Ескадрон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
м стиль
 
(Не показана 21 проміжна версія 14 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Військові підрозділи}}
'''Ескадро́н'''  — [[військове формування]], тактичний та адміністративний [[підрозділ]] у [[кавалерія|кавалерії]]. В [[піхота|піхоті]] умовно відповідав [[батальйон]]у.
'''Ескадро́н''' ({{lang-fr|escadron}} від {{lang-it|squadrone}}, утвореного від ''squadra'' — «бригада») — [[військове формування]], тактичний та адміністративний [[підрозділ]] у [[кавалерія|кавалерії]]. У [[піхота|піхоті]] умовно відповідав [[батальйон]]у.


Вперше '''''ескадрони''''' з'явилися в епоху [[Карл V Мудрий|Карла V]]; спочатку вони будувалися в 17 шеренг, потім число шеренг було зменшене до 6 (у епоху [[Релігійні війни|релігійних воєн]] у [[Франція|Франції]]), до 5 (при [[Генріх IV (король Франції)|Генріху IV]]), до 3-х (при [[Густав II Адольф|Густаве-Адольфе]]) і, нарешті, до 2-х (при [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріху Великому]]).
Вперше ескадрони з'явилися в епоху [[Карл V Мудрий|Карла V]]; спочатку вони шикувалися в 17 шеренг, потім число шеренг було зменшене до 6 (у епоху [[Релігійні війни|релігійних воєн]] у [[Франція|Франції]]), до 5 (за [[Генріх IV (король Франції)|Генріха IV]]), до 3-х (за [[Густав II Адольф|Густава-Адольфа]]) і, нарешті, до 2-х (за [[Фрідріх II (король Пруссії)|Фрідріха Великого]]).
[[Файл:1st Cavalry Division's Horse Cavalry Detachment charging.jpg|300px|thumb|ліворуч|Ескадрон]]
Спочатку ескадрони поділялися на різне число [[рота|рот]] і складалися з декількох сотень [[кінь|коней]]; практика показала, проте, що великий чисельний склад ескадронів ускладнює управління ними в [[Бій|бою]], зменшує швидкість руху при [[Атака|атаці]] і, збільшуючи довжину [[фронт]]у, ослаблює маневреність; тому на початок [[20 століття|XX століття]] ескадрони скрізь складалися з 120—150 коней.


До [[Перша Світова війна|Першої Світової війни]] чисельність ескадронів була прийнята в 128 коней; ескадрони поділялися на 2 півескадрони і 4 [[взвод]]и, по 16 рядів в кожному. Маршові ескадрони із запасних кавалерійських частин, що вирушають у [[Воєнний стан|воєнний час]] на укомплектування [[полк]]ів, мали по 160 коней, тобто по 20 рядів у взводі.
Спочатку ескадрони ділилися на різне число [[рота (армія)|рот]] і складалися з декількох сотень [[кінь|коней]]; практика вказала, проте, що великий чисельний склад ескадронів утрудняє управління ними в [[Бій|бою]], зменшує швидкість руху при [[Атака|атаці]] і, збільшуючи довжину [[фронт]]у, ослабляє повороткість; тому на початок [[20 століття|XX століття]] ескадрони скрізь складалися з 120—150 коней.


Ескадрони об'єднувалися в полки, від 4 до 6 в кожному. У [[Кірасири|кірасирських]] полках було по 4 ескадрони, у решті — по 6; крім того, існували окремі [[дивізіон]]и, у складі яких було по 2 ескадрони.
До [[Перша Світова війна|Першої Світової війни]] чисельність ескадронів була прийнята в 128 коней; ескадрони ділилися на 2 півескадрони і 4 [[взвод]]и, по 16 рядів в кожному. Маршові ескадрони із запасних кавалерійських частин, що відправляються у [[Воєнний стан|воєнний час]] на укомплектування [[полк]]ів, мали по 160 коней, тобто по 20 рядів у взводі.


У [[Козаки|козацьких]] і міліцейських військах ескадрону відповідала [[сотня]].
Ескадрони з'єднувалися в полки, від 4 до 6 в кожному. У [[Кірасири|кірасирських]] полках було по 4 ескадрони, у решти — по 6; крім того, існували окремі [[дивізіон]]и, у складі яких було по 2 ескадрони.


== Джерела ==
У [[Козаки|козачих]] і міліцейських військах ескадрону відповідала [[сотня]].
* {{книга
|автор = Радянська військова енциклопедія
|частина = «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА»
|заголовок =
|оригінал = (Советская военная энциклопедия)
|посилання =
|відповідальний = Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель
|видання =
|місце = М.
|видавництво = Воениздат
|рік = 1981
|том = 8
|сторінки = 608
|сторінок = 688
|серія =
|isbn = 00101-150
|тираж =
}} {{ref-ru}}


{{Mil-stub}}
{{Mil-stub}}
{{Шаблон:Військова організація}}
{{Військова організація}}


[[Категорія:Військова організація]]
[[Категорія:Ескадрони| ]]
[[Категорія:Кіннота]]
[[Категорія:Кіннота]]

[[bn:স্কোয়াড্রন]]
[[da:Eskadron]]
[[de:Eskadron]]
[[el:Μοίρα (αεροπορική)]]
[[en:Squadron]]
[[es:Escuadrón]]
[[fi:Eskadroona]]
[[fr:Escadron]]
[[he:טייסת]]
[[it:Squadriglia]]
[[ja:戦隊]]
[[lt:Eskadronas]]
[[ms:Skuadron]]
[[nl:Eskadron]]
[[no:Eskadron]]
[[pl:Eskadra]]
[[ru:Эскадрон]]
[[sl:Eskadron]]

Поточна версія на 09:46, 3 листопада 2023

Ескадро́н (фр. escadron від італ. squadrone, утвореного від squadra — «бригада») — військове формування, тактичний та адміністративний підрозділ у кавалерії. У піхоті умовно відповідав батальйону.

Вперше ескадрони з'явилися в епоху Карла V; спочатку вони шикувалися в 17 шеренг, потім число шеренг було зменшене до 6 (у епоху релігійних воєн у Франції), до 5 (за Генріха IV), до 3-х (за Густава-Адольфа) і, нарешті, до 2-х (за Фрідріха Великого).

Ескадрон

Спочатку ескадрони поділялися на різне число рот і складалися з декількох сотень коней; практика показала, проте, що великий чисельний склад ескадронів ускладнює управління ними в бою, зменшує швидкість руху при атаці і, збільшуючи довжину фронту, ослаблює маневреність; тому на початок XX століття ескадрони скрізь складалися з 120—150 коней.

До Першої Світової війни чисельність ескадронів була прийнята в 128 коней; ескадрони поділялися на 2 півескадрони і 4 взводи, по 16 рядів в кожному. Маршові ескадрони із запасних кавалерійських частин, що вирушають у воєнний час на укомплектування полків, мали по 160 коней, тобто по 20 рядів у взводі.

Ескадрони об'єднувалися в полки, від 4 до 6 в кожному. У кірасирських полках було по 4 ескадрони, у решті — по 6; крім того, існували окремі дивізіони, у складі яких було по 2 ескадрони.

У козацьких і міліцейських військах ескадрону відповідала сотня.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Радянська військова енциклопедія. «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8. — С. 608. — ISBN 00101-150. (рос.)