Пала́ш (угор. pallos, пол. palasz, нім. Pallasch, від тур. pala — «меч, кинджал»[1]) — рублячо-колюча холодна зброя з довгим прямим лезом з півторабічним заго́стрюванням (рідше двосічним або однолезовим) розширеним до кінця зі складним руків'ям. Перехідна форма від меча до шаблі.

Палаш Осман-паші

Палаш став наступним етапом розвитку меча, він краще пристосований до швидких маневро́вих сутичок. Палаш ширший від шпаги і має ширше і важче лезо. На озброєнні руського війська з'явився наприкінці X-поч. XI ст.

Палаш XVIII—XIX ст. досягав у довжину близько 80 см, мав ефес з чашкою або решіткою для прикриття кисті руки. Озброювалися палашем драгуни, кірасири і частково гусари, у Російській армії — також лейб-гвардії Кінний полк і лейб-кампанія.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. «Палаш». Военно-энциклопедический словарь. Москва, 1984 г. (рос.)

Література

ред.