Перегляд вихідного коду сторінки Ганімед (супутник)

{{Otheruses|Ганімед (значення)}}{{Супутник
 | назва             = Ганімед
 | назва2            = '''Юпітер III'''
 | зображення        = Ganymede - Perijove 34 Composite.png 
 | підпис            = Зображення Ганімеда, зроблене КА «[[Юнона (космічний апарат) | Юнона]]» 2021 року. Світлі поверхні, сліди недавніх ударних зіткнень, поверхні покриті борознами і біла північна полярна шапка (у верхньому правому куті зображення) багаті водяним льодом.
 | Колір             = #ffa812
 | дата              = [[7 січня]] [[1610]] року
 | відкривач         = [[Галілео Галілей]]
 | планета           = [[Юпітер (планета)|Юпітер]]
 | номер             = III
 | видима зоряна величина = 4,61 ([[Протистояння планети|в опозиції]])
 | орбітальні дані   = 
 | велика піввісь    = 1&nbsp;070&nbsp;400
 | перицентр         = 1&nbsp;069&nbsp;200
 | апоцентр          = 1&nbsp;071&nbsp;600
 | ексцентриситет    = 0,0013
 | орбітальний період= 7,15455296
 | нахил орбіти      = 0,20
 | діаметр           = 5,270 
 | радіус            = 2634,1 ± 0,3
 | площа поверхні    = 8,7{{e|7}}
 | маса              = 1,4819{{e|23}}
 | густина           = 1,936
 | об'єм             = 7,6{{e|10}}
 | прискорення       = 1,428
 | швидкість         = 2,741
 | період обертання  = 
 | нахил осі         = 0–0,33
 | альбедо           = 0,43±0,02
 | температура       = −110
 | тиск              = 0,2–1,2{{e|-6}}
 | атмосфера         = переважно з Оксигену
 | позначення        =
<!-- необов'язкові параметри для посилань
 | фізичні дані      =
 | ref-orbit         = 
 | ref-axis          =
 | ref-period        =
 | ref-incl          =
 | ref-diameter      =
 | ref-mass          =
 | ref-volume        =
 | ref-area          =
 | ref-rotation      =
 | ref-apsis         =
 | ref-density       =
 | ref-tilt          =
-->
 |}}
'''Ганіме́д''', або '''Юпітер&nbsp;III'''&nbsp;— [[Супутник#Природні супутники Сонячної системи|природний супутник]] [[Юпітер (планета)|Юпітера]], [[Список об'єктів Сонячної системи за розміром|найбільший та наймасивніший у Сонячній системі]]. Це єдиний супутник зі значним [[Магнітне поле|магнітним полем]], що не має повноцінної атмосфери. Як і [[Титан (супутник)|Титан]], найбільший супутник Сатурна, він більший за планету Меркурій, але має дещо меншу [[Поверхнева гравітація|поверхневу гравітацію]], ніж [[Меркурій (планета)|Меркурій]], [[Іо (супутник)|Іо]] або [[Місяць (супутник)|Місяць]], через його порівняно низьку щільність<ref>{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/galileo/ganymede/|title=Ganymede Fact Sheet|website=www.jpl.nasa.gov|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/19970105182318/http://www.jpl.nasa.gov/galileo/ganymede/|archive-date=5 січня 1997|access-date=14 січня 2010}}</ref>.

Ганімед складається із [[Силікати|силікатних порід]] та води приблизно в рівних пропорціях. Супутник має повністю [[Планетарна диференціація|диференційовану будову]] з багатим на залізо рідким ядром та внутрішнім океаном, що потенційно містить більше води, ніж усі океани Землі разом узяті<ref name=":25" /><ref name=":4" /><ref name=":26" />. Його поверхня складається з двох основних типів рельєфу.

Світліші області, які, як правило, посічені великими борознами та хребтами, віком приблизно 4 мільярди років. Вони займають дві третини Ганімеда. Формування світлого рельєфу не повністю відоме, але припускають, що це може бути результатом [[Тектоніка|тектонічної]] активності через [[припливне нагрівання]].

Темні області, що охоплюють приблизно третину Ганімеда, насичені [[Метеоритний кратер|ударними кратерами]] віком 4 мільярди років<ref name="Showman1999" />. Ганімед обертається навколо Юпітера приблизно за сім днів і знаходиться в [[Орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]] 1:2:4 із супутниками Європою та Іо відповідно.

Завдяки залізному ядру, Ганімед має найнижчий фактор [[Момент інерції|моменту інерції]] з усіх твердих тіл у Сонячній системі. Магнітне поле Ганімеда, ймовірно, створюється [[Конвекція|конвекцією]] всередині його рідкого залізного ядра, також створеного приливними силами Юпітера<ref name=":14" />. Магнітне поле супутника приховано в набагато більшому магнітному полі Юпітера і проявляється лише як локальне збурення [[Силова лінія|силових ліній]]. Ганімед має тонку [[Кисень|кисневу]] [[Атмосфера планети|атмосферу]], яка включає O, O<sub>2</sub> і, можливо, O<sub>3</sub> ([[озон]])<ref name=":9" />. [[Спектр атома водню|Атомарний водень]] є другорядним складником атмосфери. Чи є у Ганімеда [[іоносфера]], пов'язана з його атмосферою, невідомо<ref name=":11" />.

Відкриття Ганімеда приписують [[Симон Маріус|Симону Маріусу]] та [[Галілео Галілей|Галілео Галілею]], які обидва спостерігали його в 1610 році<ref name=":27" />, як третій супутник Галілея, першу групу об'єктів, виявлених на орбіті іншої планети<ref name="Planetary Society" />. Його назву незабаром запропонував астроном Симон Маріус на честь [[Ганімед|міфологічного Ганімеда]], [[троя]]нського принца, якого [[Зевс]] (грецький аналог [[Юпітер (міфологія)|Юпітера]]) забрав, щоб той став виночерпієм богів<ref name=":0" />. Починаючи з Pioneer 10, кілька космічних апаратів досліджували Ганімед<ref name=":28" />. Зонди [[Вояджер|«Вояджер»]], [[Вояджер-1|«Вояджер-1»]] і [[Вояджер-2|«Вояджер-2»]] уточнили його розміри, а [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]] виявив його підземний океан та магнітне поле. Наступною місією до системи Юпітера є місія [[Jupiter Icy Moons Explorer|Jupiter Icy Moon Explorer (JUICE)]] Європейського космічного агентства, запуск якої відбувся у 2023 році<ref>{{Cite web|url=https://sci.esa.int/web/juice|title=ESA Science & Technology – JUICE|date=8 листопада 2021|website=ЄКА|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190921101151/https://sci.esa.int/web/juice|archive-date=21 вересня 2019|access-date=10 листопада 2021}}</ref>. Після обльоту всіх трьох крижаних супутників Галілея планується, що зонд JUICE вийде на орбіту навколо Ганімеда<ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-17917102|title=Esa selects 1bn-euro Juice probe to Jupiter|last=Jonathan|first=Amas|date=2 травня 2012|website=[[BBC News|BBC News]]|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200511181342/https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-17917102|archive-date=11 травня 2020|access-date=2 травня 2012}}</ref>.

== Відкриття ==
[[Файл:Galileo.script.arp.600pix.jpg|thumb|Лист Галілея до [[Леонардо Донато]] що начебто описує відкриття галілеєвих супутників, виявився підробкою початку XX століття<ref>{{Cite web|title=The Galileo Manuscript|url=https://www.lib.umich.edu/collections/collecting-areas/special-collections-and-archives/history-astronomy-and-mathematics/galileo-manuscript|website=www.lib.umich.edu|accessdate=2022-08-20|language=en}}</ref>.]]
Згідно з китайськими астрономічними записами, в 365 році до н.&nbsp;е. [[Ган Де]] неозброєним оком виявив об'єкт, що міг бути супутником Юпітера, ймовірно, Ганімедом<ref>{{Cite book
|title=Ancient Astronomy in Modern China
|last=Brecher
|first=K.
|year=1981
|publisher=Bulletin of the American Astronomical Society
|volume=13
|pages=793
|language=en
|bibcode=1981BAAS...13..793B
}}</ref>. Однак достовірність такого відкриття є доволі сумнівним. Ган Де повідомив, що колір супутника був червонуватим, однак супутники надто тьмяні (особливо на фоні такої яскравої планети, як Юпітер), щоб їх колір можна було сприйняти неозброєним оком<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=GzjpCAAAQBAJ&pg=PA342
|title=Encyclopaedia of the history of science, technology, and medicine in non-western cultures
|last=Yi-Long
|first=Huang
|year=1997
|editor-last=Helaine
|editor-first=Selin
|publisher=Springer Science & Business Media
|pages=342
|language=en
|isbn=978-0-7923-4066-9
}}</ref>. Водночас, [[Ши Шень]] і Ган Де разом зробили досить точні спостереження п'яти великих планет<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=EeVPT6UAk3EC&pg=PA68
|title=Ancient Chinese Inventions
|last=Yinke
|first=Deng
|year=2011
|publisher=Cambridge University Press
|pages=6
|language=en
|isbn=978-0-521-18692-6
}}</ref>.

Зазвичай відкриття Ганімеда приписують [[Галілео Галілей|Галілео Галілею]]. 7 січня 1610 року він скерував на Юпітер сконструйований власноруч телескоп і спостерігав поблизу цієї планети чотири «зорі», що постійно змінювали своє розташування. 15 січня він дійшов висновку, що ці об'єкти насправді є тілами, що обертаються навколо Юпітера. Вони і виявилися найбільшими супутниками Юпітера, які пізніше назвали «<nowiki/>[[Галілеєві супутники|галілеєвими]]<nowiki/>»<ref name=":27">{{Cite web|url=http://hsci.cas.ou.edu/images/barker/5990/Sidereus-Nuncius-whole.pdf|title=Sidereus Nuncius|last=Галілео|first=Галілей|editor-last=Barker|editor-first=Peter|publisher=University of Oklahoma History of Science|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20051220010647/http://hsci.cas.ou.edu/images/barker/5990/Sidereus-Nuncius-whole.pdf|archive-date=20 грудня 2005|access-date=13 січня 2010}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://solarsystem.nasa.gov/moons/jupiter-moons/ganymede/in-depth/|title=In Depth {{!}} Ganymede|website=NASA Solar System Exploration|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20180728113750/https://solarsystem.nasa.gov/moons/jupiter-moons/ganymede/in-depth/|archive-date=28 липня 2018|access-date=16 червня 2021}}</ref>. 1614 року з'явилася праця німецького астронома [[Симон Маріус|Симона Маріуса]] «Mundus Jovialis», в якій він стверджував, що спостерігав ці об'єкти на кілька днів раніше Галілея. Сам Галілей цю працю вважав плагіатом<ref>{{Cite web|url=https://www.simon-marius.net/index.php?lang=uk&menu=1|title=Симон Маріус|last=Pierre|first=Leich|publisher=Simon Marius Society|archive-url=https://web.archive.org/web/20191123085734/http://www.simon-marius.net/index.php?lang=uk&menu=1|archive-date=23 листопада 2019}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Ganymede-satellite-of-Jupiter|title=Ganymede (satellite of Jupiter)|publisher=[[Британіка|Encyclopædia Britannica]]|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190618122936/https://www.britannica.com/place/Ganymede-satellite-of-Jupiter|archive-date=18 червня 2019|access-date=19 листопада 2019}}</ref>.

== Назва ==
Галілей отримав право надавати назви супутникам, які він відкрив. Він розглядав «Козімічні зорі», але зупинився на «Медицьких зорях» на честь [[Козімо II Медічі]]<ref name=":0">{{Cite web|url=http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html|title=Satellites of Jupiter|publisher=The Galileo Project|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20191101192948/http://galileo.rice.edu/sci/observations/jupiter_satellites.html|archive-date=1 листопада 2019|access-date=24 листопада 2007}}</ref>.

Французький астроном [[Ніколя-Клод Фабрі де Пейреск]] запропонував окремі назви супутникам на честь членів родини [[Медічі]], але його пропозиція не була прийнята<ref name=":0" />. Симон Маріус намагався назвати супутники «Сатурн Юпітера», «Юпітер Юпітера» (це був Ганімед), «Венера Юпітера» і «Меркурій Юпітера», але ця номенклатура також не прижилася<ref>{{Cite web|url=http://www.cascadia.ctc.edu/facultyweb/instructors/jvanleer/astro%20sum01/astro101/discovery.htm|title=Discovery|website=Cascadia Community College|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20060920121740/http://www.cascadia.ctc.edu/facultyweb/instructors/jvanleer/astro%20sum01/astro101/discovery.htm|archive-date=20 вересня 2006|access-date=24 листопада 2007}}</ref>. Пізніше, дізнавшись про пропозицію [[Йоганн Кеплер|Йоганна Кеплера]], Маріус погодився і замість цього запропонував систему імен, засновану на грецькій міфології. Ця остання пропозиція Кеплера та Маріуса зрештою стала загальноприйнятою в більшості країн<ref name=":0" />.<blockquote>Поети часто засуджують [[Юпітер (міфологія)|Юпітера]] через його нерегулярні кохання. Особливо згадуються три дівчини, до яких Юпітер таємно залицявся і зробив це з успіхом. [[Іо (міфологія)|Іо]], дочка річки Інах; [[Каллісто]] Лікаона та [[Європа (міфологія)|Європа]] Агенора. Потім був [[Ганімед]], вродливий син царя [[Трой|Троса]], якого Юпітер, прийнявши вигляд орла, переніс на небо на своїй спині, як казково розповідають поети… Тому я вважаю, що не помилився, коли Перший я назвав Іо, Другий&nbsp;— Європа, Третій, через його велич світла,&nbsp;— Ганімед, а Четверту&nbsp;— Каллісто…<ref>{{Cite book
|url=https://had.aas.org/sites/had.aas.org/files/HADN32.pdf
|title=Naming the Satellites of Jupiter and Saturn
|last=Van Helden
|first=Albert
|year=1994
|publisher=The Newsletter of the Historical Astronomy Division of the American Astronomical Society (32)
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20221207151902/https://had.aas.org/sites/had.aas.org/files/HADN32.pdf
|archive-date=7 грудня 2022
|access-date=10 березня 2023
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://repository.ou.edu/uuid/748b6fe7-62da-5877-ae84-885372b3030c
|title=Mundus Iovialis : anno MDCIX detectus ope perspicilli Belgici, hoc est, quatuor Jovialium planetarum, cum theoria, tum tabulæ
|last=Marius
|first=Simon
|year=1614
|publisher=Sumptibus & Typis Iohannis Lauri
|location=Nuremburg
|pages=B2
|language=латинською
|archive-url=https://web.archive.org/web/20200702154450/https://repository.ou.edu/uuid/748b6fe7-62da-5877-ae84-885372b3030c
|archive-date=30 червня 2020
}}</ref></blockquote>Ці назви не були загальновживаними до середини 20 століття. У більшій частині ранньої астрономічної літератури Ганімед згадується як Юпітер III (система, введена Галілеєм), тобто «третій супутник Юпітера»<ref>{{Cite web|url=https://www.britannica.com/place/Ganymede-satellite-of-Jupiter|title=Ganymede {{!}} Facts & Features {{!}} Britannica|website=britannica.com|publisher=Encyclopædia Britannica|language=en}}</ref>. Після відкриття супутників Сатурна, для супутників Юпітера була використана система імен, заснована Кеплером та Маріусом<ref name=":0" />. Ганімед&nbsp;— єдиний галілеєвий супутник Юпітера, названий на честь чоловічої постаті: як Іо, Європа та Каллісто, він був коханцем [[Зевс]]а.

Іноді замість загальноприйнятих назв супутників Юпітера вживають їх порядкові номери, записані римськими цифрами. Наприклад, Ганімед має альтернативне позначення «Юпітер III»<ref>{{Cite news|url=https://www.science.org/doi/10.1126/science.286.5437.77|title=The Galilean Satellites|last=Showman|first=Adam P.|last2=Malhotra|first2=and Renu|date=1999-10|pages=77–84|language=en|work=Science|volume=286|doi=10.1126/science.286.5437.77|issn=0036-8075|issue=5437|access-date=2024-10-31}}</ref>.

== Походження та еволюція ==
[[Файл:Ganymed Earth Moon Comparison.png|thumb|Порівняння розмірів [[Місяць (супутник)|Місяця]], Ганімеда і [[Земля|Землі]].]]
Ганімед сформувався з [[Акреційний диск|акреційного диска]] чи газопилової [[Галактична туманність|туманності]], що оточувала Юпітер деякий час після його утворення<ref name="Canup2002">{{cite journal|last=Canup|first=Robin M.|year=2002|title=Formation of the Galilean Satellites: Conditions of Accretion|url=http://www.boulder.swri.edu/~robin/cw02final.pdf|format=PDF|journal=The Astronomical Journal|language=en|volume=124|issue=6|pages=3404–3423|bibcode=2002AJ....124.3404C|doi=10.1086/344684|archive-url=https://web.archive.org/web/20190615104621/https://www.boulder.swri.edu/~robin/cw02final.pdf|archive-date=15 червня 2019|accessdate=12 травня 2016|coauthors=Ward, William R.}}</ref>. Формування Ганімеда зайняло близько 10&nbsp;000&nbsp;років<ref name="Mosqueira2003">{{cite journal|last=Mosqueira|first=Ignacio|year=2003|title=Formation of the regular satellites of giant planets in an extended gaseous nebula I: subnebula model and accretion of satellites|journal=Icarus|language=en|volume=163|issue=1|pages=198–231|bibcode=2003Icar..163..198M|doi=10.1016/S0019-1035(03)00076-9|coauthors=Estrada, Paul R}}</ref>. Це в 10-1000 разів менше за оцінки часу формування іншого супутника&nbsp;— [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]<ref>{{Cite news|url=https://iopscience.iop.org/article/10.1086/344684|title=Formation of the Galilean Satellites: Conditions of Accretion|last=Canup|first=Robin M.|last2=Ward|first2=William R.|date=2002-12|pages=3404–3423|work=The Astronomical Journal|volume=124|doi=10.1086/344684|issue=6|access-date=2024-10-31}}</ref>. У хмарі навколо Юпітера при формуванні [[Галілеєві супутники|галілеєвих супутників]] було відносно мало газу. Ганімед утворився ближче до планети, де вона була щільнішою, що і пояснює його швидше формування відносно Каллісто<ref name=Canup2002/><ref name="Mosqueira2003" />. Тепло, яке виділялося при акреції, не встигало розсіюватися, та викликало танення льоду й відділення від нього скельних порід. Породи, відкладаючись в центрі супутника, формували ядро. На відміну від Ганімеда, при формуванні Каллісто тепло встигало відводитися, льоди в її надрах не танули, та диференціації не відбувалося<ref name="McKinnon2006">{{cite journal|last=McKinnon|first=William B.|year=2006|title=On convection in ice I shells of outer Solar System bodies, with detailed application to Callisto|journal=Icarus|language=en|volume=183|issue=2|pages=435–450|bibcode=2006Icar..183..435M|doi=10.1016/j.icarus.2006.03.004}}</ref>. Ця гіпотеза пояснює, чому два супутники Юпітера настільки різні, попри подібність маси та складу<ref name=McKinnon2006/><ref name="Freeman2006">{{cite journal|last=Freeman|first=J.|year=2006|title=Non-Newtonian stagnant lid convection and the thermal evolution of Ganymede and Callisto|url=http://bowfell.geol.ucl.ac.uk/~lidunka/EPSS-papers/pete2.pdf|deadurl=yes|format=PDF|journal=Planetary and Space Science|language=en|volume=54|issue=1|pages=2–14|bibcode=2006P&SS...54....2F|doi=10.1016/j.pss.2005.10.003|archiveurl=https://web.archive.org/web/20070824155106/http://bowfell.geol.ucl.ac.uk/~lidunka/EPSS-papers/pete2.pdf|archivedate=2007-08-24|accessdate=2016-05-12}}</ref>. Альтернативні теорії пояснюють вищу внутрішню температуру Ганімеда [[Припливне нагрівання|припливним нагріванням]]<ref name="Showman2">{{Cite journal|last=Showman|first=A. P.|date=1997-03|title=Tidal evolution into the Laplace resonance and the resurfacing of Ganymede|url=http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf|journal=Icarus|language=en|publisher=[[Elsevier]]|volume=127|issue=1|pages=93–111|bibcode=1997Icar..127...93S|doi=10.1006/icar.1996.5669|archive-url=https://web.archive.org/web/20110514231007/http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf|archive-date=14 травня 2011|accessdate=12 травня 2016|coauthors=Malhotra, R.}}&nbsp;</ref> або інтенсивнішою дією на нього [[Пізнє важке бомбардування|пізнього важкого бомбардування]]<ref name="Baldwin">{{cite web|url=http://www.astronomynow.com/news/n1001/25galilean/|title=Comet impacts explain Ganymede-Callisto dichotomy|last=Baldwin|first=E.|date=2010-01-25|publisher=Astronomy Now|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100130231918/http://www.astronomynow.com/news/n1001/25galilean/|archivedate=2010-01-30|deadurl=yes|accessdate=2010-03-01|work=[http://www.astronomynow.com Astronomy Now Online]}}&nbsp;</ref><ref name="LPI1158">{{Cite conference|first=A. C.|last=Barr|coauthors=Canup, R. M.|title=Origin of the Ganymede/Callisto dichotomy by impacts during an outer solar system late heavy bombardment|booktitle=41st Lunar and Planetary Science Conference (2010)|pages=|publisher=|date=березень 2010|location=Houston|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/1158.pdf|doi=|accessdate=2010-03-01|archive-date=5 червня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110605044843/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2010/pdf/1158.pdf}}</ref><ref name="Barr3">{{Cite journal|last=Barr|first=A. C.|date=2010-01-24|title=Origin of the Ganymede–Callisto dichotomy by impacts during the late heavy bombardment|url=http://www.nature.com/ngeo/journal/v3/n3/abs/ngeo746.html|journal=[[Nature Geoscience]]|language=en|publisher=|volume=3|issue=March 2010|pages=164–167|bibcode=2010NatGe...3..164B|doi=10.1038/NGEO746|archive-url=https://web.archive.org/web/20160305034713/http://www.nature.com/ngeo/journal/v3/n3/abs/ngeo746.html|archive-date=5 березня 2016|accessdate=2010-03-01|coauthors=Canup, R. M.}}</ref>.

Після формування ядро Ганімеда зберегло більшу частину тепла, накопиченого під час [[Акреція (космос)|акреції]] та диференціації. Воно повільно віддає це тепло крижаній мантії, працюючи як своєрідна теплова батарея<ref name=McKinnon2006/>. Мантія, своєю чергою, переносить це тепло на поверхню конвекцією<ref name=Freeman2006/>. [[Радіоактивність|Розпад радіоактивних елементів]] в ядрі продовжив його розігрівати, викликаючи подальшу диференціацію: були сформовані внутрішнє ядро із [[Залізо|заліза]] та {{нп|Сульфід заліза(II)|сульфіду заліза||Iron(II) sulfide}} і [[Природні силікати|силікатна]] мантія<ref name=McKinnon2006/><ref name=":19" />. Так Ганімед став повністю диференційованим тілом. Для порівняння, радіоактивне нагрівання недиференційованої Каллісто викликало лише конвекцію в її крижаних надрах, що ефективно їх охолодило і запобігло великомасштабному таненню льоду та швидкій диференціації<ref name="Nagel2004">{{cite journal|last=Nagel|first=K.A|year=2004|title=A model for the interior structure, evolution, and differentiation of Callisto|journal=Icarus|language=en|volume=169|issue=2|pages=402–412|bibcode=2004Icar..169..402N|doi=10.1016/j.icarus.2003.12.019|coauthors=Breuer, D.; Spohn, T.}}</ref>. Процес конвекції на Каллісто викликав лише часткове відділення каменів від льоду<ref name=Nagel2004/>. Наразі Ганімед продовжує повільно охолоджуватися<ref name=":19" />. Тепло, що надходить від ядра та силікатної мантії, дозволяє існувати підземному океану<ref name="Spohn2003">{{cite journal|last=Spohn|first=T.|year=2003|title=Oceans in the icy Galilean satellites of Jupiter?|url=http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Spohn_Schubert_oceans.pdf|deadurl=yes|format=PDF|journal=Icarus|language=en|volume=161|issue=2|pages=456–467|bibcode=2003Icar..161..456S|doi=10.1016/S0019-1035(02)00048-9|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080227015925/http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Spohn_Schubert_oceans.pdf|archivedate=27 лютого 2008|accessdate=12 травня 2016|coauthors=Schubert, G.}}</ref>, а повільне охолодження рідкого ядра, що містить залізо ([[Залізо|Fe]]) і його сполуки (наприклад, [[Сульфіди заліза|FeS]]), викликає конвекцію і підтримує генерацію магнітного поля<ref name=":19" />. Поточний тепловий потік з надр Ганімеда, ймовірно, вищий, ніж у Каллісто<ref name=McKinnon2006/>.

== Орбіта й обертання ==
{{Див. також|Супутники Юпітера}}
Ганімед перебуває на відстані 1&nbsp;070&nbsp;400&nbsp;км від Юпітера, що робить його третім за віддаленістю галілеєвим супутником<ref name="Planetary Society">{{cite web|url=http://www.planetary.org/explore/topics/our_solar_system/jupiter/moons.html|title=Jupiter's Moons|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20060208135716/http://www.planetary.org/explore/topics/our_solar_system/jupiter/moons.html|archivedate=2006-02-08|deadurl=yes|accessdate=2007-12-07|work=The Planetary Society}}</ref>. Йому потрібно сім днів і три години, щоб здійснити повний оберт навколо Юпітера. Як більшість відомих супутників, Ганімед має [[Синхронне обертання|припливне захоплення]]<ref name="The Grand Tour">{{cite book
|title=The Grand Tour: A Traveler's Guide to the Solar System
|last=Miller
|first=Ron
|month=травень
|year=2005
|publisher=Workman Publishing
|edition=3rd
|location=Thailand
|pages=108–114
|language=en
|isbn=978-0-7611-3547-0
|authorlink=Ron Miller (artist and author)
|coauthors=William K. Hartmann
}}</ref>. Його орбіта має невеликий [[Кеплерові елементи орбіти#Нахил|нахил]] до екватора Юпітера та [[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситет]], які квазіперіодично змінюються у зв'язку із віковими збуреннями від Сонця і планет. Ексцентриситет змінюється в діапазоні 0,0009—0,0022, а нахил&nbsp;— в діапазоні 0,05—0,32°<ref name="Musotto2002">{{cite journal|last=Musotto|first=Susanna|year=2002|title=Numerical Simulations of the Orbits of the Galilean Satellites|journal=Icarus|language=en|volume=159|issue=2|pages=500-504|bibcode=2002Icar..159..500M|doi=10.1006/icar.2002.6939|coauthors=Varadi, Ferenc; Moore, William; Schubert, Gerald}}</ref>. Ці орбітальні зміни також спричиняють коливання [[нахил осі обертання|нахилу осі обертання]] (кут між цією віссю і перпендикуляром до площини орбіти) від 0 до 0,33°<ref name=Bills2005>{{cite journal|last=Bills|first=Bruce G.|title=Free and forced obliquities of the Galilean satellites of Jupiter|year=2005|volume=175|issue=1|pages=233–247|doi=10.1016/j.icarus.2004.10.028|bibcode=2005Icar..175..233B|journal=Icarus}}{{ref-en}}</ref>.

[[Файл:Galilean moon Laplace resonance animation uk.gif|[[Орбітальний резонанс]] трьох супутників Юпітера: Ганімеда, [[Європа (супутник)|Європи]] та [[Іо (супутник)|Іо]] (резонанс Лапласа).|thumb]]

Ганімед перебуває в [[Орбітальний резонанс|орбітальному резонансі]] з Європою та Іо: на кожен оберт Ганімеда навколо планети припадає два оберти Європи та чотири оберти Іо<ref name=Musotto2002/><ref name="SPACE.com">{{cite web|url=http://www.space.com/searchforlife/seti_tidal_europa_021003.html|title=High Tide on Europa|work=SPACE.com|accessdate=2007-12-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080724115745/http://www.space.com/searchforlife/seti_tidal_europa_021003.html|archivedate=2008-07-24|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>. Максимальне зближення Іо та Європи відбувається, коли Іо перебуває в [[перицентр]]і, а Європа&nbsp;— в [[апоцентр]]і. З Ганімедом Європа зближується, перебуваючи у своєму перицентрі<ref name=Musotto2002/>. Таким чином, вишиковування в одну лінію всіх цих трьох супутників неможливе. Цей резонанс відомий як резонанс Лапласа<ref name=Showman1997a>{{cite journal|last=Showman|first=Adam P.|coauthors=Malhotra, Renu|title=Tidal Evolution into the Laplace Resonance and the Resurfacing of Ganymede|journal=Icarus|year=1997|volume=127|issue=1|pages=93–111|doi=10.1006/icar.1996.5669|url=http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf|format=PDF|bibcode=1997Icar..127...93S|accessdate=12 травня 2016|archive-date=14 травня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110514231007/http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1997.pdf}}{{ref-en}}</ref>.

Сучасний [[Орбітальний резонанс|резонанс Лапласа]] не здатний збільшити ексцентриситет орбіти Ганімеда<ref name=Showman1997a/>. Сучасне значення [[Ексцентриситет орбіти|ексцентриситету]] становить близько 0,0013, що може бути наслідком його збільшення через резонанс в минулі епохи<ref name="SPACE.com"/>. Але якщо він не збільшується в наш час, то виникає питання, чому він не обнулився через припливну [[Дисипація|дисипацію енергії]] в надрах Ганімеда<ref name=Showman1997a/>. Можливо, останнє збільшення ексцентриситету відбулося недавно&nbsp;— кілька сотень мільйонів років тому<ref name=Showman1997a/>. Оскільки ексцентриситет орбіти Ганімеда відносно невеликий (в середньому 0,0015)<ref name="SPACE.com"/>, припливне розігрівання цього супутника в наш час незначне<ref name=Showman1997a/>. Однак в минулому Ганімед, можливо, міг один або декілька разів пройти через резонанс, подібний до лапласівського, який був здатний збільшити ексцентриситет орбіти до значень 0,01-0,02<ref name=Showman1999/><ref name=Showman1997a/>. Це, ймовірно, викликало суттєве припливне розігрівання надр Ганімеда, що могло стати причиною тектонічної активності, що сформувала нерівний ландшафт<ref name=Showman1999/><ref name=Showman1997a/>.

Є дві гіпотези походження лапласівського резонансу Іо, Європи та Ганімеда. Перша стверджує що він існував з часів появи Сонячної системи<ref name=Peale2002>{{cite journal|last=Peale|first=S.J.|coauthors=Lee, Man Hoi|title=A Primordial Origin of the Laplace Relation Among the Galilean Satellites|journal=Science|year=2002|volume=298|pages=593–597|doi=10.1126/science.1076557|bibcode=2002Sci...298..593P|pmid=12386333|issue=5593|arxiv = astro-ph/0210589}}{{ref-en}}</ref>. Друга ж припускає, що Іо підіймала на Юпітері припливи, що призвело до віддалення її орбіти, доки вона не вступила в резонанс 2:1 з Європою. Після цього [[радіус]] орбіти Іо продовжував збільшуватися, але частина [[Момент імпульсу|кутового моменту]] була передана Європі, що також віддалилася від Юпітера. Процес продовжувався, доки Європа не вступила в резонанс 2:1 з Ганімедом<ref name=Showman1997a/>. Зрештою, радіуси орбіт супутників досягли значень, які відповідали резонансу Лапласа<ref name=Showman1997a/>.

== Фізичні характеристики ==

=== Розміри ===
{{See also|Список об'єктів Сонячної системи за розміром}}
Ганімед посідає дев'яте місце за розміром серед об'єктів Сонячної системи, та десяте&nbsp;— за масою. За розмірами він більший за [[Плутон (карликова планета)|Плутон]] і [[Меркурій (планета)|Меркурій]]. Його діаметр дорівнює 5268&nbsp;км, що на 2% більше, ніж у [[Титан (супутник)|Титана]] (другого за величиною супутника в Сонячній системі) та на 8% більше, ніж у [[Меркурій (планета)|Меркурія]]. Проте середня густина його порівняно низька, тому маса Ганімеда становить лише 45% від маси Меркурія. Не зважаючи на це, серед супутників це все ще найбільша маса. Ганімед перевищує [[Місяць (супутник)|Місяць]] за масою у 2,02 рази<ref>{{cite web|publisher=www2.jpl.nasa.gov|title=Ganymede Fact Sheet|date=|url=http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/ganymede/|accessdate=2010-01-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20091208011731/http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/ganymede/|archivedate=2009-12-08|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref><ref name="nineplanets.org-Ganymede">{{cite web|publisher=nineplanets.org|title=Ganymede|date=31 жовтня 1997|url=http://www.nineplanets.org/ganymede.html|accessdate=2008-02-27|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080304030441/http://www.nineplanets.org/ganymede.html|archivedate=2008-03-04|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref>.

=== Склад ===
[[Файл:Ganymede terrain.jpg|thumb|Різка межа між давнім темним ландшафтом області Ніколсона та молодою яскравою борозною Арпагії.]]
Середня [[густина]] Ганімеда становить {{nobr|1,936 г/см<sup>3</sup>}}. Вважається, він складається з рівних кількостей скельних порід і води (переважно замерзлої)<ref name="Showman1999">{{cite journal|last=Showman|first=Adam P.|year=1999|title=The Galilean Satellites|url=http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1999.pdf|journal=Science|language=en|volume=286|issue=5437|pages=77–84|doi=10.1126/science.286.5437.77|pmid=10506564|archive-url=https://web.archive.org/web/20110514231040/http://www.lpl.arizona.edu/~showman/publications/showman-malhotra-1999.pdf|archive-date=14 травня 2011|accessdate=12 травня 2016|coauthors=Malhotra, Renu}}</ref>. Масова частка льоду становить 46-50%, що дещо нижче, ніж у [[Каллісто (супутник)|Каллісто]]<ref name="Kuskov2005">{{cite journal|last=Kuskov|first=O.L.|year=2005|title=Internal structure of Europa and Callisto|journal=Icarus|volume=177|issue=2|pages=550–569|bibcode=2005Icar..177..550K|doi=10.1016/j.icarus.2005.04.014|coauthors=Kronrod, V.A.}}{{ref-en}}</ref>. В кризі можуть міститися деякі [[Леткі речовини|леткі гази]], такі як [[аміак]]<ref name="Spohn2003" /><ref name=Kuskov2005/>. Точний склад скельних порід Ганімеда невідомий, але він, ймовірно, близький до складу [[Звичайні хондрити|звичайних хондритів]] груп {{li|L-хондрити|text=L|Q=Q2964429}} і {{li|LL-хондрити|text=LL|Q=Q2964430}}, які відрізняються від {{li|H-хондрит|text=H-хондритів|Q=Q2964436}} меншим повним вмістом заліза, меншим вмістом металічного заліза і більшим&nbsp;— оксиду заліза. Співвідношення мас заліза і [[Кремній|кремнію]] на Ганімеді становить 1:1,05-1,27 (для порівняння, у [[Сонце|Сонця]] воно дорівнює 1:1,8).

[[Альбедо]] поверхні Ганімеда становить близько 43%<ref name=Calvin1995/>. Водяний лід є практично по всій поверхні, його масова частка коливається в межах 50-90%. Спектроскопія ближнього інфрачервоного діапазону показала наявність широких [[Спектральна лінія поглинання|ліній поглинання]] водяного льоду на довжинах хвиль 1,04, 1,25, 1,5, 2,0 і 3,0 [[Мікрометр|мкм]]<ref name=Calvin1995>{{cite journal|last=Calvin|first=Wendy M.|coauthors=Clark, Roger N.;Brown, Robert H.; and Spencer John R.|title=Spectra of the ice Galilean satellites from 0.2 to 5 µm: A compilation, new observations, and a recent summary|journal=J.of Geophys. Res.|year=1995|volume=100|issue=E9|pages=19041–19048|bibcode=1995JGR...10019041C|doi=10.1029/94JE03349}}{{ref-en}}</ref>. Світлі ділянки менш рівні та мають більшу кількість льоду у порівнянні з темними<ref name="RESA">{{cite web|url=http://www.resa.net/nasa/ganymede.htm|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071202132022/http://www.resa.net/nasa/ganymede.htm|archivedate=2007-12-02|title=Ganymede: the Giant Moon|work=Wayne RESA|accessdate=2007-12-31|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref>. Аналіз [[Ультрафіолетова спектроскопія|ультрафіолетового]] і ближнього [[Інфрачервоне випромінювання|інфрачервоного]] спектрів з високою [[Роздільна здатність (оптика)|роздільністю]], отриманих космічним апаратом [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]] і наземними інструментами, показав наявність й інших речовин: [[Діоксид вуглецю|вуглекислого газу]], [[Діоксид сірки|діоксиду сірки]] та, можливо, [[ціан]]у, [[Сульфатна кислота|сірчаної кислоти]] й різних [[Органічні речовини|органічних сполук]]<ref name=Showman1999/><ref name=McCord1998>{{cite journal|last=McCord|first=T.B.|coauthors=Hansen, G.V.; Clark, R.N. et al.|title=Non-water-ice constituents in the surface material of the icy Galilelean satellites from Galileo near-infrared mapping spectrometer investigation|journal=J. Of Geophys. Res.|year=1998|volume=103|issue=E4|pages=8603–8626|bibcode=1998JGR...103.8603M|doi=10.1029/98JE00788}}{{ref-en}}</ref>. За результатами місії «Галілео» передбачається наявність на поверхні деякої кількості [[Толіни|толінів]]<ref>{{стаття|автор=T. B. McCord et al.|назва=Organics and Other Molecules in the Surfaces of Callisto and Ganymede|посилання=http://tigger.uic.edu/~fkenig/private/private_2/AstrobioLOE/McCordetal.pdf|мова=en|видання=[[Science]]|рік=1997|volume=278|номер=5336|pages=271–275|doi=10.1126/science.278.5336.271|issn=0036-8075|arxiv=|accessdate=2016-05-13|archivedate=2014-04-29|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140429044925/http://tigger.uic.edu/~fkenig/private/private_2/AstrobioLOE/McCordetal.pdf}}{{ref-en}}</ref>. Результати «Галілео» також показали наявність на поверхні Ганімеда [[Сульфат магнію|сульфату магнію]] (MgSO<sub>4</sub>) і, можливо, [[Сульфат натрію|сульфату натрію]] (Na<sub>2</sub>SO<sub>4</sub>)<ref name="The Grand Tour" /><ref name=McCord2001>{{cite journal|last=McCord|first=Thomas B.|coauthors=Hansen, Gary B.; Hibbitts, Charles A.|title=Hydrated Salt Minerals on Ganymede's Surface: Evidence of an Ocean Below|journal=Science|year=2001|volume=292|pages=1523–1525|doi=10.1126/science.1059916|bibcode=2001Sci...292.1523M|pmid=11375486|issue=5521}}{{ref-en}}</ref>. Ці солі могли утворитися в підземному океані<ref name=McCord2001/>.

Поверхня Ганімеда асиметрична. Ведуча півкуля (повернута в бік руху супутника по орбіті) світліша, ніж ведена<ref name=Calvin1995/>. На веденій півкулі Ганімеда більше діоксиду сірки<ref name=Domingue1996>{{cite journal|last=Domingue|first=Deborah|coauthors=Lane, Arthur; Moth, Pimol|title= Evidence from IUE for Spatial and Temporal Variations in the Surface Composition of the Icy Galilean Satellites|journal=Bulletin of the American Astronomical Society|year=1996|volume=28|page=1070|bibcode=1996DPS....28.0404D|language=en}}</ref><ref name=Domingue1998>{{cite journal|last=Domingue|first=Deborah L.|coauthors= Lane, Arthur L.; Beyer, Ross A.|title=IEU's detection of tenuous SO<sub>2</sub> frost on Ganymede and its rapid time variability|journal=Geophys. Res. Lett.|year=1998|volume=25|issue=16|pages=3,117–3,120|doi=10.1029/98GL02386|bibcode=1998GeoRL..25.3117D|language=en}}</ref>. Кількість вуглекислого газу на обидвох півкулях однакова, але його немає поблизу полюсів<ref name=McCord1998/><ref name=Hibbitts2003>{{cite journal|last=Hibbitts|first=C.A.|coauthors= Pappalardo, R.; Hansen, G.V.; McCord, T.B.|title=Carbon dioxide on Ganymede|journal=J.of Geophys. Res.|year=2003|volume=108|issue=E5|pages=5,036|doi=10.1029/2002JE001956|bibcode=2003JGRE..108.5036H}}{{ref-en}}</ref>. [[Метеоритний кратер|Ударні кратери]] на Ганімеді (крім одного) не показують збагачення вуглекислим газом, що також відрізняє цей супутник від Каллісто. Підземні запаси вуглекислого газу на Ганімеді були, ймовірно, вичерпані ще в минулому<ref name=Hibbitts2003/>.

=== Поверхня ===
{{Main base|{{нп|Список кратерів Ганімеда|||List of craters on Ganymede}}}}
[[Файл:PIA00081 Ganymede Voyager 2 mosaic.jpg|thumb|Мозаїка з фотографій веденої півкулі Ганімеда. Темна давня зона у верхньому правому куті&nbsp;— {{нп|область Галілея||en|Galileo Regio}}. Її відділяють від області Маріуса (меншої темної області ліворуч) світлі {{нп|вибоїни Урук|||Uruk Sulcus}}. Яскрава промениста структура знизу&nbsp;— свіжий лід, викинутий при появі відносно молодого кратера Осіріс.]]
[[Файл:Ganymede-moon.jpg|thumb|Зображення веденої півкулі Ганімеда, зроблене з космічного апарата «Галілео» (кольори підсилені)<ref>{{Cite web|url=http://spaceflightnow.com/news/n0012/29ganyflyby/|title=Galileo has successful flyby of Ganymede during eclipse|website=Spaceflight Now|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20071015130517/http://spaceflightnow.com/news/n0012/29ganyflyby/|archive-date=15 жовтня 2007|access-date=19 січня 2008}}</ref>. У правому нижньому куті видно яскраві промені кратера Ташмет, а у верхньому правому&nbsp;— велике поле викидів з кратера Хершеф. Частина темної області Ніколсона розташовується знизу ліворуч. Згори праворуч вона межує з борознами Гарпагія.]]
[[Файл:Moon Ganymede by NOAA.jpg|thumb|Фото Ганімеда (по центру меридіан {{nobr|45° зх. д.}}). Темні ділянки&nbsp;— область Перрайна (згори) та область Ніколсона (знизу); променисті кратери&nbsp;— Трос (згори праворуч) і Чісті (знизу ліворуч).]]
[[Файл:PIA00357 Bright Halo Impact Crater on Ganymede.jpg|thumb|Світлі і темні регіони на поверхні Ганімеда.]]
Поверхня Ганімеда є сумішшю ділянок двох типів: дуже давніх сильно [[Метеоритний кратер|кратерованих]] темних областей та дещо молодших світлих областей, покритих борознами, канавками та гребенями. Темні ділянки поверхні займають близько {{nobr|1/3}} всієї площі<ref>{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2007/pdf/1098.pdf
|title=A Global Geologic Map of Ganymede
|last=Petterson
|first=Wesley
|last2=Head
|first2=James W.
|last3=Collins
|first3=Geoffrey C.
|last4=Pappalardo
|first4=Robert T.
|last5=Prockter
|first5=Louise M.
|last6=Lucchitta
|first6=Baerbel K.
|year=2007
|publisher=Lunar and Planetary Science
|volume=XXXVIII
|pages=1098
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050809/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2007/pdf/1098.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref> та містять глини й органічні речовини, що може вказувати на склад [[Планетозималь|планетозималей]], з яких утворилися супутники Юпітера<ref name=":20">{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/outerplanets2001/pdf/4065.pdf
|title=The Grandeur of Ganymede: Suggested Goals for an Orbiter Mission
|last=Pappalardo
|first=R. T.
|last2=Khurana
|first2=K.K.
|last3=Moore
|first3=W.B.
|year=2001
|publisher=Lunar and Planetary Science
|volume=XXXII
|pages=4062
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050808/http://www.lpi.usra.edu/meetings/outerplanets2001/pdf/4065.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=13 транвя 2016
}}</ref>.

Досі невідомо, що викликало нагрівання, необхідне для формування борознистої поверхні Ганімеда. За сучасними уявленнями, така поверхня&nbsp;— наслідок [[Тектоніка|тектонічних]] процесів<ref name=Showman1999/>. [[Кріовулканізм]] відіграє, ймовірно, другорядну роль, якщо відіграє взагалі<ref name=Showman1999/>. Нестабільні орбітальні резонанси, через які проходив супутник, могли стати причиною [[Припливне нагрівання|припливного нагрівання]]. Воно необхідне для тектонічних рухів, що й викликали у [[Літосфера|літосфері]] Ганімеда сильні напруження. Припливна деформація льодів могла розігріти надра Ганімеда та викликати напруження в літосфері, що призвело до появи тріщин, [[горст]]ів і [[грабен]]ів. При цьому на 70&nbsp;% площі супутника була стерта стара темна поверхня<ref name=Showman1999/><ref name=":18">{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2007/pdf/2020.pdf
|title=Ganymede's orbital and thermal evolution and its effect on magnetic field generation
|last=Showman
|first=A.P.
|last2=Bland
|first2=M.T.
|last3=Tobie
|first3=G.
|month=березень
|year=2007
|publisher=Lunar and Planetary Science Conference
|volume=38
|pages=2020
|language=en
|bibcode=2007LPI....38.2020B
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050813/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2007/pdf/2020.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref>. Формування борознистої поверхні також може бути пов'язане з раннім формуванням ядра супутника та наступним припливним розігріванням його надр, що, своєю чергою, викликало збільшення Ганімеда на 1-6&nbsp;% завдяки [[Теплове розширення|тепловому розширенню]] та [[Фазовий перехід|фазовим переходам]] у льоді<ref name=Showman1999/>. Можливо, в ході наступної еволюції від ядра до поверхні підіймалися [[плюм]]и з розігрітої води, викликаючи деформації літосфери<ref>{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2001/pdf/1781.pdf
|title=Rise of Deep Melt into Ganymede's Ocean and Implications for Astrobiology
|last=Barr
|first=A.C.
|last2=Pappalardo
|first2=R.T.
|last3=Stevenson
|first3=David J.
|year=2001
|publisher=Lunar and Planetary Science Conference
|volume=32
|pages=1781
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050810/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2001/pdf/1781.pdf
|archive-date=27 березня 2007
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref>. Найімовірніше сучасне джерело тепла в надрах супутника&nbsp;— [[Радіоактивність|радіоактивне нагрівання]], яке може частково забезпечити існування підповерхневого водного океану. Моделювання показує, що якби ексцентриситет орбіти Ганімеда був на порядок більшим від сучасного (що, можливо, було в минулому), припливне нагрівання могло бути сильнішим від радіоактивного<ref>{{Cite book
|url=http://www.cosis.net/abstracts/EGU04/05114/EGU04-J-05114.pdf
|title=Internal Structure and Tidal Heating of Ganymede
|last=Huffmann
|first=H.
|last2=Sohl
|first2=F.
|last3=Spohn
|first3=T.
|year=2004
|publisher=European Geosciences Union, Geophysical Research Abstracts
|volume=6
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050805/http://www.cosis.net/abstracts/EGU04/05114/EGU04-J-05114.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref>.

[[Файл:Craters on Ganymede.jpg|thumb|Кратери {{li|Гула (кратер)|Гула|Q12766523}} та {{li|Ахелой (кратер)|Ахелой|Q4673597}} (нижче). У кожного видно «вал» і «п'єдестал» із викидів.]]
Ударні кратери є на ділянках поверхні обох типів, але в темних областях їх особливо багато: ці області насичені кратерами та, мабуть, їх рельєф формувався переважно саме зіткненнями<ref name=Showman1999/>. На яскравих борознистих ділянках кратерів набагато менше, і вони не відіграли значної ролі в еволюції рельєфу<ref name=Showman1999/>. Щільність кратерування темних ділянок вказує на вік 4&nbsp;млрд років (як і в материкових областей [[Місяць (супутник)|Місяця]]). Світлі ділянки молодші, але наскільки&nbsp;— невідомо<ref name=":1">{{Cite book
|url=http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Zahnle_etal_1998.pdf
|title=Cratering Rates on the Galilean Satellites
|last=Zahlne
|first=K.
|last2=Dones
|first2=L.
|year=1998
|publisher=Icarus
|volume=136
|pages=202–222
|language=en
|bibcode=1998Icar..136..202Z
|doi=10.1006/icar.1998.6015
|pmid=11878353
|archive-url=https://web.archive.org/web/20080227015923/http://lasp.colorado.edu/icymoons/europaclass/Zahnle_etal_1998.pdf
|archive-date=27 лютого 2008
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref>. Особливої інтенсивності кратерування поверхні Ганімеда (як і Місяця) досягло близько 3,5-4&nbsp;млрд років тому<ref name=":2">{{Cite book
|title=Дослідження поверхні супутників і кілець планет-гігантів
|last=Відьмаченко
|first=А.П.
|last2=Мороженко
|first2=О.В.
|year=2012
|publisher=Головна астрономічна обсерваторія НАН України
|location=Київ
|pages=36–40
|isbn=978-966-02-6520-2
}}</ref><ref name=":1" />. Якщо ці дані точні, то більшість ударних кратерів залишилася з тієї епохи<ref name="nineplanets.org-Ganymede"/>. Деякі кратери перетнуті борознами, а деякі утворилися поверх більш давніх борозен. Місцями трапляються відносно молоді кратери з променями викидів, що розходяться від них<ref name="nineplanets.org-Ganymede"/><ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170211103518/http://www.lpi.usra.edu/resources/outerp/gany.html|title=Ganymede|date=1997|publisher=Lunar and Planetary Institute|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20170211103518/http://www.lpi.usra.edu/resources/outerp/gany.html|archive-date=11 лютого 2017|access-date=14 листопада 2016}}</ref>. Кратери Ганімеда більш плоскі, ніж кратери на Меркурії чи Місяці. Ймовірно, причиною цього є невисока міцність крижаної кори Ганімеда, яка згладжується під дією сили тяжіння. Давні кратери, які майже повністю згладжені (своєрідні «привиди» кратерів) відомі як {{нп|Палімпсест (планетологія)|палімпсести||Palimpsest (planetary astronomy)}}<ref name="nineplanets.org-Ganymede"/>. Одним із найбільших палімпсестів Ганімеда є {{нп|факула Мемфіс|||Memphis Facula}} діаметром 360&nbsp;км.

Одна з примітних геоструктур Ганімеда&nbsp;— темна ділянка, що називається {{нп|Область Галілея|областю Галілея|en|Galileo Regio}}, де видно сітку зі спрямованих у різні боки борозен. Ймовірно, своєю появою цей регіон зобов'язаний періоду бурхливої геологічної активності супутника<ref name=":2" /><ref>{{Cite book
|title=Geological evolution of Galileo Regio
|last=Casacchia
|first=R.
|last2=Storm
|first2=R.G.
|year=1984
|series=2
|publisher=Journal of Geophysical Research
|volume=89
|pages=B412–B428
|language=en
|bibcode=1984LPSC...14..419C
|doi=10.1029/JB089iS02p0B419
}}</ref>.

На Ганімеді є полярні шапки, які, ймовірно, складаються з [[Іній|водяного інею]]. Вони покривають широти вище 40°<ref name="The Grand Tour"/>. Вперше їх спостерігали при прольоті [[Космічний апарат|КА]] «[[Вояджер]]». Ймовірно, полярні шапки утворені молекулами води, вибитими з поверхні при бомбардуванні частинками плазми. Такі [[Молекула|молекули]] могли мігрувати з низьких широт на високі завдяки різниці температур. Але результати розрахунків та спостережень дозволяють робити висновок, що вони скоріш походили з найбільш полярних областей<ref>{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/kkhurana/Publications/ICURUS2007.pdf
|title=The origin of Ganymede's polar caps
|last=Khurana
|first=Krishan K.
|last2=Pappalardo
|first2=Robert T.
|last3=Murphy
|first3=Nate
|last4=Denk
|first4=Tilmann
|year=2007
|series=1
|publisher=Icarus
|volume=191
|pages=193–202
|language=en
|bibcode=2007Icar..191..193K
|doi=10.1016/j.icarus.2007.04.022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924033240/http://www.igpp.ucla.edu/people/kkhurana/Publications/ICURUS2007.pdf
|archive-date=24 вересня 2015
}}</ref>. Наявність у Ганімеда власної магнітосфери призводить до того, що заряджені частинки інтенсивно бомбардують лише слабко захищені&nbsp;— полярні&nbsp;— області. Утворена водяна пара осаджується переважно в найхолодніших місцях цих же областей<ref>{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/kkhurana/Publications/ICURUS2007.pdf
|title=The origin of Ganymede's polar caps
|last=Khurana
|first=Krishan K.
|last2=Pappalardo
|first2=Robert T.
|last3=Murphy
|first3=Nate
|last4=Tillman
|first4=Denk
|year=2007
|series=1
|publisher=Icarus
|volume=191
|pages=193–202
|language=en
|bibcode=2007Icar..191..193K
|doi=10.1016/j.icarus.2007.04.022
|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924033240/http://www.igpp.ucla.edu/people/kkhurana/Publications/ICURUS2007.pdf
|archive-date=24 вересня 2015
|access-date=14 листопада 2016
}}</ref>.

{{wide image|Ganymede-JupiterMoon-GeologicMap-SIM3237-20140211.png|800px|{{center|[[Геологічна карта]] Ганімеда (11&nbsp;лютого 2014&nbsp;року).}}}}

=== Внутрішня будова ===
Внутрішня структура Ганімеду диференційована. У його надрах — порівняно невелике ядро з [[Сульфіди заліза|феруму сульфіда]] та заліза, оточене товстою [[Мантія планети|мантією]] із [[силікати|силікатів]]. Над мантією простягається шар м'якого [[лід|льоду]], або океан рідкої води, подібний океану на [[Європа (супутник)|Європі]]<ref name="Showman1999" /><ref name=":3">{{Cite book
|title=Implications from Galileo Observations on the Interior Structure and Chemistry of the Galilean Satellites
|last=Sohl
|first=F.
|last2=Spohn
|first2=T.
|last3=Breuer
|first3=D.
|last4=Nagel
|first4=K.
|year=2002
|series=1
|publisher=Icarus
|volume=157
|pages=104–119
|language=en
|bibcode=2002Icar..157..104S
|doi=10.1006/icar.2002.6828
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://doi.org/10.1111%2Fmaps.12952
|title=Thermal evolution of trans-Neptunian objects, icy satellites, and minor icy planets in the early solar system
|last=Bhatia
|first=G.K.
|last2=Sahijpal
|first2=S.
|year=2017
|publisher=Meteoritics & Planetary Science
|volume=52
|pages=2470–2490
|language=en
|bibcode=2017M&PS...52.2470B
|doi=10.1111/maps.12952
}}</ref>. Однак поверхня являє собою тверду льодову оболонку. Точна товщина різних шарів усередині Ганімеда залежить від передбачуваного складу силікатів (фракція [[олівін]]у та [[Піроксени|піроксену]]) та кількості [[сірка|сірки]] в ядрі<ref name="Kuskov2005" /><ref name=":3" /><ref>{{Cite book
|url=http://www.cosis.net/abstracts/EGU05/01892/EGU05-J-01892.pdf
|title="Internal Structure of Icy Satellites of Jupiter"
|last=Kuskov
|first=O.L.
|last2=Kronrod
|first2=V.A.
|last3=Zhidikova
|first3=A.P.
|year=2005
|publisher=Geophysical Research Abstracts
|volume=7
|pages=01892
|language=en
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050809/http://www.cosis.net/abstracts/EGU05/01892/EGU05-J-01892.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=21 січня 2008
}}</ref><ref>{{Cite book
|title=Internal Structure of Icy Satellites of Jupiter
|last=Kuskov
|first=O.L.
|last2=Kronrod
|first2=V.A.
|last3=Zhidikova
|first3=A.P.
|month=травень
|year=2010
|publisher=Planetary Science
|volume=19
|pages=365–376
|language=en
|bibcode=2010aogs...19..365K
|doi=10.1142/9789812838162_0028
|isbn=9789812838162
}}</ref>. Серед твердих тіл Сонячної системи Ганімед має найнижчий {{Не перекладено|Фактор моменту інерції|фактор|en|Moment of inertia factor}} [[Момент інерції|моменту інерції]], що становить 0,31<ref name="Showman1999" />. Це є наслідком його значного вмісту води та повністю диференційованої структури.

=== Підземний океан ===
Вчені підрахували, що під корою на глибині 150&nbsp;км знаходиться шар океану завтовшки 100 км&nbsp;— у 10 раз глибший, ніж океани Землі. У 1970-х роках вчені NASA вперше запідозрили наявність підповерхневого океану між двома шарами льоду Ганімеда, одним шаром на поверхні, а іншим під рідким океаном і над скелястою мантією з силікатів<ref name="Showman1999" /><ref name=":4">{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?release=2014-138|title=Ganymede May Harbor 'Club Sandwich' of Oceans and Ice|last=Clavin|first=Whitney|date=1 травня 2014|website=Jet Propulsion Laboratory|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200131231329/https://www.jpl.nasa.gov/news/news.php?release=2014-138|archive-date=31 січня 2020|access-date=1 травня 2014}}</ref><ref name=":3" /><ref>{{Cite book
|url=http://bowfell.geol.ucl.ac.uk/~lidunka/EPSS-papers/pete2.pdf
|title=Non-Newtonian stagnant lid convection and the thermal evolution of Ganymede and Callisto
|last=Freeman
|first=J.
|year=2006
|series=1
|publisher=Planetary and Space Science
|volume=54
|pages=2–14
|language=en
|bibcode=2006P&SS...54....2F
|doi=10.1016/j.pss.2005.10.003
|archive-url=https://web.archive.org/web/20070824155106/http://bowfell.geol.ucl.ac.uk/~lidunka/EPSS-papers/pete2.pdf
|archive-date=24 серпня 2007
}}</ref><ref name=":5">{{Cite web|url=http://earthsky.org/space/underground-ocean-on-jupiters-largest-moon|title=Underground ocean on Jupiter's largest moon|date=15 березня 2015|website=Earthsky|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20191011045129/https://earthsky.org/space/underground-ocean-on-jupiters-largest-moon|archive-date=11 жовтня 2011|access-date=14 серпня 2015}}</ref>. У 1990-х роках в ході місії NASA [[Галілео (космічний апарат)|«Галілео»]], апарат пролетів повз Ганімед та виявив ознаки підземного океану<ref name=":6">{{Cite web|url=https://www.nytimes.com/2015/03/13/science/space/suddenly-it-seems-water-is-everywhere-in-solar-system.html|title=Suddenly, It Seems, Water Is Everywhere in Solar System|last=Chang|first=Kenneth|date=12 березня 2015|website=[[Нью-Йорк таймс|New York Times]]|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200509080640/https://www.nytimes.com/2015/03/13/science/space/suddenly-it-seems-water-is-everywhere-in-solar-system.html|archive-date=9 травня 2020|access-date=12 березня 2015}}</ref>. У 2014 році було опубліковано аналіз, в якому було враховано [[Термодинаміка|термодинаміку]] води та вплив солі. З результатів аналізу вчені припуситли, що Ганімед може мати кілька шарів океану, розділених різними {{li|Фази льоду|text=фазами льоду|Q=Q125745585}}, з найнижчим шаром рідини, що примикає до мантії<ref name=":4" /><ref name=":26">{{Cite book
|title=Ganymede's internal structure including thermodynamics of magnesium sulfate oceans in contact with ice
|last=Vance
|first=Steve
|last2=Bouffard
|first2=Mathieu
|last3=Choukroun
|first3=Mathieu
|last4=Sotina
|first4=Christophe
|month=квітень
|year=2014
|publisher=Planetary and Space Science
|volume=96
|pages=62–70
|language=en
|bibcode=2014P&SS...96...62V
|doi=10.1016/j.pss.2014.03.011
}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://phys.org/news/2015-03-hubble-underground-ocean-jupiter-largest.html|title=Hubble observations suggest underground ocean on Jupiter's largest moon Ganymede|website=NASA|publisher=PhysOrg|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20220328173030/https://phys.org/news/2015-03-hubble-underground-ocean-jupiter-largest.html|archive-date=28 березня 2022|access-date=13 березня 2015}}</ref>. Контакт води та скелястої поверхні мантії може бути важливим фактором у [[Абіогенез|зародженні життя]]. Також зазначається, що екстремальні глибини (~800&nbsp;км до скелястого «морського дна») означають, що температура на дні конвективного ([[Адіабатичний процес|адіабатичного]]) океану може бути на 40 K (-233.15 C°) вищою, ніж температура на межі льоду та води.

У березні 2015 року вчені повідомили, що вимірювання руху полярних сяйв за допомогою космічного [[Габбл (телескоп)|телескопа Габбл]] підтвердили наявність на Ганімеді підповерхневого океану<ref name=":6" />. Великий солоний океан впливає на магнітне поле Ганімеда, отже, і на його [[Полярне сяйво|полярні сяйва]]<ref name=":25">{{Cite web|url=http://www.nasa.gov/press/2015/march/nasa-s-hubble-observations-suggest-underground-ocean-on-jupiters-largest-moon/#.VQJhMM26t0s|title=NASA's Hubble Observations Suggest Underground Ocean on Jupiter's Largest Moon|last=Staff|date=12 березня 2015|website=NASA news|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20191105035942/https://www.nasa.gov/press/2015/march/nasa-s-hubble-observations-suggest-underground-ocean-on-jupiters-largest-moon/#.VQJhMM26t0s|archive-date=5 листопада 2019|access-date=15 березня 2015}}</ref><ref name=":7">{{Cite web|url=http://phys.org/news/2015-03-hubble-underground-ocean-jupiter-largest.html|title=Hubble observations suggest underground ocean on Jupiter's largest moon Ganymede|date=12 березня 2015|website=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20220328173030/https://phys.org/news/2015-03-hubble-underground-ocean-jupiter-largest.html|archive-date=28 березня 2022|access-date=13 березня 2015}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.sciencedaily.com/releases/2015/03/150312112112.htm|title=Underground ocean on Jupiter's largest moon, Ganymede|website=ScienceDaily|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20181116100344/https://www.sciencedaily.com/releases/2015/03/150312112112.htm|archive-date=16 листопада 2018|access-date=9 березня 2018}}</ref><ref>{{Cite book
|url=http://kth.diva-portal.org/smash/get/diva2:814598/FULLTEXT01
|title="The Search for a Subsurface Ocean in Ganymede with Hubble Space Telescope Observations of its Auroral Ovals
|last=Saur
|first=Joachim
|last2=Duling
|first2=Stefan
|last3=Roth
|first3=Lorenz
|last4=Jia
|first4=Xianzhe
|last5=Strobel
|first5=Darrell F.
|last6=Feldman
|first6=Paul D.
|last7=Christensen
|first7=Ulrich R.
|last8=Retherford
|first8=Kurt D.
|last9=McGrath
|first9=Melissa A.
|year=2015
|series=3
|publisher=Journal of Geophysical Research: Space Physics
|volume=120
|pages=1715–1737
|language=en
|bibcode=2015JGRA..120.1715S
|doi=10.1002/2014JA020778
|archive-url=https://web.archive.org/web/20180720185410/http://kth.diva-portal.org/smash/get/diva2:814598/FULLTEXT01
|archive-date=20 липня 2018
|access-date=25 серпня 2019
}}</ref>. Докази свідчать про те, що океани Ганімеда можуть бути найбільшими у всій Сонячній системі<ref>{{Cite web|url=https://www.scientificamerican.com/article/overlooked-ocean-worlds-fill-the-outer-solar-system/|title=Overlooked Ocean Worlds Fill the Outer Solar System|last=Wenz|first=John|website=Scientific American|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20181226133924/https://www.scientificamerican.com/article/overlooked-ocean-worlds-fill-the-outer-solar-system/|archive-date=26 грудня 2018|access-date=6 січня 2018}}</ref>. Пізніше ці спостереження були підтверджені [[Юнона (космічний апарат)|апаратом «Юнона»]], що виявив солі та інші сполуки на поверхні Ганімеда, включаючи {{Не перекладено|Гідрогаліт|гідрогаліт|en|Hydrohalite}}, [[хлорид амонію]], [[гідрокарбонат натрію]] та, можливо, аліфатичні [[альдегіди]]<ref>{{Cite web|url=https://www.earth.com/news/jupiters-moon-ganymede-has-huge-internal-ocean-and-salty-surface/|title=Ganymede moon has a huge internal ocean and salty surface|website=Earth.com|language=en|access-date=18 листопада 2023}}</ref>. Ці сполуки потенційно були відкладені з океану Ганімеда під час минулих подій, пов'язаних зі спливанням на поверхню. Було виявлено, що вони найбільш поширені в нижніх широтах Ганімеда, захищених його маленькою магнітосферою. У результаті цих відкриттів з'явилося все більше припущень щодо потенційної придатності для проживання океану Ганімеда<ref name=":5" /><ref>{{Cite web|url=https://www.independent.co.uk/news/science/ganymede-oceans-on-jupiters-moon-could-have-been-home-to-alien-life-10106286.html|title=Ganymede: oceans on Jupiter's moon could have been home to alien life|last=Driffin|first=Andrew|date=13 березня 2015|website=The Independent|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20150313232038/https://www.independent.co.uk/news/science/ganymede-oceans-on-jupiters-moon-could-have-been-home-to-alien-life-10106286.html|archive-date=13 березня 2015|access-date=19 лютого 2019}}</ref>.

=== Атмосфера та іоносфера ===
1972&nbsp;року група індійських, британських та американських астрономів, працюючи в [[Індонезія|індонезійській]] [[Обсерваторія Босхи|обсерваторії імені Босси]], повідомила про виявлення у супутника тонкої атмосфери під час спостереження [[Покриття (астрономія)|покриття]] ним зорі<ref name=":8">{{Cite book
|title=Atmosphere of Ganymede from its occultation of SAO 186800 on 7 June 1972
|last=Carlson
|first=R.W.
|last2=Bhattacharyya
|first2=J.C.
|last3=Smith
|first3=B.A.
|last4=Johnson
|first4=T.V.
|last5=Hidayat
|first5=B.
|last6=Smith
|first6=S.A.
|last7=Taylor
|first7=G.E.
|last8=O'Leary
|first8=B.
|last9=Brinkmann
|first9=R.T.
|month=жовтень
|year=1997
|publisher=Science
|language=en
|bibcode=1973Sci...182...53C
|doi=10.1126/science.182.4107.53
|pmid=17829812
}}</ref>. Вони оцінили приповерхневий тиск атмосфери в {{nobr|0,1 [[Паскаль (одиниця)|Па]]}}<ref name=":8" />. Однак 1979 року КА «[[Вояджер-1]]» спостерігав покриття Ганімедом зорі ([[Каппа Центавра|κ&nbsp;Центавра]]) і отримав результати, що поставили під сумнів потенційне значенняя тиску.<ref>{{Cite book
|url=http://www-personal.umich.edu/~atreya/Articles/1981_Overview_Voyager.pdf
|title=Overview of the Voyager Ultraviolet Spectrometry Results through Jupiter Encounter
|last=Broadfoot
|first=A.L.
|last2=Sandel
|first2=B.R.
|last3=Shemansky
|first3=D.E.
|last4=McConnell
|first4=J.C.
|last5=Smith
|first5=G.R.
|last6=Holberg
|first6=J.B.
|last7=Atreya
|first7=S.K.
|last8=Donahue
|first8=T.M.
|last9=Strobel
|first9=D.F.
|month=вересня
|year=1981
|publisher=Journal of Geophysical Research
|volume=86
|pages=8259—8284
|language=en
|bibcode=1981JGR....86.8259B
|doi=10.1029/JA086iA10p08259
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050807/http://www-personal.umich.edu/~atreya/Articles/1981_Overview_Voyager.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=15 листопада 2016
}}</ref>. Ці спостереження виконувалися в [[Ультрафіолетове випромінювання|дальньому ультрафіолеті]] на [[Довжина хвилі|довжинах хвиль]] менше ніж 200&nbsp;[[Нанометр|нм]], і вони були набагато чутливіші до наявності газів, ніж вимірювання 1972&nbsp;року у [[Світло|видимому випромінюванні]]. Ніякої атмосфери датчики «Вояджера» не виявили. Верхня межа концентрації виявилася на рівні {{nowrap|1,5{{Esp|9}} частинок/см<sup>3</sup>}}, що відповідає приповерхневому тиску менше ніж {{nobr|2,5 мкПа}}<ref name=":7" />. А це майже на 5 порядків менше, ніж оцінка 1972&nbsp;року<ref name=":7" />.

1995&nbsp;року в Ганімеда все ж була виявлена дуже слабка [[Кисень|киснева]] атмосфера ([[екзосфера]]), дуже схожа на знайдену в [[Європа (супутник)|Європи]]<ref name=":2" />. Ці дані були отримані телескопом [[Габбл (телескоп)|Габбла]]<ref name=":9">{{Cite book
|title=The Far-Ultraviolet Oxygen Airglow of Europa and Ganymede
|last=Hall
|first=D.T.
|last2=Feldman
|first2=P.D.
|last3=McGrath
|first3=M.A.
|last4=Strobel
|first4=D.F.
|month=березень
|year=1998
|series=1
|publisher=The Astrophysical Journal
|volume=499
|pages=475—481
|language=en
|bibcode=1998ApJ...499..475H
|doi=10.1086/305604
}}</ref><ref name=":10">{{Cite web|url=http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/hst7.html|title=Hubble Finds Thin Oxygen Atmosphere on Ganymede|date=жовтень 1996|website=Jet Propulsion Laboratory|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20090504072525/http://www2.jpl.nasa.gov/galileo/hst7.html|archive-date=4 травня 2009|access-date=15 січня 2008}}</ref>. Йому вдалося розрізнити слабке [[Власне світіння атмосфери|світіння]] атомарного кисню в дальньому ультрафіолеті (на довжині хвиль {{nobr|130,4 нм}} і {{nobr|135,6 нм}}). Таке світіння виникає, коли молекулярний кисень розпадається на атоми при зіткненнях з електронами<ref name=":9" />, що є достатньо переконливим підтвердженням існування нейтральної атмосфери з молекул O<sub>2</sub>. Її концентрація, ймовірно, перебуває в діапазоні {{nowrap|1,2{{Esp|8}}—7{{Esp|8}} частинок/см<sup>3</sup>}}, що відповідає приповерхневому тиску {{nowrap|0,2—1,2 мкПа}}<ref name=":9" />. Такі значення узгоджуються з верхньою межею, встановленою «Вояджером» 1981&nbsp;року. Кисень не є доказом наявності на супутнику життя. Вважається, що він виникає, коли водяний лід на поверхні Ганімеда розділяється на водень і кисень радіацією (водень швидше виноситься у космос через низьку атомну масу)<ref name=":10" />. Світіння атмосфери Ганімеда, як і Європи, неоднорідне. «Габбл» спостерігав дві яскраві плями, розташовані у північній та південній півкулях біля широт ±50°, що точно відповідає межі між закритими та відкритими лініями магнітосфери Ганімеда<ref name=":12">{{Cite book
|title=HST/STIS Ultraviolet Imaging of Polar Aurora on Ganymede.
|last=Feldman
|first=Pail D.
|last2=McGrath
|first2=Melissa A.
|last3=Strobel
|first3=Darell F.
|last4=Moos
|first4=H. Warren
|last5=Retherford
|first5=Kurt D.
|last6=Wolven
|first6=Btian C.
|month=червень
|year=2000
|series=2
|publisher=The Astrophysical Journal
|volume=535
|pages=1085—1090
|language=en
|arxiv=astro-ph/0003486
|bibcode=2000ApJ...535.1085F
|doi=10.1086/308889
}}</ref>. Яскраві плями, можливо, є [[Полярне сяйво|полярними сяйвами]], викликаними напливом плазми вздовж відкритих [[Силова лінія|силових ліній]] магнітного поля супутника<ref>{{Cite book
|title=Polar "Caps" on Ganymede and Io Revisited.
|last=Johnson
|first=R.E.
|year=1997
|series=2
|publisher=Icarus
|volume=128
|pages=469—471
|language=en
|bibcode=1997Icar..128..469J
|doi=10.1006/icar.1997.5746
}}</ref>.

[[Файл:Map of temparatureof ganymede.jpg|thumb|Карта температур на Ганімеді]]
Існування нейтральної атмосфери передбачає й існування в супутника [[Іоносфера|іоносфери]], тому що молекули кисню іонізуються зіткненнями зі швидкими [[електрон]]ами, що прибувають із магнітосфери<ref name=":13">{{Cite book
|title=Energetic particles observations near Ganymede
|last=Paranicas
|first=C.
|last2=Paterson
|first2=W.R.
|last3=Cheng
|first3=A.F.
|last4=Mauk
|first4=B.H.
|last5=McEntire
|first5=R.W.
|last6=Frank
|first6=L.A.
|last7=Williams
|first7=D.J.
|month=серпень
|year=1999
|series=A8
|publisher=Journal of Geophysical Research
|volume=104
|pages=17, 459—17, 469
|language=en
|bibcode=1999JGR...10417459P
|doi=10.1029/1999JA900199
}}</ref>, і сонячним жорстким ультрафіолетом. Однак природа іоносфери Ганімеда така ж спірна, як і природа атмосфери. Деякі заміри «Галілео» показали підвищену щільність електронів поблизу від супутника, що може вказувати на наявність іоносфери, в той час як інші спроби її зафіксувати зазнали невдачі<ref name=":11">{{Cite book
|url=http://www.tau.ac.il/~arkee/ganymop.ps
|title=The ionosphere of Ganymede
|last=Eviatar
|first=Aharon
|last2=Vasyliūnas
|first2=Vytenis M.
|last3=Gurnett
|first3=Donald A.
|month=березень
|year=2001
|series=3–4
|publisher=Planetary and Space Science
|volume=49
|pages=327—336
|language=en
|bibcode=2001P&SS...49..327E
|doi=10.1016/S0032-0633(00)00154-9
|archive-url=https://web.archive.org/web/20110514044301/http://www.tau.ac.il/~arkee/ganymop.ps
|archive-date=14 травня 2011
|access-date=12 травня 2016
}}</ref>. Концентрація електронів поблизу поверхні за різними оцінками коливається в діапазоні від 400 до 2500&nbsp;см<sup>−3</sup><ref name=":11" />. Станом на 2008&nbsp;рік параметри можливої іоносфери Ганімеда не встановлені.

Додаткова вказівка на існування кисневої атмосфери Ганімеда&nbsp;— виявлення за спектральними даними газів, вморожених у лід на його поверхні. Про виявлення смуг поглинання [[озон]]у (O<sub>3</sub>) було повідомлено 1996&nbsp;року<ref>{{Cite book
|url=http://sciencemag.org/cgi/content/abstract/273/5273/341
|title=Detection of Ozone on Ganymede
|last=Noll
|first=Neith S.
|last2=Johnson
|first2=R.E.
|last3=Lane
|first3=Arthur L.
|last4=Domigue
|first4=Deborah L.
|last5=Weaver
|first5=Harold A.
|month=липень
|year=1996
|series=5273
|publisher=Science
|volume=273
|pages=341—343
|language=en
|bibcode=1996Sci...273..341N
|doi=10.1126/science.273.5273.341
|pmid=8662517
|archive-url=https://web.archive.org/web/20081006111314/http://sciencemag.org/cgi/content/abstract/273/5273/341
|archive-date=6 жовтня 2008
|access-date=13 січня 2008
}}</ref>. 1997&nbsp;року спектральний аналіз виявив лінії поглинання [[Димер (хімія)|димера]] (або [[Двоатомна молекула|двоатомного]]) [[Оксиген|кисню]]. Такі лінії поглинання можуть виникати, лише якщо кисень перебуває у щільній фазі. Найкраще пояснення&nbsp;— молекулярний кисень вморожений у лід. Глибина димерних смуг поглинання залежить від [[Широта|широти]] й [[Довгота|довготи]] (але не від поверхневого [[альбедо]])&nbsp;— вони схильні до зменшення з широтою, в той час як тенденція для O<sub>3</sub> протилежна<ref>{{Cite book
|title=Latitudinal Distribution of O2 on Ganymede: Observations with the Hubble Space Telescope
|last=Calvin
|first=Wendy M.
|last2=Spencer
|first2=John R.
|month=грудень
|year=1997
|series=2
|publisher=Icarus
|volume=130
|pages=595–516
|language=en
|bibcode=1997Icar..130..505C
|doi=10.1006/icar.1997.5842
}}</ref>. Лабораторні експерименти дозволили встановити, що при температурі 100K (-173,15C°), характерній для поверхні Ганімеда, O<sub>2</sub> розчиняється в льоді, а не збирається в бульбашки<ref>{{Cite book
|title=Oxygen on Ganymede: Laboratory Studies
|last=Vidal
|first=R.A.
|last2=Bahr
|first2=D.
|last3=Baragiola
|first3=R.A.
|last4=Peters
|first4=M.
|year=1997
|series=5320
|publisher=Science
|volume=276
|pages=1839—1842
|language=en
|bibcode=1997Sci...276.1839V
|doi=10.1126/science.276.5320.1839
|pmid=9188525
}}</ref>.

Виявивши в атмосфері Європи [[натрій]], вчені почали шукати його і в атмосфері Ганімеда. 1997&nbsp;року стало зрозуміло, що його там практично немає (точніше, як мінімум у 13&nbsp;разів менше, ніж на Європі). Це може пояснюватися його нестачею на поверхні або тим, що магнітосфера Ганімеда перешкоджає зарядженим частинкам вибивати його звідти<ref>{{Cite book
|title=A Search for a Sodium Atmosphere around Ganymede
|last=Brown
|first=Michael E.
|year=1997
|series=1
|publisher=Icarus
|volume=126
|pages=236—238
|language=en
|bibcode=1997Icar..126..236B
|doi=10.1006/icar.1996.5675
}}</ref>. Крім того, в атмосфері Ганімеда помічено [[Спектр атома водню|атомарний водень]]. Він спостерігався на відстані до 3000&nbsp;км від поверхні супутника. Його концентрація біля поверхні&nbsp;— близько {{nowrap|1,5{{Esp|4}} см<sup>−3</sup>}}<ref>{{Cite book
|title=Galileo ultraviolet spectrometer observations of atomic hydrogen in the atmosphere of Ganymede
|last=Barth
|first=C.A
|last2=Hord
|first2=C.W.
|last3=Stewart
|first3=A.I.
|last4=Pryor
|first4=W.R.
|last5=Simmons
|first5=K.E.
|last6=McClintock
|first6=W.E.
|last7=Ajello
|first7=J.M.
|last8=Naviaux
|first8=K.L.
|last9=Aiello
|first9=J.J.
|month=вересень
|year=1997
|series=17
|publisher=Geophysical Research Letters
|volume=24
|pages=2147—2150
|bibcode=1997GeoRL..24.2147B
|doi=10.1029/97GL01927
}}</ref>.

У 2021 році в атмосфері Ганімеда була виявлена водяна пара<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/jupiter-moon-ganymede-water-vapor-discovery|title=Water vapor detected on huge Jupiter moon Ganymede for 1st time|website=Space.com|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20210806162110/https://www.space.com/jupiter-moon-ganymede-water-vapor-discovery|archive-date=6 серпня 2021}}</ref>.

=== Магнітосфера ===
[[Файл:15-33i2-JupiterMoon-Ganymede-Aurora-20150312.png|thumb|right|Полярні сяйва на Ганімеді&nbsp;— зміщення поясу полярних сяйв може свідчити про солоний океан під поверхнею.]]
Космічний апарат «[[Галілео (космічний апарат)|Галілео]]» з 1995 по 2000&nbsp;роки виконав шість близьких прольотів біля Ганімеда (вони отримали кодові назви G1, G2, G7, G8, G28 і G29 відповідно)<ref name=":14">{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/ICRUS1572507.pdf
|title=The Permanent and Inductive Magnetic Moments of Ganymede
|last=Kivelson
|first=M.G.
|last2=Khurana
|first2=K.K.
|last3=Volwerk
|first3=M.
|year=2002
|series=2
|publisher=Icarus
|volume=157
|pages=502–522
|language=en
|bibcode=2002Icar..157..507K
|doi=10.1006/icar.2002.6834
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050816/http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/ICRUS1572507.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=12 травня 2016
}}</ref>. Він виявив, що Ганімед має доволі потужне [[магнітне поле]] і навіть свою [[Магнітосфера|магнітосферу]], яка не залежить від магнітного поля Юпітера<ref name=":15">{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/97GL02201.pdf
|title=The magnetic field and magnetosphere of Ganymede
|last=Kivelson
|first=M.G.
|last2=Khurana
|first2=K.K.
|last3=Coroniti
|first3=F.V.
|last4=Joy
|first4=S.
|last5=Russell
|first5=C.T.
|last6=Walker
|first6=R.J.
|last7=Warnecke
|first7=J.
|last8=Bennett
|first8=L.
|last9=Polanskey
|first9=C.
|month=вересень
|year=1997
|series=17
|publisher=Geophysical Research Letters
|volume=24
|pages=2155–2158
|language=en
|bibcode=1997GeoRL..24.2155K
|doi=10.1029/97GL02201
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050805/http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/97GL02201.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=15 січня 2008
}}</ref>. [[Магнітний момент]] становить {{nobr|1,3×10<sup>13</sup> [[Тесла (одиниця вимірювання)|Тл]]·м<sup>3</sup>}}, що втричі більше за [[Магнітне поле Меркурія|магнітний момент Меркурія]]<ref name=":14" />. Вісь [[Магнітний диполь|магнітного диполя]] нахилена на 176° відносно осі обертання Ганімеда, що означає її спрямованість проти магнітного моменту Юпітера<ref name=":14" />. Північний магнітний полюс Ганімеда розташовується нижче площини орбіти. [[Магнітна індукція|Індукція]] [[диполь]]ного магнітного поля, створеного постійним магнітним моментом, на екваторі супутника дорівнює {{nobr|719 ± 2 [[Тесла (одиниця вимірювання)|нТл]]}}<ref name=":14" /> (для порівняння&nbsp;— індукція магнітного поля Юпітера на відстані Ганімеда дорівнює 120&nbsp;нТл<ref name=":15" />). Протилежність напрямків магнітного поля Ганімеда та Юпітера робить можливим [[магнітне перез'єднання]]. Індукція власного магнітного поля Ганімеда на його полюсах удвічі більша, ніж на екваторі, і дорівнює 1440 нТл<ref name=":14" />.

[[Файл:Ganymede magnetic field.svg|thumb|Магнітне поле Ганімеда в полі Юпітера. Замкнені силові лінії відмічені зеленим кольором.]]
Ганімед&nbsp;— єдиний супутник у Сонячній системі, в якого є власна магнітосфера<ref name=":15" />. Вона дуже мала та занурена в [[Магнітосфера Юпітера|магнітосферу Юпітера]]. Її діаметр&nbsp;— близько 4–5 радіусів Ганімеда<ref name=":2" /><ref name=":16">{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/98JE00227.pdf
|title=Ganymede's magnetosphere: Magnetometer overview
|last=Kivelson
|first=M.G.
|last2=Warnecke
|first2=J.
|last3=Bennett
|first3=L.
|last4=Joy
|first4=S.
|last5=Khurana
|first5=K.K.
|last6=Linker
|first6=J.A.
|last7=Russell
|first7=C.T.
|last8=Walker
|first8=R.J.
|last9=Polanskey
|first9=C.
|month=вересень
|year=1998
|series=E9
|publisher=Journal of Geophysical Research
|volume=103
|pages=19, 963–19, 972
|language=en
|bibcode=1998JGR...10319963K
|doi=10.1029/98JE00227
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050819/http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/98JE00227.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=15 січня 2008
}}</ref>. У магнітосфери Ганімеда є область замкнених [[Силова лінія|силових ліній]], розташована нижче 30° широти, де [[Заряджена частинка|заряджені частинки]] ([[електрон]]и та [[іон]]и) опиняються у пастці, створюючи своєрідний [[Радіаційні пояси|радіаційний пояс]]<ref name=":16" />. Основний вид іонів у магнітосфері&nbsp;— іони кисню O<sup>+</sup><ref name=":11" />, що добре узгоджується з розрідженою кисневою атмосферою супутника. У шапках полярних областей на широтах вище 30° силові лінії магнітного поля не замкнені та з'єднують Ганімед з [[Іоносфера|іоносферою]] Юпітера<ref name=":16" />. У цих областях були виявлені електрони та іони, що мають високу енергію (десятки й сотні [[електронвольт|кілоелектронвольт]])<ref name=":13" />, які й можуть викликати [[Полярне сяйво|полярні сяйва]], що спостерігаються навколо полюсів Ганімеда<ref name=":12" />. Крім того, важкі іони неперервно осаджуються на полярній поверхні супутника, {{нп|Магнетронне розпилення|розпилюючи||Sputter deposition}} та затемнюючи лід<ref name=":13" />.

Взаємодія між магнітосферою Ганімеда та [[Плазма (агрегатний стан)|плазмою]] Юпітера багато в чому нагадує взаємодію між [[Сонячний вітер|сонячним вітром]] і земною магнітосферою<ref name=":16" /><ref name=":17">{{Cite book
|url=http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/1999JA900161.pdf
|title=Probing Ganymede's magnetosphere with field line resonances
|last=Volwerk
|first=M.
|last2=Kivelson
|first2=M.G.
|last3=Khurana
|first3=K.K.
|last4=McPherron
|first4=R.L.
|month=липень
|year=1999
|series=A7
|publisher=Journal of Geophysical Research
|volume=104
|pages=14, 729–14, 738
|language=en
|bibcode=1999JGR...10414729V
|doi=10.1029/1999JA900161
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050807/http://www.igpp.ucla.edu/people/mkivelson/Publications/1999JA900161.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=15 січня 2008
}}</ref>. Плазма обертається разом із Юпітером і зіштовхується з магнітосферою Ганімеда на його веденій стороні, як і сонячний вітер із земною магнітосферою. Основна відмінність&nbsp;— швидкість плазмового потоку: [[Надзвукова швидкість|надзвукова]] у випадку Землі та [[Швидкість звуку|дозвукова]] у випадку Ганімеда. Саме тому в магнітного поля Ганімеда немає ударної хвилі на веденій півкулі<ref name=":17" />.

Крім магнітного моменту, Ганімед має індуковане дипольне магнітне поле<ref name=":2" /><ref name=":14" />. Його викликають зміни магнітного поля Юпітера поблизу супутника. Індукований дипольний момент направлений до Юпітера чи від нього (згідно з [[Правило Ленца|правилом Ленца]]). Індуковане магнітне поле Ганімеда на порядок слабше від власного. Його [[Магнітна індукція|індукція]] на магнітному екваторі&nbsp;— близько 60&nbsp;нТл (вдвічі менше, ніж екваторіальна напруженість поля Юпітера)<ref name=":14" />. Індуковане магнітне поле Ганімеда нагадує аналогічні поля [[Каллісто (супутник)|Каллісто]] й [[Європа (супутник)|Європи]] та вказує на те, що цей супутник також має підповерхневий водний океан з високою [[Електропровідність|електропровідністю]]<ref name=":14" />.

Оскільки Ганімед повністю диференційований і має металічне ядро, його постійне магнітне поле<ref name="Showman1999" /><ref name=":19">{{Cite book
|title=Sulfur's impact on core evolution and magnetic field generation on Ganymede
|last=Hauck
|first=Steven A.
|last2=Aurnou
|first2=Jonathan M.
|last3=Dombard
|first3=Andrew J.
|month=вересень
|year=2006
|series=E9
|publisher=Journal of Geophysical Research (Planets)
|volume=111
|pages=E09008
|language=en
|bibcode=2006JGRE..111.9008H
|doi=10.1029/2005JE002557
}}</ref>, ймовірно, генерується тим самим способом, що й земне: як результат переміщень електропровідної речовини в надрах<ref name=":14" /><ref name=":19" />. Якщо магнітне поле викликане [[Магнітне динамо|магнітогідродинамічним]] ефектом, то це результат конвективного руху різних речовин у ядрі<ref name=":19" /><ref name=":14" /><ref>{{Cite book
|url=http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2002/pdf/1380.pdf
|title=Internal structure and mechanism of core convection on Ganymede
|last=Hauck
|first=Steven A.
|last2=Dombard
|first2=A.J.
|last3=Solomon
|first3=S.C.
|last4=Aurmou
|first4=J.M.
|year=2002
|publisher=Lunar and Planetary Science
|volume=XXXIII
|pages=1380
|bibcode=2002LPI....33.1380H
|archive-url=https://web.archive.org/web/20090327050805/http://www.lpi.usra.edu/meetings/lpsc2002/pdf/1380.pdf
|archive-date=27 березня 2009
|access-date=21 жовтня 2007
}}</ref>.

Попри наявність залізного ядра, магнітосфера Ганімеда лишається загадкою, особливо з врахуванням того, що в інших подібних тіл її немає<ref name="Showman1999" />. З деяких досліджень випливає, що таке маленьке ядро вже повинно було охолонути до тієї точки, коли рух рідини і підтримання магнітного поля стають неможливі. Одне з пояснень полягає в тому, що поле зберігається завдяки тим самим орбітальним резонансам, які призвели до складного рельєфу поверхні: внаслідок припливного розігрівання через орбітальний резонанс мантія захистила ядро від охолодження<ref name=":18" />. Ще одне з пояснень&nbsp;— залишкова намагніченість силікатних порід у мантії, що можливо, якщо у супутника було сильне поле в минулому<ref name="Showman1999" />.

=== Радіаційний фон ===
Рівень радіації на поверхні Ганімеда значно нижчий, ніж на Європі, і становить 50–80 [[Зіверт|мЗв]] (5–8 [[бер]]) на день. Це кількість, яка може спричинити важку хворобу або смерть у людей протягом двох місяців опромінювання<ref name= "Podzolko">{{cite conference | last1= Podzolko | first1= M.V. | last2= Getselev | first2= I.V. | title= Radiation Conditions of a Mission to Jupiterʼs Moon Ganymede | book-title= International Colloquium and Workshop "Ganymede Lander: Scientific Goals and Experiments | publisher= Moscow State University | date= March 8, 2013 | location= IKI, Moscow, Russia | url= https://forum.nasaspaceflight.com/index.php?action=dlattach;topic=32688.0;attach=541277 | access-date= January 6, 2020 | archive-date= March 9, 2021 | archive-url= https://web.archive.org/web/20210309003045/https://forum.nasaspaceflight.com/index.php?action=dlattach;topic=32688.0;attach=541277 | url-status= live | language= en}}</ref>.

== Вивчення ==
[[Файл:Voyager.jpg|thumb|right|[[Вояджер|Космічний апарат «Вояджер»]]]]
[[Файл:Ganymede from Pioneer 10 19.jpg|thumb|right|Зображення Ганімеда, зроблене «[[Піонер-10|Піонером-10]]» в 1973&nbsp;році.]]
Два космічні кораблі «Піонер» та два космічні кораблі «Вояджер» здійснили по однову прольоту повз Ганімед в межах 1973-1979 років. Космічний корабель «Галілей» здійснив шість проходів в межах 1996-2000х. Космічний корабель [[Юнона (космічний апарат)|«Юнона»]] здійснив два обльоти у 2019 та 2021 роках<ref name=":21">{{Cite web|url=https://www.nytimes.com/2021/06/08/science/nasa-juno-jupiter-ganymede.html|title=NASA Just Visited the Solar System's Biggest Moon – The Juno spacecraft completed a close flyby of Ganymede, Jupiter's biggest moon, as it transitions into a new phase of its mission|last=Chang|first=Kenneth|date=8 червня 2021|publisher=[[Нью-Йорк таймс|New York Times]]|language=en|archive-url=https://ghostarchive.org/archive/20211228/https://www.nytimes.com/2021/06/08/science/nasa-juno-jupiter-ganymede.html|archive-date=28 грудня 2021|access-date=10 червня 2021}}</ref>. Жоден космічний апарат ще не вийшов на орбіту Ганімеда, але місія [[Jupiter Icy Moons Explorer|JUICE]], яка стартувала у квітні 2023 року, має намір це зробити.<ref name="esa2012L">{{Cite web |url=http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=50321 |title=JUICE is Europe's next large science mission |accessdate=4 лютого 2015 |archive-date=27 травня 2013 |archive-url=https://web.archive.org/web/20130527014838/http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=50321 }}</ref>

=== Завершені обльоти ===
Першим космічним апаратом, який наблизився до Ганімеда, був [[Піонер-10]], який здійснив обліт у 1973 році, проходячи через систему Юпітера на високій швидкості. Піонер-11 здійснив подібний проліт у 1974 році<ref name=":28">{{Cite web|url=http://sse.jpl.nasa.gov/missions/profile.cfm?Sort=Advanced&MCode=Pioneer_11|title=Pioneer 11|website=Solar System Exploration|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110902202131/http://sse.jpl.nasa.gov/missions/profile.cfm?Sort=Advanced&MCode=Pioneer_11|archive-date=2 вересня 2011|access-date=6 січня 2008}}</ref>. Дані, надіслані двома космічними кораблями, були використані для визначення фізичних характеристик супутника<ref>{{Cite web|url=http://society.terraformers.ca/content/view/63/112/|title=Exploration of Ganymede|publisher=Terraformers Society of Canada|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20070319083334/http://society.terraformers.ca/content/view/63/112/|archive-date=19 березня 2009|access-date=6 січня 2008}}</ref> та надали зображення поверхні з роздільною здатністю до 400 км<ref>{{Cite web|url=https://history.nasa.gov/SP-349/ch6.htm|title=Chapter 6: Results at the New Frontiers|date=серпень 1974|website=SP-349/396 Pioneer Odyssey|publisher=NASA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190714121940/https://history.nasa.gov/SP-349/ch6.htm|archive-date=14 липня 2019|access-date=12 липня 2017}}</ref>. Піонер-10 наближався на 446 250&nbsp;км, приблизно в 85 разів більше діаметра Ганімеда<ref>{{Cite web|url=http://www.dmuller.net/spaceflight/mission.php?mission=pioneer10&appear=black&showimg=yes|title=Pioneer 10 Full Mission Timeline|last=Muller|first=D.|archive-url=https://web.archive.org/web/20110723095322/http://www.dmuller.net/spaceflight/mission.php?mission=pioneer10&appear=black&showimg=yes|archive-date=23 липня 2011|access-date=25 травня 2011}}</ref>.

[[Вояджер-1|«Вояджер-1»]] і [[Вояджер-2|«Вояджер-2»]] досліджували Ганімед під час проходження через систему Юпітера в 1979 році. Дані цих прольотів були використані для уточнення розміру Ганімеда, виявивши, що він більший за Титан<ref>{{Cite web|url=http://library.thinkquest.org/J0112188/voyager_1_and_2.htm|title=Voyager 1 and 2|website=ThinkQuest|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20071226052127/http://library.thinkquest.org/J0112188/voyager_1_and_2.htm|archive-date=26 грудня 2007|access-date=6 січня 2008}}</ref>. «Вояджери» надали перші кадри рельєфу поверхні Ганімеда<ref>{{Cite web|url=http://www.solarviews.com/eng/vgrfs.htm|title=The Voyager Planetary Mission|website=Views of the Solar System|archive-url=https://web.archive.org/web/20080203032714/http://www.solarviews.com/eng/vgrfs.htm|archive-date=3 лютого 2008|access-date=6 січня 2008}}</ref>.

«Піонер» і «Вояджер» пролітали на великих відстанях і з високою швидкістю, оскільки вони летіли по гіперболічних траєкторіях через систему Юпітера. Кращі дані можна отримати з космічного корабля, який обертається навколо Юпітера, оскільки він може зустрітися з Ганімедом на меншій швидкості та скоригувати орбіту для ближчого зближення. У 1995 році космічний апарат [[Галілео (космічний апарат)|Галілео]] вийшов на орбіту навколо Юпітера і між 1996 і 2000 роками здійснив шість близьких прольотів Ганімеда<ref name="The Grand Tour" />. Ці обльоти позначалися G1, G2, G7, G8, G28 і G29. Під час найближчого прольоту (G2) Галілео був лише на відстані 264&nbsp;км від поверхні Ганімеда<ref name=":14" />, що залишається найбільшим наближенням будь-якого космічного корабля. Під час прольоту G1 у 1996 році прилади Галілео виявили магнітне поле Ганімеда<ref>{{Cite web|url=http://www.jpl.nasa.gov/galileo/status961212.html|title=New Discoveries From Galileo|website=Jet Propulsion Laboratory|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/19970105134408/http://www.jpl.nasa.gov/galileo/status961212.html|archive-date=5 липня 1997|access-date=6 січня 2008}}</ref>. Дані прольотів були використані для відкриття підземного океану, про що було оголошено у 2001 році<ref name="The Grand Tour" /><ref name=":14" />. Спектри Ганімеда з високою просторовою роздільною здатністю, зроблені Галілео, були використані для ідентифікації кількох нельодяних сполук на поверхні<ref name="McCord1998" />.

Космічний корабель [[New Horizons]] також спостерігав Ганімед, але з набагато більшої відстані, коли він проходив через систему Юпітера у 2007 році (на шляху до [[Плутон (карликова планета)|Плутона]]). Дані були використані для виконання топографічної та композиційної картографії Ганімеда<ref>{{Cite book
|title=New Horizons Mapping of Europa and Ganymede
|last=Grundy
|first=W.M.
|last2=Cheng
|first2=A.F.
|last3=Lunsford
|first3=A.
|last4=McKinnon
|first4=W.B.
|last5=Moore
|first5=J.M.
|last6=Newman
|first6=S.F.
|last7=Olkin
|first7=C.B.
|last8=Reuter
|first8=D.C.
|last9=Schenk
|first9=P.M.
|month=жовтень
|year=2007
|series=5848
|publisher=Science
|volume=318
|pages=234–237
|language=en
|bibcode=2007Sci...318..234G
|doi=10.1126/science.1147623
|pmid=17932288
}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.spacedaily.com/reports/Pluto_Bound_New_Horizons_Spacecraft_Gets_A_Boost_From_Jupiter_999.html|title=Pluto-Bound New Horizons Spacecraft Gets A Boost From Jupiter|website=Space Daily|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20190323054132/http://www.spacedaily.com/reports/Pluto_Bound_New_Horizons_Spacecraft_Gets_A_Boost_From_Jupiter_999.html|archive-date=23 березня 2019|access-date=6 січня 2008}}</ref>.

Як і Галілей, космічний корабель Юнона обертався навколо Юпітера. 25 грудня 2019 року [[Юнона (космічний апарат)|Юнона]] здійснила віддалений обліт Ганімеда під час його 24-го оберту навколо Юпітера на відстані від 97 680 до 109 439 кілометрів. Цей проліт надав зображення полярних регіонів супутника<ref>{{Cite web|url=https://www.missionjuno.swri.edu/news/Ganymede|title=Ganymede|website=Southwest Research Institute|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200215020827/https://www.missionjuno.swri.edu/news/Ganymede|archive-date=15 лютого 2020|access-date=10 січня 2020}}</ref><ref name=":22">{{Cite web|url=https://www.media.inaf.it/2021/08/06/jiram-equatore-ganimede/|title=Gli occhi di Jiram sull'equatore di Ganimede|last=Inaf|first=Ufficio stampa|website=MEDIA INAF|language=it|archive-url=https://web.archive.org/web/20211208140147/https://www.media.inaf.it/2021/08/06/jiram-equatore-ganimede/|archive-date=8 грудня 2021|access-date=8 грудня 2021}}</ref>. У червні 2021 року «Юнона» здійснила другий проліт на відстані 1038 кілометрів<ref name=":23">{{Cite web|url=https://www.theguardian.com/science/2021/jun/08/juno-nasa-jupiter-moon-ganymede|title=Nasa spacecraft captures first closeups of Jupiter's largest moon in decades|website=The Guardian|language=en|archive-url=https://archive.today/20210609043534/https://www.theguardian.com/science/2021/jun/08/juno-nasa-jupiter-moon-ganymede|archive-date=9 червня 2021|access-date=9 червня 2021}}</ref><ref name=":21" />. Ця зустріч була розроблена, щоб забезпечити гравітаційну допомогу для скорочення орбітального періоду Юнони з 53 днів до 43 днів. У ході місії були зібрані додаткові зображення поверхні<ref name=":23" />.

===Майбутні місії===
Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) першим вийде на орбіту навколо Ганімеда. JUICE було запущено 14 квітня 2023 року<ref>{{Cite web|url=https://www.esa.int/Newsroom/Press_Releases/ESA_highlights_in_2023|title=ESA highlights in 2023|last=2 грудня 2022|website=ESA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20221204060807/https://www.esa.int/Newsroom/Press_Releases/ESA_highlights_in_2023|archive-date=4 грудня 2022|access-date=22 січня 2023}}</ref>. Планується, що він здійснить свій перший проліт повз Ганімед у 2031 році.. Коли космічний корабель витратить паливо, JUICE планується зійти з орбіти та зіткнутися з Ганімедом у лютому 2034 року<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/35692-esa-juice-facts.html|title=JUICE: Exploring Jupiter's Moons|last=Elizabeth|first=Howell|date=14 лютого 2017|website=Space.com|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20200526081142/https://www.space.com/35692-esa-juice-facts.html|archive-date=26 травня 2020|access-date=3 лютого 2022}}</ref>.

Також на жовтень 2024 року заплановано запуск [[Europa Clipper|Europa Clipper NASA]]. Буде здійснено 4 близькі прольоти навколо Ганімеда, починаючи з 2030 року<ref>{{Cite book
|url=https://arc.aiaa.org/doi/10.2514/1.G004309
|title=Tour Design Techniques for the Europa Clipper Mission
|last=Campagnola
|first=Stefano
|last2=Buffington
|first2=Brent B.
|last3=Lam
|first3=Try
|last4=Petropoulos
|first4=Anastassios E
|last5=Pellegrini
|first5=Etienne
|year=2019
|publisher=Journal of Guidance, Control, and Dynamics
|language=en
}}</ref>. Він також може врізатися в Ганімед наприкінці своєї місії, щоб допомогти JUICE у вивченні геохімії поверхні<ref>{{Cite web|url=https://www.space.com/europa-clipper-might-crash-into-ganymede|title=NASA's Europa Clipper may crash into Ganymede, the largest moon in the solar system, at mission's end|last=Waldek|first=Stefanie|date=29 червня 2022|website=Space.com|language=en|access-date=15 квітня 2024}}</ref>.

=== Скасовані місії ===
Кілька інших місій було запропоновано для чергових прольотів повз або навколо Ганімеда, але вони або не були відібрані для фінансування, або були скасовані до запуску.

Орбітальний апарат Jupiter Icy Moons Orbiter міг би більш детально досліджувати Ганімед<ref>{{Cite web|url=http://www.daviddarling.info/encyclopedia/J/JIMO.html|title=Jupiter Icy Moons Orbiter (JIMO)|website=The Internet Encyclopedia of Science|archive-url=https://web.archive.org/web/20080211223140/http://www.daviddarling.info/encyclopedia/J/JIMO.html|archive-date=11 лютого 2008|access-date=6 січня 2008}}</ref>. Однак у 2005 році місію було скасовано<ref>{{Cite web|url=http://www.nature.com/news/2005/050208/full/news050207-4.html|title=NASA budget kills Hubble telescope|last=Peplow|first=M.|date=8 лютого 2005|website=Nature|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20100702062759/http://www.nature.com/news/2005/050208/full/news050207-4.html|archive-date=2 липня 2010|access-date=24 грудня 2011}}</ref>. Ще одна стара місія називалася «Grandeur of Ganymede», в ході якої мала вивчатись магнітосфера, поверхня, атмосфера та будова супутника<ref name=":20" />.

Орбітальний апарат «Ганімед» на базі зонда «Юнона» був запропонований у 2010 році для десятирічного огляду планетарної науки<ref>{{Cite book
|url=http://sites.nationalacademies.org/ssb/SSB_059331.htm
|title=Planetary Science Decadal Survey Mission & Technology Studies
|publisher=Space Studies Board
|archive-url=https://web.archive.org/web/20140428233143/http://sites.nationalacademies.org/ssb/SSB_059331.htm
|archive-date=28 квітня 2014
|access-date=12 листопада 2012
}}</ref>. Ця місія не була підтримана, а Decadal Survey віддала перевагу місії Europa Clipper<ref>{{Cite book
|url=https://www.nap.edu/catalog/13117/vision-and-voyages-for-planetary-science-in-the-decade-2013-2022
|title=Vision and Voyages for Planetary Science in the Decade 2013–2022
|month=березень
|year=2011
|publisher=National Research Council
|location=Washington DC, US: The National Academies Press
|doi=10.17226/13117
|isbn=978-0-309-22464-2
|archive-url=https://web.archive.org/web/20210211083518/https://www.nap.edu/catalog/13117/vision-and-voyages-for-planetary-science-in-the-decade-2013-2022
|archive-date=11 лютого 2021
|access-date=18 червня 2021
|quote=The committee identified a number of additional large missions that are of high scientific value but are not recommended for the decade 2013-2022 for a variety of reasons. In alphabetical order, these missions are as follows: Ganymede Orbiter [...]
}}</ref>.

Місія Europa Jupiter System Mission мала запропоновану дату запуску в 2020 році, і була спільною пропозицією NASA і ESA щодо дослідження багатьох супутників Юпітера, включаючи Ганімед. У лютому 2009 року було оголошено, що ESA та NASA надали цій місії пріоритет перед місією [[Titan Saturn System Mission]]<ref>{{Cite web|url=http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/7897585.stm|title=Jupiter in space agencies' sights|last=Rincon|first=Paul|date=20 лютого 2009|website=BBC News|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20090221185643/http://news.bbc.co.uk/1/hi/sci/tech/7897585.stm|archive-date=21 лютого 2009|access-date=20 лютого 2009}}</ref>. Місія мала складатися з орбітального апарату Jupiter Europa Orbiter під керівництвом NASA, {{li|Jupiter Ganymede Orbiter|Q=Q3190123}} під керівництвом ESA та, можливо, {{li|Jupiter Magnetospheric Orbiter|Q=Q6314627}} під керівництвом [[Агентство аерокосмічних досліджень Японії|JAXA]]. Пізніше компоненти NASA та JAXA були скасовані, і здавалося, що компоненти ESA, ймовірно, також будуть скасовані<ref>{{Cite web|url=http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=41177|title=Cosmic Vision 2015–2025 Proposals|date=21 липня 2007|website=ESA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20110902033453/http://sci.esa.int/science-e/www/object/index.cfm?fobjectid=41177|archive-date=2 вересня 2011|access-date=20 лютого 2009}}</ref>. Але у 2012 році ESA оголосило, що буде працювати самостійно. Європейська частина місії стала Jupiter Icy Moon Explorer (JUICE)<ref>{{Cite web|url=http://planetary.s3.amazonaws.com/assets/resources/ESA/ESA-SPC_20120417_selection-L1-mission.pdf|title=ESA – Selection of the L1 mission|date=17 квітня 2012|website=ESA|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20151016065456/http://planetary.s3.amazonaws.com/assets/resources/ESA/ESA-SPC_20120417_selection-L1-mission.pdf|archive-date=16 вересня 2015|access-date=15 квітня 2014}}</ref>.

[[Інститут космічних досліджень Російської академії наук]] запропонував астробіологічну місію посадкового модуля під назвою {{li|Laplace-P|Q=Q4254263}}<ref name=":24">{{Cite web|url=http://glcw2013.cosmos.ru/|title=International Colloquium and Workshop – "Ganymede Lander: scientific goals and experiments"|website=Russia Space Research Institute (IKI)|publisher=Роскосмос|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20181123154309/http://glcw2013.cosmos.ru/|archive-date=23 жовтня 2018|access-date=20 листопада 2012}}</ref>, можливо, у партнерстві з JUICE<ref name=":24" /><ref>{{Cite web|url=https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-20407902|title=Russia and Europe joint Mars bid agreement approved|last=Amos|first=Jonathan|date=20 листопада 2012|website=BBC News|language=en|archive-url=https://web.archive.org/web/20181202232039/https://www.bbc.co.uk/news/science-environment-20407902|archive-date=2 грудня 2018|access-date=20 червня 2018}}</ref>. У разі ствердження її було б запущено у 2023 році. Місія була скасована через брак фінансування у 2017 році<ref>{{Cite web|url=https://tass.ru/opinions/interviews/4411146|title=Вице-президент РАН: сроки реализации лунной программы сдвинулись ради проекта "ЭкзоМарс"|last=Струговец|first=Дмитрий|date=15 липня 2017|website=TASS|language=ru|archive-url=https://web.archive.org/web/20180705091658/https://tass.ru/opinions/interviews/4411146|archive-date=5 липня 2018}}</ref>.
<gallery mode="packed" heights="200">
File:Ganymed_Voyager-1.jpg|Зображення «Вояджера-1», зроблене в березні 1979 р. під час його обльоту Юпітера.
File:Ganymede_Voyager_2.tif|Зображення «Вояджера-2», зроблене на відстані 6,000,000 км 2 липня 1979 р. під час його обльоту Юпітера<ref>{{cite web | url=https://nssdc.gsfc.nasa.gov/imgcat/html/object_page/vg2_p21749.html | title=Ganymede - Voyager 2 }}</ref>.
File:Hubble’s View of Ganymede.jpg|Зображення, зроблене [[Габбл (телескоп)|телескопом Габбл]] в 1996 році<ref>{{cite web|title=Hubble Finds First Evidence of Water Vapour at Jupiter's Moon Ganymede|url=https://esahubble.org/news/heic2107/|access-date=3 серпня 2021|archive-date=2 серпня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210802182141/https://esahubble.org/news/heic2107/|url-status=live}}</ref>.
File:Ganymede infrared NASA Juno JIRAM.jpg|Інфрачервоне зображення Ганімеда, зроблене під час прольоту Юнони в липні 2021 року<ref name=":22" />.
</gallery>

== В культурі ==
Ганімед неодноразово згадується в романах, оповіданнях, телесеріалах і фільмах:

* Роман «Farmer in the Sky» (1950) [[Роберт Гайнлайн|Роберта А. Гайнлайна]] про тераформування та заселення Ганімеда<ref>{{Cite book
|title=Science fiction literature through history: an encyclopedia
|last=Westfahl
|first=Gary
|date=2021
|publisher=ABC-CLIO
|location=Santa Barbara, California
|isbn=978-1-4408-6617-3
}}</ref>.
* {{Не перекладено|Горст Мюллер|3=de|4=Horst Müller (Autor)}} написав науково-фантастичний роман «Kurs Ganymed» (1962) про переселення прибульців з Ганімеда на Місяць<ref>{{Cite web|url=https://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?2463817|title=Title: Kurs Ganymed|website=Internet Speculative Fiction Database|language=en}}</ref>.
* У британському фільмі 1965 року The Night Caller (також {{Не перекладено|Night Caller from Outer Space|Blood Beast from Outer Space|en|Night Caller from Outer Space}}) розповідається про інопланетянку Медру, яка походить із Ганімеда<ref>{{Cite web|url=https://www.britishhorrorfilms.co.uk/the-night-caller|title=The Night Caller — British Horror Films British Horror Films|website=www.britishhorrorfilms.co.uk|language=en}}</ref>.
* Ганімед відіграє важливу роль у багатьох романах і оповіданнях [[Філіп Дік|Філіпа К. Діка]]. Супутник найбільше зображено в романі «<nowiki/>{{Не перекладено|The Ganymede Takeover|3=en|4=The Ganymede Takeover}}», написаному в 196<nowiki/>7 році разом з [[Рей Нельсон|Реєм Нельсоном]]<ref>{{Cite web|url=https://www.isfdb.org/cgi-bin/title.cgi?9370|title=Title: The Ganymede Takeover|website=Internet Speculative Fiction Database|language=en}}</ref>.
* Німецький науково-фантастичний фільм «<nowiki/>{{Не перекладено|Operation Ganymed|3=de|4=Operation Ganymed}}» (1977) розпов<nowiki/>ідає про досвід екіпажу вигаданого космічного корабля, який повертався на Землю після подорожі до Ганімеда<ref>{{Cite web|url=https://www.imdb.com/title/tt0076502/|title=Operation Ganymed|website=[[Internet Movie Database]]|language=en}}</ref>.
* У телевізійному серіалі «<nowiki/>[[Вавилон-5|Babylon 5]]<nowiki/>» (1996) Ганімед є місцем місії Земного Альянсу з видобутку корисних копалин, а також таємним об'єктом Icehouse<ref>{{Cite web|url=https://babylon5.fandom.com/wiki/Ganymede|title=Ganymede {{!}} The Babylon Project {{!}} Fandom|website=babylon5.fandom.com|language=en}}</ref>.
* В аніме-серіалі «<nowiki/>[[Cowboy Bebop]]<nowiki/>» (1998) головний герой [[Cowboy Bebop#Головні персонажі|Джет Блек]] родом з Ганімеда<ref>{{Cite web|url=https://hero.fandom.com/wiki/Jet_Black|title=Jet Black {{!}} Heroes Wiki {{!}} Fandom Heroes Wiki|website=hero.fandom.com|language=en}}</ref>.
* У серії «Giants» {{Не перекладено|Джеймс П. Хоган|Джеймса П. Хогана|en|James P. Hogan (writer)}} Ганімед з'являється у другій книзі, яка розповідає про групу прибульців, які працюють із земними вченими, щоб дослідити дивну історію більш ранньої ери Сонячної системи<ref>{{Cite web|url=https://sf-encyclopedia.com/entry/hogan_james_p|title=SFE: Hogan, James P|website=The Encyclopaedia of Science Fiction|language=en}}</ref>.
* В серії книг «<nowiki/>[[Чарльз Шеффілд#Бібліографія|Dark Universe]]<nowiki/>» (1992—2002) британсько-американського вченого і письменника-фантаста [[Чарльз Шеффілд|Чарльза Шеффілда]] події розгортаються на галілеєвих супутниках, зокрема на Ганімеді<ref>{{Cite web|url=https://sf-encyclopedia.com/entry/sheffield_charles|title=SFE: Scheffield Charles|website=The Encyclopedia of Science Fiction|language=en}}</ref>.
* У [[Експансія (серія романів)|серії романів (2011—2021)]]<ref>{{Cite web|url=https://expanse.fandom.com/wiki/Category:The_Expanse|title=Category:The Expanse {{!}} The Expanse Wiki {{!}} Fandom The Expanse Wiki|website=expanse.fandom.com|language=en}}</ref> та телесеріалі<nowiki/> «<nowiki/>[[Простір (телесеріал)|Простір]]<nowiki/>» <nowiki/>(2<nowiki/>015—2022) [[Джеймс С. А. Корі|Джеймса Корі]] Ганімед є заселеним супутником і зовнішньою планетою Сонячної системи із видобутком та експортом власної сировини<ref>{{Cite web|url=https://expanse.fandom.com/wiki/Ganymede|title=Ganymede {{!}} The Expanse Wiki - Fandom The Expanse Wiki|website=expanse.fandom.com|language=en}}</ref>.
* У настільній грі Ganymede гравець набирає поселенців на Землю, щоб вони відправилися на кораблях з Ганімеда підкорювати космос<ref>{{Cite web|url=https://www.brettspiel-news.de/index.php/brettspieltest/5028-test-ganymede?showall=1|title=Brettspiel-News.de - TEST // GANYMEDE Brettspiel-News|website=brettspiel-news.de|language=de}}</ref>.
* У 2019 році французький дизайнер Марк-Антуан Барруа у співпраці з парфумером Квентіном Бішом випустив свою другу парфумовану воду Ganymede, названу на честь супутника.

== Література ==

* {{Cite web|url=http://www.lpi.usra.edu/opag/Oct2011/presentations/Dougherty.pdf|title=Jupiter Icy Moon Explorer|last=Dougherty|first=Grasset|year=2011|language=en}}
* {{Cite web|url=http://www.spacetelescope.org/images/opo1431a/|title=Jupiter's Great Red Spot and Ganymede's shadow|website=www.spacetelescope.org|publisher=ESA/Hubble|language=en|access-date=31 жовтня 2014}}

== Примітки ==
{{reflist|3}}

== Посилання ==

* {{YouTube|MrS6LN9Xl94|Ганімед. Що приховує найбільший супутник в Сонячній системі? Всесвіт UA|logo=1}}

{{Юпітер}}
{{Супутники Юпітера}}
{{Кандидат у добрі статті|}}

[[Категорія:Супутники Юпітера]]