Федеральний президент Німеччини
Федеральний президент Німеччини (нім. Bundespräsident) — голова держави в Німеччині[2][3].
| Федеральний президент Федеративної республіки Німеччини
нім. Bundespräsident der Bundesrepublik Deutschland | |
|---|---|
_Logo.svg){kind=logo} | |
 | |
| Стиль | Його Високоповажність (використовується тільки в міжнародних відношеннях) |
| Тип | президент республікиd і голова держави |
| Абревіатура | BPr[1] |
| Резиденція | Палац Бельвю в м. Берлін Вілла Хаммершмідт[ru] в м. Бонн |
| Місце | Палац Бельв'ю |
| Призначає | Федеральні збори Німеччини |
| Термін каденції | П'ять років, можливий другий термін поспіль |
| Твірний інструмент | Основний закон ФРН |
| Попередник | Райхспрезидент |
| Створення | 24 травня 1949 |
| Перший на посаді | Теодор Гойс (13 вересня 1949 — 12 вересня 1959) |
| Заступник | Президент Бундесрату |
| Вебсайт | bundespraesident.de |
.jpg)
Його обирають Федеральні збори — конституційний орган, скликаний спеціально для цієї мети. До його складу входять депутати бундестагу і така сама кількість делегатів, що обираються земельними парламентами за пропорційним принципом[4]. Федеральний президент обирається простою більшістю голосів строком на п'ять років. Переобрання допускається один раз.
Резиденції федерального президента — Палац Бельвю (Берлін) та вілла Hammerschmidt (Бонн).
Функції та повноваження
ред.Федеральний президент виконує представницькі функції — він представляє Німеччину на міжнародній арені й акредитує дипломатичних представників. Крім того, він володіє правом помилування ув'язнених.
Президент має такі офіційні функції:
- Підписання та оприлюднення федеральних законів (при цьому він має право здійснювати конституційний нагляд за законотворчою діяльністю).
- Висунення кандидатури федерального канцлера на розгляд парламенту, затвердження федерального канцлера на посаді і звільнення його з посади.
- Затвердження на посаді і звільнення з посади федеральних міністрів за поданням федерального канцлера.
- Затвердження на посаді і звільнення федеральних суддів, федеральних службовців, офіцерів і унтер-офіцерів.
У вищезазначених випадках він є лише виконавцем рішень, що приймаються іншими органами влади. Серйознішими політичними повноваженнями федеральний президент володіє тільки за виняткових обставин.
Ослаблення позицій федерального президента на сучасному етапі розвитку німецької держави пояснюється сумним досвідом Ваймарської республіки.
Строк повноважень президента після виборів 5 років.
Вибори і присяга
ред.При своєму вступі на посаду федеральний президент приносить перед присутніми членами Бундестагу та Бундесрат таку присягу: «Я присягаюся присвятити свої сили благу німецького народу, примножуючи його надбання, оберігати його від шкоди, дотримуватися й оберігати Основний закон і закони Федерації, сумлінно виконувати свої обов'язки і дотримуватися справедливості щодо кожного. Нехай допоможе мені Бог». За конституцією ця присяга може бути виголошена без релігійного звернення.
Вибір кандидата
ред.Вибори президента у Федеративній Республіці Німеччина, як і в інших країнах, пов'язані з певними вимогами. Ці вимоги викладено в статті 54 Основного закону ФРН. По-перше, це національно-етнічний ценз, тобто кандидат у президенти ФРН повинен обов'язково мати її громадянством («кожен німець» може стати президентом). По-друге, це наявність виборчого права, тобто права бути обраним в нижню палату парламенту (Бундестагу). По-третє, це віковий ценз, тобто вік кандидата в президенти повинен бути не менше сорока років. Безпосереднє переобрання допускається тільки один раз.
Примітки
ред.- ↑ https://www.service.bund.de/Content/DE/DELeistungen/A/Abkuerzungsverzeichnis-des-Bundes-BMI-BVA.html
- ↑ (англ.) Germany // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ (англ.) Germany // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 листопада. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Загальна кількість членів Федеральних зборів при виборах 11-го федерального президента в березні 2012 становила 1.240 чоловік
- ↑ Подав у відставку у зв'язку з контр-критикою з боку ХДС деяких його критичних висловлювань щодо зовнішньої політики держави. З 31 травня до 30 червня 2010 року обов'язки президента виконував Єнс Бернзен
- ↑ Підав у відставку 17.02.2012 у зв'язку з звинуваченнями в зловживанні службовим станом та початком прокурорського розслідування. Тимчасово деякі його функціх виконували голови партій правлячою коаліції — Ангела Меркель та Горст Зеєхофер
- ↑ Обраний 18 березня 2012, приведений до присяги 23 березня 2012
Література
ред.- Дахно І. І. Німеччина // Країни світу: енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : «МАПА», 2011. — 608 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Klaus Stern: Das Staatsrecht der Bundesrepublik Deutschland. B d 2. Staatsorgane, Staatsfunktionen, Finanz- und Haushaltsverfassung, Notstandsverfassung. Beck, München 1980. ISBN 3-406-07018-3
- Eberhard Jäckel, Horst Möller, Hermann Rudolph (Hrsg.): Von Heuss bis Herzog — die Bundespräsidenten im politischen System der Bundesrepublik. Deutsche Verlagsanstalt, Stuttgart 1999. ISBN 3-421-05221-2
- Robert Chr. van Ooyen: Der Bundespräsident als «Integrationsfigur»?; in: Jahrbuch des öffentlichen Rechts der Gegenwart, Bd. 57, Mohr Siebeck, Tübingen 2009, S. 235—254.
- Günther Scholz: Die Bundespräsidenten: Biographien eines Amtes. Bouvier, Bonn 1997. ISBN 3-416-02573-3
- Daniel Lenski: Von Heuss bis Carstens. Das Amtsverständnis der ersten fünf Bundespräsidenten unter besonderer Berücksichtigung ihrer verfassungsrechtlichen Kompetenzen. EKF, Leipzig; Berlin 2009. ISBN 3978-3-933816-41-2
Джерела
ред.- Штайнмаєра переобрали президентом Німеччини// Укрінформ, 13.02.2022
Посилання
ред.
- Germany : [англ.] // World Statesmen.org.
- Офіційна сторінка президента Німеччини.
- Промови президентів (нім.) та Цитати (нім.)
- Віталій Портников. Політик і мудрець[недоступне посилання з липня 2019] // Журнал «Главред», 5.07.2010.