Перегляд вихідного коду сторінки Система міжштатних автомагістралей

{{Автодорога
| назва = Dwight D. Eisenhower National System of Interstate and Defense Highways
| номер = 
| логотип = Blank.JPG
| логотип_розмір = &nbsp; 
| логотип_підпис = [[Файл:I-10.svg|noframe|70px]]&nbsp; &nbsp; &nbsp;[[Файл:Business Loop 80.svg|noframe|70px]]<br clear="all"/>Приклади емблем <br clear="all"/>&nbsp;
| зображення = 
| зображення_розмір = 
| зображення_підпис = 
| країна = {{USA}}
| регіон1 =
| тип_регіону1 =
| регіон2 =
| тип_регіону2 =
| регіон3 =
| тип_регіону3 =
| відкрита = [[29 червня]] [[1956]]<ref name=FAHA56>{{cite journal |last= Weingroff |first= Richard F. |title=Federal-Aid Highway Act of 1956, Creating the Interstate System |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/96summer/p96su10.cfm |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |volume=60 |issue= 1 |month= Summer |year= 1996 |accessdate=16 березня 2012 |issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref>
| довжина = 77 017 км (станом на 2013 рік)<ref name=hm20>{{cite |author= Office of Highway Policy Information |publisher= Federal Highway Administration |url= http://www.fhwa.dot.gov/policyinformation/statistics/2013/hm20.cfm|title= Table HM-20: Public Road Length - 2013|date=October 2014|accessdate=3 квітня 2015}}{{ref-en}}</ref>
| напрямок =
| від =
| до =
| з'єднання =
| міста =
| мапа = Map_of_current_Interstates.svg
| мапа_розмір = 300px
| мапа_підпис = Мапа існуючих інтерстейтів
}}
'''Система міжштатних автомагістралей'','' Федеральна система швидкісних автострад, Система магістралей імені Ейзенхауера''' (англ. Interstate Highway System)&nbsp;— мережа [[автомагістраль|автомагістралей]], що є складовою частиною [[Національна система магістралей США|Національної системи магістралей]] [[Сполучені Штати Америки|США]].

Повна назва&nbsp;— '''Dwight D. Eisenhower National System of Interstate and Defense Highways''' ({{lang-uk|Національна система міжштатних та оборонних автомобільних магістралей ім. Двайта Д. Ейзенгауера}}) названа так на честь [[Президент США|Президента США]] [[Дуайт Ейзенхауер|Дуайта Ейзенхауера]], що підтримував її створення. Також відома як '''Interstate Freeway System''' чи просто '''the Interstate''' у США.

Створення мережі було затверджено Законом про федеральне фінансування будівництва автомобільних доріг 1956 року ({{lang-en|Federal Aid Highway Act of 1956}}). Запланована мережа була закінчена за 35 років, хоча окремі ділянки через зміни у планах так і не були побудовані. З того часу мережа розширилась та становила, станом на 2013 рік, 77 017 км<ref name=hm20/>, що зробило її другою за довжиною у світі після мережі [[Швидкісні автодороги Китаю|швидкісних автодоріг Китаю]]. Станом на той же 2013 рік понад чверть усіх транспортних засобів США користувались мережею інтерстейтів<ref>{{cite |author= Office of Highway Policy Information |publisher= Federal Highway Administration |url= http://www.fhwa.dot.gov/policyinformation/statistics/2013/vm1.cfm|title= Table VM-1: Annual Vehicle Distance Traveled in Miles and Related Data (2010)|date=January 2015|accessdate=3 квітня 2015}}{{ref-en}}</ref>. Вартість спорудження визначається на рівні 425 мільярдів [[Долар США|доларів США]] у цінах 2006 року<ref name="usatoday062206">{{cite news |work= [[USA Today]] |last= Neuharth |first= Al |date= 22 червня 2006 |title= Traveling Interstates is our Sixth Freedom |url= http://www.usatoday.com/news/opinion/columnist/neuharth/2006-06-22-interstates_x.htm |accessdate= 9 травня 2012}}{{ref-en}}</ref>, що дало можливість проголосити її «найбільшим суспільним проєктом з часів побудови [[Єгипетські піраміди|пірамід]]»<ref name=genie>{{cite journal |last= Weingroff |first= Richard F. |month= September–October |year= 2000 |title= The Genie in the Bottle: The Interstate System and Urban Problems, 1939–1957 |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |volume= 64 |issue= 2 |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/00septoct/urban.cfm |accessdate=9 травня 2012 |issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref>. Система зробила значний внесок у формуванні Сполучених Штатів як економічної супердержави та високоіндустріалізованої нації.<ref name=genie/>

== Історія ==

=== Планування ===
{{listen |filename=Cadillacsquareexcerpt.ogg |title= Remarks in Cadillac Square, Detroit |description=Виступ президента Ейзенгауера з наведенням обґрунтування нової програми будівництва шосейних шляхів на Кадилак Сквер у Детройті 29 жовтня 1954 року <br/>[http://www.fhwa.dot.gov/interstate/audiotext.htm#cadillac Витяг тексту промови]}}

Намагання центрального уряду США спорудити національну мережу магістралей розпочались після прийняття Федерального акту про дороги 1916 року ({{lang-en|Federal Aid Road Act of 1916}}), що забезпечував 75&nbsp;млн доларів зустрічних фондів ({{lang-en|matching funds}}) на п'ятирічний період для штатів на будівництво та покращення шосе<ref name=schwantes>{{cite book |first= Carlos Arnaldo |last= Schwantes |title= Going Places: Transportation Redefines the Twentieth-Century West |url= https://archive.org/details/goingplacestrans0000schw |location= Bloomington, IN |publisher= Indiana University Press |year= 2003 |pages= [https://archive.org/details/goingplacestrans0000schw/page/152 152]–3 |isbn= 9780253342027}}{{ref-en}}</ref>. Проте через витрати, що були пов'язані з [[Перша світова війна|Першою світовою війною]], на цей проєкт грошей не виділяли до 1921 року, коли американські військові повернулися з Європи та розпочалась політика нормалізації ({{lang-en|Normalcy}}). Однак у 1921 році закінчився термін дії оригінального законопроєкту.

Оскільки старий законопроєкт 1916 року втратив чинність, було висунуто новий закон&nbsp;— Федеральний закон про шосейні шляхи 1921 року ({{lang-en|FederalHighway Act of 1921}}). Нове будівництво знову таки передбачалось за рахунок федеральних зустрічних фондів на будівництво та покращення доріг, хоча і тепер передбачалось значно більша сума у 75&nbsp;млн доларів щороку<ref name=schwantes/>. Більше того, ніж залишати рішення стосовно будівництва доріг на штати, цей новий закон вперше передбачав направлення цих коштів на будівництво об'єднаної національної мережі зв'язаних між собою «головних шосе».<ref name=schwantes />

Федеральне управління шосейних шляхів ({{lang-en|Federal Highway Administration, FHWA}}) зробило запит до [[Армія США|Армії США]] з проханням надати перелік доріг, що розглядаються як необхідні для державної оборони<ref name="mcnichol">{{cite book |first= Dan |last=  McNichol |title= The Roads that Built America: The Incredible Story of the U.S. Interstate System |url= https://archive.org/details/roadsthatbuiltam0000mcni |location= New York |publisher= Sterling Publishing |year= 2006 |page= |isbn= 9781402734687}}{{ref-en}}</ref>. У 1922 році генерал [[Джон Першинг]], колишній голова Американських експедиційних сил в Європі під час війни, відповів на запит детальною мапою в 200 000 миль зв'язаних між собою головних доріг, що тепер має назву [[Мапа Першинга]]<ref name="schwantes" />.

Пожвавлення у будівництві доріг тривало все десятиріччя 1920-х років, було реалізовано такий проєкт, як мережа паркових доріг у Нью-Йорку ({{lang-en|New York parkway system }}) як частину нової національної мережі шосе. Зі зростанням автомобільного трафіку планувальники побачили необхідність у додаванні до існуючої мережі [[Автомагістралі США|Автомагістралей США]] ({{lang-en|United States Numbered Highways}}). У кінці 1930-х плани розширились до мережі нових супершосе.

[[Файл:Highways1955.gif|thumb|right|Мапа 1955 року. Запланована на 1965 рік мережа, що мала отримати назву Interstate Highway System]]

У 1938 році президент [[Франклін Делано Рузвельт|Франклін Рузвельт]] надав Томасу МакДональду, голові Бюро суспільних доріг ({{lang-en|Bureau of Public Roads}}) ескіз мапи Сполучених Штатів з позначенням вісьмома коридорами супершосе, що необхідно було проаналізувати<ref name="mcnichol"/>. У 1939 році голова відділу інформації Бюро суспільних доріг Герберт С. Фейрбенк написав доповідь, що називалась ''[[Платна автомобільна дорога|Платні дороги]] та безплатні дороги'', перший формальний опис того, чим стала мережа шосе-інтерстейтів та у 1944 році роботу зі схожою назвою ''Міжрегіональні шосе''<ref>{{cite journal |last= Weingroff |first= Richard F. |title= The Federal-State Partnership at Work: The Concept Man |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |volume= 60 |issue= 1 |year= 1996 |month= Summer |url= http://www.tfhrc.gov/pubrds/summer96/p96su7b.htm#9 |accessdate= 16 березня 2012 |issn= 0033-3735 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20100528132734/http://www.tfhrc.gov/pubrds/summer96/p96su7b.htm#9 |archivedate= 28 травня 2010 |deadurl= yes }}{{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.roadfan.com/intreg.html|title=Interregional Highways|publisher=Roadfan.com|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWaSPuK?url=http://www.roadfan.com/intreg.html|archivedate=2013-07-02|accessdate=2012-11-08|deadurl=no}}{{ref-en}} Також включає відскановані сторінки з роботи ''Платні дороги та безплатні дороги'' які передруковано в ''Міжрегіональні шосе''.</ref>.

Interstate Highway System отримала захисника в особі президента [[Дуайт Ейзенхауер|Дуайта Ейзенхауера]], що знаходився під впливом свого Трансконтинентального автомобільного переходу ({{lang-en|Transcontinental Motor Convoy}}) у 1919 року вздовж шосе Лінкольна ({{lang-en|Lincoln Highway}}), першої автодороги, що перетинала всю країну. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Ейзенхауер дав високу оцінку мережі німецьких [[автобан]]ів як необхідного компоненту системи державного захисту. У той час Ейзенгауер перебував на посаді Верховного головнокомандувача
[[Верховне командування Союзних експедиційних сил|Верховного командування Союзних експедиційних сил]] [[Антигітлерівська коаліція|Антигітлерівської коаліції]] на Європейському театрі бойових дій Другої світової війни<ref>{{cite journal| title= On the Road |first= Henry |last= Petroski |journal= American Scientist |volume= 94 |issue= 5 |year= 2006 |pages= 396–9 |issn= 0003-0996}}{{ref-en}}</ref>. Він усвідомлював, що запропонована система також забезпечить ключові наземні транспортні маршрути для постачання та переміщення військових загонів в випадку надзвичайної ситуації або при вторгненні.

Публікація у 1955 році ''Основного розташування національної системи міжштатних автомобільних магістралей'' ({{lang-en|General Location of National System of Interstate Highways}}), неофіційна назва ''Жовта Книга'', запланувала те, що стало Interstate System.<ref>{{cite web|url=http://etext.virginia.edu/journals/EH/EH38/Norton.html|title=Fighting Traffic: U.S. Transportation Policy and Urban Congestion, 1955–1970|last=Norton|first=Peter|year=1996|accessdate=2008-01-17|work=Essays in History|publisher=Corcoran Department of History at the University of Virginia|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080215220316/http://etext.virginia.edu/journals/EH/EH38/Norton.html|archivedate=2008-02-15}}{{ref-en}}</ref> Допомагав у плануванні Чарльз Ервін Вілсон ({{lang-en|Charles Erwin Wilson}}), що залишався головою General Motors, коли президент Ейзенгауер обрав його як Міністра оборони у січні 1953 року.

=== Будівництво ===
[[Файл:Il 19 aasho 54 17.jpg|thumb|right|300px|Президент Ейзенхауер підписує білль про федеральну підтримку міжштатних автомагістралей.<br/><small>Крайній праворуч (видно лише частину обличчя)&nbsp;— конгресмен Джордж Гайд Фаллон ({{lang-en|George Hyde Fallon}}), який на посаді голови Комітету громадських робіт ({{lang-en|Committee on Public Works}}) втілював цю програму у життя.</small>]]

Система була розпочата з прийняттям 29 червня 1956 року ''Закону про федеральне фінансування будівництва автодоріг 1956 року'' ({{lang-en|Federal Aid Highway Act of 1956}})<ref name="economist">{{Cite news |title= The Cracks are Showing |work= The Economist |date= 26 червня 2008 |url= http://www.economist.com/world/unitedstates/displayStory.cfm?story_id=11636517 |accessdate=23 жовтня 2008 |issn= 0013-0613}}{{ref-en}}{{subscription}}</ref>, відомий як ''Закон про національні міжштатні автомобільні та оборонні магістралі 1956 року'' ({{lang-en|National Interstate and Defense Highways Act of 1956}}).

Три штати заявляють свою першість на будівництво першого інтерстейту. Міссурі стверджує, що перші три контракти на будівництво було підписано 2 серпня 1956 року. Перший контракт стосувався дороги U.S.&nbsp;66, що тепер має назву {{нп|Міжштатна автомагістраль 44|Interstate 44||Interstate 44}}. 13 серпня 1956 року у штат Міссурі виграв перший контракт на фінансування нового шосе системи<ref name="weingroff">{{cite journal |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/96summer/p96su18.cfm |title= Three States Claim First Interstate Highway |last= Weingroff |first= Richard F. |month= Summer |year= 1996 |volume= 60 |issue= 1 |pages= |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration  |accessdate=16 лютого 2008|issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref>.

Канзас заявляє що перший почав роботи над шляховим покриттям після підпису закону. Підготовчі будівельні роботи було розпочато до підписання закону а самі роботи з укладання покриття почались 26 вересня 1956 року. Штат позначив свою ділянку [[Міжштатна автомагістраль 70|I-70]] як перший проєкт у Сполучених Штатах завершений за умовами нового закону<ref name="weingroff" />.

Відповідно до інформації спеціаліста по зв'язкам з громадськістю Річарда Вайнгроффа ({{lang-en|Richard Weingroff}}) Пенсильванська платна дорога ({{lang-en|Pennsylvania Turnpike}}) також може розглядатись як одна з перших доріг системи. 1 жовтня 1940 року 261 км (162 милі) шосе, що зараз позначається як I-70 та {{нп|Міжштатна автомагістраль 76|I-76||Interstate 76}}, було відкрито між містами Ірвін та Карлайл у штаті [[Пенсільванія]]. Пенсильванська Співдружність називає цю платну дорогу дідусем платних доріг<ref name="weingroff" />.

==== Віхи у створенні системи ====
* 17 жовтня 1974 року. [[Небраска]] стає першим штатом, що завершує всі свої головні шосе системи передачею у суспільне використання фінальної ділянки [[Міжштатна автомагістраль 80|I-80]]<ref>{{cite web|url=http://www.nebraskatransportation.org/i-80-anniv/index.htm|title=I-80 50th Anniversary Page|author=Staff|publisher=Nebraska Department of Roads|accessdate=2009-08-23|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWc7pTl?url=http://www.transportation.nebraska.gov/i-80-anniv/index.htm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>.
* 12 жовтня 1979. Останню частину шосе [[Interstate 5]] з [[Канада|Канади]] до [[Мексика|Мексики]] було відкрито поблизу [[Стоктон (Каліфорнія)|Стоктона]] . Представники двох сусідніх нації відвідали відкриття для того, щоб відсвяткувати першу безперервну дорогу, що поєднує північноамериканські країни<ref>{{cite web |url = http://www.dot.ca.gov/interstate/timeline.htm |author= Staff |publisher= {{нп|California Department of Transportation}} |title= Timeline of Notable Events of the Interstate Highway System in California |accessdate= 2 березня 2014}}</ref> .
* 22 серпня 1986 року. Останню секція шосе I-80, що простяглось від узбережжя до узбережжя (від [[Сан-Франциско]] до [[Нью-Йорк]]а), було здано у [[Солт-Лейк-Сіті]], що зробило його першою найдовшою автострадою, яка простяглась від Атлантичного до Тихого океану та, в той же час, найдовшою автострадою у світі. Ця секція простягнулась від State Route 68 штату Юта до Міжнародного аеропорту Солт-Лейк-Сіті. На церемонії передачі було відзначено, що за збігом ця ділянка знаходиться за 80 км (50 милях) від Промонторі-Самміт, де аналогічний подвиг було звершено 120 років тому, коли було забито «золотий костиль» на будівництві [[Перша трансконтинентальна залізниця|Першої трансконтинентальної залізниці]]<ref name=highwayhistory>{{cite journal |url = http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/30thannv.cfm |title= America Celebrates 30th Anniversary of the Interstate System |journal = U.S. Highways  |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |month= Fall |year= 1986 |accessdate=10 березня 2012}}{{ref-en}}</ref><ref name=nytimes>{{cite news |url= http://www.nytimes.com/1986/08/25/us/around-the-nation-transcontinental-road-completed-in-utah.html |title= Around the Nation: Transcontinental Road Completed in Utah |work= The New York Times |date = 25 серпня 1986}}{{ref-en}}</ref><ref name=utahmap>{{cite |publisher= Utah Department of Transportation |title= Official Highway Map, Utah Transportation Commission |year= 1983 |inset= Salt Lake City}}{{ref-en}}</ref> .
* 10 серпня 1990 року. Остання ділянка шосе [[Interstate 10|I-10]] від узбережжя до узбережжя ([[Санта-Моніка]]&nbsp;— [[Джексонвілл]]) була здана (Тунель Папаго під центром [[Фінікс]]у). Завершення цієї ділянки затрималось через супротив місцевих жителів (один з так званих «''freeway and expressway revolts'' »), які були проти початкового плану будівництва дороги на естакаді<ref name=pr>{{cite journal |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/06jan/01.cfm |title= The Year of the Interstate |last= Weingroff |first= Richard F. |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |month= January |year= 2006 |volume= 69 |issue= 4 |issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref> .
* 12 вересня 1991 року. [[Interstate 90|I-90]] стало останнім шосе системи від узбережжя до узбережжя ([[Сієтл]]&nbsp;— [[Бостон]]). Воно було завершене спорудженням підвищеного [[віадук]]у, що проходить м. Воллес, [[Айдахо]]. Затримка у будівництві ділянки були викликані скасуванням під тиском місцевих жителів початкового плану, що мав на меті знесення більшої частини центру Воллеса. Жителі здійснили це шляхом внесенням більшості території центру до переліку «історичних районів» та до списку [[Національний реєстр історичних місць США|Національного реєстру історичних місць США]] , що унеможливило трасу за початковим документом. Після здачі дороги жителі провели жартівливе поховання святкуючи усунення «останнього червоного сигналу» для трансконтинентальних міжштатних магістралей<ref name=pr/><ref>{{cite web|url=http://www.itd.idaho.gov/50.years/I-50_I-90.html|author=Staff|publisher=Idaho Transportation Department|title=Celebrating 50 years of Idaho's Interstates|date=2006-05-31|accessdate=2012-03-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWdAEdW?url=http://www.itd.idaho.gov/50.years/I-50_I-90.html|archivedate=2013-07-02|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref>.

* 10 жовтня 1992 року. Початкова запланована система оголошена завершена відкриттям ділянки I-70 в каньйоні Глінвуд, [[Колорадо]]. Ця ділянка вважається інженерним дивом з ділянкою 19 км (12 миль) на якій споруджено 40 мостів та численні тунелі та є однією з найдорожчих ділянок шосе у сільській місцевості в перерахунку на кілометр шляху, що було споруджено у США<ref name=funfacts>{{cite web |author= Staff |url= http://www.dot.state.co.us/50anniversary/funfacts.cfm |title= CDOT Fun Facts |accessdate= 15 лютого 2008 |publisher= Colorado Department of Transportation |archiveurl= https://web.archive.org/web/20080116125059/http://www.dot.state.co.us/50anniversary/funfacts.cfm |archivedate= 16 січня 2008 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080116125059/http://www.dot.state.co.us/50anniversary/funfacts.cfm |date= 16 січня 2008 }}{{ref-en}}</ref><ref name=12yearslater>{{cite web|url=http://www.tfhrc.gov/pubrds/04mar/04.htm|title=Glenwood Canyon 12 Years Later|first1=Karen|last1=Stufflebeam Row|first2=Eva|last2=LaDow|first3=Steve|last3=Moler|publisher=Federal Highway Administration|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWe7unY?url=http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/04mar/|archivedate=2013-07-02|accessdate=2012-11-08|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref>. Не зважаючи на те, що ділянка була оголошена останньої в системі інтерстейтів на момент здачі в експлуатацію, на сьогодні досі є ділянки без зв'язків, через що деякі з автомагістралей не є неперервними.

Початкова вартість системи становила 25&nbsp;мільярдів доларів з планом виконання 12&nbsp;років. Завершилось все вартістю 114&nbsp;мільярдів доларів (425&nbsp;мільярдів доларів у цінах 2006 року з урахуванням інфляції<ref name="usatoday062206"/> та зайняло 35&nbsp;років<ref name="mndot50">{{cite web |author= Staff |url= http://www.dot.state.mn.us/interstate50/50facts.html |title= Mn/DOT celebrates Interstate Highway System's 50th Anniversary |year= 2006 |accessdate= 17 січня 2008 |publisher= Minnesota Department of Transportation |archiveurl= https://web.archive.org/web/20071204072603/http://www.dot.state.mn.us/interstate50/50facts.html |archivedate= 4 грудня 2007 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071204072603/http://www.dot.state.mn.us/interstate50/50facts.html |date= 4 грудня 2007 }}{{ref-en}}</ref>.

=== Сучасний стан (з 1992 року) ===

==== Відсутні зв'язки ====
Хоча система і була оголошена закінченою у 1992 році, два з початкових шосе, [[Interstate 95|I-95]] та [[Міжштатна автомагістраль 70|I-70]] не неперервні через відсутні з'єднання. У обох випадках причиною є супротив місцевої опозиції, що не дає повністю закінчити систему.

Через скасування будівництва ''Somerset Freeway'' [[Interstate 95]] не має продовження у [[Нью-Джерсі]]. Визнаний федеральним урядом у 2004 році проєкт ''Pennsylvania Turnpike/Interstate 95 Interchange Project'' має з'єднати окремі ділянки I-95 та сформувати безперервний маршрут, що завершить останню секцію за оригінальним планом. Будівельні роботи були розпочаті у 2010 році<ref name=PA>{{cite web|url=http://www.paturnpikei95.com/pdf/DACMeeting050914.pdf|publisher=Pennsylvania Turnpike Commission|work=I-95/I-276 Interchange Project Meeting Design Management Summary|title=Draft: Design Advisory Committee Meeting No. 2|format=PDF|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWevYGl?url=http://www.paturnpikei95.com/pdf/DACMeeting050914.pdf|archivedate=2013-07-02|accessdate=2012-09-17|deadurl=no}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131002051518/http://www.paturnpikei95.com/pdf/DACMeeting050914.pdf |date=2013-10-02 }}{{ref-en}}</ref>.

Немає зв'язку між Пенсильванською платною дорогою та I-70 поблизу Брізвуда, Пенсильванія, де автомобілісти мають використовувати декілька ділянок 30-ї автомагістралі США для проїзду до I-70. Хоча було запропоновано не одне рішення протягом років для неперервності I-70, всі вони були заблоковані місцевою опозицією<ref>{{cite news |title=Dawida seeks to merge I-70, turnpike at Breezewood |first=Gary |last=Tuna |work=Pittsburgh Post-Gazette |date=27 липня 1989 |publisher=Google News |url=http://news.google.com/newspapers?id=O7RRAAAAIBAJ&sjid=Wm4DAAAAIBAJ&pg=4854,6978383&dq=robert-jubelirer+breezewood&hl=en }}</ref>.

Цей проміжок один із деяких, що відсутні через початкову норму федерального закону, з часом змінену, згідно з яким було обмежено федеральне фінансування доріг, що також фінансувались, як платні дороги<ref name="fhwa.dot.gov">{{cite web|url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/tollroad.htm |title=Why Does The Interstate System Include Toll Facilities? |publisher=Fhwa.dot.gov |date= |accessdate=2009-07-15}}</ref>.

==== Розширення ====
Додаткові під'їзні шляхи, петлі, об'їзди ще досі залишаються у стані будівництва, наприклад Interstate 485 у [[Північна Кароліна|Північній Кароліні]], що у такому стані з 1980-х. Декілька головних доріг, що не є частинами початкового плану, теж залишаються у процесі будівництва, зокрема [[Міжштатна автомагістраль 22|Interstate 22]] у штатах [[Теннессі]], [[Міссісіпі (штат)|Міссісіпі]], та [[Алабама]] і продовження {{нп|Міжштатна автомагістраль 69|Interstate 69||Interstate 69}} від [[Індіана|Індіани]] до Техасу. Офіційні особи також визначають деякі коридори не-інтерстейтів для подальшого включення до системи шляхом будівництва нових маршрутів-інтерстейтів або поліпшення наявних до їхнього рівня.

== Стандарти ==
[[Файл:Non Interchange Signage with Mileage Signage.jpg|right|thumb|[[Interstate 94|I-94]] біля Колома, Мічиган, що показує приклади стандартів, прийнятих у мережі інтерстейтів: покриття з монолітного бетону, вібраційні смуги на узбіччі, знак обмеження вертикального габориту, знак другорядної дороги (згодом перенесений з роздільної смуги на міст), кабельний бар'єр безпеки на середині дороги, що прийнятий Федеральним управлінням автомобільних доріг США ({{lang-en|Federal Highway Administration}})<ref>{{Cite web |url=http://safety.fhwa.dot.gov/roadway_dept/policy_guide/road_hardware/ctrmeasures/cable_barriers/ |title=Кабельні бар'єри безпеки {{ref-en}} |accessdate=19 вересня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130219184420/http://safety.fhwa.dot.gov/roadway_dept/policy_guide/road_hardware/ctrmeasures/cable_barriers/ |archivedate=19 лютого 2013 |deadurl=yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130219184420/http://safety.fhwa.dot.gov/roadway_dept/policy_guide/road_hardware/ctrmeasures/cable_barriers/ |date=2013-02-19 }}</ref> та знак з'їзду на правому узбіччі]]
[[Файл:Ramp Meter.JPG|right|thumb|Світлофор на з'їзді у [[Портленд (Орегон)|Портленді]]]]
Американська асоціація державних автомобільних доріг та транспорту ({{lang-en|American Association of State Highway and Transportation Officials, AASHTO}}) визначила ряд стандартів, які мають бути дотримані на всіх інтерстейтах, за винятком тих, щодо яких є скасування від Федерального управління автомобільних доріг США ({{lang-en|Federal Highway Administration}}). Один із майже безумовних стандартів є контрольований доступ до інтерстейтів (винятково для швидкісного транспорту). За окремими винятками (ділянки, що не відповідають стандартам, або перед розвідними мостами) [[світлофор]]и встановлюються лише перед пунктами збору оплати та на в'їзних рампах (рампові лічильники&nbsp;— {{lang-en|ramp meter}}) для керування завантаження автомагістралей години пік.

=== Обмеження швидкості ===
У зв'язку з тим, що дані дороги є [[Автомагістраль|автомагістралями]], вони, як правило, мають найвищі [[обмеження швидкості|швидкісні обмеження]] у даному районі. Найвища дозволена швидкість визначаються кожним штатом. З 1974 до 1987 найвищою швидкістю на шосе системи відповідно до федерального закону була швидкість 89 км/год (55 миль/год).<ref name="nytimes3a">{{cite news |title= Nixon Approves Limit of 55 M.P.H. |url= http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F40610FD3F58137B93C1A9178AD85F408785F9&scp=1&sq=nixon%20approves%20limit%20of%2055&st=cse |accessdate= 27 липня 2008 |work= The New York Times |pages= 1, 24 |date= 3 січня 1974 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20110605095932/http://select.nytimes.com/gst/abstract.html?res=F40610FD3F58137B93C1A9178AD85F408785F9&scp=1&sq=nixon%20approves%20limit%20of%2055&st=cse |archivedate= 5 червня 2011 |deadurl= yes }}{{ref-en}}{{subscription}}</ref> На сьогодні обмеження у сільській місцевості швидкості варіюються від 105 до 121 км/год (від 65 до 75 миль на годину), хоча декілька ділянок [[Interstate 10|I-10]] у [[Техас]]і мають обмеження 129 км/год (80 миль/год), що є найвищою у країні станом на вересень 2011 року (стала такою після прийняття законопроєкту, прийнятого палатою представників штату, House Bill 1201). Ділянки [[Interstate 15|I-15]] у штаті [[Юта]] також мають обмеженні швидкості 129 км/год (80 миль/год). Зазвичай нижча швидкість встановлюється в більш населеній частині США (північний схід), в той час як вищі обмеження прийняті на територіях з меншою щільністю населення (південні та західні штати США).<ref name="mit">{{cite web|url=http://www.mit.edu/~jfc/laws.html|title=State traffic and speed laws|date=2007-10-11|accessdate=2008-01-10|publisher=Massachusetts Institute of Technology|last=Carr|first=John|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWfV9ZI?url=http://www.mit.edu/~jfc/laws.html|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> Наприклад, максимальна швидкість на півночі штату Мен 121 км/год (75 миль/год), 105 км/год (65 миль/год) від півдня штату Мен до Нью-Джерсі та всього 80 км/год (50 миль/год) в окрузі Колумбія.<ref name="mit" /> У деяких зонах допустима швидкість є значно нижчою через проїзд через небезпечні території. [[Interstate 90|I-90]] в Огайо має обмеження швидкості 80 км/год (50 миль/год) в центрі [[Клівленд]]у через два гострих повороти з запропонованим лімітом 56 км/год (35 миль/год) у сильно перенаселеній території. [[Interstate 70|I-70]] у Вілінгу, [[Західна Вірджинія]] має обмеження швидкості 72 км/год (45 миль/год) у тунелі Вілінг та по більшій частині центру Вілінга. {{нп|Interstate 68|I-68||Interstate 68}} має обмеження швидкості 64 км/год (40 миль/год) у Камберленді, [[Меріленд]] через кілька небезпечних ділянок та вузьких вулиць у місті. На деяких ділянках обмеження швидкості є нижчими через судові рішення та вимоги жителів, наприклад, після затримок у завершенні будівництва [[Міжштатна автомагістраль 35|I-35]] у [[Сент-Пол (Міннесота)|Сент-Полі]] на майже 30 років через суди, жителі успішно ввели обмеження швидкості до 72 км/год (45 миль/год) та заборону на проїзд автомобілів з повною масою понад 4100 кг (9000 фунтів). {{нп|Interstate 93|I-93||Interstate 93}} у парку Франконіа Нотч на півночі Нью-Гемпширу має обмеження швидкості 72 км/год (45 миль/год) через те, що це фактично бульвар, що складається лише з однієї смуги по кожній стороні.

=== Інше використання ===
Як частина мережі [[Національна система магістралей США|Національної системи магістралей]] система інтерстейтів покращує мобільність військових загонів до та від аеропортів, морських портів, залізничних терміналів та військових баз. Також шосе системи є частиною Стратегічної системи автомобільних магістралей ({{lang-en|Strategic Highway Network }}), системи доріг, що визначаються як надзвичайно важливі для [[Міністерство оборони США|Міністерства оборони США]]<ref name="slater_1996">{{cite journal |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/96spring/p96sp2.cfm |title= The National Highway System: A Commitment to America's Future |journal= Public Roads |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |last=Slater |first=Rodney E. |month=Spring |year= 1996 |volume=59 |issue= 4 |accessdate=10 січня 2008 |issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref>.

Система також використовувалась для полегшення евакуації у випадку урагану або іншої природного лиха. Для збільшення пропускної здатності шосе в таких ситуаціях змінюють напрямок руху по одній зі сторін дороги, тобто обидві сторони ведуть від місця очікуваного лиха. Ця процедура, відома як ''обернення полоси'' ({{lang-en| contraflow lane reversal}}, обидві сторони шосе направляються в одну сторону), застосовувалась декілька разів при евакуаціях від ураганів. Після публічних протестів, пов'язаних з неефективною евакуацією з південної Луїзіани під час урагану Джордж у вересні 1998 року уряд офіційно запровадив цю процедуру для пришвидшення евакуацій. У [[Саванна (Джорджія)|Саванні]] та [[Чарлстон (Південна Кароліна)|Чарлстоні]] у 1999 році [[Interstate 16|I-16]] та {{нп|Interstate 26|I-26||Interstate 26}} застосовувались у цьому режимі при побоюваннях щодо урагану Флойд з дещо змішаними результатами<ref name="onewayout">{{cite journal |url= http://www.asce.org/files/pdf/hurricane/Evacuation_and_Shelters/One_Way_Out~Contraflow_Freeway_Operation_for_Hurricane_Evacuation.pdf |format= PDF |title= "One-Way-Out": Contraflow Freeway Operation for Hurricane Evacuation |last= Wolshon, PE |first= Brian |journal= National Hazards Review |volume= 2 |issue= 3 |pages= 105–12 |month= August |year= 2001 |accessdate= 10 січня 2008 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20081006200038/http://www.asce.org/files/pdf/hurricane/Evacuation_and_Shelters/One_Way_Out~Contraflow_Freeway_Operation_for_Hurricane_Evacuation.pdf |archivedate= 6 жовтня 2008 |doi= 10.1061/(ASCE)1527-6988(2001)2:3(105) |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081006200038/http://www.asce.org/files/pdf/hurricane/Evacuation_and_Shelters/One_Way_Out~Contraflow_Freeway_Operation_for_Hurricane_Evacuation.pdf |date= 6 жовтня 2008 }}{{ref-en}}</ref>.

У 2004 році обернення використовувалось перед ураганом Чарлі в районі [[Тампа|Тампи]] та у штатах, які розташовані на узбережжі [[Мексиканська затока|Мексиканської затоки]] перед [[Ураган Іван|ураганом Іван]]<ref name="contraflow_ivan">{{cite web |url= http://www.floridaits.com/PDFs/TWO60-Contraflow/060330-Experiences-V2.pdf |title= Contraflow Implementation Experiences in the Southern Coastal States |publisher= Florida Department of Transportation |accessdate= 27 вересня 2007 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20071025045623/http://www.floridaits.com/PDFs/TWO60-Contraflow/060330-Experiences-V2.pdf |archivedate= 25 жовтня 2007 |first= Tahira |last= Faquir |format= PDF |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071025045623/http://www.floridaits.com/PDFs/TWO60-Contraflow/060330-Experiences-V2.pdf |date= 25 жовтня 2007 }}{{ref-en}}</ref>, однак час евакуації не став кращим у порівнянні з попередніми евакуаціями. Інженери почали застосовувати на практиці нові підходи після аналізу попередніх евакуацій, що включають у себе обмежені з'їзди, прибирання поліцейських (щоб автомобілі продовжували рух, а не стояли, очікуючи на інструкції щодо напрямку руху) та покращення інформування населення. В результаті в 2005 році при евакуації Нового Орлеану при [[Ураган Катріна (2005)|урагані Катрина]] вона пройшла більш спокійно та рівно<ref name=roadsandbridges_contraflow>{{cite web |url= http://www.roadsbridges.com/popup_app/index.cfm?fuseaction=showArticle&appDirectory=rb&articleID=7519&forPrint=yes |work= Roads & Bridges |month= December |year= 2006 |accessdate= 10 січня 2008 |last= McNichol |first= Dan |title= Contra Productive |archiveurl= https://web.archive.org/web/20110715191558/http://www.roadsbridges.com/popup_app/index.cfm?fuseaction=showArticle&appDirectory=rb&articleID=7519&forPrint=yes |archivedate= 15 липня 2011 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110715191558/http://www.roadsbridges.com/popup_app/index.cfm?fuseaction=showArticle&appDirectory=rb&articleID=7519&forPrint=yes |date= 15 липня 2011 }}{{ref-en}}</ref>.

Згідно з широковідомою [[Міські легенди|міською легендою]] кожна п'ята миля доріг системи Interstate Highway має бути побудована прямою, щоб бути придатною для посадок літаків під час війни. Насправді інтерстейти не запроєктовані для використання як злітно-посадкові смуги ({{lang-en|highway strip}} або {{lang-en|road runway}})<ref>{{cite web|url=http://www.snopes.com/autos/law/airstrip.asp|title=Landing of Hope and Glory|publisher=snopes.com|accessdate=2007-12-30|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWgkq6r?url=http://www.snopes.com/autos/law/airstrip.asp|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref><ref>{{cite journal |url= http://www.fhwa.dot.gov/publications/publicroads/00mayjun/onemileinfive.cfm |title= One Mile in Five: Debunking the Myth |last= Weingroff |first= Richard F. |month=May–June |year= 2000 |journal= Public Roads |volume= 63 |issue= 6 |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |accessdate=14 грудня 2010 |issn= 0033-3735}}{{ref-en}}</ref>.

== Система нумерації ==
[[Файл:I-78-US 22 EB at mile marker 24.5.JPG|thumb|{{нп|Interstate 78|I-78||Interstate 78}} та US&nbsp;22 в [[Беркс (округ, Пенсільванія)|окрузі Беркс, Пенсильванія]]]]

=== Головні (одно- та двозначні номери) ===
Система нумерації інтерстейтів було розроблено у 1957 Американська асоціація державних автомобільних доріг та транспорту ({{lang-en|AASHTO}}). Сучасна політика у нумерації була прийнята 10 серпня 1973 року.<ref name="aashto_ho2">{{cite web |url= http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO2_Policy_Retention_HO1.pdf |title= Establishment of a Marking System of the Routes Comprising the National System of Interstate and Defense Highways |author= Staff |publisher= American Association of State Highway and Transportation Officials |month= January |year= 2000 |accessdate= 23 січня 2008 |format= PDF |archiveurl= https://web.archive.org/web/20061101234238/http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO2_Policy_Retention_HO1.pdf |archivedate= 1 листопада 2006 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061101234238/http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO2_Policy_Retention_HO1.pdf |date= 1 листопада 2006 }}{{ref-en}}</ref> В межах континентальної частини США головні інтерстейти (також їх називають магістральні інтерстейти чи двозначні інтерстейти) мають номери менше 100.<ref name="aashto_ho2" />

За цією системою шосе східно-західного напрямків мають парні номери, а південно-північного&nbsp;— непарні. Непарні номери зростають з заходу на схід, а парні&nbsp;— з півдня на північ для запобіганню плутанини з автомагістралями США, які мають протилежний напрямок збільшення номерів, однак є декілька винятків в окремих районах. Номери, що [[Подільність|кратні]] п'яти вважаються головними артеріями серед основних магістралей, що мають великі довжини<ref name="mcnichol"/><ref name="rambler_20050118">{{cite web|url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/i76.cfm|work=Ask the Rambler|title=Was I-76 Numbered to Honor Philadelphia for Independence Day, 1776?|last=Weingroff|first=Richard F.|publisher=Federal Highway Administration|date=2005-01-18|accessdate=2008-01-17|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWnYx2Z?url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/i76.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> Номера головних доріг з півночі на південь збільшується від [[Interstate 5|I-5]] між Канадою та Мексикою, що проходить вздовж Західного узбережжя, до [[Interstate 95|I-95]] між Канадою та Маямі вздовж Східного узбережжя США. Головні дороги&nbsp;— з заходу на схід від [[Interstate 10|I-10]] між [[Санта-Моніка|Санта-Монікою]], Каліфорнія та [[Джексонвілл]]ем, Флорида до [[Interstate 90|I-90]] між [[Сієтл]]ом, Вашингтон та [[Бостон]]ом, Массачусетс з двома винятками. Немає доріг I-50 та I-60, оскільки дороги з цими номерами найімовірніше пройдуть по штатах, що мають [[Автомагістралі США|магістралі США]] з аналогічними номерами, що не дозволяється настановами управління автомобільних доріг.<ref name="aashto_ho2"/><ref name="fhwa-faq19">{{cite web|author=Staff|url=http://www.fhwa.dot.gov/interstate/faq.htm#question19|title=Interstate FAQ|publisher=Federal Highway Administration|accessdate=2009-06-26|quote=Запропоноване шосе {{нп|Interstate 41|I-41||Interstate 41}}, у штаті Вісконсин, та {{нп|Interstate 74|I-74||Interstate 74}} частково закінчене у Північній Кароліні можливі та існуючі винятки не дотримуються настанов. Невідомо, чи будуть автомагістралі США з такими ж номерами збережені в штатах після завершення будівництва наведених інтерстейтів.|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWoEuDp?url=http://www.fhwa.dot.gov/interstate/faq.htm#question19#question19|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> Деякі шосе в різних кінцях країни мають однакові двозначні номери (наприклад, [[Interstate 76 (значення)|I‑76]], [[Interstate 84 (значення)|I-84]], [[Interstate 86 (значення)|I‑86]] та [[Interstate 88 (значення)|I‑88]]). Деякі з них мають однакові номери через зміну системи нумерації 1973 року. Раніше номери з суфіксами-літерами застосовувались для довгих під'їзних шляхів, наприклад західне шосе [[Interstate 84 (west)|I-84]] було I‑80N оскільки прямувало на північ від [[Міжштатна автомагістраль 80|I-80]]. Нова політика нумерації заявляє, що «ніяких нових розділених номерів, як {{нп|Interstate 35W|I-35W||Interstate 35W}} та {{нп|Interstate 35E|I-35E||Interstate 35E}} не буде надаватись.» Також новою політикою передбачено якнайшвидшу ліквідацію подібних доріг. Однак {{нп|Interstate 35W|I-35W||Interstate 35W in Texas}} та {{нп|Interstate 35E|I-35E||Interstate 35E in Texas}} досі існують у [[Даллас-Фор-Ворт Метроплекс]]і у Техасі та I-35W і {{нп|Interstate 35E|I-35E||Interstate 35E (Minnesota)}} у [[Міннеаполіс]] з [[Сент-Пол (Міннесота)|Сент-Полом]]<ref name="aashto_ho2" />.

Політика Американської асоціації державних автомобільних доріг та транспорту дозволяє нумерацію з двох чисел для забезпечення неперервності між головними контрольними точками<ref name="aashto_ho2" />. Це називається паралелізмом ({{lang-en|concurrency}}) або перекриттям ({{lang-en|overlap}}). Наприклад [[Interstate 75|I-75]] та [[Interstate 85|I-85]] ділять одну ділянку в [[Атланта (Джорджія)|Атланті]], [[Джорджія]]; ця 11,9&nbsp;км ділянка, що називається Центральним з'єднанням ({{lang-en|Downtown Connector}}), позначається знаками як I-75 так і I‑85. Паралелізм між дорогами системи та автомагістралями США також дозволяється цією політикою за умови обґрунтованості довжини паралельних ділянок<ref name="aashto_ho2" />. У рідкісних випадках дві траси, що ділять одну дорогу позначаються як такі, що прямують у проилежні сторони. Один такий зворотній паралелізм ({{lang-en|wrong-way concurrency}}) знаходиться між [[Вітевілом]] та [[Форт Чізвел]] у штаті [[Вірджинія]], де, наприклад, подорожучий на північ згідно знаків по {{нп|Interstate 81|I-81||Interstate 81}} прямує на південь згідно знаків {{нп|Interstate 77|I-77||Interstate 77}} (ця ділянка дороги має напрямок зі сходу на захід).

=== Допоміжні (тризначні номери) ===

Допоміжні Interstate Highway бувають у вигляді периферійних ({{lang-en|circumferential}}), радіальних чи відгалужень ({{lang-en|spur}}), що в основному обслуговують міську територію. Ці шосе мають тризначні номери, що складаються з додавання цифри до двозначного номера найближчого Interstate Highway. Відгалуження відходять від «батьківського» шосе та не повертаються, у нумерації попереду додають непарне число. Периферійні та радіальні дороги повертаються до шосе та мають парну цифру на початку номера. Через велику кількість подібних допоміжних доріг їхні номери можуть повторюватись у різних штатах вздовж магістралі.<ref name="fhwa_route_log">{{cite web|url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/index.cfm|author=Staff|publisher=Federal Highway Administration|date=2007-03-22|accessdate=2008-01-23|title=FHWA Route Log and Finder List|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWorQjl?url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/index.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> Однак деякі допопміжні дороги є винятками з цих правил. Детальніше у [[Перелік допоміжних Interstate Highway|переліку допоміжних Interstate Highway]].

[[Файл:FHWA Auxiliary Route Numbering Diagram.svg|thumbnail|center|500px|Приклади системи нумерації допоміжних доріг-інтерстейтів]]

У наведеному вище прикладі місто ''А'' має парно пронумероване периферійне шосе. Місто ''В'' має периферійне кільцеве шосе з парною цифрою на початку та відгалуження з непарною цифрою. Місто ''С'' має периферійне шосе з парною цифрою на початку та відгалуження з непарною цифрою. Оскільки всі три міста в одному штаті кожна з допоміжних доріг має власний тризначний номер<ref name="fhwa_route_log" />. На відміну від головних інтерстейтів інтерстейти з тризначними номерами позначаються східний/західний або південний/північний в залежності від загальної орієнтації дороги без зв'язку з номером дороги. Для деяких закільцьованих шосе використовуються для позначень внутрішній/зовнішній напрямок ({{lang-en|inner/outer directions}}) на противагу до назв напрямків за сторонами світу.

=== Аляска, Гаваї та Пуерто-Рико ===
[[Файл:Puerto Rico Interstates.svg|right|thumb|Мапа шосе у [[Пуерто-Рико]], що отримують фінансування від програми Interstate, але не позначені, як Interstate Highway]]
[[Файл:Interstate_Alaska_map.png|right|thumb|Мапа інтерстейтів на [[Аляска|Алясці]]]]

Сама система розповсюджується також і на [[Аляска|Аляску]], [[Гаваї]] та [[Пуерто-Рико]], хоча вони і не мають зв'язку по землі з іншими штатами або територіями. В той же час жителі цих місць сплачують федеральні податки за паливо та шини.

Усі інтерстейти у Гаваях розташовані на найбільш заселеному острові [[Оаху]] та позначаються префіксом '''H'''. Всього є три дороги з однозначним номером ([[Interstate H-1|H‑1]], [[Interstate H-2|H‑2]] та [[Interstate H-3|H‑3]]) і одна допоміжна дорога ({{нп|Interstate H-201|H‑201||Interstate H-201}}). Ці шосе поєднують кілька [[Військово-повітряні сили США|військових]] та [[Військово-морські сили США|морських]] баз і важливі міста та селища, що розташовані на острові (також і столицю штату&nbsp;— [[Гонолулу]]).

І Аляска і Пуерто-Рико мають автодороги загального користування що отримують 90&nbsp;% фінансування від програми Interstate Highway. Інтерстейти у цих штатах нумеруються у порядку заснування без урахування правил щодо парних та непарних номерів. Вони мають відповідні префікси у назві ('''A''' та '''PR'''), однак на знаках вказуються місцеві номери, а не номери системи. Крім того ці дороги не були ні заплановані ні побудовані відповідно до стандартів мережі<ref name="FHWA2">{{cite web |first=Tony |last=DeSimone |url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/#s06 |title=FHWA Route Log and Finder List: Additional Designations |publisher=Federal Highway Administration |date=2007-03-22 |accessdate=2012-10-12 |archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWpjAU4?url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/#s06#s06 |archivedate=2013-07-02 |deadurl=no }}{{ref-en}}</ref>

=== Відмітки миль та номери з'їздів ===
На шосе з одно- та двозначними номерами відмітки миль завжди починаються на південному або західному кордоні штату. Якщо шосе починається за межами штату нумерація починається від південного чи західного кінця дороги. Винятки існують лише для шосе, що використовують ділянки доріг, які були побудовані до прийняття стандартів Interstate Highway та були включені за принципом залишкового права ({{lang-en|grandfather clause}}) до системи інтерстейтів.

Шосе з тризначними номерами з парною першою цифрою, що формують кільцеві об'їзні дороги, мають відмітки миль, що проставляються за годинниковою стрілкою, починаючи на захід від інтерстейту, що розділяє кільцеву дорогу з півдня. Іншими словами, відмітка першої милі на I‑465 (дорога навколо Індіанаполісу довжиною 85&nbsp;км або 53 милі) знаходиться на захід від перетину з [[Interstate 65|I-65]] на півдні Індіанаполісу (на південному відгалуженні I‑465), а відмітка 53-ї милі&nbsp;— на схід від цього перетину.

Номери з'їздів на розв'язках мають послідовні номери або в залежності від відстані (відповідно до найближчої відмітки). За останньою системою декілька з'їздів на одній милі можуть позначатись літерами (як, наприклад, на {{нп|Interstate 890|I-890||Interstate 890}} у Нью-Йорку з'їзд, що знаходиться на відстані 4,4 милі від початку дороги позначено як 4B, а на відстані 4,58 миль&nbsp;— 4C)<ref name="INDOT-Understanding Interstate Route Numbering, Mile Markers & Exit Numbering">{{cite web|url=http://www.in.gov/indot/2488.htm|accessdate=2011-11-26|title=Understanding Interstate Route Numbering, Mile Markers & Exit Numbering|author=Staff|publisher=Indiana Department of Transportation|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWqLPJg?url=http://www.in.gov/indot/2488.htm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>.

=== Business route ===
AASHTO визначає категорію спеціальних доріг, що відрізняються від головних та допоміжних інтерстейтів. Ці дороги не мають відповідати стандартам спорудження інтерстейтів, однак можуть визначатись та затверджуватись асоціацією. Однакова політика у нумерації застосовується до магістралей США та мережі інтерстеійтів, однак іноді позначення ''business route'' застосовують для інтерстейтів.<ref name="aashto_ho1">{{cite web |url= http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO1_Policy_Establ_Develop_USRN.pdf |title= Establishment and Development of United States Numbered Highways |month= January |year= 2000 |accessdate= 23 січня 2008 |author= Staff |publisher= American Association of State Highway and Transportation Officials |format= PDF |archiveurl= https://web.archive.org/web/20061101234239/http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO1_Policy_Establ_Develop_USRN.pdf |archivedate= 1 листопада 2006 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20061101234239/http://cms.transportation.org/sites/route/docs/HO1_Policy_Establ_Develop_USRN.pdf |date= 1 листопада 2006 }}{{ref-en}}</ref> Відомі як [[Перелік Business Route Interstate Highway System|бізнес-кільця]] та бізнес-відгалуження ({{lang-en|Business Loop}} та {{lang-en|Business Spur}}) ці дороги є головними для проїзду через корпоративні межі міст та які проходять через центральні ділові райони міста. Business route застосовують, якщо звичайна дорога іде в обхід міста. Для їх позначень використовується зелений щит замість червоно-синього<ref name="aashto_ho1" />.

== Фінансування ==
[[Файл:787NorthEnd.JPG|thumb|{{нп|Interstate 787|I-787||Interstate 787}} в Уотервліті, Нью-Йорк, вид на Виїзд 8, ромбоподібне перехрестя {{lang-en|diamond interchange}}]]

Близько 70 процентів будівельних коштів та витрат на обслуговування інтерстейтів сплачуються за рахунок мита за користування, в основному мита за пальне, що збирається федеральним урядом, урядом штату та місцевим урядом. У значно меншому ступені спала іде коштами, що зібрані на платних автомобільних дорогах та мостах. Урядовий фонд будівництва шосейних доріг ({{lang-en|Highway Trust Fund}}), заснований Законом про доходи автомобільних доріг ({{lang-en|Highway Revenue Act}}) 1956 року, визначив мито за пальне у розмірі 3 цента за галон, з часом збільшивши до 4,5 центи за галон. У 1993 році мито було збільшене до 18,4 центи за галон і таким залишається станом на 2012 рік<ref name=FHA>{{cite web|last=Weingroff|first=Richard M.|title=When did the Federal Government begin collecting the gas tax?|url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/gastax.cfm|work=Ask the Rambler|publisher=Federal Highway Administration|accessdate=2011-06-29|date=2011-04-07|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobTKe5r?url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/gastax.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>.

Решта коштів поступає від грошових надходжень основного фонду, випуску облігацій, призначених податків на майно та інших податків. Загальнодержавний вклад надходить переважно від податків на транспортні засоби та паливо (93,5 процентів у 2007 році), ця величина становить 60&nbsp;% від внесків штатів. Однак будь-які внески штатів переважно надходять не з плати за користування<ref>{{cite web|author=Staff|url=http://www.fhwa.dot.gov/policyinformation/statistics/2007/hf10.cfm|work=Highway Statistics 2007|publisher=Federal Highway Administration|title=Funding For Highways and Disposition of Highway-User Revenues, All Units of Government, 2007|date=2012-01-03|accessdate=2012-03-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobU0aEY?url=http://www.fhwa.dot.gov/policyinformation/statistics/2007/hf10.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>.

Частина мита за користування, витрачених безпосередньо на шосе покриває приблизно 57 відсотків їхньої вартості, приблизно одна шоста мита за користування відправляється на інші програми, включаючи [[Громадський транспорт|системи громадського транспорту]] у великих містах. На північному сході США окремі великі ділянки інтерстейтів, що були заплановані або споруджені перед 1956 роком, досі працюють як платні дороги. Деякі вже виплатили свої будівельні бонди та стали безплатними, наприклад у Коннектикуті (I-95), Меріленді (I-95), Вірджинії (I-95) та Кентуккі (I-65).

У зв'язку з зростанням передмість витрати на обслуговування інфраструктури автомагістралей теж зросли і як результат залишається дуже мало коштів на будівництво нових інтрестейтів<ref>{{Cite news |last=Field |first=David |title=On 40th birthday, Interstates Face Expensive Midlife Crisis |work= Insight on the News |date= 29 липня 1996 |pages= 40–42 |issn= 1051-4880}}{{ref-en}}</ref>. Це призвело до поширення платних доріг ({{lang-en|turnpike}}) як нового методу будівництва шосе з обмеженим доступом в передмістях. Деякі інтерстейти обслуговуються приватними компаніями (наприклад компанія VMS обслуговує I*35 у Техасі)<ref name="vmsom">{{cite web|author=Staff|url=http://www.vmsom.com/projectsoverviewbytype.shtm#Interstates|title=Projects by Type: Interstates|accessdate=2008-01-10|publisher=VMS, Inc.|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20080828172012/http://www.vmsom.com/projectsoverviewbytype.shtm#Interstates#Interstates|archivedate=2008-08-28}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070922220101/http://www.vmsom.com/projectsoverviewbytype.shtm#Interstates |date=2007-09-22 }}{{ref-en}}</ref> для сплачування зростаючих виплат на обслуговування. Це дозволяє міністерствам транспорту штатів зосереджувати зусилля на обслуговуванні швидкозростаючих районів штатів.

Частина доріг системи може у майбутньому стати платною для оплати вартості обслуговування та витрат у вигляді смуг руху HOV/HOT<ref>{{lang-en|High-occupancy vehicle}} та {{lang-en|High occupancy/toll}}, перше&nbsp;— це смуги для руху автомобілів з двома та більше людьми, друге&nbsp;— це платний проїзд для транспорту тільки з водієм по цих смугах</ref> , як зроблено у містах [[Сан-Дієго]], [[Солт-Лейк-Сіті]], [[Міннеаполіс]], [[Х'юстон]], [[Денвер]], [[Даллас]], [[Атланта (Джорджія)|Атланта]] та в [[Ферфакс (округ, Вірджинія)|окрузі Ферфакс, Вірджинія]]. Хоча частина плати є наслідком закону SAFETEA-LU ({{lang-en|Safe, Accountable, Flexible, Efficient Transportation Equity Act: A Legacy for Users}}&nbsp;— ''Закон про безпечну, відповідальну, гнучку, ефективну транспортну рівність: Наслідування для користувачів''), який наголосив на платних дорогах як засобі для зменшення щільності руху,<ref name="cobbrides">{{cite web|url=http://www.cobbrides.com/pdfs/1st%20toll%20project%20proposed%20for%20I.pdf|title=1st Toll Project Proposed for I-20 East: Plan Would Add Lanes Outside I-285|first=Ariel|last=Hart|work=The Atlanta Journal-Constitution|date=2007-07-19|accessdate=2007-09-27|format=PDF|issn=1539-7459|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20071025045622/http://www.cobbrides.com/pdfs/1st%20toll%20project%20proposed%20for%20I.pdf|archivedate=2007-10-25}}{{ref-en}}</ref><ref name="atlanta_hov_future">{{cite web |url= http://www.dot.state.ga.us/preconstruction/consultantdesign/design/Future%20of%20HOV%20in%20Atlanta.pdf |title= Future of HOV in Atlanta |first= Darryl D. |last= VanMeter |accessdate= 27 вересня 2007 |format= PDF |archiveurl= https://web.archive.org/web/20071025045621/http://www.dot.state.ga.us/preconstruction/consultantdesign/design/Future+of+HOV+in+Atlanta.pdf |publisher= American Society of Highway Engineers |date= 28 жовтня 2005 |archivedate= 25 жовтня 2007 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071025045621/http://www.dot.state.ga.us/preconstruction/consultantdesign/design/Future%20of%20HOV%20in%20Atlanta.pdf |date= 25 жовтня 2007 }}{{ref-en}}</ref> наявні федеральні закони не дозволяють штатам переводити безплатну частину дороги в платну для всіх видів транспорту.

=== Оплата за користування Interstate Highway ===

[[Файл:Toll376.jpg|thumb|right|Новий знак (чорний на жовтому) «Toll» (мито) на {{нп|Interstate 376|I-376||Interstate 376}}]]
Приблизно 4700 км (2900 миль) платних доріг включено до Interstate Highway System.<ref>{{cite web|first=Martin H.|last=Weiss|date=2011-04-07|url=http://www.fhwa.dot.gov/highwayhistory/howmany.cfm|title=How Many Interstate Programs Were There?|work=Highway History|publisher=Federal Highway Administration|accessdate=2012-03-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobUd5BI?url=http://www.fhwa.dot.gov/highwayhistory/howmany.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> В той час як федеральне законодавство не дозволяє збір мита на інтерстейтах більшість з платних доріг були добудовані або у процесі будівництва коли систему було засновано. Оскільки ці інтерстейти забезпечують логічні зв'язки між частинами системи вони були запроєктовані як інтерстейти. [[Конгрес США]] ухвалив рішення, що занадто дорого будувати безплатні інтерстейти паралельно до цих платних доріг чи виплатити кошти всім власникам облігацій, які профінансували будівництво, щоб зробити ці ділянки безплатними. Тому ці дороги були включені до системи відповідно до законів, які діяли на момент до започаткування системи, тобто платними.<ref>{{cite web|last=Weingroff|first=Richard F.|date=2011-08-02|url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/tollroad.cfm|title=Why Does The Interstate System Include Toll Facilities?|work=Ask the Rambler|publisher=Federal Highway Administration|accessdate=2012-03-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobVGaZP?url=http://www.fhwa.dot.gov/infrastructure/tollroad.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>

Платним дорогам, запроєктованим як інтерстейти (наприклад, Массачусетська платна автодорога, {{lang-en|Massachusetts Turnpike}}), зазвичай дозволяється продовжувати брати плату, але вони не мають права на отримання федеральних коштів на обслуговування та модернізацію. Також ці платні дороги, оскільки були включені відповідно до законів, які діяли на момент до започаткування системи ({{lang-en|Grandfather clause}}), не зовсім відповідають стандартам системи. Помітним прикладом є західний підхід до мосту Бенджаміна Франкліна у [[Філадельфія|Філадельфії]], де {{нп|Interstate 676|I-676||Interstate 676}} має ділянкою звичайну вулицю на поверхні через історичний район.

Погляди стосовно платних об'єктів та шосе системи змінились. Федеральне управління автомобільних доріг США дозволила деяким штатам збирати гроші на наявних інтерстейтах, коли нещодавнє розширення {{нп|Interstate 376|I-376||Interstate 376}} включило ділянку 60-ї Пенсильванської дороги, що була платною за рішенням Комісії Пенсильванської платної автодороги ({{lang-en|Pennsylvania Turnpike Commission}}) до рішення щодо призначення інтерстейту. Також нові платні ділянки (як ділянка I?376, побудована на початку 1990-х) мають відповідати стандартам інтерстейтів. Новий додаток 2009 року до Посібнику з одноманітності пристроїв контролю руху ({{lang-en|Manual on Uniform Traffic Control Devices}}) вимагає розташовувати знак з написом чорному по жовтому «Toll» над першим знаком інтерстейту на дорозі, проїзд по якій сплачується.<ref>{{cite book |chapter-url= http://mutcd.fhwa.dot.gov/shsm_interim/index.htm |chapter= Interim Releases for New and Revised Signs |publisher= Federal Highway Administration |date= 16 листопада 2011 |title= Standard Highway Signs and Markings |accessdate=10 березня 2012 |author= Staff }}{{ref-en}}</ref>

Закон SAFETEA-LU, що було прийнято 2005 року, заохотило штати будувати нові інтерстейти за допомогою методів «інноваційного фінансування». Закон полегшує штатам отримання інноваційного фінансування спрощенням заборони на будівництво інтерстейтів як платних доріг чи через державні агенції чи за допомогою [[Публічно-приватне партнерство|публічно-приватного партнерства]]. Однак SAFETEA-LU залишив заборону на встановлення плати на наявних безплатних інтерстейтах, тому штати, які бажають перевести дорогу з безплатної на платну спершу мають отримати згоду Конгресу США.

=== Платні та безплатні інтерстейти ===
Інтерстейти фінансуються з федеральних фондів та відомі як «обтяжні» ({{lang-en|chargeable}}) інтерстейти. Вони розглядаються як частина мережі шосе в 68 000&nbsp;км. Федеральні закони також дозволяють «необтяжні» ({{lang-en|non-chargeable}}) інтерстейти, шосе що фінансуються подібно до магістралей США та штатів та позначені, як інтерстейти, якщо вони відповідають стандартам Interstate Highway та є логічною частиною або приєднанням до системи.<ref>[http://www.law.cornell.edu/uscode/text/23/103 Interstate System]{{ref-en}}</ref><ref>Surface Transportation Assistance Act of 1978, Public Law 99-599{{ref-en}}</ref> Ці частини підпадають під дві категорії: дороги, що вже відповідають стандартам інтерстейтів та ті, що ще не вдосконалені до рівня стандартів. Тільки дороги, що відповідають стандартам можуть бути позначені, як інтерстейти після затвердження їх номера<ref name="FHWA2"/>.

== Позначення ==
{{multiple image
|align= right
|direction= horizontal
|width= 100
|image1= I-80.svg
|alt1= щит-знак Interstate 80
|image2= Business Loop 80.svg
|alt2= Щит-знак бізнес-кільця Interstate 80
|image3= MUTCD M1-10a.svg
|alt3= Знак системи міжштатних магістралей Ейзенгауера
|header= Стандартні щити інтерстейтів
|footer= Знаки [[Interstate 80]] (ліворуч), бізнес-кільця Interstate 80 (по середині) та знак системи міжштатних магістралей Ейзенгауера (праворуч)
}}

=== Щит інтерстейтів ===
Interstate Highway позначаються номером, що пишеться на щиті з червоним, білим та синім кольором та який є [[Торгова марка|торговою маркою]]<ref>{{cite web|url=http://www.uspto.gov/trademarks/index.jsp|author=American Association of State Highway Officials|date=1967-09-19|title=Trademark Registration 0835635|work=Trademark Electronic Search System|publisher=U.S. Patent and Trademark Office|accessdate=2012-02-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobVyV86?url=http://www.uspto.gov/trademarks/index.jsp|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}<!--При кожному вході необхідно провести самостійний пошук.-->{{ref-en}}</ref>. У початковому дизайні над номером зазналась назва штату однак у більшості штатів це поле залишається пустим. розміри знаку становлять 91&nbsp;см у висоту (36 дюймів) та шириною 91&nbsp;см для двохначних номерів або 110&nbsp;см для тризначних номерів (36 та 45 дюймів відповідно).<ref name=SHS>{{Cite book |author= Staff |chapter-url=http://mutcd.fhwa.dot.gov/SHSe/Guide.pdf |format= PDF |chapter= Guide Signs |title= Standard Highway Signs |edition= 2004 English |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |oclc= 69678912 |origyear=2004 |date= 10 травня 2005 |pages= 3-1–3-3 |accessdate=22 лютого 2012}}{{ref-en}}</ref>

Бізнес-кільця (кільцеві ділянки) та відгалуження позначаються спеціальними щитами, на яких червоний та синій кольори замінено зеленим, замість слова «INTERSTATE» написано слово «BUSINESS» та над номером зазвичай є напис «SPUR» (відгалуження) чи «LOOP» (кільце).<ref name=SHS/> Зелений щит застосовується для позначення головних маршрутів через центральний діловий район, що перетинає пов'язане шосе системи Interstate на одному кінці (spur) або на обох кінцях (loop) так званого ''Business route''. Такі дороги як правило перетинають головні артерії ділової частини міста чи головні бізнес-райони.<ref name=MUTCD2D>{{cite book |author= Staff |month= December |year= 2009 |chapter= Chaper 2D. Guide Signs: Conventional Roads |title=[[Manual on Uniform Traffic Control Devices]] |chapter-url= http://mutcd.fhwa.dot.gov/pdfs/2009/part2d.pdf |format= PDF |page= 142 |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |oclc= 496147812 |edition= 2009 }}{{ref-en}}</ref> Місто може мати більше однієї дороги типу ''business route'', що є похідною від Interstate, в залежності від кількості шосе, що проходять через місто та кількості важливих ділових районів.<ref name=MDOT11>{{cite |publisher= Michigan Department of Transportation |title= State Transportation Map |year= 2011 |scale= 1&nbsp;in:3.5&nbsp;mi&nbsp;/ 1&nbsp;cm:2&nbsp;km |inset= Lansing }}{{ref-en}}</ref>

З часом дизайн щиту змінювався. У 1957 році був представлений дизайн щиту, розроблений Річардом Олівером ({{lang-en|Richard Oliver}}), співробітником Texas Highway Department, який переміг у конкурсі з 100 учасників<ref>{{cite journal |author= Staff |url= http://tti.tamu.edu/publications/researcher/v41n4/41_4.pdf |format= PDF |title= Ties to Texas |journal= Texas Transportation Researcher |volume= 41 |issue= 4 |pages= 20–1 |month= Q4 |year= 2005 |publisher= Texas Transportation Institute |archiveurl= https://web.archive.org/web/20100820082038/http://tti.tamu.edu/publications/researcher/v41n4/41_4.pdf |archivedate= 20 серпня 2010 |accessdate= 19 жовтня 2012 |deadurl= yes }} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100820082038/http://tti.tamu.edu/publications/researcher/v41n4/41_4.pdf |date= 20 серпня 2010 }}{{ref-en}}</ref><ref>{{cite web|author=Staff|year=2006|url=http://www.interstate50th.org/gallery.shtml|title=Image Gallery|work=The Interstate is 50|publisher=American Association of State Highway and Transportation Officials|accessdate=2012-02-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobX4yTT?url=http://www.interstate50th.org/gallery.shtml|archivedate=2013-07-02|deadurl=yes}}{{ref-en}}</ref>, в той час щит мав темно-синій колір та був всього 43 см (17 дюймів) шириною.<ref>{{cite book |author= Staff |year= 1958 |title= Manual for Signing and Pavement Marking of the National System of Interstate and Defense Highways |location= Washington, DC |publisher= American Association of State Highway Officials |oclc= 3332302}}{{ref-en}}</ref> Згідно з редакціями Інструкції по одноманітності пристрої контролю руху ({{lang-en|Manual on Uniform Traffic Control Devices (MUTCD)}}) стандарти було переглянуто у 1961,<ref name=MUTDC61>{{cite book |author1= National Joint Committee on Uniform Traffic Control Devices |author2= American Association of State Highway Officials  |year= 1961 |chapter=Part&nbsp;1: Signs |chapter-url= http://www.trafficsign.us/oldmutcd/1961/1-signs.pdf |format= PDF |title= Manual on Uniform Traffic Control Devices for Streets and Highways |edition= 1961 |location= Washington, DC |publisher= Bureau of Public Roads |pages= 79–80 |oclc= 35841771 |accessdate=22 лютого 2012 }}{{ref-en}}</ref> 1971,<ref name=MUTDC71>{{cite book |author1= National Joint Committee on Uniform Traffic Control Devices |author2= American Association of State Highway Officials |year= 1971 |chapter= Chapter&nbsp; 2D. Guide Signs: Conventional Roads |chapter-url= http://www.trafficsign.us/oldmutcd/1971/2d-guidesignsconv.pdf |format= PDF|title= Manual on Uniform Traffic Control Devices for Streets and Highways |edition= 1971 |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |page= 88 |oclc= 221570 |accessdate=22 лютого 2012}}{{ref-en}}</ref> та 1978 роках<ref name=MUTDC78>{{cite book |author= National Advisory Committee on Uniform Traffic Control Devices |year= 1978  |chapter= Chapter&nbsp; 2D. Guide Signs: Conventional Roads |chapter-url= http://www.trafficsign.us/oldmutcd/1978/2d-guidesigns.pdf |title= Manual on Uniform Traffic Control Devices for Streets and Highways |edition= 1978 |location= Washington, DC |publisher= Federal Highway Administration |page=2D-5 |oclc= 23043094 |accessdate=22 лютого 2012}}{{ref-en}}</ref>.

=== Нумерація з'їздів ===
[[Файл:Eisenhower Interstate System sign.jpg|thumb|right|Меморіальний знак, представлений у 1993 році. Оскільки систему запропонували під час президентства Двайта Ейзенгауера п'ять зірок обрано як згадку про те, що він був [[Генерал армії (США)|генералом армії США]] під час Другої світової війни.]]

Більшість інтерстейтів мають нумерацію з'їздів. Всі [[Дорожній знак|дорожні знаки]] та позначення ділянок з одностороннім рухом інтерстейтів мають бути розроблені відповідно до Інструкції по одноманітності пристрої контролю руху ({{lang-en|MUTCD}}). Однак існують багато місцевих та регіональних варіацій.

Протягом багатьох років Каліфорнія була єдиним штатом, що не мав нумерації з'їздів. Це було дозволено як виняток у 1950-х у зв'язку з великою кількістю вже побудованих та обладнаних знаками шосе через високу вартість робіт зі встановлення додаткових знаків. Каліфорнія розпочала встановлення номерів з'їздів на шосе у 2002 році на інтерстейтах, автомагістралях США та на дорогах штату. Міністерство транспорту Каліфорнії ({{lang-en|Caltrans}}) зазвичай встановлює знаки з'їздів тільки якщо нова дорога або розв'язка будується, реконструюється, модифікується чи відновлюється для контролю коштів та зазвичай додатково чіпляється до верхнього правого кутка існуючого знаку. Нові знаки вздовж автострад також дотримуються цього правила. На сьогодні більшість інтерстейтів Каліфорнії мають знаки з'їздів, особливо у сільській місцевості.

Позначення з'їздів відповідає позначенням дорожник показників відстані у милях у більшості штатів. Проте на [[Міжштатна автомагістраль 19|I-19]] в [[Аризона|Аризоні]] довжини вимірюються в кілометрах через те, що під час будівництва дороги рух за перехід Сполучених Штатів до [[Метрична система|метричної системи]] мав достатню підтримку і це було помилково сприйнято як поступовий перехід всіх доріг на вимірювання в метрах. Також причиною могла бути близькість до [[Мексика|Мексики]], що використовує метричну систему так як I-19 непрямо приєднує I-10 до Мексиканських федеральних шосе через вулиці м. Ногалес, Аризона.

Відстань рахується з заходу на схід на більшості інтерстейтів із парними номерами, для непарних номерів відстань рахується з півдня на північ. Деякі платні дороги, включаючи [[Нью-Йорк]]ську державну швидкісну дорогу ({{lang-en|New York State Thruway}}) та платну дорогу [[Лаура Джейн Аддамс|Джейн Адамс]] Меморіал ({{lang-en|Jane Addams Memorial Tollway}}), мають послідовну нумерацію з'їздів. З'їзди на Нью-Йоркській державній швидкісній дорозі рахуються від м. [[Йонкерс]] зі збільшенням на північ та потім на схід від [[Олбані (Нью-Йорк)|Олбані]]. На Джейн Адамс Меморіал відстань рахується від [[Аеропорт О'Хара|аеропорту О'Хара]] зі збільшенням номерів у західному напрямку, що є початковою точкою платної дороги.

Станом на листопад 2010 року Управління платних доріг Іллінойсу ({{lang-en|Illinois State Tollway Authority}}) змінило дорожні покажчики відстані відповідно до прийнятих у штаті на I-90 (''Jane Addams Memorial/Northwest Tollway'') та ділянці I-94 на платному Шосе трьох штатів ({{lang-en|Tri-State Tollway}}), що раніше збігалося з ділянкою I-294 з початком на півдні від I-80/I-94/394 дороги штату Іллінойс. На платній дорозі наразі відбувається процес установки номерів з'їздів над з'здах.

Багато північно-східних штатів нумерують з'їзди по порядку, незалежно від того, скільки миль між з'їздами. На сьогодні так в штатах [[Коннектикут]], [[Делавер]], [[Массачусетс]], [[Нью-Гемпшир]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], [[Род-Айленд]] та [[Вермонт]], відповідно інтерстейти, що повністю знаходяться у цих штатах&nbsp;— 87, 88, 89, 91 та 93&nbsp;— мають послідовну нумерацію з'їздів. Штати [[Мен (штат)|Мен]], [[Пенсільванія]], [[Вірджинія]], [[Джорджія]] та [[Флорида]] також користувались такою системою, але вже перейшли на нумерацію в залежності від відстані. Джорджія змінила нумерацію у 2000, штат Мен&nbsp;— у 2004. На Пенсильванській платній дорозі ({{lang-en|Pennsylvania Turnpike}}) застосовується обидві системи. Дорожні показники відстані використовуються для позначень, а послідовні номери&nbsp;— для внутрішньої нумерації перехресть з естакадами. Платна дорога Нью-Джерсі ({{lang-en|New Jersey Turnpike}}) та її ділянки, що є частинами I-95 та I-78, мають порядкові номери хоча всі інші інтерстейти використовують позначення за відстанню.

{{нп|Interstate 87|I-87||Interstate 87}} у штаті Нью-Йорк позначено трьома частинами. На першій частині, що утворює швидкісну автостраду ім. майора Дігана ({{lang-en|Major Deegan Expressway}}) з'їзди пронумеровано по порядку від 1 до 14. Друга секція є частиною Нью-Йоркської державної швидкісної дороги, що починається у Йонкерсі (з'їзд 1) та продовжується на північ до Олбані (з'їзд 24), після чого повертає на захід та стає I-90 від з'їзду 25 до з'їзду 61. Від Олбані на північ до кордону з [[Канада|Канадою]] з'їзди пронумеровано від 1 до 44 вздовж Нью-Йоркського Північного Шляху ({{lang-en|New York State Northway}}). Через те, що є більше одного з'їзду з однаковими номерами іноді стається плутанина. Наприклад з'їзд 4 на ділянці I-87, що є Нью-Йоркською державною швидкісною дорогою, веде до Кросс Каунті парквей в Йонкерсі ({{lang-en|Cross County Parkway}}), але з'їзд 4 на Північному Шляху веде до аеропорту Олбані. Відстань між цими з'їздами 240 км (150 миль).

=== Розташування знаків ===
[[Файл:Acosta Bridge southbound end.jpg|right|thumb|Портал на мості Акоста ({{lang-en|Acosta Bridge}}) у [[Джексонвілл]]і]]
Є чотири основних методи розташування знаків на інтерстейтах:
* знак розташовується на стовпчику, зазвичай праворуч від шосе, та використовується для позначення з'їздів, зон відпочинку, пунктів послуг (АЗС, житло), рекреаційних зон та назв автострад.
* знак монтується на естакадах.
* найчастіший спосіб із застосуванням порталів (зустрічається два підходи):
** знаки монтуються на напівпорталах, що розташовані на одній стороні дороги, як і у способі встановлення знаків на стовпчику
** повноцінні портали, що перетинають усю ширину шосе та часто містять два чи більше знаків.

== Статистика ==

=== Обсяг ===
* '''Найбільш завантажена''': 374 тисяч автомобілів на день: {{нп|Міжштатна автомагістраль 405|I-405||Interstate 405}} у [[Лос-Анджелес]]і, [[Каліфорнія]] (об'їзна частина [[Interstate 5|I-5]], оцінка станом на 2008<ref>{{cite |author= Office of Highway Policy Information |publisher= Federal Highway Administration |url= http://www.fhwa.dot.gov/policyinformation/tables/02.cfm|title= Most Travelled Urban Highways Average Annual Daily Traffic (AADT) > 250,000 |date=27 липня 2010 |series=2008 Highway Performance Monitoring System (HPMS) |accessdate=9 травня 2012}}{{ref-en}}</ref>).

=== Висота над рівнем моря ===
* '''Найвища''': 3401 м: [[Interstate 70|I-70]] в [[Тунель Ейзенгауера|Тунелі Ейзенгауера]] у [[Континентальний американський вододіл|Континентальному американському вододілі]] на території [[Колорадо|Колорадських]] [[Скелясті гори|Скелястих гір]]<ref name="Interstate Highway System Fact Sheet">{{cite web |url= http://www.interstate50th.org/docs/InterstateHighwayFactSheet.pdf |format= PDF |archiveurl= https://web.archive.org/web/20081010060935/http://www.interstate50th.org/docs/InterstateHighwayFactSheet.pdf |archivedate= 10 жовтня 2008 |title= Interstate Highway Fact Sheet |publisher= American Association of State Highway and Transportation Officials |accessdate= 22 лютого 2012 |author= Staff |deadurl= yes }}{{ref-en}}</ref>.
* '''Найнижча''' на поверхні: −15,8 м: [[Interstate 8|I-8]] в [[Нью-Рівер]] , що поблизу Сілі, штат Каліфорнія<ref name="Interstate Highway System Fact Sheet"/> .
* '''Найнижча''' під водою: −15,8 м: Тунель Форт МакГенрі [[Interstate 95|I-95]], що проходить [[Балтимор|балтиморською гаванню]]<ref>{{cite web |first1= Jerry |last1= Hall |first2= Loretta |last2= Hall |lastauthoramp= yes |date= 1 липня 2009 |url= http://westernite.org/2009/the-adobe-tower-interesting-items-about-the-interstate-system/ |title= The Adobe Tower: Interesting Items about the Interstate System |work= Westernite |publisher= Western District of the Institute of Transportation Engineers |accessdate= 23 липня 2013 |archiveurl= https://web.archive.org/web/20130928111912/http://westernite.org/2009/the-adobe-tower-interesting-items-about-the-interstate-system/ |archivedate= 28 вересня 2013 |deadurl= yes }}</ref> .

=== Довжина ===
* '''Найдовша''': 4861,09 км: [[Interstate 90|I-90]] від [[Сієтл]]а , штат Вашингтон, до Бостона, Массачусетс<ref name="fhwa-facts-1">{{cite web|first1=Jon|last1=Obenberger|first2=Tony|last2=DeSimone|url=http://www.fhwa.dot.gov/programadmin/interstate.cfm#interstate_trivia|title=Interstate System Facts|work=Route Log and Finder List|publisher=Federal Highway Administration|date=2011-04-07|accessdate=2012-02-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobYB9cn?url=http://www.fhwa.dot.gov/programadmin/interstate.cfm#interstate_trivia#interstate_trivia|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref><ref name="fhwa-facts-2">{{cite web|url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/#s11|title=Miscellaneous Interstate System Facts|publisher=Federal Highway Administration|date=2011-04-06|accessdate=2012-02-22|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HoWpjAU4?url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/#s11#s11|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref> .
* '''Найдовша''' (напрямок північ-південь): 3090 км: [[Interstate 95|I-95]] від кордону Канади з США біля Гоултона, штат Мен до Маямі, штат Флорида не враховуючи проміжок у [[Нью-Джерсі]] , що буде добудовано у 2017 році<ref name="fhwa-facts-1"/> .
* '''Найдовша''' ділянка між межами штатів: 1415 км: [[Interstate 10|I-10 у Техасі]] від межі штату [[Нью-Мексико]] біля [[Ель-Пасо, США|Ель-Пасо]] до межі штату [[Луїзіана]] біля [[Орінджа]], [[Техас]]<ref>http://www.dot.state.tx.us/tpp/hwy/IH/IH0010.htm{{ref-en}}</ref> .
* '''Найдовші паралельні''': 448 км: [[Міжштатна автомагістраль 80|I-80]] та [[Interstate 90|I-90]]; [[Гері]], Індіана до Елірія, Огайо<ref name=route-finder>{{cite web|first=Tony|last=DeSimone|url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/table1.cfm|title=Table&nbsp;1: Main Routes of the Dwight D. Eisenhower National System Of Interstate and Defense Highways as of October&nbsp;31, 2002|work=Route Log and Finder List|publisher=Federal Highway Administration|date=2002-10-31|accessdate=2009-09-13|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HobYnTut?url=http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/table1.cfm|archivedate=2013-07-02|deadurl=no}}{{ref-en}}</ref>.
* '''Найкоротша''' ділянка між межами штатів: 138 м: [[Interstate 95|I-95]] ([[Interstate 495 (Capital Beltway)|Capital Beltway]]) на мості Вудро Вілсона ({{lang-en|Woodrow Wilson Bridge}}) через р. [[Потомак]] де вона коротко перетинає найпівденнішу частину [[Колумбія (федеральний округ)|округу Колумбія]] між [[Меріленд]]ом та [[Вірджинія|Вірджинією]]<ref name="fhwa-facts-2" />.
* '''Найкоротший''' (з двозначним номером): 28.36 км: [[Interstate 97|I-97]] від [[Аннаполіс (Меріленд)|Аннаполісу]] до Бруклін Парк у штаті [[Меріленд]]<ref name="fhwa-facts-2"/> .

=== Штати ===
* '''Найбільша кількість штатів, що перетинається одним шосе''': 15&nbsp;штатів та округ Колумбія: [[Interstate 95|I-95]] через штати [[Флорида]], [[Джорджія]], [[Південна Кароліна]], [[Північна Кароліна]], [[Вірджинія]], [[Колумбія (федеральний округ)|Округ Колумбія]], [[Меріленд]], [[Делавер]], [[Пенсільванія]], [[Нью-Джерсі]], [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], [[Коннектикут]], [[Род-Айленд]], [[Массачусетс]], [[Нью-Гемпшир]] та [[Мен (штат)|Мен]].<ref name="fhwa-facts-1"/>
* '''Найбільша кількість Інтерстейтів у штаті''': 29 шосе: штат [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]], загальна довжина 2695,22&nbsp;км.<ref name="fhwa-facts-1"/>
* '''Найбільша довжина Інтерстейтів у штаті''': 5203,73 км: штат [[Техас]], 17 різних маршрутів.<ref name="fhwa-facts-1"/>

== Див. також ==
* [[Автомагістралі США]]
* [[Мережа європейських автошляхів]]
* [[Швидкісні автодороги Китаю]]
* [[Міжнародна мережа доріг арабського Машріку]]
* [[Міжнародна азійська мережа]]
* [[Дорожній тест AASHO]]
* [[Автомагістралі 400-ї серії]]
* [[Платна автомобільна дорога]]
* [[Система автоматичної оплати проїзду автодорогою]]
* [[Автомагістраль]]
* [[Смуга HOV]]
* [[Листок конюшини (транспортна розв'язка)]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
{{Commons category}}
* [http://www.fhwa.dot.gov/programadmin/interstate.cfm Dwight D. Eisenhower National System of Interstate and Defense Highways], Federal Highway Administration (FHWA) {{ref-en}}
* [http://www.fhwa.dot.gov/reports/routefinder/index.cfm Route Log and Finder List], FHWA {{ref-en}}
* [http://www.fhwa.dot.gov/research/tfhrc/ Turner-Fairbank Highway Research Center], FHWA {{ref-en}}
* [http://eisenhower.archives.gov/research/online_documents/interstate_highway_system.html Interstate Highway System], Dwight D. Eisenhower Presidential Library and Museum {{ref-en}}
* [http://www.pbs.org/now/shows/535/index.html «Keep on Trucking?: Would you pay more in taxes to fix roads and rail?»], ''NOW'' on PBS
* [https://web.archive.org/web/20080618205748/http://www.interstate50th.org/ Interstate at 50], AAHSTO {{ref-en}}

{{Добра стаття}}
{{Interstates}}

[[Категорія:Дороги з контрольованим доступом]]
[[Категорія:Міжштатні автомагістралі США| ]]
[[Категорія:Економічна історія США]]
[[Категорія:Мегапроєкти]]
[[Категорія:Транспортні системи]]
[[Категорія:Засновані в США 1956]]