Перегляд вихідного коду сторінки Література Великого князівства Литовського

[[Файл:Apokrisis.jpg|праворуч|міні|318x318пкс|[[Христофор Філалет]]. Сторінка «Апокрисиса або відповіді на книги про Собор Берестейський». Острог, 1598—1599 року]]
'''Література Великого князівства Литовського'''&nbsp;— література, що склалася в XIV—XVIII століттях на землях [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] (нинішня [[Білорусь]], [[Литва]], частково [[Україна]], [[Росія]] та [[Польща]]). Багатомовна література Великого князівства Литовського розвивалася [[Руська мова|руською]], [[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янською]] (церковнослов'янською), [[Польська мова|польською]], [[Латинська мова|латинською]] та [[Литовська мова|литовською мовами]]. Представлена різними жанрами&nbsp;— літописанням, історичними хроніками, оповідальними та описово-белетризованими формами, поезією, публіцистикою, драматургією.

Однією з особливостей літератури була поліконфесійність: поряд із релігійними православними творами існували католицькі, протестантські, уніатські. Різниця релігійних поглядів призвела до виникнення [[Полемічна література|полемічної літератури]], яка також дала ряд талановитих авторів.

== Витоки літератури Великого князівства Литовського ==
У XII—XIII століттях на території майбутнього Великого князівства Литовського літературною творчістю займалися православні ченці-книжники, серед яких найбільш відомі [[Кирило Турівський|Кирило Туровський]], [[Єфросинія Полоцька|Євфросинія Полоцька]], [[Авраамій Смоленський]] та [[Климент Смолятич]]<ref name="Манархія">{{Книга
|автор = [[Довнар-Запольский, Митрофан Викторович|Довнар-Запольский М. В.]]
|частина = Просвещение и литература
|заголовок = История Белоруссии
|посилання = http://www.manarchija.org/dz2#7
|місце = Мн.
|видавництво = Беларусь
|рік = 2011
|сторінок = 591
|ISBN = 978-985-01-0-0933
|тираж = 1800
|archivedate = 2012-12-13
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20121213174612/http://www.manarchija.org/dz2#7
}}</ref>. Збереглася спадщина Кирила Туровського: 8 «слів» (повчань), 3 притчі, близько 30 молитов та кілька канонів. Єфросинія Полоцька переписувала та розповсюджувала книги, «писала літописи» та оригінальні твори. Наприкінці XII—XIII століть на цих землях було створено перший агіографічний твір&nbsp;— «[[Житіє преподобної Єфросинії Полоцької|Житіє Єфросинії Полоцької]]»<ref>{{Книга
|заголовок = Кніга жыцій і хаджэнняў
|посилання = http://starbel.narod.ru/zhytyefr.htm
|відповідальний = Уклад. А.А. Мельнікаў
|місце = Мн.
|видавництво = Мастацкая літаратура
|рік = 1994
|сторінки = 25—41
|сторінок = 503
|archivedate = 2013-05-14
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20130514100624/http://starbel.narod.ru/zhytyefr.htm
}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://epolotsk.com/page-al-alias3411.html|title=Житие Евфросинии Полоцкой|publisher=[[Словарь книжников и книжности Древней Руси]]. XI-первая половина XIV в.|pages=147—148|accessdate=2013-11-16|archivedate=2020-06-30|archiveurl=https://web.archive.org/web/20200630023527/http://epolotsk.com/page-al-alias3411.html|deadurl=no}}</ref>.

Архімандриту Авраамію Смоленському приписують «Слово про небесні сили, задля чого створена була людина», «Слово про поневіряння і страшний суд», «Сказання про заможне життя». У «Житії» Авраамія Смоленського герой вступає у боротьбу не з язичниками, а з одновірцями та духовенством<ref>{{Стаття|author=Конявская Е. Л.|title=К вопросу об особенностях «Жития Авраамия Смоленского»|видання=[[Древняя Русь. Вопросы медиевистики]]|place={{М.}}|date=2001|номер=1(3)|pages=111—113}}</ref>. Із творів митрополита Климента Смолятича збереглося «Послання Фомі просвітеру», де тлумачаться біблійні тексти, помітне знання автором філософії [[Платон]]а та [[Арістотель|Аристотеля]]<ref name="Ин-т русской литературы (Пушкинский дом) РАН">{{Cite web|website=Словарь книжников и книжности Древней Руси|url=http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4019|title=Климент Смолятич|accessdate=2013-02-06|publisher=Институт русской литературы (Пушкинский Дом) РАН|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENiht0VH?url=http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=4019|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.

== Література в XIV—XV століттях ==
[[Файл:Alexandria_(book).jpg|ліворуч|міні|[[Мініатюра (живопис)|Мініатюра]] битви Олександра Македонського з царем Пором із роману «[[Александрія (давньоруський роман)|Александрія]]»]]
У XIV столітті у Великому князівстві Литовському мали ходіння твори канонічної літератури, [[Житіє|житія святих]], [[патерики]], різноманітні збірки «[[Слово (жанр)|слів]]». Із [[Євангеліє|Євангелій]], переписаних у XIII—XIV століттях, відомі [[Полоцьке Євангеліє|Полоцьке]], [[Лавришівське євангеліє|Лавришівське]], [[Оршанське Євангеліє|Оршанське]], [[Мстижське Євангеліє|Мстизьке]], [[Друцьке Євангеліє|Друцьке]]. Вони свідчать про досить високу майстерність книжників в оформленні рукописів<ref>{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-4932.htm|title=Белорусская литература. О жанрах|publisher=Фундаментальная электронная библиотека: Русская литература и фольклор|accessdate=2013-02-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140511141214/http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-4932.htm|archivedate=2014-05-11|deadurl=no}}</ref>.

Загальнодержавною писемною мовою за [[Список великих князів литовських|великого князя литовського]] [[Ольгерд]]а стала [[Руська мова|руська]]<ref name="Ізборник">{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/ukrmova/um20.htm|title=Західноруська писемна мова|last=Русанівський В. М.|accessdate=2013-02-16|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130312050315/http://litopys.org.ua/ukrmova/um20.htm|archivedate=2013-03-12|deadurl=no}}</ref>. Це спонукало до появи у XV столітті руською мовою таких відомих творів, як «Страсті Христові» та «[[Олексій Римський|Житіє Олексія, людини Божої]]»<ref name="Электронная библиотека ИРЛИ РАН">{{Cite web|url=http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=2172|title=Житие Алексия, человека Божьего|publisher=Ин-т Русской литературы (Пушкинский дом) РАН|accessdate=2013-02-16|archiveurl=https://www.webcitation.org/6F6DWeNRZ?url=http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabid=2172|archivedate=2013-03-13|deadurl=no}}</ref>. Подій Великого князівства Литовського стосуються [[Смоленський літопис]] другої [[Ігнатій Смолянин|половини]] XIV-початку XV&nbsp;ст. Хоча ці пам'ятки хронологічно лежать на межі двох епох&nbsp;— епохи роздробленості та епохи об'єднання в межах однієї держави, вони створені ще в руслі колишніх літературних та мовних традицій. В іншому ключі написані літописні «Чудеса святого Миколая в Лукомлі» (кінець XIV&nbsp;ст.)<ref name="История Беларуси XIII-XVIII веков. Первоисточники">{{Стаття|author=[[Тихомиров, Михаил Николаевич|Тихомиров М. Н.]]|title=Чудеса святого Николая в Лукомле|url=http://starbel.narod.ru/lukoml.htm|автор видання=Сибирское отделение РАН|видання=Описание Тихомировского собрания рукописей|place={{М.}}|publisher=Наука|date=1968|pages=191—192|accessdate=2022-11-11|archivedate=2013-05-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130510015502/http://starbel.narod.ru/lukoml.htm}}</ref>.

Історико-літературні твори літописного характеру, створені в XIV—XVII століттях на території Великого князівства Литовського, на пропозицію білоруського історика [[Улащик Микола Миколайович|Миколи Улащика]] названі [[Білорусько-литовські літописи|білорусько-литовськими літописами]]. Це чотири окремі твори: [[Літописець великих князів литовських]]<ref name="Беларуская палічка: Белорусская электронная библиотека">{{Стаття|author=Чемерицкий В.|title=Летописец великих князей литовских|url=knihi.com/anon/Letapis_Vialikich_Kniaziou_Litouskich.html|language=be|place={{Мн.}}}}</ref>, [[Білорусько-литовський літопис 1446 року|Білорусько-литовський літопис 1446]] (перший звід), [[Хроніка Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтського|Хроніка Великого князівства Литовського та Жемайтського]] (другий звід)<ref>{{Стаття|author=Назаров В. Д.|title=Летописи белорусско-литовские|url=http://bse.sci-lib.com/article069940.html|видання=Большая советская энциклопедия|place={{М.}}|date=1969—1978}}</ref>, «[[Хроніка Биховця]]».

Розквіт регіонального літописання свідчив про зростання історичної самосвідомості та зміцнення державності. Окремі твори, включені до складу літописів (наприклад, перший самостійний історичний твір&nbsp;— «[[Похвала Вітовту]]»), ознаменували зародження [[Панегірик|панегіричного жанру]] світського напрямку, а «Літописець великих князів литовських»&nbsp;— історичної белетристики<ref>{{Книга
|автор = [[Улащик, Николай Николаевич|Улащик Н. Н.]]
|заголовок = Введение в изучение белорусско-литовского летописания
|відповідальний = Академия наук СССР, Ин-т истории СССР
|місце = {{М.}}
|видавництво = Наука
|рік = 1985
|сторінок = 259
}}</ref>. Білорусько-литовські літописи насичені легендами, переказами, вставними військовими повістями, але їхня структура інша, ніж, припустимо, в «[[Повість временних літ|Повісті временних літ]]». Порічна форма записів у них поєднується з ретроспективним поглядом у минуле, стиль літописів більш лаконічний і виразний<ref name="Сайт Adwerum">{{Книга
|автор = Чамярыцкі В. А.
|заголовок = Беларускія летапісы як помнікі літаратуры. Узнікненне і літаратурная гісторыя першых зводаў
|посилання = http://adverbum.org/st-czamiarycki.htm
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Наука и техника
|рік = 1969
|сторінок = 192
}}</ref>. Вони пізніше стали джерелами історичних хронік [[Мацей Стрийковський|Мацея Стрийковського]], [[Алессандро Ґваньїні]] та [[Марцін Бельський|Марціна Бєльського]]<ref name="Камунікат">{{Книга
|автор = Семенчук А. А.
|заголовок = Белорусско-литовские летописи и польские хроники. Учебное пособие
|посилання = http://kamunikat.org/usie_knihi.html?pubid=410
|місце = Гродно
|видавництво = Гродненский гос. ун-т им. Янки Купалы
|рік = 2000
|сторінок = 163
|ISBN = 985-417-206-6
}}</ref>.

До літературних творів цього часу належить «Виклад про православну істинну віру» [[Спиридон (митрополит Київський)|Спиридона]], який у 1474 чи 1475 роках у [[Константинополь|Константинополі]] був висвячений [[Митрополит Київський і всієї Русі|митрополитом київським]]. Згідно з літописами, Спиридон підкупив патріарха і його висвятили «наказом турецького царя»<ref>{{Книга
|заголовок = Полное собрание русских летописей
|посилання = http://psrl.csu.ru/toms/Tom_06.shtml
|місце = СПб
|рік = 1853
|том = 6
|сторінки = 233
|сторінок = 364
}}</ref>. Мабуть, це й спричинило, чому у Великому князівстві Литовському його не прийняли. Перша частина «Виклади» розповідає про сім [[Вселенські собори|вселенських соборів]]. Потім Спиридон пише про себе, про своє висвячення в митрополити. Автор прагне виправдати свої претензії на митрополитську кафедру та показати відданість православ'ю. Спиридон, який вже прийняв [[Схима|схиму]] і ув'язнений у [[Ферапонтів монастир|Ферапонтовому монастирі]], у віці 90 років написав твір під назвою «Послання про Мономахового вінця»&nbsp;— міркування про династію руських князів і богоявлення княжої влади<ref>{{Стаття|author=Алексеев А. И.|title=«Спиридон рекомый, Саввы глаголемый» (Заметки о сочинениях киевского митрополита Спиридона)|видання=[[Древняя Русь. Вопросы медиевистики]]|date=2010|номер=3 (41)|pages=5—16}}</ref>.

У [[1476]] [[Підскарбій|підскарбієм]] земським Великого князівства Литовського якимось «батьком Іоанном» було складено послання під назвою «Посольство до папи Римського [[Сікст IV|Сиксту IV]] від духовенства, і від князів, і від панів руських». Його також підписали київський митрополит [[Мисаїл (Пструч)|Мисаїл]], архімандрит [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерської лаври]] Іоанн та інші духовні та світські особи Великого князівства Литовського<ref>{{Стаття|author=Пелешенко Ю. В.|title=«Посольство киевского митрополита Мисаила к папе римскому Сиксту IV» как памятник украинско-белорусского «плетения словес» XV века|автор видання=Килифаревски манастир «Рождество Богородично»|видання=Киприанови четения. 600 години от успението на св. Киприан, митрополит Московски. — Септимври 2006|place=София — Москва. Велико Търново|date=2008|pages=461—474}}</ref>. Цей твір, будучи [[панегірик]]ом папі Сіксту IV, намагається протистояти спробам [[Рим]]у позбавити православну церкву самостійності<ref>{{Стаття|author=Русина Е. В.|title=От «Послания» Мисаила к литературе «жидовствующих»: к постановке проблемы|видання=Евреи и христиане в православных обществах Восточной Европы|place={{М.}}|publisher=Индрик|date=2011|pages=74—100|isbn=978-5-91674-104-9}}</ref>.

[[Григорій Цамблак]] походив із знатного волоського роду, освіту здобув у [[Преображенський монастир (Болгарія)|Тирновському монастирі]], близько [[1400]] став ченцем, ігуменом сербського монастиря. У [[1409|1409 році]] в Києві він познайомився з великим князем [[Вітовт]]ом, після чого зробив всі зусилля, щоб отримати митрополичу посаду у Великому князівстві Литовському. Новогрудський Собор західноросійських єпископів у [[1415]] висвятив Цамблака в митрополити київські і литовські. Але [[Константинополь]] його не затвердив. Москва теж не хотіла бачити Цамблака митрополитом. Після недовгого перебування у Вільно, Цамблак жив у [[Сербія|Сербії]], потім у [[Молдова|Молдавії]]. Він написав близько 40 проповідей церковнослов'янською, відомі 26 ― це дидактичні послання, відгук на церковні свята та події релігійного життя: «Похвальне слово Євфимію Тирновському», «Яко тримають віру німці» тощо. Найцікавіший його твір&nbsp;— «Слово про муки Іоанна Нового в Бєлграді». Роботи Цамблака переписувалися в монастирях ВКЛ, проповідники його наслідували. Московський митрополит [[Макарій (митрополит Московський)|Макарій]] помістив твори Цамблака у своїй Четьї-Мінеї<ref>{{Книга
|автор = [[Яцимирский, Александр Иванович|Яцимирский А. И.]]
|заголовок = Григорий Цамблак. Очерк его жизни, административной и книжной деятельности
|посилання = http://www.knigafund.ru/books/55098
|місце = СПб
|рік = 1904
|сторінок = 535
|archivedate = 2016-03-04
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20160304063352/http://www.knigafund.ru/books/55098
}}</ref><ref name="Журнал «Российские и славянские исследования»">{{Cite web|url=http://www.rsijournal.net/tvorchasc-grygoryya-camblaka-ў-vyalikim-knyastve-litoўskim-tradycyi-ўsxodneslavyanskaga-krasamoўstva/|title=Творчество Григория Цамблака в Великом княжестве Литовском|last=Казакова Т. П.|accessdate=2013-02-08|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnJrulj?url=http://www.rsijournal.net/tvorchasc-grygoryya-camblaka-ў-vyalikim-knyastve-litoўskim-tradycyi-ўsxodneslavyanskaga-krasamoўstva/|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.

Син дрогобицького шляхтича [[Юрій Дрогобич|Юрій Дрогобич-Котермак]] закінчив [[Ягеллонський університет]] у Кракові та згодом став ректором [[Болонський університет|Болонського університету]] та королівським лікарем. У [[1482|1482 році]] на замовлення папи [[Сікст IV|Сікста IV]] він складав астрологічне передбачення на наступний рік, і паралельно написав латиною книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» ([[Рим]]), де нарівні з прогнозами затемнень, хвороб та ін. помістив відомі йому різні астрономічні відомості<ref name="ReferenceF">{{Книга
|автор = [[Юрий Дрогобыч|Юрій Дрогобич.]]
|заголовок = Роки і пророцтва
|посилання = http://izbornyk.org.ua/human/hum44.htm
|відповідальний = Составитель и научный ред. В. М. Вандишев
|місце = Харьков
|видавництво = Факт
|рік = 2002
}}</ref>. Також відомі його «Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року», «Трактат із шести розділів про сонячне затемнення» ([[1490]]). Написав кілька віршів, адресованих Сіксту IV. Сприяв видання «[[Часослов]]а»&nbsp;— першої книги руською мовою. Роботи Юрія Дрогобича були відомі в Європі, їх перекладав німецький історик [[Гартман Шедель]], високо відгукувався професор-метеоролог [[Гельман Густав|Густав Гельман]]<ref>{{Стаття|author=Владимир Цуп.|title=Юрий Дрогобыч в контексте формирования украинской элиты|url=http://www.day.kiev.ua/ru/article/istoriya-i-ya/yuriy-drogobych-v-kontekste-formirovaniya-ukrainskoy-elity|видання=Газета «День»|place={{К.}}|date=2003|номер=2 августа|pages=5}}</ref>.

Крім оригінальної, у Великому князівстві Литовському досить активно розвивалася перекладна література. Зазвичай старослов'янською мовою перекладалися основні християнські книги ([[Біблія]], [[Євангеліє|Євангелія]], списки [[Книга псалмів|Псалтирі]])<ref>{{Стаття|title=Библейские переводы|видання=Новый энциклопедический словарь|place=СПб.|date=1912|том=6}}</ref>, пізніше&nbsp;— обробки біблійних сюжетів ([[апокриф]]и, [[Житіє|житія]], повчання, послання, «[[Слово (жанр)|слова]]», [[Хроніка|хроніки]]), потім&nbsp;— збірки афоризмів із Біблії та книг античних авторів, серед них найбільш відомі «[[Бджола (пам'ятка писемності)|Бджола]]», дидактичні християнські повісті «Про Акіра Премудрого», «Історія про Варлаама та Йоасафа».

Поширилися перекладні світські епічні твори: героїчна повість «[[Девгенієве діяння]]», «Сказання про індійське царство», «Повість про руйнування Єрусалима» («[[Юдейська війна (книга)|Юдейська війна]]») [[Йосип Флавій|Йосипа Флавія]]. Вони були популярні аж до XVII століття<ref>{{Стаття|author=Алесь Бразгуноў.|title=Перакладная літаратура ў Вялікім княстве Літоўскім у XV – XVIII стагоддзях|url=http://www.llti.lt/failai/SLL21_Str_Brazgunoj.pdf|place=Вильнюс|publisher=SENOJI LIETUVOS LITERATŪRA, 21 KNYGA|date=2006|issn=1822-3635}}</ref>.

== Література у XVI столітті ==
[[Файл:Statut_Vialikaha_Kniastva_Litoŭskaha,_Žygimont_Vaza._Статут_Вялікага_Княства_Літоўскага,_Жыгімонт_Ваза_(1588).jpg|міні|Сторінка першого видання Статуту Литовського з портретом короля та великого князя Сигізмунда ІІІ. Вільно, 1588]]
Новий етап літературного розвитку розпочався у XVI столітті. Він був пов'язаний із соціальними, політичними та культурними перетвореннями в суспільстві, зумовленими проникненням у Велике князівство Литовське ідей [[Відродження]], [[Реформація|Реформації]], змінами у світорозуміння, виникненням друкарства. Культура Великого князівства Литовського, що творчо осмислювала античну та сучасну їй західноєвропейську традиції, у середині XVI століття вже могла представити яскравих письменників<ref name="Живе Беларусь: Библиотека исторических статей">{{Стаття|author=Шарова Н. С.|title=Культура Беларуси в XVI-первой половине XVII в|url=http://jivebelarus.net/for-pupils-and-students/materials-for-the-exam-on-the-history-of-belarus/culture-of-belarus-in-16-first-half-of-the-17-century.html|видання=История Беларуси: материалы к экзамену|place={{Мн.}}|publisher=ВП «Экоперспектива»|date=1997}}</ref>.

Перші [[Біблія Франциска Скорини|книги Біблії]], переведені доктором медицини з [[Полоцьк]]а [[Франциск Скорина|Франциском Скориною]] на місцеве зведення [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]], було надруковано у 1517—1519 роках у [[Прага|Празі]], наступні книги&nbsp;— у 1522—1525 роках у [[Вільнюс|Вільні]]. Лише у Празі Скоріна видав 24 книги. Він став також започаткував жанр передмов у літературі<ref>{{Стаття|author=Галенчанка Г. Я.|title=Францыск Скарына: у паўціне версій, стэрэатыпаў і міфаў|url=http://www.rsijournal.net/francysk-skaryna-u-pacine-versij-stereatypaў-i-mifaў/|language=be|видання=Российские и славянские исследования: Журнал|place={{М.}}|date=2007|issue=2|accessdate=2023-02-24|archivedate=2012-11-15|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121115175743/http://www.rsijournal.net/francysk-skaryna-u-pacine-versij-stereatypaў-i-mifaў/}}</ref>.

Цей період характеризується появою численних творів ділового призначення ([[Грамота|грамоти]], [[Нормативно-правовий акт|акти]], листи тощо), що призвели до оформлення місцевої юридичної думки в [[Литовські Статути|Литовських Статутах]]: [[Статут Великого князівства Литовського 1529 року|1529]] (одним із перших у Європі систематизованому зведенні законів з усіх галузей права), [[Волинський статут|1566]] і [[Литовські Статути|1588 років]]<ref name="Philology.ru/Русский филологический журнал">{{Стаття|author=Журавский А. И.|title=Деловая письменность в системе старобелорусского литературного языка|url=http://www.philology.ru/linguistics3/zhuravsky-78.htm|видання=Восточнославянское и общее языкознание|place={{М.}}|date=1978|pages=185—191}}</ref>.
[[Файл:Mikoła_Husoŭski._Carmen_de_statura,_feritate_ac_venatione_Bisontis.jpg|праворуч|міні|226x226пкс|Титульний лист «Пісні про зубра» Миколи Гусовського]]
Одним із перших поетів-латиністів Великого князівства Литовського був [[Гусовський Микола|Микола Гусовський]], лірико-епічна поема якого «[[Пісня про зубра]]» (''Carmen Nicolai Hussoviani de statura, feritate ac venatione Bisontis''<ref name="elib.bsu.by">{{Стаття|author=Карако П. С.|title=Природа и человек в творчестве Н. Гусовского|url=http://elib.bsu.by/handle/123456789/8605|автор видання=Белорусский гос. ун-т|видання=Философия и социальные науки|place={{Мн.}}|publisher=БГУ|date=2008|номер=1|pages=509|issn=2218-1385}}</ref> за світовідчуттям відрізняється ренесансним характером, а за образністю є реалістично-конкретна<ref name="elib.bsu.by"/>. Елегічний двостих поеми з внутрішніми римами (поєднання гекзаметра з пентаметром) дає багатий звуковий та ритмічний малюнок рядка. Друга, менш відома поема Гусовського&nbsp;— «Нова і знаменита перемога над турками в липні місяці» (Краків, 1524)&nbsp;— присвячена перемозі над турками під [[Теребовля|Трембовлем]] у [[1524|1524 році]] і написана ним за один день. Тоді ж у Кракові їм створено поему «Життя і діяння святого Гіацинта» (1525), написану до дня вшанування святого монаха-домініканця [[Яцек Одровонж|Гіацинта]]<ref>{{Книга
|автор = Дорошкевич В. И.
|заголовок = Новолатинская поэзия Белоруссии и Литвы. Первая половина XVI в
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Наука и техника
|рік = 1979
|сторінок = 208
}}</ref> .

Перший відомий нам поет цього часу з території сучасної України&nbsp;— новолатинський поет Павло Русин ([[Павло Русин із Кросно|Павло з Кросно]]), який навчався у [[Німеччина|Німеччині]] та [[Ягеллонський університет|Краківській академії]]. Його творча спадщина налічує близько 4000 рядків, об'єднаних під назвою ''«Pauli Crosnensis Rutheni Carmina»'' ([[Відень]], 1509)<ref name="Клуб поэзии">{{Cite web|url=http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=302&type=tvorch|title=Павло Русин: биография, творчество|language=uk|accessdate=2013-02-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20191126050319/http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=302|archivedate=2019-11-26|deadurl=no}}</ref>. У свій час він був учителем [[Миколай Коперник|Миколи Коперника]]. Російський вчений [[Голенищев-Кутузов Ілля Миколайович|І.&nbsp;М.&nbsp;Голенищев-Кутузов]] писав, що «у книгах магістр Павло незмінно називав себе русином», польський літературознавець А. Єліч доповнювала, що він «вважав себе русином і підписувався Паулюс Рутенус»<ref name="Uahistory">{{Cite web|url=http://uahistory.info/2013/01/22/pavlo_rusin_z_krosna.html|title=Павло Русин из Кросно. Неизвестная история Украины|last=Савчук О.|language=uk|accessdate=2013-02-08|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnLSFTh?url=http://uahistory.info/2013/01/22/pavlo_rusin_z_krosna.html|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.

Близько 1543 року канонік київський [[Ян Андрушевич]] написав дидактичну поему за легендою про вбивство у Вільно за князя Ольгерда 14 ченців-францисканців. Однією з перших окремих віршованих книжок були 12 двовіршів [[Андрій Римша|Андрія Римші]] латинською&nbsp;— «Которого ся месяца што за старых веков диело короткое описание» ([[1571]]). У цій своєрідній хроніці йшлося про 12-ти біблійних подіях, пов'язаних з певними днями (25 грудня&nbsp;— [[Різдво Христове]], 6 січня&nbsp;— свято Трьох царів тощо). В останній чверті XVI століття вірші з'являються у збірниках Київського та [[Загорівський монастир|Загорівського монастирів]], виходить «Жалоба жебраків до Бога»<ref>{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/biletso/bilo41.htm|title=Хронология Андрея Рымши|publisher=Ізборник. Історія України IX—XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації|accessdate=2013-02-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130312084446/http://litopys.org.ua/biletso/bilo41.htm|archivedate=2013-03-12|deadurl=no}}</ref>. Цікава його розповідь про військові подвиги князя [[Христофор Перун Радзивілл|Кшиштофа Радзивілла]]<ref>{{Стаття|title=Андрэй Рымша. Дзесяцігадовая аповесць пра ваенныя справы пана Крыштофа Радзівіла|language=be|автор видання=НАН Беларусі, Ін-т літ.імя Я. Купалы|видання=Анталогія даўняй беларускай літаратуры: XI – першая палова XVIII стагоддзя|place={{Мн.}}|publisher=Беларуская навука|date=2003}}</ref>. Панегіричний характер має вірш [[Ян Казимир Пашкевич|Яна Пашкевича]] «Полська квітне лациною…», велике поширення набувають [[Епіграма|епіграми]]&nbsp;— риторично-образні прославлення магнатських [[герб]]ів<ref>{{Стаття|author=Олег Лицкевич.|title=Ян Казимир Пашкевич. «Полска квитнет лациною…» (1621)|url=http://starbel.narod.ru/pashk.htm|видання=Статут Вялікага княства Літоўскага 1588. Тэксты. Даведнік. Каментарыі|тип=|place={{Мн.}}|publisher=Наука и техника|date=1989|pages=28|accessdate=2022-11-11|archivedate=2013-05-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130514093052/http://starbel.narod.ru/pashk.htm}}</ref>.

З другої половини [[XVI століття]] починають виходити перші українські вірші («пашквіль» Я. Жоравницького, [[1575]]; [[вірші]] [[Смотрицький Герасим Данилович|Герасима Смотрицького]] в «[[Острозька Біблія|Острозькій біблії]]» ([[1581]]). З'являються лексикологічні праці&nbsp;— «Грамматика славенска языка» ([[1586]]), «Адельфотес» ([[1591]]) [[Арсеній Еласонський|Арсенія Елассонського]], «Наука ка читаню и розуменню писма словенскаго и грамматика» ([[1596]]) [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]<ref name="ReferenceE">{{Книга
|заголовок = Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская
|посилання = http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm
|відповідальний = Отв. редактор Нимчук В. В.
|місце = {{К.}}
|видавництво = Наукова думка
|рік = 1964
|сторінок = 259
}}</ref>.
[[Файл:Памва_Бярында.jpg|ліворуч|міні|Памво Беринда]]
На початку [[XVII століття]] з'являються перші драматичні досліди&nbsp;— вірші-декламації та діалоги: «На різдво панове бога…» ([[1616]]) [[Памво Беринда|Памви Беринди]], автора найбільшої лексикологічної праці «Лексикон словеноросський» ([[1627]])<ref>{{Стаття|author=Василь Нимчук.|title=Памво Берында и его «Лексикон словеноросский и имён толкование»|url=http://litopys.org.ua/berlex/be01.htm|language=uk|автор видання=Ізборник}}</ref>.

Згодом, з переходом східноукраїнських земель до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] внаслідок [[Люблінська унія|Люблінської унії]], частина поетів стала писати польською та латинською мовами (Д. Наборовський, [[Соломон Рисинський]]). З'явилася історична проза&nbsp;— «Листи» оршанського старости [[Філон Кміта|Філона Кміта-Чорнобильського]]<ref name="Нац. библ. РБ: БА142430. - Эл. версия, 2003">{{Стаття|title=Эпистолярное наследие Ф. Кмиты-Чернобыльского|url=http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm|language=be|видання=Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці|place=Минск|date=1975|accessdate=2022-11-11|archivedate=2011-10-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20111007020753/http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm}}</ref>, «Щоденник» (1564) [[Федір Євлашовський|Федора Євлашовського]]<ref name="Камунікат. Белорусская интернет-библиотека">{{Cite web|url=http://kamunikat.fontel.net/www/czasopisy/bha/05-1/13.htm|title=Воспоминания Фёдора Евлашевского по-литовски|last=Свяжынскі У., Спірыдонаў М.|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnReqG2?url=http://kamunikat.fontel.net/www/czasopisy/bha/05-1/13.htm|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.
[[Файл:Kat_sim_budn_title.JPG|міні|Титульний лист Катехизиса Симона Будного]]
Видатним діячем реформаційної течії був [[Симон Будний]], який писав руською, польською та латинською мовами. Йому належить [[Катехізис]] (Несвіж, [[1562]]) з антиклерикальною передмовою, переклад Нового Завіту ([[1574]]). Згідно з польським істориком [[Мерчінг Генріх Карлович|Г. Мерчінгом]], який зараховував Будного до польської освіти, Будний першим у світі зробив спробу всебічної критики текстів Нового завіту<ref>{{Книга
|автор = Merczyng H.
|заголовок = Szymon Budny jako krytyk tekstow biblijnych
|місце = Krakow
|рік = 1913
}}</ref>. Цікаві полемічні трактати Будного, у тому числі твір «Про світську владу» (1583)<ref>{{Книга
|автор = Порецкий Я. И.
|заголовок = Симон Будный ― передовой белорусский мыслитель XVI века
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = БГУ
|рік = 1961
}}</ref>.

Менш багата у кількісному відношенні спадщина сучасника та однодумця Будного&nbsp;— [[Василь Тяпинський|Василя Тяпинського]]. Він переклав руською мовою Євангеліє (1570-ті), у передмові до якої писав про байдужість духовенства та князів до насущних проблем країни, про їхнє зневажливе ставлення до рідної мови<ref>{{Стаття|author=Вітаўт Чаропка.|title=«З зычливасти ку моей отчизне» (пра В. Цяпінскага)|url=old.knihi.com/caropka/ciapinski.html|language=be|видання=Лёсы ў гісторыі|place={{Мн.}}|publisher=Беларусь|date=2005}}</ref>.

Професор [[Падуанський університет|Падуанського університету]], а з [[1555|1555 року]] протестантський міністр [[Петро з Гоньондза]] брав активну участь в [[Аріанство|антитринітарських]] синодах, полемізував із Будним, заперечуючи церковно-теологічну та філософську схоластичну традицію, виступав проти приватної власності. За книгу «Про сина Божого, людину Христа» (Краків, [[1556]]) його відлучили від церкви. За наказом [[Миколай Радзивілл (Чорний)|Миколи Радзівіла «Чорного»]] тираж книги було знищено. Збереглися лише релігійно-полемічні твори Петра, видані в [[Венгрув]]і приблизно в [[1570]]<ref name="Bratia Polscy">{{Стаття|author=Zenon Gołaszewski.|title=Piotr z Goniądza|url=http://www.braciapolscy.com/piotr_z_goniadza.html|language=pl|place=Toruń|publisher=Adam Marszałek|date=2005|pages=51—53|accessdate=2022-11-11|archivedate=2012-06-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120607142142/http://www.braciapolscy.com/piotr_z_goniadza.html}}</ref>.

У зв'язку з унією, 1570-і роки дали цікаву [[Полемічна література|полемічну літературу]] як з боку православного духовенства, так і католицького («Про єдність церкви Божої» [[Петро Скарґа|Петра Скарги]], [[1577]], («Апокрісіс» [[Христофор Філалет|Христофора Філалета]], [[1597]]; «[[Фрінос]]» [[Мелетій Смотрицький|Мелетія Смотрицького]]) «Діаріуш» [[Афанасій Филипович|Афанасія Пилиповича]], [[1646]])<ref name="Политология">{{Cite web|url=http://all-politologija.ru/ru/brestskaya-uniyaipolemicheskayaliteratura|title=Брестская уния и полемическая литература|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnU6zuR?url=http://all-politologija.ru/ru/brestskaya-uniyaipolemicheskayaliteratura|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.

Відомо близько 60-ти полемічних творів, які можна умовно розділити на три види: до 1596&nbsp;— заперечення православними письменниками ідеї церковної унії, заперечення святості папи римського; до [[1620]]&nbsp;— [[Берестейська унія|Берестейської унії]]; до війни 1648—1654 років, коли полеміка вичерпала себе: відкриті листи, полемічні трактати, памфлети церковнослов'янською, руською, польською та латинською мовами<ref>{{cite web|url=http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke5/ke5-8412.htm|title=Полемическая литература|publisher=Краткая литературная энциклопедия|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160307042709/http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke5/ke5-8412.htm|archivedate=2016-03-07|deadlink=no}}</ref>. Полеміка почалася з виходом у [[1566]] році книги краківського професора-єзуїта [[Бенедикт Гербест|Бенедикта Гербеста]] «Wypisanie drogi» («Опис дороги»), де він розповідав про свою подорож до Львова та інших міст [[Руське воєводство|Руського воєводства]] та висловлював впевненість у швидкому об'єднанні католицької та православної церков на умовах [[Ферраро-Флорентійський собор|Ферраро-Флорентійського собору]]<ref name="Eduteka">{{cite web|url=http://www.eduteka.pl/doc/herbest-benedykt-herbestus-neapolitanus|title=Herbert Benedykt|lang=pl|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnV17aR?url=http://www.eduteka.pl/doc/herbest-benedykt-herbestus-neapolitanus|archivedate=2013-02-12|dead-url=no}}</ref><ref>{{книга|автор=Mazurkiewicz K.|заглавие=Benedykt Herbest, pedagog-organizator szkoły polskiej XVI wieku, kaznodzieja-misjonarz doby reformacji|место=Poznań|год=1925}}</ref>.

Письменник і вчений [[Мелетій Смотрицький]] у полемічному творі «Тренос, тобто плач єдиної всесвітньої апостольської східної церкви з поясненням догматів віри» ([[1610]]) писав про гнану православну церкву та її нещасних парафіян&nbsp;— селян і міщан<ref name="ReferenceA">{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/ukrmova/um96.htm|title=Мелетий Смотрицкий|last=Нимчук В. В.|language=uk|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnVhReS?url=http://litopys.org.ua/ukrmova/um96.htm|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref><ref name="Научная библиотека Московского гос. пед. ун-та">{{Cite web|url=http://library.mpgu.edu/v-pomosch-chitatelyu/iz-fonda-redkoi-knigi/kollekcii-fonda-redkih-izdanii/grammatika-meletiya-smotrickogo|title=«Грамматика» Мелетия Смотрицкого|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnWHVnS?url=http://library.mpgu.edu/v-pomosch-chitatelyu/iz-fonda-redkoi-knigi/kollekcii-fonda-redkih-izdanii/grammatika-meletiya-smotrickogo|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref><ref name="Диссертации и авторефераты Украины">{{Книга
|автор = Бабич С. В.
|заголовок = Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко
|посилання = http://disser.com.ua/contents/6222.html
|місце = {{К.}}
|видавництво = НАН України. Ін-т л-ри ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка
|рік = 2002
}}</ref>.

Визначним полемістом був чернець і письменник [[Іван Вишенський]], який жив у другій половині XVI&nbsp;— першій чверті XVII століття. Вийшовши з [[Луцьк]]а, він 40 років жив в [[Афон|Афонському монастирі]], багато подорожував. До нас дійшло 17 його творів («Викриття диявола-світлодержця», «Послання до єпископів, що пішли від православної віри», «Короткослівна відповідь Петру Скарзі» та ін.). У [[1598]] в Острозькій «Книзі» він опублікував послання Костянтину Острозькому та православним, написане ним від імені ченців Афона. Близько 1600 на Афоні видав «Книжку», куди увійшли «Извещение краткое», «Писание до всех обще, в Лядской земли живущих», послання князю [[Костянтин Василь Острозький|Костянтину Острозькому]] та єпископам, а також «Звинувачення диявола-миродержця» та ін. У 1600—1601&nbsp;рр. Вишенський видав полемічну «Короткослівну відповідь» католицькому теологу Петру Скарзі<ref>{{Стаття|author=[[Крымский, Агафангел Ефимович|Крымский А. Е.]]|title=Иоанн Вышенский, его жизнь и сочинения|видання=Киевская старина|place=Киев|date=1895|номер=9—10|pages=211—247, 1—47}}</ref><ref name="ReferenceB">{{Cite web|url=http://litopys.org.ua/old14_16/old14_19.htm|title=Произведения Ивана Вышенского на сайте Ізборник|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ENnXD2J8?url=http://litopys.org.ua/old14_16/old14_19.htm|archivedate=2013-02-12|deadurl=no}}</ref>.

Ігумену [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієва монастиря]] [[Артемій (ігумен)|Артемію]], що втік у [[1554]] від царя [[Іван IV Грозний|Івана Грозного]] до [[Слуцьк]]а, належить 14 послань, написаних руським [[Півустав|напівуставом]], звернених до царя. Із 14 послань 9 спрямовані проти протестантського руху у Великому князівстві Литовському<ref name="Historicus.ru">{{Cite web|url=http://www.historicus.ru/561/|title=Апологетические послания старца Артемия|publisher=Историк: общественно-политический журнал|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304100213/http://www.historicus.ru/561/|archivedate=2016-03-04|deadurl=no}}</ref>.

На мову, близьку до українського народного, Михалом Василевичем та архімандритом Пречистенського монастиря на Рівненщині Григорієм на замовлення княгині [[Анастасія Юріївна Заславська|Анастасії Заславської]] (уродженої Гольшанської) перекладають із церковнослов'янської («[[Пересопницьке Євангеліє]]», 1556—1561), назва якого походить від містечка [[Пересопниця]] на Рівненщині. Рукописна книга оформлена орнаментом у дусі Відродження. Серед історичних хронік та оповідань вирізняється «Короткий Київський літопис» (XV—XVI&nbsp;ст.)<ref name="Краткая литературная энциклопедия">{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke3/ke3-5101.htm|title=Киевская летопись|accessdate=2013-02-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160307212816/http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke3/ke3-5101.htm|archivedate=2016-03-07|deadurl=no}}</ref>. При монастирях з'явилися [[Густинський літопис|Густинський]], Острозький, Межигірський літописи<ref name="ReferenceC">{{Стаття|author=Юрий Мицик.|title=Острожский летописец|url=http://litopys.org.ua/rizne/mytsostr.htm|language=uk|видання=Острозька давнина|place=Львов|date=1995|том=1|pages=69—73}}</ref>.

Першою книгою литовською мовою, випущеною у Великому князівстві Литовському, став лютеранський [[катехізис]] [[Мартінас Мажвідас|Мартінаса Мажвідаса]], виданий у [[Кенігсберг|Кенігсберзі]] ([[1547]])<ref>{{Книга
|заголовок = Мартинас Мажвидас и духовная культура Великого княжества Литовского XVI века
|відповідальний = Посольство Литовской Республик в РФ. Дом Юргиса Балтрушайтиса
|місце = Вильнюс; {{М.}}
|видавництво = Baltos lankos
|рік = 1999
|сторінок = 340
|ISBN = 9955-429-10-0
}}</ref>. У віршованому зверненні до литовців звучить заклик навертатися до християнства, користуватися рідною мовою, щоб і простий люд зрозумів суть вчення. Про це говорили і проповіді («Постілла») [[Бреткунас Йонас|Й. Бреткунаса]]. У самій Литві перші литовські книги було видано єзуїтами. [[Канонік]] [[Микалоюс Даукша|М. Даукша]] адаптував для народу [[катехізис]] і проповіді («Постілла Даукші», [[1595]]), де в передмові засуджував [[Польська шляхта|шляхту]], яка зневажає рідну мову, тому що з загибеллю мови зникне, як він вважав і литовський народ<ref>Biobibliografinis žodynas: A—J. Vilnius: Vaga, 1979. С. 411—418</ref>.
[[Файл:Mazvydo_katekizmas.jpg|міні|Катехізис Мажвідаса&nbsp;— перша книга литовською мовою]]
[[Єпископи жемайтські|Єпископ самогітський]] (жемайтський) [[Гедройц Мельхіор|Мельхіор Гедройц]] ратував за збереження державності князівства після [[Люблінська унія|Люблінської унії]], сприяв підготовці ксьондзів, які володіли литовською мовою, допомагав виданню литовських книг. Так, він випустив «Постилу католицьку» [[Якуб Вуєк|Якуба Вуєка]] ([[1599]]) у перекладі Мікалоюса Даукші, переклад катехизму, зроблений єзуїтом Ледесмою&nbsp;— «Катехізис, або наука, необхідна кожному християнинові», [[1595]]. Відомий один власний твір Гедройця: «Елегія на смерть Катерини Волович» (Elegia in mortem Catharinae Wolowicz, Regiomonti, 1561)<ref>Пазднякоў В. Гедройцы // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т.&nbsp;— {{Мн.}}: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005.&nbsp;— Т. 1: Абаленскі&nbsp;— Кадэнцыя.&nbsp;— С. 521.&nbsp;— 684 с.&nbsp;— ISBN 985-11-0314-4;Boruta J. Didysis Žemaičių ganytojas Merkelis Giedraitis // Mikalojaus Daukšos «Katekizmui».&nbsp;— Klaipėda, 1995.&nbsp;— P. 15—23; Ulčinaitė E. Merkelis Giedraitis&nbsp;— vyskupas, mecenatas, poetas // Naujasis židinys.&nbsp;— Nr. 9/10.&nbsp;— 1999.&nbsp;— P. 444—453</ref>.

Секретар королів [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда Августа]], [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]] та [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда Вази]] правознавець [[Андрій Волан]] відомий як блискучий полеміст-протестант. Імовірно, він, полемізуючи зі [[Станіслав Оріховський|Станіславом Оріховським]], захищаючи [[Миколай Радзивілл (Рудий)|Миколу Радзивіла Рудого]] і протестантів, випустив латинською твір «Розмова поляка з литвином» («Rozmowa polaka z litwinem»), за яким слідує ціла низка полемічних праць, в основному з богословських питань. Із них можна виділити «Про щасливе життя, або найвище людське добро» (Вільно, [[1596]]). Волан брав участь у багатьох диспутах, полемізуючи з [[Антоніо Поссевіно|А. Поссевіно]], Скаргою. Він автор близько 40 творів латиною&nbsp;— політичних, правових трактатів, богословських праць проти католиків-єзуїтів, послань, проповідей. Роботи Волана виходили у Вільно, Кракові, [[Гданськ|Данцигу]]. Цікаво його твір «De politica hominum societate» (1572), де розглядаються питання рівності станів. Роботи Волана були внесені католицькою церквою до «[[Індекс заборонених книг|Індексу заборонених книг]]». Ім'ям Андрія Волана названо [[Вулиця А. Волано|вулицю]] у Вільнюсі<ref>{{Стаття|author=Andrius Volanas.|title=Rinktiniai raštai|language=lt|видання=Sudarė Marcelinas Ročka ir Ingė Lukšaitė|place=Вильнюс|publisher=Mokslo ir enciklopedijų leidykla|date=1999|isbn=5-420-01277-4}}</ref><ref>{{Cite web|url=knihi.com/storage/frahmenty/10volan.htm|title=Прамова да сената Королевства Польского и Великого княжества Литовского, або каким должно быть правление доброчинного короля (1573)|last=Андрэй Волан|publisher=Интернет-журнал «Фрагменты»|accessdate=2013-02-11|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCocEr6|archivedate=2013-02-16}}</ref>.

Згаданий вище перекладач Біблії польською мовою, автор і упорядник релігійних текстів, єзуїт Якуб Вуєк був ректором [[Вільнюський університет|Віленської єзуїтської академії]]. Відомі його проповіді, видані у Кракові та [[Познань|Познані]]. Автор першого католицького польського перекладу Біблії, схваленого папою [[Климент VIII (папа)|Климентом VIII]]<ref>{{Книга
|автор = [[Вуек, Якуб|Якуб Вуек.]]
|заголовок = Postilla catholicka Якуба Вуйка в литовском переводе Николая Даукши
|посилання = http://www.knigafund.ru/books/77645
|місце = СПб
|видавництво = Типография Императорской АН
|рік = 1904
|сторінок = 236
|archivedate = 2016-03-04
|archiveurl = https://web.archive.org/web/20160304093840/http://www.knigafund.ru/books/77645
}}</ref>.

Український «Демосфен», як його називали, філософ [[Станіслав Оріховський]] (Роксолан) випустив працю «Напуття польському королю Сигізмунду Августу», потім книгу про православне хрещення («Baptismus Ruth»), яка доводила, що особливої різниці між православ'ям і католицтвом немає<ref>{{Книга
|автор = Kubala L.
|заголовок = Stanisław Orzechowski i wpływ jego na rozwój i upadek reformacji w Polsce
|місце = Lwów
|рік = 1906
}}</ref>.

Професор Віленської єзуїтської академії, польський філософ та богослов [[Смиглецький Мартін|Мартін Смиглецький]] відомий як активний полеміст Великого князівства Литовського. Українець за походженням, він у Римі вивчав теологію та філософію, був ректором низки єзуїтських навчальних закладів. М. Смиглецький був затятим противником [[Аріанство|аріанства]]. За своїми лекціями, читаними у Віленській академії, він написав двотомну працю «Логіка» ([[1618]]), де, спираючись у міркуваннях на думки [[Тома Аквінський|Фоми Аквінського]], аналізував «Логіку» [[Арістотель|Арістотеля]]. Ця робота Смиглецького неодноразово перевидавалася і мала велику повагу у теологів. Смиглецький написав також роботу про економіку&nbsp;— «Про лихварські відсотки» (Вільно, [[1596]]), польською мовою, розраховану на широке коло читачів. Тут він розглядав кріпацтво як пережиток рабства, несумісний із християнською мораллю. Що стосується безпосередньо лихварства, то він його визначав як гріх<ref>Śmiglecki Marcin // Encyklopedia Powszechna&nbsp;— Warszawa: S. Orgelbrand, 1866.&nbsp;— Т. 26: Saski błękit&nbsp;— Starowiercy.&nbsp;— С. 712—714.&nbsp;— 792 с. (польск.)</ref>. Відомий новогрудський диспут Смиглецького з поетом та філософом [[Доманівський Юзеф|Юзефом Доманевським]], який настільки наблизився у своїх міркуваннях до атеїзму, що його виключили із соцініанської громади. Польською та латиною в [[Любча (Білорусь)|Любчі]] надруковані у 1620—1623 pp. морально-повчальні вірші Доманевського «Життя сільське та міське», «Застереження…» та ін<ref>{{Книга
|автор = Gajdka K.
|заголовок = Poezje Józefa Domaniewskiego
|місце = Lublin
|рік = 2011
}}</ref>.
[[Файл:Vasil_Tiapinskiy.png|ліворуч|міні| Василь Тяпинський]]
Настоятель приходу в містечку Лабгува (нині [[Полєськ]] у [[Калінінградська область|Калінінградській області]]), а потім кенігсберзький [[пастор]] [[Бреткунас Йонас|Йонас Бреткунас]]&nbsp;— один із основоположників [[Литовська література|литовської літератури]], перекладач Біблії литовською мовою. Склав [[Хроніка|хроніки]] [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]] (Chronicon des Landes Preussen, 1578—1579), що збереглися неповністю. Перекладав твори німецьких протестантських [[Теологія|теологів]] [[Литовська мова|литовською мовою]], в [[1589]] видав книгу церковних піснеспівів, пісняр із нотами, перший литовський молитовник. Найголовніша його робота&nbsp;— книга оригінальних та компіляційних проповідей (майже 1000 сторінок) «Постілла» «Postilla, tatai esti Trumpas ir Prastas Ischguldimas Euangeliu, sakamuiu Baszniczoie Krikschonischkoie» ([[1591]]). Проповіді литовською вплинули на розвиток литовської мови, особливо на її писемну структуру<ref name="Фундаментальная русская библиотека: Русская литература и фольклор">{{Cite web|url=http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke9/ke9-1483.htm|title=Йонас Бреткунас|publisher=Краткая литературная энциклопедия|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160307045052/http://feb-web.ru/feb/kle/kle-abc/ke9/ke9-1483.htm|archivedate=2016-03-07|deadurl=no}}</ref>.

[[Михайло Литвин]] (імовірно&nbsp;— Михайло Тишкевич), посол ВКЛ при дворі кримського хана, залишив у 1548—1551 роках записки «Про звичаї татар, литовців та москвитян» («De moribus tartarorum, lituanorum et moscorum»), видані в [[Базель|Базелі]] в [[1615|1615 році]]. У них він нарікав на падіння звичаїв, критикував деякі церковні обряди, недоліки управління державою. Російський переклад записок із паралельним латинським текстом видано [[Калачов Микола Васильович|М.&nbsp;В.&nbsp;Калачовим]] в «Архіві історико-юридичних відомостей, які стосуються Росії» (СПб., 1854, т.д. II)<ref name="Восточная литература">{{Cite web|url=http://www.vostlit.info/Texts/rus/Litvin/frametext1.htm|title=О нравах татар, литовцев и москвитян|last=Михалон Литвин.|accessdate=2013-02-11|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130120205427/http://www.vostlit.info/Texts/rus/Litvin/frametext1.htm|archivedate=2013-01-20|deadurl=no}}</ref>.

Ректор аріанської школи в [[Ів'є (Білорусь)|Ів'є]] [[Намисловський, Ян Ліціній|Ян Намисловський]] випустив у Лоску підручник з логіки «Посібник для оволодіння вченням Арістотеля» ([[1586]]), у якому відкидав божественність Ісуса Христа, у [[1589]] в нього вийшла збірка віршів-афоризмів повчального характеру «Сентенції, необхідні у громадському житті». У [[1592]] польською мовою видав роботу «Анатомія і гармонійність християнської людини», у [[1597]] «Звернення до братів-євангелістів», де закликав кальвіністів до союзу з аріанами у протидії католицькій реакції. У [[1598]] році випустив полемічну роботу «Каталісіс», спрямовану проти кальвіністської шляхти<ref>{{Стаття|author=Парэцкі Я.І.|title=Іўеўскі педагог Ян Ліцыній Намыслоўскі|language=be|видання=Беларуская літаратура|place={{Мн.}}|date=1983|issue=11}}</ref>.

Віленський [[війт]], секретар королівський [[Августин Ротундус]], активний прихильник незалежності ВКЛ від [[Польща|Польщі]], брав участь у редакції Статуту Литовського. Йому приписуються латиномовні твори «Литовська хроніка чи історія» та «Коротка історія литовських князів» в одному з екземплярів третьої редакції Статуту. У них викладається версія походження великих князів литовських від давньоримського патриція [[Палемон (князь)|Палемона]], міститься заклик відновити використання латині як справжньої мови литвинів<ref>Stanislaw Orzechowski and Augustine Rotundus debate about the Republic / Introduction and development by Christopher Koehler, translation from Latin by Elvira Buszewicz.&nbsp;— Krakow: WAM, 2009.&nbsp;— ISBN 978-83-7505-362-3;Baryczowa M. Augustyn Rotundus Mieleski&nbsp;— pierwszy historyk i apologeta Litwy // Z dziejów polskiej kultury umysłowej w XVI i XVII wieku.&nbsp;— Wrocław, 1976</ref>.

[[Христофор Філалет]]&nbsp;— церковно-релігійний діяч і письменник ВКЛ, автор видатного твору полемічної літератури «Апокрісіс» ([[1597]]), спрямованого проти Брестської унії та написаного у відповідь на книги її апологетів П. Скарги та [[Іпатій (Потій)|І. Потія]]<ref>{{Стаття|author=Пётр Скарга.|title=Берестейский собор и оборона его|видання=Русская историческая библиотека|place=Санкт-Петербург|date=1903|том=19|pages=208}}</ref>. Припускають, що під ім'ям Фалалета виступав волинський протестант Мартін Броневський<ref>{{Cite web|url=http://www.biografija.ru/show_bio.aspx?id=133050|title=Апокрисис. Сочинение Христофора Филалета в двух текстах, польском и западно-русском 1597—1599|date=1882|publisher=Русская историческая библиотека|pages=|accessdate=2013-02-11|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCrV54p?url=http://www.biografija.ru/biography/khristofor-filalet.htm|archivedate=2013-02-16|deadurl=no}}</ref>. «Апокрісіс» (грецькою ''відповіддю'') вийшов під псевдонімом, ― мабуть, автор побоювався переслідувань. Автора не виявили, але книгу, незважаючи на бажання анонімного автора вберегти її від вогню людської злості, спалили. Збереглося кілька екземплярів. Мета книги ― «показати нагу невинність, а протилежного боку злочинність», показати неправду «в нинішньому, а тим більше в майбутніх століттях, які неупереджено судитимуть про речі, загородитимуть уста противникам, які, якщо не відповідати їм на наклеп, знайдуть собі в цьому привід тріумфувати». Уже назва першої частини книги показує, наскільки сміливим і рішучим є автор ― «Про соборні діяння в Бресті духовних і світських осіб древньої грецької віри та про злочин митрополита київського і владик володимирського, луцького, полоцького, пінського і холмського, від яких відстали ті особи». Третя частина&nbsp;— «Про монархію чи єдиновладдя римських пап»&nbsp;— заперечує право на єдиновладдя папи римського: досить сміливе твердження на ті часи. Анонімний автор назвав у передмові свою книгу кісткою, якою уніати подавляться. Справді, реакція була бурхливою: «Автор Апокрисіса наповнив свою книгу таким безліччю непристойних і хибних речей, що і сам диявол, вилізши з пекла, не зміг би скласти більшої неправди»<ref name="Западная Русь">{{Стаття|author=Криштапович Л. Е.|title=«Апокрисис» Христофора Филалета и «Берестейский собор» Петра Скарги|url=https://zapadrus.su/bibli/istfbid/2011-02-14-11-39-35/286-lr-l-r-.html|видання=Беларусь как русская святыня|place={{Мн.}}|publisher=Бонем|date=2011|accessdate=2022-11-11|archivedate=2017-07-08|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170708204051/https://zapadrus.su/bibli/istfbid/2011-02-14-11-39-35/286-lr-l-r-.html}}</ref> .

У XVI столітті у Великому князівстві Литовському з'явилися в західноруській обробці «[[Повість про Бову|Повість про Бова]]», «[[Оповідь про Мамаєве побоїще]]», «Сказання про турівського ченця Мартина», «Літописна повість про чернечий постриг княгині Рогніди, дочки полоцького князя Рогволода». Тоді ж руською мовою стали перекладатися західноєвропейські романи, наприклад, що збереглися в [[Літопис Красинського|Літописі Красинського]] («Книга про Таудала лицаря», XII&nbsp;ст.), «Повість про Трищана та Іжота» ― популярна в європейській літературі легенда про [[Трістан та Ізольда|Трістана та Ізольда]], роман «Александрія»<ref>{{Cite web|url=http://starbel.narod.ru/alex/alex.htm|title=Александрыя|publisher=Сост. Аниченко В. В.|accessdate=2013-02-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130510034200/http://starbel.narod.ru/alex/alex.htm|archivedate=2013-05-10|deadurl=no}}</ref>, «Повість про Трою»<ref>{{Стаття|author=Коршунов А. Ф.|title=Повесть о Трое|url=http://starbel.narod.ru/troja.htm|видання=Хрэстаматыя па старажытнай беларускай літаратуры|place={{Мн.}}|publisher=АН БССР|date=1959|pages=446—454|accessdate=2022-11-11|archivedate=2013-05-09|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130509221634/http://starbel.narod.ru/troja.htm}}</ref>, «Повість про Атілу», «Сказання про Сівіллу-пророчицю»&nbsp;— про прихід Христа у пророкуваннях Сівілли, «Історія Варлаама та Йосипа» в редакції [[Симеон Полоцький|Симеона Полоцького]], «Шестикрил»&nbsp;— астрономічна книга Еммануеля Бен-Якоба, «Логіка» Маймоніда Аль-Газалі, арабського вченого [[X століття]]. «Хроніка всього світу (Kronika wszystkyego swyata)» [[Марцін Бельський|Марціна Бєльського]], яка вийшла в Польщі в [[1564|1564 році]], десь між 1564 і 1572 роками також перекладена на руською мовою, з якої в [[1584|1584 році]] був зроблений російський переклад<ref name="Объединение белорусов мира «Батьковщина»">{{Стаття|author=Зора Кипель.|title=Беларуская перакладная літаратура XV–XVII стст. як|url=http://zbsb.org/lib/index.php?option=com_alblib&view=article&id=543|видання=Беларусіка=Albaruthenica|place={{Мн.}}|publisher=Беларускі кнігазбор|date=1997|номер=6|pages=175—181|accessdate=2022-11-11|archivedate=2010-08-11|archiveurl=https://web.archive.org/web/20100811002424/http://www.zbsb.org/lib/index.php?option=com_alblib&view=article&id=543}}</ref>.

До літописних творів зазвичай відносять «Хроніку Биховця», що належить до третього зводу литовсько-білоруських літописів, вона створена в 1550—1570-х роках у районі Новогрудок-Слуцьк. Знайдено у бібліотеці гродненського поміщика О. Биховця, звідси й назва. Починається хроніка з князя [[Палемон (князь)|Палемона]] і закінчується розгромом кримських татар під [[Клецьк]]ом ([[506|1506]]). У Хроніці звеличується князь Вітовт, його роль військових битвах. Польща підноситься як ворог Великого князівства Литовського<ref>{{Cite web|url=http://krotov.info/acts/14/3/byhov_00.html|title=Хроника Быховца|date=1966|publisher=Наука|pages=155|accessdate=2013-02-17|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130130184740/http://krotov.info/acts/14/3/byhov_00.html|archivedate=2013-01-30|deadurl=no}}</ref>.

Наприкінці XVI-початку XVII століття створено [[Баркулабівський літопис]]. Є припущення, що її автором був «мешканець білоруського містечка Баркулабово і належав до православного духовенства». Він записував «відоме йому як очевидцю чи сучаснику; причому включав у свою хроніку і записки інших очевидців або універсали, листи та тощо»<ref name="ReferenceH">{{Стаття|title=Баркулабовская летопись|url=http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Barkulab_letopis/pred.phtml?id=10610|видання=Полное собрание русских летописей|place={{М.}}|date=1975|том=32|pages=174—192}}</ref>.

== Література в XVII—XVIII століттях ==
[[Файл:Baka1.jpg|міні|Ілюстрація з книги віршів Юзефа Баки, підготовленої [[Владислав Сирокомля|В. Сирокомлею]] у 1885&nbsp;р.]]
Духовне життя другої половини XVII-початку XVIII століття характеризувалася культурним відступом: забували надбання епохи Відродження та Реформації, в науках та освіті стали домінувати [[схоластика]] та релігійна нетерпимість. Усе це стало визначальними принципами контрреформації. Проте умови розвитку культури ВКЛ XVII—XVIII століть визначили її специфічну межу&nbsp;— полілінгвістичний характер. Уродженці Великого князівства Литовського писали латинською, польською, часто німецькою та французькою мовами, але їх твори, позиція автора залишалися духовно близькими до місцевих витоків<ref>{{Книга
|заголовок = Мовы Вялікага княства Літоўскага. Матэрыялы IV Міжнароднай навуковай канферэнцыі (Брэст, 18—19 мая 2004 г.)
|відповідальний = Под ред. М. М. Алехновича
|місце = Брест
|видавництво = Академия
|рік = 2005
}}</ref>.

[[Контрреформація]] вплинула на шляхетську культуру ВКЛ, і особливо на літературу та мистецтво. Реформація, борючись за «дешеву церкву», відмовлялася від зовнішньої та внутрішньої прикраси храмів. Контрреформація прагнула величі і помпезності, впливу на почуття віруючих синтезом різних видів мистецтва&nbsp;— архітектури, живопису, скульптури, музики, публічних театралізованих видовищ. Під час урочистих богослужінь, театралізованих ход і уявлень все було підпорядковано єдиній меті: схилити людину до думки про марність земного життя на користь життя небесного<ref name="История. Ru">{{Cite web|url=http://istorya.ru/forum/index.php?showtopic=5333|title=Реформация и контрреформация в ВКЛ|accessdate=2013-02-11|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCsQSkY?url=http://istorya.ru/forum/index.php?showtopic=5333|archivedate=2013-02-16|deadurl=no}}</ref>. Панівним художнім стилем епохи контрреформації було вишукане [[бароко]]. Література перебувала в перехідному етапі від середньовічного стану до художніх форм та ідей нового часу. Не розвиватися вона не могла, нехай і відмирали з часом жанри літописання, полемічної та житійної прози, панегіричне віршування, але народжувалися пісенно-інтимна лірика, гумористична та пародійно-сатирична поезія, [[інтермедія]] тощо.
[[Файл:Franciška_Ŭršula_Radzivił_(Višniavieckaja)._Францішка_Ўршуля_Радзівіл_(Вішнявецкая)_(1863).jpg|ліворуч|міні|[[Урсула-Франциска Радзивілл|Франциска Урсула Радзівіл]]. Невідомий художник]]
Літературне життя Великого князівства Литовського XVII—XVIII століть було тісно пов'язане з літературним життям [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] взагалі, і було, певною мірою, його доданком (хоч і диференційованим). Через [[Варшава|Варшаву]], [[Краків]] та Вільно приходили нові західноєвропейські течії, нові віяння. Література ВКЛ другої половини XVII&nbsp;— середини XVIII століття розвивалася переважно під впливом європейського бароко. Для писемності цієї пори характерні різні ідейні та стильові тенденції, різні «штилі»&nbsp;— високий, який відповідав запитам еліти суспільства, середній з орієнтацією на смаки середньої та дрібної [[Польська шляхта|шляхти]], городян, і низький&nbsp;— народний. Між цими трьома верствами йшло взаємне проникнення художніх форм. Одними з найбільш значних представників тогочасної літератури були [[Симеон Полоцький]] та [[Білобоцький Андрій Христофорович|Андрій (Ян) Білобоцький]]. Саме їх творчість стимулює становлення російської [[Силабічне віршування|силабічної поезії]] та поширення ідей бароко у духовному житті<ref>{{Cite web|url=http://starbel.narod.ru/sth.htm|title=Силлабическая поэзия Беларуси XVI-XVII веков|website=Анталогія беларускай паэзіі|publisher=История Беларуси IX-XVIII веков. Первоисточники|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCtvOL0?url=http://starbel.narod.ru/sth.htm|archivedate=2013-02-16|deadurl=yes}}</ref>.

У XVII столітті з'явилося багато мемуарів (Діаріуші) С. та Б. Маскевичів, [[Філіп Казимир Обухович|Обуховичів]], [[Кам'янський Адам|А. Кам'янського-Длужика]], [[Афанасій Филипович|Афанасія Филиповича]]<ref name="Электронная библиотека Гумер. История">{{Cite web|url=www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/filipp_diar.php|title=Афанасий Филиппович. Диаруш|date=1878|publisher=Памятники полемической литературы в Западной Руси|pages=49—156|accessdate=2013-02-12|archiveurl=|archivedate=}}</ref>, спогади Я. Цадровського, С. Незабитовського, записи про військові походи [[Ян Петро Сапіга|Я. Сапіги]] тощо. Відродився жанр проповіді (у творчості [[Зизаній Стефан Іванович|Стефана Зізанія]]<ref>{{Cite web|url=http://histans.com/?termin=Zyzaniy_S|title=Стефан Зизаний|last=Дзюба О. М.|publisher=Historical Analysis|language=uk|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCviNR4?url=http://histans.com/?termin=Zyzaniy_S|archivedate=2013-02-16|deadurl=no}}</ref>, І.&nbsp;І.&nbsp;Потія, [[Леонтій Карпович|Леонтія Карповича]]<ref>{{Стаття|author=Левшун Л. В.|title=Леонтий Карпович. Казанье на преображение Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа|url=http://starbel.narod.ru/karp1.htm|видання=Леонтий Карпович. Жизнь и творчество|place={{Мн.}}|date=2001|pages=136—184|accessdate=2022-11-11|archivedate=2013-05-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130514100448/http://starbel.narod.ru/karp1.htm}}</ref>, М. Смотрицького). Успішно розвивалася ораторська проза світського спрямування (промови [[Великий гетьман литовський|великого гетьмана литовського]] [[Григорій Ходкевич|Г. Ходкевича]]<ref name="Гайдамака: независимый просветительский ресурс">{{Cite web|url=http://www.haidamaka.org.ua/0077.html|title=Григорій Ходкевич — визначний меценат культури XVI століття|last=Юрий Гаврилюк.|language=uk|accessdate=2013-02-12|archivedate=2014-09-03|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140903063009/http://www.haidamaka.org.ua/0077.html|deadurl=no}}</ref>, [[Лев Сапіга|Л.]] [[Лев Сапіга|Сапіги]])<ref name="ReferenceD">{{Cite web|url=http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Polen/XVII/1600-1620/Sapega/o_smut_vremeni.phtml?id=10771|title=Литовский канцлер Лев Сапега о событиях Смутного времени|publisher=Средневековые исторические источники Востока и Запада|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20130327183811/http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Polen/XVII/1600-1620/Sapega/o_smut_vremeni.phtml?id=10771|archivedate=2013-03-27|deadurl=no}}</ref>.

Цінними джерелами культури, побуту та політичного життя Великого князівства Литовського стали міські хроніки, з яких найбільш цікавими є [[Могильовська хроніка]] (Хроніка Сурти-Трубницьких) та [[Вітебський літопис]]. Могильовська хроніка складалася протягом кількох років різними людьми, почав її у [[1693|1693 році]] могилівський купецький староста [[Сурта Трохим Романович|Трохим Сурта]], продовжили регент [[Трубницький Юрій|Юрій Трубницький]], його діти та онуки. Окрім власних спостережень, автори використали тексти літописів, документи могильовського архіву, свідчення очевидців, літературні твори у першій половині XVIII століття. Написана в основному польською, частина російською<ref name="ReferenceG">{{Стаття|title=Хроника белорусского города Могилева. Собранная и писанная Александром Трубницким, регентом Могилевской магдебургии, во второй половине XVIII в., а в первой половине XIX в. продолженная его сыном губернским секретарем Михаилом Трубницким|url=http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov28.htm|видання=ЧИОИДР|date=1887|issue=3|pages=1—142}}</ref>.

У [[1768|1768 році]], на основі місцевого літопису Михайла Панцирного про події 896—1709&nbsp;р.р. та записів Чарновських, мешканцем Вітебська Стефаном Аверкою складено польською мовою так званий Вітебський літопис (Літопис Панцирного-Аверки; польськ. ''Dzieje miasta Witebska''). Її зміст&nbsp;— короткі порічні записи-повідомлення, взяті в основному з польських хронік,&nbsp;— історичні події Польщі та Великого князівства Литовського, цікаві відомості про військові події кінця XVII-початку XVIII століть. Дано списки вітебських воєвод, членів магістрату<ref name="Славянская энциклопедия">{{Cite web|url=https://books.google.ru/books?id=6OaOaYo6J7oC&pg=PA254&lpg=PA254&dq=летопись+аверки&source=bl&ots=I1yqapLBck&sig=Otzou7bQtJtR4nTQrCVYKNgab8g&hl=ru&sa=X&ei=AUXIUfq0D6KA4gTs4IHICg&ved=0CE4Q6AEwBzgU#v=onepage&q=летопись%20аверки&f=false|title=Витебская летопись|last=В. Богуславский|publisher=ОЛМА|accessdate=2013-06-24}}</ref>.
[[Файл:Clos_seraficzny.png|ліворуч|міні|Книга Міхала Залесського «Glos seraficzny…» з посвятою новогрудському воєводі [[Ян Миколай Радзивілл|Яну Радзивіллу]]. Титульний аркуш і гравюра з алегоричним орлом над галявинським костелом. Вільно, 1724]]
У першій половині [[XVII століття]] з'явилися сатиричні твори: в анонімній «[[Іван Мелешко|Речі Мелешки]]» та «Посланні до Обуховича»<ref>{{Стаття|author=Протасевич В.И.|title=Памятники политической сатиры XVII в. «Речь Ивана Мелешки» и «Письмо к Обуховичу»|url=http://starbel.narod.ru/mialeshka.htm|видання=Из истории философской и общественно-политической мысли Белоруссии. Избранные произведения XVI – нач. ХІХ в.|place={{Мн.}}|date=1962|accessdate=2022-11-11|archivedate=2018-06-28|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180628130744/http://starbel.narod.ru/mialeshka.htm}}</ref> викривалися звичаї магнатів, які опинилися під польським впливом після [[Люблінська унія|Люблінської унії]], що оформила утворення федеральної держави Речі Посполитої, та Брестської унії. Виникло безліч соціально-побутових казок, зразків пісенної лірики, тобто [[бароко]] синтезувало середньовічні та ренесансні традиції, літературні та фольклорні витоки. У літературі відбувалася демократизація героя, стилю, особливо в [[інтермедія]]х (вставки між актами шкільної драми, багатоактна «Комедія» [[Марашевський Каетан|К. Марашевського]], [[1787]]), поставлена в Забельському домініканському колегіумі<ref>{{Cite web|url=http://www.philology.ru/literature3/musorin-09a.htm|title=Каэтан Марашевский и его комедия|last=Мусорин А. Ю.|publisher=Philology.ru. Русский филологический портал|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://web.archive.org/web/20121023231059/http://philology.ru/literature3/musorin-09a.htm|archivedate=2012-10-23|deadurl=no}}</ref>.

Ректор Віленської академії [[Товариство Ісуса|єзуїт]] [[Альберт Віюк-Коялович|Альберт (Войцех) Віюк-Коялович]], окрім ряду полемічних творів, звернених до [[Кальвіністська церква|кальвіністів]], та богословських трактатів, залишив низку творів з історії Литви та Західної Русі, які становлять інтерес і зараз. Основна його праця&nbsp;— «Історія Литви». Для автора «Історія Литви»&nbsp;— це історія незалежного Великого князівства Литовського до [[Люблінська унія|Люблінської унії]]. Коялович представляє ВКЛ як державу, що належить до західноєвропейської спільноти. Власне, книга це концепція державного патріотизму<ref name="Электронная библиотека БГУ">{{Стаття|author=Короткий В. Г.|title=Русь, Литва и Москва между Рюриковичами в «Литовской истории» Альберта Киюк-Кояловича|url=http://elib.bsu.by/handle/123456789/19951|автор видання=Lietuvių literatūros ir tautosakos institutes|видання=Senoji Lietuvos literatūra|place=Вильнюс|publisher=Lietuvių literatūros ir tautosakos institutes|date=2011|номер=27|pages=273—286}}</ref>.

[[Федір Євлашовський|Федір (Теодор) Євлашовський]] із шляхетського роду герба Сокира був [[Підсудок|підсудком]] у [[Новогрудок|Новогрудку]], обирався від новогрудської шляхти до [[Сейм Речі Посполитої|варшавського сейму]], був одним з авторів «[[Головний трибунал Великого князівства Литовського|Трибуналу Великого князівства Литовського]]» ― кримінального кодексу ВКЛ<ref>{{Стаття|author=Дариус Вилимас.|title=Михалон Литвин и Федор Евлашевский ― два взгляда на реформу судов Великого Княжества Литовского 1564—1566 гг|автор видання=Гродненский гос. ун-т|видання=Наш радавод|place=Гродно|publisher=Гродненский гос. ун-т|date=1998|issue=7|pages=216—218}}</ref>. Його щоденник-спогади (1603—1604), написаний руською мовою з помітним впливом польської,&nbsp;— цінне джерело відомостей про політичне життя, історію та побут шляхти Великого князівства Литовського другої половини XVI століття. Це один із найраніших мемуарних східноєвропейських творів. Щоденник виявив та опублікував у [[1886|1886 році]] з передмовою у «[[Кіевская старина|Київській старовині]]» історик [[Антонович Володимир Боніфатійович|В. Антонович]]<ref>{{Стаття|author=[[Евлашовский, Фёдор Михайлович|Фёдор Евлашевский.]]|title=Дневник новгородского подсудка Федора Евлашевского (1564—1604 года)|автор видання=Предисловие В.Антоновича|видання=Киевская старина|place={{К.}}|date=1886|номер=1|pages=124—160}}</ref>. Євлашовському приписується авторство терміна «[[Золота доба Білорусі|Золота доба білоруської історії]]», про перші сімдесят років XVI століття. Уже в наш час український письменник [[Щербак Юрій Миколайович|Юрій Щербак]] захистив за «Щоденником» кандидатську дисертацію. Як він зазначає в авторефераті, "детальний джерелознавчий аналіз щоденника, дослідження світоглядних позицій автора являє особливу цінність для вивчення ментальності та світогляду людини зламу середньовіччя, а також початків мемуаристики на території Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, як перших проявів артикульованого самоусвідомлення «его»<ref>{{Cite web|url=http://avtoreferati.ru/%e2%80%9cdnevnik%e2%80%9d-fyodora-evlashevskogo-kak-istoricheskij-istochnik-strukturnyj-analiz-i-sistemnaya-dekonstrukciya.html|title=Автореферат Ю. Н. Щербака «Дневник» Фёдора Евлашевского как исторический источник: структурный анализ и системная деконструкция на сайте Avtoreferat.ru|accessdate=2013-02-15|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETCzlzU6?url=http://avtoreferati.ru/%E2%80%9Cdnevnik%E2%80%9D-fyodora-evlashevskogo-kak-istoricheskij-istochnik-strukturnyj-analiz-i-sistemnaya-dekonstrukciya.html|archivedate=2013-02-16|deadurl=no}}</ref>.

Виходець із новогрудської шляхти [[Бака Юзеф|Юзеф Бака]] навчався у Віленській академії, викладав у єзуїтських колегіумах Великого князівства Литовського, доктор богослов'я. Писав латинською та польською мовами, видав кілька книг духовної прози та дві книги віршів (1766). Вірші вважалися сучасниками просто безглуздими. Але після перевидання їх [[Владислав Сирокомля|Владиславом Сирокомлею]] в [[1855|1855 році]], визнання Баки з кінця XIX&nbsp;— початку XX століть зростало від десятиліття до десятиліття. Нині Юзеф Бака вважається у Польщі найкращим поетом пізнього бароко<ref>{{Cite web|url=https://literat.ug.edu.pl/baka/index.htm|title=Юзеф Бака. Стихотворения|publisher=Literat.ug.edu|language=pl|accessdate=2013-02-12|archiveurl=https://www.webcitation.org/6ETD0GDDT?url=http://literat.ug.edu.pl/baka/index.htm|archivedate=2013-02-16|deadurl=no}}</ref>. Про творчість Бака писали [[Чеслав Мілош]], [[Станіслав Ґрохов'як|Станіслав Грохов'як]], [[Римкевич Ярослав Марек|Ярослав Марек Римкевич]]. Його порівнюють із [[Джон Донн|Джоном Донном]] та іншими англійськими поетами-метафізиками<ref>{{Книга
|автор = Nawarecki A.
|заголовок = Czarny karnawał. «Uwagi śmierci niechybnej» księdza Baki — poetyka tekstu i paradoksy recepcji
|місце = Wrocław
|видавництво = Zakład Narodowy im. Ossolińskich
|рік = 1991
}}</ref>.

Княгиня [[Урсула-Франциска Радзивілл|Франтішка Урсула Радзівіл]]&nbsp;— перша письменниця у Великому князівстві Литовському.<ref name="Национальная библиотека Беларуси">{{Cite web|url=http://old.nlb.by/html/news2005/radzivil.html|title=Франтишка Урсула Радзивилл ― писательница и драматург|publisher=Национальная библиотека Беларуси|accessdate=2013-02-14|archiveurl=https://web.archive.org/web/20110825211855/http://old.nlb.by/html/news2005/radzivil.html|archivedate=2011-08-25|deadurl=no}}</ref> Вона написала близько 80 віршів, 16 повчальних трагедій і комедій польською та французькою мовами, 17 [[лібрето]] для несвізького домашнього театру. В одних п'єсах вона говорила про необхідність освіти, в інших засуджувала невірних чоловіків, але домінуючою темою було кохання. Твори Франтішки Радзівіл опубліковані окремою книгою лише після її смерті, ставши для нащадків цінним історико-літературним документом Великого князівства Литовського<ref>{{Стаття|author=Франтишка Урсула Радзивилл.|title=Предостережения|url=http://media.catholic.by/nv/n24/art22.htm|видання=Журнал Наша вера|place={{Мн.}}|date=2003|номер=2}}</ref>.

== Примітки ==
<references group="" responsive="1"></references>

== Література ==

* {{Книга
|автор = Бирало А. А.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Философская и общественная мысль в Белоруссии и Литве в конце XVII – середине XVIII в
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Белорусский гос. ун-т
|рік = 1971
|том =
|сторінки =
|сторінок = 180
|серія =
|ISBN =
|тираж =
}}
* Василенко Н.&nbsp;П.&nbsp;Литовско-русское государство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.).&nbsp;— СПб., 1890—1907.
* {{Книга
|автор = Владимиров П. В.
|частина = 
|заголовок = Обзор южно-русских и западно-русских памятников письменности от XI до XVII ст
|відповідальний = 
|серія = 
|посилання = 
|видання = Чтения в Историческом общ-ве Нестора-летописца
|місце = {{К.}}
|видавництво =
|рік = 1890
|том = 4
|сторінки =
|сторінок =
|ISBN =
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = Дорошкевич В. И.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Новолатинская поэзия Белоруссии и Литвы: Первая половина XVI в
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Наука и техника
|рік = 1979
|том =
|сторінки =
|сторінок = 208
|серія =
|ISBN =
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = Дубровский В. В., Кашуба М. В., Подокшин С. А. и др.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Памятники философской мысли Белоруссии XVII - первой половины XVIII в
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = АН БССР, Ин-т философии и права
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Наука и техника
|рік = 1991
|том =
|сторінки =
|сторінок = 318
|серія =
|ISBN = 5-343-00853-4
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = Ивинскис П.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Восточнославянская литература в Великом княжестве Литовском
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = Вильнюс
|видавництво = Изд-во Вильнюсского ун-та
|рік = 1998
|том = 
|сторінки = 
|сторінок = 125
|серія = 
|ISBN = 
|тираж = 
}}
* {{Книга
|автор = 
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = История белорусской литературы XI-XIX веков
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = Национальная академия наук Беларуси, Ин-т языка и литературы им. Я. Коласа
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Беларуская навука
|рік = 2010
|том = 1
|сторінки =
|сторінок = 582
|серія =
|ISBN = 978-985-08-1167-7
|тираж =
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = Кавалёў С. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = История белорусской литературы: вторая половина XVI века: курс лекций
|оригінал = Гісторыя беларускай літаратуры: другая палова XVI ст.: курс лекцый
|посилання = http://kamunikat.org/usie_knihi.html?pubid=15083
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Белорусский гос. ун-т
|рік = 2005
|том =
|сторінки =
|сторінок = 108
|серія =
|ISBN = 985-485-410-8
|тираж =
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = Кавалёў С. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Многоязычная поэзия Великого княжества Литовского эпохи Ренессанса
|оригінал = Шматмоўная паэзія Вялікага Княства Літоўскага эпохі Рэнесансу
|посилання = http://kamunikat.org/usie_knihi.html?pubid=15083
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Кнігазбор
|рік = 2010
|том =
|сторінки =
|сторінок = 376
|серія =
|ISBN = 978-985-6976-10-3
|тираж =
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = Левшун Л. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = О слове преображенном и слове преображающем: теоретико-аналитический очерк истории восточнославянского книжного слова XI-XVII веков
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Изд-во Белорусского экзархата
|рік = 2009
|том =
|сторінки =
|сторінок = 896
|серія =
|ISBN = 978-985-511-180-2
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = Левшун Л. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Очерки истории восточнославянской средневековой книжности: эволюция творческих методов
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Европейский гуманитарный ун-т
|рік = 2000
|том =
|сторінки =
|сторінок = 270
|серія =
|ISBN =
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = [[Ластовский, Вацлав Устинович|Ластоўскі В.]]
|частина = 
|посилання частина = knihi.com/Vaclau_Lastouski/Historyja_Bielaruskaj_Kryuskaj_knihi.html
|заголовок = Гісторыя беларускай (крыўскай) кнігі : факсімільнае выданне
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Мастацкая літаратура
|рік = 2012
|том =
|сторінки =
|сторінок = 814
|серія =
|ISBN = 978-985-02-1383-9
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = 
|частина = 
|заголовок = Мысліцелі і асветнікі Беларусі. Энцыклапедычны даведнік
|відповідальний = гал. рэд. Б. I. Сачанка
|серія = 
|посилання = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Беларуская энцыклапедыя
|рік = 1995
|том =
|сторінки =
|сторінок = 672
|ISBN = 985-11-0016-1
|тираж = 6000
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = Некрашэвіч-Кароткая Ж. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Белорусская латиноязычная поэзия: ранний Ренессанс
|оригінал = Беларуская лацінамоўная паэзія: ранні Рэнесанс
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Белорусский гос. ун-т
|рік = 2009
|том =
|сторінки =
|сторінок = 271
|серія =
|ISBN = 978-985-518-075-4
|тираж =
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = Нікалаеў М. В.
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Гісторыя беларускай кнігі : у 2 т. Кніжная культура Вялікага Княства Літоўскага
|оригінал = 
|посилання = 
|відповідальний = 
|видання = 
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі
|рік = 2009
|том = 1
|сторінки =
|сторінок = 424
|серія =
|ISBN = 978-985-11-0599-7
|тираж =
}}{{Ref-be}}
* {{Книга
|автор = 
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Славяноязычная поэзия Великого княжества Литовского XV-XVIII вв
|оригінал = Славянамоўная паэзія Вялікага Княства Літоўскага XVI—XVIII стст.
|посилання = 
|відповідальний = НАН Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы
|видання = Помнікі даўняга пісьменства Беларусі
|місце = {{Мн.}}
|видавництво = Беларуская навука
|рік = 2011
|том =
|сторінки =
|сторінок = 901
|серія =
|ISBN = 978-985-08-1291-9
|тираж =
}}
* {{Книга
|автор = 
|частина = 
|посилання частина = 
|заголовок = Украинская литература XIV-XVI вв
|оригінал = Українська література XIV—XVI ст.
|посилання = http://litopys.org.ua/old14_16/old14.htm
|відповідальний = Национальная Академия наук Украины
|видання = 
|місце = {{К.}}
|видавництво = Наукова думка
|рік = 1988
|том =
|сторінки =
|сторінок = 596
|серія =
|ISBN =
|тираж =
}}{{Ref-uk}}

== Посилання ==

* [http://jivebelarus.net/culture/culture-belarus-at-medivel.html Т.] [http://jivebelarus.net/culture/culture-belarus-at-medivel.html Козакова.] [http://jivebelarus.net/culture/culture-belarus-at-medivel.html Культура Білорусі у VII—XVII&nbsp;ст.] // Живе Білорусь: Бібліотека історичних статей
* [http://jivebelarus.net/culture/culture-belarus-at-17-18-century.html А. Каханоуські. Культура Білорусі в середині XVII—XVIII&nbsp;ст.] // Живе Білорусь: Бібліотека історичних статей
* [http://izbornyk.org.ua/hrushukr/hrushe.htm М.] [http://izbornyk.org.ua/hrushukr/hrushe.htm Грушевський.] [http://izbornyk.org.ua/hrushukr/hrushe.htm Історія української літератури] на Ізбірнику
* [http://www.index.org.ru/journal/15/15-rudenko.html Олена Руденко.] [http://www.index.org.ru/journal/15/15-rudenko.html Білоруська мова: минуле та сучасне] // Журнал «Індекс»
* [http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-4932.htm Ст.] [http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-4932.htm Чемерицький.] [http://feb-web.ru/feb/ivl/vl3/vl3-4932.htm Білоруська література XIV—XVI&nbsp;ст.] // Електронна бібліотека: Російська література та фольклор
* [http://starbel.narod.ru/ Старобілоруські тексти] // на сайті Narod.ru
* [http://medievist.org.ua Українська латиномовна література: аналіз, джерела, переклади оригінальних текстів] // Медієвіст
* [http://www.kolos.lt/ru/kultura/102-moskovskie-knizhniki-v-velikom-knyazhestve-litovskom-vo-vtoroj-polovine-xvi-veka Ст.] [http://www.kolos.lt/ru/kultura/102-moskovskie-knizhniki-v-velikom-knyazhestve-litovskom-vo-vtoroj-polovine-xvi-veka Калугін.] [http://www.kolos.lt/ru/kultura/102-moskovskie-knizhniki-v-velikom-knyazhestve-litovskom-vo-vtoroj-polovine-xvi-veka Московські книжники у Великому князівстві Литовському у другій половині XVI&nbsp;ст.] // Живий колос

[[Категорія:Історія української літератури]]
[[Категорія:Литовська література]]
[[Категорія:Білоруська література]]
[[Категорія:Культура Великого князівства Литовського]]
[[Категорія:Сторінки з неперевіреними перекладами]]