Привілей
виключне право, перевага
Привілей (також жалувана грамота; від лат. privilegium — спеціальний закон; пол. przywilej) — законодавчий акт в Королівстві Польському (з XII століття) і Великому князівстві Литовському (з кінця XIV століття), що являє собою даровану грамоту, дану монархом окремим особам, станам, етноконфесійним групам або землям.
За змістом привілеї ділилися на пільги, скарги та охоронні. У XIII столітті видавалися земські привілеї, що розповсюджувалися на всю шляхту. З ростом міст давалися привілеї окремим містам на магдебурзьке право. У XIV—XV століттях окремі земські привілеї називалися статутами.
Також у Великому князівстві Литовському видавалися окремі обласні привілеї.
Див. також
ред.Посилання
ред.- Привілей // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Привілей // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1489. — 1000 екз.