Перегляд вихідного коду сторінки Ервін Шредінгер

{{Науковець 
|ім'я = [[Файл:Nobel prize medal.svg|18px|link=Нобелівська премія з фізики|Нобелівська премія з фізики (1933)]]  Ервін Шредінгер 
|зображення = Erwin Schrödinger (1933).jpg
|зображення_підпис = Ервін Шредінгер, 1933
|резиденція        = {{AUT-HUN}}<br/>{{AUT}}<br/>{{GERnazi}}<br/>{{IRE}}<br/>{{AUT}}
|заклад = [[Віденський університет]],<br/>[[Єнський університет]],<br/>[[Університет Штутгарта]],<br/>[[Вроцлавський університет|Університет Бреслау]] ,<br/>[[Цюрихський університет]]<br/>[[Берлінський університет]],<br/>[[Оксфордський університет]],<br/>[[Грацький університет]],<br/>[[Гентський університет]],<br/>[[Дублінський інститут вищих досліджень]]
|-учні = [[Лайнус Полінг]], [[Фелікс Блох]]
|відомий через = [[рівняння Шредінгера]]
}}
{{othernames|Шредінгер}}
'''Е́рвін Ру́дольф Йо́зеф Алекса́ндер Шре́дінгер''' (або '''Шре́дінґер'''; {{lang-de|Erwin Rudolf Josef Alexander Schrödinger}}; [[Міжнародний фонетичний алфавіт|МФА]]: [ˈɛrviːn ˈʃrøːdɪŋɐ]; {{ДН|12|8|1887}}, [[Відень]]&nbsp;— [[4 січня]] [[1961]], там само)&nbsp;— [[австрійці|австрійський]] [[фізик-теоретик]], один із творців [[квантова механіка|квантової механіки]]. Лауреат [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівської премії з фізики]] ([[1933]]). Член низки академій наук світу, зокрема, іноземний член [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]] ([[1934]]).

Шредінгеру належить низка фундаментальних результатів у галузі квантової теорії, які лягли в основу [[хвильова механіка|хвильової механіки]]: він сформулював хвильові рівняння (стаціонарне й залежне від часу [[рівняння Шредінгера]]), довів тотожність розвиненого ним формалізму й [[матрична механіка|матричної механіки]], розробив квантовомеханічну [[теорія збурень|теорію збурень]], отримав розв'язки багатьох конкретних задач. Шредінгер запропонував оригінальне трактування фізичного змісту [[хвильова функція|хвильової функції]]; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту [[Копенгагенська інтерпретація|копенгагенську інтерпретацію]] квантової механіки (парадокс [[кіт Шредінгера|«кота Шредінгера»]] та інше). Крім того, він є автором багатьох робіт у різних галузях фізики: [[статистична механіка|статистичній механіці]] та [[термодинаміка|термодинаміці]], фізиці [[Діелектрики|діелектриків]], теорії [[колір|кольору]], [[електродинаміка|електродинаміці]], [[загальна теорія відносності|загальній теорії відносності]] та [[космологія|космології]]; він зробив кілька спроб побудувати [[єдина теорія поля|єдину теорію поля]]. У книзі «[[Що таке життя?]]» Шредінгер звернувся до проблем [[генетика|генетики]], поглянувши на феномен [[життя]] з погляду фізики. Він приділяв велику увагу [[Філософія науки|філософським аспектам науки]], [[Антична філософія|античним]] та [[Східна філософія|східним філософським концепціям]], питанням етики та релігії.

== Біографія ==

=== Походження та освіта (1887—1910] ===
[[Файл:GuentherZ 2007-02-22 2704 Wr Akad Gym Erwin Schroedinger.jpg|міні|200px|праворуч|Пам'ятна табличка на будинку Академічної гімназії]]
Ервін Шредінгер був єдиною дитиною в забезпеченій і культурній віденській родині. Його батько, [[Рудольф Шредінгер]], успішний власник фабрики з виробництва [[Клейонка|клейонки]] та [[лінолеум]]у, цікавився наукою й тривалий час обіймав посаду віцепрезидента Віденського ботаніко-зоологічного товариства. Мати Ервіна, Георгіна Емілія Бренда, була донькою хіміка Олександра Бауера, лекції якого Рудольф Шредінгер відвідував під час навчання в [[Віденський технічний університет|цісарсько-королівській Віденській вищій технічній школі]] ({{lang-de|k. k. Technischen Hochschule}}). Стосунки в сім'ї й спілкування з освіченими батьками сприяли формуванню різноманітних інтересів юного Ервіна. До одинадцяти років він здобував домашню освіту, а [[1898]] року вступив до престижної Академічної гімназії ({{lang-de|Öffentliches Academisches Gymnasium}}), де вивчали здебільшого гуманітарні предмети. Навчання давалося Шредінгеру легко, у кожному класі він ставав найкращим учнем. Багато часу присвячував читанню, вивченню іноземних мов. Його бабуся по матері була англійкою, тому він з раннього дитинства опанував цю мову. Полюбляв відвідувати театр; особливо йому подобалися п'єси [[Франц Ґрільпарцер|Франца Ґрільпарцера]], які ставилися в [[Бурґтеатр]]і<ref name="Хоф1">
{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |місце= М. |видавництво= Мир |рік=1987 |сторінки= 13—17}} {{ref-ru}}</ref><ref name="Mehra706">{{стаття|автор= J. Mehra. |заголовок= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics (in three parts) |автор видання= J. Mehra. |видання= The Golden Age of Theoretical Physics |місце= Singapore |видавництво= World Scientific |рік=2001|pages= 706—707}} {{ref-en}}
</ref>.

[[Файл:Hasenoehrl.jpg|міні|200px|праворуч|Фрідріх Газенерль мав значний вплив на формування Шредінгера як науковця]]
Блискуче склавши випускні іспити в школі, Ервін вступив до [[Віденський університет|Віденського університету]] восени [[1906]] року, де вибрав для вивчення курси математики й фізики. Великий вплив на формування Шредінгера як науковця справив [[Франц Екснер]], який читав лекції з фізики й надавав особливого значення методологічним і філософським питанням науки. Інтерес до теоретичних проблем фізики виник в Ервіна після знайомства з {{нп|треба=Фрідріх Газенерль|текст=Фрідріхом Газенерлем|мова=de|є=Friedrich Hasenöhrl}}, наступником [[Людвіг Больцман|Людвіга Больцмана]] на кафедрі теоретичної фізики. Саме від Газенерля майбутній учений дізнався про актуальні наукові проблеми й труднощі, що виникають у класичній фізиці під час спроб їх вирішити. За час навчання в університеті Шредінгер досконало опанував [[Математична фізика|математичні методи фізики]], однак його дисертаційна робота була експериментальною. Вона була присвячена вивченню впливу [[Вологість повітря|вологості повітря]] на електричні властивості низки [[Ізоляційні матеріали|ізоляційних матеріалів]] ([[скло]], [[ебоніт]], [[бурштин]]) і її було виконано під керівництвом Егона Швейдлера в лабораторії Екснера. 20 травня [[1910]] року, після захисту дисертації та успішної здачі усних іспитів, Шредінгер здобув ступінь [[доктор філософії|доктора філософії]]<ref name="Хоф1" />.

=== Початок наукової кар'єри (1911—1921) ===
У жовтні [[1911]] року, після річної служби в австрійській армії, Шредінгер повернувся до Другого фізичного інституту Віденського університету як асистент Екснера. Він вів заняття з фізичного практикуму, а також брав участь в експериментальних дослідженнях, що здійснювалися в лабораторії Екснера. [[1913]] року Шредінгер подав клопотання про отримання звання [[приват-доцент]]а, і, після проходження [[габілітація|габілітації]] (подання наукової статті, читання «пробної лекції» та інше) на початку [[1914]] року міністерство затвердило його в цьому званні. [[Перша світова війна]] на кілька років відтермінувала початок активної викладацької діяльності Шредінгера<ref name="Хоф2">{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 18—31}} {{ref-ru}}
</ref>. Молодого фізика було призвано до лав армії і він проходив службу в артилерії на порівняно спокійних ділянках австрійського Південно-Західного фронту: в [[Райбл]]і (''Raibl''), [[Комаром]]і, потім у [[Просекко]] (''Prosecco'') і в районі [[Трієст]]а. [[1917]] року його було призначено викладачем [[метеорологія|метеорології]] в офіцерському училищі у [[Вінер-Нойштадт (місто)|Вінер-Нойштадті]]. Такий режим служби залишав йому достатньо часу, щоб читати спеціальну літературу й працювати над науковими проблемами<ref name="Mehra724">{{cite book
|first = J.
|last = Mehra
|title = Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics
|pages = 724
|language = en}}</ref>.

[[Файл:Erwin Schrodinger2.jpg|міні|200px|праворуч|Молодий Шредінгер]]
У листопаді [[1918]] року Шредінгер повернувся до Відня, і приблизно в цей час йому надійшла пропозиція обійняти посаду екстраординарного професора теоретичної фізики в [[Чернівецький університет|університеті міста Чернівці]]. Однак після [[Розпад Австро-Угорської імперії|розпаду Австро-Угорської імперії]] [[Чернівці|це місто]] опинилося в іншій країні, тож цю можливість не було реалізовано. Однак, важке економічне становище країни, низькі зарплати й банкрутство сімейного підприємства змушували Шредінгера шукати нове місце роботи, зокрема, й за кордоном. Восени [[1919]] року [[Макс Він]], який очолював Фізичний інститут [[Єнський університет|Єнського університету]], запросив Шредінгера обійняти посаду його асистента й доцента кафедри теоретичної фізики. Австрієць з радістю прийняв цю пропозицію й у квітні [[1920]] року (одразу після весілля) перебрався до [[Єна (місто)|Єни]]. У Єні Шредінгер затримався лише чотири місяці: незабаром він перебрався до [[Штутгарт]]а на посаду екстраординарного професора місцевої Вищої технічної школи (нині&nbsp;— [[університет Штутгарта]]). Важливим фактором в умовах зростання інфляції було значне збільшення платні. Втім, невдовзі ще кращі умови й посаду професора теоретичної фізики почали пропонувати й інші установи&nbsp;— університети [[Вроцлавський університет|Бреслау]], [[Кільський університет|Кіля]], [[Гамбурзький університет|Гамбурга]] й Відня. Шредінгер вибрав перший і всього через семестр залишив [[Штутгарт]]. У [[Бреслау]] вчений читав лекції протягом літнього [[семестр]]у, а після його закінчення знову змінив місце роботи, очоливши престижну кафедру теоретичної фізики [[Цюрихський університет|Цюрихського університету]]<ref name="Хоф2" />.

=== Цюрих&nbsp;— Берлін (1921—1933) ===
Шредінгер перебрався до [[Цюрих]]а влітку [[1921]] року. Життя тут було стійкішим у матеріальному плані, сусідні гори надавали вченому, який любив [[альпінізм]] і лижні походи, зручні можливості для відпочинку, а спілкування з відомими колегами [[Петер Дебай|Петером Дебаєм]], [[Пауль Шеррер|Паулем Шеррером]] та [[Герман Вейль|Германом Вейлем]], що працювали в сусідньому [[Цюрихський політехнічний інститут|Цюрихському політехнікумі]], створювало необхідну атмосферу для наукової творчості<ref name="Хоф3">{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 32—36}} {{ref-ru}}</ref>. Час, проведений в Цюриху, був затьмарений важкою хворобою; Шредінгеру поставили діагноз&nbsp;— [[туберкульоз легенів]], і дев'ять місяців (у 1921—1922 роках) йому довелося лікуватися в курортному містечку [[Ароза]] в Швейцарських [[Альпи|Альпах]]<ref name="Moore108">{{книга|автор= W. J. Moore. |заголовок= A Life of Erwin Schrödinger |посилання= http://books.google.com/books?id=n6XZlrJxgFkC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1994 |pages= 108—109}} {{ref-en}}
</ref>. У творчому плані цюриські роки виявилися найпліднішими для Шредінгера, який написав тут свої класичні роботи з [[хвильова механіка|хвильової механіки]]. Відомо, що в подоланні математичних труднощів велику допомогу йому надав Вейль<ref name="Хоф4">
{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 37—50}} {{ref-ru}}
</ref>.

Популярність, яку принесли Шредінгеру його новаторські роботи, зробила його одним з основних кандидатів на престижну посаду професора теоретичної фізики [[Берлінський університет|Берлінського університету]], що звільнилася після виходу у відставку [[Макс Планк|Макса Планка]]. Після відмови [[Арнольд Зоммерфельд|Арнольда Зоммерфельда]] й подолання сумнівів, чи варто залишати Цюрих, який так полюбився, Шредінгер прийняв цю пропозицію й 1 жовтня [[1927]] року став до виконання своїх нових обов'язків. У Берліні австрійський фізик знайшов друзів і однодумців в особі Макса Планка, [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]], [[Макс фон Лауе|Макса фон Лауе]], що поділяли його консервативні погляди на квантову механіку і не визнавали її [[копенгагенська інтерпретація|копенгагенської інтерпретації]]. В університеті Шредінгер читав лекції з різних розділів фізики, вів семінари, керував фізичним колоквіумом, брав участь у проведенні організаційних заходів, проте в цілому був одинаком, про що свідчила відсутність учнів. Як зазначав [[Віктор Фредерік Вайскопф|Віктор Вайскопф]], який свого часу працював асистентом Шредінгера, останній ''«грав в університеті роль аутсайдера»''<ref name="Хоф5">
{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 51—59}} {{ref-ru}}
</ref>.

=== Оксфорд&nbsp;— Ґрац&nbsp;— Ґент (1933—1939) ===

Час, проведений у Берліні, Шредінгер описав як ''«чудові роки, коли я вчив і навчався»''<ref name="Хоф5" />. Цей час добіг кінця [[1933]] року, після [[Machtergreifung|приходу до влади Гітлера]]. Улітку того року вже немолодий учений, що не бажав залишатися під владою нового режиму, вирішив ще раз змінити оточення. Варто відзначити, що, попри своє негативне ставлення до [[нацизм]]у, він ніколи його публічно не висловлював і не бажав втручатися в політику, а зберегти свою аполітичність у тодішній Німеччині було практично неможливо. Сам Шредінгер, пояснюючи причини свого від'їзду, казав: ''«Я терпіти не можу, коли мені дошкуляють політикою»''. Британський фізик [[Фредерік Ліндеман]], який саме тоді відвідував Німеччину, запросив Шредінгера до [[Оксфордський університет|Оксфордського університету]]. Вирушивши на літній відпочинок до [[Південний Тіроль|Південного Тіролю]], учений вже не повернувся до Берліна і в жовтні 1933 року разом із дружиною прибув до [[Оксфорд]]а<ref name="Хоф6">
{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 60—67}} {{ref-ru}}
</ref>. Незабаром після приїзду він довідався, що його (разом із [[Поль Дірак|Полем Діраком]]) нагороджено [[Нобелівська премія з фізики|Нобелівською премією з фізики]] ''«за відкриття нових плідних форм атомної теорії»''<ref>
{{cite web
|url=http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1933/schrodinger-bio.html
|title=Erwin Schrödinger
|author=|date=
|work=Інформація на офіційному сайті Нобелівського комітету
|publisher=Nobelprize.org
|accessdate=2011-03-25
|language=англійською
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110426073807/http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1933/schrodinger-bio.html
|archivedate=2011-04-26|deadurl=yes
}} {{ref-en}}
</ref>. В автобіографії, написаній з цієї нагоди, Шредінгер дав таку оцінку своєму стилю мислення:
{|
|{{початок цитати}}
''У моїх наукових працях, як і взагалі в житті, я ніколи не дотримувався якоїсь генеральної лінії, не слідував керівній програмі, розрахованій на тривалі терміни. Хоча я дуже погано вмію працювати в колективі, зокрема, на жаль, і з учнями, проте моя робота ніколи не була абсолютно самостійною, оскільки мій інтерес до будь-якого питання завжди залежить від інтересу, що виявляється до цього ж питання іншими. Я рідко кажу перше слово, але часто друге, тому що спонукальним чинником для нього зазвичай є бажання заперечити або виправити…''
{{кінець цитати|джерело={{статья|заглавие= Автобиография Э. Шрёдингера |автор издания= Э. Шрёдингер. |издание= Избранные труды по квантовой механике |место= М. |издательство= Наука |год=1976 |страницы= 345}}}}
|}

[[Файл:Magdalen College in Oxford - geograph.org.uk - 1419192.jpg|міні|праворуч|320пкс|[[Коледж Магдалини]] в Оксфорді]]
В Оксфорді Шредінгер став членом [[Коледж Магдалини|коледжу Магдалини]], не маючи викладацьких обов'язків і, разом з іншими емігрантами, отримуючи фінансування від компанії ''Imperial Chemical Industry''. Однак йому так і не вдалося освоїтися в специфічних обставинах одного з найстаріших [[університет]]ів Англії. Однією з причин цього була відсутність в Оксфорді, орієнтованому в основному на викладання традиційних гуманітарних і [[Теологія|теологічних]] дисциплін, інтересу до модерної [[Теоретична фізика|теоретичної фізики]], що змушувало вченого відчувати незаслуженість свого високого становища й великої платні, яку він часом називав своєрідною милостинею. Іншим аспектом [[дискомфорт]]у, який відчував Шредінгер в Оксфордському університеті, були [[пуритани|особливості суспільного життя, повні умовностей і формальностей]], які, за його визнанням, обмежували його свободу. Ситуація ускладнювалася незвичайним характером його особистого й сімейного життя, що викликала справжній скандал у [[клір|клерикальних колах]] Оксфорда. Зокрема, Шредінгер вступив у гострий конфлікт із професором англійської мови та літератури [[Клайв Стейплз Льюїс|Клайвом Льюїсом]]. Усі ці проблеми, а також згортання на початку [[1936]] року програми фінансування вчених-емігрантів, змусили Шредінгера розглянути варіанти продовження кар'єри поза Оксфордом. Після відвідин [[Единбург]]у, восени 1936 року він прийняв пропозицію повернутися на батьківщину і обійняти посаду професора теоретичної фізики в [[Грацький університет|Грацькому університеті]]<ref name="Hoch">{{cite journal
|first1 = P. K.
|last1 = Hoch
|first2 = E. J.
|last2 = Yoxen
|title = Schrdinger at Oxford: A hypothetical national cultural synthesis which failed
|url = http://dx.doi.org/10.1080/00033798700200371
|journal = Annals of Science
|year = 1987
|volume = 44
|pages = 593—616}} {{ref-en}}
</ref>.

Перебування Шредінгера в Австрії не забарилося: уже в березні [[1938]] року відбувся [[аншлюс]] країни, в результаті якого вона увійшла до складу нацистської Німеччини. За порадою ректора університету вчений написав «листа примирення» з новою владою, який було опубліковано 30 березня на шпальтах ґрацької газеті ''Tagespost'' і який спричинив негативну реакцію колег, які емігрували<ref name="Moore240">
{{книга
|автор= W. J. Moore.
|заголовок= A Life of Erwin Schrödinger
|pages= 240}} {{ref-en}}
</ref>. Утім, ці кроки не допомогли: вченого було звільнено з посади через політичну неблагонадійність; офіційне повідомлення він отримав у серпні [[1938]] року. Розуміючи, що виїзд із країни незабаром може стати неможливим, Шредінгер поспішно полишив Австрію і попрямував до [[Рим]]а ([[фашистська Італія]] тоді була єдиною країною, для виїзду до якої не потрібна була [[віза]]). До того часу в нього встановився зв'язок із [[прем'єр-міністр]]ом [[Ірландія|Ірландії]] [[Еймон де Валера|Еймоном де Валера]], [[Математика|математиком]] за освітою, який надумав організувати в [[Дублін]]і аналог [[Інститут перспективних досліджень|Принстонського інституту перспективних досліджень]]. Де Валера, який перебував тоді в [[Женева|Женеві]] як президент Асамблеї [[Ліга Націй|Ліги Націй]], виклопотав для Шредінгера і його дружини транзитну візу для проїзду Європою. Восени [[1938]] року, після короткої зупинки в [[Швейцарія|Швейцарії]], вони прибули до Оксфорда. Поки йшла організація інституту в Дубліні, учений погодився обійняти тимчасову посаду в [[Бельгія|бельгійському]] [[Гент]]і, оплачувану з коштів Фонду Франкі. Тут його й заскочив початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Завдяки втручанню де Валера Шредінгер, що після аншлюсу був громадянином Німеччини (себто, ворожої держави), дістав змогу проїхати через Англію й [[7 жовтня]] [[1939]] року прибув до столиці Ірландії<ref name="Хоф6" /><ref name="McCrea">{{статья|автор= [[Вільям Гантер Мак-Крі|W. McCrea]]. |заглавие= Eamon de Valera, Erwin Schrödinger and the Dublin Institute |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 119—135}} {{ref-en}}
</ref>.

=== Дублін&nbsp;— Відень (1939—1961) ===
[[Файл:Dublin Institute for Advanced Studies, School of Theoretical Physics.JPG|міні|180px|праворуч|Сучасна будівля Відділення теоретичної фізики Дублінського інституту вищих досліджень]]
Законодавчий акт про організацію Дублінського інституту вищих досліджень було ухвалено [[Дойл Ерян|ірландським парламентом]] у червні [[1940]] року. Шредінгера, який став першим професором одного з двох первинних відділень інституту&nbsp;— відділення теоретичної фізики (''School of Theoretical Physics''), було призначено також і першим директором (''chairman'') цієї установи<ref name="McCrea" />. Пізніше з'явилися інші співробітники інституту. Серед них були як вже відомі вчені [[Вальтер Гайтлер]], Лайош Яноші і [[Корнелій Ланцош]], так і безліч молодих фізиків. Вони мали можливість повністю сконцентруватися на дослідницькій роботі. Шредінгер організував постійний семінар, читав лекції в [[Дублінський університет|Дублінському університеті]], ініціював проведення при інституті щорічних [[Літня школа|літніх шкіл]], що відвідувалися провідними фізиками Європи. У роки, проведені в Ірландії, його основними науковими інтересами стали теорія [[гравітація|гравітації]] й питання, що лежать на стику фізики та біології<ref name="Хоф7">{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 68—77}} {{ref-ru}}
</ref>. Він працював на посаді директора Відділення теоретичної фізики в 1940—1945 роках і з 1949 до 1956 року, коли вирішив повернутися на батьківщину<ref name="McCrea" />.

Хоча після закінчення війни Шредінгер неодноразово отримував пропозиції перебратися до Австрії чи Німеччини, він відхиляв ці запрошення, не бажаючи залишати насиджене місце<ref name="Хоф7" />. Лише після підписання [[Декларація про незалежність Австрії|Австрійського державного договору]] й виведення з країни військ союзників він дав згоду повернутися на батьківщину. На початку [[1956]] року [[президент Австрії]] затвердив постанову про надання вченому персональної посади професора теоретичної фізики [[Віденський університет|Віденського університету]]. У квітні того ж року Шредінгер повернувся до Відня й урочисто вступив на посаду, прочитавши лекцію в присутності відомих осіб, зокрема президента республіки. Він був вдячний австрійському уряду, який організував його повернення туди, де починалася його кар'єра. Через два роки вчений, що часто хворів, остаточно залишив університет і пішов у відставку. Останні роки життя він мешкав здебільшого в [[тіроль]]ському селі [[Альпбах]]. Шредінгер помер внаслідок загострення [[туберкульоз]]у в одній з віденських лікарень [[4 січня]] [[1961]] року і був похований в Альпбасі<ref name="Хоф8">{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 78—85}} {{ref-ru}}
</ref>.

=== Особисте життя ===
[[Файл:Schroedinger alpbach.jpg|міні|160px|праворуч|Могила Шредінгера в Альпбасі]]
З весни [[1920]] року Шредінгер був одружений з Аннемарі Бертель (''Annemarie Bertel'') із [[Зальцбург]]а, з якою він познайомився влітку 1913 року в [[Зеегам]]і, під час проведення дослідів з атмосферної електрики<ref name="Хоф2" />. Цей шлюб протримався до кінця життя вченого, попри регулярні романи подружжя «на стороні». Так, серед коханців Аннемарі були колеги її чоловіка Пауль Евальд і [[Герман Вейль]]. Шредінгер, у свою чергу, мав численні романи з молодими жінками, з яких дві були ще підлітками (з однією з них він узимку [[1925]] року провів в Арозі канікули, протягом яких інтенсивно працював над створенням хвильової механіки). Хоча в Ервіна і Аннемарі не було дітей, відомо про декілька позашлюбних дітей Шредінгера. Мати одного з них, Гільде Марх (''Hilde March''), дружина Артура Марха, одного з австрійських друзів вченого, стала для Шредінгера «другою дружиною». 1933 року, залишаючи Німеччину, він зміг домовитися про фінансування в Оксфорді не тільки для себе, а й для Мархів; навесні 1934 року Гільде народила від Шредінгера дочку, Рут Георгіну (''Ruth Georgine March''). Наступного року Мархи повернулися до [[Інсбрук]]а. Настільки вільні стосунки шокували пуританських мешканців Оксфорда, що було однією з причин дискомфорту, який відчував там Шредінгер. Ще двоє позашлюбних дітей у нього народилося за час перебування в Дубліні. Починаючи з 1940-х років, Аннемарі регулярно лікувалася в стаціонарі через напади [[Депресія (медицина)|депресії]]<ref name="McLay">
{{статья|автор= D. B. McLay.
|заглавие= Lise Meitner and Erwin Schrödinger: Biographies of Two Austrian Physicists of Nobel Stature
|ссылка= http://dx.doi.org/10.1023/A:1004536223625
|издание= Minerva
|год= 1999
|volume= 37
|pages= 75—94}} {{ref-en}}
</ref>.

Біографи й сучасники неодноразово відзначали різнобічність інтересів Шредінгера, його глибокі пізнання в філософії та історії. Він знав шість іноземних мов (крім «гімназійних» [[давньогрецька мова|давньогрецької]] та [[Латинська мова|латини]], англійську, французьку, іспанську та італійську), читав класичні твори в оригіналі й перекладав їх, писав вірші ([[1949]] року видано його збірку), захоплювався [[скульптура|скульптурою]]<ref name="Хоф0">
{{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |сторінки= 5—12}} {{ref-ru}}
</ref>.

== Наукова діяльність ==

=== Ранні та експериментальні роботи ===
[[Файл:Franz-Serafin Exner.JPG|міні|200px|праворуч|Франц Екснер, науковий керівник Шредінгера]]
На початку своєї наукової кар'єри Шредінгер здійснював багато теоретичних і експериментальних досліджень, які перебували в руслі інтересів його вчителя [[Франц Екснер|Франца Екснера]],&nbsp;— електротехніка, атмосферна електрика й радіоактивність, вивчення властивостей [[діелектрик]]ів. Одночасно молодий вчений активно вивчав суто теоретичні питання [[Класична механіка|класичної механіки]], теорії коливань, теорії броунівського руху, математичної статистики<ref name="Хоф2" />.

1912 року на прохання укладачів «Довідника з електрики і магнетизму» (Handbuch der Elektrizität und des Magnetismus) він написав велику оглядову статтю «Діелектрики», що було свідченням визнання його робіт у науковому світі. Того ж року Шредінгер дав теоретичну оцінку ймовірного висотного розподілу радіоактивних речовин, потрібних для пояснення спостережуваної радіоактивності атмосфери, а в серпні [[1913]] року в Зеегамі провів відповідні експериментальні вимірювання, підтвердивши деякі висновки Віктора Франца Гесса про недостатню величину концентрації продуктів розпаду для пояснення виміряної іонізації атмосфери<ref name="Mehra713">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 713—715}} {{ref-en}}
</ref>. За цю роботу [[1920]] року Шредінгера нагородили премією Гайтінгера (Haitinger-Preis) Австрійської академії наук<ref name="Хоф2" />.

Іншими експериментальними дослідженнями, здійсненими молодим ученим [[1914]] року, були перевірка формули для капілярного тиску в газових бульбашках і вивчення властивостей м'якого [[бета-випромінювання]], що з'являється при падінні [[гамма-промені]]в на поверхню металу. Останню роботу він виконував спільно зі своїм другом експериментатором Фріцем Кольраушем ({{lang-de|Karl Wilhelm Friedrich Kohlrausch}})<ref name="Mehra724" />. 1919 року Шредінгер виконав свій останній фізичний експеримент (вивчення [[Когерентність|когерентності]] променів, що випромінюються під великим кутом один до одного) і надалі зосередився на теоретичних дослідженнях<ref name="Mehra726">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 726}} {{ref-en}}
</ref>.

=== Вчення про колір ===
Особливу увагу в лабораторії [[Франц Екснер|Екснера]] приділяли вченню про колір, продовженню й розвитку робіт [[Томас Юнг|Томаса Юнга]], [[Джеймс Клерк Максвелл|Джеймса Клерка Максвелла]] і [[Герман фон Гельмгольц|Германа Гельмгольца]] в цій галузі. Шредінгер вивчав теоретичний бік питання, зробивши важливий внесок у [[Колориметрія (наука)|колориметрію]]. Результати здійсненої роботи виклав у великій статті, опублікованій у журналі ''Annalen der Physik'' 1920 року. За основу вчений взяв не плоский колірний трикутник, а тривимірний колірний простір, базисними векторами якого є три основні кольори. Чисті спектральні кольори розташовуються на поверхні деякої фігури (колірного конуса), тоді як її об'єм займають змішані кольори (наприклад, білий). Кожному конкретному кольору відповідає свій радіус-вектор у цьому колірному просторі.

Наступним кроком у напрямку так званої вищої колориметрії було чітке визначення низки кількісних характеристик (таких, як [[яскравість]]), щоб мати можливість об'єктивно порівнювати їхні відносні величини для різних кольорів. Для цього Шредінгер, використавши ідею [[Герман фон Гельмгольц|Гельмгольца]], запровадив у тривимірному колірному просторі закони [[Ріманова геометрія|ріманової геометрії]], найкоротша відстань між двома точками такого простору (по геодезичній лінії) мала слугувати кількісною величиною відмінності двох кольорів. Далі він запропонував конкретну метрику колірного простору, яка дозволяла обчислювати яскравість кольорів в узгодженні з [[Закон Вебера-Фехнера|законом Вебера&nbsp;— Фехнера]]<ref name="Хоф2" /><ref name="Mehra735">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 735—742}} {{ref-en}}
</ref>.

У наступні роки Шредінгер присвятив кілька робіт фізіологічним особливостям зору (зокрема, спостережуваним уночі кольорам [[зоря|зір]]), а також написав великий огляд про зорове сприйняття для чергового видання популярного підручника Мюллера&nbsp;— Пульє (Müller-Pouillet Lehrbuch der Physik). В іншій статті він розглянув еволюцію кольорового зору, спробувавши пов'язати чутливість [[око|ока]] до світла різної довжини хвилі зі спектральним складом сонячного випромінювання. Він вважав, що [[палички]] (нечутливі до кольорів [[Рецептор (орган)|рецептори]] [[Сітківка|сітківки]], відповідальні за [[сутінковий зір]]) еволюційно виникли набагато раніше, ніж [[колбочки]] (можливо, ще у давніх істот, які мешкали під водою). Ці еволюційні зміни, за його твердженням, можна простежити в будові ока. Завдяки своїм роботам до середини 1920-х років Шредінгер отримав репутацію одного з провідних фахівців із теорії кольору, однак, відтоді його увага була повністю поглинена зовсім іншими проблемами, і в наступні роки він більше не повертався до цієї тематики<ref name="Хоф2" /><ref name="Mehra735" />.

=== Статистична фізика ===
[[Файл:Boltzmann age31.jpg|міні|200px|праворуч|Шредінгер знаходився під великим впливом ідей Людвига Больцмана (на світлині)]]
Шредінгер, який здобув освіту у [[Віденський університет|Віденському університеті]], відчув великий вплив свого відомого краянина [[Людвіг Больцман|Людвіга Больцмана]], його робіт і методів<ref name="Flamm">
{{статья|автор= D. Flamm. |заглавие= Boltzmann's influence on Schrödinger |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 4—15}} {{ref-en}}
</ref>. Уже в одній зі своїх перших статей (1912) він застосував методи [[Кінетична теорія|кінетичної теорії]] для опису діамагнітних властивостей металів. Хоча ці результати мали лише обмежений успіх і в цілому не могли бути вірними за відсутності правильної квантової статистики для електронів, незабаром Шредінгер вирішив застосувати больцманівський підхід до складнішої задачі&nbsp;— до побудови кінетичної теорії твердого тіла і, зокрема, для опису процесів [[кристалізація|кристалізації]] й [[плавлення]]. Відштовхуючись від останніх результатів [[Петер Дебай|Петера Дебая]], австрійський фізик узагальнив рівняння стану для рідини й інтерпретував наявний у ньому параметр (критичну температуру) як температуру плавлення<ref name="Mehra710">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 710—713}} {{ref-en}}
</ref>.

Після відкриття 1912 року [[Дифракція|дифракції]] рентгенівських променів постало проблема теоретичного опису цього явища і, зокрема, врахування впливу теплового руху атомів на структуру спостережуваних інтерференційних картин. У статті, яку було видано 1914 року, Шредінгер (незалежно від [[Петер Дебай|Дебая]]) розглянув цю задачу в рамках моделі динамічних ґраток Борна&nbsp;— фон Кармана й отримав температурну залежність для розподілу інтенсивності рентгенівських променів за кутами. Цю залежність незабаром було підтверджено експериментально. Ці та інші ранні роботи Шредінгера мали для нього інтерес також з погляду утвердження [[атомізм|атомістичної будови]] речовини та подальшого розвитку кінетичної теорії, яка, на його думку, мала в майбутньому остаточно витіснити моделі неперервних середовищ<ref name="Mehra718">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 718—722}} {{ref-en}}
</ref>.

Під час військової служби Шредінгер вивчив проблему термодинамічних [[Флуктуація (фізика)|флуктуацій]] і пов'язаних із ними явищ, приділивши особливу увагу роботам [[Маріан Смолюховський|Маріана Смолуховского]]<ref name="Mehra725">{{стаття|автор= J. Mehra. |назва= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 725}} {{ref-en}}</ref>. Після закінчення війни статистична фізика стає однією з основних тем у творчості Шредінгера, їй присвячено найбільшу кількість робіт, написаних ним у першій половині 1920-х років. Так, 1921 року він висловив аргументи про відмінності між [[ізотоп]]ами одного елементу з термодинамічного погляду (так званий [[парадокс Гіббса]]), хоча з погляду хімії вони не відрізняються.

У низці статей Шредінгер уточнював або прояснював конкретні результати, отримані його колегами з різних питань статистичної фізики (питома тепломісткість твердих тіл, теплова рівновага між світлом і звуковими хвилями і таке інше). У деяких із цих робіт застосовувалися міркування квантового характеру, наприклад, у статті про питому тепломісткість молекулярного водню або в публікаціях із квантової теорії ідеального (виродженого) газу. Ці роботи передували появі робіт [[Шатьєндранат Бозе|Шатьєндраната Бозе]] й [[Альберт Ейнштейн|Альберта Ейнштейна]] (влітку 1924 року), що заклали основи нової квантової статистики (статистики Бозе&nbsp;— Ейнштейна) і застосували її до розвитку квантової теорії ідеального одноатомного газу.

Шредінгер долучився до вивчення подробиць нової теорії, обговоривши в її світлі питання про визначення [[Ентропія|ентропії]] газу<ref name="Mehra742">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 742—750}} {{ref-en}}</ref>. Восени [[1925]] року, користуючись новим визначенням ентропії [[Макс Планк|Макса Планка]], він вивів вирази для квантованих рівнів енергії газу як цілого, а не окремих його молекул. Робота над цією тематикою, спілкування з Планком і Ейнштейном, а також знайомство з новою ідеєю [[Луї де Бройль|Луї де Бройля]] про хвильові властивості речовини стали передумовами подальших досліджень, що призвели до створення хвильової механіки<ref name="Mehra761">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 761—764}} {{ref-en}}
</ref>. У праці «До ейнштейнівської теорії газу» Шредінгер показав важливість концепції де Бройля для розуміння статистики Бозе&nbsp;— Ейнштейна<ref name="Полак373">
{{статья
|автор= Л. С. Полак.
|заглавие= Эрвин Шрёдингер и возникновение квантовой механики
|автор издания= Э. Шрёдингер.
|издание= Избранные труды по квантовой механике
|место= М.
|издательство= Наука
|год=1976
|страницы= 373}} {{ref-ru}}
</ref>..

У наступні роки в своїх працях Шредінгер регулярно повертався до питань статистичної механіки й [[Термодинаміка|термодинаміки]]. У дублінський період свого життя він написав кілька робіт з основ [[Теорія ймовірностей|теорії ймовірностей]], [[Булева алгебра|булевої алгебри]], застосування статистичних методів до аналізу відліків детекторів космічних променів<ref name="Scott21">{{книга|автор= W. T. Scott.
|заголовок= Erwin Schrödinger: an introduction to his writings
|місце= Amherst
|видавництво= University of Massachusetts Press
|рік=1967
|pages= 21—22}} {{ref-en}}
</ref>. У книзі «Статистична термодинаміка» (1946), написаній на основі прочитаного ним курсу лекцій, учений детально розглянув деякі фундаментальні проблеми, яким найчастіше не приділялося достатньої уваги в звичайних підручниках (труднощі визначення ентропії, бозе-конденсація й виродження, енергія нульових коливань у кристалах й електромагнітне випромінювання тощо)<ref name="Scott25">
{{книга|автор= W. T. Scott.
|заголовок= Erwin Schrödinger: an introduction to his writings
|pages= 25}} {{ref-en}}
</ref>. Кілька статей Шредінгер присвятив природі [[Другий закон термодинаміки|другого закону термодинаміки]], [[Зворотність|зворотності]] фізичних законів у часі, напрям якого він пов'язував зі зростанням ентропії (у своїх філософських творах він вказував, що, можливо, відчуття часу обумовлено самим фактом існування людської свідомості)
<ref name="Scott26">
{{книга
|автор= W. T. Scott.
|заголовок= Erwin Schrödinger: an introduction to his writings
|pages= 26—30}} {{ref-en}}
</ref>.

=== Квантова механіка ===

==== Стара квантова теорія ====
Уже в перші роки своєї наукової кар'єри Шредінгер познайомився з ідеями квантової теорії, що розвивалася в працях Макса Планка, Альберта Ейнштейна, [[Нільс Бор|Нільса Бора]], [[Арнольд Зоммерфельд|Арнольда Зоммерфельда]] та інших вчених. Цьому знайомству сприяла робота над деякими проблемами статистичної фізики, проте австрійський учений на той час ще не був ладен відмовитися від традиційних методів класичної фізики. Незважаючи на визнання Шредінгером успіхів квантової теорії, його ставлення до неї було неоднозначним, і він намагався не застосовувати нові підходи з усіма їх неясностями<ref name="Хоф2" />. Значно пізніше, вже після створення квантової механіки, він казав, згадуючи той час:
{{початок цитати}}
''Старий віденський інститут Людвіґа Больцмана… дав мені змогу пройнятися ідеями цього могутнього розуму. Коло цих ідей стало для мене немов першим коханням у науці, ніщо інше мене так не захоплювало і, мабуть, ніколи вже на захопить. До сучасної теорії атома я наближався дуже повільно. Її внутрішні суперечності звучать як пронизливі дисонанси, порівняно з чистою, невблаганно ясною послідовністю думки Больцмана. Був час, коли я прямо-таки був ладен кинутися навтіки, але, заохочуваний Екснером та Кольраушем, знайшов порятунок у вченні про колір.''
{{кінець цитати|джерело={{статья|заглавие= Вступительная речь Э. Шрёдингера в Прусской Академии наук |автор издания= Э. Шрёдингер. |издание= Избранные труды по квантовой механике |место= М. |издательство= Наука |год=1976 |страницы= 339}}}}

Перші публікації Шредінгера з атомної теорії й [[Спектроскопія|теорії спектрів]] почали з'являтися лише з початку 1920-х років, після його особистого знайомства з Зоммерфельдом і [[Вольфганг Паулі|Вольфґанґом Паулі]] та переїзду на роботу до Німеччини, яка була центром розвитку нової фізики. У січні [[1921]] року Шредінгер завершив свою першу статтю з цієї тематики, розглянувши в межах [[Теорія Бора|теорії Бора&nbsp;— Зоммерфельда]] вплив взаємодії електронів на деякі особливості спектрів [[Лужні метали|лужних металів]]. Особливий інтерес для нього становило запровадження [[Теорія відносності|релятивістських міркувань]] у квантову теорію. Восени [[1922]] року він проаналізував електронні орбіти в атомі з геометричного погляду, скориставшись методами відомого математика [[Герман Вейль|Германа Вейля]]. Ця робота, в якій було показано, що квантовим орбітам можна зіставити певні геометричні властивості, стала важливим кроком, який передбачав деякі особливості хвильової механіки<ref name="Mehra728">
{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 728—731}} {{ref-en}}
</ref><ref name="Yang">
{{статья
|автор= [[Чженьнін Янг|C. N. Yang]].
|заглавие= Square root of minus one, complex phases and Erwin Schrödinger
|издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath
|ответственный= ed. C. W. Kilmister
|место= Cambridge
|издательство= University Press
|год=1989
|pages= 53—64}} {{ref-en}}
</ref>. Того ж року (раніше) Шредінгер отримав формулу релятивістського [[ефект Доплера|ефекту Доплера]] для спектральних ліній, виходячи з гіпотези світлових квантів і міркувань [[Закон збереження енергії|збереження енергії]] та [[Закон збереження імпульсу|імпульсу]]. Утім, він відчував великі сумніви щодо справедливості останніх міркувань у мікросвіті. Йому була близька ідея його вчителя Екснера про статистичний характер [[Закони збереження|законів збереження]], тому він з ентузіазмом сприйняв появу навесні [[1924]] року статті Бора, [[Хендрік Антоні Крамерс|Крамерса]] та [[Джон Кларк Слетер|Слетера]], в якій передбачалася можливість порушення цих законів в окремих атомних процесах (наприклад, у процесах випромінювання)<ref name="Mehra732">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 732—734}} {{ref-en}}</ref>. Незважаючи на те, що незабаром експерименти [[Ганс Вільгельм Гейгер|Ганса Гейгера]] та [[Вальтер Боте|Вальтера Боте]] показали несумісність цього припущення з дослідами, ідея енергії як статистичної концепції приваблювала Шредінгера протягом усього життя й обговорювалася ним у деяких доповідях і публікаціях<ref name="Джем184">
{{книга
|автор= [[Макс Джеммер|М. Джеммер]].
|заголовок= Эволюция понятий квантовой механики
|місце= М.
|видавництво= Наука
|рік=1985
|сторінки= 184—186}} {{ref-ru}}
</ref><ref name="Scott30">
{{книга
|автор= W. T. Scott.
|заголовок= Erwin Schrödinger: an introduction to his writings
|pages= 30—33}} {{ref-en}}
</ref>.

==== Створення хвильової механіки ====
Безпосереднім поштовхом до початку розробки [[хвильова механіка|хвильової механіки]] стало ознайомлення з дисертацією [[Луї де Бройль|Луї де Бройля]] (на початку листопада [[1925]] року), яка містила ідею про хвильові властивості речовини, а також зі статтею Ейнштейна з квантової теорії газів, в якій цитувалася праця французького вченого. Успіх діяльності Шредінгера в цьому напрямку був забезпечений володінням відповідним математичним апаратом, зокрема методикою розв'язку [[Власний вектор|задач на власні значення]]. Шредінгер зробив спробу узагальнити [[хвилі де Бройля]] на випадок взаємодійних частинок, враховуючи, як і французький вчений, релятивістські ефекти. Через деякий час йому вдалося подати [[Енергетичний рівень|енергетичні рівні]] як власні значення деякого [[Оператор (математика)|оператора]]. Однак перевірка для випадку найпростішого атома&nbsp;— атома водню&nbsp;— розчарувала: результати розрахунку не збігалися з експериментальними даними. Пояснюється це тим, що фактично Шредінгер одержав релятивістське рівняння, відоме нині як [[рівняння Клейна — Гордона]], яке справедливе лише для частинок із нульовим [[спін]]ом (на той час поняття спіну було невідомим). Після такої невдачі вчений залишив цю роботу й повернувся до неї лише через деякий час, виявивши, що його підхід дає задовільні результати в нерелятивістському наближенні<ref name="Хоф4" /><ref name="Mehra765">
{{статья
|автор= J. Mehra.
|заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics
|pages= 765—773}} {{ref-en}}
</ref>.

[[Файл:Wilhelm Wien.jpg|міні|праворуч|200px|[[Вільгельм Він]], редактор ''Annalen der Physik'' в 1907—1928 роках, відразу ж оцінив значення робіт Шредінгера]]
У першій половині [[1926]] року редакція журналу ''[[Annalen der Physik]]'' отримала чотири частини праці Шредінгера «Квантування як задача про власні значення». У першій частині (надійшла до редакції 27 січня 1926), відштовхуючись від оптико-механічної аналогії [[Вільям Роуен Гамільтон|Гамільтона]], автор вивів [[хвильове рівняння]], відоме нині як незалежне від часу (стаціонарне) [[стаціонарне рівняння Шредінгера|рівняння Шредінгера]], і застосував його для пошуку дискретних енергетичних рівнів атома водню. Основною перевагою свого підходу вчений вважав те, що ''«квантові правила вже не містять загадкової „вимоги цілочисельності“: вони тепер простежуються, так би мовити, на крок глибше і знаходять обґрунтування в обмеженості й однозначності деякої просторової функції»''. Ця функція, яка отримала згодом назву [[хвильова функція|хвильової функції]], була формально введена як величина, логарифмічно пов'язана з [[Дія (фізика)|дією]] системи. У другій частині (надійшла 23 лютого 1926) Шредінгер звернувся до загальних ідей, які лежать в основі його методики. Розвиваючи оптико-механічну аналогію, він узагальнив хвильове рівняння й дійшов висновку про рівність швидкості частинки [[групова швидкість|груповій швидкості]] [[хвильовий пакет|хвильового пакета]]. На думку вченого, в загальному випадку ''«слід зображати різноманіття можливих процесів, виходячи з хвильового рівняння, а не з основних рівнянь механіки, які для пояснення сутності мікроструктури механічного руху настільки ж непридатні, як і геометрична оптика для пояснення дифракції»''. Насамкінець Шредінгер використав свою теорію для розв'язання деяких конкретних задач, зокрема задачі про [[гармонічний осцилятор]], отримавши розв'язок, що узгоджується з результатами [[матрична механіка|матричної механіки]] [[Вернер Гейзенберг|Гейзенберга]]<ref name="Джем254">
{{книга
|автор= М. Джеммер.
|заголовок= Эволюция понятий квантовой механики
|сторінки= 254—259}} {{ref-ru}}
</ref>.

У вступі до третьої частини статті (надійшла 10 травня 1926 року) вперше з'явився термін «[[хвильова механіка]]» (''Wellenmechanik'') для позначення розробленого Шредінгером підходу. Узагальнюючи метод, розроблений [[Джон Вільям Стретт (лорд Релей)|лордом Релеєм]] у теорії [[Акустична хвиля|акустичних коливань]], австрійський вчений розробив спосіб отримання в межах своєї теорії наближених розв'язків складних задач, відомий як [[теорія збурень|теорія незалежних від часу збуджень]]. Цей метод він застосував для опису [[ефект Штарка|ефекту Штарка]] для атома водню й отримав добру узгодженість з експериментальними даними. У четвертій частині (надійшла 21 червня 1926) вчений сформулював рівняння, пізніше назване [[рівняння Шредінгера|нестаціонарним рівнянням Шредінгера]], і застосував його для розвитку теорії збурень, залежних від часу. Як приклад він розглянув проблему [[Дисперсія світла|дисперсії]] і висвітлив пов'язані з нею питання. Зокрема, він дійшов висновку, що у разі періодичного в часі потенціалу збурення, у вторинному випромінюванні наявні комбінаційні частоти<ref name="Джем259">
{{книга
|автор= М. Джеммер.
|заголовок= Эволюция понятий квантовой механики
|страницы= 259—262}} {{ref-ru}}
</ref>. У цій же роботі було подано релятивістське узагальнення основного рівняння теорії, яке було отримано Шредінгером ще на початковому етапі роботи ([[рівняння Клейна — Гордона]])<ref name="Коммент">
{{статья
|заглавие= Комментарии
|автор издания= Э. Шрёдингер.
|издание= Избранные труды по квантовой механике
|страницы= 393—412}} {{ref-ru}}
</ref>.

==== Зв'язок з матричною механікою ====
[[Файл:Heisenberg 10.jpg|міні|праворуч|150px|Вернер Гейзенберг, творець матричної механіки]]
Робота Шредінгера відразу ж після своєї появи привернула увагу провідних фізиків світу. Її з захопленням зустріли такі науковці як [[Альберт Ейнштейн|Ейнштейн]], [[Макс Планк|Планк]] і [[Арнольд Зоммерфельд|Зоммерфельд]]. Здавалося несподіваним, що опис за допомогою неперервних [[Диференціальне рівняння|диференціальних рівнянь]] давав ті ж результати, що й матрична механіка з її незвичним і складним алгебраїчним формалізмом та опорою на відому з досвіду [[дискретність]] [[спектральна лінія|спектральних ліній]]. Хвильова механіка, близька за духом до класичної [[Механіка суцільних середовищ|механіки суцільних середовищ]], багатьом вченим здавалася кращою<ref name="Джем265">{{книга|автор= М. Джеммер. |заголовок= Эволюция понятий квантовой механики |сторінки= 265—270}} {{ref-ru}}</ref>. Зокрема, сам Шредінгер критично висловлювався про матричну теорію Гейзенберга: ''«Звичайно, я знав про його теорії, однак мене відлякували, якщо не сказати&nbsp;— відштовхували, методи трансцендентної алгебри, що здавалися мені дуже важкими, і відсутність будь-якої наочності»''<ref>
Über das Verhältnis der Heisenberg-Born-Jordanschen Quantenmechanik zu der meinen
Annalen der Physik, (4), 79, (1926), 734—756
</ref><ref>
{{статья
|автор= Э. Шрёдингер.
|заглавие= Об отношении квантовой механики Гейзенберга — Борна — Йордана к моей
|автор издания= Э. Шрёдингер.
|издание= Избранные труды по квантовой механике
|страницы= 57}} {{ref-ru}}
</ref>. Все ж, Шредінгер був переконаний в еквівалентності формалізмів хвильової й матричної механіки. Доказ цієї еквівалентності він подав у статті «Про стосунок квантової механіки Гейзенберга&nbsp;— Борна&nbsp;— Йордана до моєї», отриманої редакцією'' Annalen der Physik'' 18 березня 1926. Він довів, що будь-яке рівняння хвильової механіки можна подати в матричній формі і, навпаки, від заданих матриць можна перейти до хвильових функцій. Незалежно зв'язок між двома формами квантової механіки був встановлено [[Карл Еккарт|Карлом Еккартом]] і [[Вольфганг Паулі|Вольфгангом Паулі]]<ref name="Джем265" />.

Значення [[хвильова механіка|хвильової механіки]] Шредінгера було відразу ж усвідомлено науковою спільнотою, і вже в перші місяці після появи основоположних робіт у різних університетах Європи та Америки розгорнулася діяльність з вивчення й застосування нової теорії до різних задач<ref name="Mehra823">
{{статья
|автор= J. Mehra.
|заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics
|pages= 823—824}} {{ref-en}}
</ref>. Пропаганді ідей хвильової механіки сприяли виступи Шредінгера на засіданнях Німецького фізичного товариства в [[Берлін]]і й [[Мюнхен]]і влітку 1926 року, а також велике турне Америкою (грудень [[1926]]&nbsp;— квітень [[1927]] року). Під час тієї подорожі він прочитав 57 лекцій у різних наукових установах [[Сполучені Штати Америки|США]]<ref name="Mehra861">
{{статья
|автор= J. Mehra.
|заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics
|pages= 861—862}} {{ref-en}}
</ref>.

==== Інтерпретація хвильової функції ====
Незабаром після появи фундаментальних статей Шредінгера викладений у них зручний і послідовний формалізм почав широко застосовуватися для розв'язання найрізноманітніших задач квантової теорії. Однак сам формалізм у той час ще не був досить ясний. Одним із головних питань, поставлених основоположною роботою Шредінгера, було питання про те, що ж коливається в атомі, тобто проблема сенсу і властивостей [[хвильова функція|хвильової функції]]. У першій частині своєї статті він вважав її [[Дійсне число|дійсною]], однозначною й усюди двічі диференційовною функцією, однак в останній частині припустив для неї можливість [[Комплексне число|комплексних]] значень. Квадрат модуля цієї функції він трактував як міру розподілу густини [[Електричний заряд|електричного заряду]] у просторі<ref name="Yang" /><ref name="Джем259" />. Вчений вважав, що тепер частинки можна наочно уявляти як [[Хвильовий пакет|хвильові пакети]], належним чином складені з набору власних функцій, і, таким чином, повністю відмовитися від корпускулярних уявлень. Неможливість такої інтерпретації стала зрозумілою дуже швидко: у загальному випадку хвильові пакети неминуче розпливаються, що суперечить вочевидь корпускулярній поведінці частинок в експериментах із [[Розсіювання частинок і хвиль|розсіювання електронів]]. Розв'язок проблеми було дано [[Макс Борн|Максом Борном]], який запропонував [[статистична інтерпретація хвильової функції|ймовірнісну інтерпретацію хвильової функції]]<ref name="Джем275">
{{книга|автор= М. Джеммер. |заголовок= Эволюция понятий квантовой механики |сторінки= 275—277}} {{ref-ru}}
</ref><ref>
Обговорення суперечностей шредінгерової інтерпретації та можливості їхнього розв'язання можна знайти у статті: {{статья
|автор= J. Dorling.
|заглавие= Schrödinger original interpretation of the Schrödinger equation: a rescue attempt
|издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath
|ответственный= ed. C. W. Kilmister
|место= Cambridge
|издательство=[[Cambridge University Press]]
|год=1989
|pages= 16—40}} {{ref-en}}
</ref>.

[[Файл:Solvay conference 1927.jpg|міні|праворуч|400px|Учасники [[Сольвеївський конгрес|Сольвеївського конгресу]] 1927 року, на якому обговорювалися проблеми інтерпретації квантової механіки. Шредінгер стоїть посередині в задньому ряду]]
Для Шредінгера така статистична інтерпретація, що суперечила його уявленням про реальні квантовомеханічні хвилі, була абсолютно неприйнятна, бо залишала квантові стрибки та інші елементи розривності, яких він хотів позбутися. Найбільш яскраво неприйняття вченим нового трактування його результатів виявилося в дискусіях із [[Нільс Бор|Нільсом Бором]], що відбулися в жовтні 1926 року під час відвідин Шредінгером [[Копенгаген]]а<ref name="Mehra852">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 852—854}} {{ref-en}}</ref>. [[Вернер Гейзенберг]], свідок цих подій, пізніше писав:
{|
|{{початок цитати}}
''Дискусія між Бором і Шредінгером почалася на вокзалі в Копенгагені й продовжувалася щоденно з раннього ранку до пізньої ночі. Шредінгер зупинився в будинку Бора, тому вже за суто зовнішніми обставинами в суперечці не могло бути жодної перерви… Через кілька днів Шредінгер захворів, ймовірно, через надзвичайне перенапруження; гарячка й застуда змусили його лягти в ліжко. Фрау Бор доглядала його, приносила чай і солодощі, але Нільс Бор сидів на краю ліжка й переконував Шредінгера: «Ви все ж повинні зрозуміти, що…»… До справжнього взаєморозуміння тоді було годі дійти, оскільки жодна з сторін не могла запропонувати повної та цілісної інтерпретації квантової механіки.''
{{кінець цитати|джерело={{книга|автор= В. Гейзенберг. |заголовок= Часть и целое |місце= М. |видавництво= Наука |рік=1989 |сторінки= 201—203}}}}
|}

Така інтерпретація, в основу якої лягли борнове ймовірнісне трактування хвильової функції, [[принцип невизначеності Гейзенберга]] та [[принцип доповнюваності]] Бора, була сформульована [[1927]] року й отримала популярність під назвою [[Копенгагенська інтерпретація|копенгагенської інтерпретації]]. Однак Шредінгер так і не зміг її прийняти й до кінця життя відстоював необхідність наочного подання хвильової механіки<ref name="Хоф4" />. Втім, за результатами візиту до Копенгагена він зазначав, що, попри всі наукові розбіжності, ''«взаємини з Бором [з яким він не був знайомий раніше] і особливо з Гейзенбергом … були абсолютно, безхмарно дружніми й сердечними»''<ref name="Mehra855">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 855}} {{ref-en}}</ref>.

==== Застосування квантової механіки ====
Після завершення формалізму хвильової механіки Шредінгер зміг отримати за його допомогою низку важливих прикладних результатів. Уже до кінця 1926 року він використав свою методику для наочного опису [[ефект Комптона|ефекту Комптона]]<ref name="Mehra856">{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics |pages= 856—857}} {{ref-en}}</ref>, а також зробив спробу об'єднання квантової механіки і [[електродинаміка|електродинаміки]]. Відштовхуючись від [[рівняння Клейна — Гордона]], Шредінгер отримав вираз для [[Тензор енергії-імпульсу|тензора енергії-імпульсу]] і відповідний закон збереження для об'єднаних [[Хвилі матерії|хвиль матерії]] та [[електромагнітні хвилі|електромагнітних хвиль]]. Однак ці результати, як і початкове рівняння, виявилися непридатними для [[електрон]]а, оскільки не врахували його [[спін]] (це було зроблено пізніше [[Поль Дірак|Полем Діраком]], який отримав своє [[Рівняння Дірака|відоме рівняння]]). Лише через багато років стало зрозуміло, що отримані Шредінгером результати справедливі для частинок із нульовим спіном, наприклад [[Мезони|мезонів]]. [[1930]] року він отримав узагальнений вираз [[співвідношення невизначеностей]] Гейзенберга для будь-якої пари спостережуваних фізичних величин. Того ж року він уперше проінтегрував рівняння Дірака для вільного електрона, і дійшов висновку, що його рух складається з прямолінійного рівномірного руху та високочастотного вібраційного руху малої амплітуди (''[[цітербевегунг]]''). Це явище пояснюється інтерференцією частин відповідного електрону хвильового пакета, що стосуються додатних та від'ємних значень енергії. У 1940—1941 роках Шредінгер детально розробив у рамках хвильової механіки (тобто [[картина Шредінгера|подання Шредінгера]]) метод факторизації для розв'язання задач на [[власне значення|власні значення]]. Суть цього підходу полягає в поданні [[гамільтоніан]]а системи як добутку двох операторів<ref name="Коммент" />.

==== Критика копенгагенської інтерпретації ====
[[Файл:Albert Einstein, by Doris Ulmann.jpg|міні|ліворуч|200px|Альберт Ейнштейн був другом і постійним кореспондентом Шредінгера]]
{{seealso|Кіт Шредінгера}}
До критики різних аспектів копенгагенської інтерпретації Шредінгер не раз повертався з кінця 1920-х років, обговорював ці проблеми з Ейнштейном, з яким вони були на той час колегами в Берлінському університеті. Їхнє спілкування на цю тему продовжилося в наступні роки через листування, яке активізувалося [[1935]] року після виходу відомої [[Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена|статті Ейнштейна&nbsp;— Подольського&nbsp;— Розена]] (ЕПР) про неповноту [[квантова механіка|квантової механіки]]. В одному з листів до Ейнштейна (від 19 серпня 1935 року), а також у статті, надісланій 12 серпня до журналу ''[[Naturwissenschaften]]'', було вперше подано уявний експеримент, який набув популярності як парадокс [[кіт Шредінгера|«кота Шредінгера»]]. Суть цього парадоксу, за Шредінгером, полягала в тому, що невизначеність на атомному рівні здатна привести до невизначеності в макроскопічному масштабі («суміш» живого і мертвого кота). Це не відповідає вимозі визначеності станів макрооб'єктів незалежно від того, чи здійснюються спостереження за ними, а, отже,''«перешкоджає нам прийняти таким наївним чином „модель розмитості“ [тобто стандартну інтерпретацію квантової механіки] як картину реальності»''. Ейнштейн бачив у цьому уявному експерименті вказівку на те, що [[хвильова функція]] описує [[статистичний ансамбль]] систем, а не окрему мікросистему. Шредінгер не погоджувався, вважаючи, що хвильова функція має безпосередній стосунок до реальності, а не до її статистичного опису. У тій же статті він піддав аналізу й інші аспекти квантової теорії (наприклад, [[Вимірювання (квантова механіка)|проблему вимірювання]]) і дійшов висновку, що квантова механіка ''«поки всього лише зручний трюк, який, однак, має … надзвичайно великий вплив на наші фундаментальні погляди на природу»''. Подальші роздуми над [[ЕПР-парадокс]]ом привели Шредінгера до складної проблеми [[Квантова заплутаність|квантової заплутаності]] (нім. ''Verschränkung'', англ. ''Entanglement''). Йому вдалося довести загальну математичну теорему, що після поділу системи на частини їхня загальна хвильова функція не є простим добутком функцій окремих підсистем. На думку Шредінгера, така поведінка квантових систем є суттєвим недоліком теорії та приводом для її поліпшення. Хоча аргументи Ейнштейна й Шредінгера не змогли похитнути позиції прихильників стандартної інтерпретації квантової механіки, представлених насамперед [[Нільс Бор|Бором]] і [[Гайзенберґ]]ом, вони стимулювали з'ясування деяких принципово важливих її аспектів і навіть привели до обговорення філософської проблеми фізичної реальності<ref>{{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= The Einstein — Bohr debate on the completion of quantum mechanics and its description of reality |автор издания= J. Mehra. |издание= The Golden Age of Theoretical Physics |место= Singapore |издательство= World Scientific |год=2001|pages= 1297—1306, 1309—1312}}</ref><ref>{{книга|автор= [[Макс Джеммер|M. Jammer]]. |заголовок= The philosophy of quantum mechanics |место= |видавництво= John Wiley & Sons|рік=1974 |pages= 211—221}} {{ref-en}}</ref>.

[[1927]] року Шредінгер запропонував так звану резонансну концепцію квантових взаємодій, засновану на гіпотезі про неперервний обмін енергією між квантовими системами з близькими власними частотами. Однак ця ідея, незважаючи на всі надії автора, не могла змінити уявлення про [[Стаціонарний стан квантової системи|стаціонарні стани]] та [[Квантовий перехід|квантові переходи]]. [[1952]] року в статті «Чи існують квантові стрибки?» він повернувся до резонансної концепції, піддавши критиці ймовірнісну інтерпретацію<ref name="Коммент" />. У докладній відповіді на зауваження, що містилися в цій роботі, [[Макс Борн]] прийшов до наступного висновку:
{{початок цитати}}
''…я хотів би сказати, що вважаю хвильову механіку Шредінгера одним із найчудовіших досягнень за всю історію теоретичної фізики… Я далекий від того, щоб сказати, що відома сьогодні інтерпретація досконала й остаточна. Я вітаю напади Шредінгера на вдоволену байдужість багатьох фізиків, які приймають сучасну інтерпретацію просто тому, що вона працює, не бентежачись щодо точності обґрунтувань. Втім, я не вважаю, що стаття Шредінгера дала позитивний внесок у розв'язання філософських складнощів.''
{{кінець цитати|джерело={{статья|автор= М. Борн. |заглавие= Интерпретация квантовой механики |автор издания= М. Борн. |издание= Физика в жизни моего поколения |место= М. |издательство= Изд-во иностр. лит-ры |год=1963 |страницы= 255, 265}}}}

=== Електромагнетизм і загальна теорія відносності ===
Шредінгер познайомився з працями Ейнштейна з [[загальна теорія відносності|загальної теорії відносності]] (ЗТВ) в Італії, на березі [[Трієстська затока|Трієстської затоки]], де розташовувалася його військова частина під час Першої світової війни. Він детально розібрався в математичному формалізмі ([[тензорне числення]]) і фізичному сенсі нової теорії і вже [[1918]] року опублікував дві невеликі праці з власними результатами<ref name="Хоф2" />, зокрема взявши участь у дискусії про енергію [[Гравітаційне поле|гравітаційного поля]] в рамках ЗТВ<ref>{{книга|автор= У. И. Франкфурт. |заголовок= Специальная и общая теория относительности (исторические очерки) |місце= М. |видавництво= Наука |рік=1968 |сторінки= 235, 237—238}} {{ref-ru}}</ref>. Вчений повернувся до загальнорелятивістської тематики лише на початку 1930-х років, коли зробив спробу розглянути поведінку хвиль матерії у викривленому [[Простір-час|просторі-часі]]. Найплідніший для Шредінгера період досліджень гравітації припав на час роботи в [[Дублін]]і. Зокрема, він отримав кілька конкретних результатів в рамках космологічної [[Модель де Сіттера|моделі де Сіттера]], зокрема, вказав на процеси народження речовини в такій моделі Всесвіту<ref name="Хоф7" />. У 1950-і роки він написав дві книги з питань ЗТВ і космології&nbsp;— «Просторово-часова структура» (1950) і «Розширення Всесвіту» (1956).

[[Файл:Eamon de Valera c 1922-30.jpg|міні|праворуч|200px|Імон де Валера, ініціатор запрошення Шредінгера в Дублін]]
Іншим напрямком роботи Шредінгера були спроби створення [[єдина теорія поля|єдиної теорії поля]] шляхом об'єднання теорії гравітації й електродинаміки. Цій діяльності безпосередньо передувало, починаючи з 1935 року, вивчення австрійським ученим можливості нелінійного узагальнення [[рівняння Максвелла|рівнянь Максвелла]]. Метою цього узагальнення, вперше проведеного [[Густав Мі|Густавом Мі]] (1912), а потім [[Макс Борн|Максом Борном]] і [[Леопольд Інфельд|Леопольдом Інфельдом]] (1934), було обмеження величини електромагнітного поля на малих відстанях, що мало б забезпечити скінченне значення власної енергії заряджених частинок. [[Електричний заряд]] в рамках такого підходу трактується як внутрішня властивість електромагнітного поля<ref name="McConnell">{{статья|автор= J. McConnell. |заглавие= Schrödinger's nonlinear optics |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 146—164}} {{ref-en}}</ref>. З [[1943]] року Шредінгер продовжив спроби Вейля, Ейнштейна і [[Артур Еддінгтон|Артура Еддінгтона]] вивести єдине польове рівняння з [[принцип найменшої дії|принципу найменшої дії]] шляхом правильного вибору виду [[лагранжіан]]у в межах [[афінна геометрія|афінної геометрії]]. Обмежуючись, як і його попередники, суто класичним розглядом, Шредінгер запропонував ввести третє поле, яке повинно було компенсувати труднощі об'єднання [[гравітація|гравітації]] та [[електромагнетизм]]у, представленого у формі Борна&nbsp;— Інфельда. Це третє поле він пов'язував із [[ядерні сили|ядерними силами]], носієм яких у той час вважалися гіпотетичні [[мезони]]. Зокрема, введення в теорію третього поля дозволяло зберегти її [[калібрувальна інваріантність|калібрувальну інваріантність]]. [[1947]] року Шредінгер зробив іншу спробу об'єднати електромагнітне і гравітаційне поля, підібравши нову форму лагранжіана й вивівши нові польові рівняння. Ці рівняння містили зв'язок між електромагнетизмом і гравітацією, яка, на думку вченого, могла б відповідати за генерацію [[магнітне поле|магнітних полів]] обертовими масами, наприклад, [[Магнітне поле зірок|Сонцем]] або [[Магнітне поле Землі|Землею]]. Проблема, однак, полягала в тому, що рівняння не дозволяли повернутися до суто електромагнітного поля «вимкнувши» тяжіння. Попри великі зусилля, численні проблеми, що постали перед теорією, так і не вдалося вирішити. Шредінгер, як і Ейнштейн, не досяг успіху в створенні єдиної теорії поля шляхом геометризації класичних полів і до середини 1950-х років залишив цю діяльність. За словами Отто Гітмайра (''Otto Hittmair''), одного з дублінських співробітників Шредінгера, ''«великі надії змінилися виразним розчаруванням у цей період життя великого вченого»''<ref name="Hittmair">{{статья|автор= O. Hittmair. |заглавие= Schrödinger's unified field theory seen 40 years later |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 165—175}} {{ref-en}}</ref>.

=== «Що таке життя?» ===
{{Main|Що таке життя?}}
Створення [[квантова механіка|квантової механіки]] дозволило закласти надійні теоретичні основи [[хімія|хімії]], за допомогою яких було отримано сучасне пояснення природи [[Хімічний зв'язок|хімічного зв'язку]]. Розвиток хімії, в свою чергу, справив глибокий вплив на формування [[молекулярна біологія|молекулярної біології]]. Відомий учений [[Лайнус Полінг]] писав у зв'язку з цим<ref name="Pauling">{{статья|автор= [[Лайнус Полінг|L. Pauling]]. |заглавие= Schrödinger's contributions to chemistry and biology |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 225—233}} {{ref-en}}</ref>:
{{початок цитати}}
''На мій погляд, буде справедливо сказати, що Шредінгер, сформулювавши своє хвильове рівняння, несе основну відповідальність за сучасну біологію.''
{{oq|en|It is accordingly justified, in my opinion, to say that Schrödinger, by formulating his wave equation, is basically responsible for modern biology.}}
{{кінець цитати}}

[[Файл:Max Delbruck.jpg|міні|праворуч|200px|Молодий фізик Макс Дельбрюк захопився біологією під впливом ідей Нільса Бора]]
Безпосередній внесок Шредінгера в біологію пов'язаний із його книгою «Що таке життя?» (1944), заснованій на лекціях, які були прочитані в дублінському [[Триніті-коледж (Дублін)|Триніті-коледжі]] в лютому [[1943]] року. Ці лекції і книга були створені під враженням від статті [[Тимофєєв-Ресовський Микола Володимирович|Миколи Тимофєєва-Ресовського]], [[Карл Ціммер|Карла Циммера]] та [[Макс Дельбрюк|Макса Дельбрюка]], опублікованої [[1935]] року й переданої Шредінгеру на початку 1940-х років Паулем Евальдом. Ця стаття присвячена вивченню генетичних [[Мутація|мутацій]], які виникають під дією рентгенівського й гамма-випромінювання, для пояснення яких авторами була розвинена теорія мішеней. Хоча на той час ще не була відома [[ген]]на природа спадковості, вивчення проблеми [[мутагенез]]у з погляду [[атомна фізика|атомної фізики]] дозволило виявити деякі загальні закономірності цього процесу. Роботу Тимофеєва&nbsp;— Циммера&nbsp;— Дельбрюка було покладено Шредінгером в основу його книги, яка привернула широку увагу молодих фізиків. Деякі з них (наприклад, [[Моріс Вілкінс]]) під її впливом вирішили вивчати [[молекулярна біологія|молекулярну біологію]]<ref name="Perutz">{{статья|автор= [[Макс Фердинанд Перуц|M. Perutz]]. |заглавие= Erwin Schrödinger's «What is Life» and molecular biology |издание=Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |ответственный= ed. C. W. Kilmister |место= Cambridge |издательство= University Press |год=1989 |pages= 234—251}} {{ref-en}}</ref>.

Перші кілька розділів книги «Що таке життя?» присвячені огляду відомостей про механізми [[Спадковість|спадковості]] й мутації, зокрема ідей Тимофеєва, Циммера і Дельбрюка. Останні два розділи містять власні думки Шредінгера про природу життя. В одній з них автор запровадив концепцію [[негентропії|негативної ентропії]] (можливо, ще від Больцмана), яку живі організми мають отримувати з навколишнього світу, щоб компенсувати зростання ентропії, що приводить їх до [[Термодинамічна рівновага|термодинамічної рівноваги]] і, отже, смерті<ref name="Perutz" />. У цьому, згідно зі Шредінгером, полягає одна з головних відмінностей життя від неживої природи. На думку Полінга, поняття про негативну ентропію, сформульоване в роботі Шредінгера без належної строгості й чіткості, практично нічого не додає до нашого розуміння феномена життя<ref name="Pauling" />. [[Френсіс Саймон]] незабаром після виходу книги вказав, що [[Термодинамічні потенціали|вільна енергія]] має відігравати значно більшу роль для організмів, ніж [[ентропія]]. У наступних виданнях Шредінгер урахував це зауваження, зазначивши важливість вільної енергії, проте все ж залишив без змін міркування про ентропію у цьому, за висловом нобелівського лауреата [[Макс Фердинанд Перуц|Макса Перуц]], ''«розділі, що вводить в оману»''<ref name="Perutz" />.

В останньому розділі Шредінгер повернувся до своєї думки, що проходить через усю книгу, і полягає в тому, що механізм функціонування живих організмів (їх точна відтворюваність) не узгоджується з законами статистичної [[Термодинаміка|термодинаміки]] (випадковість на молекулярному рівні). На думку Шредінгера, відкриття [[генетика|генетики]] дозволяють зробити висновок, що в ній немає місця ймовірнісним законам, яким підпорядковується поведінка окремих молекул; вивчення живої матерії, таким чином, може привести до якихось нових некласичних (але детерміністичних) законів природи. Для розв'язання цієї проблеми Шредінгер звернувся до своєї гіпотези про гени, як аперіодичний одновимірний [[кристал]], що є продовженням роботи Дельбрюка (останній писав про [[полімер]]и). Можливо, саме молекулярний аперіодичний кристал, в якому записана «програма життя», дозволяє уникнути труднощів, пов'язаних із [[тепловий рух|тепловим рухом]] і статистичним безладом<ref name="Perutz" /><ref>{{статья|автор= A. T. Domondon. |заглавие= Bringing physics to bear on the phenomenon of life: the divergent positions of Bohr, Delbrück, and Schrödinger |ссылка= http://dx.doi.org/10.1016/j.shpsc.2006.06.014 |издание= Studies in History and Philosophy of Science Part C |год= 2006 |volume= 37 |pages= 433—458}} {{ref-en}}</ref>. Однак, як довів подальший розвиток [[молекулярна біологія|молекулярної біології]], для розвитку цієї галузі знання було достатньо вже відомих законів фізики та хімії: труднощі, про які міркував Шредінгер, вирішуються за допомогою принципу [[Комплементарність (біологія)|комплементарності]] та [[фермент]]ативного каталізу, що дозволяє напрацьовувати великі кількості тієї чи іншої речовини<ref name="Perutz" />. Визнаючи роль книги «[[Що таке життя?]]» у справі популяризації ідей [[генетика|генетики]], [[Макс Перуц]], однак, дійшов наступного висновку<ref name="Perutz" />:
{{початок цитати}}
''…уважне вивчення його [Шредінгера] книги й пов'язаної літератури показало мені, що те, що було правильним у його книзі, не було оригінальним, а більша частина оригінального не було правильною і це було відомо під час написання книги. Більше того, книга ігнорує деякі вирішальні відкриття, які були опубліковані перед тим, як вона потрапила до друку.''
{{oq|en|…a close study of his book and of the related literature has shown me that what was true in his book was not original, and most of what was original was known not to be true even when the book was written. Moreover, the book ignores some crucial discoveries that were published before it went into print.}}
{{кінець цитати}}

== Філософські погляди ==
[[Файл:Erwin Schrodinger at U Vienna.JPG|міні|праворуч|200px|Бюст Шредінгера, встановлений у дворі аркади головної будівлі Віденського університету (Скульптор: Фердинанд Вельц, [[1984]])]]
[[1960]] року Шредінгер згадував про часи після закінчення Першої світової війни:
{|
|{{початок цитати}}
''Я мав намір викладати теоретичну фізику, взявши за зразок чудові лекції мого улюбленого вчителя Фріца Газереля, який загинув на війні. Щодо іншого, я вважав, що вивчатиму філософію. У той час я заглибився у вивчення праць [[Бенедикт Спіноза|Спінози]], [[Артур Шопенгауер|Шопенгауера]], [[Ріхард Земон|Ріхарда Земона]] та [[Авенаріус Ріхард|Ріхарда Авенаріуса]]… Нічого з цього не вийшло. Я був змушений залишитися з теоретичною фізикою, і на мій подив, із цього іноді щось виходило.''
{{кінець цитати|джерело={{книга|автор= Э. Шрёдингер. |заголовок= Мой взгляд на мир |місце= М. |видавництво= Либроком |рік=2009 |сторінки= 7}}}}
|}

Лише після переїзду до Дубліна він зміг приділити досить уваги філософським питанням. Ним написано кілька праць не лише з [[Філософія науки|філософських проблем науки]], а й загальнофілософського характеру&nbsp;— «Наука й гуманізм» (1952), «Природа й греки» (1954), «Розум і матерія» (1958), «Мій погляд на світ» (твір, завершений ним незадовго до смерті). Особливу увагу приділяв Шредінгер [[антична філософія|античній філософії]], яка приваблювала його своєю єдністю і тим значенням, яке вона могла зіграти для розв'язання проблем сучасності<ref name="Хоф8"/>. У зв'язку з цим він писав:
{|
|{{початок цитати}}
''За допомогою серйозної спроби повернутися в інтелектуальне середовище античних мислителів, які набагато менше знали те, що стосується справжньої поведінки природи, але які були також часто набагато менш упередженими, ми можемо знову віднайти свободу думки, хоча б, можливо, для того, щоб використовувати її, із нашим кращим знанням фактів, для виправлення їхніх ранніх помилок, які все ще можуть завести нас у глухий кут.''
{{кінець цитати|джерело={{книга|автор= Э. Шрёдингер. |заголовок= Природа и греки |місце= Ижевск |видавництво= РХД |рік=2001 |сторінки= 18}} {{ref-ru}}}}
|}

У своїх працях, звертаючись також до спадщини [[Індійська філософія|індійської]] та [[Китайська філософія|китайської філософії]], Шредінгер намагався з єдиних позицій поглянути на науку й [[релігія|релігію]], [[людське суспільство]] й проблеми [[етика|етики]]. Проблема єдності становила один з основних мотивів його філософської творчості. У роботах, які можна віднести до [[Філософія науки|філософії науки]], він вказував на тісний зв'язок [[наука|науки]] з розвитком [[суспільство|суспільства]] й [[культура|культури]] в цілому, обговорював проблеми [[Теорія пізнання|теорії пізнання]], брав участь у дискусіях з проблеми [[Причинність|причинності]] й модифікації цього поняття у світлі нової фізики<ref name="Хоф8" />. Обговоренню та аналізу конкретних аспектів філософських поглядів Шредінгера з різних питань присвячено кілька книг і збірників статей<ref>{{книга |заголовок= Erwin Schrödinger: Phylosophy and the Birth of Quantum Mechanics |відповідальний= ed. M. Bitbol, O. Darrigol |посилання= http://books.google.com/books?id=3SlJsTH1ehsC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= |видавництво= Editions Frontiers |рік=1992}} {{ref-en}}</ref><ref>{{книга |заголовок= Erwin Schrödinger's world view: the dynamics of knowledge and reality |відповідальний= ed. J. Götschl |посилання= http://books.google.com/books?id=3OjdRDagCPsC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Dordrecht |видавництво= Kluwer Academic Publishers |рік=1992}} {{ref-en}}</ref><ref>{{книга|автор= M. Bitbol. |заголовок= Schrödinger's philosophy of quantum mechanics |посилання= http://books.google.com/books?id=uenri3hEJQEC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Dordrecht |видавництво= Kluwer Academic Publishers |рік=1996}} {{ref-en}}</ref>. Хоча [[Карл Поппер]] називав його [[Ідеалізм|ідеалістом]]<ref name="Flamm"/>, в своїх роботах Шредінгер послідовно відстоював можливість об'єктивного вивчення природи<ref name="Хоф8" />:
{{початок цитати}}
''Широко поширена вчена думка, що об'єктивну картину світу, як її розуміли раніше, взагалі отримати неможливо. Тільки оптимісти серед нас (до яких я зараховував себе) вважають, що це&nbsp;— філософська екзальтація, ознака остраху перед обличчям кризи.''
{{кінець цитати}}

== Нагороди та членства ==
* Премія Гайтінгера (1920)
* [[Медаль Маттеуччі]] (1927)
* [[Медаль Макса Планка]] (1937)
* [[Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»]]
* Премія Ервіна Шредінгера (1956)
* [[Австрійський почесний знак За науку та мистецтво|Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво»]] (1957)
* Член [[Австрійська академія наук|Австрійської академії наук]], [[Прусська академія наук|Прусської академії наук]] (1929), [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]] (1934, член-кореспондент з 1928), [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]] (1949), [[Папська академія наук|Папської академії наук]] (1937), [[Ірландська королівська академія|Ірландської королівської академії]] (1940), Іспанської королівської академії наук

== Вшанування пам'яті ==


* Ім'я Шредінгера носить ''[[Шредінгер (кратер)|один з кратерів]]'' на [[Місяць (супутник)|Місяці]], місячна долина (''[[Vallis Schrödinger]]'') і [[астероїд]] [[пояс астероїдів|головного поясу]] ''[[13092 Шредінгер]]'', відкритий [[24 вересня]] [[1992]] року.
* У фізиці його ім'ям названо квантовий парадокс ''[[кіт Шредінгера]]''.
* [[1983]] року в Австрії було випущено банкноти вартістю в 1000 [[шилінг]]ів із портретом Шредінгера. Вони перебували в обігу до переходу країни на [[євро]].
* Ім'я Шредінгера носять одна з віденських площ (''Schrödingerplatz''), будівля центральної природничої бібліотеки [[Берлінський університет|Берлінського університету]] (''Erwin-Schrödinger-Zentrum''), заснований [[1993]] року віденський Інститут математичної фізики (''{{нп|Erwin Schrödinger International Institute for Mathematical Physics|Erwin-Schrödinger-Institut für Mathematische Physik|en|Erwin Schrödinger International Institute for Mathematical Physics}}'').
* [[1956]] року Австрійська академія наук започаткувала [[Премія імені Ервіна Шредінгера|премію імені Ервіна Шредінгера]] (''{{нп|Erwin Schrödinger-Preis|Erwin Schrödinger-Preis|de|Erwin Schrödinger-Preis}}''), першим лауреатом якої став він сам. [[Всесвітня асоціація теоретичної та обчислювальної хімії]] (''{{нп|World Association of Theoretical and Computational Chemists|World Association of Theoretical and Computational Chemists|en|World Association of Theoretical and Computational Chemists}}'') вручає медаль Шредінгера «видатному хіміку-обчислювачу, який раніше не вшановувався цією нагородою»<ref>
{{cite web
|url=http://www.ch.ic.ac.uk/watoc/
|title=World Association of Theoretical and Computational Chemists
|author=|date=|work=
|publisher=WATOC
|accessdate=2011-05-06
|language=англійською
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110516095857/http://www.ch.ic.ac.uk/watoc/
|archivedate=2011-05-16|deadurl=yes
}}</ref>.

== Праці ==

=== Книги ===
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Abhandlungen zur Wellenmechanik |місце= Leipzig |видавництво=|рік=1927}} {{ref-de}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Vier Vorlesungen über Wellenmechanik |місце= Berlin |видавництво=|рік=1928}} {{ref-de}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Über Indeterminismus in der Physik. Zwei Vorträge zur Kritik der naturwissenschaftlichen Erkenntnis |місце= Leipzig |видавництво=|рік=1932}} {{ref-de}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= [[Що таке життя?|What is Life? The Physical Aspect of the Living Cell]] |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1944}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Statistical Thermodynamics |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1946}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Gedichte |місце= Bonn |видавництво=|рік=1949}} {{ref-de}} <small>— томик поезії Шредінгера</small>
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Space-Time Structure |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1950}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Science and Humanism |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1952}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Nature and the Greeks |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1954}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Expanding Universes |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1956}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Mind and Matter |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1958}} {{ref-en}}
* {{книга|автор= E. Schrödinger. |заголовок= Meine Weltansicht |місце= Wien |видавництво=|рік=1961}} {{ref-de}}

=== Основні наукові статті німецькою ===
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Studien über Kinetik der Dielektrika, den Schmelzpunkt, Pyround Piezoelektrizität |ссылка= |издание= Sitzungsberichte der Akademie der Wissenschaften der Wien |год= 1912 |volume= 121 |pages= 1937–1973}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Über die Schärfe der mit Röntgenstrahlen erzeugten Interferenzbilder |ссылка= |издание= [[Physikalische Zeitschrift]] |год= 1914 |volume= 15 |pages= 79–86}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Grundlinien einer Theorie der Farbenmetrik im Tagessehen (Erste Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19203682102 |издание= Annalen der Physik |год= 1920 |volume= 368 (63) |pages= 397–426}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Grundlinien einer Theorie der Farbenmetrik im Tagessehen (Zweite Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19203682103 |издание= Annalen der Physik |год= 1920 |volume= 368 (63) |pages= 427–456}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Grundlinien einer Theorie der Farbenmetrik im Tagessehen (Dritte Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19203682202 |издание= Annalen der Physik |год= 1920 |volume= 368 (63) |pages= 481–520}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие=Über eine bemerkenswerte Eigenschaft der Quantenbahnen eines einzelnen Elektrons |ссылка= http://dx.doi.org/10.1007/BF01328077 |издание= Zeitschrift für Physik |год= 1922 |volume= 12 |pages= 13–23}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Quantisierung als Eigenwertproblem (Erste Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19263840404 |издание= Annalen der Physik |год= 1926 |volume= 384 (79) |pages= 361–376}} Російський переклад: {{статья|автор= Э. Шрёдингер. |заглавие= Квантование как задача о собственных значениях (первое сообщение) |ссылка= http://ufn.ru/ru/articles/1977/8/f/ |издание= [[УФН]] |год= 1977 |том= 122 |страницы= 621–632}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Quantisierung als Eigenwertproblem (Zweite Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19263840602 |издание= Annalen der Physik |год= 1926 |volume= 384 (79) |pages= 489–527}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Über das Verhältnis der Heisenberg-Born-Jordanschen Quantenmechanik zu der meinem |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19263840804 |издание= Annalen der Physik |год= 1926 |volume= 384 (79) |pages= 734–756}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Quantisierung als Eigenwertproblem (Dritte Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19263851302 |издание= Annalen der Physik |год= 1926 |volume= 385 (80) |pages= 437–490}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Quantisierung als Eigenwertproblem (Vierte Mitteilung) |ссылка= http://dx.doi.org/10.1002/andp.19263861802 |издание= Annalen der Physik |год= 1926 |volume= 386 (81) |pages= 109–139}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Über die Kraftfreie Bewegung in der relativistischen Quantenmechanik |ссылка= |издание= Sitzungsberichte der Preussischen Akademie der Wissenschaften |год= 1930 |volume= |pages= 418–428}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= Die gegenwärtige Situation in der Quantenmechanik |ссылка= http://dx.doi.org/10.1007/BF01491891 |издание= Naturwissenschaften |год= 1935 |volume= 23 |pages= 807–812, 823–828, 844–849}}

=== Деякі праці англійською ===
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= The proper vibrations of the expanding Universe |ссылка= http://dx.doi.org/10.1016/S0031-8914(39)90091-1 |издание= Physica |год= 1939 |volume= 6 |pages= 899–912}} {{ref-en}}
* {{статья|автор= E. Schrödinger. |заглавие= The final affine field laws |ссылка= |издание= Proceedings of the Royal Irish Academy A |год= 1947 |volume= 51 |pages= 163–179}} {{ref-en}}

== Примітки ==
{{примітки|2}}

== Література ==
{{refbegin}}

=== Книги ===
* {{книга|автор= W. T. Scott. |заголовок= Erwin Schrödinger: an introduction to his writings |посилання= http://books.google.com/books?id=sRsZVjJU8koC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Amherst |видавництво= University of Massachusetts Press |рік=1967}}
* {{книга|автор= [[Макс Джеммер|M. Jammer]]. |заголовок= The philosophy of quantum mechanics |місце= |видавництво= John Wiley & Sons|рік=1974}}
* {{книга|автор= [[Макс Джеммер|М. Джеммер]]. |заголовок= Эволюция понятий квантовой механики |місце= М. |видавництво= Наука |рік=1985}}
* {{книга|автор= Д. Хоффман. |заголовок= Эрвин Шрёдингер |місце= М. |видавництво= Мир |рік=1987}}
* {{книга|заголовок= Schrödinger: Centenary Celebration of a Polymath |відповідальний= ed. C. W. Kilmister |посилання= http://books.google.com/books?id=jG_G1nlMpWQC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1989}}
* {{книга|автор= W. J. Moore. |заголовок= Schrödinger: Life and Thought |посилання= http://books.google.com/books?id=m-YF1glKWLoC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1989}}
* {{книга |заголовок= Erwin Schrödinger: Phylosophy and the Birth of Quantum Mechanics |відповідальний= ed. M. Bitbol, O. Darrigol |посилання= http://books.google.com/books?id=3SlJsTH1ehsC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= |видавництво= Editions Frontiers |рік=1992}}
* {{книга |заголовок= Erwin Schrödinger's world view: the dynamics of knowledge and reality |відповідальний= ed. J. Götschl |посилання= http://books.google.com/books?id=3OjdRDagCPsC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Dordrecht |видавництво= Kluwer Academic Publishers |рік=1992}}
* {{книга|автор= W. J. Moore. |заголовок= A Life of Erwin Schrödinger |посилання= http://books.google.com/books?id=n6XZlrJxgFkC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Cambridge |видавництво= University Press |рік=1994}}
* {{книга|автор= M. Bitbol. |заголовок= Schrödinger's philosophy of quantum mechanics |посилання= http://books.google.com/books?id=uenri3hEJQEC&hl=ru&source=gbs_navlinks_s |місце= Dordrecht |видавництво= Kluwer Academic Publishers |рік=1996}}

=== Статті ===
* {{статья|автор= W. Heitler. |заглавие= Erwin Schrödinger |ссылка= http://dx.doi.org/10.1098/rsbm.1961.0017 |издание= Biographical Memoirs of the Fellows of the Royal Society |год=1961 |volume= 7 |pages= 221–228}}
* {{статья|автор= Л. С. Полак. |заглавие= Эрвин Шредингер и возникновение квантовой механики |автор издания= Э. Шрёдингер. |издание= Избранные труды по квантовой механике |место= М. |издательство= Наука |год=1976|страницы= 347–392}}
* {{статья|автор= |заглавие= Эрвин Шрёдингер |ссылка= http://www.edu.delfa.net/Interest/biography/sh/schrodinger.htm |автор издания= Ю. А. Храмов. |издание= Физики: Биографический справочник|место= М. |издательство= Наука |год=1983|страницы= 302}}
* {{статья|автор= P. K. Hoch, E. J. Yoxen. |заглавие= Schrdinger at Oxford: A hypothetical national cultural synthesis which failed |ссылка= http://dx.doi.org/10.1080/00033798700200371 |издание= Annals of Science |год=1987 |volume= 44 |pages= 593–616}}
* {{статья|автор= |заглавие= Эрвин Шрёдингер |ссылка= http://www.physchem.chimfak.rsu.ru/Source/History/Persones/Schroedinger.html |издание= Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия |место= М. |издательство= Прогресс |год=1992}}
* {{статья|автор= D. B. McLay. |заглавие= Lise Meitner and Erwin Schrödinger: Biographies of Two Austrian Physicists of Nobel Stature |ссылка= http://dx.doi.org/10.1023/A:1004536223625 |издание= Minerva |год= 1999 |volume= 37 |pages= 75–94}}
* {{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= Erwin Schrödinger and the Rise of Wave Mechanics (in three parts) |автор издания= J. Mehra. |издание= The Golden Age of Theoretical Physics |место= Singapore |издательство= World Scientific |год=2001|pages= 706–871}}
* {{статья|автор= J. Mehra. |заглавие= The Einstein — Bohr debate on the completion of quantum mechanics and its description of reality |автор издания= J. Mehra. |издание= The Golden Age of Theoretical Physics |место= Singapore |издательство= World Scientific |год=2001|pages= 1274–1318}}
* {{статья|автор= A. T. Domondon. |заглавие= Bringing physics to bear on the phenomenon of life: the divergent positions of Bohr, Delbrück, and Schrödinger |ссылка= http://dx.doi.org/10.1016/j.shpsc.2006.06.014 |издание= Studies in History and Philosophy of Science Part C |год= 2006 |volume= 37 |pages= 433–458}}
{{refend}}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53416/24230.html Шредінґер]}}
{{Вікіпосилання
|Тема               = Ервін Шредінгер
|Портал             = Фізика
|Портал-зображення  = Energy Arc (central electrode of a Plasma Lamp).jpg
|Портал1            = 
|Портал1-зображення = 
|Портал2            = 
|Портал2-зображення = 
|Вікісловник        = 
|Вікіпідручник      = 
|Вікіцитати         = Ервін Шредінгер
|Вікіджерела        = 
|Віківиди           = 
|Вікіновини         = 
|Вікісховище        = Category:Erwin Schrödinger
|Метавікі           = 
|Проєкт             = Фізика
|Родовід            = 
}}
* {{cite web|url=http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1933/schrodinger-bio.html|title=Erwin Schrödinger|author=|date=|work=Інформація на офіційному сайті Нобелівського комітету|publisher=Nobelprize.org|accessdate=2011-03-25|language=англійською|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110426073807/http://nobelprize.org/nobel_prizes/physics/laureates/1933/schrodinger-bio.html|archivedate=2011-04-26|deadurl=yes}}
* {{cite web|url=http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Schrodinger.html|title=Erwin Schrödinger|author=J. J. O'Connor, E. F. Robertson.|date=|work=MacTutor History of Mathematics archive|publisher=University of St Andrews|accessdate=2011-03-25|language=англійською|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110514123924/http://www-history.mcs.st-andrews.ac.uk/Biographies/Schrodinger.html|archivedate=2011-05-14|deadurl=yes}}
* {{cite web|url=http://7promeniv.com.ua/index.php/cxbfxbfdcgdg/article/22-orhanizatsiino-upravlinske-konsultuvannia|title=Ервін Шредінгер Розум і матерія. Складність континуумної будови світу.|author=|date=|work=СІМ ПРОМЕНІВ ПРОСВІТНИЦЬКО-КОНСАЛТИНГОВА СПІЛЬНОТА|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141214193337/http://7promeniv.com.ua/index.php/cxbfxbfdcgdg/article/22-orhanizatsiino-upravlinske-konsultuvannia|archivedate=2014-12-14|accessdate=2012-11-22|deadurl=yes}}
{{бібліоінформація|gold}}
{{Нобелівська премія з фізики}}
{{медаль}}

{{DEFAULTSORT:Шредінгер Ервін}}
{{mcat|cat}}
[[Категорія:Ервін Шредінгер| ]]
[[Категорія:Померли від туберкульозу]]
[[Категорія:Фізики XX століття]]
[[Категорія:Австрійські фізики-теоретики]]
[[Категорія:Фізики за алфавітом]]
[[Категорія:Іноземні члени Лондонського королівського товариства]]
[[Категорія:Члени-кореспонденти АН СРСР]]
[[Категорія:Члени Папської академії наук]]
[[Категорія:Науковці, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо кратер на Місяці]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Макса Планка]]
[[Категорія:Містики]]
[[Категорія:Викладачі Єнського університету]]
[[Категорія:Люди на банкнотах]]
[[Категорія:Випускники Віденського університету]]
[[Категорія:Нагороджені медаллю Маттеуччі]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Науковці, іменем яких названо наукові премії]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо об'єкти]]
[[Категорія:Члени Академії наук НДР]]
[[Категорія:Науковці Віденського університету]]
[[Категорія:Науковці Вроцлавського університету]]
[[Категорія:Науковці Цюрихського університету]]
[[Категорія:Науковці Берлінського університету]]
[[Категорія:Науковці Оксфордського університету]]
[[Категорія:Члени Баварської академії наук]]
[[Категорія:Члени Австрійської академії наук]]
[[Категорія:Члени Американської академії мистецтв і наук]]
[[Категорія:Члени Прусської академії наук]]
[[Категорія:Кавалери ордена «Pour le Mérite»]]
[[Категорія:Члени Американського фізичного товариства]]
[[Категорія:Кавалери Австрійського почесного знаку «За науку та мистецтво» I ступеня]]
[[Категорія:Фізики Австро-Угорщини]]
[[Категорія:Угорці Австрії]]
[[Категорія:Атеїсти XX сторіччя]]
[[Категорія:Австрійські емігранти до Ірландії]]