Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2013
Фінал Клубного чемпіонату світу з футболу 2013 — фінальний матч Клубного чемпіонату світу з футболу 2013 року, футбольного турніру для клубів-чемпіонів кожної з шести конфередераций ФІФА та чемпіона країни-господарки турніру.
Фінал клубного чемпіонату світу з футболу 2013 | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Турнір | Клубний чемпіонат світу 2013 | ||||||
| |||||||
Дата | 21 грудня 2013 | ||||||
Стадіон | «Марракеш», Марракеш | ||||||
Гравець матчу | Франк Рібері («Баварія») | ||||||
Арбітр | Сандро Річчі | ||||||
Глядачі | 37 774 | ||||||
Погода | Ясно, 13 °C, 65% вологості | ||||||
← 2012 2014 → |
Фінал був розіграний між німецькою «Баварією», що представляла Європу як переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2012/213, і марокканською «Раджею», що представляв країну-господарку як чемпіон Марокко 2012/13. Матч був зіграний у Марракеші на однойменному стадіоні 21 грудня 2013 року[1][2].
Перед матчем
ред.«Баварія» отримала право брати участь в турнірі як переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2012/13, після перемоги над дортмундською «Боруссією» у фіналі. «Баварія» вперше брала участь у турнірі. Вона вийшла у фінал після перемоги над китайським «Гуанчжоу Евергранд» у півфіналі[3].
«Раджа» стала чемпіоном Марокко 2012/13 і взяла участь у турнірі як представник місцевого чемпіонату. «Раджа» вдруге брала участь у турнірі, перший раз це сталося в 2000 році, коли проходив перший розіграш турніру. Мароканський клуб також став другою командою з країни-господарки після «Корінтіанса» в 2000 році[4][5], і другою африканською командою після «ТП Мазембе» у 2010 році[6], що дійшла до фіналу турніру. «Раджа» вийшов у фінал після перемоги над новозеландським «Окленд Сіті» в плей-оф за вихід у чвертьфінал[7], мексиканським «Монтерреєм» у чвертьфіналі[8] та бразильським «Атлетіко Мінейро» у півфіналі[9].
Шлях до фіналу
ред.«Баварія» | Команда | «Раджа» |
---|---|---|
УЄФА | Конфедерація | КАФ |
Переможець Ліги чемпіонів УЄФА 2012/13 | Відбір | Чемпіон Марокко 2012/13 |
Пропустив | Плей-оф | 2-1 «Окленд Сіті» (Іажур 39', Хафіді 90+2') |
Пропустив | Чвертьфінал | 2-1 (д.ч.) «Монтеррей» (Штібі 24', Геї 95') |
3-0 «Гуанчжоу Евергранд» (Рібері 40', Манджукич 44', Гетце 47') |
Півфінал | 3-1 Атлетіко Мінейро (Іажур 51', Мутуалі 84' (пен.), Мабіде 90+4') |
Матч
ред.Деталі
ред.
|
|
Помічники судді:
|
Правила матчу[10]
|
Примітки
ред.- ↑ Bayern breeze into CWC final. ESPN. 17 грудня 2013. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Raja Casablanca 3 Atletico Mineiro 1. BBC Sport. 18 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ 23:01. Bayern Munich through to Fifa Club World Cup final with 3-0 win. BBC. Архів оригіналу за 23 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Karl Matchett (18 грудня 2013). Raja Casablanca vs. Atletico Mineiro: Score, Grades and Post-Match Reaction. Bleacher Report. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Raja Casablanca vs. Atletico Mineiro: Final score 3-1, Moroccan champions will face Bayern Munich. SBNation. 16 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Raja shock Atletico to reach final. cafonline.com. 19 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ 18:55 (12 грудня 2013). Raja score late to beat Auckland. BBC. Архів оригіналу за 10 лютого 2014. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ 11:42 (15 грудня 2013). Raja Casablanca reach Club World Cup semi-final. BBC. Архів оригіналу за 16 лютого 2014. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Hughes, Ian. Raja revel in historic victory. BBC. Архів оригіналу за 25 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
- ↑ Regulations – FIFA Club World Cup Morocco 2013 (PDF). FIFA. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2013. Процитовано 24 листопада 2015.
Посилання
ред.- Статистика турніру на сайті rsssf.com [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- FIFA Club World Cup Japan 2013 - Technical Report and Statistics (PDF). FIFA.com. Fédération Internationale de Football Association. 2013. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 24 листопада 2015.