Скотарське: відмінності між версіями

село Скотарське
	Герб
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Мукачівський район
Тер. громада	Воловецька громада
Код КАТОТТГ	UA21040050040040588
Основні дані
Засноване	1948
Населення	1413
Площа	4,185 км²
Густота населення	337,63 осіб/км²
Поштовий індекс	89133
Телефонний код	+380 3136
Географічні дані
Географічні координати	48°44′13″ пн. ш. 23°16′01″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	653 м
Водойми	р. Вича
Найближча залізнична станція	Скотарське
Місцева влада
Адреса ради	89133, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Скотарське,155
Карта
	Скотарське
	Скотарське
Мапа
	Скотарське у Вікісховищі

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Поточна версія на 18:12, 7 листопада 2024

Скота́рське — село в Воловецькій селищній громаді Мукачівського району Закарпатської області України, на річці Вича.

Історія

Скотарське — це гідронім, і назву селу дав потічок — а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували.

Згідно з радянською офіційною історією перша письмова згадка про село відноситься до 1607 року, а згідно з народними переказами, чи то легендами, колись дуже давно села, як такого не було. Тут лише ґазди з Воловця мали свої землі і випасали на них свою худобу. Далеко було гонити худобу, отож будували зимівки, потім землянки, хижі і так постало село.

З назвою все просто — принаймні, на перший погляд. Скотарі тут розводили скот. Але не слід поспішати з висновками: Скотарське — це гідронім, і назву селу дав потічок — а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували. І були першопоселенцями в селі.

Документи вперше фіксують назву «Скотарське» (Szkotarszka) під 1607 роком.

Угорці називають Скотарське на кшталт — Kisszolyva. Виразно-слов'янський топонім — як невидимий прикордонний стовп: тут здавна мешкали русини-українці, тут наша земля.

Слов'янський-то слов'янський, але угорці транскрибували цю назву як хотіли протягом кількох століть: 1630 р. — маємо Skatarsky. 1645 рік — Skotarski. 1773 рік — Szkotárszka або Skotarska, нарешті, 1913 рік — змадяризована нова назва, Kisszolyva (перенесена з сусіднього села Свалявки (в дослівному перекладі — Мала Свалява), об'єднаного зі Скотарським у 1889 р.).

У ХІХ ст. селище мало свою символіку — печатку з гербом: зображенням ведмедя, що стоїть на задніх лапах, перед яким із землі проростають хлібні колоски. Довкола герба містився угорський напис: "1844. SZKOTARSZKA HELYSEGENEK PECSETJE" («1844. Печатка поселення Скотарське»).

В 1910 р. в Скотарському проживало 1085 жителів, з них 120 були німцями (звідси така впорядкованість і чіткість панорамних видів на сільські вулички), 80 — угорцями, а 885 чоловік — русинами-українцями. З вірою було так: 23 протестанти, 924 греко-католика і 120 юдеїв — отже, село було «майже містечком», завдяки досить численній єврейській громаді.

Крім капусти, картоплі і вівса земля нічого не родила. Одягались в домотканий одяг, взувалися в постоли. Легше стало жити в 1872 році, коли італійці почали будувати залізницю. Тоді жителі села Скотарське одержали роботу. 1872 року церкву почали зводити італійці одночасно з будівництвом штреки.

В селі був магазин. Дехто з селян наймався на роботу до євреїв, яких у селі було не мало і займалися вони переважно гендлярством. По звивистій немов вуж вулиці між горами стояли хижі, криті почорнілою соломою. Серед хижі велика піч займала головне місце, що служила одночасно ліжником, важкий буковий стіл, такі ж лавиці вздовж стіни… Панував патріархальний сімейний уклад, який почав поступово мінятися під впливом будівництва штреки. Адже італійці з німцями принесли в звори гір зовсім іншу, досі небачену культуру…

Це село лежить при залізній лінії Мукачево-Стрий на границі Карпатської України і Галичини серед чудової природи, розкішних гірських перевалів. Частина села й фара і церква стояли на горі по двох боках гірського потока. В цьому потічку і в літі вода була дуже студеною, і я дуже жалував новонароджену дитину, що жалюгідно заходилась від плачу, коли її занурювали в цей потічок. Люди говорили, що студена вода загартує дитину і вона не буде хорувати. В околиці Скотарського були ведмеді і одного весняного вечора на дворі фари з'явився ведмідь, пробрався до курника. На крик котіша і служниці він забрався геть…

Часто бував у нас двоюрідний брат мами Гіядор Стрипський, який був учнем Івана Франка. Мабуть він та галицькі священики, що часто бували у нас, подали думку батькові 1897 року заложити в Скотарському читальню.

18-го серпня 1897 року відбулися установчі збори „Греко-католицької читальні“, на яких було прийнято статут і вибрану раду на чолі з отцем Омеляном Штефаном, заступником голови Василя Скрипаля, секретарем Михайла Луцу.

- писав у своїх спогадах Августин Штефан, парох Скотарського, батько першого Президента Карпатської України Августина Волошина.

Коли Августину було два роки, батька перевели священиком в село Скотарське на Верховину. Його брат Василь був начальником залізничної станції в Лавочному…

Над Скотарським.

У 1895 році Іван Франко заїжджав попутно в це село, їдучи з Будапешту у Львів. Зупинявся на недовгий час у закарпатського письменника Євгена Фенцика, донька якого працювала вчителькою у Скотарському. От, він і приїжджав до миловидної освіченої закарпатки і одночасно ознайомитися з життям Верховинців, чим же воно різниться від життя галичан того боку Бескидів? Ці відвідини Івана Франка описав професор Іван Панькевич…

1897 року біля Волівця, отже і в Скотарськім, лютувала скарлатина. Одного осіннього дня прийшла мати хворої на фару і просила від мами білого борошна для своєї доньки. Вона поклала баревну хустину, сказала, що це любима хустина доньки. Мабуть занесла до нас скарлатину, бо через кілька днів захворів на скарлатину і я.

— згадував свої дитячі роки в Скотарському Августин Штефан у споминах з історії «За правду і волю» в 1973 році у Торонто в Канаді.

Перша школа в селі була збудована з каменю. Навчання проходило русинською і угорськими мовами. Один раз на тиждень читали Закон Божий. Перші вчителі були церковними дяками. З часом в селі було відкрито греко-католицьку народну 8-класну школу. Директором був Грушевський, вчителями були Ольга Кіш-Суєта, Йосип Капишинський, Єлизавета Латинець. Учні навчалися у дві зміни, але дітей невпинно більшало, отож вони зайняли і читальню «Просвіти». Першокласники писали грифельками на бляшці, з одного боку якої було розграфлено клітинку, а з другого — в лінійку. Читанка була одна на три класи. У релігійні свята для батьків у школі діти ставили п'єси.

— писав М. Фітас у 1919 році.

Церква у Скотарському побудована в 1885 році, парафія ж була заснована у 1640 році, а про церкву вперше згадується - в 1692. Скотарське і Свалявка були об'єднані наприкінці XVIII століття і село одержало мадярську назву Кіш сольова. Збереглася довідка, що в селі у 1773 році була простора триповерхова дерев'яна церква св. Михайла, яку збудували 1794 року. Згоріла ця церква у 1860 році. У 1872 році, під час будівництва тунелів для штреки, італійці почали зводити кам'яну церкву, яка стоїть і донині. У 1869-1883 роках парохом у с. Скотарське був Дулишкович Іван.

За радянських часів у Скотарському знаходилась центральна садиба колгоспу імені «XVI з'їзду КП(б)У», який було створено весною 1949 року. Головою колгоспу став М. Мисар. Займались розведенням корів і овець. Вирощували картоплю і капусту, сіяли також овес, пшеницю і жито. Всі роботи виконували вручну. В різні роки колгосп очолювали: Мисар М., Беца М., Петрус І., Дробок Ю., Глухан М., Ковач В., Райчинець І. Останнім головою колгоспу був Балан В.

Сільськими головами були: Лакатош М., Мисар М., Могіш В., Мадяр А., Селехман І., Ігнатишин А., Русин Ф., Шекмар П., Балан І., Фуцур В.

Присілки

Іванфолво

Іванфолво - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Скотарське

Згадки: 1645: Iwan Falwa, 1699: Ivánfalva

Свалявка

Свалявка - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Скотарське

Згадки: 1561: Szvalyavka, 1629: Szvalyovszka, 1645: Swalouszki alias Uyffalu, Kis Zwalyoka, 1773: Szvaloka, Svaloka, 1808: Szvalovka, Szvalyánka, Swaljawka, 1851: Szvalyóka, 1877: Szvalyovka, Szvalyavka, 1888: Szvalyavka, KisSzolyva

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1527 осіб, з яких 769 чоловіків та 758 жінок^[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1362 особи^[2].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[3]

Мова	Відсоток
українська	99,50 %
російська	0,50 %

Відомі люди

Штефан Омелян - греко-католицький священик, закарпатський освітній і господарський діяч, батько Августина Штефана.
Дулишкович Іван — греко-католицький священик, закарпатський історик.
Мандрик Віра Юріївна - доктор біологічних наук, професорка.
Ігнатишин Руслан Петрович (1986—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Василь Мацовка - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. ^[4]
Олександр Хміль - солдат Збройних сил України, захищав Україну на Донецькому напрямку. Загинув у боях за Бахмут.^[5]

Туристичні місця

- Церковна будівля побудована в 1885 році

- залізнична станція

Див. також

• Скотарське (станція)

Примітки

↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
↑ bbodnar813 (11 лютого 2023). Закарпаття сколихнула новина про загибель двох військових: відомі імена Героїв (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 18 лютого 2023.
↑ bbodnar813 (5 березня 2023). Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 5 березня 2023.

Посилання

Погода в селі [Архівовано 3 липня 2009 у Wayback Machine.]
Скотарське // Замки та храми України
Скотарське // Історія міст і сіл УРСР
Скотарське // karpaty.info

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Портал «Географія» Портал «Україна»

[населення_1989-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

[населення_2001-2] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

[населення_2001_мова-3] Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

[4] r813 (11 лютого 2023). Закарпаття сколихнула новина про загибель двох військових: відомі імена Героїв (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 18 лютого 2023.

[5] r813 (5 березня 2023). Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 5 березня 2023.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-{{вікіфікувати|дата=липень 2015}}
 {{Село
  | назва           = Скотарське
@@ Рядок 17: / Рядок 16: @@
  | висота          = 653
  | ref-висота      =
- | водойма         =
+ | водойма         = р. [[Вича]]
  | адреса          = 89133, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с.Скотарське,155
  | облікова картка =
@@ Рядок 26: / Рядок 25: @@
  | відстань р      =
  | ref-відстань р  =
- | станція         =
+ | станція         = [[Скотарське (станція)|Скотарське]]
  | відстань ст     =
 }}
-'''Скота́рське'''&nbsp;— [[село]] в [[Воловецька селищна громада|Воловецькій селищній громаді]] [[Мукачівський район|Мукачівського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]] України.
+'''Скота́рське'''&nbsp;— [[село]] в [[Воловецька селищна громада|Воловецькій селищній громаді]] [[Мукачівський район|Мукачівського району]] [[Закарпатська область|Закарпатської області]] України, на річці [[Вича]].
 == Історія ==
-Скотарське&nbsp;— це гідронім, і назву селу дав потічок&nbsp;— а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували.
+Скотарське&nbsp;— це [[гідронім]], і назву селу дав потічок&nbsp;— а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували.
-Згідно з радянською офіційною історією перша письмова згадка про село відноситься до 1607 року, а згідно з народними переказами, чи то легендами, колись дуже давно села, як такого не було. Тут лише ґазди з Воловця мали свої землі і випасали на них свою худобу. Далеко було гонити худобу, отож будували зимівки, потім землянки, хижі і так постало село.
+Згідно з [[СРСР|радянською]] офіційною історією перша письмова згадка про село відноситься до [[1607]] року, а згідно з народними переказами, чи то легендами, колись дуже давно села, як такого не було. Тут лише ґазди з [[Воловець|Воловця]] мали свої землі і випасали на них свою худобу. Далеко було гонити худобу, отож будували зимівки, потім землянки, хижі і так постало [[село]].
-З назвою все просто&nbsp;— принаймні на перший погляд. Скотарі тут розводили скот. Але не слід поспішати з висновками: Скотарське&nbsp;— це гідронім, і назву селу дав потічок&nbsp;— а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували. І були першопоселенцями в селі.
+З назвою все просто&nbsp;— принаймні, на перший погляд. Скотарі тут розводили скот. Але не слід поспішати з висновками: Скотарське&nbsp;— це [[гідронім]], і назву селу дав потічок&nbsp;— а от там вже безсумнівно скотарі свій скот напували. І були першопоселенцями в селі.
 Документи вперше фіксують назву «Скотарське» (Szkotarszka) під 1607 роком.
-Угорці називають Скотарське на свій манер&nbsp;— Kisszolyva. Виразно-слов'янський топонім&nbsp;— як невидимий прикордонний стовп: тут здавна мешкали русини-українці, тут наша земля.
+[[Угорці]] називають Скотарське на кшталт&nbsp;— Kisszolyva. Виразно-слов'янський [[топонім]]&nbsp;— як невидимий прикордонний стовп: тут здавна мешкали [[русини]]-[[українці]], тут наша земля.
-Слов'янський-то слов'янський, але угорці транскрибували цю назву як хотіли протягом кількох століть: 1630&nbsp;р.&nbsp;— маємо Skatarsky. 1645 рік&nbsp;— Skotarski. 1773 рік&nbsp;— Szkotárszka або Skotarska, нарешті, 1913 рік&nbsp;— зугорщена нова назва, Kisszolyva (перенесена з сусіднього села Свалявки (в дослівному перекладі — Мала Свалява), об'єднаного зі Скотарським у 1889 р.).
+Слов'янський-то слов'янський, але угорці транскрибували цю назву як хотіли протягом кількох століть: 1630&nbsp;р.&nbsp;— маємо Skatarsky. 1645 рік&nbsp;— Skotarski. 1773 рік&nbsp;— Szkotárszka або Skotarska, нарешті, 1913 рік&nbsp;— змадяризована нова назва, Kisszolyva (перенесена з сусіднього села Свалявки (в дослівному перекладі — Мала Свалява), об'єднаного зі Скотарським у [[1889]] р.).
-У ХІХ ст. селище мало свою символіку &nbsp;— печатку з гербом: зображенням ведмедя, що стоїть на задніх лапах, перед яким із землі проростають хлібні колоски. Довкола герба містився угорський напис: "1844. SZKOTARSZKA HELYSEGENEK PECSETJE" («1844. Печатка поселення Скотарське»).
+У [[XIX століття|ХІХ ст.]] селище мало свою символіку &nbsp;— печатку з [[герб]]ом: зображенням ведмедя, що стоїть на задніх лапах, перед яким із землі проростають хлібні колоски. Довкола герба містився угорський напис: "1844. SZKOTARSZKA HELYSEGENEK PECSETJE" («[[1844]]. Печатка поселення Скотарське»).
-В 1910&nbsp;р. в Скотарському проживало 1085 жителів, з них 120 були німцями (звідси така впорядкованість і чіткість панорамних видів на сільські вулички), 80&nbsp;— угорцями, а 885 чоловік&nbsp;— русинами-українцями. З вірою було так: 23 протестанти, 924 греко-католика і 120 юдеїв&nbsp;— отже, село було «майже-містечком», завдяки досить чисельній єврейській громаді.
+В [[1910]]&nbsp;р. в Скотарському проживало 1085 жителів, з них 120 були [[німці|німцями]] (звідси така впорядкованість і чіткість панорамних видів на сільські вулички), 80&nbsp;— угорцями, а 885 чоловік&nbsp;— русинами-українцями.
+З вірою було так: 23 [[протестант]]и, 924 [[греко-католик]]а і 120 [[юдеї]]в&nbsp;— отже, село було «майже містечком», завдяки досить численній єврейській громаді.
-Крім капусти, картоплі і вівса земля нічого не родила. Одягались в домотканий одяг, взувалися в постоли. Легше стало жити в 1872 році, коли італійці почали будувати залізницю. Тоді скотарчани одержали роботу. 1872 року церкву почали зводити італійці одночасно з будівництвом штреки.
+Крім капусти, картоплі і вівса земля нічого не родила. Одягались в домотканий одяг, взувалися в постоли. Легше стало жити в [[1872]] році, коли [[італійці]] почали будувати залізницю. Тоді жителі села Скотарське одержали роботу. 1872 року церкву почали зводити італійці одночасно з будівництвом [[штрек]]и.
-В селі був магазин. Дехто з селян наймався на роботу до євреїв, яких у селі було не мало і займалися вони переважно гендлярством. По звивистій вужем вулиці між горами стояли хижі, криті почорнілою соломою. Серед хижі велика піч займала головне місце, що служила одночасно ліжником, важкий буковий стіл, такі ж лавиці вздовж стіни… Панував патріархальний сімейний уклад, який почав поступово мінятися під впливом будівництва штреки. Адже італійці з німцями принесли в звори гір зовсім іншу, досі небачену культуру…
+В селі був магазин. Дехто з селян наймався на роботу до [[євреї]]в, яких у селі було не мало і займалися вони переважно гендлярством. По звивистій немов вуж вулиці між горами стояли хижі, криті почорнілою соломою. Серед хижі велика піч займала головне місце, що служила одночасно ліжником, важкий буковий стіл, такі ж лавиці вздовж стіни… Панував патріархальний сімейний уклад, який почав поступово мінятися під впливом будівництва [[штрек]]и. Адже італійці з німцями принесли в звори гір зовсім іншу, досі небачену культуру…
+{{Цитата|
-Штефан Августин Омелян (11.01.1893, с. Порошкове Великоберезнянського повіту Ужанського ком., тепер Перечинського р-ну Закарпатської обл.&nbsp;— 04.09.1986, м. Філадельфія, США)&nbsp;— педагог, громадський і культурно-освітній діяч, публіцист, голова Сойму Карпатської України.
-«Це село лежить при залізній лінії Мукачево-Стрий на границі Карпатської України і Галичини серед чудової природи, розкішних гірських перевалів. Частина села й фара і церква стояли на горі по двох боках гірського потока. В цьому потічку і в літі була дуже студеною, і я дуже жалував новонароджену дитину, що жалюгідно заходилась від плачу, коли її занурювали в цей потічок. Люди говорили, що студена вода загартує дитину і вона не буде хорувати. В околиці Скотарського були ведмеді і одного весняного вечора на дворі фари з'явився ведмідь, пробрався до курника. На крик котіша і служниці він забрався геть…
+Це село лежить при залізній лінії [[Мукачево]]-[[Стрий]] на границі Карпатської України і [[Галичина|Галичини]] серед чудової природи, розкішних гірських перевалів. Частина села й фара і церква стояли на горі по двох боках гірського потока. В цьому потічку і в літі вода була дуже студеною, і я дуже жалував новонароджену дитину, що жалюгідно заходилась від плачу, коли її занурювали в цей потічок. Люди говорили, що студена вода загартує дитину і вона не буде хорувати. В околиці Скотарського були ведмеді і одного весняного вечора на дворі фари з'явився ведмідь, пробрався до курника. На крик котіша і служниці він забрався геть…
-Часто бував у нас двоюрідний брат мами Гіядор Стрипський, який був учнем Івана Франка. Мабуть він та галицькі священики, що часто бували у нас, подали думку батькові 1897 року заложити в Скотарському читальню.
+Часто бував у нас двоюрідний брат мами [[Гіядор Стрипський|Гіядор Стрипський]], який був учнем [[Іван Франко|Івана Франка]]. Мабуть він та галицькі [[священик]]и, що часто бували у нас, подали думку батькові 1897 року заложити в Скотарському читальню.
--го серпня 1897 року відбулися установчі збори „Греко-католицької читальні“, на яких було прийнято статут і вибрану раду на чолі з отцем Омеляном Штефаном, заступником голови Василя Скрипаля, секретарем Михайла Луцу»- пише у своїх спогадах Августин Штефан, парох Скотарського, батько першого Президента Карпатської України Августина Волошина.. Коли Августину було два роки, батька перевели священиком в село Скотарське на Верховину. Його брат Василь був начальником залізничної станції в Лавочному…
+-го серпня [[1897]] року відбулися установчі збори „[[УГКЦ|Греко-католицької]] читальні“, на яких було прийнято статут і вибрану раду на чолі з отцем Омеляном Штефаном, заступником голови Василя Скрипаля, секретарем Михайла Луцу.
+|}}
+- писав у своїх спогадах [[Штефан Августин Омелянович|Августин Штефан]], парох Скотарського, батько першого Президента [[Карпатська Україна|Карпатської України]] [[Волошин Августин Іванович|Августина Волошина]].
+{{Цитата|
+Коли Августину було два роки, батька перевели [[священик]]ом в село Скотарське на [[Верховина (топонім)|Верховину]]. Його брат Василь був начальником [[Лавочне (станція)|залізничної станції]] в [[Лавочне (Україна)|Лавочному]]…
 Над Скотарським.
-У 1895 році Іван Франко заїжджав попутно в село, їдучи з Будапешту у Львів. Зупинявся на недовгий час у закарпатського письменника Євгена Фенцика, донька якого працювала вчителькою у Скотарському. От, він і приїжджав до миловидної освіченої закарпатки і одночасно ознайомитися з життям Верховинців, чим же воно різниться від життя галичан того боку Бескидів? Ці відвідини Івана Франка описав професор Іван Панькевич…
+У [[1895]] році [[Іван Франко]] заїжджав попутно в це село, їдучи з [[Будапешт]]у у [[Львів]]. Зупинявся на недовгий час у закарпатського письменника [[Фенцик Євген Андрійович|Євгена Фенцика]], донька якого працювала вчителькою у Скотарському. От, він і приїжджав до миловидної освіченої закарпатки і одночасно ознайомитися з життям [[Верховинці]]в, чим же воно різниться від життя галичан того боку [[Бескиди|Бескидів]]? Ці відвідини Івана Франка описав професор [[Панькевич Іван Артемович|Іван Панькевич]]…
-«1897 року біля Волівця, отже і в Скотарськім, лютувала скарлатина. Одного осіннього дня прийшла мати хворої на фару і просила від мами білого борошна для своєї доньки. Вона поклала баревну хустину, сказала, що це любима хустина доньки. Мабуть занесла до нас скарлатину, бо через кілька днів захворів на скарлатину і я.»&nbsp;— згадує свої дитячі роки в Скотарському Августин Штефан у споминах з історії «За правду і волю» в 1973 році у Торонто в Канаді.
+року біля [[Воловець|Волівця]], отже і в Скотарськім, лютувала [[скарлатина]]. Одного осіннього дня прийшла мати хворої на фару і просила від мами білого борошна для своєї доньки. Вона поклала баревну хустину, сказала, що це любима хустина доньки. Мабуть занесла до нас скарлатину, бо через кілька днів захворів на скарлатину і я.
+|}}
+— згадував свої дитячі роки в Скотарському Августин Штефан у споминах з історії «За правду і волю» в 1973 році у [[Торонто]] в [[Канада|Канаді]].
+{{Цитата|
-Перша школа в селі була збудована з каменю. Навчання проходило русинською і угорськими мовами. Один раз на тиждень читали Закон Божий. Перші вчителі були церковними дяками. З часом в селі було відкрито греко-католицьку народну 8-класну школу. Директором був Грушевський, вчителями Ольга Кіш-Суєта, Йосип Капишинський, Єлизавета Латинець. Учні навчалися у дві зміни, але дітей невпинно більшало, отож вони зайняли і читальню «Просвіти». «Першокласники писали грифельками на бляшці, з одного боку якої було розграфлено клітинку, а з другого&nbsp;— в лінійку. Читанка була одна на три класи. У релігійні свята для батьків у школі діти ставили п'єси»&nbsp;— писав М. Фітас у 1919 році.
+Перша школа в селі була збудована з каменю. Навчання проходило [[Русинська мова|русинською]] і [[Угорська мова|угорськими]] мовами. Один раз на тиждень читали [[Закон Божий]]. Перші вчителі були церковними [[дяк]]ами. З часом в селі було відкрито [[УГКЦ|греко-католицьку]] народну 8-класну школу. Директором був Грушевський, вчителями були Ольга Кіш-Суєта, Йосип Капишинський, Єлизавета Латинець. Учні навчалися у дві зміни, але дітей невпинно більшало, отож вони зайняли і читальню [[Товариство «Просвіта» (1868-1939)|«Просвіти»]]. Першокласники писали грифельками на бляшці, з одного боку якої було розграфлено клітинку, а з другого&nbsp;— в лінійку. Читанка була одна на три класи. У релігійні свята для батьків у школі діти ставили п'єси.
+|}}
+— писав М. Фітас у 1919 році.
+[[Файл:Церква (Скотарське).jpeg|thumb|160px|right|<center>церква у с. Скотарське (споруджена у 1872-1885 рр., світлина 2022 р.</center>]]
-Церква у Скотарському побудована в 1885 році, парафія ж була заснована у 1640 році, а про церкву вперше згадується- в 1692. Скотарське і Свалявка були об'єднані наприкінці XVIII століття і село одержало мадярську назву Кіш сольова. Збереглася довідка, що в селі у 1773 році в селі була простора триповерхова дерев'яна церква св. Михайла, яку збудували 1794 року. Згоріла ця церква у 1860 році. У 1872 році, під час будівництва тунелів для штреки, італійці почали зводити кам'яну церкву, яка стоїть і донині.
+Церква у Скотарському побудована в [[1885]] році, [[парафія]] ж була заснована у [[1640]] році, а про церкву вперше згадується - в [[1692]]. Скотарське і Свалявка були об'єднані наприкінці [[XVIII століття]] і село одержало мадярську назву ''Кіш сольова''. Збереглася довідка, що в селі у 1773 році була простора триповерхова дерев'яна церква св. Михайла, яку збудували [[1794]] року. Згоріла ця церква у [[1860]] році. У [[1872]] році, під час будівництва тунелів для [[штрек]]и, італійці почали зводити кам'яну церкву, яка стоїть і донині.
+У 1869-1883 роках парохом у с. Скотарське був [[Дулишкович Іван]].
+[[Файл:Сільрада (Скотарське).jpeg|thumb|right|150px|<center>Будинок сільської ради села Скотарське</center>]]
-За радянських часів у Скотарському знаходилась центральна садиба колгоспу імені «XVI з'їзду КП(б)У», який було створено весною 1949 року. Головою колгоспу став М. Мисар. Займались розведенням корів і овець. Вирощували картоплю і капусту, сіяли також овес, пшеницю і жито. Всі роботи виконували вручну. В різні роки колгосп очолювали: Мисар М., Беца М., Петрус І., Дробок Ю., Глухан М., Ковач В., Райчинець І. Останнім головою колгоспу був Балан В.
+За [[СРСР|радянських]] часів у Скотарському знаходилась центральна садиба [[колгосп]]у імені «XVI з'їзду [[КП(б)У]]», який було створено весною [[1949]] року. Головою колгоспу став М. Мисар. Займались розведенням корів і овець. Вирощували картоплю і капусту, сіяли також овес, пшеницю і жито. Всі роботи виконували вручну. В різні роки колгосп очолювали: Мисар М., Беца М., Петрус І., Дробок Ю., Глухан М., Ковач В., Райчинець І. Останнім головою колгоспу був Балан В.
 Сільськими головами були: Лакатош М., Мисар М., Могіш В., Мадяр А., Селехман І., Ігнатишин А., Русин Ф., Шекмар П., Балан І., Фуцур В.
@@ Рядок 80: / Рядок 89: @@
 Обєднане з селом Скотарське
-Згадки: 1645: Iwan Falwa, 1699: Ivánfalva
+Згадки: [[1645]]: Iwan Falwa, 1699: Ivánfalva
@@ Рядок 89: / Рядок 98: @@
 Обєднане з селом Скотарське
-Згадки: 1561: Szvalyavka, 1629: Szvalyovszka, 1645: Swalouszki alias Uyffalu, Kis Zwalyoka, 1773: Szvaloka, Svaloka, 1808: Szvalovka, Szvalyánka, Swaljawka, 1851: Szvalyóka, 1877: Szvalyovka, Szvalyavka, 1888: Szvalyavka, KisSzolyva
+Згадки: [[1561]]: Szvalyavka, 1629: Szvalyovszka, 1645: Swalouszki alias Uyffalu, Kis Zwalyoka, 1773: Szvaloka, Svaloka, 1808: Szvalovka, Szvalyánka, Swaljawka, 1851: Szvalyóka, 1877: Szvalyovka, Szvalyavka, 1888: Szvalyavka, KisSzolyva
 == Населення ==
-Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 1527 осіб, з яких 769 чоловіків та 758 жінок.<ref name="населення 1989"/>
+Згідно з [[Перепис населення УРСР (1989)|переписом УРСР 1989 року]] чисельність наявного населення села становила 1527 осіб, з яких 769 чоловіків та 758 жінок<ref name="населення 1989"/>.
-За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкали 1362 особи.<ref name="населення 2001"/>
+За [[Перепис населення України (2001)|переписом населення України 2001 року]] в селі мешкали 1362 особи<ref name="населення 2001"/>.
 === Мова ===
-Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:<ref name="населення 2001 мова"/>
+Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису [[2001]] року:<ref name="населення 2001 мова"/>
 {| class="standard"
 |-
@@ Рядок 111: / Рядок 120: @@
 == Відомі люди ==
 * [[Штефан Омелян]]&nbsp;- греко-католицький [[священик]], закарпатський освітній і господарський діяч, батько [[Штефан Августин (педагог)|Августина Штефана]].
+* [[Дулишкович Іван]] — греко-католицький священик, закарпатський [[історик]].
+* [[Мандрик Віра Юріївна]] - доктор біологічних наук, [[професор]]ка.
 * [[Ігнатишин Руслан Петрович]] (1986—2015)&nbsp;— солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
+* Василь Мацовка - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. <ref>{{Cite web|title=Закарпаття сколихнула новина про загибель двох військових: відомі імена Героїв (ФОТО)|url=https://zakdialoh.com/zakarpattya-skolyhnula-novyna-pro-zagybel-dvoh-vijskovyh-vidomi-imena-geroyiv-foto/|website=Закарпатський ДІАЛОГ|date=2023-02-11|accessdate=2023-02-18|language=uk|last=bbodnar813}}</ref>
+* Олександр Хміль - солдат Збройних сил України, захищав Україну на Донецькому напрямку. Загинув у боях за Бахмут.<ref>{{Cite web|title=Війна забрала життя ще двох молодих закарпатців (ФОТО)|url=https://zakdialoh.com/vijna-zabrala-zhyttya-shhe-dvoh-molodyh-zakarpattsiv-foto/|website=Закарпатський ДІАЛОГ|date=2023-03-05|accessdate=2023-03-05|language=uk|last=bbodnar813}}</ref>
+== Туристичні місця ==
+- Церковна будівля побудована в [[1885]] році
+- залізнична станція
+== Див. також ==
+• [[Скотарське (станція)]]
 == Примітки ==
 {{reflist|refs=
-<ref name="населення 1989">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>
+<ref name="населення 1989">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp |date=2014-07-31 }}</ref>
-<ref name="населення 2001">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>
+<ref name="населення 2001">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp |date=2014-07-31 }}</ref>
-<ref name="населення 2001 мова">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}}</ref>
+<ref name="населення 2001 мова">{{cite web|url=http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp|назва=Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12))|вебсайт=database.ukrcensus.gov.ua|видавець=Банк даних [[Державна служба статистики України|Державної служби статистики України]]|дата-доступу=8 листопада 2019|archive-date=31 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140731182036/http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp |date=2014-07-31 }}</ref>
 }}
@@ Рядок 126: / Рядок 147: @@
 == Посилання ==
 * [http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/24034 Погода в селі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090703230248/http://weather.in.ua/ua/zakarpatskaja/24034 |date=3 липня 2009 }}
+* [https://castles.com.ua/skotarske.html Скотарське] // Замки та храми України
+* [http://ukrssr.com.ua/zakarp/volovetskiy/skotarske-volovetskiy-rayon-zakarpatska-oblast Скотарське] // Історія міст і сіл УРСР
+* [https://www.karpaty.info/ua/uk/zk/mk/skotarske/ Скотарське] // karpaty.info
 {{Ukraine-geo-stub}}

Скотарське: відмінності між версіями

Поточна версія на 18:12, 7 листопада 2024

Зміст

Історія

Присілки

Населення

Мова

Відомі люди

Туристичні місця

Див. також

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Скотарське: відмінності між версіями

Поточна версія на 18:12, 7 листопада 2024

Історія

Присілки

Населення

Мова

Відомі люди

Туристичні місця

Див. також

Примітки

Посилання

Навігаційне меню

Пошук