Ратуша

	Ратуша
Назва каною	しちょうしゃ
Частково збігається з	мерія[d], мерія[d], casa consistoriald, town halld, ratuszd і hôtel de villed
	Ратуша у Вікісховищі

Ра́туша (від пол. ratusz < нім. Rathaus; з Rat — «рада» + Haus — «будинок») — орган міського самоврядування у низці європейських країн, а також будівля, де відбувалися його засідання.

Суспільна інституція

З XII ст. — після надання Гайнріхом «Левом» місту Любеку у 1160 прав та привілеїв «вільного міста» (нім. Freie Stadt; див. «Любецьке право», Lübisches Recht) ратуша — орган міського самоврядування в Західній і Центральній Європі. Після надання в XV ст. містам магдебурзького права (нім. Magdeburger Recht) ратуші перетворені на магістрати.

Ратуша в Україні

В Україні XIV—XVIII ст. — назва органу міського самоврядування в містах, які не мали магдебурзького права. Такі міста називалися ратушними — на відміну від магістратських, що мали магдебургію, значно ширші адміністративно-судові та господарчі права й краще розбудований апарат самоуправи.

Ратуші будувалися в містах, що не мали магдебурзького права, ще такі міста називали ратушними. Після отримання подібних привілеїв ратуші перетворювалися в магістрати. Але пізніше ці поняття спростилися, і зараз ратушами називають будівлі з вежею, де розміщується міська рада.

Ратушні міста зазвичай мали тільки війта й 1—2 бурмістрів, які фактично залежали від місцевої державної (старостинської) (на Гетьманщині — від козацької) адміністрації або від дідичів. Як органи місцевого самоврядування ратуші зберігалися в містах Лівобережної України до 1785 р., коли були замінені міськими думами.

Споруда

Ратуша — споруда, в якій перебувала міська влада. Вона зазвичай чотирикутна в плані та з вежею, що інколи стоїть окремо. Як правило, була одним із найважливіших громадських (зазвичай пишно збудованих і оздоблених) будинків міста (наприклад, у Вільнюсі).

В українських містах перші ратуші з'явилися у XIV ст. в основному в західній частині України (наприклад, у Дрогобичі, Львові). У містах Лівобережжя та Центральної України термін «ратуша» практично не використовувався. Варто відзначити, що під впливом різних подій більшість ратуш зазнали змін, багато з них набули нового вигляду. Тим не менш, вони є неодмінною частиною історичного і туристичного багатства країни.

Найстаріші ратуші збереглися у Самборі (1668), Бучачі (1751, арх. Бернард Меретин, ск. Йоган Пінзель)), Кам'янці-Подільському (XIV—XVI ст.).

З ратуш, побудованих у XIX ст., найгарніші — у Львові, Снятині, Чернівцях.

Найвища в Україні ратушна вежа — львівська, висота якої — 65 метрів.