Семирічна війна

Дата:	17 травня 1756 — 15 лютого 1763
Місце:	Європа (Королівство Пруссія, Сілезія), Африка, Північна Америка, Індія, Філіппіни, Південна Америка
Результат:	Королівство Великої Британії завдало поразки Королівству Франція у колоніальній боротьбі; Королівство Пруссія підтвердило своє право на сілезькі землі.

Семирічна війна
	Сілезькі війни
	А. Коцебу. «Кунерсдорфський бій» (1848)А. Коцебу. «Кунерсдорфський бій» (1848)
Дата:	17 травня 1756 — 15 лютого 1763
Місце:	Європа (Королівство Пруссія, Сілезія), Африка, Північна Америка, Індія, Філіппіни, Південна Америка
Результат:	Королівство Великої Британії завдало поразки Королівству Франція у колоніальній боротьбі; Королівство Пруссія підтвердило своє право на сілезькі землі.
Сторони
Королівство Великої Британії ; Прусське королівство ; Португальське королівство	Австрійська монархія ; Російська імперія ; Французьке королівство ; Саксонське курфюрство (і Річ Посполита, що була в унії із Саксонією) ; Швеція
Командувачі
Фрідріх II, Роберт Клайв, Фрідріх Зейдліц	Карл Лотаринзький Маршал Нейперг С. Ф. Апраксін П. С. Салтиков
Втрати
Прусія: 260 000+ Пруські втрати: 180 000 вбитих ; 80 000 дезертирів ; 33 000 цивільних вбито; Англія: 135 000+ Королівський флот: 1 512 вбито чи померло від ран ; 60 000 померло від хвороб або звільнено як непридатні до служби ; 40 000 дезертирів ; 34 000 демобілізовано; Португалія: Невідомо	373 588 Австрійські втрати: 32 622 вбито ; 93 404 померло від ран чи хвороб ; 19 592 зникло ; 17 388 покалічено ; 70 000 легко поранено ; 78 360 полонено ; 62 222 дезертирів ; ; 350 000+ Французькі втрати: 200 000 вбито ; 80 000 полонено ; 70 000 дезертирів ; ; 138 000 вбито, покалічено, зникло або полонено; 34 000+ вбито, зникло або полонено; 28 000 вбито; 25 000 вбито; (не включаючи частини Священної Римської імперії, що були під австрійською монархією);

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Семирічна війна (Корея).

Семирі́чна війна́ (1756–1763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу.

У шведській історіографії війна знана як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), у Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — знана як Франко-індіанська війна.

Хід війни

Англо-французьке колоніальне суперництво в Північній Америці переросло у відкрите збройне протистояння у травні 1756 року, коли Велика Британія оголосила війну Франції. Для того, щоб убезпечити своє положення в Європі, Британія підписала союзний договір з Пруссією, яка з приходом на престол Фрідріха II стала потужною державою. Розуміючи невідворотність війни з Австрією, у якої Пруссія захопила Сілезію, Фрідріх розраховував на вплив Англії на Росію, щоб запобігти її підтримці Марії-Терезії і, тим самим, війни на два фронти.

Підписання англо-прусського договору спонукало Австрію звернутися по підтримку до свого старого ворога — Франції. Навесні 1756 року у Версалі підписали австро-французький оборонний союз. Розуміючи, що Росія вбачає в Пруссії загрозу своїм прибалтійським інтересам і має з Австрією союзницький договір ще з 1746 року, 29 серпня 1756 року Фрідріх II першим почав військові дії та окупував Саксонію. 11 вересня Росія оголосила війну Пруссії, що не зупинило її, і на початку наступного року прусські війська увійшли в Богемію та захопили Прагу.

Весною 1757 року у війну вступила Франція. Вона захопила Ганновер, спадкове володіння англійського короля на континенті, а 5 листопада відбулась битва з прусськими військами біля Росбаху (Саксонія). У липні у війну вступила Росія — її війська увійшли в Курляндію і Східну Пруссію. Спроба генерал-фельдмаршала Йоганна фон Левальда зупинити її біля Гросс-Єгерсдорфа 30 серпня 1757 року завершилася невдало. Проте російський командувач генерал-фельдмаршал Степан Апраксін відвів свої війська до Польщі, що звело нанівець результати кампанії та зірвало наступальні плани шведських союзників. Наприкінці 1757 року російські війська захоплюють Кенігсберг, а вже в 1758 році за наказом Єлизавети Петрівни Східна Пруссія входить до складу Російської імперії. У цьому ж році під командуванням Вілліма Фермора відбулася велика битва під Цорндорфом — кривава та безрезультатна: кожна зі сторін вважала себе переможцем (щодо чого й понині сперечаються історики).

У 1759 році російсько-австрійське військо генерала Салтикова розбиває прусську армію генерала Веделя під Пальцигом, а потім і армію самого короля Фрідріха під Кунерсдорфом. Пруссія опинилася на межі повної воєнної катастрофи, але від загибелі її врятували чвари між Австрією і Росією.

У 1759 році французи програють англійцям велику битву неподалік Квебека, а потім втрачають Канаду, пізніше зазнають невдачі і в Індії.

Головною подією кампанії 1760 року стало взяття об'єднаною російсько-австрійскою армією Берліна (9 жовтня), яке не було достатньо використане союзниками. На кінець року в руках пруссаків знову опинилася майже вся Саксонія.

Після ряду нищівних поразок у серпні 1760 року прусському королю Фрідріху II вдалось перехопити стратегічну ініціативу завдяки фінансовій підтримці Великої Британії, яка в Північній Америці програвала війну Франції і намагалась посилити антифранцузькі сили в Європі. Зимою 1761/1762 років відбулись зміни в союзницьких стосунках — проти Британії за володіння в Америці виступила Іспанія, англійці завдали удару по її володіннях у Тихому океані, захопивши Філіппінські острови й оволодівши 13 серпня 1762 фортецею Гавана на Кубі. Після смерті російської імператриці Єлизавети Петрівни й приходу на престол Петра III, відомого симпатика Пруссії, Росія відмовилась від підтримки франко-австрійського союзу.

Інші театри бойових дій

Див. Англо-іспанська війна (1761 — 1763), Франко-індіанська війна

Участь українських козаків

Підрозділи слобідських козаків, слобідська міська та похідна артилерія, що включала гармати різного походження, калібрів та якості, брали активну участь у бойових діях російської імператорської армії.

У військових кампаніях брали участь як окремі військові підрозділи, сформовані на території України, так і цілі українські козацькі полки, зокрема Київський, Ніжинський і Чернігівський. Так, козацькі підрозділи діяли на території Німеччини в складі російської армії і разом з нею вступили в Берлін, брали участь у битві при Цорндорфі та інших.

За планом Російської імперії, Лівобережна Гетьманщина мала виставити для потреб російської армії 5-тис. кінний козацький корпус з артилерією (Київський полк, Прилуцький полк, Стародубський полк, Чернігівський полк і Ніжинський полк на чолі з генеральним осавулом Я. Якубовичем), а також 10 тис. волів, 6 тис. коней і 10 тис. осіб посполитих для обозної та допоміжної служби. Однак ці сили було зібрано з великим запізненням.

Уряд відрядив у похід збірний компанійський полк Г. Часника (1 тис. осіб). Виборних козаків було задіяно на охороні кордону Російської імперії з Річчю Посполитою та прикритті армійських магазинів і комунікацій у Білорусі. Крім них, до діючої армії було включено слобідські Сумський полк, Охтирський полк, Харківський полк, Ізюмський полк та Острогозький полк, а також окремий Чугуївський регулярний козацький полк (загалом — бл. 3 тис. осіб з артилерією).

У кампанії 1757 року компанійці та слобідські козаки брали участь у рейдах по Східній Пруссії, розвідці, несли авангардну та аванпостну службу. У битві біля Гросс-Егерсдорфа козацький корпус перебував спочатку в авангарді, а потім — на лівому фланзі російської армії, де зазнав відчутних втрат від вогню прусської артилерії й атак важкої кінноти.

Військо Запорозьке низове не брало безпосередньої участі в Семирічній війні. З одного боку це було викликано необхідністю захисту південних кордонів від турків й татар, з іншого — досвід російсько-турецької війни 1735—1739 років засвідчив, що будь-які пересування запорожців територією Речі Посполитої призводять до збройних конфліктів з польською шляхтою.

Також до бойових дій були залучені компанійці.

Закінчення війни

Семирічна війна закінчилась перемогою англо-прусської коаліції. 10 лютого 1762 року між Великою Британією і Францією був підписаний Паризький мирний договір, за яким Франція втратила Канаду, Східну Луїзіану, деякі острови Карибського моря, а також більшість своїх колоній в Індії; на користь Іспанії Франція поступилась Західною Луїзіаною і Флоридою. Це дало можливість Великій Британії активізувати військові та політичні дії і до 1763 року всі європейські союзники Франції були або розбиті, або змушені підписати з Пруссією, союзницею Англії, сепаратні мирні угоди. 15 лютого 1763 року Пруссія підписала з Австрією і Саксонією Губертусбургський мирний договір, який підтвердив права Пруссії на Сілезію і графство Глац. Це стало початком процесу об'єднання німецьких земель під проводом Пруссії, який завершився в кінці XIX століття.

Втрати воюючих держав

Австрійська монархія — 400 тис. вбитих.
Королівством Пруссія втрачено близько 262 500 чоловік (хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих).
Російська імперія — 138 тис. убитих.
Французьке королівство — 168 тис. убитих.
Королівство Великої Британії — 20 тис. убитих.
Іспанія — 3 тис. убитих.

Загалом у війні загинуло понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати становили 1 млн 300 тис. чоловік^[7]. Залучення в бойові дії великої кількості держав на кількох континентах дало привід Вінстону Черчіллю назвати Семирічну війну першою в історії світовою війною.

Цікаві факти

У Семирічній війні був використаний косий бойовий порядок, вигаданий Фрідріхом ІІ.
Карл Лотаринзький не зміг використати навіть вдалі бойові позиції та переваги в чисельності під час битви у Лейтені.
У цій війні переможці мали дуже велику здобич. Особливо під час вищезгаданої битви під Лейтеном.
Два ворогуючих князівства Саксонія і Ганновер було розбиті ще на початку війни.
Участі Португалії навіть не було у бойових діях.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в Clodfelter, (2017), с. 85.
↑ Speelman, (2012), p. 524; з яких 20 000 росіянами.
↑ McLeod, A. B. (2012). British Naval Captains of the Seven Years' War: The View from the Quarterdeck Boydell Press, с. 90.
↑ ^а ^б ^в ^г Speelman, (2012), с. 524.
↑ «Розчаровані, отримуючи неймовіний спротив і програючи все що можна на полі битви, іспанці вийшли з війни і залишили позаду 25 тис. солдатів [в Португалії] …» In Henry, Isabelle – Dumouriez: Général de la Révolution (1739—1823), L'Harmattan, Paris, 2002, p. 87.
↑ Marley, (2008), с. 440 подає такі числа: 3800 вбитих або померлих через хвороби і 5000 полонених під час облоги Гавани^[en].
↑ Початок Семирічної війни. Цей день в історії

Джерела та література

В. Вдовенко. Семирічна війна 1756-63 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Дмитро Наливайко. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI—XVIII ст.
Військова справа в слобідських козацьких полках у другій половині XVII — першій половині XVIII ст.
Прилуцький В. І. Семилітня війна 1756-63 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
О. Г. Сокирко. Семирічна війна (1756—1763) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 525. — ISBN 978-966-00-1290-5.
The Columbia Encyclopedia, Sixth Edition's entry on the Seven Years' War (англ.)
Another Seven Years' War timeline (англ.)

[FOOTNOTEClodfelter201785-1] а ^б ^в Clodfelter, (2017), с. 85.

[FOOTNOTESpeelman2012p._524;_з_яких_20&nbsp;000_росіянами-2] Speelman, (2012), p. 524; з яких 20 000 росіянами.

[3] McLeod, A. B. (2012). British Naval Captains of the Seven Years' War: The View from the Quarterdeck Boydell Press, с. 90.

[FOOTNOTESpeelman2012524-4] а ^б ^в ^г Speelman, (2012), с. 524.

[5] «Розчаровані, отримуючи неймовіний спротив і програючи все що можна на полі битви, іспанці вийшли з війни і залишили позаду 25 тис. солдатів [в Португалії] …» In Henry, Isabelle – Dumouriez: Général de la Révolution (1739—1823), L'Harmattan, Paris, 2002, p. 87.

[6] Marley, (2008), с. 440 подає такі числа: 3800 вбитих або померлих через хвороби і 5000 полонених під час облоги Гавани^[en].

[7] Початок Семирічної війни. Цей день в історії

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]