживанняПалаццо Медічі-Ріккардіd
Діяльністьдержавний діяч, поет
ВчителіІван Аргіропул, Марсіліо Фічіно і Gentile de' Becchid
Знання мовіталійська[1][2]
Конфесіякатолицька церква
РідМедічі[3]
БатькоП'єро ді Козімо Медічі
МатиЛукреція Торнабуоні
Брати, сестриNannina de' Medicid, Maria di Piero de' Medicid, Б'янка Медічі, Джуліано ді П'єро Медічі[3] і Giovanni de' Medicid
У шлюбі зКларіче Орсіні
ДітиЛукреція Медічі, П'єро ді Лоренцо Медічі, Мадалена Медічі, Лев X[3], Джуліано ді Лоренцо де Медічі, Contessina de' Medicid, Luisa de' Medicid і Климент VII
Автограф

Життєпис

ред.

Походив з роду Медічі. Син П'єро ді Козімо Медічі та Лукреції Торнабуоні. У 1469 році перебрав владу над Флоренцією у свого батька, закріпивши таким чином спадкове володарювання Флоренцією. Попервах володарював разом із своїм братом Джуліано. На відміну від останнього цікавився політичними справами та зміцненням влади Медічі, повсякчас придушуючи опозицію та демонструючи багатство та міць свого роду.

У 1478 році придушив змову роду Пацці, які користувалися підтримкою папи римського Сікста IV. Під час цього загинув брат Лоренцо — Джуліано. Скориставшись цим, він фізично знищив усіх політичних супротивників. Проте стратою архієпископа Пізи Франческо Сальвіаті викликав війну з папою римським та королем Неаполя. Ця війна тривала до 1480 року. Завдяки дипломатичним зусиллям Лоренцо Медічі вдалося встановити мир з Неаполем та Римом (допомогло також нашестя османських військ на південь Італії).

Відтоді присвятив себе внутрішнім справам Флоренції. Як і попередники, не мав титулу і називав себе лише «громадянином», проте інші мешканці міста ставилися до нього, як до монарха. Рівним собі визнавали Медічі й європейські монархи[4]. Лоренцо зумів досягти укладання мирних угод між усіма потужними державами Італії — Флорентійською республікою, Папською областю, королівством Неаполітанським, герцогством Міланським та Венеційською республікою.

Наприкінці життя вимушений був вступити в ідеологічне протистояння з Джироламо Савонаролою, в результаті чого вплив Медічі зменшився.

Родина

ред.
 
Rappresentazione dei santi Giovanni e Paolo

Дружина — Кларіче Орсіні

Діти:

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ а б в Зведений список імен діячів мистецтва — 2015.
  4. ↑ Мустафін О. Справжня історія середніх віків. Х., 2014, с.132

Література

ред.
  • Marcel Brion, Laurent le Magnifique — Albin Michel — 1937
  • Ivan Cloulas, Laurent le Magnifique — Fayard 1982 — (ISBN 978-2-213-01145-5)
  • Lauro Martines Le sang d'avril — Florence et le complot contre les Médicis — Albin Michel — Histoire — Paris — 2006 — (ISBN 978-2-226-17095-8)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лоренцо_Медічі&oldid=40342614