Нагорний Юрій Васильович
Ю́рій Васи́льович Наго́рний (24 жовтня 1988, Львів — 11 липня 2014, Зеленопілля) — солдат Збройних сил України.
| Нагорний Юрій Васильович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 24 жовтня 1988 Львів | |
| Смерть | 11 липня 2014 (25 років) Зеленопілля | |
| Поховання | Личаківський цвинтар | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Нагорний Юрій Васильович у Вікісховищі | ||
Життєпис
ред.Юрій Нагорний народився 24 жовтня 1988 року в місті Львові. У 2004 році закінчив 9 класів львівської СЗОШ № 100, 2007 році — Львівський професійний ліцей (на даний час — Львівське вище професійне училище технологій та сервісу), кухар-кондитер.
Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ — у 80-му окремому аеромобільному полку. Після демобілізації, працював у Львові в різних сферах.
Весною 2014 року мобілізований, кухар їдальні взводу забезпечення, рота матеріального забезпечення батальйону матеріально-технічного забезпечення, 24-та окрема механізована бригада.
11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області близько 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блок-пост українських військових, у результаті обстрілу загинуло 19 військовослужбовців.
Без сина залишилися батьки та брат[1].
Похований 28 листопада 2015 року у місті Львові, на 76 полі Личаківського цвинтаря. До того часу тривала ДНК-експертиза на встановлення особи; раніше на Личаківському кладовищі був встановлений хрест в пам'ять про його загибель[2].
Його батько Василь Васильович ходив добровольцем з початку війни, але потрапив на фронт тільки після смерті сина — в січні 2015 року та продовжив службу в 95-й бригаді. Брат Юрія 2016 року також підписав контракт на службу в ЗСУ.
Нагороди та вшанування
ред.- 14 березня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- 13 жовтня 2015 року у Львові на фасаді будівлі ЗОШ № 100 (вулиця Величковського, 58), встановлено меморіальну таблицю випускнику Юрію Нагорному.
- Рішенням Чернігівської міської ради присвоєно почесне звання «Захисник України — Герой Чернігова» (посмертно).
Примітки
ред.- ↑ Небесна Гвардія. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ У суботу львів'яни прощатимуться з Новітнім Героєм — Юрієм Нагорним (оновлено). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
ред.- Нагорний Юрій Васильович [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Український Меморіал [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
- «Повік невгасимою буде всенародна шана мужності та героїзму українських воїнів». В Міноборони вшановували загиблих Українських героїв [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |