Щуровський Володимир Іванович

Володимир Іванович Щуровський (23 лютого 1890, Нижній Струтинь, Долинський повіт — 4 травня 1969, Дрезден) — лікар-інтерніст, громадський діяч, член Українського лікарського товариства, дійсний член НТШ.[1]

Володимир Щуровський
 Хорунжий (файнріх)
 Сотник
Загальна інформація
Народження23 лютого 1890(1890-02-23)
с. Нижній Струтинь, Долинський повіт, Королівство Галичини і Володимирії,
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть4 травня 1969(1969-05-04) (79 років)
м. Дрезден, Німеччина
Alma MaterЛьвівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УСС
 УГА
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Командування
Шеф санітарної частини 1-ї Бригади УСС

Життєпис

ред.
 
Іван Франко у Притулку Українських Січових Стрільців. Поруч – управителька Притулку Ірена Домбчевська та лікарі Володимир Щуровський (між Франком та Домбчевською) та Броніслав Овчарський (крайній справа). 1916 р.
 
Іван Франко у Притулку УСС. На фото ліворуч від нього медсестра-опікунка Стефанія Рибчак, праворуч управителька Притулку Ірена Домбчевська, другий справа від Франка лікар Володимир Щуровський

Народився в сім'ї священика УГКЦ Івана Щуровського. Старший брат — Євген Щуровський (став військовиком, адвокатом, громадським та політичним діячем)[2].

Учасник установчих зборів товариства «Медична громада» (22 червня 1910 р.), заступник голови «Медичної громади» в другій каденції виділу. Медичну освіту здобув у Львівському Університеті (1914).

Хорунжий Легіону УСС, сотник-лікар УГА. Шеф санітарної бригади УСС, потім 1-ї Бригади УСС й УГА та стрілецького шпиталю у Львові (1916—1918). Особистий лікар Івана Франка (1916) у Стрілецькому шпиталі[3][4].

Під час боїв з поляками за Львів у листопаді 1918 р. Володимир командував спеціальним пересильним пунктом, який знаходився на залізничній станції «Личаків» (саме з цього пункту відсилали поранених і хворих січовиків у запілля).[5].

Згодом доцент Львівського Таємного Університету (1921—1925), шкільний та пластовий лікар і старший лікар Львівського загального шпиталю.

Засновник і відповідальний редактор літературно-мистецького журналу «Митуса» (Львів, 1922 р.). Приятель Пласту, лікар новацького табору в Підлютому, організованому ОЗО (1930 р.), відзначений пластовою Свастикою вдячности (1930 р.). Член надзірної ради видавництва «Червона калина».[4].

У 1920-их рр. директор стрілецького шпиталю у Винниках.[4].

У 1940 — 69 роках лікар державного шпиталю в Дрездені, де помер.

Праці

ред.
  • «Зі записів лікаря Бригади УСС» (Календар «Червоної Калини» 1924);
  • «Іван Франко серед Українських Січових Стрільців» (Календар «Червоної Калини» 1927 р.);
  • «Українські січові стрільці на Запоріжжі» (Календар «Червоної Калини» 1929 р.);
  • «Лікарі й медики у Визвольній війні» («Лікарський Вісник», 25-ліття Українського лікарського товариства і Медичної громади. Львів, 1935 р.);
  • «Медична й санітарна служба УГА» («Укр. Гал. Армія. Матеріали до історії», т. І.— Вінніпеґ, 1958).

Примітки

ред.
  1. Байцар Андрій. Забуті імена: Щуровський Володимир та Щуровський Евген. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  2. Байцар, Андрій (28 жовтня 2018). Видатні винниківчани. Євген Щуровський - грамадський діяч та військовик УСС й УГА. Особистий сайт Андрія Байцара. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 13.09.2019.
  3. З ОСТАННІХ РОКІВ ЖИТТЯ ІВАНА ФРАНКА. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 22 червня 2015.
  4. а б в Байцар Андрій. Забуті імена: Щуровський Володимир та Щуровський Євген http://plus.lviv.ua/publ/21-1-0-846 [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  5. Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.С. 147.

Література

ред.

Див. також

ред.