Перегляд вихідного коду сторінки Клочурак Степан Степанович

{{Картка:Лідер
| ім'я = Степан Степанович Клочурак
| зображення = Степан Клочурак.jpg
| розмір_зображення = 200пкс
| підпис_під_зображенням = 
| герб = 
| підпис_герба = 
| посада = [[Файл:Karptska Ukraina COA.svg|25пкс]] Міністр військових та господарських справ <br/>[[Уряд Карпатської України|Уряду Карпатської України]]
| попередник = посада запроваджена
| наступник = посада скасована
| початок_терміну = [[15 березня]] [[1939]]
| кінець_терміну = [[18 березня]] [[1939]]
| посада2 = [[Файл:Karptska Ukraina COA.svg|25пкс]] Міністр комунікацій (залізниць) <br/>[[Уряд Карпатської України|Уряду Карпатської України]]
| початок_терміну2 = [[6 березня]] [[1939]]
| кінець_терміну2 = [[15 березня]] [[1939]]
| попередник2 = [[Ревай Юліан|Юліан Ревай]]
| наступник2 = 
| посада3 = [[Файл:Karptska Ukraina COA.svg|25пкс]] Депутат [[Сойм Карпатської України|Сойму Карпатської України]]
| початок_терміну3 = [[12 лютого]] [[1939]]
| кінець_терміну3 = [[18 березня]] [[1939]]
| посада4 = {{прапорець20|UKR}} Президент [[Гуцульська республіка|Гуцульської республіки]]
| початок_терміну4 = [[18 грудня]] [[1918]]
| кінець_терміну4 = [[11 липня]] [[1919]]
| попередник4 = 
| наступник4 = 
| дата_народження = 27.2.1895
| місце_народження = [[Ясіня]], жупа [[Мармарош (комітат)|Мармарош]], [[Угорське королівство]], {{AUT-HUN}}
| дата_смерті = 8.2.1980
| місце_смерті = [[Прага]],<br/>{{прапорець|CSR}} [[Чехословацька Соціалістична Республіка]]
| громадянство = {{CZE-SLO}}
| підданство = {{AUT-HUN}}
| національність = [[українець]]
| виборчий_округ = 
| дружина = 
| діти = 
| родичі = 
| професія = 
| релігія = 
| нагороди = {{ряд2|{{Орден Свободи|2019}} }}
| партія = [[Українське Національне Об'єднання|УНО]]
| сайт = 
}}
'''Степа́н Степа́нович Клочура́к (Клочуряк)''' ([[27 лютого]] [[1895]], смт. [[Ясіня]], [[Австро-Угорщина]]&nbsp;— [[8 лютого]] [[1980]], [[Прага]], [[Чехословаччина]])&nbsp;— український закарпатський громадсько-політичний діяч, журналіст, президент [[Гуцульська республіка|Гуцульської республіки]] ([[Рахів]]щина, [[Закарпаття]]). Автор книги про неї: «До волі» (Нью-Йорк, 1978; перевидана в Ужгороді у 2009). Кавалер [[Орден Свободи|Ордена Свободи]] (посмертно).

[[Файл:Члени Сойму.jpg|міні|праворуч|300пкс| Посли [[Сойм Карпатської України|Сойму Карпатської України]].<br/> По центру: Президент Карпатської України о. [[Волошин Августин Іванович|Августин Волошин]]; Перший ряд зліва направо: [[Долинай Микола|Микола Долинай]], [[Бращайко Юлій Михайлович|Юлій Бращайко]], [[Ревай Юліян Іванович|Юліян Ревай]], [[Штефан Августин Омелянович|Августин Штефан]], [[Клочурак Степан Степанович|Степан Клочурак]]; Другий ряд: [[Ревай Федір|Федір Ревай]], [[Росоха Степан|Степан Росоха]], [[Романюк Леонід|Леонід Романюк]], [[Дутка Августин|Августин Дутка]], [[Тулик Михайло|Михайло Тулик]], [[Німчук Дмитро Семенович|Дмитро Німчук]], [[Бращайко Михайло Михайлович|Михайло Бращайко]], [[Грига Іван|Іван Грига]], [[Мандзюк Микола|Микола Мандзюк]]; Третій ряд: [[Комаринський Володимир|Володимир Комаринський]], [[Різдорфер Микола|Микола Різдорфер]], [[Антон Ернест Олдофреді]], [[Мілош Дрбал]], [[Мойш Григорій Теодорович|Григорій Мойш]], [[Марущак Михайло|Михайло Марущак]], [[Феделеш Кирило Іванович|Кирило Феделеш]], [[Климпуш Василь Іванович|Василь Климпуш]], о.&nbsp;[[Станинець Юрій Іванович|Юрій Станинець]]; Четвертий ряд: [[Щобей Василь Петрович|Василь Щобей]], [[Ігнатко Іван Олексійович|Іван Ігнатко]], [[Пазуханич Юрій|Юрій Пазуханич]], [[Перевузник Іван Іванович|Іван Перевузник]], [[Довбак Адальберт|Адальберт Довбак]], [[Попович Петро|Петро Попович]], [[Качала Іван|Іван Качала]], [[Лацанич Василь|Василь Лацанич]]]]
[[Файл:Stepan Klochurak.jpg|thumb|left|280px|Міністр Карпатської України Степан Клочурак з президентом Чехословаччини [[Еміл Гаха|Емілем Гахою]]. 1939 рік.]]
[[Файл:Deputaty-Soymu 2.jpg|міні|праворуч|300пкс|Посли [[Сойм Карпатської України|Сойму Карпатської України]]. Зліва направо, зверху вниз: [[Ревай Юліян Іванович|Юліян Ревай]], [[Волошин Августин Іванович|Августин Волошин]], [[Клочурак Степан Степанович|Степан Клочурак]], [[Романюк Леонід|Леонід Романюк]], [[Ревай Федір|Федір Ревай]], [[Штефан Августин Омелянович|Августин Штефан]], [[Росоха Степан|Степан Росоха]], [[Дутка Августин|Августин Дутка]], [[Бращайко Юлій Михайлович|Юлій Бращайко]], [[Долинай Микола|Микола Долинай]],
[[Щобей Василь Петрович|Василь Щобей]], [[Комаринський Володимир|Володимир Комаринський]], [[Бращайко Михайло Михайлович|Михайло Бращайко]], [[Попович Петро|Петро Попович]], [[Климпуш Василь Іванович|Василь Климпуш]]]]
== Життєпис ==
Навчався у Віденському університеті. Воював у званні офіцера армії Австро-Угорщини на фронтах І-ї світової війни.
У [[1918]]–[[1919]]&nbsp;рр. був організатором [[Гуцульська республіка|Гуцульської республіки]] (незадовго перед тим повернувся з фронту). 18 грудня 1918&nbsp;р. виступав на з'їзді Мараморощини у [[Сигіт]]і, де було обрано Сигітську Народну Раду (славо також мали: [[Климпуш Василь Іванович|Климпуш Василь]]&nbsp;— [[Ясіня]], [[Штефан Августин Омелянович|Штефан Августин]], [[Бращайко Михайло Михайлович|Бращайко Михайло]]&nbsp;— [[Рахів]], [[Йосипчук Василь]]&nbsp;— [[Великий Бичків]].<ref>''М.Литвин, К.Науменко.'' Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 71</ref>). 10 грудня 1918&nbsp;р. як голова Гуцульської Народної Ради у складі української делегації (8 осіб) прибув до Будапешту для обговорення урядового законопроєкту про автономію українців Закарпаття. Через чисельну меншість дискусія пішла в промадярському руслі; українці тут провели свій з'їзд, головою обрали рахівського адвоката [[Августин Штефан|Августина Штефана]], рішуче зажадали возз'єднання краю з Великою Україною.<ref>''М.Литвин, К.Науменко.'' Історія ЗУНР… с. 71</ref>

Надалі Клочурак був також командиром Закарпатської сотні Української Галицької Армії ([[УГА]]) в боротьбі з більшовиками та денікінцями.

У 20-х роках Ст. Клочурак здобув вищу юридичну освіту на правничому факультеті [[Університет Коменського|університету ім. Я.&nbsp;А.&nbsp;Коменського]] в Братиславі.

У 1920—1922 роках редагував (у співпраці із [[Пуза Євген|Євгеном Пуза]]) партійний друкований орган&nbsp;— газету «Народ» (від 1922 року&nbsp;— «[[Вперед (газета, Ужгород)|Вперед]]»), яка виходила в Ужгороді, згодом лідер української фракції [[Аграрна партія Чехо-Словаччини|Аграрної партії Чехословаччини]]. З [[1934]]&nbsp;р.&nbsp;— редактор її органу «Земля і воля».

У міжвоєнний період був співорганізатором «[[Просвіта Підкарпатської Русі|Просвіти]]», торговельних, економічних, молодіжних, [[Січ (товариство)|військових]], [[Надія (товариство)|соціальних]] та [[Учительське товариство|педагогічних]] спілок на Закарпатті. Приділяв значну увагу розвиткові українського Пласту на Закарпатті та спортивних товариств. Він теж був членом-засновником славного футбольного клубу «СК Русь», який прославив Закарпаття далеко за межами свого краю. Клочурак вважався офіційним репортером цього клубу, і його репортажі в закарпатоукраїнській пресі були дуже популярними.

У [[1939]]&nbsp;році посол до [[Сойм Карпатської України|Сойму]] і міністр [[Карпатська Україна|Карпатської України]]. З [[1939]]&nbsp;р.&nbsp;— в еміграції в [[Прага|Празі]], [[1945]] року був арештований [[НКВС]], до [[1957]]&nbsp;р. перебував у радянських концтаборах.

Після звільнення проживав у [[Прага|Празі]].

Його племінницєю є [[Галина Павловська|Галина Клочуракова]] (згодом Павловська, {{lang-cz|Halina Pawlowská}}), яка стала відомою чеською письменницею, сценаристкою, публіцисткою. У фільмі «[[Дякую за кожний новий ранок]]» ({{lang-cz|Díky za každé nové ráno}}, [[1994]]) досить сатирично зображує закарпатських українців.

Родичі Степана Клочуряка на Закарпатті і в Чехо-Словаччині були репресовані та переслідувані. Мати померла у 1945&nbsp;р., батько&nbsp;— у 1947&nbsp;р. Мабуть, найбільше постраждала його сестра [[Анна Лофердюк]]. У 1950&nbsp;р. в рамках «розкуркулення» її спочатку вигнали з власної хати у Чорній Тисі до Лазещини, потім засудили за ніби «не сплачений держподаток». Засудили її спочатку на 1 рік, потім на 9 років таборів, позбавлення громадянських прав та конфіскацію всього майна. Що цікаво&nbsp;— судили її не під прізвищем Лофердюк, а під [[Дошлюбне та шлюбне прізвище|дошлюбним прізвищем]] Клочуряк, щоб надати процесові більш «куркульського» характеру.

== Нагороди ==
* [[Орден Свободи]] ([[14 березня]] [[2019]], посмертно)&nbsp;— ''за визначний особистий внесок у відродження української державності, самовіддане служіння Українському народові''<ref>{{УПУ|74/2019|14 березня 2019|Про нагородження С.Клочурака орденом Свободи|link=https://www.president.gov.ua/documents/742019-26262}}</ref><ref>[https://www.president.gov.ua/news/v-chas-koli-yevropejski-politiki-spodivalisya-umirotvoriti-a-53898 В час, коли європейські політики сподівалися умиротворити агресора, українці першими гордо і мужньо заявили про свої права&nbsp;— Президент вшанував пам'ять героїв Карпатської України] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190422012730/https://www.president.gov.ua/news/v-chas-koli-yevropejski-politiki-spodivalisya-umirotvoriti-a-53898 |date=22 квітня 2019 }} // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 15 березня 2019&nbsp;р.</ref>

== Твори, де Степан Клочурак виступає персонажем (образом для нього) ==
* [[Дякую за кожний новий ранок]]
* «Лицар волі», «Гуцульська республіка», «Назустріч волі» (Див. літературу до [[Гуцульська республіка]])

== Цитати Степана Клочурака ==
{{Цитата|...Я хотів з Вами порадитися відносно мого наміру, описати усе те, що я від діточих літ бачив, чув і до певної міри між своїми рідними гуцулами пережив та описати ті події, в яких я в дорослих роках брав активну участь. Про ті події, особливо в часі боротьби за визволення нашого народу, досить много написано, але їх докладно і в правдивому освітленні ніхто не описав, як також не описано перебіг народних зборів у місяці грудні 1918-го року в Будапешті, в Мараморошському Сиґоті, а в місяці квітні 1919-го року з'їзд делегатів з Карпатської України, який відбувся в Станиславові, про який донині ані слова не написано. З повстання гуцулів і про Гуцульську Республіку тільки деякі епізоди описані, але що там діялось і по ліквідації мадярської адміністрації, як гуцули заряджували своє життя, про те писалось тільки в загальних рисах. Я з тих часів зберігаю деякі матеріали та хотів би у вступі описати правдиву історію Ясіня, де в послідніх триста роках відогравались різні цікаві події, і взагалі Ясіня здавна відзначалось боротьбою проти своїх гнобителів. Ясіня відзначається не тільки визначними борцями за волю, як Подерей, Пластун (який працював в порозумінні з А. Добранським), але у Ясіню відбивали татарські грабіжницькі походи, послідний бій з татарами відбувся в Ясіню на Констерівці і в Татарському перевалі в 1717-му році. Історію Ясіня згадую, бо я не тільки від Вас одержав відпис «історії», яку видумали [[Лелекач Микола Михайлович|Лелекач]] і Молдавчук, мені їхню брехню переслали з Ясіня і не боюсь заявити, що їхня «історія» від першого до посліднього слова є видуманою брехнею, а особливо, що торкається Гуцульської Республіки. Є щастям, що «з брехні ніякою силою не зробиш правду». Але і то великий плюс, що в своїй «історії», хоч в неправдивому освітленні, вони відважились тодішні події згадати<ref>Лист до [[Мушинка Микола|Миколи Мушинки]], датований 29.5.1970 (Друк. за вид. [[Лицар волі]].</ref>.}}

{{Цитата|''...Приходить вечір, а з ним непевність і страх. Ми з Люсею спакували нашу мізерію і ждемо. Мій колега обіцяє взяти нас до свого авта. Найгірше, що не маємо жодних грошей. Пан Сопко відмовився дати мені якусь платню. З Хусту вже не можемо чекати нічого. Около дев’ятої години приїхало одно авто, а в ньому один наш міністер (здається пан Клочурак) та ще якісь особи. Міністер дав мені кілька сотень крон та каже'':
- Ви тут не можете до ранку лишатися. Мадяри цієї ночі прийдуть сюди. Забирайте зі шпиталю, що можете та втікайте!

- Що я можу зі шпиталю взяти?

- Заберіть цінніші інструменти лікарські. Це буде ваша платня.

''Йду я за п. Сопком, а цей мені каже:''

- Нем сабат! Не вільно! <ref>[[Качалуба Михайло Олексійович|Михайло Качалуба]]. Муза і стетоскоп (до 100-ліття з дня народження). – Упор., вступна стаття [[Мушинка Микола|Миколи Мушинки]]. – Пряшів : НТШ в Словаччині, 2008. – С. 191–192.</ref>}}

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела та література ==
* ''М.&nbsp;Ю.&nbsp;Токар''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Klochurak_S Клочурак Степан Степанович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160817182041/http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Klochurak_S |date=17 серпня 2016 }} // {{ЕІУ|4|356}}
* Довідник з історії України.- Київ, 2001. с. 313.
* ''[[Мушинка Микола|Мушинка М.]]'' [[Лицар волі]].- Ужгород, 2010.
* ''Тимчук В., Тимчук Н., Якимчук Р.'' Військово-політичні аспекти діяльності Степана Клочурака у 1914—1919 роках // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.&nbsp;— 2012.&nbsp;— №&nbsp;21. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uks/2012_21/78Timchuk.pdf]

== Посилання ==
* [http://leksika.com.ua/17710411/legal/klochurak Клочурак Степан Степанович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161118132355/http://leksika.com.ua/17710411/legal/klochurak |date=18 листопада 2016 }} // {{Юридична енциклопедія|3}}
{{Керівництво Карпатської України}}
{{Перші особи України з 1917 року}}
{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Міністри Карпатської України]]
[[Категорія:Посли до сейму Карпатської України]]
[[Категорія:Уродженці Ясіні]]
[[Категорія:Померли в Празі]]
[[Категорія:Вояки Української Галицької Армії]]
[[Категорія:Українські націоналісти]]
[[Категорія:Українські політв'язні]]
[[Категорія:В'язні ГУЛАГу]]
[[Категорія:Персоналії:Ясіня]]