Травневий хрущ: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Maryashka (обговорення | внесок)
м Життєвий цикл: граматичне виправлення. уточнення інформації про зовнішній вигляд личинок
додано шаблон {{taxonbar}}
 
(Не показані 47 проміжних версій 23 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Taxobox
{{Taxobox
| name = Хрущ травневий
| name = Травневий хрущ
| fossil_range =
| fossil_range =
| image = Maybug.jpg
| image = Maybug.jpg
Рядок 23: Рядок 23:
'''''M. hippocastani'''''&nbsp;<small>[[Йоганн Християн Фабрицій|Fabricius]], 1801</small><br/>
'''''M. hippocastani'''''&nbsp;<small>[[Йоганн Християн Фабрицій|Fabricius]], 1801</small><br/>
'''''M. pectoralis'''''&nbsp;<small>[[Ернст Фрідріх Ґермар|Germar]], 1824</small>
'''''M. pectoralis'''''&nbsp;<small>[[Ернст Фрідріх Ґермар|Germar]], 1824</small>
| commons = Melolontha melolontha
| wikispecies = Melolontha melolontha
}}
}}
'''Хрущ травневий'''&nbsp;— великі європейські [[Твердокрилі|жуки]] родини [[Пластинчастовусі|пластинчастовусих]], завдовжки 23 — 32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. До групи належать три види [[хрущ]]ів, які зовнішньо відрізняються мало:
'''Хрущ травневий'''&nbsp;— група великих [[Твердокрилі|жуків]] роду [[хрущ]] родини [[Пластинчастовусі|пластинчастовусих]], завдовжки 23—32&nbsp;мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Мешкають у Європі. До групи належать три види хрущів, які зовнішньо відрізняються мало:
* хрущ західний травневий ''Melolontha melolontha''
* західний травневий хрущ ''Melolontha melolontha''
* хрущ східний травневий ''Melolontha hippocastani''
* східний травневий хрущ ''Melolontha hippocastani''
* хрущ великий травневий ''Melolontha pectoralis''
* великий травневий хрущ ''Melolontha pectoralis''


== Опис ==
== Опис ==
[[Файл:Melolontha melolontha-imago.JPG|міні|ліворуч|220px|Парування хрущів]]Низ тіла, [[голова]] й [[Нотум|пронотум]]&nbsp;— чорні. [[Надкрило|Надкрила]], ноги й [[антенни|вусики]], [[полапки]] та [[пігідій]] від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-брунатного кольору. Характерна сильна колірна [[Мінливість біологічна|мінливість]]&nbsp;— утворює велику кількість колірних [[Аберація|аберацій]]. Боки черевних сегментів з чималими трикутними плямами білого кольору (типова форма). Антенни 10-членикові, з пластинчастими відростками на останніх 6-7 члениках. Голова досить маленька, втягнута в темний [[Нотум|пронотум]] покритий короткими сірувато-жовтуватими волосинками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з п'ятьма вузькими ребрами, покриті густими прилеглими й короткими білими або сіруватими волосинками та рідкими, довшими та настовбурченими. Основа та боки в негустих довгих жовто-сірих настовбурчених волосках, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами, на надкрилах, покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними тонкими й короткими білувато-сірими волосинами, що трохи закривають основне тло. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосинами. [[Пігідій]] витягнутий у відросток довжиною 3-5 міліметрів. Передні [[Гомілка|гомілки]] ззовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве помітний, у вигляді закругленого виступу, тому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до верхнього.
[[Файл:Melolontha melolontha-imago.JPG|міні|ліворуч|220px|Парування хрущів]]Низ тіла, [[голова]] й [[Нотум|пронотум]]&nbsp;— чорні. [[Надкрила]], ноги й [[антени|вусики]], [[полапки]] та [[пігідій]] від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-брунатного кольору. Характерна сильна колірна [[Мінливість біологічна|мінливість]]&nbsp;— утворює велику кількість колірних [[Аберація|аберацій]]. Боки черевних сегментів з чималими трикутними плямами білого кольору (типова форма). Антени 10-членикові, з пластинчастими відростками на останніх 6—7 члениках. Голова досить маленька, втягнута в темний [[Нотум|пронотум]] покритий короткими сірувато-жовтуватими волосинками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з п'ятьма вузькими ребрами, покриті густими прилеглими й короткими білими або сіруватими волосинками та рідкими, довшими та настовбурченими. Основа та боки в негустих довгих жовто-сірих настовбурчених волосках, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами, на надкрилах, покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними тонкими й короткими білувато-сірими волосинами, що трохи закривають основне тло. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосинами. [[Пігідій]] витягнутий у відросток довжиною 3—5 міліметрів. Передні [[Гомілка|гомілки]] ззовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве помітний, у вигляді закругленого виступу, тому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до верхнього.


=== Статевий диморфізм ===
=== Статевий диморфізм ===
Антени у самця з великою булавою з 7 пластин, у самиці &nbsp;— з 6 дрібніших пластин. Пластини містять нюхові рецептори, які дозволяють самцю знаходити самицю. Пігідій самця має довгий і вузький відросток, у самиці коротший.
Антени у самця з великою булавою з 7 пластин, у самиці &nbsp;— з 6 дрібніших і коротших пластин. Пластини містять нюхові рецептори, які дозволяють самцю знаходити самицю. Пігідій самця має довгий і вузький відросток, у самиці коротший.


== Спосіб життя ==
== Спосіб життя ==
[[Файл:Хрущі.jpg|міні||220px|ліворуч|Хрущі об'їдають [[Ліщина звичайна|ліщину]]]]
[[Файл:Хрущі.jpg|міні||220px|ліворуч|Хрущі об'їдають [[Ліщина звичайна|ліщину]]]]
У південній частині ареалу поява жуків відбувається зазвичай в другій половині квітня до початку червня. У північних регіонах хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по [[Узлісся|узліссях]] листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників — [[дуб]], [[бук]], [[клен]], [[в'яз]], [[ліщина]], [[тополя]], [[верба]], [[волоський горіх]]. З плодових культур найбільшу перевагу віддають [[Слива домашня|сливі]] та [[Вишня|вишні]], з лісових — [[Дуб|дубу]]. Активні в уранішні і вечірні години, [[Ніч|вночі]] можуть прилітати на штучні джерела світла.
У південній частині ареалу поява жуків відбувається зазвичай в другій половині квітня до початку червня. У північних регіонах хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по [[Узлісся|узліссях]] листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників&nbsp;— [[дуб]], [[бук]], [[клен]], [[в'яз]], [[ліщина]], [[тополя]], [[верба]], [[липа]], [[волоський горіх]]. З плодових культур найбільшу перевагу віддають [[Слива домашня|сливі]] та [[Вишня|вишні]], з лісових&nbsp;— [[Дуб|дубу]]. Активні в уранішні і вечірні години, [[Ніч|вночі]] можуть прилітати на штучні джерела світла.


== Життєвий цикл ==
== Життєвий цикл ==
[[Файл:Meikeverlarven (Melolontha melolontha).jpg|міні|180px|[[Личинка|Личинки]] хруща]]
[[Файл:Meikeverlarven (Melolontha melolontha).jpg|міні|180px|[[Личинка|Личинки]] хруща (хробаки)]]
[[Файл:Melolontha melolontha 02.JPG|міні||180px|[[Лялечка]] хруща]]
[[Файл:Melolontha melolontha 02.JPG|міні||180px|[[Лялечка]] хруща]]
Жуки відкладають яйця в [[ґрунт]] на глибину 20 — 40 см, купками по 5 — 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2х3 мм. Через 24- 25 або 40 — 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі [[Личинка|личинки]], які поступово виростають у великі, білі, С-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами, покрита міцним хітиновим панциром, очі відсутні. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25 — 30 дрібних щетинок конічної форми . [[Личинка|Личинки]] останнього року перед перетворенням досягають довжини 45 — 65 мм. Личинки першого року харчуються [[Гумус|гумусом]], старші — мертвим і живим [[Коріння|корінням]] різних рослин. У північній і середній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30 — 40 днів. Зимує [[імаго]]. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени.
Жуки відкладають яйця в [[ґрунт]] на глибину 20&nbsp;— 40&nbsp;см, купками по 5&nbsp;— 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2×3&nbsp;мм. Через 24- 25 або 40&nbsp;— 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі [[Личинка|личинки]] (хробаки), які поступово виростають у великі, білі, С-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами, покрита міцним хітиновим панциром, очі відсутні. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25&nbsp;— 30 дрібних щетинок конічної форми. [[Личинка|Личинки]] останнього року перед перетворенням досягають довжини 45&nbsp;— 65&nbsp;мм. Личинки першого року харчуються [[Гумус|гумусом]], старші&nbsp;— мертвим і живим [[Коріння|корінням]] різних рослин. У північній і середній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30&nbsp;— 40 днів. Зимує [[імаго]]. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени. Личинки жуків потерпають від ураження [[Красильщик Ісаак Матвійович|бактеріальними]] хворобами.

== Ареал ==
Зустрічаються у помірній зоні Європи.

Травневі хрущі відомі з усієї території України окрім Криму. ''M. melolontha'' зустрічається майже по всій території України, ''M. hippocastani''&nbsp;— окрім Чернівецької та Сумської областей. ''M. pectoralis'' виявлений лише в Закарпатті.<ref name="Мартынов2012">В.&nbsp;В.&nbsp;Мартынов. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vkhet_2012_20_2_5 Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины] // Известия Харьковского энтомологического общества.&nbsp;— 2012.&nbsp;— Т. 20, Вып. 2.&nbsp;— С. 11-44.{{ref-ru}}</ref>


== Економічне значення ==
== Економічне значення ==
Один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень в [[Центральна Європа|Центральній Європі]], [[Лісостепова зона України|лісостеповій зоні України]], на північному Сході України. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдається пошкодженням коріння личинками другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді дерева, які часто гинуть.
Один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень в [[Центральна Європа|Центральній Європі]], [[Лісостепова зона України|лісостеповій зоні України]], на північному Сході України. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдається пошкодженням коріння личинками другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді дерева, які часто гинуть. Життєві цикли цих комах вивчав та розробляв засоби захисту від них дерев [[Воронцов Олексій Іванович|О.&nbsp;І.&nbsp;Воронцов]].


== Видові особливості ==
== Видові особливості ==
Рядок 54: Рядок 57:
[[Файл:Scara fg05 ukr.png|міні|ліворуч|600пкс|Відмінності між трьома видами європейських травневих хрущів]]
[[Файл:Scara fg05 ukr.png|міні|ліворуч|600пкс|Відмінності між трьома видами європейських травневих хрущів]]


Великий травневий хрущ також не є шкідником, оскільки зустрічається лише у невеликому ареалі південної Німеччини й Австрії, нечисленний.
Великий травневий хрущ також не є шкідником, оскільки зустрічається лише у невеликому ареалі південної Німеччини й Австрії, нечисленний.


=== Статева поведінка ===
=== Статева поведінка ===
Самці різних видів травневих хрущів орієнтуються на різні речовини у пошуку самиць для парування. Східний хрущ використовує {{не перекладено|1,4-бензохінон|||1,4-Benzoquinone}}, який виділяють дерева при пошкодшенні їхнього листя самицями.<ref name="RutherReinecke2001">{{cite journal|last1=Ruther|first1=Joachim|last2=Reinecke|first2=Andreas|last3=Tolasch|first3=Till|last4=Hilker|first4=Monika|title=Make love not war: a common arthropod defence compound as sex pheromone in the forest cockchafer Melolontha hippocastani|journal=Oecologia|volume=128|issue=1|year=2001|pages=44–47|issn=0029-8549|doi=10.1007/s004420100634}}</ref> Самець західного хруща переважно шукає самицю за запахом рослинних спиртів, суміші {{не перекладено|1-Гексанол|гексанолу||1-Hexanol}}, {{не перекладено|цис-3-гексен-1-олу|цис-з-гексен-1-олу||cis-3-Hexen-1-ol}} і транс-2-гексен-1-олу.<ref name="ReineckeRuther2002">{{cite journal|last1=Reinecke|first1=Andreas|last2=Ruther|first2=Joachim|last3=Tolasch|first3=Till|last4=Francke|first4=Wittko|last5=Hilker|first5=Monika|title=Alcoholism in cockchafers: orientation of male Melolontha melolontha towards green leaf alcohols|journal=Naturwissenschaften|volume=89|issue=6|year=2002|pages=265–269|issn=0028-1042|doi=10.1007/s00114-002-0314-2}}</ref>
Самці різних видів травневих хрущів орієнтуються на різні речовини у пошуку самиць для парування. Східний хрущ використовує [[1,4-Бензохінон|1,4-бензохінон]], який виділяють дерева при пошкодженні їхнього листя самицями.<ref name="RutherReinecke2001">{{cite journal|last1=Ruther|first1=Joachim|last2=Reinecke|first2=Andreas|last3=Tolasch|first3=Till|last4=Hilker|first4=Monika|title=Make love not war: a common arthropod defence compound as sex pheromone in the forest cockchafer Melolontha hippocastani|journal=Oecologia|volume=128|issue=1|year=2001|pages=44–47|issn=0029-8549|doi=10.1007/s004420100634}}</ref> Самець західного хруща переважно шукає самицю за запахом рослинних спиртів, суміші {{не перекладено|1-Гексанол|гексанолу||1-Hexanol}}, {{не перекладено|цис-3-гексен-1-олу|цис-з-гексен-1-олу||cis-3-Hexen-1-ol}} і транс-2-гексен-1-олу.<ref name="ReineckeRuther2002">{{cite journal|last1=Reinecke|first1=Andreas|last2=Ruther|first2=Joachim|last3=Tolasch|first3=Till|last4=Francke|first4=Wittko|last5=Hilker|first5=Monika|title=Alcoholism in cockchafers: orientation of male Melolontha melolontha towards green leaf alcohols|journal=Naturwissenschaften|volume=89|issue=6|year=2002|pages=265–269|issn=0028-1042|doi=10.1007/s00114-002-0314-2}}</ref>

== Див. також ==

* [[Хрущ білий]]
* [[Хрущ волохатий]]
* [[Хрущ мармуровий]]


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 64: Рядок 73:
== Джерела ==
== Джерела ==
* {{cite book | last = Плавильщиков | first = Н.Н. | authorlink = | coauthors = | title = Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. | publisher = Топикал | series = | volume = | edition = | date = 1994 | location = М. | pages = 544 | language = | url = | doi = | id = | isbn = | mr = | zbl = | jfm = }}
* {{cite book | last = Плавильщиков | first = Н.Н. | authorlink = | coauthors = | title = Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. | publisher = Топикал | series = | volume = | edition = | date = 1994 | location = М. | pages = 544 | language = | url = | doi = | id = | isbn = | mr = | zbl = | jfm = }}
* {{cite book | last = Савковский | first = П.П. | authorlink = | coauthors = | title = Атлас вредителей плодовых и ягодных культур | publisher = Урожай | series = | volume = | edition = 5-е изд., доп. и перераб. | date = 1990 | location = К. | pages = 96 | language = | url = | doi = | id = | isbn = | mr = | zbl = | jfm = }}
* {{cite book | last = Савковский | first = П.П. | authorlink = | coauthors = | title = Атлас вредителей плодовых и ягодных культур | publisher = Урожай | series = | volume = | edition = 5-е изд., доп. и перераб. | date = 1990 | location = К. | pages = 96 | language = | url = | doi = | id = | isbn = | mr = | zbl = | jfm = }}

== Посилання ==
* {{УСЕ-4|[http://slovopedia.org.ua/29/53410/22189.html Травневий хрущ]}}
* {{cite book
|last = Воловник
|first = С.&nbsp;В.
|title = Наши знакомые незнакомцы
|edition = 2, доп.
|place = Днепропетровск
|publisher = Промінь
|year = 1990
|pages = 80—88
|url = https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm
|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170202005319/https://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/voseve83.htm
|archivedate = 2 лютого 2017
|language = ru}}



{{taxonbar|from=Q28175}}
[[Категорія:Тварини, описані 1758]]
[[Категорія:Жуки України]]
[[Категорія:Жуки України]]
[[Категорія:Пластинчастовусі]]
[[Категорія:Хрущі]]
[[Категорія:Комахи-шкідники сільського господарства]]
[[Категорія:Комахи-шкідники сільського господарства]]
[[Категорія:Комахи-шкідники лісів помірного поясу]]
[[Категорія:Комахи-шкідники лісів помірного поясу]]

Поточна версія на 18:48, 15 січня 2024

Травневий хрущ

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Родина: Пластинчастовусі (Scarabaeidae Latreille, 1802)
Підродина: Хрущі (Melolonthinae Samouelle, 1819)
Рід: Хрущ (Melolontha)
Види

M. melolontha (Linnaeus, 1758)
M. hippocastani Fabricius, 1801
M. pectoralis Germar, 1824

Посилання
Вікісховище: Melolontha melolontha
EOL: 2924496
NCBI: 7061
Fossilworks: 319806

Хрущ травневий — група великих жуків роду хрущ родини пластинчастовусих, завдовжки 23—32 мм, з коренастим, широким і сильно опуклим тілом. Мешкають у Європі. До групи належать три види хрущів, які зовнішньо відрізняються мало:

  • західний травневий хрущ Melolontha melolontha
  • східний травневий хрущ Melolontha hippocastani
  • великий травневий хрущ Melolontha pectoralis
Парування хрущів

Низ тіла, голова й пронотум — чорні. Надкрила, ноги й вусики, полапки та пігідій від світло-коричневого, червоно-бурого до майже чорно-брунатного кольору. Характерна сильна колірна мінливість — утворює велику кількість колірних аберацій. Боки черевних сегментів з чималими трикутними плямами білого кольору (типова форма). Антени 10-членикові, з пластинчастими відростками на останніх 6—7 члениках. Голова досить маленька, втягнута в темний пронотум покритий короткими сірувато-жовтуватими волосинками. Надкрила опуклі, довгасто-овальні, з п'ятьма вузькими ребрами, покриті густими прилеглими й короткими білими або сіруватими волосинками та рідкими, довшими та настовбурченими. Основа та боки в негустих довгих жовто-сірих настовбурчених волосках, ребра в різких досить дрібних крапках. Проміжки між ребрами, на надкрилах, покриті дрібними крапками, слабкими зморшками і рівномірними тонкими й короткими білувато-сірими волосинами, що трохи закривають основне тло. Груди покриті довгими густими білувато-сірими волосинами. Пігідій витягнутий у відросток довжиною 3—5 міліметрів. Передні гомілки ззовні з 3 або 2 зубцями, причому основний зубець тупий, у самця часто ледве помітний, у вигляді закругленого виступу, тому гомілки здаються 2-зубчастими; середній зубець сильно наближений до верхнього.

Статевий диморфізм

[ред. | ред. код]

Антени у самця з великою булавою з 7 пластин, у самиці  — з 6 дрібніших і коротших пластин. Пластини містять нюхові рецептори, які дозволяють самцю знаходити самицю. Пігідій самця має довгий і вузький відросток, у самиці коротший.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]
Хрущі об'їдають ліщину

У південній частині ареалу поява жуків відбувається зазвичай в другій половині квітня до початку червня. У північних регіонах хрущі з'являються в середині травня до кінця червня. Літають по узліссях листяних насаджень, де харчуються листям дерев і чагарників — дуб, бук, клен, в'яз, ліщина, тополя, верба, липа, волоський горіх. З плодових культур найбільшу перевагу віддають сливі та вишні, з лісових — дубу. Активні в уранішні і вечірні години, вночі можуть прилітати на штучні джерела світла.

Життєвий цикл

[ред. | ред. код]
Личинки хруща (хробаки)
Лялечка хруща

Жуки відкладають яйця в ґрунт на глибину 20 — 40 см, купками по 5 — 20 штук. Віддають перевагу ґрунтам, що прогріваються, з рідким ґрунтовим покривом. Яйця овальні, білі, завбільшки 2×3 мм. Через 24- 25 або 40 — 50 днів, залежно від температури ґрунту, з них з'являються дрібні брудно-білого кольору шестиногі личинки (хробаки), які поступово виростають у великі, білі, С-подібні. Голова брунатна, з жовто-бурими щелепами, покрита міцним хітиновим панциром, очі відсутні. На анальному сегменті черевця розташовано 2 ряди по 25 — 30 дрібних щетинок конічної форми. Личинки останнього року перед перетворенням досягають довжини 45 — 65 мм. Личинки першого року харчуються гумусом, старші — мертвим і живим корінням різних рослин. У північній і середній Європі генерація 4-річна, в тепліших південних областях 3-річна. Обертання в лялечку личинок останнього віку відбувається в червні-липні в земляній колисці. Лялечка вільна, жовтувата. Стадія лялечки 30 — 40 днів. Зимує імаго. У посушливі роки з жарким літом і осінню можливий вихід невеликої кількості жуків восени. Личинки жуків потерпають від ураження бактеріальними хворобами.

Ареал

[ред. | ред. код]

Зустрічаються у помірній зоні Європи.

Травневі хрущі відомі з усієї території України окрім Криму. M. melolontha зустрічається майже по всій території України, M. hippocastani — окрім Чернівецької та Сумської областей. M. pectoralis виявлений лише в Закарпатті.[1]

Економічне значення

[ред. | ред. код]

Один з основних шкідників плодово-ягідних і лісових насаджень в Центральній Європі, лісостеповій зоні України, на північному Сході України. У роки масового розмноження жуки можуть повністю об'їдати листя дерев. Найвідчутнішої шкоди завдається пошкодженням коріння личинками другого і третього віку з травня по вересень. Найчутливіші до пошкоджень молоді дерева, які часто гинуть. Життєві цикли цих комах вивчав та розробляв засоби захисту від них дерев О. І. Воронцов.

Видові особливості

[ред. | ред. код]

Три види травневих хрущів схожі між собою морфологічно, поведінкою, способом життя і екологічно, проте мають і деякі відмінності. Жуків можна відрізнити за будовою пігідію. У західного травневого хруща відросток пігідію найдовший, паралельний на кінці. Східний травневий хрущ має коротший відросток, з розширенням на кінці. Великий травневий хрущ майже не має відростка пігідію.

Відмінності між трьома видами європейських травневих хрущів

Великий травневий хрущ також не є шкідником, оскільки зустрічається лише у невеликому ареалі південної Німеччини й Австрії, нечисленний.

Статева поведінка

[ред. | ред. код]

Самці різних видів травневих хрущів орієнтуються на різні речовини у пошуку самиць для парування. Східний хрущ використовує 1,4-бензохінон, який виділяють дерева при пошкодженні їхнього листя самицями.[2] Самець західного хруща переважно шукає самицю за запахом рослинних спиртів, суміші гексанолу[en], цис-з-гексен-1-олу[en] і транс-2-гексен-1-олу.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44.(рос.)
  2. Ruther, Joachim; Reinecke, Andreas; Tolasch, Till; Hilker, Monika (2001). Make love not war: a common arthropod defence compound as sex pheromone in the forest cockchafer Melolontha hippocastani. Oecologia. 128 (1): 44—47. doi:10.1007/s004420100634. ISSN 0029-8549.
  3. Reinecke, Andreas; Ruther, Joachim; Tolasch, Till; Francke, Wittko; Hilker, Monika (2002). Alcoholism in cockchafers: orientation of male Melolontha melolontha towards green leaf alcohols. Naturwissenschaften. 89 (6): 265—269. doi:10.1007/s00114-002-0314-2. ISSN 0028-1042.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544.
  • Савковский, П.П. (1990). Атлас вредителей плодовых и ягодных культур (вид. 5-е изд., доп. и перераб.). К.: Урожай. с. 96.

Посилання

[ред. | ред. код]