Самодійські мови

Самодійські мови Самоїдські мови
Поширені:	Північна Євразія
Класифікація:	Уральські мови; Самодійські мови
Групи:	Північно-самодійські мови Південно-самодійські мови
Кількість носіїв:	35 тис.
ISO 639-2 and 639-5:	syd
	Географічне поширення самодійських мов у XVII столітті.

Самодійські мови, або Самоїдські — група мов, яка входить до уральської мовної сім'ї і поширена в північноєвразійській тундрі від півострова Канін і ріки Мезень на Заході до півострова Таймир на Сході, а також у Тюменській і Томській областях та Красноярському краї. До живих самодійських (самоїдських) мов належать ненецька, нганасанська, енецька і селькупська. Користуються ними 35 тис. осіб.

Структура мовної групи

Ненецька (юрако-самоїдська) мова. Вона є найпоширенішою самодійською мовою серед усіх інших. Нею спілкуються 24 тис. осіб у зоні тундри від Кольського півострова до правобережжя Єнісею. Писемність із 1932 р. — на основі латинської, а з 1937 р. — на основі кириличної графіки.
Нганасанська (тавгійська, тавгійсько-самоїдська) мова. Вона локалізована на півострові Таймир. У 1979 р. нею спілкувалося приблизно 800 осіб. Писемності немає.
Енецька (єнісейсько-самоїдська) мова. Використовується приблизно 200 особами на правобережжі нижньої течії Єнісею. Писемності немає.
Селькупська (остяко-самоїдська) мова. Нею розмовляють приблизно 2 тис. осіб. Поширена на північному сході та на сході Західного Сибіру. Писемність створена в 30-х роках XX ст. на основі латиниці, а пізніше — кирилиці, однак із 50-х років XX ст. не використовується.

Marcantonio, Angela (2002). The Uralic Language Family: Facts, Myths and Statistics. Publications of the Philological Society, 35. Oxford — Boston: Blackwell.
Хелимский Е. А. Самодийские языки // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990.