Начальна команда Української Галицької армії
Начальна команда Української Галицької армії — вищий орган управління Української Галицької армії. Начальна команда була створена у листопаді 1918 року. Її очолював Начальний командант, з червня 1919 року — Начальний вождь (головком армії). Формально ж верховним головнокомандувачем ГА був, спершу Голова (Президент) Національної Ради ЗУНР, потім (з 6 червня 1919 р.) главковерхом армії став Диктатор ЗУНР.
Відомості
ред.Начальна команда складалася з двох відділів — оперативного, який керував воєнними діями та організаційно-матеріального, що займався матеріальним забезпеченням і обслугою дійових частин.
Начальними командантами УГА були: з 29 жовтня 1918 — полковник Дмитро Вітовський, з 5 листопада 1918 — полковник Григорій Коссак, з 9 листопада 1918 — полковник Гнат Стефанів, з 10 грудня 1918 — генерал Михайло Омелянович-Павленко, з 9 червня 1919 — генерал Олександр Греків, з 5 липня 1919 — генерал Мирон Тарнавський, з 7 листопада 1919 — генерал Осип Микитка.
Під час з'єднання з Червоною армією (Червона Українська Галицька армія) обов'язки начального вождя виконував полковник Альфред Шаманек, на початку березня 1920 — підполковник Вітошинський Амвросій.
Начальниками штабу (Начальної булави) Начальної команди УГА були: з 2 листопада 1918 — полковник Микола Маринович, з 5 листопада 1918 — отаман Семен (Сень) Горук, з 10 грудня 1918 — полковник Євген Мишковський, з 13 лютого 1919 — полковник Віктор Курманович, з 8 червня 1919 — полковник Карл Штіпшіц-Тернава, з 5 липня 1919 — полковник Альфред Шаманек, з 7 листопада 1919 — генерал Густав Ціріц, з 10 лютого 1920 — знову полковник Альфред Шаманек.
Місця розташування Ставки НКГА
ред.- Львів
- Ходорів[1]
- Бережани — Бережанський замок (замок Сенявських)[2]
- Бучач — вперше з 27 травня 1919,[3] вдруге — під час Чортківської офензиви, у приміщенні теперішньої ґімназії імени Володимира Гнатюка
- Чортків.[4]
- Деражня[5]
- Вінниця[6] (Готель «Савой»)
- Рибниця[7]
- Бар — влітку 1919 року[8]
Вшанування
ред.На Покрову, 14 листопада 2016 року, Глава УГКЦ Святослав (Шевчук) у Вінниці освятив таблицю на честь Начальної команди Галицької армії[9].
Примітки
ред.- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 161.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 152.
- ↑ Мизак Н. За тебе, свята Україно! — С. 11.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 76 (мапа-схема).
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 237.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 278.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — C. 284.
- ↑ Бар // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 89—90.
- ↑ На Покрову Глава УГКЦ у Вінниці освятить таблицю на честь Начальної команди Галицької Армії. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 24 травня 2019.
Джерела
ред.- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Начальна команда Української Галицької армії // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 5. — С. 1743—1744.
- Українська Галицька армія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 9. — С. 3343-3347.
Посилання
ред.- НКГА // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1146-1147. — 1000 екз.
- Українське військо у XX—XXI столітті.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |