Перегляд вихідного коду сторінки Комуністична партія Російської Федерації

{{Політична партія
| назва_партії = Комуністична партія Російської Федерації
| рідною_мовою = {{lang-ru|Коммунистическая партия Российской Федерации}}
| логотип_партії = KPRF logo.svg
| розмір = 200 пкс
| дата_заснування = [[14 лютого]] [[1993]]
| союзники = [[Файл:Ukrainian_Communist_Party_logo.svg|20px]] [[Комуністична партія України (1993—2022)|КПУ]]<br/>
[[Файл:WPK_symbol_red.svg|20пкс]] [[Трудова партія Кореї|ТПК]]<br/>
[[Файл:Danghui.svg|20пкс]] [[Комуністична партія Китаю|КПК]]<br/>
[[Файл:Communist_Party_of_Vietnam_flag_logo.svg|20пкс]] [[Комуністична партія В'єтнаму|КПВ]]<br/>
[[Файл:Flag of the Communist Party of Cuba.svg|20px]] [[Комуністична партія Куби|Компартія Куби]]<br/>
[[Файл:CPUSA.svg|20пкс]] [[Комуністична партія США|КП США]]<ref>{{cite web |url= https://www.cpusa.org/party_voices/greeting-from-the-communist-party-of-the-russian-federation/ |title= Greeting from the Communist Party of the Russian Federation |access-date= 2021-08-19 |archive-date= 2021-08-18 |archive-url= https://web.archive.org/web/20210818113302/https://www.cpusa.org/party_voices/greeting-from-the-communist-party-of-the-russian-federation/ |deadlink= no |lang=en}}</ref><br/>
[[Файл:Logo_Europaeische_Linkspartei.png|20пкс]] [[Партія європейських лівих|ПЄЛ]]
| ідеологія = {{ubl|class=nowrap
 | [[Комунізм]]<ref name="baijp241">{{cite book | last1=Bozóki | first1=András | last2=Ishiyama | first2=John T. | title=The Communist Successor Parties of Central and Eastern Europe | publisher=M.E. Sharpe | year=2002 | isbn=978-0-7656-1389-9 | url=https://books.google.com/books?id=qiLldOJ5jVgC | access-date=19 October 2022 | page=241 |lang=en}}</ref><ref name="Nordsieck">{{cite web|last=Nordsieck|first=Wolfram|title=Russia|website=Parties and Elections in Europe|url=http://www.parties-and-elections.eu/russia.html|year=2016|access-date=20 серпня 2018 |lang=en}}</ref>
 | [[Марксизм-ленінізм]]<ref name="Nordsieck"/>
 | [[Лівий націоналізм]]<ref name="baijp245">Bozóki, A and Ishiyama, J (2002). ''The Communist Successor Parties of Central and Eastern Europe''. p. 245.</ref>
 | [[Соціальний консерватизм]]<ref>{{cite web|url=http://themoscownews.com/politics/20140129/192192050-print/Russian-State-Duma-Possessed-printer-or-executor-of-the-peoples.html|title=Russian State Duma: 'Possessed printer' or executor of the people's will?|last=Antonova|first=Natalia|date=29 січня 2014|work=themoscownews.com|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20140301042652/http://themoscownews.com/politics/20140129/192192050-print/Russian-State-Duma-Possessed-printer-or-executor-of-the-peoples.html|archive-date=1 березня 2014 |lang=en}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.euronews.com/2013/06/11/russian-mps-vote-overwhelmingly-to-outlaw-gay-propaganda|title=Russian MPs vote overwhelmingly to outlaw gay 'propaganda'|date=11 червня 2013|publisher=[[EuroNews]]|access-date=19 грудня 2020|archive-date=12 листопада 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201112041358/https://www.euronews.com/2013/06/11/russian-mps-vote-overwhelmingly-to-outlaw-gay-propaganda|url-status=dead |lang=en}}</ref>
 | [[Радянський патріотизм]]<ref name="baijp245" />
 | [[Неосталінізм]]<ref>Bozóki, A and Ishiyama, J (2002). ''The Communist Successor Parties of Central and Eastern Europe''. p. 241—245.</ref><ref name="Vorobyov">{{Cite news |last=Vorobyov |first=Niko |date=25 січня 2023 |title=Russian saboteurs seek to hamper Putin's war machine |work=Al Jazeera News |url=https://www.aljazeera.com/news/2023/1/25/russian-saboteurs-seek-to-hamper-putins-war-machine |archive-url=https://web.archive.org/web/20230308173853/https://www.aljazeera.com/news/2023/1/25/russian-saboteurs-seek-to-hamper-putins-war-machine |archive-date=8 березня 2023 |lang=en}}</ref> 
}}
| друкований_орган = [[Правда (газета)|Правда]]
| штаб-квартира = 103051 [[Москва]], Малий Сухарівський провулок, будинок 3, будівля 1
| кількість_членів = 162173
| девіз = {{ubl|«Росія! Праця! Народовладдя! Соціалізм!»'|({{lang-ru|«Россия! Труд! Народовластие! Социализм!»}})}}
| інтернет-сторінка = {{URL|http://www.kprf.ru}}
| країна = RUS
| генеральний_секретар = [[Геннадій Зюганов]]
| засновник = [[Валентин Купцов]]<br/>[[Геннадій Зюганов]]
| молодіжна_організація = [[Спілка Комуністичної Молоді Російської Федерації|ЛКСМ РФ]]
| інтернаціонал = [[Союз комуністичних партій—Комуністична партія Радянського Союзу|СКП—КПРС]]
| число_членів_рік = 2016
| місця1 = 57
| місця2 = 4
| гімн = {{center|{{lang|ru|«Интернациона́л»}}<br/>(«[[Інтернаціонал]]»)}}{{parabr}}[[Файл:Internationale-ru.ogg|center]]
| колір = #bf0c0c
| кольори = {{color box|#bf0c0c|border=darkgray}} [[червоний]]
}}

'''Комуністична партія Російської Федерації''' ({{lang-ru|Коммунистическая партия Российской Федерации}})&nbsp;— ліва російська політична партія. Це друга за розміром і найбільша опозиційна політична партія в Росії. Її іноді розглядають як наступника [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністичної партії Радянського Союзу]] (КПРС) і КП РРСФР (створена в 1990 році), діяльність яких була призупинена в листопаді 1991 року указом президента РРСФР. 14 лютого 1993 року відбувся II надзвичайний відновлювально-об'єднавчий з'їзд партії. В березні 1993 року була зареєстрована як загальноросійська політична громадська організація «Комуністична партія Російської Федерації».

Лідери: [[Зюганов Геннадій Андрійович|Геннадій Зюганов]], [[Мельников Іван Іванович|Іван Мельников]], [[Володимир Іванович Кашин|Володимир Кашин]] (раніше також [[Селезньов Геннадій Миколайович|Геннадій Селезньов]], [[Купцов Валентин Олександрович|Валентин Купцов]]).

== Історія ==

=== Створення партії ===

Комуністична партія РСФСР в складі КПРС була утворена в червні 1990 року на конференції російських комуністів, перетвореної в I (Установчий) з'їзд КП РРФСР. У червні&nbsp;— вересні 1990 року був сформований склад Центрального Комітету Компартії РРФСР на чолі з першим секретарем ЦК народним депутатом РРФСР Іваном Полозкова (і КП РРФСР завдяки цьому часто іменувалася в пресі «партією Полозкова»). 6 серпня 1991 І. Полозкова змінив [[Купцов Валентин Олександрович|Валентин Купцов]]. Після ліквідації спроби державного перевороту ДКНС в серпні 1991 року КП РРФСР була заборонена разом з КПРС.

На нараді комуністичних і робітничих партій СРСР 8-9 серпня 1992 був створений «Роскомсовет»&nbsp;— політична консультативно-координаційна рада комуністів Росії, яка поставила за мету відновлення єдиної комуністичної партії Росії. Нарада [[14 листопада]] [[1992]] ухвалила рішення утворити на базі Роскомсовета Ініціативний оргкомітет по скликанню і проведенню з'їзду комуністів Росії.

[[30 листопада]] [[1992]] Конституційний суд скасував заборону Компартії РРФСР. Після цього в Ініціативний оргкомітет увійшов і став одним з його лідерів співголова Фронту Національного порятунку (ФНП) Геннадій Зюганов. 13-14 лютого 1993 в Клязьминському пансіонаті в Підмосков'ї відбувся II надзвичайний з'їзд комуністів Росії, на якому КП РРФСР була відновлена під назвою Комуністична партія Російської Федерації (КПРФ).

З'їзд обрав Центральний виконавчий комітет (ЦВК) з 148 осіб. Організаторами з'їзду спочатку планувалося, що в партії буде запроваджено інститут співголів, серед яких провідну роль гратиме Валентин Купцов. Проте генерал [[Макашов Альберт Михайлович|Альберт Макашов]] звинуватив В. Купцова в «горбачовізмі» і зажадав, щоб єдиним керівником партії був обраний Г. Зюганов, причому не на пленумі, а безпосередньо з'їздом. Макашов не залишав трибуну до тих пір, поки В. Купцов не дав обіцянку підтримати кандидатуру Г. Зюганова і не висувати своєї власної. Г. Зюганов був обраний головою КПРФ. За пропозицією Г. Зюганова були обрані 6 заступників голови: В. Купцов, [[Рибкін Іван Петрович|Іван Рибкін]], Михайло Лапшин, Віктор Зоркальцев, Юрій Бєлов. Голова та його заступники склали Президію ЦВК з 7 осіб.

У вересні 1993 року КПРФ засудила Указ Президента Єльцина про розпуск парламенту, але, на відміну від інших компартій, активної участі в події [[21 вересня]]&nbsp;— [[4 жовтня]] не брала. [[5 жовтня]] діяльність партії була на 17 днів припинена владою.

=== Діяльність партії у період першої Державної думи ===

26 жовтня 1993 I Конференція КПРФ висунула загальфедеральний передвиборчий список кандидатів в депутати Державної Думи. На [[Вибори до Державної Думи 1993|виборах 12 грудня 1993]] список КПРФ отримав 6&nbsp;666&nbsp;402 голоси (12,40&nbsp;%) і, відповідно, 32 мандати за пропорційною системою. 10 кандидатів, висунутих КПРФ, перемогли в одномандатних округах. Крім того, 4 члена КПРФ були обрані за списками інших виборчих об'єднань: Георгій Лукава&nbsp;— за списком [[Ліберально-демократична партія Росії|Ліберально-демократичної партії Росії]] (ЛДПР), Євген Бученко та Іван Рибкін&nbsp;— [[Аграрна партія Росії|Аграрної партії Росії]] (АПР), Жанна Лозинська&nbsp;— за списком Політичного руху «Жінки Росії» (ЖР).

До Ради Федерації були обрані 13 членів КПРФ (рахуючи Віктора Степанова, який вказав при реєстрації членство в складовій КПРФ&nbsp;— Союзі комуністів Карелії, і Василя Стародубцева, що був одночасно членом Аграрної партії Росії). Вже після виборів в КПРФ вступив депутат Ради Федерації В'ячеслав Зволінський.

У січні 1994 року в Держдумі склалася депутатська фракція КПРФ з 45 депутатів (32&nbsp;— обрані у загальнофедеральному окрузі, 13&nbsp;— за територіальними одномандатними округами). Головою фракції був обраний Г. Зюганов. На посаду Голови Державної Думи [[13 січня]] [[1994]] фракція КПРФ висунула безпартійного члена фракції Валентина Ковальова, який зняв свою кандидатуру на користь Івана Рибкіна (член КПРФ; фракція АПР).

[[23 лютого]] [[1994]] фракція КПРФ у Держдумі голосувала за амністію членів [[ДКНС]] та учасників [[Розгін Верховної Ради Росії|подій вересня-жовтня 1993]].

=== Діяльність партії у період другої Державної думи ===
[[26 серпня]] [[1995]] відбулася III Всеросійська конференція КПРФ, на якій були сформовані списки кандидатів від КПРФ в Державну Думу другого скликання. Загальфедеральний список очолили Г. Зюганов, [[Тулєєв Аман Гумірович|Аман Тулєєв]] (формально&nbsp;— безпартійний) і Світлана Горячева.

На [[Вибори до Державної Думи 1995|виборах до Державної Думи 17 грудня 1995 список]] КПРФ зайняв перше місце, зібравши 15&nbsp;432&nbsp;963 голосів (22,30&nbsp;%).

Найбільшу підтримку на виборах [[17 грудня]] [[1995]] КПРФ отримала в [[Північна Осетія|Північній Осетії]] (51,67&nbsp;%), в [[Орловська область|Орловської області]] (44,85&nbsp;%), в [[Дагестан]]і (43,57&nbsp;%), в [[Адигея|Адигеї]] (41,12&nbsp;%), в [[Тамбовська область|Тамбовської області]] (40,31&nbsp;%), в [[Карачаєво-Черкесія|Карачаєво-Черкесії]] (40,03&nbsp;%), в [[Пензенська область|Пензенській області]] (37,33&nbsp;%), в [[Ульяновська область|Ульяновської області]] (37,16&nbsp;%), в [[Амурська область|Амурській області]] (34,89&nbsp;%), у [[Смоленська область|Смоленській області]] (31,89&nbsp;%), у [[Бєлгородська область|Бєлгородській області]] (31,59&nbsp;%), в [[Рязанська область|Рязанської області]] (30,27&nbsp;%).

У Думі другого скликання КПРФ отримала 157 мандатів (99 мандатів за пропорційною системою, 58 мандатів за територіальним мажоритарних округах). Крім 157 депутатів від власне КПРФ, в Думу пройшли 23 кандидати, яких КПРФ офіційно підтримувала (з числа незалежних, аграріїв і висуванців блоку «Влада&nbsp;— народу!»).

У фракції КПРФ у Державній Думі [[16 січня]] [[1996]] зареєструвалося 149 депутатів, потім&nbsp;— 145. 11 депутатів за рішенням керівництва КПРФ були делеговані в Аграрну депутатську групу (в тому числі член КПРФ Володимир Зеленін, формально висунутий не партією, а виборцями), 6&nbsp;— до групи «Народовладдя». Представник КПРФ [[Селезньов Геннадій Миколайович|Геннадій Селезньов]] був обраний Головою Державної Думи.
           
IV Всеросійська конференція КПРФ [[15 лютого]] [[1996]] підтримала висунуту ініціативною групою громадян кандидатуру Г. Зюганова на пост президента РФ. У лютому-березні 1996 навколо КПРФ був сформований Блок народно-патріотичних сил, який підтримував Г. Зюганова. У першому турі [[Президентські вибори в Росії 1996|президентських виборів 16 червня 1996 року]] Зюганов отримав 24&nbsp;211&nbsp;790 голосів, або 32,04&nbsp;% (друге місце, [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]]&nbsp;— 35,28&nbsp;%), у другому турі [[3 липня]] [[1995]]&nbsp;— 30&nbsp;113&nbsp;306 голосів, або 40, 31&nbsp;% (Б. Єльцин&nbsp;— 53,82&nbsp;%).

Після поразки на президентських виборах КПРФ в цілому в 1996-98 роках підтримувала уряд [[Черномирдін Віктор Степанович|Віктора Черномирдіна]]: голосувала за затвердження його прем'єром, за бюджет тощо Після відставки з ініціативи президента Б. Єльцина навесні 1998 року уряду В. Черномирдіна, КПРФ виступала проти затвердження в Думі прем'єра [[Кирієнко Сергій Владиленович|Сергія Кирієнко]], проте декілька членів КПРФ підтримали затвердження Кирієнка (оскільки в разі відмови була загроза розпуску Думи).

Навесні 1999 КПРФ наполягла на обговоренні в Думі питання про дострокове відсторонення Б.&nbsp;М.&nbsp;Єльцина від влади. Всі депутати&nbsp;— члени КПРФ (за винятком одного госпіталізованого за межами столиці) голосували за [[імпічмент]].

=== Діяльність партії у період третьої Державної думи ===
На [[Вибори до Державної Думи 1999|виборах 19 грудня 1999]] КПРФ отримала по багатомандатному федеральному округу 16&nbsp;195&nbsp;569 голосів (24,29&nbsp;%, 1-е місце) і, відповідно, 67 мандатів за пропорційною системою. По одномандатних територіальними округами пройшли 46 висуванців КПРФ, обрані за мажоритарною системою (разом: 113).

У фракції КПРФ у січні 2000 зареєструвалося 95 депутатів: 23 депутати від КПРФ були делеговані в агропромислову депутатську групу (АПДГ), троє депутатів від КПРФ залишилися поза фракціями, але приєдналися 6 членів КПРФ, обрані як незалежні, і 2 депутата від ДПА.

VI з'їзд КПРФ в січні 2000 висунув Г. Зюганова кандидатом у президенти Росії. На [[Президентські вибори в Росії 2000|президентських виборах 26 березня 2000 року]] Зюганов отримав 21&nbsp;928&nbsp;471 голосів виборців (29,21&nbsp;%&nbsp;— друге місце після [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]]).

[[20 лютого]] [[2001]] року Зюганов заявив в Думі, що фракція КПРФ приступає до збору підписів за розгляд питання про недовіру уряду [[Касьянов Михайло Михайлович|Михайла Касьянова]]. 14 березня 2001 за недовіру голосували тільки КПРФ (за винятком 4-х депутатів) і Агропромислова група, а також окремі депутати з інших фракцій (126&nbsp;— «за», 76&nbsp;— «проти», 5&nbsp;— утрималися, 244 не голосували).

Навесні 2002 року, після того, як рішенням Держдуми у КПРФ були відібрані пости голів шести думських комітетів, пленум ЦК КПРФ ухвалив рішення, яке зобов'язує комуністів покинути і ті пости, що їм залишилися. Селезньов відмовився виконати дане рішення і 25 травня 2002 пленумом ЦК КПРФ був виключений з КПРФ.

Фракція КПРФ голосувала проти проектів урядових бюджетів, закону, що дозволяв виселення боржників із квартир про несплату.

=== Діяльність партії у період четвертої Державної думи ===

6 вересня 2003 перший етап IX з'їзду КПРФ затвердив списки кандидатів (загальфедеральний і по округах) в Державну Думу 4-го скликання. У першу трійку увійшли Г. Зюганов, М. Кондратенко та М. Харитонов. На [[Вибори до Державної Думи 2003|думських виборах 7 грудня 2003]] КПРФ отримала, згідно з офіційними даними, 7&nbsp;647&nbsp;820 голосів (тобто 12,61&nbsp;%) і 52 мандати (40 по списку, 12 висуванців у мажоритарних округах).

На пленумі ЦК КПРФ, що відбувся 27 грудня 2003, група [[Семігін Геннадій Юрійович|Генадія Семігіна]], скориставшись низьким для КПРФ результатом виборів до Держдуми, зробила невдалу спробу відсторонити Зюганова від керівництва партією.

[[Президентські вибори в Росії 2004|На виборах Президента Росії 14 березня 2004]] кандидат від КПРФ [[Харитонов Микола Михайлович|Микола Харитонов]] отримав, за офіційними даними, 13,69&nbsp;% голосів, посівши 2-е місце після В. Путіна. Представники КПРФ заявили про фальсифікації, Г. Зюганов направив з цього приводу звернення Генпрокурору РФ з проханням «взяти проведення прокурорської перевірки і розслідування кримінальних справ» за фактами фальсифікації «під особистий контроль».<ref>«Звернення Г.&nbsp;А.&nbsp;Зюганова до Генерального прокурора РФ про фальсифікації на виборах Президента», 16.04.2004</ref>{{Better source needed}}

У березні&nbsp;— червні 2004 року Держдума прийняла в трьох читаннях закон «Про збори, мітинги, демонстрації, ходи і пікетування», фактично встановлює дозвільний порядок проведення акцій. Фракція КПРФ у всіх трьох читаннях голосувала проти.

[[18 травня]] [[2004]] Президія ЦК КПРФ виключив з партії Г. Семігіна за розкольницьку діяльність. 20 травня Семігін сам вийшов із фракції КПРФ. Навесні 2004&nbsp;р. у всіх регіональних відділеннях КПРФ пройшли звітно-виборчі конференції в рамках боротьби із «семігінцямі». Своїх постів позбулися декілька перших секретарів (зокрема, в Калузькій та Володимирській областях і Карелії). Перед X з'їздом КПРФ антизюганівська опозиція спробувала взяти реванш членів КПРФ.

У липні і серпні 2004 року Держдума прийняла закон про монетизацію пільг, що передбачає заміну пільг мізерними грошовими компенсаціями. Фракція КПРФ голосувала проти в усіх трьох читаннях. У вересні 2004 року КПРФ виступила проти ініціативи Президента РФ з переходу на пропорційну систему обрання Держдуми і проти скасування прямих виборів губернаторів. У грудні 2004 року КПРФ провела ряд акцій протесту в регіонах Росії проти монетизації пільг.

=== Діяльність партії у період п'ятої Державної думи ===
[[Файл:Верной дорогой идёте, товарищи!.JPG|міні|200пкс|Комуністи марширують під час першотравневих свят 2009 року в [[Сєверодвінськ]]у]]
[[22 вересня]] [[2007]] XII з'їзд КПРФ затвердив списки кандидатів від партії для участі у [[Вибори до Державної Думи 2007|виборах депутатів Державної Думи V скликання]]. Федеральний список знову очолив Г. Зюганов. На виборах, що відбулися 2 грудня 2007 КПРФ набрала 8&nbsp;046&nbsp;886 голосів (11,57&nbsp;%) і отримала 57 мандатів. [[15 грудня]] [[2007]] на 12-у з'їзді КПРФ втретє висунуто кандидатом Г. Зюганова на пост президента Росії. На [[Президентські вибори в Росії 2008|президентських виборах]] він отримав 13&nbsp;243&nbsp;550 (17,72&nbsp;%).

У [[2008]] році після [[Російсько-грузинська війна (2008)|війни в Південній Осетії]] КПРФ підтримала лінію керівництва Росії, схваливши військові дії і визнання [[Південна Осетія|Південної Осетії]] і [[Абхазія|Абхазії]]. [[8 липня]] [[2009]] на зустрічі з президентом США [[Барак Обама|Бараком Обамою]] Зюганов заявив, що в очолюваної ним опозиції «є розбіжності з чинною в Росії влади з внутрішньої політики, але що стосується зовнішньої, то тут збіг думок майже повне&nbsp;— КПРФ виступає категорично проти розширення НАТО, проти розміщення американської ПРО в країнах Східної Європи»<ref>{{Cite web|title=«Интерфакс»: Зюганов доволен результатами встречи с Обамой|url=https://kprf.ru/international/68779.html|website=Офіційний сайт КПРФ|accessdate=2023-11-28|language=ru|deadurl=ні|archivedate=11 серпня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110811232739/http://kprf.ru/international/68779.html}}</ref> КПРФ виступила проти прийняття закону «Про поліцію» (зокрема, проти перейменування міліції в поліцію).<ref>{{Cite web|title=Г.А.Зюганов: КПРФ против закона "О полиции". Как теперь будут называться отделения милиции: ГОПы? А ГИБДД, наверное, переименуют в "гоп-стоп"|url=https://kprf.ru/rus_soc/85512.html|website=Офіційний сайт КПРФ|accessdate=2023-11-28|language=ru|deadurl=ні|archivedate=11 серпня 2011|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110811234420/http://kprf.ru/rus_soc/85512.html}}</ref>

== Структура КПРФ ==
Вищим керівним органом є з'їзд формально КПРФ. Він обирає склад ЦК, який обирає зі свого складу голову ЦК (лідера партії), його першого заступника і заступників звичайних, а також склад Президії ЦК (голова ЦК, його перший заступник і заступники входять до складу Президії ЦК за посадою). Головою ЦК КПРФ є [[Зюганов Геннадій Андрійович|Геннадій Зюганов]], його першим заступником&nbsp;— Іван Мельников, простим заступником&nbsp;— Володимир Кашин.

При ЦК КПРФ існує Центральна консультативна Рада, його очолює А. Лук'янов. Секретаріат ЦК КПРФ формально є виконавчим і контрольним органом партії, однак, він підзвітний Президії ЦК. Ще одним контрольним органом є Центральна Контрольно-ревізійна комісія та її Президія. ЦКРК контролює дотримання статуту КПРФ членами та структурними підрозділами партії, здійснює контроль за веденням господарської діяльності партією та її регіональними відділеннями, а також розглядає скарги та апеляції комуністів на партійні стягнення і виключення з партії. Тобто формально виконує ще й функцію судової влади в партії. Комісія обирається з'їздом, Президія&nbsp;— з її складу.

Перші секретарі регіональних комітетів КПРФ обираються комітетами, а потім затверджуються Президією ЦК партії. Склад комітетів і КРК обирається на конференціях регіональних відділень.

При КПРФ існує молодіжне крило&nbsp;— [[Спілка Комуністичної Молоді Російської Федерації]] (СКМ РФ).

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
{{Commons category|Communist Party of the Russian Federation|Комуністична партія Російської Федерації}}
* [https://kprf.ru/ Офіційний сайт]

{{бібліоінформація}}

[[Категорія:Політичні партії, засновані 1993]]
[[Категорія:Комуністичні партії|Росія]]
[[Категорія:Політичні партії Росії]]
[[Категорія:Українофобні організації]]
[[Категорія:Організації, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну]]