Перегляд вихідного коду сторінки Sd.Kfz. 11

{{Автомобіль
| назва              = Sonderkraftfahrzeug 11
| модель             = 
| фото               = Bundesarchiv Bild 101I-290-1116-07, Russland, Halbkettenfahrzeug mit Geschütz.jpg
| виробник           = {{GERnazi}} [[Hanomag]]
| інше ім'я          =
| роки виробництва   = [[1936]]&nbsp;— лютий [[1945]]
| попередник         =
| наступник          =
| заводи             = {{GERnazi}} [[Hanomag]], [[Hansa-Lloyd]], Adler, [[Borgward]], [[Horch]] і [[Skoda]]
| платформа          =
| клас               = Напівгусеничне шасі для спеціальних автомобілів
| сегмент            =
| тип кузова         =
| модифікації кузова =
| компоновка         = Капотне розташування двигуна, передній міст колісний, позаду під кузовом гусінний возик
| колісна формула   = [[Напівгусеничний рушій|Напівгусеничне шасі]]
| привід             = [[Напівгусеничний рушій]]
| двигун             = Тип двигуна: шестициліндровий рядний двигун [[карбюратор]]ний рідинного охолодження <br/>'''«Майбах» HL 42 TUKRM''' з верхнім розташуванням клапанів (по одному клапану на кожен циліндр)<br/>
Потужність двигуна, к. с.&nbsp;— 100
| кпп                =
| колісна база       = Напівгусеничне шасі, гусінні котки в шаховому порядку.
| довжина            = 5550
| ширина             = 2000
| висота             = 2150
| колія передня      =
| колія задня        = <br/>
Ширина гусеничної колії&nbsp;— 1600 мм
| кліренс            =
| маса               =
| повна маса        =
| вантажопідйомність =
| витрата палива     =
| об'єм бака         =
| макс. швидкість    = 53<br/>
Запас ходу по шосе, км&nbsp;— 275<br/>
Тип підвіски торсіонна
| разгін             =
| коефіцієнт аеродинамічного опору=
| схожі              =
| зв'язані           =
| дизайнер           =
| вікісховище          =
| модифікації        = Sd.Kfz. 11/1
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11/2
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11/3
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11/4
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11/5
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11 mit Wahrfager
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11 mit Scheinwerfer
: &nbsp;— Sd.Kfz. 11 Krankenwagen
: &nbsp;— Sd.Kfz. 30
{{Commons|:Category:Sonderkraftfahrzeug 11|Sonderkraftfahrzeug 11}}
}}

'''Sd.Kfz. 11''' ('''Sonderkraftfahrzeug''' ''(нім. Спеціальний автомобіль)'' '''11''')&nbsp;— німецький [[Напівгусеничний рушій|напівгусеничний]] артилерійський [[тягач]] періоду [[Друга світова війна|Другої світової війни]].

== Історія створення ==

Прототип напівгусеничого артилерійського тягача '''Sd.Kfz. 11''' був розроблений фірмою «Ганза-Ллойд-Голіаф» ще в [[1933]] році, але серійне виробництво цих машин (тип '''HLkl 5''') з [[1936]] року здійснювала фірма «[[Hanomag|Ганомаг]]» з Ганновера, що вже розпочала виробництво [[Sd.Kfz 6]].

У [[1937]] році німецькими конструкторами фірми [[Hanomag]] була розроблена більш легка, ніж [[Sd.Kfz 6]], машина. Подібно Sd.Kfz 6, нова машина мала напівгусеничний хід. Опорні котки розташовувалися в шаховому порядку.

Потреба в цих тягачах та їх шасі, які використовувалися для виробництва [[бронетранспортер]]ів типу [[Sd.Kfz. 251]], постійно зростала, і «Ганомаг» не міг повною мірою задовольнити запити армії.

Тому до серійного випуску Sd.Kfz. 11 підключилися також фірми «Адлер», «Шкода» та «Вандерер». Виробництво було розпочато в [[1938]] році, а закінчено у [[1945]] році. Модель випускалася на заводах [[Hanomag]], [[Hansa-Lloyd]], Adler, [[Borgward]], [[Horch]] і [[Skoda]].

== Історія виробництва ==

До [[1944]] року ними були побудовані '''9028''' тягачів і '''15252''' шасі для бронетранспортерів [[Sd.Kfz. 251]].

Створення танкових дивізій породило потребу в броньованому транспортному засобі, здатному перевозити піхоту слідом за танками, що швидко просуваються (танки без підтримки піхоти досить вразливі, особливо в містах і лісових масивах). Природно, виникла пропозиція встановити броньований корпус на шасі напівгусеничного тягача '''Sd.Kfz 11'''. Виробництво шасі для бронетранспортерів було доручено фірмі «Ганомаг», бронекорпуса&nbsp;— фірмі «Бюссінг-НАГ».

Перші серійні машини надійшли на озброєння 1-ї танкової дивізії в 1939 році.

=== Модифікації ===

Окрім бронетранспортерів сімейства Sd.Kfz. 251 на базі тягача Sd.Kfz. 11 випускали такі спеціалізовані машини:
* Sd.Kfz. 11/1&nbsp;— машина для постановки димової завіси;
* Sd.Kfz. 11/2&nbsp;— дегазаційна машина;
* Sd.Kfz. 11/3&nbsp;— машина з обладнанням для змивання і знезараження отруйних речовин;
* Sd.Kfz. 11/4&nbsp;— модернізований варіант Sd.Kfz. 11/1;
* Sd.Kfz. 11/5&nbsp;— машина з реактивною пусковою установкою [[Небельверфер|Nebelwerfer 42]];
* Sd.Kfz. 11 mit Wahrfager&nbsp;— інженерна бурова машина;
* Sd.Kfz. 11 mit Scheinwerfer&nbsp;— самохідна [[прожектор]]на установка;
* Sd.Kfz. 11 Krankenwagen&nbsp;— санітарна машина для німецької берегової охорони;
* Sd.Kfz. 30&nbsp;— [[зенітна самохідна установка]] з 20-мм гарматою [[20-мм зенітна гармата FlaK 30/38/Flakvierling|Flak 38]] на поворотному верстаті. Гармата була встановлена в задній частині машини на платформі з відкидними гратчастими бортами. Передня частина ЗСУ була броньована, причому форма лобової броні захищала радіатор і моторний відсік, конструкція її була запозичена у бронетранспортера Sd.Ktz. 251. Але на цьому всяка схожість з останнім закінчувалося, решта бронювання була розроблена заново для забезпечення захисту боєприпасів і всього екіпажу.

Контракт на виробництво 2400 бронекорпусів і їх встановлення на шасі типу Нк16Р отримала фірма «[[Auto-Union Type C|Ауто-Юніон]]». Збірку 20-мм ЗСУ вона здійснювала на своєму заводі «Хорх» в [[Цвіккау]]. Перші 5 напівгусеничних ЗСУ були зібрані в березні [[1941]]&nbsp;р., а всього до кінця лютого [[1945]] р з воріт заводу вийшли '''604''' бойові машини.

== Конструкція і компонування ==
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-155-2109A-07A, Russland, Halbkettenfahrzeug mit Nebelwerfer.jpg|350px|thumb|ліворуч|Буксирування [[небельверфер]]а десь в Росії]]
Базова модифікація артилерійського тягача Sd.Kfz. 11 була побудована за компонувальною схемою із переднім розташуванням двигуна та неапівгусінною ходовою частиною. Відкритий зверху неброньований кузов кріпиться на рамі шасі, виконаної з [[Балка (конструкція)|коробчастих балок]], зварених із сталевого кутникового профілю і посилених [[траверса]]ми.

У '''відділенні управління''' знаходилися робочі місця водія і командира машини. У розпорядженні водія були прилади контролю роботи двигуна (давачі температури, тиску масла, тахометр, покажчик кількості палива), спідометр і контрольні індикатори електрообладнання.

Управління машиною здійснювалося за допомогою керма і педалей зчеплення, гальма і газу. Праворуч від сидіння водія розташовується важіль перемикання швидкостей коробки передач і важіль ручного гальма.

У середній частині кузова за водійською кабіною в спеціальному відсіку зберігався боєкомплект артсистеми, що буксирувалася.

В задній частині кузова на двох рядах сидінь, розташованих уздовж бортів, містився артилерійський розрахунок у складі 6-7 осіб.

Для захисту від дощу і снігу над кузовом і кабіною розгортався брезентовий тент.

=== Двигун і трансмісія ===
[[Файл:SdKfz11-2.jpg|350px|thumb|праворуч|В музеї]]
У '''моторному відсіку''' [[тягач]]а був встановлений шестициліндровий рядний двигун [[карбюратор]]ний рідинного охолодження «Майбах» HL 42 TUKRM з верхнім розташуванням клапанів (по одному клапану на кожен циліндр). Робочий об'єм двигуна становив 4171 см³. При 2800 об/хв (максимум 3000 об/хв) він розвивав потужність 73,6 кВт (100 к. с.).

З двигуном взаємодіяла трансмісія, до складу якої входили сухе дводискове зчеплення із гідравлічним приводом «Фіхтель унд Сакс мека» PF220K, чотирьохшвидкісна планетарна коробка передач «Ганомаг» 021 32785 U50, що забезпечувала рух машини вперед на чотирьох швидкостях і задній хід, демультиплікатор, подвійний диференціал, гідравлічні і пневматичні гальма.

Для руху по пересіченій місцевості включалася спеціальна передача.

Перемикання швидкостей здійснювалося за допомогою двох важелів, розташованих праворуч від сидіння механіка-водія. Передні колеса обладннувалися пневматичними дисковими гальмами «Клетрак» (допоміжне гальмо), ведучі колеса гусениць&nbsp;— також пневматичними дисковими гальмами (головне гальмо). Гальмівну систему типу 440x80 виробляла фірма «Перро».

Силова установка дозволяла тягачу із бойовою масою 5,625 т рухатися по дорогах з твердим покриттям з максимальною швидкістю 53 км/год. З повним баком запас ходу становив 275&nbsp;км.

=== Електрообладнання ===
Електрообладнання тягача живилося від 12-вольтового генератора «Бош» RKCN 300/12-1300 потужністю 300 Вт і двох 12В- свинцевих [[Електроакумулятор|акумуляторів]] «Бош» ємністю по 75 А. год. Акумулятори розміщувалися в контейнері під сидінням командира машини. Ці джерела енергії забезпечували підсвічування приладів управління, роботу клаксона, фар, ходових і габаритних вогнів.

=== Ходова частина ===
До складу [[Напівгусеничний рушій|напівгусеничної ходової частини]] тягача входили керований передній міст з поперечною напівеліптичною листовою ресорою, обладнаний колесами з пневматичними низькопрофільними шинами «Континентал» або «Мішелін» розміром 190-18 і [[гусеничний рушій]] з індивідуальною торсіонною підвіскою, який, щодо одного борту, складався з ведучого колеса переднього розташування, напрямного колеса заднього розташування із гвинтовим натяжним механізмом і шести здвоєних обгумованих опорних котків, розміщених у шаховому порядку у три ряди. Опорними були котки лише з двох внутрішніх рядів. Зовнішній ряд котків сприймав навантаження лише при русі по бездоріжжю. Перший опорний коток в правому ряду на 140&nbsp;мм був зміщений назад у зв'язку з особливістю кріплення торсіонних валів.

Опорні котки з вісьмома круглими отворами штампувалися з листової сталі товщиною 8-12&nbsp;мм і забезпечувалися гумовими бандажами.

Ведучі колеса були литими.

У ходовій частині застосовувалися дрібноланкові, одногребіневі, однопальцеві гусениці з амортизуючими гумовими вкладишами. При ширині 280&nbsp;мм довжина правої гусениці становила 7840 мм (складалася з 56 траків), лівої&nbsp;— 7700 мм (складалася з 55 траків).

Ширина гусеничної колії&nbsp;— 1600&nbsp;мм.

Управління машиною при поворотах до 15° забезпечувалося поворотом передніх коліс, як у звичайного автомобіля. Однак при повороті з великим кутом '''уповільнювальний механізм''' відключав ходову частину з внутрішнього радіусу повороту і разом з тим перемикав від 56 до 100 відсотків потужності на гусеницю з зовнішньої сторони повороту.

== Застосування ==

Артилерійські тягачі Sd.Kfz. 11 використовувалися головним чином для буксирування легких 105-мм польових гаубиць leFH 18, 75-мм протитанкових гармат [[37-мм протитанкова гармата Pak 35/36 |Рак 40]], 37-мм гармати [[FlaK 36|Flak 36]] і [[FlaK 37]], а також реактивних пускових установок [[Nebelwerfer]] 42, однак до кінця війни їм довелося виконувати й інші завдання.

Станом на 1 березня 1945 року в лінійних частинах вермахту залишалося ще 1938 тягачів Sd. Kfz. 11.

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.kfzderwehrmacht.de/Homepage_english/Motor_Vehicles/Germany/Hanomag/le__Zgkw__3t/le__zgkw__3t.html www.kfzderwehrmacht.de/Homepage_english/Motor_Vehicles/Germany/Hanomag/le__Zgkw__3t/le__zgkw__3t.html] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/65TZT7yhu?url=http://www.kfzderwehrmacht.de/Homepage_english/Motor_Vehicles/Germany/Hanomag/le__Zgkw__3t/le__zgkw__3t.html |date=15 лютого 2012 }}
* [http://www.panzer-modell.de/referenz/in_detail/sdkfz11/sdkfz11.htm www.panzer-modell.de/referenz/in_detail/sdkfz11/sdkfz11.htm] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/65TZRSQpH?url=http://www.panzer-modell.de/referenz/in_detail/sdkfz11/sdkfz11.htm |date=15 лютого 2012 }}

{{Бронетехніка Третього Рейху періоду Другої світової війни}}
{{Портали|Військова техніка|Друга світова війна|Нацистська Німеччина|Війна}}
{{AFV-stub}}
[[Категорія:Бронетранспортери Німеччини]]
[[Категорія:Бронетранспортери Другої світової війни]]
[[Категорія:Зброя вермахту]]
[[Категорія:Військова техніка Другої світової війни]]
[[Категорія:Артилерійські тягачі]]
[[Категорія:Напівгусеничні всюдиходи]]