Привілей

виключне право, перевага

Привілей (також жалувана грамота; від лат. privilegium — спеціальний закон; пол. przywilej) — законодавчий акт в Королівстві Польському (з XII століття) і Великому князівстві Литовському (з кінця XIV століття), що являє собою даровану грамоту, дану монархом окремим особам, станам, етноконфесійним групам або землям.

Кошицький привілей, 1374 рік

За змістом привілеї ділилися на пільги, скарги та охоронні. У XIII столітті видавалися земські привілеї, що розповсюджувалися на всю шляхту. З ростом міст давалися привілеї окремим містам на магдебурзьке право. У XIV—XV століттях окремі земські привілеї називалися статутами.

Також у Великому князівстві Литовському видавалися окремі обласні привілеї.

Див. також

ред.

Посилання

ред.