Перегляд вихідного коду сторінки Малиновський Родіон Якович

{{Othernames|Малиновський}}
{{Військовик
| ім'я = Родіон Якович Малиновський
| портрет = Rodion Malinovsky 1.jpg
| розмір = 260px
| підпис =
| ім'я при народженні = 
| дата народження = 22.11.1898(10)
| місце народження = [[Одеса]], [[Російська імперія]]
| дата смерті = 31.3.1967
| місце смерті = [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]]
| прізвисько    = ''Малино'' <small>(''під час війні в Іспанії'')</small>
| приналежність = {{Прапорець|RUSold}} [[Російська імператорська армія|Російська армія]]<br/>[[Файл:Flag of France.svg|20px]] [[Французька армія]]<br/> {{fЗС СРСР}}
| країна       = {{RUSold}} → {{FRA}} → {{URS}}
| рід військ   = [[піхота]], [[кавалерія]]
| роки служби  = [[1914]]–[[1967]]
| звання       = {{Ранг|країна=СРСР|звання=Маршал СРСР}}
| підрозділ    =
| командування = {{URS}}<br/> [[Міністр оборони СРСР]],<br/> [[Головнокомандувач]] Сухопутних військ СРСР, <br/>Командувач військами [[Далекосхідний військовий округ|Далекосхідного військового округу]],<br/> Командувач військами [[Забайкальський фронт|Забайкальського]], [[2-й Український фронт|2-го]] та [[3-й Український фронт|3-го Українських]], [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронтів]], <br/> командувач армії,<br/> командир корпусу
| битви = [[Перша світова війна]]<br/>[[Громадянська війна в Росії]]<br/>[[Громадянська війна в Іспанії]]<br/>[[Друга світова війна]] <br/>[[Радянсько-японська війна]]
| нагороди =
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Медаль Золота Зірка}} | {{Медаль Золота Зірка}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Перемога}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}} | {{Орден Леніна}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Леніна}} | {{Орден Червоного Прапора}} | {{Орден Червоного Прапора}} | {{Орден Червоного Прапора}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Суворова 1 ступеня}} | {{Орден Суворова 1 ступеня}} | {{Орден Кутузова 1 ступеня}} | {{Медаль «За оборону Сталінграда»}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Медаль «За оборону Кавказу»}} | {{Медаль «За перемогу над Німеччиною»}} | {{Медаль «20 років перемоги у ВВВ»}} | {{Медаль «За перемогу над Японією»}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Медаль «За взяття Будапешта»}} | {{Медаль «За взяття Відня»}} | {{Медаль «XX років РСЧА»}} | {{Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Медаль «40 років Радянській Армії та Флоту»}}}}
'''Нагороди Російської імперії'''
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Георгіївський хрест 3 ступеня}} | {{Георгіївський хрест 4 ступеня}}}}
'''Нагороди інших країн'''
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Сухе-Батора}} | {{Орден Червоного Прапора (Монголія)}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Великий офіцер ордену Почесного легіону}} | {{Воєнний хрест 1914—1918}} | {{Воєнний хрест 1939—1945}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Бані}} | {{Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)}} | {{Орден Державного Прапора}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| {{Орден Білого лева}} | {{Чехословацький Воєнний хрест 1939}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру| [[Файл:Order of the National Hero BAR.png|50px|Народний Герой Югославії]]}}
| відносини =
| інше = мемуари «''Солдати Росії''», «''Розгнівані вихри Іспанії''»
}}
'''Малино́вський Родіо́н Я́кович''' {{ДН|22|11|1898|10}}, [[Одеса]], [[Херсонська губернія]], [[Російська імперія]]&nbsp;— [[31 березня]] [[1967]], [[Москва]], [[РРФСР]], [[СРСР]])&nbsp;— радянський воєначальник і державний діяч українського походження. [[Полководець]] [[Друга світова війна|Другої світової війни]], [[Міністр оборони СРСР]] (1957—1967), [[Маршал Радянського Союзу]] (1944). Двічі [[Герой Радянського Союзу]] (1944, 1958). Народний герой [[Югославія|Югославії]] (1964), кавалер [[Орден «Перемога»|ордена «Перемога»]] (1945). Член [[ЦК КПРС]] (1956—1967).

== Біографія ==
Народився [[10 листопада|10]] [[22 листопада|(22) листопада]] [[1898]] року в Одесі. [[Українець]]<ref>{{Cite web|url=http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=330|title=Малиновский Родион Яковлевич|publisher=www.warheroes.ru|accessdate=2018-02-04|archive-date=28 квітня 2012|archive-url=https://www.webcitation.org/67FcFB2Zj?url=http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=330}}</ref>. Позашлюбний син: мати&nbsp;— Варвара Миколаївна Малиновська (кухарка). Вітчим&nbsp;— український селянин відмовлявся всиновлювати дитину, тому виховувався він без батька в нужденній сім'ї, у важкому етичному середовищі.<ref name="incognita.day.kiev.ua">{{Cite web |url=http://incognita.day.kiev.ua/rodion-malinovskij-neradyanskij-radyanskij-marshal.html |title=Соколов Б. Родіон Малиновський — нерадянський радянський маршал // День |accessdate=21 грудня 2014 |archive-date=21 грудня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141221204855/http://incognita.day.kiev.ua/rodion-malinovskij-neradyanskij-radyanskij-marshal.html }}</ref>

1911 року закінчив [[церковно-парафіяльна школа|церковно-парафіяльну школу.]] В 11 років, в день весілля мами, пішов з дому. Працював наймитом, продавцем у галантерейному магазині в Одесі. За достовірнішою версією старшого сина, Малиновського відмовився всиновлювати вітчим, і через це Родіона виховувала сестра його мами, Наталія Миколаївна, яка жила під Одесою, в селі Юрківка<ref name="incognita.day.kiev.ua"/>. Там він найнявся батраком до місцевого поміщика, а через два роки Родіона забрали в Одесу інша сестра його матері Олена Миколаївна і її чоловік Михайло Олександрович, визначив Родіона в галантерейний магазин купця Припускова хлопчиком на побігеньках (1911&nbsp;— 1913). Під час праці в магазині Родіон почав самостійно вчити французьку мову.

=== [[Перша світова війна]] ===
У серпні [[1914]] року, не маючи документів, приписав собі потрібний для вступу в армію вік, у [[Ешелон (транспортний)|ешелоні]] Єлизаветградського піхотного полку відправився на фронт Першої світової війни. Родіона збиралися повернути додому, але він прохав залишити його і врешті його зарахували підношувачем набоїв у кулеметну команду 256-го Єлизаветградського піхотного полку 64-ї піхотної дивізії. Перший бій дивізія прийняла 14 вересня на березі річки [[Німан]].

Першу бойову нагороду рядовий Малиновський&nbsp;— [[Георгіївський хрест]] IV степеня&nbsp;— він отримав (вже як навідник кулемета) в липні [[1915]] року: наказ №&nbsp;223, параграф 4; номер хреста&nbsp;— 54850, також він отримав звання [[єфрейтор]]. У жовтні того ж року був важко поранений під [[Сморгонь]]ю (два осколки попали в спину, один&nbsp;— у ногу). У жовтні 1915&nbsp;— лютому [[1916]] років перебував на лікуванні в Єрмаковському шпиталі в [[Москва|Москві]], потім— в [[Казань|Казані]]. Після одужання був відряджений в [[Оранієнбаум (Росія)|Оранієнбаум]], де формувався запасний кулеметний полк для до [[Франція|Франції]] в обмін на [[озброєння]] і [[боєприпаси]], яких бракувало [[Російська імператорська армія|російській армії]].

З лютого 1916 року в складі 1-ї бригади [[Експедиційний корпус Російської імперії у Франції|Експедиційного корпусу Російської армії]] у Франції де воював на [[Західний фронт (Перша світова війна)|Західному фронті]] командиром кулеметної [[Обслуга|обслуги]]. Після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції в Росії]] був обраний головою комітету [[Рота (армія)|роти]]. 16 квітня [[1917]] року в перший же день наступу царських частин у районі форту Брімон був серйозно поранений в руку. Попав у воєнний шпиталь в [[Реймс]]і, де насилу вмовив хірурга не ампутувати йому кість. Лікар відправив його в англійський шпиталь в [[Еперне]], де англійський хірург зробив йому важку по тим часам операцію, яка дозволила зберегти руку. Отримав французькі нагороди&nbsp;— 2 воєнні хрести. Після невдалого наступу французької армії, яке отримало назву «бійня Нівеля» по імені командувача французької армії, в імперських і французьких частинах стали рости незадоволення і революційні настрої під впливом новин із Росії. У тому наступі тільки царські частини досягли успіхів у жорстоких боях за форт Брімон і село Курсі, отримавши собі славу та повагу французів. Французьке командування через великі втрати і розповсюдження в частинах революційних ідей вирішили відвести імперські бригади фронту. Літом 1917 року солдати 1-ї і 3-ї бригад, розташованих у воєнному таборі Ла-Куртін, стали потребувати від командування відправлення додому. Проте [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] не хотів повертати в Росію біля 20 тис. революційно налаштованих солдат і попробувало відправити їх на Салонікську ділянку фронту, а потім умовило французів подавити повстання. Проте французьке командування не хотіло використовувати свої частини для розстрілу російських солдат, побоюючись негативного резонансу. Практично всі офіцери з більшою частиною солдат 3-ї бригади втекли із табору. Для придушення повстання генералом Занкевічем був сформований загін із свіжої 2-ї артилерійської бригади недавно прибулі із Росії, частини солдат 3-ї бригади та офіцерів. Солдатам які залишилися командуванням був пред'явлений ультиматум скласти зброю і вийти із табору. Більшість солдатів відмовилися. Родіон участі в повстанні не брав, позаяк у вересні 1917 року знаходився в шпиталі в Сен-Серван через відкриту незадовго до повстання кровотечу через рани на руці. Повстання солдат в таборі Ла-Куртин у вересні було подавлено із застосуванням артилерії, по деяким даним в ході 3-х денних боїв приблизно 600 солдат з обох сторін було вбито та поранених. Після придушення повстання російські частини були розформовані, і Родіон після лікування в шпиталі записався до [[Французький іноземний легіон|Іноземного легіону]]. В його складі служив від грудня 1917 до серпня [[1919]] року нижчим чином в «Російському Легіоні Честі», який входив в склад 1-ї Марокканської дивізії. За героїзм при прориві німецької лінії оборони ([[лінія Гінденбурга]]) у вересні [[1918]] року французи відмітили Малиновського Воєнним хрестом із срібною зірочкою, а колчаковський генерал Дмитро Щербачєв, бажаючи заохочувати бійців, представив його до нагородження Георгіївським хрестом III степені. Таким чином, він був нагороджений двома Георгіївськими хрестами, але про друге нагородження Родіон не знав.

=== Громадянська війна ===
Більшість солдатів колишньої царської армії у Франції мріяли повернутися додому, а Родіон намагався потрапити до [[Червона армія|Червоної армії]]. У серпні 1919 року із групою солдат Родіон у складі російського санітарного загону під егідою американського [[Червоний Хрест|Червоного хреста]] відправився на пароплаві із Франції до Владивостока. У Владивосток вони добралися приблизно тільки в жовтні 1919 року, і там група стала розпадатися. Разом із товаришем Родіон умовив командира їхнього загону виписати їм пропуск до [[Улан-Уде|Верхньоудинська]] Товариш Родіона, будучи родом із невеликого поселення під Верхньоудинським, домовився із своїм родичем, і той допоміг Родіону добратися по залізниці до [[Омськ]]а, який був повний відступаючими колчаківськими військами. Далі Родіон Малиновський пробирався самостійно: він перебрався на лівий берег по льоду через [[Іртиш]] і йшов пішки на захід паралельно залізній дорозі. Під Омськом він був захоплений раз'їздом червоноармійців і спершу ледь не був розстріляний&nbsp;— затримавши його солдати 27-ї стрілецької дивізії виявили у нього французькі нагороди і книги французькою тому вважали його шпигуном. Він насилу умовив їх доставити його у штаб, де йому повірили. В складі цієї дивізії взяв участь у Громадянській війні на східному фронті проти військ адмірала [[Колчак Олександр Васильович|Колчака]]. Брав участь в захопленні Омська, Новоніколаєвська (нині [[Новосибірськ]]), станцій [[Тайга (місто)|Тайга]] і [[Маріїнськ]].В [[1920]] році захворів [[Висипний тиф|висипним тифом,]] але одужав.

Повернувшись до Росії в [[1919]] році, вступив до [[Червона Армія|Червоної Армії]]. На посаді інструктора кулеметної справи 240-го стрілецького [[полк]]у взяв участь у [[Громадянська війна в Росії|Громадянській війні]] на [[Східний фронт (Громадянська війна в Росії)|Східному фронті]] проти військ [[адмірал]]а [[Колчак Олександр Васильович|Колчака]]. Брав участь в захопленні [[Омськ]]а, Новониколаєвська (нині [[Новосибірськ]]), станцій [[Тайга (місто)|Тайга]] і [[Маріїнськ]]. Захворів [[Висипний тиф|висипним тифом]]. Наприкінці 1920 після одужання його направили в школу молодшого командного складу. Закінчивши її, він став командиром кулеметного взводу, потім&nbsp;— командиром роти, пізніше&nbsp;— командиром стрілецького батальйону 246-го полку.

=== Міжвоєнний період ===
У [[1920]] році Малиновський був направлений у школу молодшого командного складу, після цього призначений командиром кулеметного розрахунку, потім&nbsp;— начальник кулеметної команди, помічник командира. 1923—1927 командир [[батальйон]]у 81-ї стрілецької дивізії ([[Москва]]). У [[1926]] вступив до [[Комуністична партія Радянського Союзу|ВКП(б)]]. В 1927—1930 роках вчився та успішно закінчив [[Військова академія імені М. В. Фрунзе|Військову академію імені М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе]]. З травня [[1930]] до січня [[1931]] року&nbsp;— начальник штаба 67-го Кавказького кавалерійського полку 10-ї кавалерійської дивізії [[Північно-Кавказький військовий округ|Північно-Кавказького військового округу]]. З січня до лютого 1931 року&nbsp;— помічник начальника 1-го (оперативного) відділу штабу Північно-Кавказького військового округу. Із 15 лютого 1931 до 14 березня 1933 року&nbsp;— помічник начальника 3-го сектора 1-го відділу штабу [[Білоруський військовий округ|Білоруського військового округу]]. З 14 березня 1933 до 10 січня 1935 року&nbsp;— начальник 2-го сектора того ж відділу. З 10 січня 1935 до 19 червня 1936 року&nbsp;— начальник штаба 3-го кавалерійського корпусу. При введенні персональних військових звань йому присвоєно звання [[полковник]]. З 19 червня 1936 року&nbsp;— помічник інспектора кавалерії Білоруського військового округу по оперативній частині. В ході маневрів військ Білоруського військового округу 1936 року був начальником штабу армії «західний».

У 1937—1938 роках полковник Малиновський перебував у [[Іспанія|Іспанії]] як військовий радник під час [[Громадянська війна в Іспанії|Громадянської війни в Іспанії]] (псевдонім «Малино»), де розроблював бойові операції проти франкістів, за що був нагороджений [[орден Леніна|орденом Леніна]] і [[орден Червоного Прапора|орденом Червоного Прапора]].

Після повернення до [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] йому було присвоєно воїнське звання [[комбриг]] 15 червня 1938 року. З 1939 року&nbsp;— старший викладач у Військовій академії імені М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе. 4 червня 1940 року присвоєно звання [[генерал-майор]]. Підготував кандидатську дисертацію на тему «Арагонська операція, березень-квітень 1938 року», але захистити її не встиг. З березня 1941 року&nbsp;— командир 48-го стрілецького корпусу в [[Одеський військовий округ|Одеському військовому окрузі]].

Під час [[Сталінські репресії|масових репресій в 1937—1938]] серед командного складу на Малиновського були зібрані матеріали як на учасника пронімецької змови, але справі не був даний хід{{fact}}. З 1939 викладав у Військовій академії імені Фрунзе (до березня [[1941]]).

=== Друга світова війна ===

==== Початковий період ====
У березні 1941 року отримав призначення в [[Одеський військовий округ]]&nbsp;— командиром 48-го стрілецького корпусу, якій був дислокованй по берегу річки [[Прут]] на кордоні з Румунією. [[Штаб]] цього об'єднання розміщувався в молдавському місті [[Бєльці]].

У перші тижні війни, частини [[Корпус (армія)|корпусу]] опинилися в [[Оточення|оточенні]]. [[Генерал-майор]] Малиновський зумів вирватися з пастки. Частини корпусу стали з боєм відходити на схід.

Комкору було присвоєне звання [[генерал-лейтенант]]а. У серпні 1941 він призначається командувачем [[6-та армія (СРСР)|6-ю армією]], після загибелі в ході боїв під [[Умань|Уманню]] її командарма генерала І.&nbsp;Н.&nbsp;Музиченка, а в грудні 1941&nbsp;— командувачем [[Південний фронт (Велика Вітчизняна війна)|Південним фронтом]]. Під його керівництвом війська Південного фронту спільно з [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західним фронтом]], наступаючи в районі сіл [[Барвінкове]] і [[Лозова (місто)|Лозова]], відкинули німецькі війська на глибину до 100&nbsp;км, захопили на правому березі [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] [[плацдарм]]. Проте, пізніше довелося відступити, оскільки німці в результаті перегрупування створили значну перевагу в силах й відбили [[наступ]] радянських військ. В результаті важких оборонних боїв і відступів Малиновського звинуватили за невдачі цього періоду й він був понижений в посаді та призначений командувачем [[66-та армія (СРСР)|66-й армією]].

З [[28 липня]] по жовтень 1942 командував цією армією, що билася на півночі від [[Сталінград]]у. Після розформування Південного фронту (його армії передавалися [[Північно-Кавказький фронт|Північно-Кавказькому фронту]]) Малиновський деякий час командував на ставропольському напрямку Донською оперативною групою військ. Під час наступу німецької армії [[Герман Гот|Гота]] відійшов до міста [[Ставрополь|Ставрополя]]. У жовтні-листопаді 1942 року заступник командувача [[Воронезький фронт|Воронезьким фронтом]]. У цей період Малиновський встановив близькі стосунки з [[Хрущов Микита Сергійович|М.&nbsp;С.&nbsp;Хрущовим]], який був членом Військової ради цього фронту.

==== Від Сталінграда до Одеси ====
[[Файл:Paulus POW2.jpg|thumb|300px|Фельдмаршал Паулюс у [[Сталінград]]і]]
З листопада 1942 року генерал відбув до [[Тамбов]]а, в районі якого терміново формувалася [[2-га гвардійська армія (СРСР)|2-га гвардійська армія]]. Вона призначалася для участі в розгромі німецького угрупування [[Сталінградська битва|військ під Сталінградом]]. Начальником штабу був призначений генерал [[Бірюзов Сергій Семенович|Сергі́й Бірюзов]].

2-га гвардійська армія була підготовлена до [[Бойові дії|бойових дій]] до грудня 1942 року. Її висунення під [[Волгоград|Сталінград]] почалося в найкритичніший період великої битви. Тоді німецьке командування, щоб врятувати свої численні війська, що виявилися в оточенні, кидало в [[бій]] останні, але потужні танкові [[Військовий резерв|резерви]] [[Група армій «Дон»|групи армій «Дон»]]. Радянське командування ухвалило рішення про негайне висування 2-ї гвардійської армії назустріч головним силам німців. В умовах, коли німецькі танки з десантом на борту наближались дуже близько, командарм Малиновський кидав полки в бій по мірі їх прибуття. Посилені артилерією і танками, вони зупинили просування німців. Потім у взаємодії з [[5-та ударна армія (СРСР)|5-ю ударною]] і [[51-ша армія (СРСР)|51-ю арміями]] 2-га гвардійська армія Малиновського зупинила і розгромила війська [[генерал-фельдмаршал]]а [[Еріх фон Манштейн|Манштейна]], що намагалася деблокувати оточене в степу на захід від Сталінграду велике угрупування німецьких військ під командуванням фельдмаршала [[Фрідріх Паулюс|Паулюса]].

У лютому 1943 року генерала Малиновського призначили командувачем [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південним]], а з березня того ж року&nbsp;— Південно-Західним (перейменованим в жовтні 1943 року в [[3-й Український фронт|3-й Український]]) фронтами, війська яких провели [[Ростовська наступальна операція (1941)|Ростовську наступальну операцію]].

Військами Південно-Західного фронту під командуванням Малиновського також проведена [[Запорізька операція (1943)|Запорізька операція]] [[10 жовтня|10]]-[[14 жовтня]] [[1943]] року. Співвідношення сил на початок цієї операції було на користь радянських військ. Це дозволило за чотири дні прорвати добре укріплені рубежі німців і вийти на ближні підступи до [[Запоріжжя]]. Командувач фронтом вирішив нічним [[штурм]]ом за участю 200 танків і [[Самохідна артилерійська установка|самохідних артилерійських установок]] опанувати [[місто]]. Цей задум Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновського був успішно реалізований. Рано вранці радянські війська увірвалися в місто. В ознаменування перемоги 31 [[Військове з'єднання|з'єднання]] і [[Військова частина|частини]] стали іменуватися «''Запорізькими''». Ця перемога багато в чому вирішила долю [[мелітополь]]ського угрупування німецьких військ і сприяла ізоляції її частин на [[Крим|Кримському півострові]], які були відрізані від своїх головних сил.

При узятті Запоріжжя Малиновський проводить нічний штурм. У ньому одночасно взяли участь три армії і два [[Корпус (військова справа)|корпуси]]. Внаслідок операції обстановка на південному крилі радянсько-німецького фронту змінилася на користь радянських військ. А війська Південно-Західного фронту, розширивши захоплені [[плацдарм]]и на Дніпрі, продовжували наступ на [[Кривий Ріг|криворізькому]] напрямку.

3-й Український фронт, спільно з сусіднім [[2-й Український фронт|2-м Українським фронтом]] розширили плацдарм в районі дніпровського закруту і у взаємодії з військами [[4-й Український фронт|4-го Українського фронту]] успішно завершили [[Нікопольсько—Криворізька операція|Нікопольсько-Криворізьку операцію]]. Потім провели [[Березнегувато-Снігурівська операція|Березнегувато-Снігурівську]] і [[Одеська наступальна операція|Одеську операції]], форсували [[Південний Буг]], зайняли [[Миколаїв]] і [[Одеса|Одесу]].

==== Військові дії у Південно-Східній Європі ====
[[Файл:Svaliava Memorial park 01.jpg|thumb|300px|Свалявський меморіальний парк]]
У квітні&nbsp;— червні 1944 року війська 3-го Українського фронту під керівництвом Малиновського брали участь у [[Перша Яссько-Кишинівська операція|наступі на балканському напрямку]]. Однак цей наступ закінчився невдало, зазнавши великих втрат радянські війська були зупинені.

У травні 1944 року генерал армії Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновський прийняв від Маршала Радянського Союзу [[Конєв Іван Степанович|І.&nbsp;С.&nbsp;Конєва]] [[2-й Український фронт]].

На південному фланзі радянсько-німецького фронту планувалася [[Друга Яссько-Кишинівська операція|Яссько-Кишинівська стратегічна наступальна операція]] військ 2-го й 3-го Українських (командувач&nbsp;— генерал армії [[Толбухін Федір Іванович|Ф.&nbsp;І.&nbsp;Толбухін]]) фронтів. Цим фронтам у взаємодії із [[Чорноморський флот ВМФ СРСР|Чорноморським флотом]] і [[Дунайська військова флотилія (СРСР)|Дунайською військовою флотилією]] ставилося завдання розгромити ясько-кишинівське угруповання німецько-румунських військ, зайняти територію [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдавської РСР]], вивести [[Румунія|Румунію]] з війни на стороні Німеччини.

[[20 серпня]] [[1944]] року після потужної [[артилерійська підготовка|артилерійської підготовки]] війська 2-го Українського фронту в перший же день наступу прорвали оборону німців на всю глибину, просунулися вперед на 16&nbsp;км. Малиновський наказав у середині цього ж дня ввести в прорив [[6-та танкова армія (СРСР)|6-ю танкову армію]]. Це рішення командуючого фронтом дозволило забезпечити високий темп [[наступ]]у, а врешті-решт й оточення основного угруповання німецьких військ. За короткий термін [[група армій «Південна Україна»]] була розгромлена. Катастрофа оборони німців на південному крилі радянсько-німецького фронту змінило всю військово-політичну обстановку на [[Балканський півострів|Балканах]].

Мету операції досягнуто&nbsp;— [[Румунія]] вийшла із союзу з [[Німеччина|Німеччиною]] та оголосила їй війну.

У вересні 1944 року Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновському присвоєно звання Маршала Радянського Союзу. [[Маршальська Зірка]] вручена йому [[13 вересня]] 1944 року в Москві.

У жовтні 1944&nbsp;— лютому 1945 років війська 2-го та 3-го Українських фронтів успішно провели [[Будапештська операція|Будапештську операцію]]. Війська 2-го Українського фронту вели бої на підступах до [[Будапешт]]а, а війська Малиновського&nbsp;— безпосередньо за саме місто.

[[17 січня]] радянські війська розчленували 100-тисячну оборону Пешту на три частини та знищили її.

На завершальному етапі [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] фронт маршала Малиновського остаточно розгромив сили німців в Угорщині та у східній частині Австрії.

Успішно проведена [[Віденська операція]] прискорила [[Капітуляція|капітуляцію]] німецьких військ в Північній Італії. За повний успіх в цій операції Малиновський був удостоєний вищого радянського полководницького ордена «Перемога».

==== Радянсько-японська війна ====
[[Файл:Manchuria 1945-A.PNG|thumb|300px|Манчжурська операція]]
Після закінчення Німецько-радянської війни у [[Чехословаччина|Чехословаччині]] Малиновський переведений на [[Далекий Схід]], де в ході [[Радянсько-японська війна|радянсько-японської війни]] вступив у командування [[Забайкальський фронт|Забайкальським фронтом]]; фронт прорвався через пустелю [[Гобі]] в центральну частину [[Маньчжурія|Маньчжурії]], довершивши [[оточення]] і розгром японських військ. За перемогу над Японією Малиновський отримав звання Героя Радянського Союзу.

=== Післявоєнний період ===
[[Файл:Pen Dehuai And Malinovsky.jpg|міні|200пкс|З міністром оборони КНР, [[Москва]], [[1957]]]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-83697-0003, Rodion J. Malinowski, Heinz Hoffmann, Walter Ulbricht.jpg|міні|200пкс|У [[НДР]]]]
Після війни Малиновський протягом 11 років продовжував залишатися на [[Далекий Схід|Далекому Сході]]. З вересня 1945 року він командував військами [[Забайкальсько-Амурський військовий округ|Забайкальсько-Амурського військового округу]].

З 1947 року був [[Головнокомандувач]]ем військ Далекого Сходу.

З 1953 року&nbsp;— командувач військами [[Далекосхідний військовий округ|Далекосхідного військового округу]].

У березні [[1956]] року він став заступником Міністра оборони СРСР [[Жуков Георгій Костянтинович|Г.&nbsp;К.&nbsp;Жукова]]&nbsp;— Головнокомандувачем [[Сухопутні війська СРСР|Сухопутними військами]] СРСР.

[[26 жовтня]] [[1957]] після відставки Жукова змінив його на посту міністра оборони СРСР, залишаючись на цієї посаді до смерті. Активний учасник «палацового перевороту», коли [[Хрущов Микита Сергійович|М.&nbsp;С.&nbsp;Хрущова]] усунули з поста [[Генеральний секретар ЦК КПРС|1-го секретаря ЦК КПРС]] і замінили [[Брежнєв Леонід Ілліч|Л.&nbsp;І.&nbsp;Брежнєвим]]. Після цього користувався величезним впливом в керівництві країни<ref>Залесский&nbsp;К.&nbsp;А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000</ref>. Зробив великий внесок до посилення бойової потужності СРСР, у стратегічне переозброєння армії.

З 1957 по 1967&nbsp;— [[Голова радянського військового відомства|Міністр оборони СРСР]], нерідко його називають найкращим міністром оборони радянського періоду. Був міністром оборони довше, ніж будь-хто в [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] і [[Росія|Росії]] після війни; став другим главою радянського військового відомства (після [[Фрунзе Михайло Васильович|Фрунзе]]), який помер на цій посаді.

Помер [[31 березня]] 1967&nbsp;р. після тяжкої хвороби, після смерті кремований, прах поміщений в урні в [[Некрополь біля Кремлівської стіни|Кремлівській стіні]] на [[Красна площа|Червоній площі]] в Москві. Бронзовий бюст маршала встановлений в Одесі.

== Родина ==
Перша дружина&nbsp;— Малиновська Лариса Миколаївна

Син&nbsp;— Герман (1926—1930)

Син&nbsp;— Роберт (1929)

Син&nbsp;— Едуард (1934)

Друга дружина&nbsp;— Малиновська (Кучеренко) Раїса Яківна (1920—1997)

Донька&nbsp;— Наталія (7.11.1946)

=== Новочеркаський розстріл ===
За непідтвердженими даними, маршал Малиновський дав санкцію генералу [[Плієв Ісса Олександрович|Іссі Плієву]] на застосування військ при придушенні [[Новочеркаський розстріл|виступів робітників Новочеркаська]] в 1962 році<ref>{{Cite web |url=http://www.novocherkassk.ru/history/novoch/1962.html |title=Новочеркасская трагедия 1962 года |accessdate=10 вересня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160306035415/http://www.novocherkassk.ru/history/novoch/1962.html |archivedate=6 березня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.duel.ru/199830/?30_5_1 |title=Новочеркасск. Июнь 1962 года |accessdate=10 вересня 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090927092634/http://www.duel.ru/199830/?30_5_1 |archivedate=27 вересня 2009 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://samlib.ru/s/sudenko_n_n/novocherkassk.shtml |title=Новочеркасск. 45 лет тому назад… |accessdate=10 вересня 2015 |archive-date=29 червня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150629234424/http://samlib.ru/s/sudenko_n_n/novocherkassk.shtml }}</ref>.

== Цікаві факти ==
* Захоплювався грою в [[шахи]], складав шахові завдання, що друкувалися в [[журнал]]ах, і брав участь в конкурсах вирішувачів.
* Про Малиновського є відомий анекдот (можливо, реальна історія): якийсь [[полковник]] написав у [[Міністерство оборони СРСР|Міністерство оборони]] скаргу на те, що взимку полковники мають право носити [[Папаха|папаху]], а в літній [[Військовий однострій|формі одягу]] нічим від інших старших офіцерів не відрізняються. Міністр наклав іронічну резолюцію: ''Дозволити прохачеві носити папаху влітку''.
* Володів [[Французька мова|французькою]] і [[Іспанська мова|іспанською мовами]].

== Вшанування пам'яті ==
В Україні до часів деколонізації вулиці у низці міст носили ім'я Родіона Малиновського:
* У [[Дніпро|Дніпрі]] до 2024 року ім'я Малиновського носила вулиця Сонячна Набережна.
* У [[Київ|Києві]] [[Вулиця Героїв полку «Азов»|вулиця]] мала ім'я на його честь з 1970 до 2022 року
* У [[Нікополь|Нікополі]] ім'я Малиновського носила Європейська вулиця.
* У [[Одеса|Одесі]] до 2024 року ім'я Маршала Малиновського носила вулиця Олексія Вадатурського.
* у [[Харків|Харкові]] [[Зброярська вулиця|вулиця]] мала ім'я на його честь з 1968 до 2024 року.
* У [[Чернігів|Чернігові]] ім'я Малиновського носила вулиця Івана Виговського.

<gallery widths="200" heights="200" perrow="5">
Файл:АД Малиновський.jpg|Колишня анотаційна дошка на честь Маршала Малиновського на вулиці Києва, що у 1970—2022 роках мала його ім'я
Файл:Анотаційна дошка вулиці Малиновського (Харків вул Карла Маркса 25).jpg|Анотаційна дошка у Харкові
Файл:Maršál Malinovskij.JPG|Пам'ятник у [[Брно]], [[Чехія]]
Файл:1973 CPA 4285.jpg|Марка СРСР, [[1973]]
</gallery>
Меморіальна дошка на [[Будинок, у якому у 1944 році знаходився штаб командуючого третім Українським фронтом Р. Я. Малиновського|будинку]], у якому у 1944 році знаходився штаб командуючого третім Українським фронтом Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновського у [[Кривий Ріг|м. Кривий Ріг]]
[[Файл:Будинок-штаб Маліновського 02.JPG|центр|міні]]

== Нагороди ==
Родіон Якович Малиновський відзначений наступними нагородами:
'''[[Російська імперія|Російської імперії]]:'''
* [[Георгіївський хрест|Георгіївськими хрестами]] 3-го і 4-го ступенів

'''Орденами [[СРСР]]:'''
* двічі [[Герой Радянського Союзу]] ([[8 вересня]] [[1945]] №&nbsp;9041 та [[22 листопада]] [[1958]] №&nbsp;49)
* 5-ма [[орден Леніна|орденами Леніна]] ([[17 липня]] [[1937]], [[6 листопада]] [[1941]], [[21 лютого]] [[1945]], [[8 вересня]] [[1945]], [[22 листопада]] [[1948]])
* [[Орден Перемога]] (№&nbsp;8 від 26 квітня 1945)
* 3-ма [[Орден Червоного Прапора|орденами Червоного Прапора]] ([[22 жовтня]] 1937, [[3 листопада]] 1944, [[15 листопада]] 1950)
* 2-ма [[Орден Суворова|орденами Суворова]] I-го ступеня ([[28 січня]] 1943, [[19 березня]] 1944)
* [[орден Кутузова]] I-го ступеня ([[17 вересня]] 1943)
'''Медалями [[СРСР]]:'''
* [[Медаль «За оборону Сталінграда»]]
* [[Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945»]]
* [[Медаль «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945»]]
* [[Медаль «За перемогу над Японією»]]
* [[Медаль «За взяття Будапешта»]]
* [[Медаль «За взяття Відня»]]
* [[Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»]]
* [[Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»]]
* [[Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»]]

'''Нагороди інших держав:'''
{{ПрапорТекст|Югославія}} ([[СФРЮ]]):
* [[Орден Народного героя]] (27 травня 1964)
* [[Орден Партизанської зірки (Югославія)|Орден Партизанської зірки]] 1 ступеня (1956)

{{ПрапорТекст|Румунія}} ([[СРР]]):
* Орден «Захист батьківщини» 1,2 та 3 ступенів (усі&nbsp;— [[1950]])
* Медаль «За звільнення від фашизму» ([[1950]])

{{ПрапорТекст|Чехословаччина}} (ЧСР):
* Орден Білого лева 1 ступеня (1945)
* Орден Білого лева «За Перемогу» 1 ступеня (1945)
* [[Чехословацький воєнний хрест 1939]]-1945 (1945)
* Дукельська пам'ятна медаль (1959)
* Медаль «25 років Словацькому національному повстанню» (1965)

{{ПрапорТекст|Угорщина}} (УНР):
* Орден Угорської свободи (1946)
* Орден Заслуг Угорської Республіки 1 ступеня (1947)
* два ордени Заслуг УНР 1 ступеня (1950 і 1965)

{{ПрапорТекст|Болгарія}} ([[НРБ]]):
* Медаль «20 років Болгарської народної армії» (1964)

{{ПрапорТекст|Східна Німеччина}} ([[НДР]]):
* Медаль «Братство по зброї» 1 ступеня (1966)

{{ПрапорТекст|Франція}}:
* Великий офіцер [[Орден Почесного легіону|ордену Почесного легіону]] (1945)
* [[Круа-де-Герр]]
* [[Воєнний хрест 1939—1945]] (1945)

{{ПрапорТекст|США}}:
* [[Легіон Заслуг (США)|Легіон Заслуг]] ступеня Головнокомандувача (1946)

{{ПрапорТекст|Тайвань}}:
* Орден Хмар і Прапору 1 класу (1946)

{{ПрапорТекст|Монголія}} ([[МНР]]):
* [[Орден Сухе-Батора]] (1961)
* Орден Бойового Червоного Прапора (1945)
* Медаль «25 років Монгольській народній революції» (1946)
* Медаль «За перемогу над Японією» (1946)

{{ПрапорТекст|КНДР}}:
* [[Орден Державного Прапора]] 1 ступеня (1948)
* Медаль «40 років звільненню Кореї» (1985, посмертно)

{{ПрапорТекст|Індонезія}}
* Орден «Зірка Республіки Індонезії» 2 ступеня (1963)
* Орден «Зірка доблесті» (1962)

{{ПрапорТекст|Китай}} ([[КНР]]):
* Медаль «Китайсько-радянської дружби» (1956)

{{ПрапорТекст|Марокко}}:
* Велика стрічка ордена Військових заслуг (1965)
 
{{ПрапорТекст|Мексика}}:
* Хрест Незалежності (1964)

== Військові звання ==
** [[комбриг]]&nbsp;— присвоєно [[15 липня]] [[1938]]&nbsp;р.,
** [[генерал-майор]]&nbsp;— [[4 червня]] 1940&nbsp;р.,
** [[генерал-лейтенант]]&nbsp;— [[9 листопада]] 1941&nbsp;р.,
** [[генерал-полковник]]&nbsp;— [[12 лютого]] 1943&nbsp;р.,
** [[генерал армії (СРСР)|генерал армії]]&nbsp;— [[28 квітня]] 1943&nbsp;р.,
** [[Маршал Радянського Союзу]]&nbsp;— [[10 вересня]] 1944&nbsp;р.

== Джерела та література ==
* ''Т.&nbsp;В.&nbsp;Заболотна''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Malinovsky_R_Ya Малиновський Родіон Якович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160917085103/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Malinovsky_R_Ya |date=17 вересня 2016 }} // {{ЕІУ|6|475}}

=== Література ===
* Люди бессмертного подвига. Изд. 4-е. Кн. 2. М., 1975;
* Горбунов M. H. ''Солдат, полководец''. М., 1973;
* Голубович B.C. ''Маршал Р.&nbsp;Я.&nbsp;Малиновский''. М., 1983.
* Захаров М. ''Выдающийся советский военачальник''.&nbsp;— «Воен.-ист. журн.», 1968, Л5 11.
* Дважды Герои Советского Союза.&nbsp;— М.: Воениздат, 1973.
* Абрамов А. С. У Кремлёвской стены.&nbsp;— Изд. 7-е, доп.&nbsp;— М.: Политиздат, 1987.
* Шикман&nbsp;А.&nbsp;П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997 г.
* Залесский&nbsp;К.&nbsp;А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000

== Твори ==
* Бдительно стоять на страже мира. М., 1962;
* Величие победы. М., 1965;
* Солдаты России М., 1969.

== Посилання ==
* [http://incognita.day.kiev.ua/rodion-malinovskij-neradyanskij-radyanskij-marshal.html Соколов Б. Родіон Малиновський&nbsp;— нерадянський радянський маршал // День] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141221204855/http://incognita.day.kiev.ua/rodion-malinovskij-neradyanskij-radyanskij-marshal.html |date=21 грудня 2014 }}
* [https://web.archive.org/web/20120507101634/http://www.marshals.su/BIOS/Malinovski.html Малиновский Родион Яковлевич]
* [http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=330 Малиновский Родион Яковлевич] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/67FcFB2Zj?url=http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=330 |date=28 квітня 2012 }}
* [http://wwii-soldat.narod.ru/MARSHALS/ARTICLES/009-malinovsky.htm МАЛИНОВСКИЙ Родион Яковлевич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080615164456/http://wwii-soldat.narod.ru/MARSHALS/ARTICLES/009-malinovsky.htm |date=15 червня 2008 }}
* [http://militera.lib.ru/bio/commanders1/07.html Маршал Советского Союза Родион Малиновский] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081009073708/http://militera.lib.ru/bio/commanders1/07.html |date=9 жовтня 2008 }}
* [http://www.rg.ru/2005/02/04/malinovski.html Отец не хотел быть военным] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080906122558/http://www.rg.ru/2005/02/04/malinovski.html |date=6 вересня 2008 }}
* [http://www.hrono.ru/biograf/malinovski.html Малиновский Родион Яковлевич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081016044504/http://www.hrono.ru/biograf/malinovski.html |date=16 жовтня 2008 }}
* [http://www.shakht.ru/site/town/malinovsky.php Малиновский Родион Яковлевич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070927041815/http://www.shakht.ru/site/town/malinovsky.php |date=27 вересня 2007 }}
* [http://slovari.yandex.ru/dict/krugosvet/article/4/4f/1009814.htm МАЛИНОВСКИЙ]{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
* [http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=905 Малиновский Родион Яковлевич] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120626034617/http://tonnel.ru/?l=gzl&uid=905 |date=26 червня 2012 }}
* [http://www.c-cafe.ru/days/bio/7/042.php Родион Яковлевич Малиновский] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090330030759/http://www.c-cafe.ru/days/bio/7/042.php |date=30 березня 2009 }}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

{{start box}}
{{succession box|титул=[[Файл:State Emblem of the Soviet Union.svg|45px]]<br />[[Голова радянського військового відомства|Міністр оборони СРСР]]|попередник=[[Маршал Радянського Союзу]]<br />[[Жуков Георгій Костянтинович]]<br />[[1955]] — [[1957]]|наступник=[[Маршал Радянського Союзу]]<br />[[Гречко Андрій Антонович]]<br />[[1967]] — [[1976]]|роки='''[[1957]] — [[1967]]'''}}
{{succession box|титул=[[Файл:Red Army flag.svg|45px]]<br />[[Сухопутні війська ЗС СРСР|Головнокомандувач Сухопутних військ СРСР]]|попередник=[[Маршал Радянського Союзу]]<br />[[Конєв Іван Степанович]]<br />[[1955]] — [[1956]]|наступник=[[Маршал Радянського Союзу]]<br />[[Гречко Андрій Антонович]]<br />[[1957]] — [[1960]]|роки='''[[1956]] — [[1957]]'''}}
{{end box}}
{{Бібліоінформація}}
{{Герої Радянського Союзу}}
{{Командувачі фронтами СРСР в роки Другої світової війни}}
{{Маршали та Адмірали Флота СРСР}}
{{Міністри оборони СРСР}}
{{Портали|СРСР|Друга світова війна|Військова справа}}

[[Категорія:Уродженці Одеси]]
[[Категорія:Народні Герої Югославії]]
[[Категорія:Кавалери ордена Почесного легіону]]
[[Категорія:Російські військовики Першої світової війни]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Росії]]
[[Категорія:Учасники Громадянської війни в Іспанії]]
[[Категорія:Радянські генерали Другої світової війни]]
[[Категорія:Радянські командири стрілецьких корпусів Другої світової війни]]
[[Категорія:Радянські командувачі арміями Другої світової війни]]
[[Категорія:Учасники радянсько-японської війни]]
[[Категорія:Учасники Одеської наступальної операції]]
[[Категорія:Герої Радянського Союзу — українці]]
[[Категорія:Герої Радянського Союзу — уродженці України]]
[[Категорія:Двічі Герої Радянського Союзу]]
[[Категорія:Голови радянського військового відомства]]
[[Категорія:Померли в Москві]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Делегати XIX з'їзду КПРС]]
[[Категорія:Делегати XX з'їзду КПРС]]
[[Категорія:Делегати XXII з'їзду КПРС]]
[[Категорія:Делегати XXIII з'їзду КПРС]]
[[Категорія:Солдати Французького іноземного легіону]]