Вікіпедія

Сиріл Рамафоса

Південноафриканський політик, президент ПАР (з 2018 року), віце-президент ПАР (2014-2018)

Матамела Сиріл Рамафоса (англ. Matamela Cyril Ramaphosa; нар. 17 листопада 1952, Совето, Йоганнесбург, Трансвааль, Південно-Африканська Республіка) — південноафриканський державний, політичний і профспілковий діяч, підприємець, Президент Південно-Африканської Республіки від 15 лютого 2018 року. Генеральний секретар (1991—1997) і заступник президента Африканського національного конгресу, віцепрезидент Південно-Африканської Республіки (2014—2018). Очолює Африканський національний конгрес з 18 грудня 2017 року.

Сиріл Рамафоса
венда Matamela Cyril Ramaphosa
Президент Південно-Африканської республіки
Нині на посаді
На посаді з15 лютого 2018
Народився17 листопада 1952(1952-11-17)[1] (71 рік)
Совето, Південно-Африканський Союз
Відомий якполітик, профспілковий діяч, підприємець, бізнесмен
ГромадянствоПАР ПАР
Alma materГарвардський університет, Єльський університет, Damelind і Університет Південної Африкиd
Політична партіяАфриканський Національний Конгрес[2]
БатькоTshivhase Samuel Ramaphosad[3]
МатиNyamuofhe Erdmuth Ramaphosad[3]
У шлюбі зТшепо Мотсепе
Релігіяхристиянство
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Діяльність на посту Президента Південно-Африканської Республіки

ред.

Після того як Джейкоб Зума подав у відставку через корупційний скандал, з 14 лютого 2018 року виконував обов'язки Глави держави, 15 лютого 2018 року парламент ПАР обрав Рамафосу президентом. У першій промові у статусі Глави держави 16 лютого 2018 року Рамафоса наголосив на необхідності зростання південноафриканської економіки, пообіцяв заходи з метою розвитку видобувної промисловості, зниження рівня злочинності, стимулювання туризму і зайнятості молоді, запровадження мінімальної заробітної плати, а також скорочення чисельності уряду. З посиланням на важливість збереження спадщини Нельсона Мандели Рамафоса також зазначив про важливість етичної поведінки та етичного лідерства для подальшого розвитку Південної Африки.[4]

Критика корупції серед вищого керівництва ПАР стала складовою публічних промов Рамафоси з другої половини його каденції на посту віцепрезидента Південно-Африканської Республіки[5]. Проте у 2022 році вже сам Рамафоса, будучи Президентом країни, став фігурантом корупційного скандалу, пов'язаного з належною йому фермою Фала Фала з розведення диких тварин[6].

Внутрішня політика

ред.

Пріоритетами діяльності на посту Президента Рамафоса визначив земельну реформу та розвиток економіки. Крім цього, він очолив боротьбу зі спалахом лістеріозу, який забрав життя понад 100 людей з початку 2018 року.

Основою земельної реформи під проводом Рамафоси та політичної партії Африканський національний конгрес, яку він очолював, мало стати примусове вилучення земельних ділянок у африканерів, зокрема у тих, кому належало більш, ніж 25 000 акрів землі[7]. З цією метою південноафриканський парламент з ініціативи партії Борців за економічну свободу (лідер — Юліус Малема) 241 голосом «за» (81 — «проти») підтримав пропозицію щодо законодавчого перегляду прав на володіння землею в контексті подолання расової нерівності у володінні землею[8]. Практичні спроби реалізувати примусове вилучення земельних ділянок без надання адекватної компенсації призвели до протестів серед населення[9]. Земельна реформа Рамафоси, який вважається одним з найбагатших у Південній Африці[10], у тому числі за версією Форбс[11], та очолюваного ним уряду була критикована і міжнародною спільнотою, зокрема, США[12].

У контексті розвитку південноафриканської економіки урядом Рамафоси ініційовано:

  • підвищення лімітів на виробництво електроенергії без необхідності отримання відповідної ліцензії з 1 МВт до 100 МВт[13];
  • поширення законодавчо-регульованого обігу конопель, введення Південно-Африканської Республіки до числа лідерів на цьому сегменті ринку[14];
  • запровадження Служби працевлаштування молоді, яка б допомагала випускникам шкіл працевлаштовуватись на умовах оплати майбутнім роботодавцем додаткових курсів та тренінгів для них[15].

Зовнішня політика

ред.

Станом на початок 2023 року Рамафоса здійснив понад 70 закордонних візитів у статусі глави держави, найвідвідуванішими ним державами стали Велика Британія, Зімбабве та Мозамбік[16].

Під час президентської каденції Рамафоса був обраний Головою Африканського Союзу (лютий 2020 — лютий 2021), в рамках діяльності у якому підтримував ідею Африканської континентальної зони вільної торгівлі, яку вважав головною рушійною силою для відновлення індустріалізації континенту та прокладання шляху до інтеграції Африки у світовий ринок[17].

Бере участь у діяльності групи держав БРІКС, у 2018 році був господарем Х саміту, який проходив у м. Йоганнесбург[18], а також брав участь у саміті групи у 2019, та онлайн-участь у самітах БРІКС у 2020, 2021 та 2022[19] роках.

Сумновідомий[20] через свою підтримку збройної агресії щодо страйкуючих шахтарів у 2012 році (масові вбивства у Марікані), Рамафоса не засуджує і російську агресію проти України[21].

Примітки

ред.
  1. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  2. ↑ http://www.pa.org.za/person/matamela-cyril-ramaphosa/
  3. ↑ а б Geni.com — 2006.
  4. ↑ Burke, Jason (16 лютого 2018). South Africa: Ramaphosa invokes Mandela in first major speech. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 лютого 2023.
  5. ↑ Ramaphosa steps up to the plate ... at last. The Mail & Guardian (en-ZA) . 13 січня 2017. Процитовано 8 лютого 2023.
  6. ↑ Cyril Ramaphosa: South Africa's president considers future amid corruption scandal. BBC News (брит.). 2 грудня 2022. Процитовано 8 лютого 2023.
  7. ↑ South Africa farm seizure: Terrified white farmers plot escape as crackdown looms | World | News | Express.co.uk. www.express.co.uk. Процитовано 8 лютого 2023.
  8. ↑ Thousands Demand U.S. Let White South Africans Emigrate. Newsweek (англ.). 1 березня 2018. Процитовано 8 лютого 2023.
  9. ↑ South Africa begins seizing white-owned farms. AP NEWS (англ.). 20 серпня 2018. Процитовано 8 лютого 2023.
  10. ↑ South Africa: How Did Ramaphosa Get So Rich?. www.theportugalnews.com (англ.). Процитовано 8 лютого 2023.
  11. ↑ Cyril Ramaphosa. Forbes (англ.). Процитовано 8 лютого 2023.
  12. ↑ Pompeo says South Africa land seizures would be 'disastrous'. AP NEWS (англ.). 19 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2023.
  13. ↑ Zwane, Thuletho. Ramaphosa lifts generation threshold for companies without a licence to 100MW. City Press (амер.). Процитовано 8 лютого 2023.
  14. ↑ Madia, Tshidi. Ramaphosa appoints new policy head for SA's cannabis industry. ewn.co.za (англ.). Процитовано 8 лютого 2023.
  15. ↑ Head, Tom (27 березня 2018). Cyril Ramaphosa outlines how the Youth Employment Service will solve jobs crisis. The South African (en-ZA) . Процитовано 8 лютого 2023.
  16. ↑ List of international presidential trips made by Cyril Ramaphosa. Wikipedia (англ.). 2 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
  17. ↑ Ateba, Simon (9 лютого 2020). South African President Cyril Ramaphosa elected African Union Chairperson as continent vows to "silence the guns", boost trade and close gender gap. Today News Africa (амер.). Процитовано 8 лютого 2023.
  18. ↑ Solutions, Absol Internet Business. President Ramaphosa to lead South Africa's hosting of the 10th BRICS Summit | The Presidency. www.thepresidency.gov.za (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2023. Процитовано 8 лютого 2023. [Архівовано 2023-03-06 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Саміт прихильників Путіна і Україна. Що показало зібрання групи БРІКС?
  20. ↑ Smith, David (24 жовтня 2012). Lonmin emails paint ANC elder as a born-again robber baron. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 лютого 2023.
  21. ↑ Russia's reengagement with Africa pays off – DW – 07/26/2022. dw.com (англ.). Процитовано 8 лютого 2023.

Посилання

ред.
  • Міжнародне радіо Китаю. Випуски новин від 14,15,16 лютого 2018 р.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сиріл_Рамафоса&oldid=43841595