Перегляд вихідного коду сторінки Китайсько-японські відносини

{{Міжнародні відносини
|країна2=Японія
|країна1=КНР
|Колір2=orange
|Колір1=green}}

'''Японсько-китайські відносини''' мають понад двохтисячолітню історію. Перші контакти мали місце в [[період Яйой]]. З китайського материка до Японії були завезені [[рисівництво]], техніка обробки [[метал]]ів, мистецтво виготовлення [[бронза|бронзових]] і [[залізо|залізних]] знарядь. [[Китайська культура]] справила великий вплив на формування японського суспільства і японської держави.

== Історія ==
=== 1&nbsp;— 6 століття ===
[[File:King of Na gold seal faces.jpg|міні|Печатка вана японської країни На (Фукуоцький музей)]]

Перші писемні згадки про [[Японія|Японію]] та її мешканців містяться в китайських хроніках [[1 століття]]. Стародавні китайці називали [[японці]]в народом [[ва (народ, Японія)|ва]]&nbsp;— «карликами» — і вважали [[східні варвари|варварами]]. В географічному розділі «[[Книга Хань|Книги Хань]]» зазначається, що цей народ мав понад сто країн і мешкав у морі, на південний схід від [[Корейський півострів|Корейського півострова]]. [[57]] року мешканці однієї з цих країн під назвою [[країна На|На]] прибули до китайського імператора із [[данина|даниною]]. В «[[Книга Пізньої Хань|Книзі Пізньої Хань]]» говориться, що посли отримали від імператора [[Печатка вана японської країни На|золоту печатку]] для їхнього правителя. Ця печатка була знайдена у [[19 століття|19 столітті]] на японському острові [[Сіканосіма]] в районі міста [[Фукуока]]<ref name="Ямаґуті">Ямаґуті О. Історія японсько-китайських відносин // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання.&nbsp;— Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.

З китайських джерел відомо, що [[107]] року правителі народу ва надіслали нове [[китаєцентризм|данницьке посольство]] до двору китайської династії [[Пізня Хань]]. Ці правителі розпочали процес об'єднання країн японського архіпелагу. В [[3 століття|3 столітті]], в результаті цього процесу, в Японії виникло перше державне утворення під назвою [[Яматай]]. Його правителька [[Хіміко]] визнала верховенство китайського імператора династії [[Династія Вей|Вей]] і декілька разів надсилала до нього данницькі посольства. Детальний опис яматайської держави міститься в «[[Переказ про людей ва Записів Вей|Переказі про людей ва]]» в китайській хроніці «[[Саньгочжі|Записи трьох держав]]». Точне місце знаходження Яматай залишається предметом наукових дебатів<ref name="Ямаґуті"/>.

Китайські хроніки [[4 століття]] нічого не повідомляють про Японію. Проте джерела [[5 століття]] згадують про існування в районі [[Осацька затока|Осацької затоки]] могутньої давньояпонської монархії [[держава Ямато|Ямато]]. Її керівники надсилали данницькі посольства до південнокитайських династій, сподіваючись отримати міжнародне визнання і підняти свій [[авторитет]] в очах японської знаті. В «[[Книга Сун|Книзі Сун]]» та «[[Книга Лян|Книзі Лян]]» згадується, що п'ять правителів держави народу ва почергово надсилали посланців до імператорського двору й отримували від імператора титули «[[ван (титул)|ванів]] Ва». Ймовірно, завдяки цим посольствам вперше на теренах Японії набула поширення [[китайська писемність]] й південнокитайські розмовні діалекти. Саме ці діалекти лягли в основу прочитання ранньої [[кандзі|японської ієрогліфіки]] та буддистського канону<ref name="Ямаґуті"/>.

=== 6&nbsp;— 12 століття ===
[[Файл:Heijokyo Suzakumon 05.JPG|міні|Ворота старої столиці в Нара за китайським зразком]]

Зв'язки між Китаєм і Японією стали тіснішими після прийняття японцями китайської [[махаяна|махаяністської]] версії [[буддизм в Японії|буддизму]] наприкінці [[6 століття]]. Китайські інженери та митці грали провідну роль у спорудженні храмів та об'єктів поклоніння. Після постання в Китаї нової династії [[династія Тан|Тан]] на початку [[7 століття]], культурний обмін між обома країнами став інтенсивніше. Протягом наступного століття японці відправили понад 20 данницьких посольств з метою вивчення китайського буддизму, а також китайського політично-суспільного устрою. Після [[реформи Тайка|реформ Тайка]] японська молода держава розпочала розбудову державно-адміністративного апарату за танським зразком. [[701]] року було прийнято [[кодекс Тайхо|загальнояпонське законодавство]] на основі китайського<ref name="Ямаґуті"/>.

В середині [[7 століття]] китайська династія Тан почала кампанію з завоювання Корейського півострова. Боячись за свою незалежність, Японія відправила підмогу до союзницької [[корея|корейської]] держави [[Пекче]]. [[660]] року японсько-пекчеська армія була розбита тансько-[[сілла]]нськими силами в [[Битва при Пекганг|битві при річці Пек]]. Через це японський уряд розпочав реформування системи оборони і деякий час не відсилав данницьких посольств до Китаю. Незважаючи на напруження в китайсько-японських відносинах, культурний обмін між країнами не переривався. Зокрема, між 7 і [[8 століття]]ми до Японії було імпортовано [[даосизм]], який справив великий вплив на формування церемоніалу японсько [[синто|язичницької релігії]]. Японці стали використовувати титул верховного даоського божества «Небесного господаря» як титул власного монарха&nbsp;— [[Імператор Японії|Імператора Японії]]. Одночасно з цим була змінена офіційна назва держави&nbsp;— Ямато перетворилася на Японію (''Ніппон'')<ref name="Ямаґуті"/>.

Період 8&nbsp;— [[9 століття]] був часом домінування в Японії китайської танської культури. Стародавні японські столиці [[Нара]] і [[Кіото]] були збудовані за зразком танської столиці [[Чан'ань]]. [[Державний устрій]] базувався на китайському законодавстві. Придворні церемонії, одяг, [[побут]] нагадували танські аналоги. Поряд з [[поезія Японії|японською поезією]] [[вака (поезія)|вака]] була популярна китайська ієрогліфічна поезія [[кансі]]. Знання китайського літературного канону було необхідною умовою для прийняття на державну посаду. В цей період південнокитайська традиція прочитання ієрогліфів була замінена північнокитайською. Китайський [[езотеричний буддизм]], на чолі з сектами [[Тендай]] і [[Сінґон]], став панівними в середовищі японського двору та аристократії<ref name="Ямаґуті"/>.

Наприкінці [[9 століття]], у зв'язку із занепадом династії Тан та ростом [[патріотизм]]у в Японії, китайська культура почала поступово витіснятися японською. Двосторонні відносини на державному рівні були припинені, а практика відправки данницьких посольств була скасована. Попри це тривав торговельний і культурний обмін на рівні приватних осіб&nbsp;— купців і ченців. Японці активно скуповували [[шовк]] і [[порцеляна|порцеляну]]. Важливою статтею імпорту була мідна [[монета]] китайської династії [[династія Сун|Сун]], яка через занепад японського виробництва монет, перетворилася на основну японську валюту. Оскільки приватна японсько-китайська торгівля давала великі прибутки, в [[12 століття|12 столітті]] [[самурай]]ські диктатори з роду [[рід Тайра|Тайра]] прагнули взяти її під свій контроль<ref name="Ямаґуті"/>.

=== 13 — 15 століття ===
[[Файл:Mokoshurai-ukr.png|міні|праворуч|250пкс|Нашестя [[1274]] року.]]
На початку [[13 століття]] з Сунського Китаю до Японії було завезено [[дзен-буддизм]]. Нова релігія набула поширення в середовищі самурайства, а згодом і [[куґе|столичної аристократії]]. В Кіото та [[Камакура|Камакурі]] були засновані пять великих дзенівських монастирів&nbsp;— «пять гір», що були центрами китайської культури в Японії. Поряд з дзеном в країні набули поширення [[амідаїзм|амідаїстичні вчення]], які також мали китайське походження. Незважаючи на поступовий занепад династії Сун в результаті монгольських вторгнень, японці продовжували підтримувати тісні контакти з Китаєм. Двосторонніми відносинами займалися виключно дзенівські ченці<ref name="Ямаґуті"/>.

Після заснування на території Китаю монгольської династії [[династія Юань|Юань]], над Японією нависла загроза монгольського завоювання. В [[1274]] і [[1281]] роках монгольський імператор [[Хубілай]] двічі відсилав велике монголо-китайсько-корейське військо [[монгольські вторгнення в Японію|підкорити японців]]. Однак обидві кампанії завершилися перемогою остров'ян. Це була перша масштабна спроба іноземного вторгнення до Японії. В ході цих воєн японці вперше познайомилися із вогнепальною зброєю, [[порох]]ом, а також тактикою використання піхотинців-списників<ref name="Ямаґуті"/>.

Починаючи з [[14 століття]] в акваторії Жовтого і Східно-Китайського морів з'явилися [[японські пірати]]. Вони перманентно нападали прибережні поселення в Китаї та Кореї. Піратство переросло у міжнародну проблему, вирішенням якої займалися уряди трьох країн&nbsp;— Китаю, Кореї та Японії. Тогочасні японські [[сьоґун]]и отримували від китайських імператорів титул «ванів Японії» і право торгувати з Китаєм в обмін на боротьбу з піратами. Японський сьоґунат відновив практику відправлення данницьких посольств до китайського двору. Японсько-китайські міждержавні стосунки були відновлені<ref name="Ямаґуті"/>.

[[15 століття]] стало часом японцізації китайських культурних запозичень попередніх століть. Китайський чайний церемоніал династії Сун, забутий китайцями наступних поколінь, зберігся в Японії і перетворився на окремий вид мистецтва&nbsp;— [[тядо]]. Набув розвитку японський [[тушеві картини|тушевий живопис]] і дзенівська каліграфія<ref name="Ямаґуті"/>.

=== 16 — 19 століття ===
[[Файл:Chinapyongyangimjin.jpg|міні|праворуч|250пкс|Китайці відбивають [[Пхеньян]] у японської залоги ([[1593]]). ]]
В [[16 століття|16 столітті]], через кризу японського центрального уряду та початок періоду міжусобиць, японсько-китайський діалог був перерваний. Данницькі посольства не відправлялися. Наприкінці цього ж століття, об'єднувач Японії [[Тойотомі Хідейосі]] планував підкорити Китай. [[1592]] року він відправив для завоювання Пекіну 100 тисячну армію через Корею, розпочавши [[японсько-корейська війна|японсько-корейську війну]]. В ній взяли участь війська династії [[династія Мін|Мін]], які захищали васальну корейську династію [[Чосон]]. 7-літня війна закінчилася поразкою Японії і відступом військ Тойотомі Хідейосі. Однак Корея опинилася в руїнах, а армія і скарбниця китайської династії Мін була виснажена. В результаті ослаблений Китай пав жертвою завоювання північних племен&nbsp;— [[маньчжури|маньчжурів]]. Вони заснували нову династію [[династія Цін|Цін]]<ref name="Ямаґуті"/>.

З встановленням [[сьоґунат Токуґава|сьоґунату Токуґава]] [[1603]] року в Японії країна взяла курс на [[сакоку|обмеження міжнародних контактів]]. З цієї причини японці відмовилися від закликів мінських чиновників створити анти-маньчжурську коаліцію. Офіційних стосунків між Цінським Китаєм та Японією не існувало до [[19 століття]]. Японська влада заборонила японцям покидати межі країни, але заохочувала приватних купців з Південного Китаю прибувати в [[Наґасакі]]. В цьому місті існував китайський квартал. Його мешканці поширили культуру чаювання в середовищі японського простолюду. До того часу чай був доступний лише привілейованим класам<ref name="Ямаґуті"/>. 

Протягом 17&nbsp;— 19 століття офіційною ідеологією Японії було китайське [[неоконфуціанство]]. В різних куточках країни споруджувалися мавзолеї [[Конфуцій|Конфуція]]. Конфуціанство справило вплив на формування японської системи цінностей, зокрема [[бусідо|кодексу честі самурая]]<ref name="Ямаґуті"/>. У той же час, підсилювалися японські націоналістичні настрої. З'явилася тенденція підпорядковувати китайську культуру японській, сверджуючи, що витоки першої були запозичені з Японії у найдавніші часи.<ref>Thus we find Jiun Sonja (1718-1804), a Shinto priest, arguing that "The images of the River Chart [Hetu], were manifested through the Okitsu Mirror [a round bronze object kept at the sacred Ise shrine] . . . . [and the authors of the Changes] copied our ancient divination of Takam-ga-hara in formulating its text and style. The whole book is completely borrowed from us [the Japanese]. Hirata Atsutane (1776-1843), for his part, went so far as to assert that the ancient Chinese culture hero Fu Xi, putative inventor of the trigrams, was actually a Shinto deity.[http://ikgf.fau.de/content/articles/Richard_J_Smith_-_Jesuits_and_Yijing.pdf] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160205013431/http://ikgf.fau.de/content/articles/Richard_J_Smith_-_Jesuits_and_Yijing.pdf|date=5 Лютого 2016}}</ref>

[[Реставрація Мейдзі|Модернізація років Мейдзі]] (1868-1889) сприяла підсиленню Японської імперії. Китайська спроба модернізації, т.н. [[Реставрація Тунчжи]] (1860-1874, [[династія Цін]]) була менш вдалою. Результатом цього стала перемога Японії у [[Японсько-цінська війна|Японсько-цінській війні]] (1894-95), яка поклала край китайському "[[Рух за самопідсилення|Руху за самопідсилення]]" ({{нп|є=Self-Strengthening Movement|мова=en|треба=Self-Strengthening Movement}}) та встановила домінуючий статус Японської імперії на наступні півстоліття.

== Див. також ==
*[[Японсько-китайські війни]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}

=== Література ===
* ''В.&nbsp;Ю.&nbsp;Константинов''. Китайсько-японська конвенція 1885 // [[Українська дипломатична енциклопедія]]: У 2-х т. /Редкол.:Л.&nbsp;В.&nbsp;Губерський (голова) та ін.&nbsp;— К: Знання України, 2004&nbsp;— Т.1&nbsp;— 760с. ISBN 966-316-039-X
* ''М. Миронова''. Тяньцзінська китайсько-японська конвенція 1885 // {{УДЕ|том=2}}

== Посилання ==
* {{ref-ja}} [http://www.mofa.go.jp/mofaj/area/russia/kankei.html Міністерство закордонних справ Японії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110709110158/http://www.mofa.go.jp/MOFAJ/area/russia/kankei.html |date=9 Липня 2011 }}
* {{ref-zh}} [http://www.fmprc.gov.cn/chn/gxh/tyb/ Міністерство закордонних справ Китайської Народної Республіки] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110802080641/http://www.fmprc.gov.cn/chn/gxh/tyb/ |date=2 Серпня 2011 }}
* {{ref-zh}} [https://web.archive.org/web/20080603124052/http://www.mofa.gov.tw/webapp/mp?mp=1 Міністерство закордонних справ Республіки Китай]

[[Категорія:Китайсько-японські відносини| ]]