Вікіпедія

Урич

село в Сколівському районі Львівської області (Україна)

У́рич — село в Україні, у Сколівській міській громаді Стрийського району Львівської області. Населення становить 289 осіб[1].

село Урич
Село восени
Село восени
Село восени
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Стрийський район
Тер. громада Сколівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46100190160085034
Основні дані
Перша згадка 1369 (655 років)
Населення 289[1]
Площа 1,55 км²
Густота населення 186,45 осіб/км²
Поштовий індекс 82612[2]
Телефонний код +380 32251[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°10′55″ пн. ш. 23°24′20″ сх. д. / 49.18194° пн. ш. 23.40556° сх. д. / 49.18194; 23.40556
Середня висота
над рівнем моря 		497 м[4]
Водойми р. Уричанка
Відстань до
обласного центру 		118 км[5]
Відстань до
районного центру 		29 км[5]
Найближча залізнична станція Верхнє Синьовидне
Відстань до
залізничної станції 		19 км
Місцева влада
Адреса ради 82600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Сколе
Карта
Урич. Карта розташування: Україна
Урич
Урич
Урич. Карта розташування: Львівська область
Урич
Урич
Мапа
Мапа

CMNS: Урич у Вікісховищі

Географія

ред.

Через село тече річка Уричанка, ліва притока Стрию.

Поблизу села розташований давньоруський наскельний оборонний комплекс Тустань, який став основою для створення Державного історико-культурного заповідника «Тустань».

Історія

ред.

Станом на початок XIX століття село Урич перебувало у власності Казимира Петруського. Згідно з переписом 1870 року, в Уричі мешкало 604 особи. Селянам належало 879 моргів орних ґрунтів, 1031 морг лук та 463 моргів пасовиськ і лише 62 морги лісів. Натомість 1458 моргів урицьких лісів належало дідичеві, який мав також незначну частку лук і пасовиськ.

Як свідчать шематизми Львівської архиєпархії та польських переписів населення, протягом XIX століття чисельність греко-католицької парафії святого Миколая становила близько 500 вірних, і лише на зламі століть кількість населення почала зростати. Тоді ж спостерігається великий приплив поляків та євреїв до Урича. Якщо у 1880 році на 614 мешканців було 585 греко-католиків, 16 римо-католиків, 13 юдеїв, то у 1900 році з 1239 осіб 830 були греко-католиками, 326 римо-католиками, 83 юдеями. Це пов'язано з розвитком нафтового промислу в Уричі. У 1896—1906 роках кількість діючих свердловин та видобутої в Уричі нафти постійно зростала, але після 1909 року через вичерпаність запасів промисел поволі занепав[6].

Станом на 1 січня 1939 року в Уричі мешкало 1530 осіб, з них 1270 — українців, 100 — поляків, 160 — юдеїв[6].

Наприкінці серпня 1942 року під керівництвом гауптшарфюрера СС Пітера Ментена стався масовий розстріл мешканців села. Після війни був встановлений обеліск загиблим односельцям. Жителі села у 1970-х роках побували на суді в Амстердамі над Ментоном, як свідки.[джерело?]

У 1970 році мешканці Урича брали участь у зйомках художнього кінофільму «Захар Беркут».

До 17 липня 2020 року село перебувало в складі Сколівського району, який ліквідований Постановою Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»[7].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 361 особа, з яких 146 чоловіків та 215 жінок[8].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 289 осіб[1].

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 99,67 %
російська 0,33 %

Пам'ятки

ред.
  • Музей історії міста-фортеці Тустань — відкритий 18 травня 1997 року в приміщенні давньої церковної плебанії. Входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Тустань». Неподалік від музею історії міста-фортеці Тустань розташований культурний центр «Хата у Глубокім», або «Бойківська хата» являє собою музейну експозицію, розташовану в дерев'яній карпатській оселі. Ідеєю створення центру є прагнення передати колорит національного карпатського будинку періоду 1920–1930-х років. У хаті регулярно проходять етно-зустрічі та покази тематичних фільмів[10];
 
Церква святого Миколая.
  • Дерев'яна церква святого Миколая — збудована на невисокому підвищенні, у північній частині Урича, за проєктом відомого архітектора Василя Нагірного у 1910 році (рік будівництва вирізьблений на надпоріжнику вхідних дверей до церкви) біля старої дерев'яної церкви, яку пізніше розібрали. Над ним є пам'ятна таблиця: «Будова церкви 1908 за ц. Франца Йосифа, за м. Андрея Шептицкого, за от. Гната Калінского, отца пароха Р. Охремовича. Укінчена Р. 1911». Тризрубна хрестова у плані одноверха церква орієнтована вівтарем гранчастої форми на північний-схід. До неї з обидвох сторін прибудовані ризниці. Крім головного входу до бабинця існує бічний у східному крилі нави. Святиня традиційно оточена піддашшям. Стіни під ним з фарбованих брусів зрубу, над піддашшям повністю оббиті фарбованою бляхою. На середхресті нави на четверику влаштований світловий восьмерик, завершений банею з ліхтарем і маківкою. Зі східної сторони від церкви стоїть дерев'яна приземиста двоярусна (нижній ярус квадратний у плані, верхній — восьмибічний з великими голосниковими арочними отворами) дзвіниця, на надпоріжнику дверей до якої вирізьблена дата «1910»[11]. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області[12];
  • Давній сільський цвинтар — розташований навколо церкви святого Миколая. Більшість оригінальних надгробків не збереглося, бо були зроблені з дерева. Кам'яні надгробки могли собі дозволити лише найзаможніші селяни, бо художня обробка каменю в околицях Урича не була розвинена. Зберігся лише один кам'яний хрест на цвинтарі та ще один — на могилі сільського пароха[13] о. Ігнатія Калінського та його дружини Павліни з Лопушинських Калінської[11], що розташована на захід від церкви. Переважна більшість збережених надгробків — це металеві хрести на кам'яних п'єдесталах. Від 2015 року триває їх відновлення[13].

Галерея

ред.
  •  
    Церква Святого Миколая
  •  
    Церква Святого Миколая
  •  
    Вид на село зі скельного комплексу Тустань

Див. також

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Урич

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  2. ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 20 вересня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  3. ↑ Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 29 травня 2022.
  4. ↑ Прогноз погоди в с. Урич. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  5. ↑ а б Відстань від села Урич. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  6. ↑ а б Ольга Свідзинська Урич у XIX — першій половині XX століття: статистична довідка // Тустань. Вісник. — № 1 (18). — 2015. — 15 жовтня. — С. 1.
  7. ↑ Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів». https://zakon.rada.gov.ua. 17 липня 2020. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
  8. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  10. ↑ Урич — що подивитися?. tur365.com.ua. Відпочинок 365. 13 серпня 2020. Архів оригіналу за 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022.
  11. ↑ а б В. Слободян. Церква Св. Миколи (1910). decerkva.org.ua. Дерев'яні Церкви Західної України. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  12. ↑ Пам'ятки культурної спадщини Сколівщини. skole-rda.gov.ua. Сколівська районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 29 травня 2022.
  13. ↑ а б Андрій Котлярчук Про що говорить давній цвинтар // Тустань. Вісник. — № 1 (18). — 2015. — 15 жовтня. — С. 2.

Джерела

ред.
  • В. Слободян. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — 864 с.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття з географії Львівської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Урич&oldid=39394287